Добірка наукової літератури з теми "Навчально-тренувальний комплекс"

Мета: визначити ефективність використання комплексу вправ швидкісно-силової спрямованості методом ко-лового тренування у тренувальному процесі 15-16 річних баскетболістів. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь дві групи баскетболістів БК «Джуніор» м. Харкова у віці 15-16 років у загальній кількості 20 спортсменів (контрольна група, n=10, експериментальна група, n=10). Педагогічний експеримент тривав 2 місяці та полягав у впровадженні в навчально-тренувальний процес експериментальної групи спеціально підібраних вправ, які використовувалися за допомогою методу колового тренування. Комплекс вправ включав біг зиґзаґом навколо стойок, стрибки через набивні м’ячі, стрибки угору із добиванням м’яча у щит, вистрибування із присіду, стрибки через бар’єри, метання набивного м’яча стоячи, стрибки через тумби різної висоти, прискорення. Запропонований комплекс вправ застосовувався на кожному тренувальному занятті на по-чатку основної частині. У контрольній і експериментальній групі проводилося 4 тренувальних заняття на тиждень тривалістю 135 хвилин. Результати: у ході введення у навчально-тренувальний процес експериментальної групи баскетболістів 15-16 років спеціально підібраних вправ, спрямованих на розвиток швидкісно-силових здібностей, із використанням ме-тоду колового тренування, було виявлено достовірне покращення показників тестових вправ: стрибок у довжину з місця (t=2,13; р<0,05), стрибок у висоту з місця (t=2,14; р<0,05), стрибок у висоту з розгону (t=2,24; р<0,05). В тесті «метання набивного м’яча вагою 1 кг стоячи» достовірної відмінності виявлено не було (t=0,86; р>0,05). Висновки: покращення прояву показників швидкісно-силових здібностей баскетболістів 15-16 років експери-ментальної групи після впровадження спеціально підібраних вправ із використанням методу колового тренування становило: у тесті «стрибок у довжину з місця» – 2,73%, «стрибок у висоту з місця» – 5,54%, «стрибок у висоту з розгону» – 6,32%, «метання набивного м’яча вагою 1 кг стоячи» – 7,62%. Ключові слова: баскетболісти, швидкісно-силові якості, метод колового тренування.

Статтю присвячено дослідженню ефективності фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів 10-11 років засобами рухливих ігор, ігрових вправ та естафет на етапі початкової підготовки. У роботі стверджується, що для підвищення фізичної і технічної підготовленості юних гандболістів необхідно правильно підібрати комплекс ігор, вправ, прийомів. З’ясовано, що такі комплекси викликають у дітей ігровий азарт, захоплюють своєю напругою й пристрастю, викликають додаткові позитивні психологічні емоції, сприяють формуванню у юних спортсменів можливості творчих, імпровізаційних дій на спортивному майданчику. Рухливі ігри доцільно підбирати з метою організації розминки, для розвитку сили, швидкісних якостей та швидкості рухів, для тренування спритності, витривалості й гнучкості. Різноманітність комбінацій, застосовуваних на тренуваннях з рухливих ігор з фізичного навантаження і координаційної складності взаємодії учасників має бути доступною. Головна відмінність застосування рухливих ігор на заняттях з юними гандболістами полягає в тому, що заняття сприймаються з величезною радістю, проходять з більшою віддачею і на високому емоційному рівні. У роботі пропонується авторська методика, яка передбачала впровадження в навчально-тренувальний процес юних гандболістів 10-11 років, групи початкової підготовки (експериментальної групи), рухливих ігор, естафет та ігрових завдань. Методика впроваджувалася протягом 9 місяців (74 заняття), 3 рази на тиждень, тривалістю 20 хв. Особливістю авторської методики було те, що ігри поділялися на дві групи: перша група – рухливі ігри для розвитку основних фізичних якостей юних І.Б. Гринченко, О.В. Різник, В.В. Лисенко, В.М. Ковєря, Т.В. Карпунець 33 гандболістів; друга група – рухливі ігри для відпрацювання технічних і тактичних навичок гри. Після проведення експерименту з’ясувався статистично значимий приріст показників рівня фізичної підготовленості, що зафіксовано тільки у випробовуваних експериментальної групи, які займалися за авторською методикою. Крім визначення показників фізичної підготовленості гандболістів за результатами тестування здійснювався аналіз технічної підготовленості обстежуваних, що виявило також достовірний приріст.

У дослідженні визначено напрями вдосконалення хореографічної підготовки на початковому етапі у спортивній аеробіці, якими є: формування спеціальних знань, умінь і навичок, які необхідні у спортивній аеробіці; робота над технікою виконання вправ; добір елементів навантаження під час хореографічної підготовки залежно від рівня підготовленості спортсмена; використання засобів хореографічної підготовки в усіх частинах тренувального заняття, введення уроку хореографії в навчально-тренувальний процес. Хореографічна підготовка на етапі початкової спортивної спеціалізації є важливою та невід’ємною частиною навчально-тренувального процесу гімнастів у спортивній аеробіці, її використання підвищує рівень розвитку необхідних рухових здібностей, що сприяють швидкому та якісному освоєнню технічно складних елементів. У процесі експерименту введений коефіцієнт успішності змагальної діяльності, який складається з показників рухових здібностей, результатів попередніх та основних змагань, що дає змогу об’єктивно оцінити й скоригувати рівень підготовленості гімнастів-аеробів упродовж року. Встановлено, що починати заняття з комплексної хореографічної підготовки варто на етапі початкової спортивної спеціалізації та проводити двічі на тиждень. Провідним методом проведення занять із комплексної хореографічної підготовки є метод музично-танцювальної вправи. У результаті педагогічного експерименту підтверджено високу ефективність розробленої методики, що виражена в достовірній зміні (р<0,05) рівня рухової підготовленості гімнастів експериментальної групи, які спеціалізуються на спортивній аеробіці. Удосконалення структури та змісту хореографічної підготовки спортсменів у спортивній аеробіці залишається однією з актуальних проблем теорії та методики. Сучасний рівень світових досягнень у цьому виді спорту, зростання його популярності та розширення географії змагань вимагає пошуку нових науково обґрунтованих та ефективних методик хореографічної підготовки, які відповідають сучасним тенденціям розвитку спорту.

Актуальність дослідження зумовлена впровадженням у навчально–тренувальний процес студентів, котрі займаються в групах підвищення спортивної майстерності (група метання), популярного в Україні виду рухової активності – кросфіт – у програму якого входять функціональні комплексні вправи силової спрямованості. Мета дослідження – розробити та експериментально перевірити вплив кросфіт-програми на підвищення рівня силових якостей та спортивної майстерності легкоатлетів-метальників закладів вищої освіти. Результати дослідження. Аналізуючи результати тестування на початку експерименту, ми виявили, що контрольна група майже за всіма показниками перевищує результати учасників експериментальної групи, але вожночас потрібно відзначити, що якщо взяти середні показники, то експериментальна група мала показники не гірші ніж контрольна. Це видно в застрибуваннях на тумбу 50 см за 30 секунд, динамометрії лівої кисті та висі на зігнутих руках, де зафіксовано незначну перевагу. Результати проведених досліджень у кінці експерименту засвідчують, що вищий відсоток приросту показників силової підготовленості спостерігаємо в легкоатлетів-метальників ЕГ, порівняно з КГ, який у середньому становив у вибуховій силі 12,25 %, у максимальній силі – 6,75 % та в силовій витривалості (статичній і динамічній) – 20,75 %. До того ж, якщо на початку експерименту ЕГ поступалась у спортивній майстерності, маючи шість результатів рівня ІІІ розряду й два – ІІ-го, порівняно з 5-ма результатами третього розряда КГ та 3-ма результатами ІІ-го, то в кінці експерименту простежуємо динаміку підвищення спортивної майстерності в ЕГ (7– II розряд, 1–I-й), порівняно з КГ (6–II розряд, 2–III-й). Висновки. Результати проведеного педагогічного експерименту свідчать, що програма підвищення рівня силових якостей метальників із використанням засобів кросфіту сприяла розвитку сили, швидкості та потужності в метальників і вивела тренувальний процес у метаннях на більш високий, якісний рівень.

У статті автор обґрунтовує структурно-функціональну модель формування готовності фахівців прикордонної служби до застосування заходів фізичного впливу в оперативно-службовій діяльності. Виділення структурних компонентів цієї моделі дозволило автору детальніше вивчити досліджуваний процес. Основними компонентами розробленої нами структурно-функціональної моделі формування готовності фахівців прикордонної служби до застосування заходів фізичного впливу в оперативно-службовій діяльності є такі блоки, як цільовий. До нього віднесено мету – формування готовності фахівців прикордонної служби до застосування; принципи: професійної спрямованості, гуманізації, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, цілісності, свідомості й активності, послідовності; компоненти: фізична підготовка, правова підготовка, психологічна підготовка, підходи: компетентнісний, особистісний, інтегративний та інформаційний підходи). До організаційно-змістового блоку віднесено форми (аудиторні, позааудиторні, індивідуальні, групові заняття, тренінги), методи (професійні рольові ігри за ситуативними сценаріями, тренування, тренінги, комплексні вправи змагання), навчально-методичне забезпечення (відеоматеріали, спецкласи, макети, тренувальний майданчик), Діагностичний блок містить критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний), рівні сформованості (високий, середній, низький), корекційні заходи, результат – підготовленість фахівців прикордонної служби до застосування заходів фізичного впливу.Моделювання дозволило зафіксувати найбільш значущі ознаки і характеристики формування готовності фахівців прикордонної служби до застосування заходів фізичного впливу в оперативно-службовій діяльності.

Глобалізація світової економіки та євроінтеграційні орієнтири нашої держави ставлять перед освітянськими закладами України нові завдання щодо підготовки фахівців, здатних ефективно працювати в умовах глобальної економіки.

Методичний посiбник «Логiка: збiрник задач» є частиною методичного комплексу з логiки та доповнює навчально-методичнi посiбники «Логiка» та «Логiка: посiбник для студентiв заочного вiддiлення». Збiрник задач розроблений для самостiйної роботи, перевiрки та самоперевiрки знань студентiв. Завдання охоплюють матерiал з таких тем: класична логiка висловлювань, логiчний аналiз поняття та силогiстика. У кожному роздiлi завдання функцiонально згрупованi у блоки: навчальний, тренувальний та контрольний. Посiбник мiстить приклади розв’язування задач кожного роздiлу з поясненнями, якi допоможуть студентам зорiєнтуватися у виконаннi завдання. Окрiм стандартних, представленi текстовi задачi та завдання пiдвищеної складностi, якi можна використовувати для олiмпiад з логiки. Для студентiв денного i заочного вiддiлень педагогiчних спецiальностей та усiх, хто цiкавиться логiкою.