Добірка наукової літератури з теми "Ортостатичні реакції артеріального тиску"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Ортостатичні реакції артеріального тиску".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Ортостатичні реакції артеріального тиску"
1
Levytska, L. V., та O. V. Vovkodav. "МЕТОДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ДИНАМІЧНОЇ МОДЕЛІ РЕАКЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ НА ФІЗИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА В ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (10 травня 2019): 73–81. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.1.10111.
Повний текст джерелаАнотація:
Прогнозування динаміки пульсу та артеріального тиску під дією фізичного навантаження є ключовим завданням при плануванні процесу реабілітації пацієнта після перенесених серцево-судинних подій, і, в першу чергу, інфаркту міокарда. На сьогоднішній день її розв'язують емпірично, однак, розроблення адекватної математичної моделі прогнозування основних гемодинамічних показників дозволила б уникнути суб'єктивізму оцінок і підвищити надійність прогнозу, безпеку та ефективність реабілітаційної технології.
З метою формування судження про зміну стану пацієнта під дією фізичного навантаження в процесі реабілітації реалізовано систему моделювання рівнів пульсу та артеріального тиску за допомогою пакету прикладних програм для математичного моделювання. Її основними підсистемами є обробка та ідентифікація даних, формування прогнозних даних. Для перевірки адекватності побудованої моделі використано засіб перевірки толерантності до фізичного навантаження. Отримані результати свідчать про адекватність побудованої математичної моделі для аналізованого етапу процесу реабілітації. Максимальний рівень похибок за весь період спостереження склав 9,5 % щодо пульсу та 5,2 % щодо артеріального тиску.
Отже, розроблена математична модель динаміки пульсу та артеріального тиску під дією фізичного навантаження в підгостру фазу реабілітації дозволяє прогнозувати реакцію організму на дозоване фізичне навантаження. Метод ідентифікації сукупності диференціальних рівнянь, що моделюють таку динаміку під дією фізичного навантаження на основі модифікованого градієнтного методу Левенберга-Марквадта, доповненого процедурою вибору початкових значень коефіцієнтів, підтверджує адекватність розробленої математичної моделі.
2
Yakovleva, O. O., та O. V. Kyrychenko. "Можливості Вальсакору в корекції когнітивного зниження при гіпертонічній хворобі". HYPERTENSION, № 6.32 (1 листопада 2013): 23–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.32.2013.86410.
Повний текст джерелаАнотація:
Гіпертонічна хвороба відіграє важливу роль у розвитку та прогресуванні когнітивних розладів до ступеня деменції. Метою дослідження є оптимізація лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою шляхом оцінки динаміки когнітивних функцій на тлі терапії Вальсакором порівняно з амлодипіном. У дослідження було включено 67 пацієнтів із гіпертонічною хворобою І–ІІІ стадій віком 56,30 ± 1,74 року. Після рандомізації хворим І клінічної групи (n = 33) призначали амлодипін, а пацієнтам ІІ (n = 34) — Вальсакор та діуретичний засіб за потреби в обох групах. Термін спостереження становив 3 місяці. Контрольну групу становили 34 практично здорових особи. Ефективність терапії оцінювали за результатами офісного вимірювання артеріального тиску та добового моніторингу артеріального тиску. Для нейропсихологічного тестування використовували таблиці Шульте. Хворі на гіпертонічну хворобу потребують більше часу на виконання завдань, ніж практично здорові особи (р < 0,05). Порівняння результатів первинного й контрольного тестування пацієнтів І групи не виявило відмінності (р > 0,05). При контрольному тестуванні хворі ІІ групи витрачали на 18,94 % менше сумарного часу порівняно з первинними результатами (р < 0,05). У хворих на гіпертонічну хворобу спостерігається уповільнення швидкості реакції порівняно з практично здоровими особами (р < 0,05). Гіпотензивна терапія амлодипіном не впливає на показник швидкості реакції. Фармакотерапія Вальсакором сприяє покращенню результатів нейропсихологічного тестування порівняно з вихідними даними (р < 0,05).
3
Sidelkovskiy, A. L. "Ураження нервової системи в пацієнта із синдромом Еді (клінічний випадок)". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, № 7 (27 січня 2022): 36–38. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.7.2021.245563.
Повний текст джерелаАнотація:
Синдром Еді (Adie-Holmes), або синдром тонічної зіниці, — стан, що характеризується тріадою основних симптомів: одностороннім тонічним розширенням зіниці, парезом акомодації з відсутністю або значним зменшенням реакції зіниці на світло і зниженням сухожильних рефлексів. В основі захворювання лежить порушення функції парасимпатичної нервової системи. Синдром виникає внаслідок ураження циліарного ганглія, що забезпечує парасимпатичну іннервацію м’яза зіниці (m. sphincter pupillae), рогівки й оболонки очного яблука. Нерідко стан супроводжується порушенням функції спінальних гангліїв і, як наслідок, вегетативною дисфункцією у вигляді розладу потовиділення, зазвичай на одній стороні тіла, рідше — розладом серцевого ритму, лабільністю артеріального тиску. Частий супутник синдрому Еді — відсутність або зниження колінних рефлексів, рідше — ахіллових. Етіологія захворювання остаточно не з’ясована, не виключений бактеріальний або вірусний чинник. Діагностика синдрому Еді переважно заснована на клінічному зіставленні симптомів захворювання, а також на ретельному й всебічному огляді нейроофтальмолога з обов’язковим проведенням тестування зіничних реакцій за допомогою низьких доз пілокарпіну (характерне звуження зіниці). Незважаючи на позитивний прогноз щодо життя хворого і його працездатності, стан належить до групи складнокурабельних, а лікування зводиться до симптоматичної корекції зору.
4
Gontsaryuk, D. O., K. V. Ferfetska, F. V. Kuzik та L. O. Pits. "АЛЕРГІЧНІ ПРОЯВИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ (погляд на проблему)". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 вересня 2019): 175–79. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10449.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Алергію раніше вважали станом, що супроводжує хронічний панкреатит, але не має загальних механізмів розвитку. Згодом було з’ясовано, що такий механізм полягає у порушенні цитокінової ланки імунного захисту та мікроциркуляції. Було показано, що довготривале порушення кровообігу може зменшувати секрецію ферментів підшлункової залози, а порушення процесів травлення, у свою чергу, підтримує поступлення алергенів у організм, тим самим вказуючи на існування певного зв’язку між алергічними процесами та патогенезом хронічного панкреатиту.
Проникнення алергенів може відбуватися інгаляційним, парентеральним шляхами або через шлунково-кишковий тракт. Одним із суттєвих факторів є реактивні дискінетичні та ферментативні порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів.
Підкреслюється, що алергічний синдром при ХП реєструється у 30 % випадків проявами харчової, медикаментозної алергії (кропив’янкою, екземою, алергічними синуситами). Найчастіше ХП проявляється «еозинофільним» панкреатитом зі збільшенням еозинофілів до 30–40 %.
Є симптоми, на які повинен звертати увагу лікар і пояснювати їх значення для пацієнтів. Увагу слід акцентувати на тому, що будь-які червоні плями на шкірі, свербіж після споживання певного продукту, є алергічною реакцією. Зниження артеріального тиску і тахікардію при цьому слід розцінювати як прояви алергічної реакції. Свербіж у носоротоглотці та сухий кашель, бронхоспазм є прогностично негативними ознаками алергічної реакції.
Пацієнтам із ХП (особливо із зовнішньосекреторною недостатністю) слід проводити діагностику стану клітинного та гуморального імунітету, визначення продуктів, які можуть викликати харчову алергію, та обов’язково – консультації з дерматологами й алергологами з метою вирішення питання тактики та стратегії терапії.
5
Andreyuk, Nazariy. "Метод створення вестибулярного навантаження та його вплив на серцево-судинну систему фехтувальників". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 4(377) (6 жовтня 2018): 133–39. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-377-133-139.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто вплив вестибулярного навантаження на серцево-судинну систему спортсменів-фехтувальників.
Мета статті – дослідження впливу вестибулярного навантаження на серцево-судинну систему, обґрунтування специфічної методики створення вестибулярного навантаження для спортсменів-фехтувальників.
Класичні обертальні проби створюють неспецифічне вестибулярне навантаження для спортсменів-фехтувальників. Тому запропоновано створювати вестибулярне навантаження за допомогою лінійного прискорення. При з’ясуванні впливу на серцево-судинну систему вестибулярного навантаження, що створювалося лінійними й кутовими прискореннями, визначалися показники роботи серцево-судинної системи кожного спортсмена до та після вестибулярного навантаження за змінами ЧСС, артеріального та пульсового тиску. Для створення лінійного прискорення спроектовано спеціальну платформу.
За результатами досліджень спортсменів розподілено на дві групи – залежно від реакції на вестибулярне навантаження активацією симпатичного або парасимпатичного відділу ВНС. Вплив вестибулярного навантаження на серцево-судинну систему спортсменів кожної групи був протилежним. Якщо в одній групі підвищується ЧСС і знижується АТ, то в іншій – навпаки. Після лінійних прискорень всі показники діяльності ССС у спортсменів обох груп змінилися так, як і після кутових. Проте величина змін була дещо меншою, тому що лінійні прискорення є звичними для фехтувальників.
Результати дослідження показали, що можливо й доцільно використовувати лінійне різноспрямоване вестибулярне навантаження для фехтувальників, тому що це пов’язано зі специфікою цього виду спорту.
6
Вітрова, Ю. О., С. П. Колісник та С. П. Шавула. "Вплив фізичних вправ з різним механізмом дії на мікроциркуляторне русло у пацієнтів з різним типом реакції серцево-судинної системи на навантаження". Pain medicine 3, № 2/1 (16 жовтня 2018): 20. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29565.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Мікроциркуляторне русло (МЦР) забезпечує обмін речовин між кров’ю і тканинами, залежить від процесів, які впливають на гемодинаміку, таких, наприклад, як фізичні навантаження. Діагностика порушень МЦР розширює можливості лікування, реабілітації та профілактики. Фізичні вправи впливають на гемодинамічні показники, мікроциркуляцію, підвищують толерантність до фізичних навантажень, тому використовуються як один з основних елементів лікування, реабілітації.
Мета: шляхом аналізу динаміки показників офтальмоскопічного дослідження МЦР кон’юнктиви ока розробити алгоритм підбору фізичних вправ для покращення мікроциркуляції (МЦ), враховуючи типи реакцій серцево-судинної системи (ССС) на навантаження.
Матеріали та методи. В ході дослідження виділили три групи вправ, які впливають на МЦР: динамічні аеробні, динамічні анаеробні, статичні анаеробні. Залучено 30 добровольців (15 жінок, 15 чоловіків) віком 15–33 (22,00 ± 2,73) роки. Кожен з учасників виконував три групи вправ в окремі дні. Проводили пульсоксиметрію, вимірювання артеріального тиску, пульсу, кількісну оцінку стану МЦР до проведення навантаження, відразу після них та через 5 хв. Статистичну обробку проводили стандартними методами біометрії.
Результати дослідження та їх обговорення. При виконанні динамічних анаеробних Вплив фізичних вправ з різним механізмом дії на мікроциркуляторне русло у пацієнтів з різним типом реакції серцево-судинної системи на навантаження Вітрова Ю. О., Колісник С. П., Шавула С. П. Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, Україна вправ спостерігалася нормотонічна реакція ССС на навантаження у 73,3 % обстежуваних, а при статичних анаеробних та динамічних аеробних – у 60,0 %. При виконанні статичних і динамічних анаеробних вправ спостерігали значне покращення МЦ (OR = 2,91 та OR = 4,83 відповідно). Найбільше SaO2 підвищувалась при виконанні динамічних аеробних вправ (OR = 3,00).
Висновки. Тип реакції ССС на фізичне навантаження – ключовий фактор індивідуального вибору типу вправ. При відсутності протипоказань рекомендовано поєднувати аеробні та анаеробні вправи. Найменший вплив на МЦР мають анаеробні динамічні вправи, особливо у осіб, що не курять, проте вже через 5 хв цей вид навантаження має найбільший позитивний вплив (OR = 4,83), особливо у осіб, що не курять (OR = 7,40), і зберігає найбільш тривалий ефект. Розроблений нами алгоритм дозволяє індивідуалізувати підходи щодо вибору типу навантаження та виявити групи пацієнтів, які потребують уваги фахівців фізичної та реабілітаційної медицини.
Перспективи подальших досліджень. Тип реагування ССС на певний вид навантаження може відрізнятися у осіб різних вікових груп і потребує подальшого вивчення, особливо за присутності факторів ризику, шкідливих звичок, коморбідної патології.
7
Pankiv, V. I., та S. M. Yurchak. "Продукти функціонального призначення в комплексному лікуванні пацієнтів із метаболічним синдромом". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.51 (10 березня 2013): 53–57. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84330.
Повний текст джерелаАнотація:
Продукти функціонального харчування призначені для систематичного щоденного споживання й чинять регулюючий вплив на фізіологічні функції, біохімічні реакції та психосоціальну поведінку людини за рахунок нормалізації її мікроекологічного статусу.Мета дослідження – підвищення ефективності комплексного лікування пацієнтів із метаболічним синдромом шляхом використання дієтичної добавки БіоСЕСС.Матеріали і методи. Обстежено 26 пацієнтів із метаболічним синдромом (ожиріння I ст., артеріальна гіпертензія, порушення ліпідного спектра крові, порушення толерантності до глюкози). БіоСЕСС призначали по 4 капсули двічі на день упродовж 10 днів, через 20 днів після закінчення першого курсу призначали другий за аналогічною схемою. До групи порівняння увійшли 14 пацієнтів із метаболічним синдромом, які не отримували в комплексному лікуванні БіоСЕСС. Результати дослідження. Встановлено виражене й статистично значуще зменшення інсулінорезистентності в периферичних тканинах. Вірогідно зменшився індекс НОМА-IR — із 6,58 ± 0,92 до 3,44 ± 0,86. Отримано вірогідне зниження вмісту загального холестерину на 13,1 % — із 6,18 ± ± 0,24 ммоль/л до 5,46 ± 0,22 ммоль/л (р < 0,05), ліпопротеїнів дуже низької щільності — на 36,2 % — із 0,79 ± 0,07 ммоль/л до 0,58 ± 0,06 ммоль/л (р < 0,05), ), ліпопротеїнів низької щільності — на 5,9 % — з 3,98 ± 0,16 ммоль/л до 3,56 ± 0,18 ммоль/л (р < 0,05), тригліцеридів — на 37,2 % — з 1,77 ± 0,19 до 1,29 ммоль/л ± 0,14 ммоль/л (р < 0,05) від початкових даних. Комбінована терапія сприяла більш вираженому зниженню рівня С-реактивного білка (СРБ) (з 6,91 ± 0,66 мг/дл до 4,83 ± 0,58 мг/дл) порівняно з контрольною групою (на 31,2 і 23,1 % відповідно; p < 0,05). Висновки. Застосування препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом вірогідно поліпшує показники ліпідного обміну, знижує гіперінсулінемію й супутню інсулінорезистентність. Використання препарату БіоСЕСС у комплексній терапії пацієнтів із метаболічним синдромом сприяє зниженню рівня артеріального тиску в денний час, поліпшенню діастолічної функції міокарда. Препарат БіоСЕСС справляє в пацієнтів із метаболічним синдромом корисні плейотропні ефекти, що проявляються у вірогідному зниженні концентрації СРБ у крові на 31,2 % (p < 0,05).
8
Martsenyuk, V. P., D. V. Vakulenko, L. A. Vakulenko, A. V. Kutakova, A. V. Semenets, N. O. Kravets та N. J. Klimuk. "ІНФОРМАТИВНЕ ЗНАЧЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ОСЦИЛОГРАМИ, ЗАРЕЄСТРОВАНОЇ ПІД ЧАС ЗРОСТАННЯ КОМПРЕСІЇ ПЛЕЧА ПРИ ВИМІРЮВАННІ АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ". Medical Informatics and Engineering, № 3 (23 жовтня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2018.3.9475.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що захворювання серцево-судинної системи відносяться до найбільш поширених захворювань людства. Особливо насторожує «помолодшання» судинних катастроф, що призводять до глибокої інвалідності. Значною мірою благополуччя кровообігу залежить від стану судин - „периферійного серця". Одним із методів його оцінювання є артеріальна осцилографія (АО). Представлені дослідження базуються на аналізі 1640 АО, зареєстрованих за допомогою електронного тонометра ВАТ 41-2 під час вимірювання АТ. Для морфологічного аналізу АО пропонується використовувати такі критерії: а) форма всієї осцилограми; б) характер окремих пульсацій у різних фазах компресії. Дослідження дали можливість виявити різні види судинної реакції на компресію плеча під час вимірювання АТ у стані спокою (на лівому та правому плечі), після впливу різноманітних чинників і в процесі відновлення після них. Використання запропонованих авторами методів морфологічного аналізу АО, їх оцінка та клінічна інтерпретація значно підвищують інформативність процесу вимірювання АТ.
9
Loskutova, T. O. "МУЛЬТИГЕННІ ТРОМБОФІЛІЇ ПРИ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ВАГІТНИХ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (4 квітня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2016.1.5998.
Повний текст джерелаАнотація:
<p> З метою вивчення структури й частоти мультигенних<br />форм тромбофілії у вагітних із прееклампсією було обстежено 133 вагітних з прееклампсією різного ступеня тяжкості<br />та 44 здорових вагітних. Методом полімеразної ланцюгової реакції визначали наявність патологічних поліморфізмів у<br />генах тромбофілії (фактор V Leiden 1691 G→A, протромбін 20210 G→A, інгібітор активатора плазміногена 1 типу 5G/4G,<br />фібриногену β 455 G→A), «ендотеліальної дисфункції» (параоксоназа-1 192 Q→R, метилентетрагідрофолатредуктаза 677<br />C→T) та регулятора артеріального тиску (ангіотензиноген ІІ 235 M→T). Було встановлено, що у розвитку прееклампсії відіграють роль генетично успадковані форми тромбофілії й патологічні генні поліморфізми, які переважно спостерігаються у жінок із прееклампсією, а в структурі превалюють мультигенні форми у 71,88 % з прееклампсією легкого ступеня та 79,7 % з прееклампсією середнього та тяжкого ступенів. Відзначено, що для прееклампсії легкого ступеня притаманне існування двох патологічних поліморфізмів одночасно, що підвищує ризик її розвитку в 3,4 раза (95 % CI 1,47–7,88). При прееклампсії середнього та тяжкого ступенів здебільшого наявні три і більше патологічні поліморфізми одночасно (OR=10,51; 95 % CI 2,97–37,26). Відсутність поєднаних патологічних поліморфізмів знижує ризик розвитку прееклампсії середнього та тяжкого<br />ступеня тяжкості (OR=0,11; 95 % CI 0,04-0,26) й легкого ступеня (OR=0,16; 95 % CI 0,07-0,38).<br /><br /></p>
10
Popovych, D. V., V. B. Koval, V. V. Shafranskyi та I. M. Salaida. "РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ." Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7295.
Повний текст джерелаАнотація:
Серцево-судинні захворювання зумовлюють основні проблеми громадського здоров’я. В Україні проводиться комплекс заходів, спрямованих на створення системи реабілітації серцево-судинних хворих як доповнення до системи лікувально-профілактичної допомоги. Подальшого опрацювання потребують відпрацювання наступності в організації лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у хворих із серцево-судинною патологією.Мета дослідження вивчення впливу високого рівня артеріального тиску (АТ) на формування реакцій відповідей при проведенні фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією на санаторному етапі лікування.Матеріали і методи. Обстежено 175 хворих, з них 100 пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та 75 – з ішемічною хворобою серця (ІХС). У всіх хворих виконували комплекс обстежень, які включали добовий моніторинг АТ, визначення толерантності до фізичних навантажень за даними 6-хвилинного тесту ходьби, тредміл-тесту.Результати досліджень та їх обговорення. Установлено, що серед факторів, що супроводжують неадекватну відповідь на фізичне навантаження, важливе місце посідають як рівень АТ, так і нестабільність артеріальної гіпертензії у процесі відновного лікування, а також ступінь реакції АТ на дозовані фізичні навантаження. У пацієнтів із несприятливим перебігом відновного періоду, незважаючи на своєчасне відновлення коронарного кровотоку, мали місце стійкі середньодобові рівні систолічного та діастолічного АТ у поєднанні з високими значеннями цих показників на висоті фізичного навантаження як у ранньому, так і пізньому реабілітаційному періодах. У хворих з ІХС при неадекватній відповіді на дозовані фізичні навантаження відмічалися тахікардія, короткочасний біль за груднинною, іноді ядуха.Висновки. Основними реабілітаційними заходами при серцево-судинних захворюваннях є дотримання індивідуальної реабілітаційної програми, рухового режиму, раціонального харчування та усунення факторів ризику. Для фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією важливим є комплексний підхід, медикаментозний контроль АТ, поліпшення коронарного резерву, раціональне поєднання різних методів лікування, максимальне використання природних факторів, широке застосування санаторно-курортного лікування, кліматотерапії.
Дисертації з теми "Ортостатичні реакції артеріального тиску"
1
Єгорова, А. Ю. "Вплив гіпертензивного типу ортостатичних реакцій артеріального тиску на перебіг та ефективність лікування артеріальної гіпертензії". Thesis, ХНМУ, 2011. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5581.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. – Харківський національний медичний університет МОЗ Україні, Харків, 2011.
Дисертацію присвячено вивченню впливу гіпертензивного типу ортостатичних реакцій артеріального тиску на перебіг та ефективность лікування артеріальної гіпертензії при різних типах терапії.
Визначено частотне розподілення гіпертензивного типу ортостатичних реакцій артеріального тиску у здорових осіб молодого та похилого віку, а також у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Також визначені вікові особливості розподілу гіпертензивних ортостатичних реакцій артеріального тиску. З віком частота гіпертензивного типу ортостатичних реакції артеріального тиску знижується. Статеві відмінності в частоті ортостатичних реакцій систолічного та діастолічного артеріального тиску здорових незалежно від віку відсутні. У жінок пацієнтів з артеріальною гіпертензією переважає гіпертензивний тип ортостатичних реакцій як систолічного та і діастолічного артеріального тиску.
Встановлено, що частота гіпертензивних ортостатичних реакцій систолічного артеріального тиску при терапії антагоністом кальцію, β-адреноблокатором та інгібітором ангіотензин перетворюючого ферменту знижувалася на 27%, 29% та 13% відповідно. Частота гіпертензивних ортостатичних реакцій діастолічного артеріального тиску при терапії антагоністом кальцію, β-адреноблокатором та інгібітором ангіотензин перетворюючого ферменту знижувалася на 20%, 34% та 32% відповідно.
Виявлено, що показники якості життя збільшилися у всіх групах і підгрупах, в основному за рахунок збільшення індексу здоров'я. В той же час в підгрупі з гіпертензивною ортостатичною реакцією індекс якості життя перевищив значення індексу якості життя підгрупи з ізотензивною. Всі препарати підвищують показники якості життя, більшою мірою інгібітор ангіотензин перетворюючого ферменту, менше антагоніст кальцію і β-адреноблокатор у найменшій мірі, незалежно від підгрупи пацієнтів. В той же час в підгрупі з гіпертензивною ортостатичною реакцією артеріального тиску ступінь підвищення цих показників нижчий, ніж з ізотензивною незалежно від терапії.
Найбільш сприятливими для перебігу артеріальної гіпертензії є некваліфіковані гіпертензивні ортостатичні реакції систолічного та діастолічного артеріального тиску, при яких частота смерті, інсульту та інфаркту міокарду менша, ніж при ізотензивних і кваліфікованих гіпертензивних ортостатичних реакціях систолічного та діастолічного артеріального тиску. Сприятливіший перебіг у групі терапії інгібіторами ангіотензин перетворюючого ферменту, проміжне, – антагоністами кальцію, і менш сприятливе – β-адреноблокаторами
Встановлено, що у терапії артеріальної гіпертензії необхідно контролювати ортостатичні реакції систолічного та діастолічного артеріального тиску так, щоб вони знаходилися у діапазоні некваліфікованих гіпертензивних ортостатичних реакціях систолічного та діастолічного артеріального тиску.
2
Гарькавий, П. О. "Ефективність лікування есенціальної артеріальної гіпертензії амлодипіном, метопролола тартратом або еналаприла малеатом у пацієнтів із нормотензивними та гіпотензивними ортостатичними реакціями артеріального тиску". Thesis, 2009. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/2509.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертацію присвячено вивченню та оптимізації ефективності терапії есенціальної артеріальної гіпертензії амлодипіном, метопролола тартратом або еналаприла малеатом у пацієнтів з гіпотензивними ортостатичними реакціями артеріального тиску.
Визначено частотне розподілення нормотензивних та гіпотензивних типів ортостатичних реакцій у здорових осіб молодого та похилого віку, а також у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією. Також визначені вікові особливості розподілу нормотензивних та гіпотензивних ортостатичних реакцій артеріального тиску. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією – гіпотензивна ортостатична реакція супроводжується інверсними ортостатичними реакціями загальної потужності спектру варіабельності серцевого ритму, а нормотензивна ортостатична реакція – нормальними.
Встановлено, що частота гіпотензивних ортостатичних реакцій систолічного артеріального тиску при терапії метопролола тартратом та еналаприла малеатом збільшувалася на 5,0% та 4,0% відповідно. Амлодипін не впливав на ортостатичну реакцію систолічного тиску. Частота гіпотензивних ортостатичних реакцій діастолічного артеріального тиску при терапії амлодипіом, метопролола тартратом та еналаприла малеатом збільшувалася на 5,0%, 8,0% та 2,0% відповідно.
Встановлено, що найбільш сприятливими з прогностичної точки зору є некваліфіковані гіпотензивні ортостатичні реакції систолічного та діастолічного артеріального тиску, за яких частота смертельних випадків, інсультів та інфарктів міокарду менша, ніж при нормотензивній ортостатичній реакції та кваліфікованій ортостатичній гіпотензії. Таким чином, в терапії пацієнтів з артеріальною гіпертензією необхідно контролювати артеріальній тиск та утримувати ортостатичні реакції систолічного та діастолічного артеріального тиску в діапазоні некваліфікованих гіпотензивних ортостатичних реакцій.
Виявлено, що найбільше підвищував якість життя еналаприла малеат, відповідно на 24,0% та 30,0% при гіпотензивних та нормотензивних ортостатичних реакціях; менше амлодипін - на 19,0% та 23,0%; та менше за усіх метопролола тартрат на 15,0% та 18,0%. Незалежно від терапії в підгрупі з гіпотензивними ортостатичними реакціями показники якості життя збільшувалися в меншій мірі ніж в підгрупі з нормотензивними ортостатичними реакціями.
3
Солдатенко, І. В. "Ефективність контролю коморбідної з остеоартрозом артеріальної гіпертензії в залежності від типів ортостатичних реакцій та добових профілів артеріального тиску". Thesis, 2011. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5318.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2011.
Дисертація присвячена вивченню ефективності контролю коморбідної з остеоартрозом артеріальної гіпертензії в залежності від типів ортостатичних реакцій та добових профілів артеріального тиску.
Встановлені клінічні особливості, варіабельність серцевого ритму і ефективність контролю коморбідної з остеоартрозом артеріальної гіпертензії у залежності від типів ортостатичних реакцій і добових профілів артеріального тиску. У хворих на коморбідну з ОА АГ спостерігалися три типи ортостатичних реакцій артеріального тиску з переважанням гіпертензивного за систолічним (47%) і діастолічним (44%). Несприятливі типи ортостатичних реакцій артеріального тиску зустрічалися на 12% по систолічному і на 15% по діастолічному частіше у хворих на коморбідну з ОА АГ, ніж на ізольовану. Виявлено, що у хворих на коморбідну з остеоатрозом артеріальну гіпертензію спостерігалися три типи добових профілів систолічного артеріального тиску (dipper, non-dipper, night-peaker) з переважанням non-dipper (43%) та всі чотири типи добових профілів діастолічного з переважанням dipper (52%). Виявлені закономірності міграції ортостатичних реакцій артеріального тиску у хворих на коморбідну з остеоартрозом артеріальну гіпертензію на етапах терапії та встановлено, що міграція систолічного артеріального тиску більшою мірою відбувалася у гіпертензивний тип, діастолічного – у гіпотензивний. Встановлено, що коморбідність артеріальної гіпертензії з остеоартрозом не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму, але при цьому порушувала реакції на ортостаз.
У менеджменті хворих на коморбідну з остеоартрозом артеріальну гіпертензію необхідно враховувати те, що при гіпотензивній та ізотензівній ортостатичних реакціях, dipper та night-peaker добових профілях систолічного артеріального тиску та night-peaker діастолічного – необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія. Серед сукупності вивчених клінічних ознак і показників варіабельності серцевого ритму статистично значимими критеріями ефективності контролю АТ у хворих на коморбідну з остеоартрозом артеріальну гіпертензію виявилися вік хворих та співвідношення симпато-вагального балансу.
4
Томіна, О. Є. "Кінічне значення варіабельності серцевого ритму, типів ортостатичних реакції і добових профілів артеріального тиску при артеріальній гіпертензії, коморбідної з виразковою хворобою". Thesis, 2011. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5458.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Донецький національний медичний університет імені М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2011.
Дисертація присвячена визначенню клінічного значення варіабельності серцевого ритму (ВСР), типів ортостатичних реакцій (ОР) і добових профілів (ДП) артеріального тиску (АТ) в ефективності контролю артеріальної гіпертензії (АГ), коморбідної з виразковою хворобою (ВХ). Встановлено, що при коморбідності АГ з ВХ загальна потужність спектру ВСР знижена та симпатовагальний баланс зміщений у бік симпатичного ланки регуляції ще більше, ніж при ізольованій АГ. Характерна втрата вегетативного забезпечення у провокаційних пробах, що проявляється хибними реакціями загальної потужності спектра на ортостаз та симпатовагального балансу на метрономізоване дихання. З'ясовано, що при АГ, коморбідної з ВХ, мають місце всі три типи ОР АТ з превалюванням гіпертонічного типу систолічного (51%) і діастолічного (78%) АТ та всі чотири типи ДП діастолічного АТ з переважанням оптимального типу (60% dipper) і три типи систолічного АТ з переважанням патологічних типів (45% non-dipper, 15% night-peaker). На тлі антигіпертензивної терапії стандартними схемами при АГ, коморбідної з ВХ, відмічається зниження загальної потужності ВСР зі збереженням її хибної реакції на ортостаз, підвищення значення симпатовагального балансу. Характерно збільшення частоти несприятливого (ізотензивного) типу ОР систолічного і діастолічного АТ, за рахунок більш сприятливого (гіпертензивного) типу. При коморбідності АГ з ВХ ефективний контроль АТ в підгрупах з гіпотензивним, ізотензивним типами ОР АТ та ДП систолічного АТ за типом non-dipper і night-peaker, ДП діастолічного АТ за типами night-peaker забезпечується пізніше та потребує призначення більш інтенсивної терапії. Прогностично значущими і вагомими параметрами у ефективності контролю АТ у хворих на АГ, коморбідну з ВХ, є загальна потужність ВСР і, найбільш, – симпатовагальний баланс.