Добірка наукової літератури з теми "Обробка анамнезу"

Метою дослідження було вивчення особливостей адаптації дітей із дитячих будинків на підставі результатів комплексного дослідження різних складових означеного феномену та розробка математичної моделі оцінки актуального стану адаптованості з використанням кореляційного аналізу. Обстежено 361 дитину з дитячих будинків віком від 3 до 17 років у стані клінічного благополуччя, проведено кореляційний аналіз за 512 показниками, які вивчались (кратність ГРВІ в анамнезі, наявність хронічних вогнищ інфекції, результати диспансерних оглядів дітей, оцінка фізичного розвитку, характеристика біоценозу слизових верхніх дихальних шляхів, наявність клінічних симптомів післяінфекційної астенії, дані щодо перенесених бронхітів, пневмоній та ін.; результати імунологічного обстеження — вміст лейкоцитів, лімфоцитів, CD25+, сироваткових імуноглобулінів А, М, G, цитокінів (IL-2, ­IL-4, ­IL-10; IL-12р70+, IL-12р40+p70+; TFGβ1) у периферичній крові та концентрація протимікробних білків (альфа-дефензини 1–3; лактоферин) і SIgA у ротоглотковому секреті; психологічний патерн — типологічні характеристики (тест Айзенка, Шмішека, тепінг-тест), оцінка колір-асоціативних реакцій (тест Люшера, колірний тест відношень), особливостей емоційного портрету (тривожність, САН) та виявлення граничних донозологічних невротичних станів). Статистична обробка результатів дозволила виявити найбільш значущі фактори, за сукупністю даних яких можна діагностувати рівень адаптованості дітей із дитячих будинків.

Осучаснення традиційного навчального процесу вимагає впровадження новітніх методів оцінювання знань студентів, особливо володіння професійними навичками на перших етапах клінічної підготовки. При оцінці знань студентів традиційно більшу увагу приділяють контролю за теоретичними знаннями, бо щоб оцінити практичні навички та вміння, треба більше часу, об’єктивності. При контролі знань студентів слід оцінити ще і комунікативні та когнітивні здібності, що досить важко для викладача, бо відсутня стандартизація в критеріях оцінки, різні за складністю завдання, деякі особистісні особливості студента. Сьогодні слід відмітити, що засвоювати практичні навички на пацієнтах стало більш складно, враховуючи етичні норми та права людини, безпеку хворих, тому слід ширше застосовувати нові форми оцінювання практичних вмінь студентів, їх вміння володіти методами обстеження пацієнтів. Розглянуто організацію проведення ОСКІ-1 і його значення в оцінюванні клінічних практичних навичок студентами молодших курсів. ОСКІ-1 спрямований на перевірку практичних вмінь і знань студентів з пропедевтики внутрішньої медицини, загальної хірургії та педіатрії. Даний іспит дозволяє об’єктивно оцінити вміння виконувати практичні навички з обстеження пацієнта, проведення СЛР, первинної обробки рани, визначення групи крові та оцінити результат. Станції збору анамнезу в терапевтичного хворого та хворого хірургічного профілю дають можливість оцінити комунікативні навички студента, а підсумувати і визначити провідний синдром – частково дозволяє оцінити і теоретичні знання з предмета. Цей іспит є об’єктивним, викладач-спостерігач не втручається у виконання завдання певної станції, не впливає на проведення цього іспиту, лише оцінює за закритим чек-листом. Форма проведення ОСКІ залишається передовою, бо послуговує не тільки як оцінка клінічних знань і вмінь, але і як засіб корекції навчального процесу. Перший досвід застосування ОСКІ-1 на молодших курсах приніс задоволення викладачам і студентам, він стимулює всі сторони навчального процесу до подальшого самовдосконалення у здобутті знань з клінічного обстеження пацієнтів.

Мета дослідження – обґрунтувати доцільність у більш комплексного функціонально-діагностичного підходу до виявлення функціональних порушень та умов до їх виникнення у різних вікових та клінічних групах на підставі вивчення поширеності патології вертикальної висоти оклюзії. Методи дослідження. Для досягнення мети було проаналізовано данні опитування, стоматологічного огляду з додатковим функціональним (електроміографія та цифровий аналіз оклюзії) обстеженням стоматологічного статусу 320 осіб (віком від 25 до 60 років). Обстеження проводилися за загально прийнятою в стоматології методикою, яка включала збір скарг, анамнезу життя та захворювання, зовнішній огляд обличчя й порожнини рота. Додатково проводилися функціональні діагностичні дослідження: електроміографія (EMG III, BioPack) та цифровий аналіз оклюзії (T-scan Novus). Також основною умовою, що до осіб дослідження, було звернення протягом року за стоматологічною допомогою, наявність включених дефектів в межах премолярів або молярів із заміщенням їх ортопедичними конструкціями та без. Матеріали клінічного та статистичного дослідження були піддані варіаційно-статистичній обробці згідно з метою нашої роботи. Результати проведеного дослідження обробляли з використанням загальноприйнятих методів математичної статистики. Наукова новизна. За допомогою сучасних методів наочно доведено об’єктивність цифрових методів діагностки та необхідність розробки нових протоколів реабілітації стоматологічних хворих на основі кількісних показників діагностичних заходів, а не якісних за класичним підходом. А також розглянуто питання поширеності стоматологічної патології за кількісною оцінкою. Висновки. У межах нашого дослідження було виявлено, що 89,07 % оглянутих пацієнтів мали потреби у додатковому діагностичному підході, для виявлення порушень функції та оцінки функціональної якості відновлювальних конструкцій, що не можна оцінити при класичних статичних методах оцінки функціонального стоматологічного статусу зубо-щелепної системи через їх якісну, а не кількісну оцінку.

Мета дослідження – удосконалити технологію отримання відбитків для виготовлення повних знімних протезів, налагодити схему взаємодії стоматолога-ортопеда з лікарями інших спеціальностей, подовжити час експлуатації повних знімних протезів за рахунок індивідуального підбору матеріалу для протезування пацієнтам. Методи дослідження. Нами проконсультовано 47 пацієнтів зі скаргами на незадовільну фіксацію і стабілізацію повних знімних протезів. У 17 пацієнтів (36%) були тільки серцево-судинні, ендокринні та нефрологічні захворювання, у інших 27 (58%) – поєднані (з переважанням одного з них), у 3 осіб із групи (6%) перебіг соматичних захворювань утруднювався наявністю алергічних реакцій в анамнезі. Ми використовували розроблений опитувальник, у якому пацієнт протягом 7–10 днів погодинно відзначав суб’єктивні відчуття за ступенем фіксації та стабілізації протеза, наявністю тиску на м’які тканини і часом незадовільної фіксації або стабілізації. Після обробки отриманих результатів та оцінки змін стану м’яких тканин протезного ложа ми визначили часовий інтервал, коли були відсутні симптоми здавлювання під протезом, і те, як він утримувався погодинно. При цьому визначили час, із якого протез починав спадати або погіршувалася його фіксація чи стабілізація. Наукова новизна. Оптимізували технологію отримання відбитків протезного ложа в пацієнтів із супутніми соматичними захворюваннями. Висновки. Виготовлення повних знімних протезів пацієнтам із супутніми захворюваннями та обтяженим алер‑ гологічним статусом слід проводити в стані ремісії супутнього захворювання. Зняття анатомічних і функціональних відбитків необхідно проводити в оптимальний час доби. Для визначення оптимального часу доби необхідно враховувати результати опитувальників, анкет та додаткову оцінку стану м’яких тканин протезного ложа. Індивідуальний підхід у підборі матеріалу для протезування дозволяє уникнути алергічних реакцій у порожнині рота і, як наслідок, покращує фіксацію знімних протезів. Комунікація стоматологів-ортопедів із лікарями інших спеціальностей та детальне вивчення історії хвороби кожного пацієнта збільшують відсоток вдалого протезування. Контроль фіксації та стабілізації протезів у пацієнтів протягом 12 місяців дає змогу стоматологу-ортопеду вчасно відреагувати на ймовірні зміни протезного ложа та скорегувати подальшу тактику лікування пацієнтів із супутніми захворюваннями.

Мета дослідження – визначити роль особливостей психоемоційного стану вагітних жінок у розвитку проявів раннього гестозу різного ступеня тяжкості у першому триместрі вагітності. Матеріали та методи. Обстежено 105 жінок, з них 85 – із симптомами раннього гестозу: 36 жінок із проявами легкого ступеня, 32 – середнього, 17 – тяжкого та 20 – із фізіологічним перебігом першого триместру вагітності. Для вивчення психоемоційного стану вагітних використовували тест Спілбергера–Ханіна з метою оцінки рівня тривожності та адаптований тест – опитувальник «Рівень суб’єктивного контролю Дж. Роттера» в адаптації Е. Ф. Бажина. Статистичну обробку проводили за допомогою програм Statistica 6.0 i Microsoft Excel 5.0. Результати дослідження та їх обговорення. При визначенні факторів ризику виникнення ранніх гестозів анкетно-опитувальним методом встановлено, що у більшості обстежених спостерігали різноманітні фактори ризику: низький матеріальний статус – 91,5 %, проживання в екологічно забруднених зонах – 76,4 %, наявність конфліктних ситуацій у побуті, сім᾽ї та на роботі – 73,8 %, ранні гестози в анамнезі – 98,8 %. При розподілі величини стресогенного навантаження у 24,7 % вагітних виявлено низький рівень стресогенних навантажень, в 41,2 % – помірний, у 34,1 % – високий. У 11,8 % вагітних із ранніми гестозами встановлено високу стресостійкість, у 29,4 % – середню, в 58,8 % – низьку. У жінок із ранніми гестозами спостерігали високий рівень стресогенного навантаження поряд із низьким або помірним рівнем стресостійкості. Із 78,8 % жінок із ранніми гестозами до V функціонального класу віднесено 38,8 %, до ІV – 40,0 % вагітних, які характеризуються низьким рівнем функціональних можливостей психічної адаптації та дуже високим – тривожності, різким ослабленням фізичної та психічної витривалості. Дані жінки і склали групу ризику. У контрольній групі до даної категорії віднесено 20,0 % вагітних. Стан рівня функціональних можливостей психічної адаптації у 80,0 % жінок контрольної групи можна вважати за норму. Серед вагітних із проявами раннього гестозу до цієї категорії віднесено тільки 21,2 % жінок, що показало високий ступінь вірогідності розбіжностей (р<0,001). Висновки. Розвиток хронічного психоемоційного стресу призводить до розвитку ознак ранніх гестозів, а визначення особливостей психоемоційного стану жінок із ранніми гестозами дає можливість розробити своєчасні заходи щодо попе­редження їх розвитку.

Резюме. Метою дослідження стало вивчення питання ранньої діагностики проявів ґастропарезу у хворих на цукровий діабет (ЦД) за допомогою специфічних анкет-опитувальників. Матеріали та методи: обстежено 240 хворих на ЦД, яким в якості раннього скринінгу дизмоторики шлунку проведено анкетування з використанням двох опитувальників: оцінки симптомів, характерних для захворювань верхнього відділу шлунково-кишкового тракту «Patient Assessment of Upper Gastrointestinal Disorders-Symptoms» (PAGI-SYM) і визначення індексу проявів ґастропарезу «Gastroparesis Cardinal Symptom Index» (GCSI). Виконано оцінку надійності результатів анкетування з визначенням коефіцієнта внутрішньої відповідності і критеріальної валідності за взаємозв’язками шкал опитувальників із 13С-октаноєвим дихальним тестом (13С-ОДТ), що визначали за допомогою коефіцієнта кореляції. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою програми SPSS­15. Результати дослідження: у 36,6% осіб на ЦД 1-го типу виявлено симптоми діабетичного ґастропарезу (ДҐ) та у 43,3% хворих на ЦД 2-го типу. Встановлена залежність клінічних проявів ускладнення із результатами 13С-ОДТ. Запропоновано діагностичний алгоритм: ретельне вивчення скарг обстеженого і даних анамнезу життя і захворювання, фізикальний огляд з подальшим використанням опитувальників GCSI та оцінкою результатів. Якщо сума балів становить від 1 до 11 - леґкий ступінь ДҐ, тоді як 12-22 бали - середньої важкості, важкий (23-33 бали), а дуже важкий - при значенні більше 34 бали. Для оцінки М-ЕФ шлунку виконано 13С-ОДТ: нормальний показник - при часі напіввиведення (Т ½) 40-75 хвилин вмісту шлунку у дванадцятипалу кишку, прискорення моторики, якщо Т ½ менше 40 хвилин, легкого ступеня сповільнення моторики - 75-95 хвилин, від 96 до 115 хвилин – уповільнення середнього ступеня, більше 115 хвилин – уповільнення важкого ступеня. Даний діагностичний алгоритм забезпечує своєчасну діагностику сімейним лікарем початкових ознак ДҐ. Висновки: рутинне використання специфічних опитувальників сприяє попередженню не виправданої гіпердіагностики, а дозволяє визначити ступінь важкості ґастропарезу у хворих на ЦД та ефективності терапії.

Метою роботи є розробка моделі оптимізації обробки звернення пацієнта сімейним лікарем на основі алгоритмів машинного навчання. В даній дипломній роботі було створено комплекс оптимізаційних моделей та програмне рішення для пришвидшення обробки звернення пацієнта з респіраторним захворюванням. Проведено практичну апробацію, отримано високу оптимізаційну ефективність та позитивний відгук від сімейного лікаря.

Звіт про НДР: 20 с., 20 рис., 12 джерел. Об`єкт дослідження – інформаційні системи в медицині. Мета роботи – Автоматизація ведення прийому дітей, зокрема скорочення часу на ведення записів у картку дитини, вибірка дітей певних категорій та форм ведення довідників дітей. Метод дослідження – системний аналіз процесів надання первинної медико-санітарної допомоги дітям та вдосконалення процесу роботи з даними й формами. На даний час в Україні відсутні національні чи регіональні системи ведення електронних медичних карток що дозволили б відмовитися від паперових. Передбачене в плані реформ медичної галузі програмне забезпечення не розроблене і не впроваджене. За 2011 рік у місті здійснено: 6781811 відвідувань поліклінік та 490260 відвідувань лікарями хворих удома. Тобто прогнозований річний обсяг звернень до сімейних лікарів складає 7 мільйонів (в середньому 10 звернень кожного мешканця). Прийнявши річний фонд робочого часу у 2000 год. середня завантаженість сімейного лікаря складе біля 9 відвідувань на годину. Тобто, середній час спілкування з пацієнтом становитиме 5-7 хвилин. Значну частину непродуктивних витрат часу лікаря складає робота із паперовою документацією. Знаходження та розшифровування необхідних медичних записів, повторне збирання анамнезу, записування до картки, виписування направлень й інших документів. Непродуктивні витрати часу складають до 2/3 часу прийому пацієнта. Суттєвими є також непродуктивні витрати часу пацієнтом через неможливість оперативного й точного планування часу прийому у лікаря. Типовими є черги в реєстратурі та під кабінетом лікаря. Часто саме черги у лікарняних закладах є місцем передачі інфекційних захворювань між пацієнтами. Розроблений прототип інформаційної системи продемонстрував можливість виконання базових функцій та обробки необхідних даних в тому числі й мобільними засобами. Прототип системи створено з метою уточнення специфікації інтерфейсів, головних функцій, інформаційних процесів та моделей. Результати розробки прототипу є основою для реалізації подальших планів розробки системи в цілому. З метою реалізації базових функцій для ведення прийому дорослих пацієнтів у листопаді-грудні 2012 року було реалізовано автоматизацію прийому дорослих пацієнтів та виконано оптимізацію часових характеристик уведення даних. Функції ведення прийому дітей у прототипі реалізовано не було, хоча інформаційна та функціональна моделі передбачають їх подальшу реалізацію. Ведення прийому дітей суттєво відрізняється від ведення прийому дорослих пацієнтів й передбачає уведення низки додаткових параметрів та налаштування форм прийому. На даному етапі виконання робіт передбачається реалізація функцій ведення прийому дітей та розширення сервісів для планування роботи і скорочення часу на уведення типової інформації. Результати НДР упроваджені в діяльність комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Криворізької міської ради. Прогнозні припущення щодо розвитку об`єкта дослідження – створення центру зберігання даних в режимі 7/24, впровадження програмної частини інформаційної системи, реалізація інформаційної системи у повному обсязі, покращення експлуатаційних характеристик та поширення ІС на місто.