Добірка наукової літератури з теми "Образ перекладача"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Образ перекладача".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Образ перекладача"
1
Яблокова, О. "Особливості перекладу художнього твору як первісного та похідного об’єкта авторського права". Юридичний вісник, № 4 (3 листопада 2020): 189–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1988.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті питання, що стосуються перекладу художньої літератури як похідних творів. Чинне законодавство визначає переклад як вид похідного твору. Отже, переклад є об'єктом авторського права. Перекладу властиві всі ознаки, які характерні для будь-якого іншого об'єкта авторського права (творчий характер праці й об'єктивна форма). Для вчинення дій, спрямованих на переклад художнього твору з однієї мови іншою, потрібні творчі зусилля перекладача. Технічний (підрядковий) переклад не буде є об'єктом авторського права, тому що він не відображає художнього задуму первісного автора. Основним завданням перекладача, на нашу думку, є максимальна передача читачу того художнього посилу, що хотів донести автор первісного твору. Якщо перекладач допускає зміну тексту первісного автора, спотворює образи твору, тим самим порушуються особисті немайнові права автора первісного твору. Будь-який літературний художній твір, створений автором, має донести до читача думки, образи, які дадуть змогу аудиторії зрозуміти задум первісного суб'єкта авторського права. Крім того, переклади охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора (п. 3 ст. 2 Бернської конвенції), але при цьому перекладач має зважати на права автора оригінального твору. Також у статті вказується, що переклад художнього твору в класифікації видів перекладів позначається як авторизований і авторський. Стаття розкриває основні особливості перекладу як похідного літературного твору.
2
Наняк, Ю. О. "ОБРАЗ ФАУСТА: ПРАГНЕННЯ ДО ЗНАНЬ І ТЯГАР МУДРОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ТРАГЕДІЇ Й. В. ҐЕТЕ «ФАУСТ» ТА ЇЇ УКРАЇНСЬКИХ І АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДІВ)". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 186–92. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-26.
Повний текст джерелаАнотація:
“Faust” Й.В. Ґете – видатне явище світової культури й водночас глибоко національний твір. Всеохопність поетичного задуму Й.В. Ґете виявляється в змалюванні головного героя, який мучиться розривом між мрією та дійсністю. Й.В. Ґете писав «Фауста» все своє життя, вклавши в трагедію те, чим жив сам, усі свої враження, роздуми, пізнання. У статті подано стислий перекладознавчий аналіз мовної особистості Фауста з однойменної трагедії Й.В. Гете та її українських (І. Франка, Д. Загула, М. Улезка й М. Лукаша) та англомовних (британських – А. Свонвік і Дж. Пріста – і американських: Б. Тейлора, Ч. Брукса й Е. Кляйна) перекладів. Запропоновано підхід до аналізу індивідуалізованого мовлення персонажа через когнітивний і мотиваційний рівні мовної особистості (за Ю. Карауловим), зокрема, на когнітивному рівні розглянуто ключові когнітивні установки й метафору, притаманну персонажу Фауста. Завдяки аналізу мовлення персонажа й шляхів вираження емоцій в оригіналі й перекладах можемо зробити висновки про успішність відтворення аналізованої мовної особистості. Усі перекладачі іноді замінювали усвідомлення Фаустом себе або інших конкретних та абстрактних людей виразами, де присутні поняття «дух», «душа» й «серце», використовуючи слова “spirit” і «дух» набагато частіше, ніж слово “Geist”, вжите в оригіналі. Отже, можна припустити, що образ Фауста також змінюється в перекладах: він стає більш емоційним і вірить у духовність усього, що його оточує. У перекладі І. Франка можна помітити разючу відмінність, оскільки слово «душа» вживається лише 5 разів, тобто на відміну від усіх інших аналізованих перекладів навіть менше, ніж в оригіналі. Фауст у перекладі І. Франка більше наголошує на поняттях «дух» і «серце» як двох принципах, які у своєму дуалізмі провокують персонажа шукати сенс життя. Аналіз образу Фауста проведено на основі всієї його мовної партії в першій частині трагедії Й.В. Ґете, що складає 221 висловлювання (репліки в діалогах і монологи). Усі вони певною мірою відтворені в аналізованих українських та англомовних перекладах, тобто загальний матеріал для аналізу налічує 2 210 уривків різної довжини.
3
ГЛАВАЦЬКА, Юлія. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОМОВНИХ ПРИСЛІВ’ЇВ І ПРИКАЗОК". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 84–92. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття зорієнтована на вивчення та опис особливостей перекладання англійськомовних текстів малого жанру, до яких відносять приказки та прислів’я. Тексти малого жанру відіграють чималу роль у накопиченні й передачі колективного досвіду з покоління в покоління, тому вони постають культурно-маркованими текстами, позаяк крізь їхню призму можна проникнути в образ мислення нації, а також подивитися на світ очима її представників. У статті охарактеризовано особливості та труднощі відтворення англійськомовних приказок і прислів’їв українською мовою. Серед способів відтворення англійськомовних прислів’їв і приказок виокремлено: переклад за допомогою фразеологічного еквівалента, фразеологічного аналога, калькування, описовий переклад, переклад за допомогою «псевдодослівного» відповідника. Під час перекладання англійськомовних паремій українською мовою не завжди можливо передати зміст та образ, який утілено у тексті оригіналу; це також стосується й лексичної та граматичної структур. У зв’язку із цим перед перекладачем виникають певні складнощі щодо відтворення національного забарвлення, образу (його емоційного та експресивного колориту) тощо. Низка труднощів, яка постає перед перекладачем, також щільно корелює з браком мовного еквівалента в мові перекладу, різницею між емоційним забарвленням символу (образу) у двох зіставлюваних мовах, а також із несхожістю в сенсі етноспецифічності, адже перекладачеві потрібно, з одного боку, зберегти загальний національний тон, а з другого, – не вдатися до певного перебільшення. Відтворюючи англійськомовні паремії, потрібно також не забувати про основні правила перекладання лексичних засобів: орієнтованість на контекст, словниковий арсенал; дотримання стилістичної спрямованості; вживання стійких фразеологізмів; вибір лексичної одиниці, яка найточніше б віддзеркалила реальність, закарбовану в тексті оригіналу.
4
ЛЕНСЬКА, Світлана. "ПОЕТИКА «БАЛАДИ ПРО КВАШЕНІ ПОМІДОРИ» С. ОСОКИ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (10 березня 2022): 86–92. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Сергій Осока – один із талановитих сучасних письменників, автор збірок поезії, прози, перекладач, редактор, критик. Цього року його збірка «Три лини для Марії» увійшла до «довгого» списку номінантів на Шевченківську премію. У статті йдеться про одну з кращих новел С. Осоки «Баладу про квашені помідори» збірки «Нічні купання в серпні», за яку автор удостоєний премії імені Ф. Рогового (2018) Полтавської обласної ради. Збірку складають понад тридцять новел, обʼєднаних екзистенційними проблемами життя і смерті, пошуку сенсу буття, ставлення до минулого, його звʼязку з сучасністю. «Балада про квашені помідори» є своєрідним камертоном збірки. Установлено, що в новелі наявні два наратори: події подаються з погляду дитини, а потім дорослого. Таким чином, відбувається переплетення й нашарування різних часових і просторових просторів, що поглиблює смислову структуру твору. Спогади про побутові речі в дитинстві у такий спосіб перетворюються на свого роду міфологічний ритуал, у якому людина нерозривно пов’язана з землею, з річним циклом, а також зі своїм родом. Доведено, що особливе місце в новелі «Балада про квашені помідори» відіграють жіночі образи – баби й прабаби. Остання репрезентована як хранителька роду, як архетипний образ Великої Матері – рідної землі. Смерть баби і прабаби символізує розрив одвічних зв’язків, тому викликають тугу в головного героя. Але образ помідорів, які щороку (мотив циклічності) вирощували жінки, перетворений на символ пам’яті про дитинство (мотив раю). У статті розглянуто особливості поетики новели та функційне навантаження елементів: переосмислено жанр балади, проаналізовано художній час і простір, міфологічні елементи в тексті, зміст заголовка, прийоми характеристики персонажів.
5
Тащенко, Г. В. "ГОЛОС ЖІНКИ В АНТИУТОПІЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ М. ЕТВУД ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 279–85. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-45.
Повний текст джерелаАнотація:
У межах представленої статті увагу зосереджено на засобах відтворення в перекладі художнього образу як частини дійсності літературного твору, що становить складне поєднання різних голосів, що автор доносить до читачів. Дослідження ґрунтувалося на романах М. Етвуд «Оповідь Служниці» та «Заповіти»; воно присвячене образу однієї з героїнь, яка розповідає історію тоталітарного теократичного суспільства Гілеаду. Репрезентація образу Тітки Лідії у перекладі викликає особливе зацікавлення, оскільки вперше в «Оповіді Служниці» читач знайомиться з нею як з однією із засновниць Гілеаду, яка докладає всіх зусиль для його процвітання, намагаючись змусити кожного в республіці прийняти свою долю, якою б жахливою та протиприродною вона не була. Проте у «Заповітах» перекладачка стикається з потребою змінити погляд читачів, як і власний. Тітка Лідія отримує свій голос, що дозволяє аудиторії дізнатися про тортури, яких вона зазнала, про жахи, свідком яких вона стала, і про неймовірну силу цієї жінки. Відмінності між справжніми думками Лідії та тим, що вона дозволяє побачити та почути іншим, становлять значну проблему з точки зору естетичного сприйняття цільового тексту, оскільки перекладачка повинна змалювати «двох Лідій»: жорстокого монстра, якого бояться всі у республіці (включно з Командорами), та могутню жінку, що прийняла рішення вижити, щоб покласти кінець Гілеаду. Як і оригінал, переклад сповнений яскравих засобів виразності, риторичних фігур та повсюдної самоіронії, які застосовуються, щоб передати кожний складник образу Лідії, її зовнішність, її мову (як зовнішню, так і внутрішню), її дії тощо. Такі художні засоби підкреслюють її самоконтроль та непересічний розум. Ці якості дозволяють кожному її слову та жесту виражати тільки те, що вона бажає, і нічого більше. Так, Лідія досягає однієї з найвищих посад у суспільстві, де жінки – лише національний ресурс. Перекладачка майстерно передає засоби зображення образу жінки, чия витривалість та здатність маніпулювати людьми та подіями дозволила їй передати докази злочинів Гілеаду до Канади і зруйнувати те, що була вимушена побудувати.
6
БУКРЄЄВА, Лілія Леонідівна, та Тетяна Борисівна КОЗАК. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПЕРЕКЛАДІВ БІБЛІЙНОГО ТЕКСТУ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 209–15. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237794.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є визначення функційної подібності тексту Біблії та тексту її перекладів на основі їх компаративного аналізу. Об’єктом наукового розгляду виступають стилістичні особливості російських перекладів біблійного тексту, який став предметом дослідження. У дослідженні з’ясовано характерні особливості двох сучасних перекладів старозавітної книги Пісня Пісень Соломона, виконаних з давньоєврейської мови російською, і визначити методом компаративного аналізу ступінь смислової і художньої розбіжності у досліджуваних текстах. Актуальність розгляду цього видатного літературного твору збереглася і дотепер, оскільки ця старозавітна книга цікава розмаїттям стилістичних прийомів, переклад яких вимагав від перекладачів протягом багатьох століть і творчого підходу, і надзвичайно широких фонових знань. Компаративний аналіз перекладів дав змогу визначити художній рівень двох сучасних перекладів Пісні Пісень і результат дослідження підтвердив факт, що досягнення функціональної тотожності перекладу з оригіналом виникає лише в тому випадку, коли перекладач уникає буквального копіювання оригіналу і намагається творчо втілити художні образи вихідного тексту у словесну тканину іншої мови. Висновки. Порівняння перекладів робить очевидним той факт, що велика кількість буквалізмів, невиправданих транслітерацій, стилістичних і логічних помилок у першому варіанті, виконаному за редакцією Давида Йосифона (1978), значно поступається за своїми художніми характеристиками другому перекладу Даат Мікра («Погляд на Танах», 2000). Наукова цінність роботи полягає в тому, що порівнювані сучасні переклади були виконані безпосередньо з давньоєврейської мови — мови оригіналу, на відміну від більшості перекладів, виконаних з давньогрецької мови, а результати пропонованої статті знайдуть своє практичне застосування у викладанні теорії та практики перекладу.
7
Astapova-Vyazmina, Olena Igorivna. "СЕМІОТИКА ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ (ВІЗУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕКЛАМИ НА ТБ)". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.15421/342116.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є визначення поля гендерних стереотипів в рекламній продукції вітчизняного телебачення. Семіотичне дослідження спрямовано проаналізувати роль перекладачів комунікативного процесу при використанні знакових систем для трансляції суб’єктивного досвіду. Використання режиму образів дозволяє коректувати версію гендерних стереотипів буденної культури та формувати сучасний погляд на поведінку чоловіків та жінок, їх ціннісні орієнтири. Артикуляція шаблонного розуміння соціальних функцій сучасної родини дозволяє нейтралізувати моделювання оціночного судження щодо упередженого ставлення до гендерної проблематики в соціальному контексті. В якості ілюстрації порівняємо вербальну складову та візуальний образ реклами кастингу реаліті-шоу «Хата-на-тата».
8
Качановська, Т. "Солярно-місячні образи в сонетах Ш. Бодлера та їхніх українських перекладах". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 2 (44) (2013): 165–79.
Знайти повний текст джерела
9
ВАСИЛЕНКО, ГАЛИНА. "THE SEA IMAGE IN UKRAINIAN POETRY AND ITS ENGLISH TRANSLATIONS." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University. Series: Philological sciences 19 (October 10, 2019): 28–36. http://dx.doi.org/10.31494/2412-933x-2019-1-9-28-36.
Повний текст джерела
10
Василенко, Ірина. "Духовні шукання особистості та її шляхи до ідеалу святості в драмі-містерії Поля Клоделя «Благовіщення діви Марії» («L’annonce fiat a Marie»)". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 167–79. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3816.
Повний текст джерелаАнотація:
У статтi дослiджено роль i мiсце феномена святостi як вершини духовного пошуку в драматичному творi Поля Клоделя «Благовiщення Дiви Марiї» та засоби представлення цього поняття в українських перекладах. Драматична естетика Поля Клоделя тiсно пов’язана з шекспiрiвською драматичною концепцiєю, театром П.Кальдерона, а також iз основами античної високої трагедiї Есхiлата Софокла. Як драматург Поль Клодель, безумовно, символiст, що знаходив у видимому свiтi знак прихованого змiсту i сприяв розвитку поетики сучасної релiгiйної драми. У цьому дослiдженнi висвiтлено основнi лексичнi компоненти, що формують поняття святостi та способи їх перекладу українською мовою. Також у статтi пропонуєтьсяподiл на мiкроконцепцiї, якi сприяють формуванню особистостi персонажiв, а також принципи, за якими образи розташованi у драмi. У статтi вiдзначено позицiю автора, який придiляє менше уваги зовнiшнiм факторам, при тому, що характеристика в основному мiститься в реплiках, зауваженнях та деталях. У статтi автор доводить, що iдеал святостi формується в повсякденних дiях заради iнших. Драма Поля Клоделя мiстить лiтургiйнi тексти, молитви та пiснi, сповненi бiблiйних символiв, що є другим пластом пiдтексту: лiтургiйним, i це надає твору монументального характеру.
Дисертації з теми "Образ перекладача"
1
Миколишена, Т. В. "Мовностилістичні особливості відтворення картини чарівного світу Р. Дала в англо-українському перекладі". Thesis, 2018. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/14405.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Образ перекладача"
1
Зашкола, Ю. І. Національний колорит українських казок в англійських перекладах. КДПУ, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5978.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена особливостям засобiв передачi нацiонального колориту українських казок в англiйських перекладах. У нiй розглянуто три групи українських народних казок: про тварин, соцiально-побутова та героїчна. Для виразної передачi нацiонального колориту застосовуються прийоми перекладу: компенсацiя та вилучення сенсу, транслiтерацiя. При аналiзi звертається увага на тематику, образи, мораль та реалiї твору. Все це разом допомагає розкрити особливостi мислення та культури українського народу.