Добірка наукової літератури з теми "Оцінка ОІВ"

Статтю присвячено дослідженню існуючих методів оцінки ефективності систем фізичного захисту об’єктів інформатизації. Питання забезпечення безпеки різних об'єктів, в першу чергу, таких як критична інфраструктура, інформатизація, якими в даний час є переважна більшість об'єктів є дуже важливими. Один з найважливіших елементів практично будь-якої системи безпеки – це система фізичного захисту (СФЗ). Крім того, захист інформації включає в себе, серед інших, і фізичний захист, яка полягає в застосуванні організаційних заходів і сукупності засобів, що створюють перешкоди для проникнення або доступу неуповноважених фізичних осіб до об'єкта захисту. Створення такої СФЗ об'єктів інформатизації (ОІ) передбачає аналіз ефективності і уразливості СФЗ як важливий етап розробки будь-якої системи. У свою чергу, складність сучасних СФЗ, а також різноманіття моделей порушників і способів проникнення спричиняє необхідність застосування засобів автоматизації процесів моделювання таких систем. Різні методи аналізу ефективності СФЗ базуються на даних експертних оцінок основних параметрів і, отже, мають високий ступінь суб'єктивності. Вони вимагають трудомістких експериментальних досліджень. Крім того, їх складно використовувати в задачах математичного моделювання. Таким чином, актуальними є питання підвищення точності аналізу ефективності СФЗ ОІ. У статті проведено порівняльний аналіз методів оцінки ефективності систем фізичного захисту, до яких увійшли такі підходи: детерміністичний, логіко-ймовірнісний, ймовірнісно-часовий, метод аналізу ієрархій та нечітких множин. Також були розглянуті відомі комп’ютерні моделі та програмні продукти призначені для виявлення загроз об’єкта інформатизації. Приведені основні характеристики і параметри оцінки ефективності СФЗ та необхідні завдання щодо впровадження системи фізичного захисту.

Аналіз пародонтологічного статусу школярів міста Стрия показує низький рівень гігієни порожнини рота, що, у свою чергу, впливає на розвиток захворювань тканин пародонта. Мета дослідження – проаналізувати результати стоматологічного огляду та визначити основні етіологічні чинники розвитку захворювань тканин пародонта серед старшокласників школи № 1 та № 2 міста Стрий Львівської області. Матеріали і методи. У дослідженні взяло участь 114 учнів віком від 15 до 17 оків, серед них 63 юнаки та 51 дівчина (64 та 36 %). Стан тканин пародонта підлітків визначали за допомогою індексу СРІ, гігієнічний індекс порожнини рота – за допомогою індексу Гріна–Вермільйона (I. G. Green, I. R. Vermillion, 1964) та стан кісткової тканини альвеолярного відростка аналізували на підставі даних ортопантомографії. Результати досліджень та їх обговорення. У результаті проведених досліджень ми встановили, що середній показник гігієни порожнини рота за індексом OHI-S Гріна–Вермільйона в обстежених був у межах 0,7–1,60 одиниць (46 %), що свідчить про задовільний стан гігієни, тоді як у 14 % обстежених такий показник становив 1,8 одиниць, що відповідає показнику “погана” гігієна ротової порожнини. Підлітки з “дуже поганою” гігієною становили лише 4 %, тоді як з “доброю” гігієною було 36 %. Висновки. За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що в підлітків даного віку встановлено високий рівень захворювань тканин пародонта, що спричинене низьким рівнем індивідуальної гігієни порожнини рота, наявністю каріозних порожнин на контактних поверхнях молярів, неякісних реставрацій, скупченням зубів у фронтальній і бічних ділянках щелеп.

Відновлення деталей автомобілів та інших машин дозволяє використати їх матеріал, форму і залишкову довговічність, що зменшує потребу запасних частин, праці, енергії та матеріалів, а також сприяє збереженню навколишнього середовища. Дослідженнями встановлено, що 85% деталей машин стають не роботоздатними при зношуваннях поверхонь не більше 0,2-0,3 мм, а собівартість їх відновлення складає 50-60% від ціни нової деталі. Зношені поверхні можуть бути відновлені, як правило, декількома способами. В залежності від величини зношування, матеріалу деталі та її термообробки запропонований метод вибору раціональної технології відновлення зношеної поверхні в залежності від технологічних можливостей виробництва, умов експлуатації, собівартості відновлення, залежності вартості відновлення від довговічності роботи. Оцінка цих чинників виконується послідовно за технологічним, ресурсним та економічним критеріями. Остаточне рішення щодо вибору технології відновлення приймається на конкретному виробництві з врахуванням його технічних та фінансових можливостей.

Мета роботи. Статистичне узагальнення даних клінічних досліджень (КД) лікарських засобів (ЛЗ), що використовуються при лікуванні хронічного простатиту (ХП), а також їх фармакоекономічна оцінка. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження: відомості Кокранівської бази контрольованих досліджень і веб-ресурсу Medline / PubMed Національної медичної бібліотеки США за 1995-2012 рр. щодо клінічної ефективності та безпеки антибіотиків (АБ), простатопротекторів (ПП) та нестероїдних протизапальних ЛЗ (НПЛЗ) при лікуванні ХП; дані Оранжевої книги Управління з контролю якості харчових продуктів та ЛЗ США (OB) і протоколів Комітету з ЛЗ для людини Європейського агентства ЛЗ (СНМР) та Rx index – Довідника еквівалентності ЛЗ про терапевтичну еквівалентність та/або біоеквівалентність ЛЗ; інформація програмного комплексу “Аптека” станом на січень 2019 р. про мінімальні закупівельні ціни ЛЗ. Використано методи інформаційного пошуку, аналізу й синтезу, статистики та фармакоекономіки, показник «шанси», а також індекс ХП Національного інституту здоров’я США для оцінки симптомів в КД (NIH-CPSI). Результати й обговорення. Упорядковано дані опублікованих рецензованих, рандомізованих, плацебо-контрольованих КД із використання NIH-CPSI як результату щодо застосування АБ, ПП і НПЛЗ при ХП. Статистичне узагальнення відчить, що шанси АБ і ПП у КД знаходяться в межах 2,68…14,38 та 1,27…3,29 відповідно, тобто клінічний ефект швидше настаня, ніж не настаня. Встановлено, що при застосуванні Рофекоксибу (шанси = 3,76) теж є ймовірність настання клінічного ефекту. Систематизовано інформацію про еквівалентність АБ, ПП і НПЛЗ для лікування ХП, які зареєстровані в Україні. Встановлено, що 3 торгові назви (ТН) Левофлоксацину (з них одна ТН в двох дозах) присутні в переліку Rx index. Водночас Левофлоксацин-Тева таб. п/о 500 мг №10 (Актавіс ЛТД, Мальта) знаходиться у двох аналізованих переліках (ОВ і Rx index). Окрім цього, показано, що одна ТН Силодозину наявна тільки в переліку СНМР. З двох ТН Фінастериду один ЛЗ Аденостерид-Здоров’я таб. 5 мг №30 (Здоров’я, Україна) присутній в Rx index, а інший ЛЗ Проскар таб. 5 мг №28 (Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди) – у двох досліджуваних переліках (ОВ і Rx index). Обчислено показник «вартість/ефективність» для ТН Левофлоксацину, Ципрофлоксацину, Тамсулозину, Serenoa repens, Фінастериду, Силодозину та Рофекоксибу. При чому в АБ використали найнижчий показник клінічної ефективності, а саме для Левофлоксацину – 92,0 %, Ципрофлоксацину – 72,8 %, а в ПП – для ТН, у яких доведена клінічна ефективність понад 70 %. Висновки. Завдяки упорядкуванню інформації КД щодо застосування ЛЗ при лікуванні ХП встановлено, що клінічна ефективність АБ складає 92,0–93,5 % (Левофлоксацин) і 72,8–76,8 % (Ципрофлоксацин), ПП – від 56,0 % (Силодозин) до 76,7 % (ЛЗ Serenoa repens), НПЛЗ Рофекоксибу – 79,0 %. Встановлено, що ймовірність настання клінічного ефекту значно вища від ймовірності, що такий ефект не спостерігатиметься, при лікуванні ХП АБ (шанси = 2,68…14,38) і ПП (шанси = 1,27…3,29). При цьому найкращий результат характерний для АБ Левофлоксацину, помітно кращий – для ПП Serenoa repens, Фінастериду та Тамсулозину. За співвідношенням вартість/ефективність визначено, що станом на січень 2019 р. спостерігається клініко-економічна перевага застосування: в АБ серед ТН Левофлоксацину у Левофлоксацину таб. 500 мг №14 (Астрафарм, Україна) і ТН Ципрофлоксацину – Ципрофлоксацину таб. 250 мг №10 (ДЗ «ГНЦЛС», Україна); у ПП серед ТН Тамсулозину в Уримака капс. 0,4 мг № 30 (Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед, Індія), ТН Фінастериду – Аденостерида-Здоров’я таб. 5 мг № 30 (Здоров’я, Україна) і ТН фітопрепаратів – Простамола ® уно капс. 320 мг № 30 (Берлін-хемі АГ, Німеччина). При цьому для Аденостерида-Здоров’я таб. 5 мг № 30 (Здоров’я, Україна) встановлений рівень еквівалентності.

Для досліду, методом пар-аналогів, сформовано 4 групи молодняку кролів по 15 голів в кожній. Перша контрольна група без підкислювача корму 2,3 і 4-а дослідні групи з вмістом 0,3% кожного із запропонованих підкислювачів. В зоотехнічному досліді представлено матеріали оцінки відгодівельних показників молодняку кролів, вирощеного на раціонах з вмістом підкислювачів: ACIDOMIX® FG, Асіd Stаг S ВF, NEUBACID FLP. Показник живої маси молодняку кролів однієї голови у 90 добовому віці 3-ої дослідної групи становив 2,937кг (р<0,001), де використовувався підкислювач корму АСІD STАГ S ВF, тимчасом, як при використанні підкислювача ACIDOMIX® FG в раціоні годівлі молодняку кролів 2-ї групи був – 2,86 кг (р<0,01), а 4-ї групи 2,883кг (р<0,01) за використання підкислювача NEUBACID FLP. При проведенні досліджень встановлено, що найвищу інтенсивність росту мав молодняк кролів 3 групи, в раціоні якого було 0,3% підкислювача корму АСІD STАГ S ВF. Середньодобові прирости за період 40-90 діб вищими були в третій дослідній групі - 41,5 г(р<0,001), при використанні підкислювача ACIDOMIX® FG в раціоні годівлі 2-ї групи кролів 39,8г(р<0,05) і 4-ї дослідної групи 40,5г(р<0,01) (NEUBACID FLP). Прижиттєвий показник м’ясності – ширина попереку в 3-місячному віці у кролів третьої групи становив 5,93см (АСІD STАГ S ВF), в 2-й групі при введені у раціон дослідних кролів підкислювача корму ACIDOMIX® FG цей показник становив 5,85 см, в четвертій групі 5,89см(NEUBACID FLP). Затрати корму у 1-, 2-, 4-й групах становили 3,9; 3,7; 3,75 кг готового корму на 1 кг приросту, тимчасом як в 3-й групі вони були дещо ефективнішими і знаходилися на рівні 3,6 кг корму.

During the last decade renal artery embolization (RAE) is used for preparation of patients with renal cell carcinoma (RCC) of large size or significant vascularization to surgical treatment. Currently there is no accurate method of prediction of intraoperative blood loss in patients with RCC after RAE, that may give possibility for more adequate pre- and postoperative patient management and to define the indications for re-embolization. Goal. The goal of the study was to evaluate the possibility of application of diffusion-weighted imaging (DWI) of MRI and of apparent diffusion coefficient (ADC) for the prediction of the estimated intraoperative blood loss (EIBL) during the open radical nephrectomy in patients with RCC and after RAE. Materials and methods. The study enrolled 33 patients (main group, 18 males and 15 females) with solid RCC according to clinical and radiologic data and with the indications to selective RAE with subsequent radical nephrectomy. Mean size of the tumor was 8.6±3.8 cm in greatest dimension. In all patients with RCC in the same day or day before RAE and 7 days after the RAE MRI with additional DWI sequence with b-value=0.800 was performed. Subsequent measuring of the ADC over the tumor region was done in all cases. ADC values of the normal renal parenchyma for control were achieved during the examination of 15 healthy volunteers. In all patients with RCC 7-8 days after the RAE open radical nephrectomy with simultaneous EIBL measurement was executed. Results. In patients with EIBL less than 500 ml and with no episodes of the hemotransfusions mean ADC value decreased by 18.4-31.9% in comparison with initial ADC value. As opposed to that in patients with EIBL more than 500 ml and in selected cases with hemotransfusions mean ADC value increased by 4.91-65.64% compared to baseline value. Analysis of the acquired data showed significant (р<0.05) difference in main group of patients in whom no hemotransfusions were required in post-op period (n=27, 81.82%) in mean ADC values before and after RAE (decrease by 20.25%): 1.63±0.31×10−3 mm2/s vs 1.30±0.19×10−3 mm2/s. In main group patients with hemotransfusions in post-op period this value increased by 28.83%: 1.63±0.31×10−3 mm2/s vs 2.10±0.47×10−3 mm2/s (р<0.05). Conclusions. In the result of our study strong direct relationship (correlation coefficient r=0,96) between the volume of EIBL during open radical nephrectomy and ADC values in patients with RCC after RAE was detected. Application of MRI and its imaging biomarkers may be valuable clinical instrument for the prediction of the EIBL volume during the open radical nephrectomy in patients with RCC after RAE and need of the hemotransfusion in post-op period. Key words: renal cell carcinoma, embolization, biomarker, nephrectomy, blood loss, MRI ДИФУЗІЙНО-ЗВАЖЕНА МРТ У ПЕРЕДБАЧЕННІ ІНТРАОПЕРАЦІЙНОЇ КРОВОВТРАТИ ПІД ЧАС НЕФРЕКТОМІЇ У ХВОРИХ ІЗ НИРКОВО-КЛІТИННИМ РАКОМ ПІСЛЯ ЕМБОЛІЗАЦІЇ НИРКОВОЇ АРТЕРІЇМицик Ю.О., Борис Ю.Б., Дутка І.Ю., Дац І.В., Мотринець Н.П., Кучер А.Р., Пасічник С.М., Борис Б.Ю., Мицик О.І., Мацькевич В.М. Впродовж останнього десятиріччя емболізація ниркової артерії (ЕНА) застосовується при підготовці до хірургічного лікування хворих із нирково-клітинним раком (НКР) значних розмірів та гіперваскуляризацією. На даний момент не існує методу який би з достатньою точністю дозволив прогнозувати інтраопераційну крововтрату у хворих з НКР після ЕНА, що в свою чергу б дало можливість оптимізувати підготовку до операції та післяопераційного періоду, визначати покази до повторної емболізації. Мета. Мета дослідження полягала у оцінці можливості застосування дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) МРТ та вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД) для передбачення об’єму оціночної інтраопераційної крововтрати (ОІК) під час відкритої радикальної нефректомії у хворих з НКР та після ЕНА. Матеріали та методи. До основної групи ввійшло 33 хворих (18 чоловіків і 15 жінок) із солідним НКР за даними клінічних і променевих досліджень та із показами до селективної ЕНА і подальшої радикальної нефректомії. Середній розмір пухлини становив 8,6±3,8 см у найбільшому вимірі. Всім пацієнтам із НКР в той самий чи за 1 день перед селективною ЕНА та через 7 днів після ЕНА проводилась МРТ черевної порожнини, яка крім стандартних послідовностей додатково включала осьові ДЗЗ з б-показником = 0, 800 мм2/с з подальшим визначенням ВКД над ділянкою пухлини. Показники ВКД здорової ниркової паренхіми для контролю були отримано при МРТ обстеженні 15 здорових волонтерів без ниркової патології. Усім хворим із НКР через 7-8 днів після селективної ЕНА була виконана відкрита радикальна нефректомія під час якої проводили визначення ОІК. Результати. У пацієнтів, у яких ОІК не перевищувала 500 мл та не спостерігалось жодного епізоду гемотрансфузії середнє значення ВКД зменшувалось у порівнянні з вихідною середньою величиною ВКД на 18,4-31,9%. На противагу цьому, у хворих в яких ОІК перевищувала 500 мл і в окремих випадках проводились гемотрансфузії, середнє значення ВКД зростало у порівнянні із початковим значенням на 4,91-65,64%. Аналіз отриманих даних засвідчив, що у хворих основної групи після ЕНА, у яких не виникала потреба у гемотрансфузії в післяопераційному періоді (n=27, 81,82%) середнє значення ВКД статистично достовірно (р<0,05) відрізнялось від цього показника до емболізації і зменшувалось на 20,25% по відношенню до вихідного значення: 1,30±0,19×10−3 мм2/с проти 1,63±0,31×10−3 мм2/с. У хворих основної групи, яким в післяопераційному періоді проводилась гемотрансфузія (n=6, 18,18%) середнє значення ВКД після ЕНА навпаки зростало на 28,83% у порівнянні з початковою величиною і становило 2,10±0,47×10−3 мм2/с проти 1,63±0,31×10−3 мм2/с (р<0,05). Висновки. В результаті дослідження було встановлено існування сильного прямого взаємозв’язку (індекс кореляції r=0,96) між об’ємом ОІК під час відкритої радикальної нефректомії та значенням ВКД у хворих із НКР після селективної ЕНА. Застосування МРТ та її променевих біомаркерів ДЗЗ та ВКД може бути корисним клінічним інструментом для передбачення об’єму ОІК під час відкритої радикальної нефректомії у хворих з НКР після ЕНА та необхідності у гемотрансфузії в післяопераційному періоді.Ключові слова: нирково-клітинний рак, емболізація, біомаркер, нефректомія, крововтрата, магнітно-резонансна томографія ДИФФУЗИОННО-ВЗВЕШЕННАЯ МРТ ДЛЯ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ИНТРАОПЕРАЦИОННОЙ КРОВОПОТЕРИ ПРИ ВЫПОЛНЕНИИ НЕФРЕКТОМИИ У БОЛЬНЫХ С ПОЧЕЧНО-КЛЕТОЧНЫМ РАКОМ ПОСЛЕ СЕЛЕКТИВНОЙ ЭМБОЛИЗАЦИИ ПОЧЕЧНЫХ АРТЕРИЙМыцик Ю.О., Борис Ю.Б., Дутка И.Ю., Дац И.В., Мотринець Н.П., Кучер А.Р., Пасичник С.М., Борис Б.Ю., Мыцик О.И., Мацькевич В.М. На протяжении последнего десятилетия эмболизация почечной артерии (ЭПА) используется при подготовке к хирургическому лечению больных с почечно-клеточным раком (ПКР) значительных размеров и гиперваскуляризацией. На данный момент не существует метода, который бы с достаточной точностью разрешил бы прогнозировать интраоперационную кровопотерю у больных с ПКР после ЭПА, что б в свою очередь позволило бы оптимизировать подготовку к операции и послеоперационного периода, определять показания к повторной ємболизации. Цель. Целью исследования было оценка возможности использования диффузионно-взвешенных изображений (ДВИ) МРТ и измеряемого коэффициента диффузии (ИКД) для предвидения объема оценочной интраоперационной кровопотери (ОИК) во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР и после ЭПА. Материалы и методы. В основную группу вошло 33 больных (18 мужчин и 15 женщин) с солидным ПКР по данным клинических и лучевых исследований и с показаниями к селективной ЭПА с последующей радикальной нефректомией. Средний размер опухоли составлял 8,6±3,8 в наибольшем измерении. Всем больным с ПКР в тот же или за 1 день до ЭПА, а также через 7 дней после нее проводили МРТ брюшной полости, которая кроме стандартных последовательностей включала осевые ДВИ с б-показателем=0, 800 мм2/с с дальнейшим определением ИКД над областью опухоли. Показатели ИКД здоровой почечной паренхимы для контроля были одержаны при МРТ обследовании 15 здоровых волонтеров без почечной патологии. Всем больным с ПКР через 7-8 дней после селективной ЭПА была проведена открытая радикальная нефректомия во время которой проводили измерение ОИК. Результаты. У пациентов, у которых ОИК не превышала 500 мл и не наблюдалось ни одного случая гемотрансфузии среднее значение ИКД уменьшалось по сравнению с исходной величиной на 18,4-31,9%. В противоположность этому, у больных, у которых ОИК превышала 500 мл и в отдельных случаях проводилась гемотрансфузия, среднее значение ИКД увеличивалось в сравнении с начальной величиной на 4,91-65,64%. Анализ полученных данных показал, что у больных основной группы после ЄПА, у которых не возникало необходимости в гемотрансфузии в послеоперационном периоде (n=27, 81,82%) среднее значение ИКД статистически достоверно (р<0,05) отличалось от этого показателя до эмболизации и уменьшалось на 20,25% по отношению к исходному значению: 1,30±0,19×10−3 мм2/с против 1,63±0,31×10−3 мм2/с. У больных основной группы, которым в послеоперационном периоде проводилась гемотрансфузия (n=6, 18,18%), среднее значение ИКД после ЭПА наоборот вырастало в сравнении с начальной величиной и составляло 2,10±0,47×10−3 мм2/с против 1,63±0,31×10−3 мм2/с (р<0,05). Выводы. В результате исследования было установлено присутствие сильной прямой взаимосвязи (индекс корреляции r=0,96) между объемом ОИК и значением ИКД во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР после селективной ЭПА. Использование МРТ и ее лучевых биомаркеров ДВИ и ИКД может быть полезным клиническим инструментом для предвидения объема ОИК во время открытой радикальной нефректомии у больных с ПКР после ЭПА и необходимости в гемотрансфузии в послеоперационном периоде. Ключевые слова: почечно-клеточный рак, эмболизация, биомаркер, кровопотеря, нефрэктомия, магнитно-резонансная томография

SUBCLINICAL CARDIAC DAMAGE IN CARDIOPULMONARY POLYMORBIDITY. (review). Part 1. Ashcheulova T., Ambrosova T., Kochubiei O., Honchar O., Sytina I. Hypertension and chronic obstructive pulmonary disease are one of the frequent comorbid conditions in internal medicine and are subject to meaningful cooperation among physicians, cardiologists, and pulmonologists. A combination of chronic obstructive pulmonary disease and hypertension presents certain diagnostic and therapeutic challenges. These conditions share common risk factors, similar clinical presentations and some common parts of pathogenesis. The problem of association between chronic obstructive pulmonary disease and hypertension may be currently discusses both as a simple combination of various clinical entities, and as chronic obstructive pulmonary disease resulting in development of factors contributing to hypertension. One way or another, either a simple combination, or a mutually aggravating syndrome, but we state there is a cardiorespiratory continuum where chronic obstructive pulmonary disease acts as a valid component of hypertension development, and vice versa. Thus, it seems to be relevant to study peculiarities of the structural and functional status of the cardiovascular system and microcirculation, systemic remodeling mechanisms, endothelial dysfunction and inflammation in presence of chronic obstructive pulmonary disease -associated hypertension. Problems of additional cardiovascular risk marker development, treatment efficiency assessment remain topical. Use of electrocardiography and echocardiography with dopplerometry has been an important diagnostic principle of subclinical cardiovascular damage in presence of hypertension and chronic obstructive pulmonary disease comorbidity. Non-invasive imaging methods play a central part in diagnostics of subclinical target organ damage. Wide implementation thereof is based on high diagnostic accuracy, common availability, safety and relatively low price. Key words: hypertension, chronic obstructive pulmonary disease, comorbidity, electrocardiography, echocardiography with dopplerometry Резюме. СУБКЛІНІЧНЕ УРАЖЕННЯ СЕРЦЯ ПРИ КАРДІОПУЛЬМОНАЛЬНІЙ ПОЛІМОРБІДНОСТІ (огляд). Частина 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.М., Кочубєй О.А., Гончарь О.В., Ситіна І.В. Артеріальна гіпертензія і хронічне обструктивне захворювання легень - одне з частих коморбідних станів в клініці внутрішніх хвороб і є предметом конструктивної взаємодії терапевтів, кардіологів, пульмонологів. Поєднання хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії являє певні труднощі для діагностики і лікування. Ці захворювання мають загальні фактори ризику, схожі клінічні прояви і спільність деяких ланок патогенезу. Таким чином, представляється актуальним дослідження особливостей структурно-функціонального стану серцево-судинної системи і мікроциркуляції, вивчення системних механізмів ремоделювання, ендотеліальної дисфункції та запалення при артеріальній гіпертензії в поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень. Залишаються актуальними питання розробки додаткових маркерів серцево-судинного ризику, оцінки ефективності проведеного лікування. В останні роки важливими принципами діагностики субклінічного ураження серця і судин при коморбідності хронічного обструктивного захворювання легень і артеріальної гіпертензії є використання електрокардіографії та ехокардіографії з доплерометрією. Неінвазивні методи візуалізації відіграють центральну роль в діагностиці субклінічного ураження органів-мішеней. Їх широке застосування обумовлено високою діагностичної точністю, повсюдною поширеністю, безпекою і відносно низькою вартістю. Ключові слова. Артеріальна гіпертензія, хронічне обструктивне захворювання легень, коморбідность, електрокардіографія, ехокардіографія з доплерометрією. Резюме. СУБКЛИНИЧЕСКОЕ ПОРАЖЕНИЕ СЕРДЦА ПРИ КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНОЙ ПОЛИМОРБИДНОСТИ (обзор). Часть 1. Ащеулова Т.В., Амбросова Т.Н., Кочубей О.А., Гончарь А.В., Сытина И.В. Артериальная гипертензия и хроническое обструктивное заболевание легких - одно из частых коморбидных состояний в клинике внутренних болезней и являются предметом конструктивного взаимодействия терапевтов, кардиологов, пульмонологов. Сочетание хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии представляет определенные трудности для диагностики и лечения. Эти заболевания имеют общие факторы риска, схожие клинические проявления и общность некоторых звеньев патогенеза. Таким образом, представляется актуальным исследование особенностей структурно-функционального состояния сердечно-сосудистой системы и микроциркуляции, изучение системных механизмов ремоделирования, эндотелиальной дисфункции и воспаления при артериальной гипертензии в сочетании с хроническим обструктивным заболеванием легких. Остаются актуальными вопросы разработки дополнительных маркеров сердечно-сосудистого риска, оценки эффективности проводимого лечения. В последние годы важными принципами диагностики субклинического поражения сердца и сосудов при коморбидности хронического обструктивного заболевания легких и артериальной гипертензии является использование электрокардиографии и эхокардиографии с допплерометрией. Неинвазивные методы визуализации играют центральную роль в диагностике субклинического поражения органов-мишеней. Их широкое применение обусловлено высокой диагностической точностью, повсеместной распространенностью, безопасностью и относительно низкой стоимостью. Ключевые слова. Артериальная гипертензия, хроническое обструктивное заболевание легких, коморбидность, электрокардиография, эхокардиография с допплерометрией.