Добірка наукової літератури з теми "Об’єм резервуару"

В роботі проведено аналіз існуючих методів та засобів визначення об’єму рідини в резервуарах. Встановлено, що в основному всі публікації стосуються тільки резервуарів з горизонтальною основою і вертикальними стінками. Для врахування непоодиноких випадків негоризонтального розміщення основи резервуара встановлено найбільш ймовірні варіанти їх встановлення враховуючи їхню геометричну форму. Виходячи із канонічних формул для обчислення об’ємів тіл різної геометричної форми (прямокутна призма, круговий циліндр, еліптичний циліндр) і, використовуючи методи аналітичної геометрії, вищої алгебри та інтегрального числення, виведено аналітичні моделі для визначення об’єму рідин в нахилених відносно горизонтальної площини резервуарах вищевказаних геометричних форм. Вимірюваними параметрами є кути нахилу резервуарів в ортогональних площинах відносно горизонтальної площини та відстань по вертикалі від центра горловини резервуара до поверхні рідини. Відомими параметрами вважаються форма та геометричні розміри резервуарів. Для визначення об’ємів нахилених резервуарів типу круговий циліндр і прямокутна призма, нахилена відносно одного ребра основи, отримано відносно прості вирази. Для обчислення об’єму рідини в інших резервуарах за отриманими виразами рекомендовано використовувати методи обчислювальної математики.

Мета роботи: визначити роль 3D реконструкції та моделювання в діагностиці післяопераційних станів після гастректомії із єюно­гастропластикою з приводу гострокровоточивого раку шлунка. Матеріали і методи. У дослідження включено 268 пацієнтів після гастректомії, з яких у 165 хворих була гостра шлунково-кишкова кровотеча. 39 пацієнтам виконано тотальну гастректомію в поєднанні з єюногастропластикою при раку шлунка. Розроблено спосіб одномоментної реконструктивної єюногастропластики після тотальної гастректомії шляхом зшивання ручним швом (3) петлі порожньої кишки у вигляді літери букви Ф (“потрійний анастомоз”), а також три способи апаратної (36) єюногастропластики після тотальної гастректомії при раку шлунка за допомогою циркулярних і лінійних степлерів. Проведено КТ-моделювання із 3D реконструкцією у трьох пацієнтів, що перенесли гастректомію із єюногастропластикою (штучний шлуночок) із включенням дванадцятипалої кишки. Визначалась візуалізація та розташування штучного тонкокишкового резервуара шляхом створення його об’ємної моделі з урахуванням просторового розміщення магістральних судин та нервів із подальшим друкуванням моделі на 3D принтері. Для створення індивідуального макету-прототипу (моделі) застосовано технологію FDM (Fused Deposition Modeling) – моделювання методом наплавлення. Результати досліджень та їх обговорення. Результати досліджень показали, що тотальну гастректомію при раку шлунка у пацієнтів молодого та середнього віку бажано доповнювати одномоментною єюногастропластикою з включенням дванадцятипалої кишки. Після тотальної гастректомії при раку шлунка в разі розвитку патологічних синдромів доцільно використовувати двомоментну реконструктивну єюногастропластику зі створенням штучного тонкокишкового резервуара апаратним способом із включенням ДПК, що покращує якість життя пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді. 3D реконструкція та моделювання після гастректомії із єюногастропластикою з приводу раку шлунка дає змогу оцінити об’єм, синтопію та скелетотопію штучного тонкокишкового резервуара, має суттєве значення в діагностиці післяопераційних станів та патологічних синдромів, прогнозувати перебіг післяопераційного періоду та функціональні результати гастректомії із єюногастропластикою.

Мета дослідження – вивчити вплив внутрішньоматкових гемодинамічних процесів на перебіг пологів у роділь із первинною артеріальною гіпотонією (ПАГ). Матеріали та методи. Методом зовнішньої токографії досліджено скоротливу активність матки в 50 роділь із ПАГ та 25 жінок з неускладненим перебігом термінових пологів. Скоротливу активність матки визначали в динаміці І періоду пологів: у латентну фазу при розкритті шийки матки до 4 см; розкритті маткового вічка – 5–6 та 7–10 см. Проводили динамічне ультразвукове дослідження величини найбільшого поперечного розміру крайового синуса плаценти (мм). Доплерометричне дослідження матково-плацентарного кровоплину включало оцінку кровотоку в маткових артеріях (МА). Результати дослідження та їх обговорення. У роділь із ПАГ відмічається достовірне збільшення тривалості латентної фази, ІІ періоду пологів та, відповідно, загальної тривалості пологів (р<0,05). Методом зовнішньої токографії виявлено зниження в 1,5 раза базального внутрішньоматкового тонусу в активну фазу пологів у жінок групи спостереження. У динаміці пологового процесу інтенсивність перейм, їх кількість за 10 хв достовірно менші в жінок зі зниженим АТ, а інтервал між переймами у даній групі довший в 1,5–2 рази. Величина маткової активності в латентну фазу пологів у 3 рази, а в активну – в 1,5 раза нижча, ніж у контрольній групі. При вивченні ролі гемодинамічних процесів у виникненні гіпотонічної дисфункції матки в роділь із ПАГ встановлено, що індекси судинного опору в правій і лівій МА були достовірно вищими, ніж у контрольній групі, з переважанням змін у правій МА, що, як відомо, має перевагу в кровопостачанні матки. Останнє зумовлювало підтримання високого преплацентарного опору течії крові, обмеження об’єму крові, що потрапляла в інтервільозний простір, крайовий синус і судинний резервуар міометрія. У роділь із ПАГ поперечний розмір крайового синуса плаценти був достовірно меншим, ніж у контрольній групі спостереження. Висновок. Активація при гестації вазодилататорних ефектів у вагітних із ПАГ сприяє зниженню систолічної і діастолічної швидкості кровоплину в МА, що зумовлює розвиток недостатності матково-плацентарної перфузії та, як наслідок, уповільнення пологового процесу.

Вступ. Виходячи з аналізу кількості пожеж горючих рідин в резервуарах в світі, 50% з них гасять досить швидко, 25% переходять в затяжні, а 25% взагалі не гасяться та ліквідовуються після згоряння всієї горючої рідини. Зважаючи на це, відкритим залишається питання не лише ефективності гасіння, а й обмеження поширення пожежі внаслідок теплового випромінювання. Особливої актуальності це питання набуває за умови необхідності екранування теплового випромінювання в умовах виникнення пожежі в важкодоступному місці, зокрема, обмеженому об’ємі кабельного тунелю, будівлі значної висоти або глибини, або неможливості перебування безпосередньо біля стволів особового складу внаслідок хімічного або радіаційного забруднення, або в інших несприятливих умовах. Застосування вогнегасного аерозолю дозволить ефективно екранувати від теплового випромінювання поверхні та обмежувати поширення пожежі внаслідок неможливості нагрівання горючих матеріалів навколо вогнища.Метою роботи є встановлення можливості використання вогнегасного аерозолю на основі неорганічних солей калію для створення екрануючих завіс, як способу захисту об’єктів від теплового випромінювання значних потужностей (більше 10 кВт/м2) на пожежах.Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та задач дослідження було використано теоретичні методи дослідження, що включали аналіз пожеж та фізико-хімічних характеристик водяних завіс, узагальнення отриманих результатів дослідження з подальшою їх систематизацією для досягнення поставленої мети дослідження.Основні результати роботи. Встановлено, що вогнегасний аерозоль на основі неорганічних солей калію може ефективно поглинати та екранувати теплове випромінювання. При цьому протікають різні процеси – що забезпечують рух та перемішування вогнегасного аерозолю, а також процеси, котрі відбуваються з самими частинками – їх розкладання з утворенням додаткової кількості газів – СО2, N2, H2O (пара), які також здатні активно поглинати теплове випромінювання. Визначено що вогнегасний аерозоль, завдяки тому, що розміри переважної більшості частинок аерозолю менші за 1 мкм, здатний найбільш ефективно поглинати інфрачервоне випромінювання.Висновки. В роботі обґрунтовано використання вогнегасного аерозолю на основі неорганічних солей калію з метою поглинання та створення екрануючих завіс, як способу захисту об’єктів від теплового випромінювання значних потужностей. Обґрунтовано, що вогнегасний аерозоль здатний створювати стійкі (до 40 хв) в часі завіси, які можуть ефективно поглинати потужне теплове випромінювання. Теоретично обґрунтовано, що розсіювання, відбивання та поглинання теплового потоку на різних частотах є основними чинниками, які забезпечують екранування від дії теплового потоку на пожежі.