Добірка наукової літератури з теми "Обіг капіталу"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Обіг капіталу".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Обіг капіталу"
1
Хороновський, Олег Ігорович. "ЗОВНІШНІ ТА ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ ВІД ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ УГРУПУВАНЬ". New Ukrainian Law, № 1 (31 березня 2022): 172–77. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2022.1.26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено питання впливу різних чинників на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань. Констатовано, що у сучасних умовах основним чинником формування зазначених загроз є глобалізація, про що свідчить: діяльність транснаціональних компаній; взаємозалежність країн від енергоресурсів, сировини, технологій тощо; світова інформаційна система (Інтернет, супутниковий зв’язок, соціальні мережі та ін.); взаємозв’язок найбільших фінансових систем, інтернаціоналізація й інтенсифікація сучасних транспортних засобів і мереж; інтенсивна міграція; використання англійської мови як засобу міжнародного спілкування; формування «загальнолюдських цінностей» та ін. Виділено основні чинники, які впливають на формування загроз економічній безпеці держави від діяльності транснаціональних організованих злочинних угрупувань, зокрема внутрішні: військові дії на сході України; нестабільна політична ситуація; корупційна вразливість державного апарату, в тому числі судової гілки влади; низька ефективність правоохоронної системи; недосконалість чинного законодавства; повільні темпи впровадження реформ; функціонування олігархічних груп впливу; низький рівень забезпечення економічної конкуренції; монопольно орієнтована економіка та ін., та зовнішні: формування глобальної фінансової системи; висока швидкість переміщення капіталу, яка забезпечує міжнародний обіг злочинних доходів; створення єдиної глобальної інформаційної мережі «Інтернет», що призводить до збільшення кількості комп’ютерних злочинів, у тому числі в економічній сфері; інтеграція транспортно-логічної системи, мобільність пересування матеріальних і людських ресурсів; створення офшорних ринків, не оподаткованих податком, що сприяє вивезенню та легалізації кримінального капіталу; різні системи криміналізації злочинних дій і ступені відповідальності за їх вчинення тощо. Зроблено висновок, що виділені чинники не є вичерпними, мають дискусійний характер, залежать від багатьох суб’єктивних та об’єктивних факторів, можуть змінюватись з огляду на динаміку розвитку суспільних відносин.
2
Птащенко, О. В., А. О. Пастушенко, І. Н. Імнадзе та А. А. Солдатова. "Тенденції розвитку глобальних ринків в умовах цифровізації". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 125–28. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-125-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні існування глобальних ринків сьогодення.
У XXI столітті, на наш погляд, слід говорити про виникнення якісно нового виду конкуренції - гіперконкуренції, або інноваційної гіперконкуренції, тобто керованому гіперконкурентном розвитку глобальних ринків в умовах використання випереджальних домінантних інновацій, що обумовлюють інтеграцію в глобальні структури і включають нові, передові методи конкурентної боротьби.
Сьогодні виникає цілий клас нових явищ і процесів, які вимагають нового наукового осмислення і систематизації, концептуального теоретико-методологічного дослідження і обґрунтування їх сутності, а також розробки нового категоріального апарату і введення в науковий обіг системи нових взаємопов'язаних понять.
У сучасному процесі інтеграції національних (і їх регіональних) економік в єдине світове господарство є ряд відмінностей, особливостей, в порівнянні з тим, що відбувалося в недавньому минулому: перш за все, велика частина світу не брала участі в глобальній економіці початку нашого століття. Сьогодні більше, ніж будь-коли раніше, кількість країн, відкрили свої кордони для торгівлі, фінансових операцій, інвестиційної діяльності та розповсюдження інформаційних потоків. Не тільки розвинені, але і країни, що мають трансформаційну економіку та розвиваються сьогодні перейшли на шляї реформування своїх економічних систем; якщо на початку століття глобалізація була викликана скороченням транспортних витрат, то в даний час вона обумовлена зниженням вартості коштів на реалізацію комунікаційного процесу.
Революційні зміни відбулися в області глобальних засобів комунікацій і становлення «інформаційного суспільства». Також зазначено, що віртуальне середовище сьогодення – Інтернет, має найстрімкіший розвиток серед будь яких технологій за всю історію людства.
У цифровій економіці спостерігаються неймовірні інновації та розвиток людського капіталу, пошук шляхів підвищення якості та продуктивності праці, перехід від простої цифрової техніки до складних інновацій, що базуються на комбінаціях технологій штучного інтелекту, промислового інтернету, роботизації та автоматизації процесів (від проектування, моделювання виробництва до оформлення покупки товару і моменту доставки споживачеві в сферах виробництва, громадського харчування, роздрібної торгівлі, фінансів, освіті, охороні здоров'я та ін.).
3
Зайцева, Людмила. "ВПЛИВ ВІЛЬНОГО ОБІГУ АКЦІЙ НА РИНКОВУ КАПІТАЛІЗАЦІЮ КОМПАНІЙ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 100–105. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-23.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено залежність між величиною власного капіталу та рівнем капіталізації компанії на фондовому ринку. Представлено джерела збільшення розміру власного капіталу за рахунок фондового та грошового ринків. Охарактеризовано методологією free-float, що дозволяє розрахувати ринкову капіталізацію компаній. Аналіз індексного кошику Української біржі продемонстрував низький рівень показника free-float, що негативно впливає на розмір ціни акцій. Висвітлено залежність обсягу вільного обігу акцій публічних компаній від впливу зовнішніх (кон’юнктура на фондовому ринку; позиції й можливості на ринку позикового капіталу) та внутрішніх (структуру власності, інформаційна асиметрія) факторів. Значення показника free-float акцій певної компанії характеризує процес ціноутворення і впливає на вартість конкретного цінного паперу на фондовому ринку.
4
Kazak, Oksana, та Maxim Zhiltsov. "КЛЮЧОВІ ЕЛЕМЕНТИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ ДЖЕРЕЛ РОЗВИТКУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ ЙОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, № 1 (24 жовтня 2018): 44–50. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0105.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено та проаналізовано підходи різних вчених щодо формування фінансових джерел розвитку страхової компанії, розглянута структура капіталу страховика, порядок та принципи його формування. Проаналізовано склад капіталу страхової компанії, а також завдання, які виконуються за допомогою формування окремих його структурних компонентів. Проведене дослідження дало змогу прийти до висновку, що найбільш важливою складовою ресурсного потенціалу страховка виступає його фінансовий потенціал – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників. А фінансові ресурси страхової організації, як елемент її потенціалу – це сукупність тимчасово вільних коштів, що знаходяться в обігу у страхової компанії та використовуються для здійснення страхової, інвестиційної, фінансової діяльності. Страхова організація володіє певними фінансовими ресурсами, інвестування яких є джерелом інвестиційного доходу. За рахунок фінансових ресурсів страховик виконує свої зобов'язання перед страхувальниками, може стабілізувати власний фінансовий стан, зменшити інфляційний тиск, пропонувати на страховому ринку менш прибуткові види страхових послуг.
5
КІБЕНКО, ОЛЕНА, та ОЛЕНА ПЕЛИПЕНКО. "Частка у статутному капіталі товариства як об’єкт права власності: окремі аспекти". Право України, № 2021/05 (2021): 67. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-05-067.
Повний текст джерелаАнотація:
Що являє собою частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю? Чи є достатнім укладення договору купівлі-продажу для переходу права власності на частку як на звичайне рухоме майно? Або чи достатньо державної реєстрації змін складу учасників товариства для набуття права власності на частку? Ці та безліч інших подібних запитань постійно виникають на практиці. Одна із причин таких дискусій – законодавча невизначеність чіткого механізму переходу права власності на частку та, відповідно, захисту таких прав, зокрема й у судовому порядку. Метою статті є висвітлення особливостей правової природи частки у статутному капіталі товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю як об’єкта права власності. У статті розкриваються належні способи захисту права власності на частку крізь призму сформованої судової практики. Авторки публікації підкреслюють, що частку як об’єкт цивільного права вже не раз досліджували науковці у своїх працях і, в принципі, є доктринальне розуміння того, що частка у статутному капіталі є не майном у класичному розумінні цього терміна, а являє собою сукупність майнових і немайнових прав учасника товариства, на яку для зручності цивільного обігу (передачі такої сукупності прав від однієї особи до іншої) законодавець фактично поширив режим рухомого майна. Встановлено, що відступлення частки та вихід учасника із товариства не можна ототожнювати. Крім того, відступлення частки не є спеціальним механізмом відчуження частки або окремим видом договору та відбувається у межах вже існуючих правових механізмів відчуження майна (купівля-продаж, міна, дарування). З’ясовано, що відсутність правочину, який може бути підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності в учасника товариства, свідчить про те, що переходу права власності на частку не відбулося. У статті порушується проблема виконання судових рішень у справах про захист прав на частку. Авторки наголошують, що у деяких справах не є достатнім звернення особи до суду без усвідомлення нею порядку виконання судового рішення, у разі задоволення позову, наслідків впливу такого рішення на законні права та інтереси інших осіб (учасників) товариства. Ця публікація присвячена впливу судової практики на доктринальне розуміння частки як об’єкта цивільного обігу та, відповідно, доктринальної трансформації правового уявлення щодо природи володіння часткою порівняно із володінням майном у класичному розумінні. У статті розглядаються належні та ефективні способи судового захисту прав на частку.
6
Цалин Р.В., Р. В. "Висвітлено процес формування державної міграційної політики в Україні. Констатується, що із середини 2010-х рр. міграція з нашої держави набула масових масштабів. Наслідки вказаного про- цесу можуть бути як негативними, так і позитивними для українського суспільства. Визначається, що завданням внутрішньої політики нашої держави є максимальне використання позитивних наслід- ків масової трудової міграції. Розглянуто два періоди формування української нормативно-право- вої бази у сфері зовнішньої трудової міграції: 2000-ні рр. як період приведення нормативної бази у відповідність до Основного Закону України і період 2010-х рр. – реагування на масову трудову емі- грацію. Проаналізовано низку чинних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що опосередковано чи безпосередньо стосуються зовнішньої трудової міграції." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, № 1 (2020): 91–96. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено характеристиці правовстановлюючих документів на відходи. Зокрема зау- важується, що правовстановлюючими документами на відходи можуть бути: договори (купівлі-про- дажу, міни, дарування тощо); свідоцтво про право на спадщину; рішення суду; передавальний акт, розподільчий баланс; статут юридичної особи в комплексі з рішенням уповноваженого органу юри- дичної особи про внесення відходів до статутного капіталу юридичної особи (цей перелік не є ви- черпним). Вноситься та обґрунтовується пропозиція щодо посвідчення права власності на відходи, що утворюються в процесі діяльності власника, паспортом відходів, а також пропонуються зміни до законодавства щодо форми та змісту паспорта відходів. Відповідно до чинного законодавства Украї- ни, відходи виступають як конкретний об’єкт власності. Відходи, що перебувають у процесі обігу, мо- жуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, за що покладається відповідальність на індивіда – їх власника. Тому ці питання потребують конкретного правового регулювання екологіч- ного права. Таким чином, проблема засвідчення права власності на відходи, що утворюються в про- цесі діяльності власника відходів, має бути вирішена шляхом удосконалення правового регулюван- ня відносин поводження з відходами як конкретного об’єкта власності.
7
Шпортун, Оксана. "КАЗЕННІ ПАЛАТИ В СИСТЕМІ КОНТРОЛЮ ГРОШОВОГО ОБІГУ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (1775-1914 РР.)". Society. Document. Communication, № 7 (11 серпня 2019): 232–46. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-232-246.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто повноваження фінансового характеру казенних палат Наддніпрянської України, зокрема організації збору, доставки та зберігання дохідної частини бюджету. Визначено роль, обов’язки, функції, основні засади діяльності у сфері обліку доходів і видатків держави на губернському рівні. Охарактеризовано особливості казенних палат у галузі контролю грошового обігу Наддніпрянської України. Також визначено нефінансові функції казенних палат, зокрема розгляд домобудівних та казенних справ губернії.
Визначено, що казенні палати взаємодіяли з іншими структурними одиницями загальноімперської фінансової системи. Аналіз законодавства та архівних документів свідчить, що казенні палати вели контроль за доходами кожного повіту губернії, звітували про доходи та видатки державному казначею. Також казенні палати видавали конторам Асигнаційного банку статутний капітал, вели облік та обмін асигнацій. Зокрема, на основі дослідження законодавства Російської імперії встановлено, що казенні палати повинні були наглядати за своєчасним надходженням доходів до бюджету та витрачанням коштів у межах асигнувань, передбачених для губернії.
Встановлено, що асигнації першої емісії можна було легко підробити, тому уряд Російської імперії був змушений випустити асигнації із новим зображенням. У статті поданий опис та ілюстрації асигнацій номіналом 100, 50, 25 руб. 1786 року випуску. Аналіз архівних документів свідчить, що казенні палати вели розмін асигнацій старого зразка на нові, складаючи відповідні постанови. Також асигнації виконували роль платіжних засобів так само, як і мідна монета. Асигнація функціонувала як допоміжний платіжний засіб, покриваючи дефіцит бюджету Російської імперії.
Досліджуючи основи механізм збору та розподілу фінансів, виявлено, що непоодинокими випадками були привласнення коштів, зловживання службовим становищем, підробки фінансових засобів, що свідчать про недосконалість системи фінансового управління на губернському та повітових рівнях, які супроводжували діяльність казенних палат протягом всього періоду існування.
8
Карлін М.І. та Івашко О.А. "ЗЕЛЕНІ ФІНАНСИ ЯК НОВИЙ НАПРЯМ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 97–104. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У відповідності до міжнародних угод (як то Угода про асоціацію з ЄС), Україна взяла на себе зобов’язання побудувати зелену еокноміку. Проте виконання такого завдання передбачає не тільки реалізацію необхідних реформ на рівні реальної економіки, а й докорінну перебудову фінансової системи. Така система повинна не тільки бути готовою до посилення впливу нефінансових ризиків, а й забезпечити мобілізацію необхідних обсягів зелених фінансів. Так, за свідченнями провідного дослідницького та консалтингового центру DIW Econ, Україні потрібні будуть більше 200 млрд євро для досягнення поставленої мети.
У статті висвітлено актуальні питання щодо напрямів «зеленого» перенаправлення потоків капіталу з метою модернізації фінансової системи та її переорієнтації на забезпечення сталого розвитку. Встановлено, що виникає потреба у використанні таких термінів як «екологічні фінанси», «екологічне інвестування» або «інвестування, пов’язане з кліматичними змінами». Розглянуто особливості обігу “зелених” облігацій як новітніх інструментів екологічного інвестування.
У результаті проведених досліджень встановлено, що шлях до створення «зеленої економіки» набуває дедалі більшої актуалізації, але досягнення поставленої мети неможливе без чіткого усвідомлення наявних проблем і вироблення стратегій їх подолання. Широке використання інструментів екологічного інвестування може дати певний позитивний ефект, але слід враховувати їх підвищену вартість у порівнянні з традиційними інвестиційними інструментами. Зокрема, це стосується таких елементів «зелених» фінансів, як «зелений» тариф, «зелені облігації», «теплі» кредити тощо, які також доцільно розглядати як структурні елементи екологічного інвестування.
9
Хлистун, O., М. Проскуріна, Л. Малоока, В. Мішкой, В. Коренев та А. Туз. "ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 454–63. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3705.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Досліджено вплив глобалізаційних процесів на створення національного культурного продукту. Визначено, що глобалізація сприяє розширенню кордонів і створює виклики для створення національних культурних продуктів. На нинішній день культурний продукт забезпечує рух і розвиток суспільства, а також разом з його розвитком створюються нові цінності, нові потреби у населення та нові значення, а також нові культурні символи. Це висвітлено в Законі України «Про національний культурний продукт», який спрямований на стимулювання розвитку та підтримки української культури. На території України існує необхідність реформування державної підтримки розвитку культури і креативних індустрій. Як інституція, УКФ втілює нову модель України, яка отримує державну фінансову підтримку ініціатив у сфері культури і креативних індустрій. Продукти культури — це товари і послуги з особливими потребами, відзначено, що купуючи культурний продукт, споживач отримує враження та емоції Процес їх купівлі вимагає чіткого усвідомлення та певних зусиль від споживачів. Розкрито сутність довгострокової стратегії розвитку української культури — стратегії реформ. Вона зазнала змін, зумовлених появою нових внутрішніх структур і зв’язків. Висвітлено культурно-інформаційні процеси в умовах глобалізації. Культурна глобалізація — це новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси зачіпають усі сфери життя суспільства — від економіки і політики до культури та мистецтва.З розвитком культурно-економічного обміну між країнами в ринковому обігу бере участь дедалі більше товарів і послуг, ускладнюється галузева структура, збільшуються обсяги міжнародної торгівлі. Приплив ресурсів у цю сферу передусім є результатом зростання духовно-естетичних потреб людини в сучасному світі, посилення впливу культури на якість людського капіталу та економічне зростання. Визначено, що основними особливостями культурної продукції є: культурний продукт у формі товарів чи послуг, матеріальних чи нематеріальних; емоційна складова, що сприймається споживачем; супутні товари і послуги, що сприяють реалізації культурного продукту. Ключові слова: культура, глобалізація, культурний продукт, креативне виробництво, національний продукт, креативна індустрія. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 17
10
Одінокова, А. О., та І. М. Грінько. "РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ НА МІЖНАРОДНОМУ ВАЛЮТНОМУ РИНКУ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (17 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.231170.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено аналізу сучасного стану торгівлі на міжнародному валютному ринку та виявленню шляхів покращення торгівлі на ньому. Досліджено та систематизовано історичні аспекти та особливості функціонування валютного ринку. У статті проаналізовано проведення торгівельних операцій на валютному ринку та запропоновано шляхи покращення торгівлі на цьому ринку. Розглянуто етапи виникнення міжнародного валютного ринку (починаючи з Х століття та закінчуючи сучасністю), та виявлено першопричини створення валютного ринку. Визначено сутність поняття «міжнародний валютний ринок» та наведено класифікацію валютних ринків. Охарактеризовано основні особливості та принципи функціонування валютного ринку. Розглянуто види операцій на валютних ринках, співвідношення попиту та пропозиції, маржеву торгівлю та індекс долару. Проведено аналіз поточного стану торгівельних операцій на валютному ринку за останні п’ять років. У статті використано такі показники, як офіційний курс гривні щодо долара США, інтервенції Національного Банку України в еквіваленті, обсяг операцій банків та фізичних осіб на валютному ринку з безготівковою іноземною валютою, а також проаналізовано види операцій на валютних ринках та середньодобовий грошовий обіг на даному ринку. Проведене наукове дослідження дозволило встановити та обґрунтувати взаємозв’язок між торгівлею на валютному ринку, курсом долару та інтервенціями Національного банку України. На підставі проведеного аналізу поточного стану торгівлі на валютному ринку запропоновано та обґрунтовано шляхи покращення торгівельних операцій на міжнародному валютному ринку, серед яких: впровадження сучасних технологій та комп’ютерізації, удосконалення міждержавних угод та національних законодавств, розвиток міжнародної торгівлі та господарських зв’язків, інвестування, управління потоками капіталу та ризиками, впровадження хеджування, а також добросовісне регулювання курсів валют та стабілізація світової резервної валюти, використання деривативів за призначенням та поширення використання окрім основних резервних валют інших валют провідних держав.
Дисертації з теми "Обіг капіталу"
1
Думанський, М. А. "Вексельний обіг в системі фінансових відносин". Thesis, Науково-дослідний фінансовий інститут, 2002. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51523.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертацію присвячено суті фінансової складової вексельного обігу, методів оцінки економічної природи векселя, їхнього використання в розв’язанні економічних проблем суб’єктів господарської діяльності, зокрема розв’язання кризи платежів.
На основі аналізу та оцінки існуючих механізмів використання векселів визначено та обґрунтовано ступінь, зміст і значення вексельного обігу в становленні економічних ринкових відносин та сформульовані основні принципи їх ефективного застосування в розрахунках між підприємствами.
В роботі запропоновано механізм проведення вексельного взаємозаліку, розроблена математична модель визначення його ефективності, обґрунтовані основні методологічні засади умов емісії векселів в залежності від ціни капіталу, виробничого і фінансового левериджу, визначені принципи функціонування ринку векселів – боргових цінних паперів.This thesis is dedicated to the essence of financial constituent of bill circulation, appraisal of economic nature of bills, their utilization in solving economic problems of businesses, payment crisis in particular. On the grounds of analysis and evaluation of relevant gears of bills utilization there were defined and proved degree, content and significance of bill circulation in formation of economic market relations and formulated basic principles of their efficient utilization in settlements between enterprises. In this work there was proposed the gear of bills offsetting, elaborated simulator of defining its efficiency, proved basic methodological foundations of bills issue conditions depending on capital price, production and financial leverage, defined principles of bills-debt securities market functioning.
2
Яковлєв, Анатолій Іванович, та В. В. Корнус. "Основні принципи визначення ефективності промислових виробів". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26011.
Повний текст джерелаЧастини книг з теми "Обіг капіталу"
1
Андрєєва, Віта. "CRITERIA AND INDICATORS OF THE FINANCIAL SECTOR DEVELOPMENT STRATEGY OF UKRAINE." In SOCIETY DEVELOPMENT: SOCIAL, ECONOMIC AND PSYCHOLOGICAL ASPECTS, 8–21. KROK Univerdity, 2019. http://dx.doi.org/10.31732/sd-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Фінансовий сектор України є основою сталого розвитку економіки та повинен сприяти підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в економіці. Фінансовий ринок включає грошовий ринок, ринок капіталу та валютний ринок. Національний банк працює на фінансовому ринку, щоб досягати цілей монетарної політики. Він пропонуємо банкам кредити та розміщуємо депозитні сертифікати, купує та продає цінні папери та іноземну валюту. Саме так він впливає на вартість грошей та управляє інфляцією через трансмісійний механізм.