Добірка наукової літератури з теми "Організаційні чинники впливу"

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз основних теорій мотивації та визначено роль мотиваційних чинників в організаційній поведінці. Обґрунтовано сучасні тенденції, зміни, які відбуваються у світі під час вивчення та спрямованості організаційної поведінки. Описано роль головних мотиваційних чинників, які впливають на організаційну поведінку індивіда. Виокремлено такі головні процеси організаційної поведінки, як управління, влада й політика, інформація та комунікації, прийняття рішень, конфлікти й переговори, медіація, зміни, стрес. Здійснено теоретичний аналіз головних теорій мотивації: підкріплення, змістових, процесуальних. Виявлено, що кожна з цих наукових концепцій зосереджена на одному чи декількох мотиваційних чинниках: підкріплення чи нагороди; потреби або пізнання, задоволення, ефективність. Актуалізовано питання про необхідність використання інтегрованого підходу щодо мотивації працівників в організаціях. Висвітлено поняття організаційного середовища та його впливу на розвиток особистості в організаційній структурі. Виокремлено важливий мотиваційний чинник особистості на робочому місці як задоволеність працею, що об’єднує, інтегрує всі наявні теорії мотивації. Описано вплив винагороди як мотиваційного чинника на задоволеність працею робітника. Урахування всіх мотиваційних чинників сприятиме успішному розвитку, конкурентоспроможності організаційних структур, можливості становлення на міжнародному ринку. Перспективною вбачаємо необхідність розроблення та впровадження навчання з особистісного розвитку працівників, викладання аспектів психології мотивації у формі соціально-психологічних тренінгів для організаційних структур.

У статті розкрито зв’язки між рівнем розвитку параметрів організаційної культури закладів позашкільної освіти за методикою «Дослідження організаційної культури: крос-культурний аналіз» D. Bollinger, G. Hofstede та психологічними чинниками мезорівня, а саме: «внутрішніми» чинниками, зумовленими рівнем організаційного розвитку закладів позашкільної освіти (показники: організаційна зрілість, проблемність, організаційний розвиток), та «зовнішніми», які зумовлені організаційно-функціональними характеристиками закладів позашкільної освіти: типом закладу, напрямом діяльності, статусом закладу в освітній системі регіону, терміном існування, кількістю персоналу, який працює, кількістю дітей, які навчаються. Встановлено, що організаційній культурі закладів позашкільної освіти притаманна оптимальність розвитку всіх параметрів організаційної культури закладів позашкільної освіти, що свідчить про досить високий рівень комфортності перебування працівників у закладах позашкільної освіти, позаяк прослідковується тенденція до децентралізації влади, гнучкий стиль управління, стійка мотивація на досягнення цілей, суперництво і конкуренція. У процесі дослідження встановлено, що «внутрішні» чинники мезорівня розвитку організаційної культури, які зумовлені організаційним розвитком закладів позашкільної освіти, істотно впливають на рівень розвитку типів організаційної культури, проте це зумовлює необхідність посилення організаційного розвитку, який позитивно впливає на формування типів організаційної культури закладів позашкільної освіти. Також виявлено низку позитивних статистично значущих зв’язків між «зовнішніми» чинниками мезорівня, які зумовлені організаційно-функціональними характеристиками закладів позашкільної освіти, та рівнем розвитку параметрів організаційної культури закладів позашкільної освіти.

Досліджено особливості формування організаційної культури. Обґрунтовано вплив організаційної культури на систему управління підприємством. З'ясовано, що організаційна культура перебуває у нерозривному зв'язку з основними елементами менеджменту та здійснює вплив на них. Визначено сутність організаційної культури як рівня організаційної структури управління підприємством. Розглянуто наукові підходи до формування організаційної культури підприємства. Проаналізовано наукові дослідження і публікації щодо ефективності розвитку організаційної культури підприємства. Визначено основні чинники, що впливають на формування організаційної культури підприємства. Запропоновано шляхи удосконалення формування організаційної культури підприємства. Досліджено внутрішні чинники, що впливають на формування організаційної культури. Обґрунтовано поділ чинників на групи за характером впливу на організаційну культуру. Виокремлено зовнішні та внутрішні фактори впливу на організаційну культуру підприємства. Доведено, що формування організаційної культури залежить від середовища, в якому працює підприємство. Розглянуто кодекс корпоративної поведінки. З'ясовано, що під час формування організаційної культури одночасно з цінностями підприємства потрібно враховувати і цінності працівників. Розглянуто роль керівника у процесі формування організаційної культури підприємства. Доведено, що на рівень організаційної культури впливають умови праці. Виокремлено основні фактори забезпечення прояву організаційної культури у зовнішньому середовищі.

У статті розглянуто передумови виникнення та розвитку міжнародних договірних відносин у сфері оборонно-промислового комплексу. На основі використання загальнонаукових методів дослідження сформовано уявлення про міжнародні економічні відносини у сфері ОПК як складну глобальну багаторівневу систему. Звернено увагу на особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері. Зазначено, що в умовах глобалізації економічних відносин та посилення протекціоністських тенденцій окремих країн спостерігається значне зростання сукупних військових бюджетів світу. Проведено порівняння військових витрат у різних регіонах світу. Розглянуто процес формування та розвитку військово-технічної співпраці України з іншими країнами. Надано характеристику оборонно-промислового комплексу України. Акцентовано увагу на чинниках, що впливають на ефективність міжнародної торгівлі українських підприємств оборонно-промислового комплексу. Розглянуто та визначено чинники, що впливають на обсяги експорту та імпорту товарів військового призначення. Виявлено важливість окремих чинників в економічному зростанні та збільшенні обороноздатності країни. Висвітлено специфіку міжнародних договорів в оборонній сфері. Визначено управлінські та організаційні особливості укладання міжнародних договорів для підприємств-спецекспортерів. Розглянуто процес формування договорів у сфері ОПК України. Запропоновано класифікацію чинників впливу на процес укладання міжнародних договорів. Серед чинників макросередовища зазначено політико-правові, науково-технічні, економічні, природно-екологічні. Серед чинників мікросередовища запропоновано виділяти директивні органи, контактні організації, ринок товарів та послуг, конкурентів, інфраструктурні параметри. Авторами підсумовано головні особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері України.

Визначено, що на сферу зайнятості впливають глобальні чинники: демографія, техно- логічні інновації, ідеологія, організаційні зміни, до яких у 2020 р. додався епідеміологічний чинник, а саме пандемія COVID-19. Коронавірус негативно вплинув на глобальний людський розвиток у сфері освіти, охорони здоров’я й доходів. На підставі аналізу статистичної інформації обґрунтовано, що на українському ринку праці встановилися тенденції: зменшення чисельності зайнятого населення та збільшення чисельності безробітних в умовах загального зменшення людських ресурсів. Негативні на- слідки глобалізаційних процесів збережуть тенденцію щодо подальшого впливу на сферу зайнятості в Україні. Акцентовано увагу, що належне використання розгалуженої мережі центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) може підсилити реалізацію державної політики у сфері за- йнятості та сприятиме зменшенню негативних наслідків пандемії, зростанню зайнятості не тільки на локальному рівні, а й у державі в цілому.

У статті аналізується феномен організаційної культури як чинника забезпечення психологічного здоров’я працівників компаній у сфері послуг персоналу (сервісних організацій). Розкривається поняття «організаційна культура» та узагальнюються підходи до виділення типів організаційної культури. Проводиться аналіз специфіки організаційної культури компаній у сфері послуг. Виділені основні типи організаційної культури, які характерні для сфери послуг: клієнтоорієнтований тип організаційної культури, культура збуту та проміжний тип організаційної культури. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури із проблеми психологічного здоров’я особистості дав можливість сформувати розуміння психологічного здоров’я як складної особистісної організації з високим рівнем благополуччя, розуміння себе та інших, наявність уявлень про мету і сенс свого життя, здатність до регулювання свої емоційних станів, вміння з повагою ставитися до інших людей і до себе, усвідомлення відповідальності за свою долю і власний розвиток. На основі теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми психологічного здоров’я людини та аналізу специфіки діяльності компаній у сфері послуг виділені показники психологічного здоров’я працівників сервісних організацій: орієнтація на досягнення поставлених цілей, емоційна лабільність (врівноваженість), просоціальна орієнтація, фізичне благополуччя, гуманістична позиція, творче самовираження, сімейне благополуччя, духовний розвиток, інтелектуальне вдосконалення, сприйняття себе як неповторної особистості (бажання бути собою). Саме психологічний, інтелектуальний та фізичний компоненти психологічного здоров’я, їх єдність у процесі професійної діяльності працівників сервісних організацій і є однією з умов повноцінного особистісного розвитку співробітників. Розкривається роль і вплив організаційної культури на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій через організаційні системи компанії: систему організаційних цінностей, організаційних комунікацій, соціальну систему. Обґрунтовується, що тип організаційної культури безпосередньо впливає на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій і може бути джерелом психологічної напруги серед співробітників компанії у процесі їх професійної діяльності.

Сьогодні організаційна культура є визначальним чинником стратегії поведінки підприємця на ринку, вектору його підприємницької діяльності. Організаційна культура проявляється в організаційній структурі, статусних відмінностях, цінностях, міфах і символах, ритуалах і церемоніях, традиціях, у діловому спілкуванні та способах вирішення суперечливих ситуацій, у психологічному кліматі. Вимоги до професійних знань, навичок і якостей підприємців, як й інших працівників, формуються саме на основі прийнятої на підприємстві філософії організаційної культури. У статті проаналізовано результати емпіричного дослідження впливу конкурентної взаємодії між суб’єктами підприємницької діяльності на організаційну культуру їхніх підприємств, зокрема на стратегії поведінки працівників у конфліктній взаємодії, на психологічний клімат та цінності в колективі. Висвітлено рекомендації щодо оптимізації організаційної культури в умовах конкурентного середовища.

Показано, що моделювання небезпечних ситуацій на виробництві у вигляді структурної схеми (дерева) передбачає виявлення поєднань зв’язків між базовими та проміжними подіями, що формують головну подію з певним ризиком травмування працівників чи аварій. У роботі проаналізовано причини виробничого травматизму і професійної захворюваності у тваринництві, виокремивши їх на групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні. Визначальні чинники безпеки праці під час виконання механізованих робіт у тваринництві узагальнено у вигляді блок-схеми. Як приклад використання розроблених логіко-імітаційних моделей небезпечних ситуацій представлено розрахунки ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій на механізованих роботах у тваринництві – під час механізованого роздавання кормів. Дослідження стосувалися не так абсолютних величин ймовірності настання травмонебезпечних ситуацій, як оцінення кількісного (відносного) впливу окремих виробничих чинників на професійний ризик. Для аналізу логіко-імітаційної моделі настання травмонебезпечної ситуації та визначення ризику травмування працівників, які перебувають у зоні рухомих елементів машин, використано комп’ютерну програму SAPHIRE. Для розрахунку показників ймовірності базових подій та подальшого розрахунку ризику травмування було аналітично опрацьовано та використано узагальнені дані за попередні 10 років щодо причин виробничого травматизму в сільському господарстві. Результати розрахунку відносної та абсолютної значущості базових подій за критеріями відповідно Фусела-Весели та Бірнбаума дозволили виявити найбільший вплив окремих подій на перебіг травмонебезпечної ситуації. Визначено зміни величин професійного ризику після усунення технічних недоліків на мобільній техніці та в разі покращання діяльності служби охорони праці на аграрних підприємствах.

Актуальність. Усебічний аналіз наукової й науково-методичної літератури вітчизняних та зарубіжних авторів дає підстави стверджувати, що проблеми фізичної рекреації та оздоровчої фізичної культури були предметом значної кількості досліджень. Визначено, що фізична рекреація є частиною фізичної культури суспільства, може розглядатися як окремий напрям фізкультурної діяльності й водночас як складова частина системи фізичного виховання різних груп населення. Фізична рекреація має специфічні функції, мету, завдання, основні ознаки, чинники розвитку, засоби та організаційні форми. Водночас, що стосується досліджень проблеми історичного розвитку фізичної рекреації, а саме визначення передумов її виникнення й законо- мірностей розвитку як сегменту активного дозвілля людини в різні суспільно-економічні формації (у тому числі феодальної), то такі дослідження практично відсутні. Мета – визначити та розкрити чинники впливу на розвиток рекреаційних форм фізичної культури в країнах Сходу в середні віки (середина V – середина XVII ст.). Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; метод системного аналізу; хронологічний метод; історико-логічний метод; описовий метод; компаративний метод. Результати дослідження. Рекреаційні форми фізичної культури в епоху феодалізму розвивалися під впливом релігійних, політичних, соціально-економічних чинників. У найбільш розвинених народів середньовічної Азії (Індія, Китай, Японія) елементи феодального суспільства виникли раніше, ніж у Європі й мали певні відмінності. На відміну від християнства, релігії, які панували в цих регіонах, не заперечували фізичної культури, а навіть активно впливали на її практичні оздоровчі системи (буддизм сприяв розвитку хатха-йоги). Історичне значення форм активного дозвілля в Азії полягає в тому, що їх раціональна сутність виконувала роль суспільного саморегулювання, що відрізняло їх від європейської фізичної культури рекреативного спрямування. Висновки. Різноманітні суспільні потреби цього періоду, умови, місцеві традиції сприяли різноманітності форм дозвілля й фізичної культури, які диференціюються за соціальними ознаками.

Метою статті є дослідження чинників з формування організаційних структур управління в сільськогосподарських підприємствах. Предметом даного дослідження є виділення найбільш значущих для організаційної структури управління сільськогосподарських підприємств чинників та формування підходу до способу їх врахування в управлінні в будь-якому окремому секторальному суб’єкті господарювання. У статті організаційна структура управління суб’єктів господарювання розуміється як цілісна ієрархічна система, що складається із сукупності впорядкованих підрозділів та рівнів управління, у межах якої здійснюється організація процесу комунікації між ними з метою забезпечення ефективного процесу функціонування підприємства через взаємодію складових як із внутрішнім, так і з зовнішнім його середовищем, формується з урахуванням певних чинників. Проведено узагальнення чинників, що впливають на формування організаційних структур управління сільськогосподарських підприємств з виділенням серед них трьох ключових блоків: стратегічного або цільового, ефективності та товарного асортименту. Кожен з цих блоків не має виключного впливу. Вплив чинників по кожному з зазначених блоків слід враховувати збалансовано при узгодженні їх між собою. Наголошується на запровадженні інтегрованого підходу до формування організаційних структур управління. Розглядуються механізми управління, які є більш доцільними для застосування по кожному з виділених блоків чинників.

За сучасних умов системної невизначеності та непрогнозованості вектору розвитку соціально-економічних процесів інноваційна організаційна культура стає запорукою злагодженої діяльності підприємства, оскільки цілеспрямований пошук нового і постійне прагнення до удосконалення стимулюють адаптаційні можливості та є потужним внутрішнім джерелом довготривалого забезпечення конкурентних переваг компанії. З огляду на це, організаційна культура розглядається як істотний невичерпний ресурс, який дозволяє підприємству достягати стійких лідерських позицій на ринку завдяки сильній ідеологічній платформі та комплексу цінностей, що заохочують персонал працювати якісно заради спільної мети.

Робота виконана у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України. Захист відбудеться «23» жовтня 2015 р. об 11:00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50, зала засідань.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) – Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України, Тернопіль, 2015. У дисертаційній роботі розглянуто теоретичні та прикладні засади удосконалення управління чинниками інноваційної діяльності машинобудівних підприємств із застосуванням комбінованих підходів в умовах економічних ризиків, досліджено сучасний стан теорії інновацій в оцінках вітчизняних та зарубіжних учених-економістів; розкрито суть та зміст інновацій, інноваційної діяльності; висвітлено характеристику принципів та закономірностей управління інноваційною діяльністю підприємства та наведено класифікацію чинників інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Розкрито сучасний стан розвитку інноваційної діяльності підприємств машинобудівної галузі; охарактеризовано методи оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах; визначено прикладні аспекти визначення економічної ефективності інноваційних процесів та рівня здатності машинобудівних підприємств до інноваційного розвитку (у контексті європейських вимог). Визначено напрями удосконалення управління чинниками інноваційної діяльності машинобудівних підприємств; обґрунтовано науково-методичні засади застосування комбінованих підходів до управління чинниками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства та запропоновано концепцію організаційно-економічного механізму управління чинниками інноваційної діяльності машинобудівного підприємства із застосуванням комбінованих підходів.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности) – Тернопольский национальный технический университет имени Ивана Пулюя Министерства образования и науки Украины, Тернополь, 2015. В диссертационной работе рассмотрены теоретические и прикладные основы совершенствования управления факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий с применением комбинированных подходов в условиях экономических рисков. Целью исследования является дополнение теоретических положений и разработка методико-практических рекомендаций по совершенствованию управления факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий с применением комбинированных подходов с целью активизации инновационного развития предприятий и повышения его результативности. Объектом исследования послужили процессы формирования, реализации и управления факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий. Предметом исследования выступает теоретико-методический инструментарий и практические аспекты реализации комбинированных подходов к управлению факторами инновационной деятельности машиностроительного предприятия в условиях нестабильной экономики. В первом разделе «Теоретические основы управления факторами инновационной деятельности предприятия» исследовано современное состояние теории инноваций в оценках отечественных и зарубежных ученых- экономистов; раскрыто суть и содержание инноваций, инновационной деятельности; уточнена трактовка понятий «инновации», «усовершенствованный продукт», «инновационная деятельность»; приведена классификация факторов инновационной деятельности машиностроительных предприятий как внешних, так и внутренних. Во второй главе «Аналитический инструментарий исследования особенностей управления инновационной деятельностью машиностроительных предприятий» раскрыто современное состояние инновационной деятельности предприятий машиностроительной отрасли, для которого характерны многочисленные факторы внешней и внутренней среды, которые имеют огромное влияние на инновационную деятельность машиностроительных предприятий. В диссертационном исследовании подчеркнуто, что к факторам внешней среды нужно приспосабливаться, а факторами внутренней среды – управлять, а в случаях необходимости – корригировать. В диссертации охарактеризованы методы оценки экономической эффективности инновационных процессов на машиностроительных предприятиях; определены прикладные аспекты определения экономической эффективности инновационных процессов (в контексте европейских требований). Результаты исследования показали, что без учета воздействия внешних и внутренних факторов, разработка обоснованных практических рекомендаций с целью совершенствования управления факторами инновационной деятельности невозможна. Поэтому в третьем разделе «Направления реализации комбинированных подходов к управлению факторами инновационной деятельности машиностроительного предприятия» после исследования сделан вывод, что такие факторы как наличие кадрового потенциала, обеспеченность предприятия финансовыми ресурсами, состояние используемой на предприятии техники и технологий, производственный потенциал предприятия, спрос на инновационную продукцию и уровень маркетинга на предприятии является наиболее весомыми и влиятельными на уровень развития инновационной деятельности машиностроительного предприятия. В диссертационной работе сформирована адаптивная модель управления факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий, ключевой идеей которой является отражение синтеза подходов управления, смягчения их недостатков, обогащение обратной связи и повышение результативности. Определены направления совершенствования управления факторами инновационной деятельности машиностроительных предприятий, а также обоснованы научно-методические основы применения комбинированных подходов к управлению факторами инновационной деятельности машиностроительного предприятия и предложена концепция организационно-экономического механизма управления факторами инновационной деятельности машиностроительного предприятия с применением комбинированных подходов.
Dissertation for getting the candidate degree in economic sciences, specialty 08.00.04 – economics and management of enterprises (according to the type of the economic activity) – Ternopil National Technical University named after Ivan Puluj Ministry of Education and Science of Ukraine, Ternopil, 2015. In this dissertation work the theoretical and applied principles of improving the factors management of the innovation activity of engineering companies using the combined approaches in terms of economic risks are well-reviewed; the current condition of the theory of innovation in estimates of national and foreign scientists and economists is investigated; the essence and meaning of innovation, innovation activity is uncovered; the characteristic of principles and regularities of enterprise’s innovation management activity is elucidated and the classification of factors, which have influence on the innovation activity of engineering enterprises is adduced. Also in this work the essence of current situation in the evolution of innovative activity in the enterprises of the engineering industry is revealed; assessment methods of the economic efficiency for the innovative processes in engineering enterprises are well-described; practical aspects in determining of economic efficiency in the innovation processes and the influence of impact factors on the innovation activity of engineering companies (in the context of European requirements) are defined. Much time was paid to define the way of improvement the factors management of innovation activity in the engineering companies; the scientific and methodological basis for the usage of combined approaches for factors management of the innovation activity in the engineering enterprise is justified and the concept of organizational-economic mechanism for factors management of the innovation activity of engineering enterprise using the combined approaches is proposed.