Добірка наукової літератури з теми "Органічні молекули"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Органічні молекули".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Органічні молекули"
1
Podolsky, I. M., та S. Yu Shtrygol. "IN SILICO ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВИХ ШЛЯХІВ МЕТАБОЛІЗМУ АТРИСТАМІНУ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (7 листопада 2019): 44–52. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i3.10558.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Об’єктом представленого дослідження є атристамін (2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-он), який вивчають як перспективний антидепресант із церебропротекторними, ноотропними, аналгетичними, антигіпоксичними та актопротекторними властивостями. Обов’язковою умовою подальшого впровадження його як кандидата в ліки є дослідження фармакокінетичних характеристик молекули. Це неможливо здійснити без цілісного розуміння процесів біотрансформації, яким піддається досліджувана сполука в організмі людини.
Мета дослідження – провести in silico дослідження можливих шляхів метаболізму перспективного антидепресанта атристаміну за допомогою онлайн-ресурсів, що перебувають у вільному доступі.
Методи дослідження. З метою in silico дослідження можливих напрямків біотрансформації атристаміну в організмі людини використовували он-лайн такі веб-сервіси: “Xenosite P450 Metabolism 1.0”; “Xenosite UGT 2.0”; “Way2Drug SOMP” та “Way2Drug RA”. З огляду на те, що структурною особливістю хінолін-4(1Н)-онів є можливість існування прототропної таутомерії в гетероциклі, обчислення проводили для обох теоретично можливих таутомерних форм молекули атристаміну – 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону та 4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну.
Результати й обговорення. Наявність вторинної аміногрупи в молекулі 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону і 4-гідроксигрупи в молекулі іншого таутомера (4-гідрокси-2-метил-3-(феніламінометил)-хіноліну) зумовлює високу ймовірність глюкуронування з утворенням, відповідно, N- та О-глюкуронідів. Для 2-метил-3-(феніламінометил)-1Н-хінолін-4-ону як більш стійкої форми показано, що основними шляхами метаболізму можуть бути ароматичне гідроксилювання, аліфатичне гідроксилювання, окиснювальне дезамінування, N-гідроксилювання та епоксидування. Найбільшої уваги заслуговує напрямок аліфатичного гідроксилювання, оскільки, на відміну від усіх інших шляхів, у результаті цього прогнозується утворення генерації метаболітів з новими фармакологічними властивостями (похідні кінуренової кислоти).
Висновок. Результати in silico дослідження можливих шляхів метаболізму атристаміну в організмі людини свідчать на користь того факту, що досліджувана сполука з високою ймовірністю інтенсивно метаболізується з участю ензимних систем цитохрому P450, що обов’язково необхідно врахувати в подальшому при плануванні експериментів in vivo.
2
Kovalenko, O. A., I. O. Dulina та A. V. Rahulia. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ ТА СЕРЕДОВИЩ НА АГРЕГАТИВНУ СТІЙКІСТЬ НАНОЧАСТИНОК ТИТАНАТУ БАРІЮ". Кераміка: наука і життя, № 2(31) (31 березня 2016): 66. http://dx.doi.org/10.26909/csl.2.2016.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив різних органічних кислот та середовищ на агрегативну стійкість нанопорошку титанату барію, зокрема, встановлені кількість стабілізованих частинок в суспензії, їх питома поверхня та особливості механізму адсорбції молекул дисперсантів на частинках титанату барію.
3
Malyukin, Yu V., S. L. Yefimova, Т. N. Tkacheva, and G. V. Grygorova. "ORDERED ADSORPTION OF ORGANIC MOLECULES ON INORGANIC NANOPARTICLES." Visnik Nacional'noi' akademii' nauk Ukrai'ni, no. 06 (June 20, 2015): 34–42. http://dx.doi.org/10.15407/visn2015.06.034.
Повний текст джерела
4
Petrova, Zh O. "Енергоефективні режими сушіння колоїдних капілярно-пористих матеріалів". Кераміка: наука і життя, № 3(40) (16 жовтня 2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.26909/csl.3.2018.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Процеси конвективного сушіння відносяться до найбільших енергоємних промислових технологічних процесів. Затрати енергії на видалення вологи досягають 3000 – 5000 кДж/кг і більше, тому вирішення питання зменшення енергоспоживання при сушінні є актуальним науково-технічним завданням. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є розробка енергоефективних режимів сушіння.
Аналітичний розрахунок процесу сушіння колоїдних капілярно-пористих матеріалів досить складний, оскільки необхідно знати ряд індивідуальних величин для даного продукту. В даній роботі досліджували процес конвективного сушіння композитного колоїдного капілярно-пористого матеріалу. Процес досліджується екс-периментально з використанням моносировини та композиції у певному співвідношенні матеріалів. Оскільки істотне збільшення енергетичних витрат на сушіння звичайно пов’язують з складністю видалення вологи з матеріалу, кінетика якого обумовлена рухливістю молекул води та енергією їх взаємодії з іншими молекулами, тому важливо було дослідити зміни питомої теплоти випаровування води з моносировини, композиції з них.
В процесі дослідження встановлені та узагальнені нові закономірності при сушінні композиційної сировини.
Визначена теплота випаровування моно та композиційної сировини, яка в композиції менша ніж в моносировині. Для організації економічного та енергетичного процесу сушіння органічної колоїдної капілярно-пористої сировини та підвищення якості сухого продукту найбільш доцільно створення композицій та використання ступеневих режимів енергопідведення із зниженням температури теплоносія із зменшенням вологовмісту матеріалу.
Розраховані інтенсивність та тривалість зневоднення сумішей.
Розрахована густина теплового потоку, яка витрачається на випаровування вологи в залежності від інтенсивності випаровування і вологовмісту матеріалу.
Досліджено залежність числа Ребіндера (як критерію оптимізації сушки) від вологовмісту матеріалу, що обґрунтовує ефективність запропонованих ступеневих режимів сушки.
5
Вовк, Михайло Володимирович. "Асиметричний органокаталіз — новітня стратегія конструювання хіральних молекул для сучасної техніки, технології та медицини". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 12 (15 грудня 2021): 27–37. http://dx.doi.org/10.15407/visn2021.12.027.
Повний текст джерелаАнотація:
В короткій оглядовій статті відображено ключові аспекти формування та розвитку впродовж останніх 20 років асиметричного органокаталізу як нового потужного інструменту для конструювання хіральних органічних молекул. Відзначено роль творців стратегії асиметричного органокаталізу — Беньяміна Ліста і Девіда Макміллана, яких у 2021 р. було удостоєно Нобелівської премії з хімії. Розкрито принципові переваги органокаталітичної методології порівняно з іншими методами асиметричного синтезу. Проаналізовано найтиповіші способи активації асиметричних органокаталізаторів та описано нові напрями їх використання. Особливу увагу приділено результатам досліджень вітчизняних науковців у галузі асиметричного органокаталізу.
6
Rekovets, O. L. "Зокардіс у лікуванні хворого на артеріальну гіпертензію: на які переваги може очікувати лікар?" HYPERTENSION, № 3.41 (21 серпня 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80656.
Повний текст джерелаАнотація:
Зофеноприл належить до групи сульфгідрильних інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) пролонгованої дії. Унікальність його молекули полягає в наявності двох сульфгідрильних груп: SH-групи у молекулі зофеноприлу забезпечують його антиоксидантну активність — здатність протидіяти окислювальному стресу шляхом нейтралізації вільних радикалів, які є одним із головних факторів, що ведуть до розвитку дисфункції ендотелію судин. Ефективність зофеноприлу вивчалась у ряді рандомізованих досліджень, в яких були протестовані можливості препарату впливати на клінічний перебіг та розвиток ускладнень у пацієнтів із серцево-судинною патологією. Це забезпечило наявність серйозної доказової бази, що свідчить про певні переваги зофеноприлу. Важливою відмінною рисою зофеноприлу є подвійний шлях виведення: близько 60 % препарату виводиться з сечею, інша частина (близько 40 %) — із жовчю та калом. Саме тому, згідно з інструкцією, дозу препарату зменшують при кліренсі ендогенного креатиніну 45 мл/хв, а не 60 мл/хв, як у більшості іАПФ. Суттєвий вплив зофеноприлу на розвиток ускладнень у таких пацієнтів може бути пов’язаний із його особливими фармакологічними властивостями, що забезпечують високоефективний вплив як на процеси ремоделювання, так і на ендотеліальну дисфункцію. Як відомо, простагландин-опосередковані механізми дії іАПФ значною мірою нейтралізуються індометацином або ацетилсаліциловою кислотою. Зофеноприл має особливий кардіопротективний механізм дії, що лише частково включає в себе вплив на систему простагландинів. Додатковий захисний антиішемічний ефект препарату досягається завдяки тому, що на клітинному рівні концентрація зофеноприлу є максимальною, яка виявлена в організмі людини під час терапії іАПФ. Зофеноприл може забезпечити певні переваги в терапії підвищеного артеріального тиску у пацієнтів із супутніми проявами як гострої, так і хронічної ішемії. Зофеноприл може забезпечити додаткову антиішемічну дію у хворих з артеріальною гіпертензією та супутньою ішемічною хворобою серця. Зофеноприл справляє максимальний захисний вплив щодо розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих із гострим інфарктом міокарда та супутньою артеріальною гіпертензією в анамнезі. Ефективність лікування зофеноприлом не знижується при одночасному застосуванні з препаратами ацетилсаліцилової кислоти. У хворих на гострий інфаркт міокарда із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та супутньою ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією призначення комбінації зофеноприлу з ацетилсаліциловою кислотою дозволяє знизити ризик серцево-судинної смертності та госпіталізацій на 52 % порівняно з комбінацією раміприлу з ацетилсаліциловою кислотою.
7
Havrylov, I. O., та A. L. Zagayko. "ПЕРСПЕКТИВИ ФАРМАКОЛОГІЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ НЕЙРОПЕПТИДУ Y ТА ЙОГО ФРАГМЕНТІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (16 квітня 2019): 113–19. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10015.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. У статті представлено огляди сучасних літературних даних про біологічно активний пептид – нейропептид Y(NPY), систему його рецепторів, їх роль в організмі людини і досліджень з вивчення їх терапевтичної та профілактичної ефективності. Вивчення ендогенних сполук, що мають біологічну активність, відкриває шлях до створення нових відносно безпечних лікарських засобів для терапії і профілактики різних патологічних станів. Нейропептид Y – біологічно активний пептид, який поширений в організмі людини і виконує різноманітні функції, зокрема регулює стрес, тривогу, когнітивні процеси, харчову поведінку та ін. Він активує 4 власних рецептори в людини, розташовані в головному мозку та різних внутрішніх органах, що зумовлює широкий спектр його біологічної активності. Наведено дослідження, які показують терапевтичний потенціал нейропептиду Y і сполук, що активують його рецептори для корекції ожиріння, лікування алкогольної залежності, терапії депресії, стресу, посттравматичного стресового розладу, показано здатність NPY впливати на перебіг нейродегенеративних захворювань.
Розробляють лікарські засоби – агоністи й антагоністи до рецепторів NPY, а також сполуки-онкомаркери. У ході розробок досліджують сполуки як пептидної, так і непептидної природи, які могли б активувати рецептори NPY. Один із напрямків розробок є модифікація молекули NPY, при якій скорочують ланцюг, з використанням функціонально важливих ділянок і заміщення амінокислотних залишків.
Мета дослідження – вивчити сучасні джерела літератури щодо властивостей та застосування нейропептиду Y для розгляду потенційної користі розробки його лікарських засобів.
Висновки. Вивчивши літературні джерела, можна зробити припущення, що дослідження системи нейропептиду відкриває перспективний напрямок цілеспрямованої розробки лікарських засобів для корекції ряду метаболічних розладів. З огляду на широке розташування точок прикладання нейропептиду в організмі, можливий терапевтичний вплив на різноманітні органи і системи.
8
Shidakova-Kamenyuka, E., А. Novik, Е. Chernyshenko та Y. Matsuk. "Дослідження особливостей складу шротів кедрового і волоського горіхів та здобного печива з їх використанням методом ІЧ-спектроскопії". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (27 лютого 2018): 56–61. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8511.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню можливості використання методу ІЧ-спектроскопії для дослідження особливостей хімічного складу шротів кедрового і волоського горіхів та здобного печива з їх використанням. Оцінювання повноцінності горіхових шротів щодо вмісту нутрієнтів проведено за методикою, заснованою на розрахунку величини відносної оптичної густини. Встановлено, що в ІЧ-спектрах горіхових шротів та печива з їх додаванням спостерігається приблизно однаковий набір смуг поглинання, приписуваних відповідним типам коливань: валентні коливання гідроксильних груп в молекулах органічних кислот, вуглеводів, флавоноїдів з максимумами при 3365 см-1 до 3400 см-1 ν(ОН); 3005 см-1 та 722 см-1 – валентні та деформаційніколивання – СН подвійного зв’язку поліненасичених жирних кислот; 2925 см-1, 2855 см-1 – асиметричні та симетричні валентні коливання n (С–Н) вуглецевого скелету в -СН2-; 1746 см-1 – ν (С=О) валентні коливання в протонованій карбоксильній групі –СООН, 1545 см-1 νas(C = O), 1415 см-1 νs(C = O) асиметричні та симетричні валентні коливання СОО- груп та 1240 см-1 валентні коливання ν(С-О) карбонових, аміно- та жирних кислот; 1380 см-1 та 1050 см-1 – деформаційні δ(О-Н) та симетричні коливання О–Н груп флавоноїдів; 1163 см-1 – коливання піранозних циклів пектинових речовин. Порівняння ІЧ-спектрів шроту кедрового та шроту волоського горіхів свідчить про їх близький якісний хімічний склад, що зумовлено схожістю положення й інтенсивності смуг поглинання. Відмічається, що до складу горіхових шротів входять білкові речовини, поліненасичені жирні кислоти, флавоноїди, органічні кислоти та пектинові речовини, причому за вмістом зазначених речовин шрот кедрового горіха дещо поступається шроту волоського горіха. Аналіз ІЧ-спектрів зразків здобного печива з використанням горіхових шротів показав, що використання цих добавок у технологіях здобного печива забезпечує суттєве підвищення вмісту в ньому фізіологічно-функціональних інгредієнтів та сприяє збільшенню у виробах вологи, що сприятиме уповільненню усихання такого печива у процесі зберігання. Проведено аналітичні та експериментальні дослідження, на основі яких вивчена можливість ефективного застосування ІЧ-спектроскопії для дослідження особливостей складу шротів кедрового та волоського горіха та здобного печива з їх використанням.
9
Kryshchyshyn-Dylevych, A. P. "СИНТЕЗ ТА ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПОЛІЦИКЛІЧНИХ 1-ТІОКСО-9,10a-ДИГІДРОПІРОЛО[3,4-b]КАРБАЗОЛ-3,10-ДІОНІВ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 січня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11641.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дизайн та синтез нових конденсованих молекул на основі індольного та тіогідантоїнового (2-тіоксоімідазолідин-4-онового) циклів як потенційних «лікоподібних сполук». Дослідження їхньої протипухлинної активності.
Матеріали і методи. Органічний синтез, спектроскопія ЯМР, фармакологічний скринінг.
Результати й обговорення. Взаємодією 3-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин-5-іліденметилен)-1H-індол-карбонових кислот із тіогідантоїном у середовищі ацетатної кислоти при нагріванні одержано конденсовані тетрациклічні 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діони. У реакції метил-3-форміліндолін-2-карбоксилату із 2-тіогідантоїном утворюється метиловий естер 5-флюоро-3-(4-оксо-2-тіоксоімідазолідин-5-іліденметил)-1H-індол-2-карбонової кислоти. Антипроліферативну активність синтезованих сполук вивчали у концентрації 10-5 М на панелі ракових клітин.
Висновки. Опрацьовано ефективний метод синтезу 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діонів. Встановлено помірний ефект синтезованих сполук щодо лінії раку нирок UO-31.
10
Kuzmak, I. P. "ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ БІЛКОВОГО ОБМІНУ В ЩУРІВ, ОТРУЄНИХ БЛІДОЮ ПОГАНКОЮ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (6 лютого 2019): 130–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9825.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Бліда поганка (Amanita phalloides) є одним із найнебезпечніших отруйних грибів. Токсини блідої поганки належать до сильних отрут, а з огляду на відсутність специфічних антидотів до них, лікування отруєнь цим грибом залишається важливою проблемою. Тяжка клінічна картина отруєнь блідою поганкою зумовлена токсичним ураженням печінки і нирок, розвитком гострого гастроентероколіту, виникненням ендотоксикозу, пов’язаного з порушенням показників гомеостазу і накопиченням в організмі токсичних речовин ендогенного походження.Мета дослідження – вивчити вплив отрути блідої поганки на деякі показники білкового обміну в щурів.
Методи дослідження. Дослідження проводили на нелінійних білих 18–24-місячних щурах-самцях (період старості; старі). Отруювали тварин шляхом одноразового внутрішньочеревного введення їм екстракту блідої поганки, отриманого за методом H. Wieland, у дозі 85 мг/кг маси тіла. Евтаназію щурів здійснювали шляхом декапітації під тіопенталовим наркозом через 6, 24 та 72 год після отруєння з подальшим забором крові. У сироватці крові визначали концентрацію загального білка та білкових фракцій, креатиніну і сечовини. Стан ендогенної інтоксикації оцінювали за еритроцитарним індексом інтоксикації (ЕІІ) та вмістом молекул середньої маси.
Результати й обговорення. Встановлено, що отруєння експериментальних тварин токсинами блідої поганки призводило до суттєвих порушень білкового обміну. Найбільш виражені зміни показників білкового обміну спостерігали через 72 год з моменту інтоксикації. У щурів відзначали зниження концентрації сечовини, підвищення концентрації креатиніну, гіпопротеїнемію, гіпоальбумінемію, зменшення вмісту α1- і α2-глобулінів та зростання вмісту β- і γ-глобулінів. Найбільш виражені зміни показників ендогенної інтоксикації були характерні через 24 год з моменту інтоксикації. Висновки. Отримані результати свідчать про різкий негативний вплив аманіта-фалоїдинів на білоксинтезувальний апарат гепатоцитів. Прогресування патологічного процесу в печінці та зниження компенсаторних можливостей призводять до ендотоксикозу, на що вказує зростання в динаміці показників ендогенної інтоксикації – еритроцитарного індексу інтоксикації та вмісту молекул середньої маси.
Дисертації з теми "Органічні молекули"
1
Карпенко, Т. М., та Ю. О. Полячук. "Моделювання будови молекули органічних сполук". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13055.
Повний текст джерела
2
Ткачова, Т. М. "Механізми взаємодії комплексів на основі неорганічних наночастинок і органічних молекул з модельними мембранами та живими клітинами". Thesis, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 2015. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13886.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертаційна робота присвячена встановленню механізмів взаємодії органічних молекул з неорганічними наночастинками на основі ортованадатів рідкісноземельних елементів ReVO4:Eu3+ (Re = Y, La, Gd) та діоксиду церію CeO2, та гібридних комплексів неорганічні наночастинки/органічні молекули з модельними мембранами та живими клітинами.
Встановлено, що у водних розчинах неорганічних НЧ ReVO4:Eu3+ (Re = Y, La, Gd) при додаванні катіонних барвників завдяки електростатичній взаємодії відбувається адсорбція молекул барвника в приповерхневому шарі НЧ, а в деяких випадках, їх впорядкована агрегація та утворення складних комплексів неорганічні НЧ/органічні молекули. Запропонована модель комплексів, що утворюються.
Використовуючи метод ратіометричної детекції флуоресценції та явище безвипромінювального перенесення енергії електронного збудження (Förster resonance energy transfer, FRET), вивчено кінетичну та термодинамічну стабільність комплексів НК/органічні молекули на основі неорганічних (НЧ GdYVO4; Eu3+ та CeO2) та органічних (міцели ДСН та ліпосоми ФХ) наноносіїв. Встановлено, що комплекси на основі неорганічних НЧ є інертними високостабільними системами за кімнатної та фізіологічної температури.
Оцінено ефективність та динаміку накопичення наноносіїв різних типів у живих клітинах. Розраховані константи швидкості наночастинок GdYVO4; Eu3+ та CeO2 забезпечують більш швидке вивільнення вилучення та «час напіввиведення» барвників з наноконтейнерів різних типів при їх взаємодії з модельними мембранами та живими клітинами в експериментах in vitro, показують, що у випадку модельних систем, наноконтейнери на основі ліпофільного вмісту (ліпофільні барвники), у порівнянні з іншими носіями (міцели, ліпосоми). Показано, що додавання у наноконтейнер негативно заряджених або ліпофільних (холестерин) сполук дозволяє уповільнити процес вилучення активного компоненту, тобто дозволяє контролювати цей процес. Параметри взаємодії НК з гепатоцитами щурів виявилися подібними до модельної системи мембран. Було показано, що процес взаємодії НК/клітина може бути керованим, а НЧ GdYVO4; Eu3+ та CeO2 можуть бути використані у якості наноплатформи для внутрішньоклітинної доставки гідрофобних компонентів.
3
Калюжна, О. О., та Ю. О. Полячук. "Моделювання будови молекул органічних сполук". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/21360.
Повний текст джерелаАнотація:
Напрацьовані і виготовлені моделі атомів Карбону, Нітрогену і Оксигену в основному та гібридизованому станах, а також моделі молекул основних класів органічних сполук.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/21360
4
Дьяконенко, В. В. "Будова органічних кристалів на основі аналізу енергій взаємодій між молекулами". Thesis, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14186.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація присвячена розробці нового методу вивчення кристалічної будови органічних сполук, яка ґрунтується на аналізі енергій взаємодій між молекулами в кристалі. На серіях модельних кристалів показано, що створений метод досить універсальний і може бути застосований для вивчення кристалічної структури органічних сполук різних типів з точки зору супрамолекулярної хімії (таких, що можуть утворювати декілька близьких за характеристиками міжмолекулярних взаємодій; або таких, що зовсім не утворюють специфічні взаємодії), а також структур макромолекул.
Запропоновано спосіб візуалізації розрахованих квантово-хімічними методами енергій парних взаємодій за допомогою енергетично-векторних діаграм. В рамках цього способу аналізуються не абсолютні значення енергій, а їх відносні величини, нормалізовані на відстань між взаємодіючими молекулами та енергію найсильнішої взаємодії в кристалі. Це робить розроблений метод майже незалежною від методу розрахунку енергій.
Аналіз участі одного або обох компонентів змішаних кристалів в утворенні базового структурного мотиву дає підстави для їх розділення на сольвати та со-кристали. Показано, що в кристалічній структурі сольватів базовий структурний мотив утворюється тільки одним з компонентів, а в со-кристалах обидва компоненти входять до базового структурного мотиву.
Застосування запропонованого методу для аналізу кристалічної структури ряду модельних органічних сполук дозволило виділити різні рівні організації молекулярних кристалів: сильно зв'язані енергетично ланцюжки/колонки або шари як первинні базові структурні мотиви, шари сильно взаємодіючих колонок як вторинні структурні мотиви.
Виділення рівнів організації структури створює передумови до класифікації всіх органічних кристалів. У разі неможливості виділення будь-якого структурного мотиву кристал можна класифікувати як ізотропний. Відповідно до типу первинного базового структурного мотиву, кристал може бути колончатим або шаруватим. При існуванні двох рівнів організації (колонок як первинного базового структурного мотиву і шарів як вторинного структурного мотиву) кристал є колончато-шаруватим.
Забезпечуючи подальший розвиток теорії синтонів, можна запропонувати їх класифікацію в рамках окремого кристалу відповідно до того, який структурний мотив вони утворюють. Можна виділити базові синтони, що утворюють асоціат молекул як будівельну одиницю кристала; первинні та вторинні, що відповідають за формування відповідного структурного мотиву, та допоміжні, що забезпечують взаємодію між вторинними структурними мотивами.
5
Дорошенко, Дмитро Юрійович, Дмитрий Юрьевич Дорошенко, Dmytro Yuriiovych Doroshenko, Анатолій Іванович Рубан, Анатолий Иванович Рубан та Anatolii Ivanovych Ruban. "Исследование вольт-амперных характеристик и квантовой проводимости органических молекул бензол-ди-тиола и ферроцена". Thesis, Сумский государственный университет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/39661.
Повний текст джерелаАнотація:
В данной работе методом разрыва перехода проведено экспериментальное исследование вольтмперных характеристик и квантовой проводимости органических молекул бензол-ди-тиола и ферроцена. В
данном случае проводился разрыв металлических золотых контактов с повторным их соединением в присутствии исследуемой молекулы. Этот принцип основан на предположении, что молекула, которая связывается с металлической поверхностью, будет с некоторой конечной вероятностью образовывать проводящий мост между электродами.