Добірка наукової літератури з теми "Обов'язки"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Обов'язки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Обов'язки"
1
Сербин, Р. А. "ПРАВА Й ОБОВ'ЯЗКИ БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 16 (30 жовтня 2019): 294–300. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v16i0.422.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором зроблено спробу розкрити природу прав та обов'язків благодійної організації. Для цього, зокрема, визначено зміст правового статусу благодійної організації, досліджено можливість застосування категорії «міра» для визначення терміна «обов'язок», внесено пропозиції щодо розуміння понять «право благодійної організації» й «обов'язок благодійної організації», класифіковано й виокремлено відповідні права й обов'язки цих інституцій.
2
Іванов, О. "Загальні процесуальні права та обов’язки учасників спрощеного позовного провадження". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 304–10. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1955.
Повний текст джерелаАнотація:
Отже, в статті було досліджено загальні процесуальні права і обов'язки учасників спрощеного позовного провадження в господарському процесу крізь призму норм Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Слід зазначити, що перелік і обсяг прав і обов'язків не є вичерпним та безмежним і тому окреслюється судом виходячи з конкретних обставин справи. Однак, саме ця «гнучкість» і є засобом забезпечення ефективного, справедливого, всебічного правосуддя, оскільки адаптуються процесуальні права та обов'язки учасників справи відповідно до конкретних обставин справи та враховуючи чинне законодавство України.
Питання судового захисту та відновлення своїх законних інтересів, прав і свобод, а також забезпечення реалізації законних інтересів, прав та свобод людини є чи не одним з найгостріших питань, тому слід чітко розуміти обсяг прав і обов'язків учасників судового процесу, які виникають при використанні механізму судового захисту у вигляді спрощеного позовного провадження. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується Господарським процесуальним кодексом України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку. Кожна юридична та фізична особа має право бути рівним перед судом і законом, це означає, що жоден не може бути звужений у своїх процесуальних правах і мати розширений обсяг обов'язків. Досліджено загальні процесуальні права та обов'язки учасників спрощеного позовного провадження в господарському процесу крізь призму норм Конституції України та Господарського процесуального кодексу України. Слід зазначити, що перелік і обсяг прав і обов'язків не є вичерпним та безмежним і тому окреслюється судом виходячи з конкретних обставин справи. Однак, саме ця «гнучкість» і є засобом забезпечення ефективного, справедливого, всебічного правосуддя, оскільки адаптуються процесуальні права тата обов'язки учасників справи відповідно до конкретних обставин справи та враховуючи чинне законодавство України.
3
Смірнова, В. В. "ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРИСЯЖНИХ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 2 (23 жовтня 2020): 17–21. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.67.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що Цивільним процесуальним кодексом України встановлений перелік справ окремого провадження, до розгляду яких залучаються присяжні. Незважаючи на це, законодавцем не встановлені права, обов'язки, гарантії та відповідальність присяжних під час їх участі у здійсненні правосуддя. Ця прогалина у законодавстві створює додаткові труднощі як для професійних суддів, які вимушені на власний розсуд визначати правовий статус присяжних у цивільному процесі, так і для самих присяжних, які не можуть ознайомитися з переліком власних прав, обов'язків, гарантій і відповідальності.
Метою цієї статті є дослідження правового статусу присяжних під час розгляду ними справ окремого провадження, встановлення моменту набуття особою правового статусу присяжного, визначення особливостей декларування осіб, які виконують функції присяжних.
Стаття присвячена дослідженню правового статусу присяжних у цивільному судочинстві України, визначенню моменту набуття особою правового статусу присяжного, обґрунтуванню необхідності розмежування понять «кандидат у присяжні» і «присяжний» на законодавчому рівні, аналізу правових норм, що регламентують права, обов'язки, гарантії та відповідальність присяжних під час їх участі у здійсненні правосуддя у цивільному процесі.
Зроблено висновок, що цивільним законодавством прямо встановлений перелік справ окремого провадження, до розгляду яких залучаються присяжні, тому закріплення правового статусу останніх має бути здійснено на законодавчому рівні шляхом доповнення Цивільного процесуального кодексу України статтею «Права та обов'язки присяжних». Крім того, потребує подальшого дослідження питання щодо необхідності розмежування понять «кандидат у присяжні» і «присяжний» на законодавчому рівні з метою встановлення різного обсягу процесуальних прав та обов'язків для кожної з цих двох категорій.
Враховуючи низку факторів, що впливають на небажання громадян брати участь у здійсненні правосуддя в якості присяжних, вважаємо, що декларування останніх є однією з важливих причин відмови потенційних присяжних від участі у розгляді судових справ. У зв'язку з цим пропонуємо внести зміни до п. ґ ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» щодо виключення присяжних зі списку суб'єктів декларування.
4
Осіпова, О. "ПРАВОВІДНОСИНИ З НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 125–32. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2153.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено правову природу відносин із надання адміністративних послуг, розглянуто їх структурні елементи такі, як суб'єкт, зміст, об'єкт. Особливу увагу приділено аналізу змісту правовідносин із надання адміністративних послуг і констатовано факт неповного правового регулювання прав і обов'язків учасників названих відносин. Виділено основні правові ознаки об'єкту, яким виступає адміністративна послуга. Вказано на види послуг за їх юридичним наслідком. Встановлено сутність, види та дворівневу структуру порушень зазначених правовідносин і їх значення для здійснення судового захисту порушених прав. Розглянуто види можливих порушень, що є підставою для звернення за судовим захистом. Звернуто увагу на вплив особливостей правової природи адміністративних послуг на характер порушень відповідних правовідносин і вибір засобів процесуального захисту порушених прав. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що для правовідносин із надання адміністративних послуг характерні такі особливості, як складний характер наслідків їх порушень та одностороння відповідальність суб'єкта надання; порушення правовідносин із надання адміністративних послуг виражаються у протиправних діях/рішеннях суб'єкта владних повноважень та інших уповноважених осіб і виступають підставою звернення до суду за захистом порушених прав; права та обов'язки суб'єктів правовідносин із надання адміністративних послуг потребують більш повного законодавчого врегулювання, особливо щодо обов'язків та відповідальності органів (посадових осіб), що надають такі послуги. Внесено пропозиції щодо доповнення Закону України «Про адміністративні
послуги» від 6 вересня 2012 року № 5203-VI окремим розділом, що регулює права та обов'язки учасників та щодо запровадження механізму дисциплінарної відповідальності посадових осіб суб'єкта надання адміністративних послуг за допущені ними порушення, встановлені законним рішенням суду.
5
Колодій, О. А. "Правосуб’єктність українського народу". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (2 вересня 2020): 14–18. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).556.
Повний текст джерелаАнотація:
Правоздатність українського народу - це абстрактна його здатність мати юридичні права та юридичні обов'язки. Вона є загальною, первинною, постійною та невід'ємною його якістю. Дієздатність - здатність українського народу особисто здійснювати свої повноваження. Її сутність полягає в особистих діях, спрямованих на реалізацію повноважень. Щоправда, слід визнати, що у правосуб'єктності українського народу, особливо на рівні загального конституційно-правового статусу, не існує чіткої межі між правоздатністю та дієздатністю.
Аналізуючи зазначене, ми можемо однозначно стверджувати, що: по-перше, правосуб'єктність українського народу складається із правоздатності та дієздатності; по-друге, правоздатність і дієздатність є правовими явищами, які дають можливість мати або реалізовувати повноваження, тобто права й обов'язки у правових відносинах; по-третє, і найбільш головне, правоздатність українського народу - це первинна, основоположна здатність мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки, що існує для забезпечення спроможності вступати у правові відносини з усіма іншими соціальними суб'єктами, а дієздатність українського народу - це первинна, основоположна здатність реалізовувати суб'єктивні права та юридичні обов'язки у правових відносинах із усіма іншими соціальними суб'єктами.
Зазначене є підґрунтям для формування визначення правосуб'єктності українського народу: це первинна, основоположна, гарантована нормативно-правовими актами, здатність бути суб'єктом права, тобто мати та реалізовувати суб'єктивні права та юридичні обов'язки у правових відносинах із усіма іншими соціальними суб'єктами.
Таким чином, є усі підстави стверджувати про наявність повноцінної правосуб'єктності українського народу, що зумовлює дієвість та ефективність його конституційно-правового статусу. Також автором наведено класифікацію правосуб'єктності українського народу.
6
Ільків, О. "ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ (ЕМФІТЕВЗИС)". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 98–104. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2148.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах реформування правових конструкцій виникає потреба уніфікації поняття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. У статті досліджено поняття та характерні ознаки емфітевзису, проаналізовані передумови та підстави виникнення такого речового права за цивільним законодавством України, охарактеризовано право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з точки зору приналежності його до речових прав на чуже майно. Автор аналізує характерні риси договору про емфі- тевзис, істотні умови для його укладення, предметний та суб'єктний склад цього договору. Підкреслюється така дефініція, що правам землекористувача, визначеним у договорі емфітевзису, кореспондуються обов'язки власника земельної ділянки.
Уточнено ознаки способів захисту прав власника та користувача земельної ділянки, а саме: мета способу захисту може полягати у зміні суб'єктивного права та суб'єктивного обов'язку суб'єктів; спрямованість способу захисту зумовлена прямою залежністю між ускладненням (неможливістю) задоволення інтересу однієї особи та юридично значущою поведінкою іншої особи, між якими наявний правовий зв'язок.
З’ясовано, що підставою припинення договірних відносин емфі- тевзису може бути вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності. При цьому визначальним є правовий режим
земельної ділянки, яка є об'єктом емфітевзисних відносин. Відмова від договору або його розірвання можлива в односторонньому порядку у випадках, встановлених законом або договором. Припинення договірних відносин можна розглядати також як спосіб захисту у разі невиконання або неналежного виконання контрагентом своїх договірних обов'язків. Припинення емфітевзису зумовлене розірванням або відмовою від договору як підстави виникнення стосунків між власником земельної ділянки та користувачем.
7
Біла-Тіунова, Л. Р., та Т. І. Білоус-Осінь. "АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.100.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу громадян України. З'ясовано, що адміністративно-правовий статус громадянина опосередковано визначенням його як суб'єкта адміністративного права. Встановлено, що громадянин України як суб'єкт адміністративного права: 1) є потенційним учасником адміністративних правовідносин; 2) володіє адміністративною правосуб'єктністю; 3) на цього суб'єкта поширюються визначені види адміністративного примусу; 4) реальна участь громадянина України в адміністративних правовідносинах здійснюється на підставі юридичного факту тощо.
Визначено адміністративно-правовий статус громадянина України як встановлене нормами адміністративного права положення громадянина України, що детермінується через можливість брати участь у адміністративних правовідносинах, через наділення визначеними правами й обов'язками у сфері публічного адміністрування та здатність їх реалізовувати. Виокремлено структуру адміністративно-правового статусу громадянина України, яка містить у собі такі елементи: 1) адміністративна правосуб'єктність; 2) права; 3) обов'язки; 4) система гарантій; 5) юридична відповідальність.
Адміністративна правосуб'єктність громадянина України - це визначена здатність особи бути суб'єктом адміністративного права, яку виражено і конкретизовано в адміністративній правоздатності, дієздатності та делік-тоздатності. Звернуто увагу на те, що адміністративна правоздатність громадянина України виникає з моменту здобуття особою громадянства, а припиняється з моменту втрати громадянства України (внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України) або зі смертю.
Права громадянина України як елемент його адміністративно-правового статусу визначено як гарантовану адміністративно-правовою нормою міру можливої або дозволеної поведінки особи, яка встановлюється для задоволення його інтересів і забезпечується державою в сфері публічного адміністрування. Класифіковано права та обов'язки громадянина України в сфері публічного адміністрування залежно від наявності в нього спеціального статусу в межах адміністративного права на загальні та спеціальні.
8
Щербай, І. Р. "ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ". Знання європейського права, № 3 (27 січня 2021): 3–6. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.88.
Повний текст джерелаАнотація:
Поняття та значення прав і свобод людини і справді є актуальним у наш час. Саме від правильного їх розуміння залежить правомірна поведінка громадян, дотримання ними законів, використання своїх прав та виконання покладених обов'язків. Наша держава розвивається і змінюється впродовж багатьох років, разом із цим змінюється і праворозуміння людей. Проте важливо, щоб саме у законодавстві було чітко й доступно окреслено та роз'яснено розглядувані питання. Адже тільки точно розуміючи своє місце в суспільстві, людина зможе старанно дотримуватись покладених на неї завдань. Проте не варто забувати, що люди між собою досить різні і в кожного є своє розуміння і свої потреби.
У теперішньому суспільстві люди все частіше згадують про свої права, проте забувають про свої обов'язки. Права людині надаються не для того, щоб вона ними зловживала, а для того, щоб дотримувалась та поважала права своєї держави та не забувала при цьому про людську моральність та взаємоповагу стосовно інших. Обов'язки ж посідають також важливе місце у суспільстві, адже саме на гідному та справедливому їх виконанні побудоване наше суспільство, яке насамперед починається з кожного з нас.
Варто зазначити, що тільки тоді, коли права людини будуватимуться на її моральних цінностях, серед яких -гідність, справедливість, чесність, взаємодопомога, ми зможемо відродити в людей їхню силу й дух народу.
Природне право і справді відіграє важливу роль у житті кожного з нас. Проте кожен з нас сам для себе визначає, що для нього є необхідною цінністю для нормального існування. Оскільки права людини є найвищою соціальною цінністю, варто вносити в позитивне право деякі природні норми, що мало б змінити суспільство на краще. Проте зміни повинні вноситись не тільки в норми позитивного права, а кожен сам повинен вдосконалювати себе за допомогою норм природного права.
9
Катренко, А. "Структура охороняємого законом інтересу як правовий аспект". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 202–6. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.965.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті детально аналізуються проблеми структури правового інтересу. На підставі системного підходу розкривається положення правового інтересу в структурі правового відношення і механізму правового регулювання в цілому, виробляється розмежування таких суміжних правових понять, як правові, юридичні інтереси, законні інтереси, та охоронювані законом інтереси, аналізується різні точки зору з даного питання, висловлені в науковій юридичній літературі. Зроблено висновок щодо співвідношення законних інтересів і охоронюваних законом інтересів з суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Аналізується елементи законного інтересу та охоронюваного законом інтересу, обґрунтовується точка зору, згідно з якою охоронюваний законом інтерес можна розглядати як особливий вид правовідносин. Отже, охоронюваний законом інтерес має ту ж структуру, що і правовідношення: суб'єкт, об'єкт і зміст. Суб'єкт в даному випадку – фізична або юридична особа, що є носієм інтересу. Об'єктом охоронюваного законом інтересу є правова цінність. Зміст охоронюваного законом інтересу утворюють суб'єктивні права та юридичні обов'язки, що забезпечують його реалізацію в про- цесі правового регулювання.
10
Калінюк, А. Л. "Право вітчима, мачухи на виховання пасинка, падчерки за сімейним законодавством України". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (3 вересня 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).561.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються питання права вітчима, мачухи на виховання пасинка, падчерки відповідно до чинного сімейного законодавства України. Автором підкреслюється важливість пріоритету сімейного виховання як основного чинника гармонійного, повного та всебічного розвитку дитини.
Акцентовано увагу на проблемі здійснення права на виховання відповідними суб'єктами сімейних правовідносин у відтворених (змішаних) сім'ях, де фактичні функції щодо виховання дитини поряд із біологічними батьками покладаються і на вітчима, мачуху.
Проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми, визначено особливості змісту права на виховання вітчимом, мачухою пасинка, падчерки.
Автором обґрунтовується положення про те, що право вітчима, мачухи на виховання пасинка, падчерки є суб'єктивним сімейним правом, оскільки ст. 260 Сімейного кодексу України вітчиму, мачусі законом надана можливість певної поведінки - право брати участь у вихованні пасинка, падчерки. Водночас згідно із Сімейним кодексом України за наявності у вітчима, мачухи відповідного суб'єктивного права на виховання пасинка, падчерки вони самостійно, на свій розсуд, можуть обрати для себе варіант можливої поведінки - реалізувати дане законом право на виховання або ні.
Наголошується, що право на виховання - по суті одне із найважливіших особистих прав дитини, яке вона реалізувати самостійно не може. Це право реалізовують у життя батьки у поєднанні з відповідним обов'язком щодо належного виховання дитини.
Зроблено висновок, що норма ст. 260 Сімейного кодексу України не повною мірою відображає суть і значення права на виховання, покладенихна вітчима, мачуху, а тому потребує подальшого доопрацювання і зміни.
Автором запропоновано внести зміни до ст. 260 Сімейного кодексу України і викласти її у такому вигляді: «Права й обов'язки мачухи, вітчима щодо виховання пасинка, падчерки», а зміст зазначеної норми - у такій редакції: «Мачуха, вітчим, які проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, мають права й обов'язки щодо їх виховання та захисту відповідно до положень ст. 262 цього Кодексу».
Дисертації з теми "Обов'язки"
1
Гончарова, Аліна В`ячеславівна, Алина Вячеславовна Гончарова та Alina Viacheslavivna Honcharova. "Спадкові права та податкові обов'язки спадкоємців". Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/16363.
Повний текст джерела
2
Ілляшенко, Алла Віталіївна, Алла Витальевна Ильяшенко, Alla Vitaliivna Illiashenko та А. О. Клюшник. "Інформаційні права та обов'язки громадських організацій". Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31772.
Повний текст джерелаАнотація:
In this article the constitutional and legal basis of information rights and responsibilities of public organizations. Defined range of problem areas in the field of public organizations of their information rights and ways to solve these problems.
When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/31772
3
Мельник, Юлія Миколаївна, Юлия Николаевна Мельник, Yuliia Mykolaivna Melnyk та Д. В. Фоменко. "Обов'язки та функції модератора при проведенні досліджень методом фокус-груп". Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32667.
Повний текст джерелаАнотація:
Існує ряд загальноприйнятих правил проведення якісних досліджень і, зокрема фокус-груп, докладно викладених у вітчизняній і зарубіжній літературі. Однак багато з них знаходять своє застосування на практиці лише частково, а деякі положення відверто суперечать досягненням в інших наукових сферах, таких як психологія.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32667
4
Бородін, Іван Лук'янович. "Функціональні обов'язки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина". Thesis, Бородін Іван Лук’янович, 2000. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/27000.
Повний текст джерела
5
Максимов, О. В. "Структура та функціональні обов'язки Житомирського окружного суду за реформою 1864 р". Thesis, Вид-во СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/19701.
Повний текст джерела
6
Яременко, Людмила Миколаївна, Людмила Николаевна Яременко, Liudmyla Mykolaivna Yaremenko та І. Сукачов. "І. Огієнко про значення мови для народу, окремої особи, про її обов'язки щодо рідної мови". Thesis, Видавництво СумДУ, 2005. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/19654.
Повний текст джерела
7
Риженко, О. В. "Неповні сім’ї як соціальна проблема". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7314.
Повний текст джерела
8
Сєчина, Є. І. "Шлюбний договір та його аспекти". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16267.
Повний текст джерела
9
Посохов, Ігор Михайлович, та А. Р. Лаврук. "Зовнішній борг України: перспективи розвитку та методи управління". Thesis, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/40679.
Повний текст джерела
10
Гільда, Н. Ю. "Соціальні практики громадянської активності студентів". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/15726.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Обов'язки"
1
Грабар, Микола Михайлович. Організація управління маєтками Карла Лянцкоронського у Східній Галичині в II половині XIX - на початку XX століття. Національна академія наук України ; Національна академія наук України ; Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького, 2012. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2201.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропонована стаття є одним із перших кроків у з'ясуванні характерних рис та особливостей адміністративної ієрархії поміщицького господарства, кола обов'язків, фаховості та матеріального забезпечення офіціалістів у східногалицьких маєтках Карла Лянцкоронського.
2
Соловйов, В. М. Системи штучного інтелекту як сучасний драйвер розвитку фінансового ринку. [б. в.], жовтень 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2864.
Повний текст джерелаАнотація:
Недавно, експерти Всесвітнього економічного форуму спільно з консалтинговою компанією Deloitte представили доповідь про можливий вплив штучного інтелекту (ШІ) і машинного навчання (МН) на світ фінансів [1]. Автори вивчили різні сценарії того, як ШІ і машинне навчання можуть бути застосовані на практиці в майбутньому і до яких наслідків це може призвести. Відзначається, що ШІ змінить набір характеристик, якими повинен буде володіти успішний бізнес в сфері фінансів. Якщо раніше успішність багато в чому залежала від обсягу портфеля активів, то в майбутньому у виграші будуть залишатися, перш за все, компанії з найбільшою базою даних. ШІ необхідно якомога більше знань для підвищення ефективності. На місце «масового виробництва», тобто вироблення стандартних пакетів послуг і їх поширення серед клієнтів, прийде більш персоналізований підхід. Він стане можливий, знову ж таки, завдяки ШІ. Можуть зникнути банківські рахунки в традиційному вигляді. На зміну рішенням людини про те, як витрачати свої заощадження, може прийти алгоритм, який буде автоматично розподіляти кошти клієнта. Все це буде засновано на автоматичному аналізі великого обсягу даних про всі фінансові можливості і обов'язки клієнта.Очевидно, що спектр професій схильний до змін під впливом часу і моди. Це в повній мірі стосується і фінансової сфери. У 2001 році всі були захоплені вивченням ринку акцій інтернет-компаній. У 2006 році на гребені хвилі були фахівці з аналізу забезпечених боргових зобов'язань. До 2010 року стали затребувані кредитні трейдери. У 2014 році з'явилися комплаенс-фахівці. І ось, до 2017 року незамінними стали експерти в сфері машинного навчання і великих даних. Аналітики оанку J.P. Morgan під керівництвом Марко Колановіча і Раджеша Крішнамачарі випустилиоб'ємну доповідь про використання Big Data і машинного навчання у фінансовій галузі [2]. Його автори стверджують, що технологи машинного навчання будуТь відігравати ключову роль у розвитку фінансових ринків. Біржові аналітики, портфельні керуючі, трейдери і директори з інвестицій - всі повинні освоїти науку великих даних. Інакше вони залишаться без роботи, кажуть автори дослідження. Традиційні джерела інформації - щоквартальні звіти і рівень ВВП - більше не актуальні. Ті, хто володіють інструментами Big Data скоро будуть здатні передбачати всі ці показники ще до виходу звітів. Приклади використання машинного навчання (МН) в банківській галузі ясно вказують на те, що провідні банки США сприймають ШІ і МН дуже серйозно. Постійно зростаючі доходи гігантів на кшталт JPMorgan Chase, Wells Fargo, Bank of America, Citibank та ін. показують, що це правильний напрямок і впровадження банківських послуг за допомогою рішень МН - це те, як індустрія повинна розвиватися в майбутньому [3]. Відзначимо нарешті ще одну знакову подію, яку очікує фінансовий світ. Найближчим часом буде укладена найбільша в історії угода, пов'язана з штучним інтелектом. Агентство S&P купує компанію Kensho за $550 млн. Цей стартап придумав Google для здійснення вдалих капіталовкладень.