Добірка наукової літератури з теми "Наукове мислення"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Наукове мислення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Наукове мислення"
1
Рускуліс, Л. В., та М. О. Ковалик. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ З НАУКОВИМ ТЕКСТОМ У ЗВО: ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 69–45. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошено, що домінантним завданням закладів вищої освіти є формування науково зрілого студента, який здатен створювати і продукувати наукову продукцію; на основі аналізу наукових джерел з’ясовано поняття «науковий текст», який визначено як засіб передавання наукового способу мислення, наукових знань про той чи той науковий предмет дослідження, який впливає на науковий прогрес людства; звернено увагу на поділ текстів за будовою на: первинні (основна мета – передавання первинної інформації, здобутої під час наукових студіювань (монографія, дисертація, дипломні роботи бакалавра та магістра)); вторинні (основна мета – аналіз змісту первинних текстів (наукова стаття, тези, реферати, анотації, огляди, звіти тощо)); охарактеризовано принципи укладання наукових текстів: змістовної насиченості; наукової інформативності; новизни наукового тексту; змістової завершеності; проблемності; доступності фахівцеві тієї чи тієї галузі; інтертекстуальності; доведено, що принцип інтертекстуальності дає можливість виокремити різновиди текстів, які є складниками наукового, а саме оглядового, методологічного, емпірико-фактологічного, теоретичного, пояснювального й додаткового текстів; висвітлено вимоги до наукового тексту: чітка структура; обдумане використання графічного матеріалу; системність у процесі написання тексту; виправдане використання цифр і фактів тощо; розроблено та запропоновано систему завдань, які пропонують роботу над текстами, що є взірцями різних підстилів наукового стилю (власне науковий, науково-методичний, науково-інформаційний, науково- діловий, науково-фантастичний); передбачено, що студенти не тільки аналізуватимуть тексти на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях, а й самостійно укладатимуть словник термінів майбутньої професії; працюватимуть над написанням наукових статей та тез, укладаючи список необхідної літератури та reference.
2
Яницька, О. Ю., та О. В. Іванюта. "ТЕХНОЛОГІЇ СТИМУЛЮВАННЯ ВІЗУАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ ПІДЛІТКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 11 (23 жовтня 2019): 59–66. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi11.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукове повідомлення висвітлює проблему стимулювання візуального мислення особистості. У роботі обговорюється сутність когнітивних процесів візуалізації. Виокремлюються основні лінії аналізу явища у зарубіжній і вітчизняній літературі. Визначаються основні принципи і лінії організації розвивальної роботи з питань підвищення рівня візуальних процесів у представників молодшого, середнього і старшого підліткового віку. Розкривається зміст і структуру тренінгової програми. Презентуються результати констатувального і формувального етапу дослідження з питань розвитку різних аспектів візуального мислення. У статті запропоновано комплекс методів, які, дозволяють розвивати візуальні мисленнєві процеси підлітків. Представлено систему тренінгів, ігор розвитку активності висунення гіпотези, категоріальної гнучкості, конструктивної активності візуального мислення в підлітковому віці.
3
Melnychuk, І. М. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДІАТРІВ ДО РОБОТИ В КОМАНДІ". Медична освіта, № 4 (6 січня 2021): 43–46. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.4.11658.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аргументовано, що обов’язковою професійною характеристикою кваліфікованого та компетентного лікаря-педіатра є володіння вміннями і навичками організації ефективної командної роботи. Педіатру необхідно володіти критичним, творчим мисленням, враховувати альтернативні підходи до вирішення складних медичних проблем, здійснювати всебічний аналіз і прогнозувати наслідки прийнятих рішень, вирішувати можливі конфліктні ситуації, використовувати досвід, набутий під час навчання у вищій школі. Формування такого досвіду уможливлюється за рахунок використання в підготовці майбутніх педіатрів інтерактивних форм і методів навчання з моделюванням процесів роботи в команді в режимі реального часу, участі студентів у ділових іграх, дискусіях, вирішенні квазіпрофесійних ситуативних завдань тощо.
Теоретичний аналіз наукових публікацій дав змогу узагальнити різні напрями професійної діяльності і специфіку підготовки майбутніх лікарів-педіатрів до роботи за фахом. Встановлено, що дослідники розглядали практичні аспекти професійної підготовки майбутніх педіатрів в Україні та у світі. На основі теоретичного аналізу наукових літературних джерел окреслено сутність роботи в команді, що передбачає наукове обґрунтування процесу командоутворення.
Узагальнено, що науковці пропонують використовувати у професійній підготовці майбутніх педіатрів симуляційні технології, організовуючи заняття студентів у спеціально створених фантомно-симуляційних класах, а також такі інтерактивні методи: «Мозковий штурм», «Мозаїка проблем», «Правильні і помилкові твердження», «Дерево рішень», «Шість капелюхів мислення» та ін. Результатом використання інтерактивних методів стало набуття майбутніми педіатрами досвіду формування команди за рахунок розвитку формальної та неформальної атмосфери, набуття студентами навичок конструктивної міжособистісної взаємодії в команді; відпрацювання навичок ефективного вирішення професійних проблем у команді; створення ресурсу позитивних емоцій для ефективної роботи й зорієнтованості на кращий варіант вирішення професійних завдань, активне та зацікавлене обговорення важливих професійних проблем тощо.
4
Федик, Андрій. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МИСЛЕННЯ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 304–25. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.182.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню проблематики професійного мислення у науково-психологічних джерелах. Проаналізовано наукові погляди багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених щодо генезису професійного мислення. Охарактеризовано сучасні підходи до тлумачення поняття “професійне мислення” та “проблема розвитку професійного мислення фахівців”. Результати аналізу наукових джерел засвідчують неоднозначність поглядів вчених, а в багатьох аспектах – протилежних позицій психологічного феномена “професійне мислення”. Розкрито погляди вчених щодо методологічних підходів та комплексного уявлення про професійне мислення.Визначено, що професійне мислення – це: 1) цілісний, специфічний, алгоритмічний комплекс інтелектуальних процесів, спрямованих назовні для досягнення результатів, пов’язаних із професійною діяльністю; 2) основа формування фахівця-професіонала.
5
Horetska, Olha, та Mariia Oliiar. "НАУКОВІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 101–5. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.101-105.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – аналіз наукових засад процесу формування критичного мислення майбутніх учителів початкової школи. Завдання дослідження: проаналізувати наукові трактування змісту поняття «критичне мислення педагога»; виявити наукові підходи до розроблення технологій формування критичного мислення студентів педагогічних ЗВО.У статті розкрито актуальність проблеми формування критичного мислення майбутніх фахівців у період інтенсивних соціально-економічних змін в Україні. Адже лише критично мислячий педагог здатний до творчої інноваційної діяльності. Учитель, який не володіє критичним мисленням, не може навчити критично мислити своїх учнів. Автор статті зазначає, що в науковій літературі існує чимало трактувань поняття «критичне мислення». Воно розглядається насамперед як один із аспектів рефлексії. Критичне мислення обов’язково передбачає як позитивне, так і негативне оцінювання мислительного процесу і його результатів. Характерними ознаками критичного мислення учені називають його системність та здатність до узагальнень. У зв’язку з цим актуальним є оволодіння низкою прийомів інтелектуальної діяльності. Учені розглядають критичне мислення нерозривно з творчим мисленням.Автор підкреслює, що розвиток критичності мислення - складне завдання. Ця якість розвивається в процесі вирішення проблемних педагогічних ситуацій. Вона охоплює формування у майбутніх педагогів системи знань про суть цього явища (мислення, рефлексія, педагогічне і критичне мислення), оволодіння засобами і способами формування критичності мислення (методи, прийоми, форми, засоби, технології).У статті визначено низку методологічних підходів до розв’язання проблеми формування критичного мислення студентів. Особистісно-прагматичний підхід реалізується в індивідуальних і групових формах навчання студентів, в діалогічній діяльності, в ігровій взаємодії. Ситуативний підхід передбачає формування кейсів проблемних педагогічних ситуацій, їх моделювання, аналіз та розв’язання. Діяльнісний підхід включає навчання студентів планування (визначення мети, змісту, форм, методів) та реалізації педагогічної діяльності (регулювання, контроль, критичний самоаналіз ісамооцінка досягнутих результатів).На основі аналізу праць учених визначено найважливіші характеристики технології формування критичного мислення студентів: рівноправність суб’єктів навчання; роль викладача як фасилітатора освітнього процесу; створення освітнього середовища, де панує атмосфера пошуку й відкритості, природної співпраці та комунікаціії; віра в сили студента, підтримка його активної позиції в навчанні тощо.
6
Барабаш, Вікторія, Людмила Глєбова та Аліна Мехеда. "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ІНФОРМАЦІЙНИКІВ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 216–39. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-216-239.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автори обґрунтовують значущість науково-дослідницької діяльності у процесі формування професійної компетентності майбутніх фахівців зі спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Проаналізовано сутність понять «компетентність» і «компетенція». Розглянуто тлумачення компетентності у дослідженнях вітчизняних учених. Представлено різні акценти розуміння професійної компетентності.
Узагальнено результати наукових досліджень щодо сутності поняття «науково-дослідна діяльність», яка виступає важливим фактором формування професійної компетентності здобувачів вищої освіти. Науково-дослідницька діяльність забезпечує оволодіння фахівцями методологією і методами наукового дослідження, формує науковий світогляд, потужну підготовку до подальшої практичної діяльності у професійній сфері. Робота над науковим дослідженням сприяє формуванню високого професіоналізму, підвищенню загального інтелектуального рівня, розвитку творчого мислення та індивідуальних здібностей. Анкетування студентів щодо включеності у різні види науково-дослідницької діяльності засвідчило нагальну потребу в ефективній реалізації наукового потенціалу у процесі написання кваліфікаційних робіт.
Розглянуто загальні та фахові компетентності магістрів з інформаційної, бібліотечної та архівної справи Центральноукраїнського національного технічного університету. Особливого значення у формуванні професійної компетентності фахівця з інформаційної, бібліотечної та архівної справи набуває його робота над науковим дослідженням. У статті окреслено напрями виконання кваліфікаційних робіт першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівня вищої освіти студентів кафедри суспільних наук, інформаційної та архівної справи ЦНТУ.
Представлена проблематика наукових досліджень, підтверджує практичну спрямованість науково-дослідницької роботи здобувачів вищого рівня освіти.
Доведено, що розв’язання зазначених проблем є головним рушієм у процесі формування професійної компетентності.
7
Hordenko, Svitlana. "Історіографія наукового доробку ученого Анастасія Єгоровича Зайкевича". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 76–82. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-76-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано історіографію наукової, педагогічної та громадської діяльності Анастасія Єгоровича Зайкевича (друга половина ХІХ ст. – 1931 р.) дає підставу зробити висновок про те, що в радянській і сучасній історіографії немає досліджень, які б усебічно розглядали постать ученого. Метою роботи є узагальнення дослідження та вивчення багатогранної наукової, педагогічної й просвітницької діяльності професора Харківського університету А. Є. Зайкевича на тлі розвитку сільськогосподарської науки і освіти. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять принципи системності й історизму, котрі передбачають вивчення й узагальнення подій і явищ на основі науково-практичного аналізу різноманітних джерел і літератури стосовно предмета дослідження. При опрацюванні даної теми використані такі методи наукового пізнання: аналізу та синтезу, класифікації, хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний та інші допоміжні методи. На основі історіографічного аналізу показано, що Анастасій Єгорович Зайкевич увійшов в історію агрономічної науки як ініціатор, організатор та один із перших теоретиків сільськогосподарської дослідної справи. Праці ученого з дослідної справи, землеробства, селекції, насінництва відзначаються фундаментальністю та практичною значимістю, свідчать про глибину мислення їх автора. Учений володів винятково широким діапазоном інтересів, дивовижною науковою інтуїцією, чудовим даром передбачення, заклав основи наукових напрямків, програм і концепцій, які є актуальними й становлять науковий і практичний інтерес сьогодні.
8
Євсович, Роман. "ІСТОРИКО-ПЕДAГОГІЧНИЙ AНAЛІЗ ГЕНЕЗИ ГУМAНІЗAЦІЇ І ГУМAНІТAРИЗAЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРAЇНИ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 240–48. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.378.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати історико-педагогічного аналізу генези гумaнізaції і гумaнітaризaції вищої освіти Укрaїни: здійснено наукове обгрунтування цього процесу з урахуванням історичних умов суспільного розвитку; проаналізовано його динаміку; наведено аргументацію процесу його розвитку в конкретно-історичних умовах як одного із засадничих принципів світогляду.
З’ясовано, що гуманізація і гумaнітaризaція вищої освіти як соціально-педагогічний феномен відображають провідну суспільну тенденцію сучасних освітніх трансформацій. Вони спрямовані на розвиток особистості як суб'єкта творчої праці, пізнання й спілкування, сприяють розвитку гуманних стосунків між педагогами і вихованцями, передбачають їх суб'єкт-суб’єктні взаємини у ході освітньо-виховного процесу.
Наголошено, що в сучасних умовах гуманізація і гуманітаризація вищої освіти має стати ключовим елементом нового педагогічного мислення і розвитку активно-творчих можливостей людини. На нинішньому етапі розвитку суспільства гуманізація і гумaнітaризaція вищої освіти тісно пов’язані з новими соціальними умовами, з переходом до нового, постіндустріального суспільства, що викликає необхідність синхронізувати процеси розвитку освіти із загальними тенденціями розвитку людського суспільства.
9
Чумак Л.В. "Акме-орієнтири розвитку представників покоління Z у контексті рефлексивно-проєктної парадигми освіти". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (29 грудня 2021): 25–32. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.103.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено концептуальні положення теорії поколінь у контексті рефлексивно-проєктної парадигми освіти. Її метою визначено виокремлення способів удосконалення освітнього процесу сучасної молоді в напрямі значущих структурних компонентів означеної парадигми освіти. Завданнями дослідження є висвітлення особливостей цифрового покоління і психолого-педагогічного контексту рефлексивно-проєктної парадигми освіти для можливості трансформації їх у наукове поле методологічного і методичного знання з подальшим практичним відтворенням певних базисних положень. Методологічну основу становлять концептуальні положення теорії поколінь; філософські, психологічні та педагогічні аспекти освіти; акме-теорії розвитку особистості як суб’єкта діяльності з використанням історичного наративу; аналіз і узагальнення одержаної інформації щодо психологічних характеристик «цифрових дітей» та значущих структурних компонентів рефлексивно-проєктної парадигми освіти для можливості подальшого більш чіткого проєктування вектора акме-траєкторії означеного феномена як об’єктивної потреби освітньої практики у модернізації. Дослідження виконано в руслі комплексного поєднання особистісного, системно-структурного та контекстного підходів до розгляду акме-орієнтирів розвитку молоді у контексті рефлексивно-проєктної парадигми освіти. Використано такі методи дослідження: структурно-аналітичний метод і порівняльно-історичний, які дозволяють вивчати спадкоємні зв’язки між різними ідеями; метод систематизації наукових ідей; метод інтерпретації фактологічних даних; метод прогностичного мислення з орієнтацією на прогноз якісного результату. Новизна дослідження полягає у розробці алгоритму реалізації рефлексивно-проєктної парадигми освіти та визначенні її базисних положень як акме-орієнтирів розвитку молоді покоління Z.
Ключові слова: теорія поколінь, соціально-психологічні особливості молоді покоління Z, алгоритм реалізації рефлексивно-проєктної парадигми освіти, базисні положення.
10
Hordenko, Svitlana. "БАГАТОГРАННА ДІЯЛЬНІСТЬ АНАСТАСА ЄГОРОВИЧА ЗАЙКЕВИЧА НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 129–36. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-129-136.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено основні здобутки професора агрономії Харківського університету Анастаса Єгоровича Зайкевича, щодо становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні. Доведено виняткове значення програм і науково-практичних узагальнень, які створювалися ученим на підставі узагальнення результатів дослідних установ. Розкрито провідну роль науковця в становленні вузькофахових сільськогосподарських наукових досліджень з рільництва, агротехніки, насінництва, живлення рослин для подальшого розвитку вітчизняного буряківництва та зернового господарства наприкінці XIX – початку XX ст. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять принципи системності й історизму, котрі передбачають вивчення й узагальнення подій і явищ на основі науково-практичного аналізу різноманітних джерел і літератури стосовно предмета дослідження. Показано, що праці вченого з дослідної справи, землеробства, селекції, насінництва відзначаються фундаментальністю та практичною значимістю, свідчать про глибину мислення їх автора. Діяльність Анастаса Єгоровича Зайкевича була значним внеском у розвиток сільськогосподарської науки. Завдяки змістовним та ґрунтовним науковим дослідженням в галузі сільського господарства, агрономії, Україна забезпечила собі надійний грунт для подальшого розвитку сільськогосподарських наук.
Дисертації з теми "Наукове мислення"
1
Горбунов, Леонід Володимирович, Оксана Вікторівна Звягінцева та Д. Р. Андрощук. "Методи розвитку критичного мислення у студентів спеціальності "Біотехнології та біоінженерія"". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45666.
Повний текст джерела
2
Чистополова, Е. "Проблематика уявного експерименту". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21203.
Повний текст джерела
3
Юган, Наталія Леонідівна, та Світлана Євгенівна Дворянчикова. "Погляд на критичне мислення в українських ЗВО: досвід опитування наукової спільноти". Thesis, ГВУЗ "Приазовский государственный технический университет", 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/10373.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою нашою доповіді, яка виконувалася в межах роботи над ініціативною темою «Формування компетентності критичного мислення українських студентів» у проекті «Інноваційний університет і лідерство. Фаза ІІІ: інновації та відносини з оточенням» (за підтримки Варшавського університету, Ягелонського університету, Фундації «Artes Liberales», Міністерства науки і вищої освіти Республіки Польща, Міністерства закордонних справ Республіки Польща, під почесним патронатом Фундації польських ректорів – Інституту суспільства знань, Міжнародного благодійного Фонду «Міжнародний фонд досліджень освітньої політики», Спілки ректорів вищих навчальних закладів України, КНУ ім. Т. Шевченка), було інформування педагогічно-наукової спільноти відносно проміжних результатів опитування викладачів низки ЗВО задля з’ясування їхнього відношення до формування компетентності критичного мислення студентської молоді. Інформація щодо систематизації зарубіжних і вітчизняних теоретичних засад та відомих практичних втілень досвіду з розвитку вміння критичного мислення й поширення ідей академічної доброчесності в ЗВО та дотичних закладах зазвичай сприймається колегами як потрібна, корисна й співзвучна сучасності. Під час підготовки до створення концепції за принципами міждисциплінарності передбачуваного курсу з критичного мислення і розробки власне такого курсу слід зважати на визначені прогалини щодо цих питань у власне українській системі вищої освіти.
4
Акуленко, В. Л., та І. О. Пригара. "Наукові підходи до визначення категорії «система»". Thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67644.
Повний текст джерелаАнотація:
Багатозначність поняття «система» дозволяє визначити цим словом широке коло
різноякісних явищ, які, проте, мають дещо спільне. Поняття «система» є результатом логічного абстрагування і виступає значною мірою як ідеальний об’єкт, який формується у свідомості дослідження. Наприклад, французький філософ Кондільяк говорив про систему, як про певний порядок розташування різних частин мистецтва або науки. Слід зазначити, що вперше ідеї загальної теорії системи були послідовно викладені Л.фон Берталафні в лекціях проведених 1937-1938рр. в Чіказькому університеті, а перші публікації з цього приводу припадають на 1947-1950рр. Загальна теорія систем за Л.фон Берталафні є виразом суттєвих змін у понятійній картині світу, що відбулася в у галузі загальної теорії xx ст. У своїй системній концепції Л.фон Берталафні використав низку формальних категорій, що відображають системні властивості.
5
Дегтярьова, І. "Мова та писемність у цікавих фактах". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/8101.
Повний текст джерела
6
Березуцький, Вячеслав Володимирович. "Культура та ставлення людей до природи". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44595.
Повний текст джерела
7
Дімітрова-Бурлаєнко, Світлана Дімова. "Креативна компетентність інженера: структура феномену". Thesis, Львівська педагогічна спільнота, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/47283.
Повний текст джерелаКниги з теми "Наукове мислення"
1
Токарева, Наталя Миколаївна, Олена Андріївна Ткаченко, Наталя Миколаївна Макаренко, Олена Леонідівна Пінська, Анжеліка Володимирівна Коллі-Шамне, Світлана Анатоліївна Дрібас, Оксана Анатоліївна Даценко, Яна Олександрівна Гапочка, Володимир Миколайович Прокопов та Олена Олександрівна Халік. Полімодальність особистісного розвитку суб’єктів освіти у сучасному інформаційному суспільстві. Криворізький державний педагогічний університет, 2022. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6048.
Повний текст джерелаАнотація:
Науково-методичний посібник висвітлює науково-методичний контент особистісного розвитку суб’єктів освіти в умовах системних змін. Авторами представлено результати дослідження можливостей розвитку життєтворчих умінь, креативного мислення здобувачів освіти, надано методичні рекомендації щодо ресурсного розвитку суб’єктів освіти. Приділяється увага питанням превенції та корекції внутрішньоособистісних конфліктів в умовах психологізації і діалогізації освітнього простору; аналізується ресурсний потенціал дистанційного формату підвищення кваліфікації освітян та роботи в умовах інклюзії. Видання адресоване психологам, педагогам та іншим зацікавленим особам, котрі можуть бути долучені до психолого-педагогічного супроводу особистісного розвитку суб’єктів освіти у вимірах несталого інформаційного суспільства.
2
Потапова, Олександра Миколаївна. Математичний аналіз: розв’язування прикладних задач засобами ІКТ. Видавничий відділ ДВНЗ «Криворізький національний університет», 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/662.
Повний текст джерелаАнотація:
Спецвипуск «Навчальний посібник у журналі» містить посібник О. М. Потапової з курсу математичного аналізу для студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів. У посібнику наведено основні відомості, необхідні для розв’язування прикладних задач засобами ППЗ Gran1, СКМ Maxima і Scilab та подано систему задач з математичного аналізу, спрямовану на розвитку критичного мислення і умінь дослідницької діяльності. Для студентів молодших курсів технічних спеціальностей, викладачів вищих навчальних закладів та коледжів, аспірантів, наукових та педагогічних працівників.
Тези доповідей конференцій з теми "Наукове мислення"
1
Мургіна, Марина. "ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КЛІНІЧНОГО МИСЛЕННЯ В ІНТЕРНАТУРІ З ПЕДІАТРІЇ". У НАУКОВИЙ ПРОЦЕС ТА НАУКОВІ ПІДХОДИ: МЕТОДИКА ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/23.10.2020.v1.09.
Повний текст джерела
2
Калечиц, Алёна Iванауна. "Творчий підхід в навчанні писемного мовлення словацьких студентів, які вивчають російську мову". У ІІ Міжнародна науково-практична конференція. Bila Tserkva National Agrarian University, 2021. http://dx.doi.org/10.33245/20-05-2021-44-46.
Повний текст джерелаАнотація:
У тезах представлений перш за все власний досвід роботи з навчання креативного письма словацьких студентів і в цілому творчого підходу в процесі викладання у ЗВО. Розмежовуються поняття творчості і креативності, наводяться конкретні приклади реалізації активних методів роботи і прийомів їхньої реалізації у навчальній практиці. Ключові слова: творчість, креативність, інноваційні методи, критичне мислення, рефлексивне письмо.
3
Єхалов, Василь Віталійович, Владислав Анатолійович Седінкін та Сергій Іванович Бараннік. "«КЛІПОВЕ МИСЛЕННЯ» ТА СУЧАСНА ВИЩА МЕДИЧНА ОСВІТА". У V міжнародна науково-практична конференція «АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОСВІТИ І НАУКИ». ХОГОКЗ, 2017. http://dx.doi.org/10.26697/9786177089000.2017.172.
Повний текст джерела
4
Кравцов, Андрій, та Тетяна Бондарєва. "ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО ПРОФІЛЮ". У РОЗВИТОК НАУКОВОЇ ДУМКИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА: СУЧАСНИЙ ДИСКУРС. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/13.11.2020.v3.11.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Наукове мислення"
1
Зеленкова, Н. І. Наукова організація самостійної праці студентів в умовах вищої освіти. [б. в.], 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3070.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання підготовки студентів до педагогічної діяльності через формування досвіду наукової організації навчальної праці, що сприятиме розвиткові культури розумової праці майбутнього вчителя, його критичного мислення та педагогічної творчості.
2
Абдула, Андрій Іванович. Відкрите суспільство, критичне мислення та раціональність. Львівський національний університет імені Івана Франка, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2488.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається критико-раціоналістична традиція, пов’язана з просвітницькою вірою в розум (науковий, філософський, політичний, загальнолюдський), як така, що має єдине підґрунтя в усіх своїх проявах. Цим підґрунтям постає раціональна критика, соціальним проявом якої є «відкрите» (до критики) суспільство. Стверджується, що методологічні принципи, до яких апелює критико-раціоналістична традиція (критична настанова, плюралізм, егалітаризм, номіналізм, антифундаменталізм та ін.) зберігають значний гносеологічний потенціал, орієнтуючи, у тому числі, й на перспективу соціальних перетворень. Висвітлюються ключові аспекти цієї концепції, у зв’язку з категоріями «розуму», «критики», «критичного мислення». Звертаючись до трьох аспектів критичного мислення: психолого-педагогічного, логіко-методологічного та наукового, робиться висновок, що подібна інтерпретація у цілому відповідає уявленню про «критичний розум» (у тлумаченні К. Поппера). Підкреслюється, що критико-раціоналістична методологія апелює не лише до гуманістичних чи просвітницьких цінностей, але й до універсального способу розвитку – методу спроб і помилок. Аналізуються можливості попперівської концепції як методології соціальних реформ, а також проблемні аспекти методологічних засад критичного раціоналізму та безпосередньо «відкритого суспільства».
3
Ракітянська, Людмила Миколаївна. Аналіз наукових поглядів на проблему формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя музичного мистецтва. СНУ імені Лесі Українки, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3295.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: розкрити особливості професії «вчитель музичного мистецтва», що зумовлюють специфіку прояву його емоційного інтелекту та проаналізувати наукові погляди вчених на проблему його формування. У статті актуалізується проблема формування професійно значущих якостей майбутнього фахівця в контексті пріоритетних напрямів розвитку освіти. Надана коротка характеристика емоційного інтелекту як індивідуально-особистісного утворення, що забезпечує успішність в сфері професійної діяльності. Представлені різні наукові погляди щодо проблеми формування емоційного інтелекту вчителя музичного мистецтва. Встановлено, що специфіка прояву емоційного інтелекту вчителя зумовлена особливостями його професійної діяльності. Матеріал і методи дослідження. Логіка і методика наукового пошуку забезпечувались дотриманням вихідних теоретичних позицій, що утвердилися в науці, а також використанням теоретичних методів наукового пізнання: вивчення наукової літератури з проблеми дослідження, аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, цитування, що дозволило встановити характерні особливості уроку музичного мистецтва як основи для прояву емоційного інтелекту вчителя-музиканта та порівняти наукові погляди вчених на проблему його цілеспрямованого формування як професійно-значущої якості в контексті сучасних вимог. Проведений аналіз наукових поглядів на проблему формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя музичного мистецтва дозволив узагальнити акцентовані вченими думки, щодо необхідності дослідження проблеми формування професійно значущих, особистісних якостей вчителя-музиканта, зокрема, його емоційного інтелекту, та виокремити його структурні складові. Результатом теоретичного рівня дослідження окресленої проблеми є визначені в узагальненому вигляді специфічні риси прояву емоційного інтелекту вчителя музичного мистецтва, зумовлені особливостями його професійно-педагогічної діяльності. Зроблено висновок про те, що специфіка прояву емоційного інтелекту вчителя-музиканта як складова його професіоналізму зумовлена, по-перше, гуманістичною сутністю педагогічної професії, а, по-друге, інтонаційно-звуковою природою музичного мистецтва, його емоційно-духовною домінантою. Емоційний інтелект вчителя музичного мистецтва конкретизований в таких поняттях як «переживання», «сенсорно-емоційно-інтелектуальне смислонародження», «образне мислення», «емоційна комунікація», «емпатійність», «самоконтроль», «саморегуляція». Отриманні знання сприятимуть розробці структурно-функціональної моделі формування емоційного інтелекту майбутнього вчителя-музиканта як його індивідуально-особистісної, професійнозначущої якості.
4
Козаченко, Надія Павлівна. Dynamic turn in epistemic logic. КНУ имени Тараса Шевченко, May 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1653.
Повний текст джерелаАнотація:
Популяризація спеціалізованих наукових знань необхідна і для цього можна вказати мінімум 2 причини. Перша: популярний і доступний виклад наукових здобутків виконує агітаційну та профорієнтаційну роль, заохочуючи молодь займатися дослідженнями в певних областях знань. Друга: науково-популярний спосіб представлення знайомить з загальними способами наукового дослідженнями, принципами побудови наукового знання, методами його отримання, обґрунтування, систематизації та використання. За словами Й. Ван Бентема, логіку варто було б розуміти не як останню інстанцію, якій належить заключне слово в будь-якій дослідницькій справі, а як засіб підвищення якості наших уявлень про інформацію, обчислення і мислення, і як певний вимір в процесі аналізу і конструювання. Треба зважати на здатність логіки породжувати нові раціональні практики з новими правилами і навіть, можливо, новими типами суб'єктів. Логічне програмування, процедури аргументації, логічні ігри і багато інших нових феноменів явно показують, що діяльнісний вимір логіки є життєздатним і продуктивним модусом буття самої логіки. Таким чином, завдання цієї лекції — представити сучасний напрямок епістемічної логіки як механізм аналізу, який зокрема може бути використаний неспеціалістами (не логіками) у своїй професійній дільності та більш того у повсякденному спілкуванні.
5
Соловйов, Володимир Миколайович. Економічній науці необхідні революційні зміни. Видавничий відділ НМетАУ, 2010. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1139.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні, коли у світі вирує одна з найпотужніших в історії фінансова криза, науковій спільноті стає зрозумілим, що нездатність традиційних методів передбачення і попередження таких небажаних явищ свідчить про системну кризу економічної науки. Все більше дослідників схиляються до думки, що глобальних економічних криз можна в майбутньому уникнути, якщо використовувати фізичні підходи до моделювання економічних процесів, змінивши при цьому систему мислення економістів і їх підготовку. Такий підхід сьогодні називається еконофізикою. Але одного тільки залучення фізичних ідей в економіку недостатньо. Необхідно також змінити і тип мислення сучасних економістів, яке повинне стати більш
6
Єчкало, Юлія Володимирівна, та Сергій Олексійович Семеріков. Розвиток інтелектуальних здібностей студентів у навчанні фізики. Мрія, 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/865.
Повний текст джерелаАнотація:
Всі компоненти інтелектуальних здібностей людини (конвергентні здібності, дивергентні здібності, навченість та пізнавальні стилі) існують, функціонують та розвиваються у взаємному зв’язку. Проведений аналіз моделей навчання М. О. Холодної та М. Л. Смульсон, побудованих із урахуванням закономірностей інтелектуального розвитку, дозволяє виділити наступні елементи навчання, спрямованого на розвиток інтелектуальних здібностей: розширення знань студентів (включення нових тем, створення міжпредеметних зв’язків, знайомство студентів із прикладними областями наукових знань, активне використання додаткової літератури тощо); поглиблення знань студентів за рахунок використання у навчальному процесі більш складного й різноманітного матеріалу, більш складних задач; розвиток навчальних навичок і загальних інтелектуальних умінь (евристичних методів розв’язування задач, способів логічного або креативного мислення тощо); перевага дослідницького та проектного навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуальної самостійності та творчих можливостей студентів.
7
Білоконенко, Л. А. До питання про прийоми нейтралізації міжособистісних конфліктів. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4647.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено теоретичне узагальнення методів нейтралізації міжособистісного конфлікту для реалізації механізмів, що вможливлюють конструктивне завершення суперечки. Метою наукової роботи є характеристика прийомів нейтралізації МК, які в основному не залежать від сфери людської діяльності. Нейтралізація конфліктів розглядається як комунікативна ситуація, коли один із суб’єктів намагається подолати складні обставини, послабити видимі суперечності, схилити співрозмовника до своєї точки зору або/та досягти компромісу. Основна увага приділяється словесній поведінці людини, яка хоче подолати потенційні або реальні розбіжності. Беручи до уваги теоретичні досягнення М. Дойча, В. Лінкольна, М. Розенберга, висновуємо, що такі методи та прийоми повинні насамперед ураховувати кілька важливих чинників: модель конфлікту (структурну чи процесуальну); фактори (інформаційні, структурні, ціннісні, стосункові, поведінкові); тип (відповідно до потреб людини, типу суперечностей, інтенсивності, часу розвитку протидії); тип комунікативних перешкод (лінгвістичні, психологічні, когнітивні, соціальні, фізичні); наявність необхідних умов для нейтралізації (основних, що формують і забезпечують ефективність контакту, та індивідуальних); принципи спілкування (провокаційне чи ненасильницьке, останнє має своєю умовою розуміння почуттів, психічного стану іншої особи, спостережливість); права та обов’язки сторін (передбачає планування та здійснення дій особи, яка бажає нейтралізувати конфлікт; взаєморозуміння фізичними особами прав та обов’язків один одного); тип конфліктності людини та стиль поведінки (самооцінка, бажання домінувати, консерватизм мислення, прямолінійність, тривожність тощо); вік, стать опонентів. Також визначено, що для успіху взаємодії індивідів важливими є їхні особисті вербальні риси, які визначаються національними властивостями, нормами, специфікою реалізації мовної тактики.