Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Місцеві вирази"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Місцеві вирази".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Місцеві вирази"
1
Goshchynsky, V. B., B. O. Migenko та U. U. Svidersky. "ЗАСТОСУВАННЯ PRP ТА PRF ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ДО ВИКОНАННЯ РАДІОЧАСТОТНОЇ АБЛЯЦІЇ ВЕН У ХВОРИХ НА ВАРИКОЗНУ ХВОРОБУ НИЖНІХ КІНЦІВОК, УСКЛАДНЕНУ ТРОФІЧНОЮ ВИРАЗКОЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (21 серпня 2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10376.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування малоінвазивних технологій є сучасним напрямком у лікуванні варикозної хвороби нижніх кінцівок. Однак показання до виконання цих операцій на тлі трофічних виразок є обмеженими.
Мета – дати клінічне обґрунтування застосуванню PRP, PRF технологій для лікування трофічної виразки у хворих із хронічною венозною недостатністю в стадії декомпенсації з метою їх підготовки до наступного виконання радіочастотної абляції вен.
Матеріал і методи. Проведено клінічне обґрунтування застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки у 35 хворих. Контрольною групою були 30 хворих, яким місцево застосовували метилурацилову або актовегінову мазі. Перед лікуванням хворих виконували УЗД для встановлення особливостей гемодинаміки у поверхневій та глибокій венозній системі, локалізації перфорантних вен. Усім хворим проведена оцінка стану трофічних виразок на момент лікування та в процесі його виконання із застосуванням системи МЕASURE.
Результати. Застосування PRP та PRF для лікування трофічної виразки суттєво посилює процеси регенерації в трофічній виразці, про що свідчить зменшення термінів появи грануляційної тканини, крайової епітелізації.
Також у пацієнтів, порівняно з контрольною групою хворих, зменшилася площа і глибина ранових дефектів на 23,1 %, 37,4 % і 79,9 % відповідно, на 5–6, 8–9, 12–14 добу, порівняно з вихідними даними. До 8 дня у більшості хворих відмічається зміна характеру цитограм на регенераторно-запальний тип. Зникають детрит, мікробні тіла. Характерною ознакою є виражена епітелізація. У 24 пацієнтів трофічна виразка загоїлась. Іншим 11 хворим виконана аутодермопластика трофічної виразки під час проведення РЧА вен. Середній день передопераційної підготовки хворих із трофічними виразками, в яких була застосована PRP та PRF технологія, склав (7,8±4,6) доби, проти (14,6±3,7) доби в контрольній групі. Це дало можливість провести повноцінну РЧА варикозно трансформованих вен із додатковою ліквідацією горизонтального рефлюксу в ділянці трофічних змін шляхом застосування склеротерапії неспроможних перфорантних вен під УЗ-навігацією.
Висновки. 1. Застосування технології PRP та PRF активізує процеси регенерації в хронічній трофічній виразці, що дозволяє скоротити передопераційну підготовку хворих.
PRP та PRF технологія лікування трофічних виразок у комбінації з малотравматичними операціями (РЧА та склеротерапія) є перспективним напрямком лікування хворих із варикозною хворобою нижніх кінцівок у стадії декомпенсації.
2
Lupahltsov, V. І., та S. S. Кіtchenko. "ЗАСТОСУВАННЯ МІСЦЕВОЇ ВАКУУМ–ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК НИЖНІХ КІНЦІВОК, ЗУМОВЛЕНИХ ХРОНІЧНОЮ ВЕНОЗНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 52. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.52.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Поліпшення результатів лікування хворих з приводу трофічних виразок (ТВ) нижніх кінцівок (НК) венозного генезу шляхом застосування в комплексі лікування місцевої вакуум–терапії (ВТ).
Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 25 хворих, у 13 з яких в коплексі лікування ТВ НК, зумовлених хронічною венозною недостатністю (ХВН), місцево застосовували курси безперервної ВТ протягом 7 – 14 діб, тривалість використання однієї пов’язки 1 – 3 доби, залежно від кількості) ексудату та вираженості мікробного забруднення.
Результати. На тлі застосування ВТ інтенсивність болю в ділянці виразки зменшувалась до (1,78 ± 1,32) бала наприкінці 2–го тижня лікування, майже в 4 рази прискорювалось очищення ТВ від некротичних мас та фібрину порівняно з таким у контрольній групі, площа ТВ зменшувалась на 78,6% вже на 14–ту добу лікування. Також швидко зникали перифокальний набряк та гіперемія, через (6,5 ± 1,65) доби з’являлися грануляції, через (7,9 ± 2,2) доби – крайова епітелізація. Запально–регенеративний тип цитограм переважав в основній групі вже на 14–ту добу терапії. Швидкість загоєння ТВ в основній групі становила у середньому (4,6 ± 0,9)%, в групі порівняння – (2,1 ± 0,8)%, тривалість лікування хворого у стаціонарі зменшилася до (17,8 ± 3,0) днів.
Висновки. Місцеве застосування ВТ в комплексі лікування ТВ НК – достатньо безпечний та ефективний метод, всі пацієнти добре переносили лікування, у них прискорювались очищення виразок, крайова епітелізація, зменшувалась тривалість лікування у стаціонарі.
3
Siplyvy, O. V., V. V. Dotsenko, G. D. Petrenko, A. G. Guz та S. V. Grinchenko. "Перфоративна гастродуоденальна виразка. Вибір методики операції". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (16 січня 2020): 100–104. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10747.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: проаналізувати результати хірургічного лікування і якость життя хворих, оперованих із приводу перфоративної гастродуоденальнї виразки.
Матеріали і методи. Робота базується на аналізі результатів хірургічного лікування 261 хворого з перфоративною гастродуоденальною виразкою. Переважали хворі працездатного віку: у віці до 60 років було 235 (90 %) осіб. Середній вік хворих складав 38,7 року.
Залежно від виду операції усі хворі були розподілені на дві групи. Першу групу склали 159 хворих, яким виконана операція висічення виразки з пілоропластикою без ваготомії, другу – 102 хворі, яким виконана операція висічення виразки з ваготомією.
Для обстеження хворих були використані такі методи: клінічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, біохімічне дослідження, групи крові, резус-фактора, електрокардіографія, рентгенологічне дослідження органів черевної порожнини та грудної клітки. Були визначені такі гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), ядерний індекс зсуву (ЯІЗ), а також відношення нейтрофілів до лімфоцитів (Н/Л).
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз показав, що в усіх випадках мала місце перфорація хронічної виразки. Зясовано, що у віддалені терміни у оперованих хворих слизова оболонка шлунка мала морфологічні особливості, характерні для хронічного атрофічного гастриту з вогнищами повної кишкової метаплазії. При хірургічному лікуванні хворих на перфоративну гастродуоденальну виразку рекомендовано виконувати висічення виразки з виконанням пілоропластики та проведенням медикаментозної коригуючої терапії.
4
Osyodlo, G. V., Yu Ya Kotyk та V. P. Slobodyanyk. "Особливості змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців - пацієнтів хірургічного профілю". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 113–20. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-113.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проведений аналіз ерозивно-виразкових змін слизової оболонки гастродуоденальної зони у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Мета дослідження. Вивчити особливості змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Матеріали та методи. Виконано аналіз звітної медичної документації – 9591 езофагогастродуоденоскопічних досліджень у пацієнтів, що перебували на лікуванні у відділеннях хірургічного профілю Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ». Вивчено показники структури та динаміки змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців з хірургічною патологією.
Результати та обговорення. Встановлено, що за період 2017-2020 рр. загальна кількість ерозивно-виразкових змін слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки у військовослужбовців становила 410 (42,8‰). У структурі цих патологій – виразка шлунку – 11 осіб (2,7%), виразка дванадцятипалої кишки – 48 осіб (11,7%), ерозивний гастрит – 212 осіб (51,7%), ерозивний дуоденіт – 139 осіб (33,9%). Виявлено, що за досліджений період (2017-2020 рр.) частка випадків ендоскопічних змін слизової оболонки шлунку має загальну тенденцію до зростання, а динаміка змін з боку слизової оболонки дванадцятипалої кишки має низхідний характер. Найбільша частка (39,5% випадків) ерозивно-виразкових пошкоджень гастродуоденальної зони припадає на відділення невідкладної хірургії.
Висновки. Встановлено, що у військовослужбовців – пацієнтів хірургічного профілю при проведенні езофагогастродуоденоскопії найбільш часто мали місце ерозивні зміни слизової оболонки шлунку та дванадцятипалої кишки – у 51,7% та 33,9% відповідно. Виразкові пошкодження виявляли значно рідше – виразку шлунку діагностовано у 2,7%, а виразку дванадцятипалої кишки у 11,7% випадків. Ерозивні зміни шлунку та дванадцятипалої кишки мали тенденцію до зростання показників протягом дослідженого періоду, а динаміка виразкових пошкоджень – навпаки мала низхідний характер. Ерозивно-виразкові зміни слизової шлунку та дванадцятипалої кишки частіше реєструвалися у пацієнтів з гострою хірургічною патологією.
5
Алмаші, І. М., та М. М. Алмаші. "СТАРОСТА В РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (25 січня 2022): 10–18. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.710.
Повний текст джерелаАнотація:
Алмаші І. М., Алмаші М. М. Староста в реалізації права на місцеве самоврядування: окремі аспекти законодавчого регулювання. – Стаття.
У даній статті досліджено окремі аспекти правового регулювання старости як інституції, спрямованої на забезпечення реалізації права жителів територіальних громад, які не є адміністративним центром, на місцеве самоврядування. Розкрито історико-правовий аспект виникнення посади старости, компетенцію старости за чинним законодавством.
Проаналізовано пропозиції щодо зміни законодавства в даній сфері, досліджено поняття старостинського округу та запропоновано зміни до законодавства в частині регулювання правового статусу старости.
Із метою створення у громадах умов для належного представлення інтересів всіх жителів у вирішенні питань місцевого значення були внесені зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і включена до системи місцевого самоврядування України нова посадова особа місцевого самоврядування – староста. Така посада є виборною і може бути утворена місцевою радою об’єднаної територіальної громади в усіх населених пунктах у межах її юрисдикції, за винятком поселення, що є адміністративним центром об’єднаної територіальної громади. Інститут старости з власними повноваженнями і відповідальністю перед людьми, які його обрали, набуває нині великого значення. Зменшення дистанції між громадянином і уповноваженим органом є однією із головних цілей децентралізації. Староста у багатьох селах України є найближчим до людей представником місцевого самоврядування. Це лідер, якому громадяни виразили підтримку, і нова інституція, утворена для того, щоби інтереси усіх жителів сіл в об’єднаних територіальних громадах були враховані, щоб соціальні, побутові й інші потреби мешканців села були задоволені, щоб проблеми місцевого значення вирішувалися відкрито, швидко і зрозуміло.
З огляду на важливість діяльності старости для розвитку громади та значимість для територіальної громади його компетенції необхідно внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, потрібно встановити вимоги щодо віку, освіти, володіння державною мовою та строку проживання на території відповідного старостинського округу.
6
Москалюк, О. В., та І. О. Ківенко. "НОМІНАЦІЯ ПОДЯКИ В АВТОРСЬКОМУ КОМЕНТАРІ ТА ПЕРСОНАЖНОМУ МОВЛЕННІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 186–94. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлене дослідження лінгвальних засобів номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні. Авторський коментар являє собою особливий функціональний модуль, що є невід’ємною частиною художнього твору. Він нерозривно пов’язаний із діалогом персонажів, містить уточнення й пояснення дат / імен / подій, відображення екстралінгвальних особливостей спілкування й опис вживаних персонажами невербальних комунікативних засобів, що спрямовано на включеність читача у твір. Персонажне мовлення може бути діалогічним та внутрішнім. Останнє зосереджує в собі мотиви подій, розкриває їхні причинно-наслідкові зв’язки та справжні відношення, експлікуючи їхню сутність. Лінгвальний інвентар номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні доволі скромний. Найуживанішим лінгвальним засобом номінації подяки є прикметник grateful (42,4%), який описує внутрішній стан персонажа. Зазвичай він має місце у висловлюванні feel grateful й може бути посилений прислівниками really, so, modestly, gaspingly. Майже в два рази рідше зустрічається дієслово to thank (23,5%). Ступінь щирості подяки, реалізованої to thank, детермінується прислівниками merely / silently / profusely. Ще рідше вживається іменник gratitude (12,9%) у виразах feel gratitude, smile with gratitude, take with gratitude, hug in gratitude. Прислівник gratefully (8,2%) комбінується з дієсловами murmur, hug, smile, clasp. Найменш уживаними лінгвальними засобами номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні є віддієслівний іменник thanks, що трапляється з дієсловами grunt та murmur й у сталому виразі smile one’s thanks, thank-you, і to appreciate, та їхні похідні appreciatively й thankful. Їхня частка становить від 1,2% до 2,4%. Серед інших лінгвальних засобів номінації подяки в авторському коментарі та персонажному мовленні зафіксовані дієслова, що позначають тактильність.
7
Сергєєва, Марина. "ДО ПИТАННЯ ПРО КОСТОРІЗНУ СПРАВУ У СТАРОДАВНЬОМУ ВИШГОРОДІ". City History, Culture, Society, № 10 (3) (17 листопада 2020): 65–80. http://dx.doi.org/10.15407/mics2020.10.065.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття уводить у науковий обіг вироби з кістки та щільного рогу з давньоруського Вишгорода і аналізує рівень розвитку місцевої косторізної справи. Проаналізовані матеріали датовано у межах ХІ–ХІІ ст. Усі вироби з кістки можна розділити на дві великі групи. До першої з них входять примітивні вироби з кісток із мінімальним обробленням, які цілком або частково базуються на формі вихідного матеріалу. Другу групу становлять вироби, виготовлені з підготовлених частин кістки або щільного рогу. Вони мають специфічні форми, не пов’язані з вихідним матеріалом. Перша група за кількістю знахідок переважає. Найбільше знайдено примітивних знарядь праці з загостреною робочою частиною. До першої групи належать також гральні астрагали, іграшка-кістка з двома отворами (пристрій для відтворення шумливих звуків), ковзани, амулети з ікл вепра і ведмедя. Друга група охоплює речі різного функціонального призначення (ґудзики, гребені, руків’я ножів, застібка недоуздка, іконка, яйцеподібний виріб, шахова фігурка та ін.). Виявлено також окремі напівфабрикати і заготовки. Вироби з кістки могли з’являтися у побуті населення СтародавньогоВишгорода двома шляхами. У самому Вишгороді могли відбуватися спорадичні косторізні роботи, виявлено невелику косторізну майстерню. Деяка частка виробів могла потрапляти з Києва, де було розвинене професійне косторізне ремесло. Дослідження Вишгорода є ще одним свідченням нерівномірного розвитку косторізного ремесла в різних центрах Київської Русі, раніше простеженого на інших давньоруських пам’ятках.
8
Halchak, V., V. Boyarchuk, V. Syrotiuk та S. Syrotyuk. "ПАРАМЕТРИ ПРЯМОГО ПОТОКУ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ПРИ ЯСНОМУ НЕБІ З УРАХУВАННЯМ ПРОЗОРОСТІ АТМОСФЕРИ". Vidnovluvana energetika, № 2(57) (2 вересня 2019): 22–31. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.2(57).22-31.
Повний текст джерелаАнотація:
Оцінка ефективності сонячних енергетичних установок з пристроями стеження, але розташованих у різних кліматичних зонах, часто неможлива внаслідок неповторюваних або важко відтворюваних штучно режимів інсоляції. Тому у розрахунках переважно використовують усереднені середньомісячні значення погодинної зміни інтенсивності прямого потоку сонячної енергії за умови ясного неба, наведені в актинометричних довідниках. Але вони також відображають місцеві особливості інсоляції, виражені наприклад локальними відхиленнями від симетрії відносно полудня. Відтак енергетичну оцінку пропонується проводити з використанням погодинних значень інтенсивності прямого потоку сонячної енергії, розрахованих за однозначно регламентованими параметрами прозорості атмосфери.
Моделювання відповідних залежностей проведено за співвідношенням, рекомендованим Європейським Каталогом сонячної радіації (ESRA), для випадку моделі ясного неба – показника релеївської складової оптичної товщини ідеальної атмосфери δR(m) та сезонних значень фактору каламутності Лінке-Кастена TLК. Отримані симетричні відносно полудня модельні криві співставлені з даними реєстрації на метеостанціях Бориспіль і Ковель, розташованих поблизу широти 50о. Помітні відмінності обумовлені місцевими добовими та сезонними особливостями стану реальної атмосфери. У той же час інтегральні показники інсоляції – зареєстровані денні суми прямого потоку сонячної енергії – близькі модельним з врахуванням сезонних змін фактору каламутності: 4 – влітку, 3,5 – весняного рівнодення і 3,0 – зимового сонцестояння. Потік сонячної енергії, розрахований за виразом з відповідними сезону коефіцієнтами, зручний для оцінки поточної потужності і денної продуктивності сонячних енергетичних установок з пристроями стеження у будь якому регіоні. Місцеві особливості інсоляції оцінюються внеском малих відхилень від ідеалізованого потоку. Бібл. 17, табл.3, рис. 5.
9
Podorozhna, M. G., Ie V. Gladukh та S. V. Stepanenko. "АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА ДРУГІЙ ФАЗІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ". Фармацевтичний часопис, № 3 (16 жовтня 2020): 38–45. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.3.11446.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Маркетинговий аналіз ринку лікарських засобів, що сприяють загоєнню ран, а також пошук напрямків розвитку ринку та подальшої диверсифікації асортименту.
Матеріали і методи. У дослідженні використано матеріали аналітичної системи PharmXplorer / Pharmstandard дослідницької компанії «Проксима», дані Державного реєстру лікарських засобів України в Державній службі статистики України, а також інші офіційні джерела інформації. Використано загальновизнані системні, графічні та поперечні аналізи, спостереження, порівняння та узагальнення.
Результати й обговорення. Встановлено, що відповідно до ВООЗ терапевтична група D03 «Препарати для лікування ран та виразок» представлена 9 підгрупами та включає 64 торгові назви.
Ключове місце в терапії ранового процесу займають м’які лікарські засоби (мазі, креми, гелі, пасти). На сьогодні в Державному реєстрі лікарських засобів України зареєстровано 53 назви препаратів групи D03 для лікування ран та виразок, у тому числі 25 МЛЗ.
Такі вітчизняні виробники, як НВЦ Борщагівський ХФЗ, фармацевтичні фірми «Дарниця», «Фармак», «Фітофарм», фармацевтична фабрика «Віола», ХФЗ «Червона Зірка», є лідерами у виробництві лікарських засобів групи D03A.
Висновки. Аналіз ринку препаратів для лікування ран та виразок дозволив встановити, що відповідно до ВООЗ терапевтична група D03 «Препарати для лікування ран та виразок» представлена 9 підгрупами та включає 64 торгові назви. Основну частку структури асортименту препаратів для загоєння (рубцювання) ран (група D03A) складають мазі – 44,35 %.
10
Kryvoviaz, O. V., та Yu O. Tomashevska. "ЗАСОБИ ДЛЯ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ СИНДРОМУ СУХОГО ОКА: АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 4 (29 листопада 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10627.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: Аналіз асортименту засобів для замісної терапії синдрому сухого ока, наявних на фармацевтичному ринку України.
Матеріали і методи: Маркетинговий, статистичний, структурний, графічний.
Результати і обговорення: Серед засобів для місцевої замісної терапії синдрому сухого ока нараховується 11 лікарських засобів групи S01X A20 – «Штучні замінники слізної рідини та інші нейтральні препарати» та 24 зареєстрованих як медичні вироби, в тому числі 1 багатоцільовий розчин (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби), 16 засобів для офтальмологічного використання (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби) та 7 розчинів для промивання, зрошення, лікування (група 13. Інші вироби для лікування). Аналіз форм випуску засобів для замісної терапії виявив, що в Україні вони представлені у чотирьох формах: очних крапель, очного гелю, розчинів, емульсії. Асортиментний аналіз за країною-виробником вказав на широку географію розташування потужностей виробництв. Механізм дії даних засобів забезпечується наявністю таких активних інгредієнтів, як натрію гіалуронат, карбомер, гіпромелоза, кармелоза, поліквад, повідон, полівініловий спирт, декспантенол з таурином, трегалоза, комплекс вітамінів з амінокислотами, ектоїн, омега-3, поєднання натрію гіалуронату з пропіленгліколем та гуаром.
Висновки. Для замісної терапії синдрому сухого ока в Україні використовується 35 найменувань засобів у формі очних крапель, очного гелю, розчинів та емульсії. Майже 90 % з них випускається у флаконах по 3, 5, 10 чи 15 мл. Переважна більшість – 80 % – засобів для замісної терапії синдрому сухого ока імпортується в Україну з Європейських країн. До складу 17 найменувань входить натрію гіалуронат в якості діючої субстанції.
Таким чином, в результаті проведених досліджень варто відзначити відсутність засобів для замісної терапії ССО у формі мазей. Крім того, слід звернути увагу як на недостатню кількість засобів зазначеної групи вітчизняного виробництва загалом, так і обмежений асортимент активних інгредієнтів, представлений лише натрію кармелозою, таурином з декспантенолом, а також натрію гіалуронатом.
Дисертації з теми "Місцеві вирази"
1
Плига, А. О. "Ареальні фразеологізми української мови". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22462.
Повний текст джерела