Добірка наукової літератури з теми "Освітній простір університету"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Освітній простір університету".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Освітній простір університету"
1
Hakman, Anna. "ВПЛИВ УНІВЕРСИТЕТІВ ТРЕТЬОГО ВІКУ НА ПСИХОФІЗИЧНУ АКТИВНІСТЬ ОСІБ СТАРШОГО ПОКОЛІННЯ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 39–45. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.39-45.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити можливості впливу інтеграції університетів третього віку в освітнє середовище на психофізичний стан осіб старшого покоління Методи. Під час дослідження використовувалианаліз наукових джерел, методи теоретичної інтерпретації (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення), соціологічні методи (анкетування). Дослідження проводилося на базі “Університету третього віку” на базі Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування “Турбота” та Чернівецькому університеті третього віку імені А. Кольпінга. У соціологічному опитуванні прийняло участь 103 особи. Результати. Означено дві моделі діяльності УТВ, які функціонують в Україні, виокремлено основні функції, які виконує освіта в житті старшого покоління, виділено засоби, які сприяють процесу розвитку старших людей у стінах УТВ, виявлено соціальні функції УТВ. Під час соціологічного дослідження виявлені провідні мотиви відвідування університету людьми похилого віку. Розкрито основні форми інтелектуальної активізації людей похилого віку в УТВ. Висновок. Відвідування університетів третього віку позитивно позначається на фізичному й емоційному стані людей старшої вікової групи, проте для отримання таких результатів потрібно від 5 до 10 років навчання. Прогнози вказують на те, що популярність навчання в цих університетах буде зростати, оскільки постійно підвищується освітній рівень осіб старшої вікової групи. Це актуалізує проблему подальшої інтеграції їх в освітній простір, особливо в аспекті рекреаційно-оздоровчої діяльності.Ключові слова: університет третього віку, похилий вік, психофізичний стан.
2
Oleksyuk, Vasyl P. "ДОСВІД ІНТЕГРАЦІЇ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ GOOGLE APPS У ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІЙ ПРОСТІР ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ". Information Technologies and Learning Tools 35, № 3 (22 червня 2013): 64–73. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v35i3.824.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукової літератури розглянуто поняття, пов'язані із застосуванням інформаційних технологій в освіті, зокрема проаналізовано поняття «інформаційно-освітній простір». Визначено важливий компонент інформаційно-освітнього простору — єдина система автентифікації його користувачів. Розглянуто поняття «хмарна технологія». Проаналізовано можливості хмарних сервісів Google Apps для освіти. Описано досвід інтеграції служб Google Apps та веб-сервісів інформаційно-освітнього простору фізико-математичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
3
Руснак, Ірина Євгеніївна, Тетяна Олександрівна Саврасова-В'юн, Людмила Іванівна Заяць та Олена Леонідівна Доценко. "ВПЛИВ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ НА СТРЕСОСТІЙКІСТЬ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 248–70. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.4240.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено актуальну проблему впливу сучасного віртуального освітнього простору на стресостійкість майбутніх філологів класичного університету. Наголошено, що в умовах невідкладного запровадження в системі освіти карантинного режиму і переходу на дистанційну форму навчання, опанування віртуального освітнього простору стало першочерговим завданням не лише для професорсько-викладацького складу вищого освітнього закладу, але й для майбутніх фахівців. Описано досвід організації віртуального освітнього середовища із застосуванням засобів дистанційного навчання на базі Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка та їх вплив на стресостійкість майбутніх філологів. Зазначено, що завдяки віртуальному освітньому простору Інституту майбутні філологи опановують навички практичного застосування мови в професійному, ситуативному спілкуванні, формують новий підхід до методики навчання мови і літератури, мають змогу інтегрувати засоби ІКТ у майбутню професійну діяльність. Визначено зміст, структуру стресостійкості майбутніх фахівців, дібрано методичний інструментарій дослідження рівня стресостійкості студентів. Актуальність теми підтверджена наведеними результатами опитування майбутніх філологів, які проходили діагностику з проблеми вивчення рівня стресостійкості як за умов традиційної форми навчання, так і в режимі дистанційного навчання. В експерименті взяли участь 214 студентів спеціальності 035 «Філологія». Шляхом експериментальної діяльності виокремлено особливості впливу віртуального освітнього простору на стресостійкість майбутніх філологів. Виявлено, що рівень стресостійкості майбутніх філологів за умов традиційного навчання вищий, ніж рівень стресостійкості студентів в умовах надмірного перебування у віртуальному освітньму просторі. Запропоновано альтернативне рішення: реально-віртуальний освітній простір як змінне середовище, у якому суб’єкти простору можуть керувати освітніми ситуаціями. Зазначено рекомендації з розвитку стресостійкості майбутніх філологів в умовах реально-віртуального освітнього простору.
4
Артьомов, І. В. "Інтеграція вищої освіти України у світовий освітній простір: внесок Закарпатського державного університету". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 108, (ч. 1) (2012): 29–37.
Знайти повний текст джерела
5
Нікітіна, Наталія. "ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ДИГІТАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА НА ВИЩУ ЛІНГВІСТИЧНУ ОСВІТУ ТА НАВЧАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У БАГАТОМОВНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 15 (21 жовтня 2021): 133–41. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.242965.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується вплив дигіталізації суспільства на лінгвістичну освіту та визначається освітній потенціал цифрових технологій у багатомовній підготовці студентів закладів вищої освіти. Надзвичайно важливі для держави роль та місце дигіталізації освіти в багатомовному середовищі посилюються націоналізацією країни з метою концептуалізації національних інтересів країни.
Різні аспекти впровадження дигіталізації в освітній простір стали предметом вивчення іноземних (С. Бассетт, Ч. Гір, Г. Грібер, М. Деузе, Г. Грібер та Р. Мартін, Л. Ванович, Дж. Стоммель, М. Хенд) та вітчизняних (В. Биков, Д. Галкін, М. Жалдак, М. Лещенко, П. Матюшко, О. Овчарук, В. Ребрина, О. Стрижак, М. Шишкіна, А. Яцишин) вчених. Однак, незважаючи на зацікавленість наукового співтовариства, питання впровадження цифрових технологій в сучасний освітній простір для реалізації ключових компетенцій, зокрема, майбутніх учителів іноземних мов, все ще потребують більш детального вивчення.
Метою статті є вивчення ключових напрямків впливу дигіталізації суспільства на вищу лінгвістичну освіту та визначення освітнього потенціалу цифрових технологій у багатомовній підготовці студентів університету.
Автор доводить, що використання інноваційних освітніх технологій сприяє вдосконаленню системи моніторингу та оцінювання студентів, індивідуалізації навчального процесу та формуванню вільного доступу до численних електронних ресурсів. Аналіз сучасних педагогічних студій та документальної бази дозволив констатувати, що використання цифрових технологій у багатомовній підготовці студентів закладів вищої освіти забезпечує ефективне формування іншомовних комунікативних компетенцій; передбачає використання сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій; дає можливість постійного зворотного зв’язку для студентів. Дигіталізація робить навчальний процес більш персоналізованим, доступним та гнучким. Це, у свою чергу, створює комфортні умови для самостійного навчання, ефективного розвитку та кар’єрного зростання.
6
Величко, Владислав Євгенійович. "Хмарні технології як засіб переходу на вільне програмне забезпечення". New computer technology 12 (25 грудня 2014): 125–35. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.702.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобальна інформатизація суспільства сприяла розвитку інформаційних технологій в навчальному процесі. Хмарні технології, що надають для освітнього простору великі можливості, потребують дослідження як у методах їх використання, так і у взаємодії з іншими засобами навчання. Не виключенням є вільне програмне забезпечення, що намагається зайняти своє місце у освітньому середовищі. Метою дослідження є аналіз можливостей переходу до використання вільного програмного забезпечення через впровадження хмарних технологій в інформаційно-освітнє середовище сучасного університету. Для вирішення поставленої мети були поставлені задачі з аналізу можливостей хмарних технологій та їх порівняння з можливостями вільного програмного забезпечення. Об’єкт дослідження – процес переходу до використання вільного програмного забезпечення через застосування хмарних технологій. Предмет дослідження – використання хмарних технологій для переходу до вільного програмного забезпечення. При порівняльному аналізі було виявлено спільні та відмінні риси хмарних технологій та вільного програмного забезпечення в контексті побудови інформаційно-освітнього середовища. Питання використання вільного програмного забезпечення докорінно ще не вивчено, адже це не стільки новий напрямок у забезпеченні освітньої діяльності, скільки психологічний та соціальний фактор. Перепонами до використання вільного програмного забезпечення в освіті є насамперед недовіра користувачів до великих можливостей вільного програмного забезпечення та нерозуміння того, чому добротне програмне забезпечення може бути вільним. Всі ці фактори разом стримують просування вільного програмного забезпечення в освітній простір, що на даному етапі розвитку освіти вже не припустимо. Існує сподівання на те, що використання хмарних технологій зробить великий крок в психологічній та соціальній підготовці користувачів програмного забезпечення до використання вільного програмного забезпечення.
7
ЮЛДАШЕВ, Олексій. "ПРО КОНЦЕПЦІЮ ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ МАЙБУТНЬОГО". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Юридичні науки 59, № 1 (23 лютого 2022): 50–61. http://dx.doi.org/10.32689/2522-4603.2020.1.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Освіта, з позицій суспільства, є основним засобом розвитку гуманістичної сутності людини. Це по-перше. По-друге, суспільство, держава забезпечує соціальний захист населення від безробіття шляхом надання освітніх послуг, підвищення його конкурентоспроможності на ринку праці. По-третє, відбувається задоволення потреб суспільства в продуктивній силі. Звичайно ж, щоб освіта стала такою цінністю, необхідно створити в суспільстві достатньо конкурентні умови для використання цієї сили. Інакше будемо формувати соціальний капітал для інших країн. Наявність згаданих умов необхідно для боротьби з міграцією, втратою «робочих рук», «витоком мізків». І ще важливий аспект державно-громадської цінності освіти. Вона є (у всякому разі, повинна бути) джерелом інноваційного розвитку економіки, інформатизації суспільства. Для того, щоб освіта стала такою, потрібна не просто її модернізація і / або інтеграція в європейський, світовий освітній простір. Необхідні нові підходи, перехід від традиційного підходу до інноваційної освіти, що забезпечує розвиток творчих здібностей, націленість на пошук і використання інновацій як в змістовному наповненні навчальних програм так і в засобах навчання. Метою дослідження, результати якого викладені в даній статті, є розробка (на концептуальному рівні) моделі управління якістю освіти і науки, концепції їх реформування. Вищезазначена концепція може інтерпретуватися як одна з умов вирішення найважливішої державної проблеми – прогресуючого економічного і технологічного відставання України в області інновацій від високорозвинених держав. з усіма наслідками економічного і політичного характеру. Не менш важливою проблемою, вирішення якої також залежить від ефективності, якості і прозорості вищої освіти в Україні, є проблема забезпечення сталого розвитку. Відомо, що катастрофи людство уникне через створення нешкідливих для біосфери ноотехнологій. Саме на це повинно бути спрямований потенціал освіти і науки України. Авторами дослідження, результати якого подано в цій статті, розроблені і концепція освітньої діяльності, і проекти рішень найбільш важливих проблем. Це внутрішні і зовнішні проблеми життєдіяльності нашої держави. До внутрішніх, найбільш важливим, першочерговим ми відносимо дві проблеми: 1) мінімізація корупції в органах державної влади, зростання ефективності економічного управління і 2) судова реформа. На вирішенні цих проблем наполягають і громадяни країни, і наші зарубіжні партнери. Від розв’язання цих проблем залежить не тільки успішність країни (прихід зовнішніх інвестицій, підняття рівня життя людей), але і, скажемо прямо, її виживання. Щодо зовнішніх проблем, то найбільш важливими є: повернення окупованих територій, забезпечення безпеки, суверенітету і цілісності України. Підходи до кардинального вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем, що пропонуються нами – це низка тем, які могли б викладатися в рамках напрямів підготовки студентів університету майбутнього.
8
Slavko, Gennadii Volodymyrovych, and Serhii Anatoliiovych Serhiienko. "Experience of applying and integrating of the online education system on a base of Moodle platform into the university's educational environment." Engineering and Educational Technologies 7, no. 2 (May 27, 2019): 126–36. http://dx.doi.org/10.30929/2307-9770.2019.07.02.13.
Повний текст джерела
9
Середа, Ірина Валеріївна. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ПЕДАГОГІВ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ КАРАНТИНУ". Information Technologies and Learning Tools 88, № 2 (29 квітня 2022): 239–54. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4532.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати дослідження стану реалізації змішаного навчання (ЗН) у підготовці педагогів спеціальної освіти в умовах карантину на базі Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Здійснено аналіз сучасного досвіду використання ЗН у практичній діяльності педагогів України та світу. Визначено умови ефективності реалізації ЗН, серед яких: технологічна готовність закладу освіти, ІК-компетентність викладачів і студентів, відповідне організаційно-методичне забезпечення освітнього процесу. Аналіз стану реалізації ЗН у підготовці педагогів спеціальності 016 Спеціальна освіта виявив його значні потенційні можливості при збалансованому поєднанні очної та дистанційної форми, а також відповідному організаційному, технологічному та методичному супроводі. Основні недоліки пов’язані з неузгодженістю аудиторних форм з проведенням занять у режимі онлайн, технічним забезпеченням та організацією ЗН, рівнем ІК-компетентності його учасників, нечіткістю критеріїв оцінювання, складністю, а подеколи й неможливістю формування в такий спосіб важливих професійних навичок, зокрема, комунікативних, соціальних тощо. Запроваджений спосіб організації та реалізації освітнього процесу в умовах карантинних обмежень не є технологією ЗН у класичному її розумінні, проте він продемонстрував гнучкість та мобільність такої форми навчання в екстрених умовах, сприяв підвищенню ІК-компетентності викладачів та студентів, дозволив дотримуватись умов дистанціювання та зменшення соціальних контактів з метою запобігання поширенню епідемії СOVID-19. Результати дослідження дозволяють розглядати змішане навчання не лише як вимушену міру, пов’язану з карантином, а, насамперед, як перспективну технологію, яка органічно вписується в освітній простір високотехнологічного суспільства, спроможна впоратись із складними викликами сьогодення та потребує подальшої розробки і впровадження.
10
Тарарак, О. В., та М. Ю. Тарарак. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ НІМЕЧЧИНИ: РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті характеризуються особливості, зміст, форми та методи організації дистанційного навчання студентів в університетах Німеччини. Установлено, що розвиток дистанційної освіти в німецьких університетах у 80-90-ті рр. ХХ століття пов’язаний із широким використанням принципів відкритого навчання, масовим упровадженням комп’ютерних навчальних програм, створенням за допомогою сучасних телекомунікаційних засобів інформаційного освітнього простору й спілкування. З’ясовано, що досліджуваний період характеризувався появою нових комунікаційних та мультимедійних технологій; широким поширенням та використанням Інтернет-технологій; удосконаленням інформаційно-комунікаційної компетенції викладачів; уніфікацією освітніх технологій дистанційного навчання; створенням єдиного освітнього простору; започаткуванням дорадчих комітетів із запровадження новітніх освітніх технологій; якісно новим рівнем мультимедійного й інтерактивного навчання. З’ясовано, що Німеччина була однією з перших країн, котра на освітньому ринку впровадила систему програм онлайн. Ще в 1967 році в Німеччині було створено Інститут Дистанційного навчання співзасновником якого вважають Університет у місті Тюбінген. Досліджуваний період пов’язаний з ім’ям професорів-ентузіастів, котрі запропонували матеріали власних курсів у мережі Інтернет. Так, у 90-ті роки ХХ століття Університет заочного навчання в Хагені розробив програму щодо підготовки фахівців бакалаврського та магістерського рівнів у галузі економічних наук у режимі онлайн. За цією програмою пройшли навчання понад 1000 студентів. Зазначений заклад вищої освіти постійно координував власну програму з 126 існуючими програмами щодо підготовки фахівців у окресленій галузі. Активне використання програм у режимі онлайн, масове впровадження в освітній процес нових інформаційно-комунікаційних технологій дозволило вдвічі збільшити кількість студентів в університетах Німеччини в 90-х роках ХХ століття. Взагалі в 90-ті рр. ХХ століття Німеччина попала до списку лідерів у сфері розвитку електронного навчання. Зокрема,Рурський університет у Бохумі, Європейський університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері, Гагенський заочний університет, Університет заочного навчання в Хагені, Технічний університет Дрезден, Вільний університет Берлінй інші почали розробляти програмне забезпечення з метою якісного дистанційного навчання студентів.
Дисертації з теми "Освітній простір університету"
1
Кобзев, В. Г., та В. В. Карасюк. "Хмарові сервіси як основа розвитку інформаційно-освітнього простору університету". Thesis, Академія внутрішніх військ МВС України, 2015. http://openarchive.nure.ua/handle/document/9902.
Повний текст джерела
2
Карасюк, В. В., та В. Г. Кобзєв. "Розвиток інформаційно-освітнього простору університету на основі хмарових сервісів". Thesis, НТМТ, 2015. http://openarchive.nure.ua/handle/document/7519.
Повний текст джерела
3
Шемчук, Антон Володимирович. "Формування маркетингового освітнього простору закладу вищої освіти Центр маркетингових ініціатив, Хмельницький національний університет". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11495.
Повний текст джерелаАнотація:
У першому розділі роботи розглянуто теоретичні засади формування маркетингового освітнього простору закладу вищої освіти, визначено детермінанти поняття «освітній простір» та наведено маркетингові детермінанти формування освітнього простору закладу вищої освіти.
У другому розділі наведено аналітичні складові формування освітнього простору закладу вищої освіти, охарактеризовано освітній простір України, детермінанти, що формують освітній простір Хмельницького національного університету та проведено дослідження іміджу, як визначального фактору впливу на формування маркетингового освітнього простору ЗВО.
У третьому розділі сформовано стратегію, як складову формування маркетингового освітнього простору Хмельницького національного університету.
Книги з теми "Освітній простір університету"
1
Химинець, В. В., А. А. Головка та О. І. Мірус. Транскордонне співробітництво як інструмент місцевого та регіонального розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.53679/niss-analytrep.2021.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Децентралізація та субсидіарність як засадничі принципи реформи місцевого самоврядування й територіальної організації влади створюють на локальному рівні, зокрема, умови для активізації транскордонного співробітництва (далі – ТКС) як одного з інструментів розвитку громад і регіонів України. В останнє десятиліття активно формується мережа горизонтальних економічних, культурних, освітніх та наукових взаємозв’язків між прикордонними регіонами України та країнами ЄС, яка забезпечує взаємодію органів влади та місцевого самоврядування, бізнесу, університетів, наукових установ, організацій громадянського суспільства. Серед сприятливих чинників розвитку такої взаємодії варто виділити географічну близькість (близькість до кордонів країн ЄС – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії), цільову довгострокову політику ЄС щодо макрорегіонів (макрорегіональна стратегія ЄС для Дунайського регіону, та перспективи створення Карпатського макрорегіону); організаційні можливості (досвід проєктного менеджменту та реалізації ініціатив у сфері ТКС, потенціал агенцій регіонального розвитку; історичні та соціокультурні зв’язки, передусім західноукраїнських територій із європейськими країнами; науково експертний потенціал; зовнішньополітичний вектор України (прагнення до інтеграції в євроатлантичний цивілізаційний простір).
2
Жабенко, Олександр, Вікторія Муромець, Ірина Регейло, Юрій Скиба, Ганна Чорнойван та Ольга Ярошенко. Теоретичні основи розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України у контексті розширення інституційної автономії. Редактор Юрій Скиба. Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, 2020. http://dx.doi.org/10.31874/978-617-7486-40-3-2020.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналітичні матеріали (препринт) присвячено проблемі розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України в контексті розширення інституційної автономії. Авторами на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових праць визначено й обґрунтовано теоретичні основи (гіпотези, закономірності, тенденцій, принцип) розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України. Запропоновано розвиток науково-педагогічного потенціалу здійснювати за рівнями (інституційний, особистісний) та компонентами (інтелектуальний, емоційний, духовний). Обґрунтовано інноваційні педагогічні технології (супервізія, теленаставництво, ситуативне навчання та ін.) розвитку науково-педагогічних працівників. Уточнено підходи до оцінювання наукової активності науково-педагогічних працівників відповідно до концепції бібліометрики та концепції досконалості у вищій освіті та дослідженнях. Упровадження аналітичних матеріалів (препринту) сприятиме залученню розробників освітньої політики, керівників закладів вищої освіти, науковців, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти до теоретичних основ розвитку науково-педагогічного потенціалу університетів України з метою розроблення стратегій розвитку університетів, підвищення їх рейтингу та конкурентоспроможності в Європейському просторі вищої освіти. Для розробників освітньої політики, науковців, керівників закладів вищої освіти, науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти.
Звіти організацій з теми "Освітній простір університету"
1
Стрюк, Микола Іванович, Сергій Олексійович Семеріков та Андрій Миколайович Стрюк. Тенденції розвитку мобільності в сучасному освітньо-науковому просторі. Місьдрук, ХНАДУ, 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/990.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено комплексне дослідження проблеми мобільності у соціально-педагогічних та технічних системах. Виокремлено основні тенденції розвитку академічної мобільності (перехід від мобільності студентів до мобільності програм і постачальників освітніх послуг) та схарактеризовано нові програми мобільності (франчайзінг, подвійні/спільні ступені, поєднання, нострифікація тощо). Розглянуто нові види постачальників мобільності та акцентовано увагу на віртуальних університетах, що є сьогодні основою віртуальної мобільності студентів і діяльність яких базуються на використанні нових ІКТ у вищій освіті, насамперед – Інтернет та мобільних навчальних середовищ.