Добірка наукової літератури з теми "Недобросовісні конкуренти"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Недобросовісні конкуренти".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Недобросовісні конкуренти"
1
Пекар, А. "Неправомірне використання позначень суб’єкта господарювання: зміст і склад делікту". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 391–97. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1660.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячено вирішенню наукової задачі конкретизації змісту та складу делікту у формі неправомірного використання позначень суб'єкта господарювання на підставі аналізу наукової літератури, законодавства та практики його застосування. На підставі проведеного аналізу уточнено зміст неправомірного використання позначень суб'єкта господарювання як недобросовісної конкуренції у формі використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності. Такі дії призводять до змішування діяльності порушника та потерпілого суб'єкта господарювання; порушують права та законні інтереси як суб'єктів господарюван-ня-конкурентів, так і споживачів, торгові та інших чесні звичаї у господарській діяльності. Конкретизовано склад делікту у частині суб'єктів правопорушення, вини та причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та діянням. До суб'єктного складу делікту віднесено самозайнятих осіб, котрі займаються незалежною професійною діяльністю. Зазначено, що наявність шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діянням залежить від обраної суб'єктом форми та способів захисту. За неюрисдикційної форми захисту сам факт правопорушення є підставою для притягнення до відповідальності. У такому разі діє презумпція винуватості порушника та потребують оцінки об'єктивні критерії добропорядності, розумності, справедливості. Такі самі критерії оцінки зазначених елементів складу делікту є доцільними у разі оскарження рішення органів АМКУ про притягнення до відповідальності за ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у судовому порядку. Юрисдикційна форма захисту прав споживачів і потерпілого суб'єкта господарювання, самозайнятої особи з метою компенсації завданих деліктом збитків передбачає наявність всіх елементів складу делікту. Тобто склад делікту може бути як матеріальним, так і формальним.
2
Ярема, Оксана. "СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ КОНКУРЕНЦІЇ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 356–60. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-69.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню структури адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері захисту конкуренції. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері захисту конкуренції це вид адміністративної відповідальності, застосовуваний судовими або несудовими органами при встановленні складу адміністративного правопорушення в формі монополістичної діяльності або недобросовісної конкуренції і безпосередньо або побічно заподіює шкоду правам і законним інтересам конкурента, споживачам і конкуренції, що знаходить вираз у застосуванні адміністративних покарань. Проаналізовано підстави застосування адміністративної відповідальності у сфері захисту конкуренції. Визначено мету адміністративної відповідальності у сфері захисту конкуренції. Розкрито підстави адміністративної відповідальності у зазначеній сфері. Охарактеризовано об’єктивні і суб’єктивні ознаки даних правопорушень. Встановлено, що об’єктом даного правопорушення є суспільні відносини, які складаються у сфері економічних відносин і покликані забезпечувати свободу здійснення підприємницької діяльності в умовах добросовісної конкуренції на ринку. Визначено, що об’єктивна сторона правопорушення – це зовнішній прояв протиправного діяння, до ознак якого відносять суспільно-небезпечний наслідок і причинний зв’язок. Суб’єкт даного правопорушення спеціальний. Досліджено суб’єктивну сторону адміністративних правопорушень у сфері захисту конкуренції, що характеризує ставлення суб’єкта правопорушення до вчинюваного ним діяння, у даному виді правопорушення форма вини (умисел чи необережність) не впливає на юридичну відповідальність. Встановлено, що мета адміністративної відповідальності у сфері захисту економічної конкуренції полягає в попередженні негативних проявів у сфері господарювання.
3
Швидка, Т. "ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НЕПРАВОМІРНИМ ВИКОРИСТАННЯМ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ". Юридичний вісник, № 2 (5 липня 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2143.
Повний текст джерелаАнотація:
Ділова репутація - це вид нематеріального актива підприємства, що впливає на його вартісний характер. Серед нематеріальних активів вагоме місце в діяльності компанії на ринку займає торгова марка, постійна база клієнтів, кре- ативний підхід до управління бізнесом, довіра клієнтів, патенти, інтелектуальний капітал тощо. Усе це формує ділову репутацію суб'єкта господарювання, що збільшує ринкову вартість активів, підвищує інвестиційну привабливість компанії на ринку. Ділова репутація ототожнюється з іміджем компанії, її місцем та статусом на ринку. Завдяки діловій репутації формується суб'єктивна оцінка діяльності того чи іншого суб'єкта на ринку, підвищується вартість цієї компанії.
Серед розповсюджених проявів недобросовісної конкуренції є порушення умов використання
ділової репутації суб'єкта господарювання, що має такі прояви, як «неправомірне використання позначень», «неправомірне використання товару іншого виробника»; «копіювання зовнішнього вигляду виробу» та «порівняльна реклама».
Копіювання зовнішнього виду товару має ще назву «підробка», «фальсифікація», «контрафакція», проте між цими поняттями існують суттєві відмінності, що знаходить прояв передусім у сфері їх застосування. Так, поняття «фальсифікація» використовується в декількох сферах діяльності, в той час як «контрафакція» - тільки щодо порушень, що скоються у сфері інтелектуальної власності. Контрафакція є одним із видів фальсифікації товарів, тому поняття «фальсифікація (підробка)» та «контрафакція» співвідносяться одне з одним як частина і ціле.
Відповідно до угод, укладених з Європейським Союзом, Україна зобов’язалася привести своє законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Необхідним згідно із цими зобов'язаннями є реформування законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності, захисту патентів та створення компетентних органів, до повноважень яких входить вирішення проблем у галузі захисту інтелектуальної власності, адже порушення у сфері захисту від недобросовісної конкуренції та порушення у сфері захисту інтелектуальної власності тісно пов'язані між собою.
Неправомірне використання товару іншого виробника за своєю суттю вважається протилежним неправомірному використанню позначень, оскільки за умови його вчинення позначення суб'єкта господарювання, які мають індивідуалізувати товар такого виробника, змінюються або не використовуються взагалі. Метою таких дій недобросовісного конкурента є привернення підвищеної уваги до свого товару за рахунок добре відомих на ринку зовнішніх характеристик товару добросовісного виробника.
4
Тульчинська, С. О., та О. С. Солосіч. "ПРИЧИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.
5
Мостовенко Н.А., к.е.н, доцент, Коробчук Т.І., к.е.н., доцент та Чиж Н.М., к.е.н, доцент. "ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 2 (17 травня 2020): 127–33. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Для розширення господарської діяльності та забезпечення безперервності господарського обороту економічні суб’єкти в якості запозичених ресурсів найчастіше вдаються до кредитування. Відтак кредитні послуги банків та небанківських фінансових установ займають вагому частку на вітчизняному ринку фінансових послуг. Основними суб’єктами ринку кредитних послуг є банки, небанківські фінансові установи та інші юридичні особи, що не мають статусу фінансових установ, але мають відповідні ліцензії. Ринок кредитних послуг постійно перебуває під дією інституційних, економічних та соціально-політичних чинників, які можуть призвести до дестабілізації, спроб запровадження методів недобросовісної конкуренції, втрати довіри, і, як наслідок, призвести до порушення процесів відтворення.
У проведеному дослідженні виявлено, що банківська система є безперечним лідером на ринку кредитних послуг. Проте, нині значну конкуренцію в сегменті кредитування фізичних осіб банківським установам складають різноманітні фінансові установи. Структура кредитного портфеля банків у розрізі клієнтів свідчить про те, що банківські установи достатньо активні в сегменті кредитування фізичних осіб, а тому розглядають фінансові компанії як конкурентів. На ринку зростає попит на короткострокові позики з терміном до одного місця. Також небанківські установи значно випереджають банківський сектор за показником приросту обсягів надання кредитних послуг. Зростає значення ринку лізингових та факторингових кредитних послуг. Ситуацію на ринку кредитних послуг ломбардів можна вважати відносно сталою, обсяг наданих кредитів цими установами зростав повільніше, ніж інші види кредитування.
Отже, дія різноманітних ринкових чинників та незавершеність процесів регуляції небанківських фінансово-кредитних установ призводить загострення конкуренції між суб’єктами ринку, до змін в організаційних формах кредитних відносин та у процесах формування попиту та пропозиції кредитних ресурсів.
Дисертації з теми "Недобросовісні конкуренти"
1
Ткачов, Максим Михайлович. "Економічна характеристика сучасного контрафакту". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/19389.
Повний текст джерела
2
Солонар, Анастасія Вікторівна, Анастасия Викторовна Солонар та Anastasiia Viktorivna Solonar. "Відповідальність за недобросовісну конкуренцію". Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8566.
Повний текст джерела
3
Солонар, Анастасія Вікторівна, Анастасия Викторовна Солонар та Anastasiia Viktorivna Solonar. "Правова відповідальність за недобросовісну конкуренцію". Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/21520.
Повний текст джерела
4
Сінянська, А. О. "Недобросовісна конкуренція в Україні". Thesis, Сумський державний університет, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34094.
Повний текст джерелаАнотація:
Якщо є ринок, то на ньому існує конкуренція. Добросовісна конкуренція - це позитивне явище для економіки, вона забезпечує її розвиток та становлення. Добросовісні учасники ринку витрачають свій час та кошти на здобуття ділової репутації, розробку та втілення нових технологій, схилення споживачів до використання товарів з їх торговою маркою. Але поряд з добросовісною конкуренцією завжди може існувати недобросовісна конкуренція. Несумлінні учасники ринку всілякими шляхами намагаються неправомірно використати чужу ділову репутацію, створити перешкоди своїм конкурентам під час здійснення ними господарської діяльності і, таким чином, досягти неправомірних переваг у бізнесі.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34094
5
Дибченко, Я. П. "Проблеми співвідношення понять «недобросовісна конкуренція» та «недобросовісна реклама»". Thesis, Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/49942.
Повний текст джерелаАнотація:
Недобросовісна конкуренція та недобросовісна реклама є поширеними явищами у господарських правовідносинах. У господарській сфері ці поняття співвідносяться як ціле і частина. Тобто, недобросовісна конкуренція є механізмом, який порушує загальні засади конкуренції. У свою чергу, недобросовісна реклама є одним із засобів цього механізму, який використовують суб’єкти господарювання для отримання більшого доходу. На нашу думку, саме чітке розмежування цих понять дасть змогу вирішувати суперечливі питання щодо визначення, яке правопорушення мало місце: недобросовісна реклама чи недобросовісна конкуренція.Недобросовестная конкуренция и недобросовестная реклама являются распространенными явлениями в хозяйственных правоотношениях. В хозяйственной сфере эти понятия соотносятся как целое и частное. То есть, недобросовестная конкуренция является механизмом, который нарушает общие принципы конкуренции. В свою очередь, недобросовестная реклама является одним из средств этого механизма, который используют субъекты хозяйствования для получения большего дохода. По нашему мнению, именно четкое разграничение этих понятий позволит решать спорные вопросы для определения, какое правонарушение имело место: недобросовестная реклама или недобросовестная конкуренция.
Unfair competition and unfair advertising is a common phenomenon in economic relations. In the economic sphere these concepts are related as whole and part. That is unfair competition is a mechanism that violates the principles of competition. In turn, unfair advertising is a means of this mechanism, which is used entities for more income. In our opinion, it is clear delineation of these concepts will help resolve controversial issues to determine that an offense has occurred, unfair advertising or unfair competition.
6
Ареф'єва, О. В., та Д. Д. Говсєєв. "Стратегії захисту підприємства в умовах недобросовісної конкуренції". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/53357.
Повний текст джерелаАнотація:
1. Ареф'єва О.В. Теоретичне підґрунтя формування адаптивного управління змінами потенціалу підприємства / Ареф'єва О.В., Мягких І.М., Ареф'єв С.О. // Електронне наукове фахове видання: Адаптивне управління: теорія і практика. Серія: Економіка. - 2018. - 5, №10.
2. Пілецька С.Т., Ткаченко Є.В. Інноваційний потенціал підприємства в системі антикризового управління. Облiк i фiнанси. Товариство з додатковою відповідальністю Інститут обліку і фінансів. 2020. №1(87). С. 178-184.
3. О. Vovk; T. Tkachenko; S.Smerichevska; Y.Osypova; L. Raicheva. Implementation of modernization potential to ensure economic safety of enterprises. Laplage Em Revista, (International). Vol. 7, n. 3, Sept. - Dec. 2021, p. 363-373. Режим доступу : https://laplageemrevista.editorialaar.com/index.php/lpg1/issue/view/45В умовах економічної глобалізації конкуренція повинна забезпечувати зростання підприємства не стільки на традиційній основі через ціни, якість, нарощування виробничих потужностей, скільки через здатність підприємства створювати нові конкуренті переваги, зберігати конкурентний статус, не зважаючи на динамічні зміни й нові економічні, інформаційні та технологічні диспропорцій. Сучасні глобалізаційні виклики, сформованих пандемією й міжнародними обмеженнями, потребують активізації усіх накопичених резервів, пошуків нових джерел та форм економічного розвитку. У цих умовах перед вітчизняними транспортними підприємствами постає необхідність прийняття нових стратегічних засад щодо адаптації, забезпечення стійкого розвитку і збереження конкурентних переваг.
7
Бурбика, Михайло Михайлович, Михаил Михайлович Бурбыка та Mykhailo Mykhailovych Burbyka. "Недобросовісна конкуренція як одне з правопорушень антимонопольно-конкурентного законодавства". Thesis, Видавництво СумДУ, 2009. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8560.
Повний текст джерелаАнотація:
До порушень антимонопольно-конкурентного законодавства відносяться неправомірні дії, які відносяться до основних чотирьох груп: зловживання у сфері антимонопольного законодавства, неправомірні угоди, дискримінація суб’єктів господарювання, правопорушення у сфері антиконкурентного законодавства, тобто недобросовісна конкуренція.
Тому метою цієї доповіді є саме розкриття правопорушень у сфері недобросовісної конкуренції.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/8560
8
Деревянко, Богдан Володимирович, та Bogdan Derevyanko. "Судовий захист від проявів недобросовісної конкуренції стосовно об’єктів промислової власності". Thesis, Сумський національний аграрний університет, 2018. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/6635.
Повний текст джерелаАнотація:
У тезах зазначено, що, з одного боку, Україні потрібні фахівці-судді, які якісно і професійно розглядатимуть спори, пов’язані із порушеннями антимонопольно-конкурентного законодавства. Порівняння ситуації із Вищим антикорупційним судом виводить на висновок про необхідність утворення Вищого антимонопольно-конкурентного суду. Проте, з іншого боку, сучасні фінансові реалії держави та забезпечення суддів вказують на необхідність вибору іншого варіанту. Видається, логічним залишити справи у спорах про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства у юрисдикції господарських судів (як це визначено пунктом 7 частини 1 статті 20 ГПК України), а окремі категорії спорів віднести до юрисдикції нового суду з питань інтелектуальної власності (як це визначено пунктами частини 2 статті 20 ГПК України). Видається доцільним покладання таких спорів на розгляд суддів зі складу названих судів, які матимуть відповідну спеціалізацію, зокрема і в частині спорів відносно проявів недобросовісної конкуренції стосовно об’єктів промислової власності. У такому випадку суд буде кінцевою інстанцією, що забезпечить оптимальне вирішення спорів при порушенні антимонопольно-конкурентного законодавства, а держава не витрачатиме значні кошти на утворення й утримання нового судового органу.
В тезисах говорится, что, с одной стороны, Украине нужны специалисты-судьи, качественно и профессионально рассматривающие споры, связанные с нарушением антимонопольно-конкурентного законодательства. Сравнение ситуации с Высшим антикоррупционным судом приводит к выводу о необходимости образования Высшего антимонопольно-конкурентного суда. Однако, с другой стороны, современные финансовые реалии государства и обеспечения судей указывают на необходимость выбора другого варианта. Представляется логичным оставить дела по спорам о нарушении антимонопольно-конкурентного законодательства в юрисдикции хозяйственных судов (как это определено пунктом 7 части 1 статьи 20 ХПК Украины), а отдельные категории споров отнести к юрисдикции нового суда по вопросам интеллектуальной собственности (как это определено пунктами части 2 статьи 20 ГПК Украины). Представляется целесообразным возложение таких споров на рассмотрение судей из состава названных судов, которые будут иметь соответствующую специализацию, в том числе и в части споров относительно проявлений недобросовестной конкуренции в отношении объектов промышленной собственности. В таком случае суд будет конечной инстанцией, которая обеспечит оптимальное разрешение споров при нарушении антимонопольно-конкурентного законодательства, а государство не будет тратить значительные средства на образование и содержание нового судебного органа.
In the theses it is said that Ukraine needs expert judges, who qualitatively and professionally consider disputes related to the violation of the antitrust legislation. It is proposed to leave cases on disputes over the violation of antitrust legislation in the jurisdiction of economic courts, and certain categories of disputes should be attributed to the jurisdiction of the new court on intellectual property issues.
9
Деревянко, Богдан Володимирович, Богдан Владимирович Деревянко та Bohdan Volodymyrovych Derevianko. "Судовий захист від проявів недобросовісної конкуренції стосовно об’єктів промислової власності". Thesis, Сумський національний аграрний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67897.
Повний текст джерелаАнотація:
У тезах зазначено, що, з одного боку, Україні потрібні фахівці-судді, які якісно і професійно розглядатимуть спори, пов’язані із порушеннями антимонопольно-конкурентного законодавства. Порівняння ситуації із Вищим антикорупційним судом виводить на висновок про необхідність утворення Вищого антимонопольно-конкурентного суду. Проте, з іншого боку, сучасні фінансові реалії держави та забезпечення суддів вказують на необхідність вибору іншого варіанту. Видається, логічним залишити справи у спорах про порушення антимонопольно-конкурентного законодавства у юрисдикції господарських судів (як це визначено пунктом 7 частини 1 статті 20 ГПК України), а окремі категорії спорів віднести до юрисдикції нового суду з питань інтелектуальної власності (як це визначено пунктами частини 2 статті 20 ГПК України). Видається доцільним покладання таких спорів на розгляд суддів зі складу названих судів, які матимуть відповідну спеціалізацію, зокрема і в частині спорів відносно проявів недобросовісної конкуренції стосовно об’єктів промислової власності. У такому випадку суд буде кінцевою інстанцією, що забезпечить оптимальне вирішення спорів при порушенні антимонопольно-конкурентного законодавства, а держава не витрачатиме значні кошти на утворення й утримання нового судового органу.В тезисах говорится, что, с одной стороны, Украине нужны специалисты-судьи, качественно и профессионально рассматривающие споры, связанные с нарушением антимонопольно-конкурентного законодательства. Сравнение ситуации с Высшим антикоррупционным судом приводит к выводу о необходимости образования Высшего антимонопольно-конкурентного суда. Однако, с другой стороны, современные финансовые реалии государства и обеспечения судей указывают на необходимость выбора другого варианта. Представляется логичным оставить дела по спорам о нарушении антимонопольно-конкурентного законодательства в юрисдикции хозяйственных судов (как это определено пунктом 7 части 1 статьи 20 ХПК Украины), а отдельные категории споров отнести к юрисдикции нового суда по вопросам интеллектуальной собственности (как это определено пунктами части 2 статьи 20 ГПК Украины). Представляется целесообразным возложение таких споров на рассмотрение судей из состава названных судов, которые будут иметь соответствующую специализацию, в том числе и в части споров относительно проявлений недобросовестной конкуренции в отношении объектов промышленной собственности. В таком случае суд будет конечной инстанцией, которая обеспечит оптимальное разрешение споров при нарушении антимонопольно-конкурентного законодательства, а государство не будет тратить значительные средства на образование и содержание нового судебного органа.
In the theses it is said that Ukraine needs expert judges, who qualitatively and professionally consider disputes related to the violation of the antitrust legislation. It is proposed to leave cases on disputes over the violation of antitrust legislation in the jurisdiction of economic courts, and certain categories of disputes should be attributed to the jurisdiction of the new court on intellectual property issues.
10
Канівець, А. О. "Правові засади захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції". Thesis, Кривий Ріг: Донецький юридичний інститут МВС України, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/53189.
Повний текст джерелаАнотація:
Для більш дієвого результату доцільно було б удосконалити законодавчу базу, а саме понятійний апарат та збільшити рівень кваліфікованих спеціалістів проведенням кожні 4 роки перекваліфікації працівників. Також в разі не застосування покарань до правопорушників на відповідальних осіб накладати штрафні санкції адміністративно- та фінансово-правового характеру.Для более эффективного результата целесообразно было бы усовершенствовать законодательную базу, а именно понятийный аппарат и увеличить уровень квалифицированных специалистов проведением каждые 4 года переквалификации работников. Также в случае неприменения наказаний к правонарушителям на ответственных лиц налагать штрафные санкции административно- и финансово-правового характера.
For a more effective result would be appropriate to improve the legislative framework, namely the concept vehicle and increase the level of qualified holding every 4 years retraining workers. Also in case of application of penalties to offenders for decision makers to impose penalties administrative, financial and legal nature.