Добірка наукової літератури з теми "Мовні засоби реалізації"

Artykuł poświęcony jest aktualnej w dzisiejszych czasach kwestii dychotomii „tolerancja — wrogość”, mającej miejsce w okresie radykalnych przemian społecznych, nasilenia się konfl iktów międzyetnicznych i międzyreligijnych, kształtowania się relacji między ludźmi i państwami, opartych na zasadach humanitaryzmu. To wiąże się ze znacznym zainteresowaniem wyżej wymienioną kwestią, potrzebą wyznaczenia jej istoty, znalezieniem skutecznych form i metod edukacji osobowości tolerancyjnej.

У статті описано маркери мовної репрезентації міжособистісного конфлікту суб’єктивного характеру, мовні форми і засоби реалізації конфлікту на базі реагувань особи, обґрунтовано зв’язок розвитку конфліктів з переживаннями і почуттями людини, виявлено українські лінгвокультурні причини політичних конфліктів.

Стаття присвячена аналізу мовних засобів реалізації тактик маніпулятивного впливу в сучасних англомовних мас-медіа. Відповідно, досліджуються основні тактики впливу, які дезінформують читача, дезорієнтують в інформаційному шумі, схарактеризований їх вплив на громадськість через використання ефективних стилістичних засобів. Таким чином, вивчаються мовні засоби, що реалізують тактики фейкових новин і закладають у свідомості читачів визначені сценарії розвитку громадської думки. Тактики впливу на суспільну свідомість вирізняються цілями та намірами автора медіатексту і спрямовані на кооперативну взаємодію з читачем завдяки правильному добору мовних засобів. Вони добре вписуються в політику постправди, яка розмиває межі об’єктивних фактів й оцінних суджень. Автор визначає наслідки інформаційного впливу на суспільну свідомість, виокремлюючи комунікативні тактики мас-медіа: абсурдизації, гіперболізації, посилання на авторитет, впливу на емоції та почуття, відкритої критики, надання неточної інформації, самовиправдання, газлайтингу, обіцянки, погрози, викриття, алогізму, поради тощо. Вони визначають таку подачу інформації в медіатексті, зреалізовану через лексичні й стилістичні мовні маркери, яка залежить від ракурсу висвітлення певних подій. Аналіз впливу мас-медіа на суспільну свідомість дає змогу стверджувати, що від вибору тактик залежить рівень активізації емоційної сфери людини, її чуттєвого сприйняття інформації. Перспективою дослідження розглядається визначення тактик як психологічних прийомів у певних фрагментах тексту, що спонукають читачів робити ірраціональні висновки.

У статті розглянуто особливості використання латинізмів при перекладі текстів з рослинництва та землеробства, проаналізовано мовні засоби та їхній вплив на значення лексичних одиниць. Особливу увагу зосереджено на дослідженні латинських елементів в лексичних одиницях та способах їхньої реалізації в перекладі і з’ясовано механізми взаємодії різних чинників у процесі запозичення латинських за походженням лексем у різних мовах.

Динамічний розвиток інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційних технологій висуває нові вимоги до освітньої підготовки майбутніх абітурієнтів. Майбутні фахівці повинні бути здатними вільно, активно та креативно мислити, самостійно генерувати та використовувати нові ідеї та технології, моделювати свою освіт- ню траєкторію, безперервно розвиватися. У центрі уваги сучасної школи є організація та впровадження дистан- ційного навчання, що дозволяє створити віртуальне освітнє середовище для кожного школяра й використовувати інноваційні методи навчання із застосовуванням комп’ютерних технологій. Здійснено аналіз законодавчих і наукових джерел стосовно вимог XXI століття за умов НУШ. Сам процес навчання іноземної мови має бути спрямований на розвиток особистості школяра, котрий здатний і бажає брати участь у міжкультурній комунікації та може самостійно вдосконалюватися у майбутній діяльності. Зазначимо, що вимоги НУШ визначають необхідність оволодіння комунікативною компетентністю старшокласників, одним із найважливіших компонентів якої є дискурсивний аспект, який передбачає наявність в учня вмінь орієнтуватися у ситуації спілкування, сприймати, розуміти, відтворювати та створювати власний дискурс відповідно до стиліс- тичних правил; об’єднувати окремі речення у зв’язні усні уривки дискурсу з використанням різних семантичних і синтаксичних засобів когезії; аналізувати ситуацію спілкування та її складники; брати до уваги контекст кому- нікативної взаємодії; проектувати спілкування, при цьому визначаючи модель побудови дискурсу та підбираю- чи мовні засоби для її реалізації; інтерпретувати дискурс відповідно до комунікативної ситуації [Kravets 2017]; структурувати дискурс за особливостями функціонального стилю та жанрової форми; контролювати та регулюва- ти загальну модальність дискурсу; виокремлювати лінгвістичні й екстралінгвістичні параметри дискурсу; виявля- ти й усвідомлювати зв’язок між мовними засобами та екстралінгвістичними аспектами мови. Змішана форма навчання у вивченні іноземної мови є цілісним навчальним процесом, що складається з двох частин пізнавальної діяльності учнів – живого навчання під керівництвом вчителя та дистанційного, з перева- жанням самостійних видів робіт. Поєднуючи кращі аспекти та переваги викладання в аудиторії та дистанційного навчання, модель змішаного навчання дозволяє реалізувати принципи наочності, адаптивності та зручності робо- ти у великих групах. За грамотного розподілу методичних ресурсів результатом стає високий рівень володіння учнів іноземною мовою, зокрема дискурсивною компетентністю старшокласників.

Goal. The aim of the study is a comprehensive analysis of a special type of speech behavior-trolling. The article characterizes the phenomenon of trolling as a kind of deviant communication. It is noted that trolling occurs as a reaction to changes in the functioning of media platforms. There are differences between trolling and flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. The linguistic means of trolling expression in the Ukrainian-language media space are analyzed.Methods. To determine and describe the lexical-semantic structure of the studied trolling comments, the structural-contextual method was used; interpretive analysis made it possible to explain the meaning of the selected messages; contextual analysis helped to identify associative semantic features of textual comments; with the help of introspection it was possible to trace individual thoughts that arise during one’s own activity and are realized in the analysis of trolling comments.Results. The result of the investigation was the definition of trolling as an integral part of virtual communication, which is identified by a combination of specific methods, tactics and strategies of the communicator’s behavior. It is established that the behavior of trolls can be manifested in two forms – “thick” (“malicious”) and “thin” trolling. Phenomena that are often identified with trolling are characterized, although they have significant differences: flame, flood, spam, holivar, hating, cyberbullying. Linguistic analysis of trolling in Ukrainian-language media through language means on phonetic, lexical-semantic, grammatical, syntactic levels is carried out.Conclusions. During the study, it was found that one of the methods of detecting trolls in the Ukrainian-language media space is to establish emotional markers that are polarly opposite to most verbal units. Means of expressing the strategy of trolls can be traced at all language levels: at the lexical level it is possible to use pejorative vocabulary, in particular swear words, individual word formation, zoometaphors used with negative meaning. Graphic means of expression of trolling language are realized by reduplication of letters and punctuation marks.Key words: Internet, Internet communication, deviant communication, trolling, Internet troll. Мета. Метою дослідження є аналіз особливого типу мовленнєвої поведінки – тролінгу – на різних мовних рівнях (лексико-семантичному, графічному, граматичному). У статті охарактеризовано явище тролінгу як різновид девіантної комунікації. Зазначено, що тролінг виникає як реакція на зміни функціонування медіаплатформ. Зауважено відмінності між тролінгом і флеймом, флудом, спамом, холіваром, хейтингом, кібербулінгом. Проаналізовано мовні засоби вираження тролінгу в україн-ськомовному медіапросторі.Методи. Під час реалізації мети дослідження ми звернулися до описового методу, який передбачає сукупність процедур інвентаризації, класифікації та інтерпретації досліджуваних мовних явищ у синхронії. Для визначення лексико-семантичної структури досліджуваних тролінг-коментарів використовувався структурно-контекстуальний метод; інтерпретаційний аналіз дав змогу розтлумачити сенс відібраних повідомлень; контекстуальний аналіз допоміг виділити асоціативно пов’язані смислові ознаки текстових коментарів; за допомогою інтроспекції можна було простежити окремі думки, що виникають під час власної активності та реалізуються в аналізові тролінг-коментарів.Результати. Результатом розвідки стало визначення тролінгу невід’ємною складовою частиною віртуальної комунікації, що ідентифікується поєднанням специфічних методів, тактик і стратегій поведінки комунікатора. Установлено, що поведінка тролів може виявлятися у двох формах – «товстому» («злісному») і «тонкому» тролінгу. Охарактеризовано явища, що часто ототожнюють із тролінгом, хоча вони мають суттєві відмінності: флейм, флуд, спам, холівар, хейтинг, кібербулінг. Проведено лінгвістичний аналіз тролінгу в українськомовних медіа через мовні засоби на фонетичному, лексико-семантичному, граматичному, синтаксичному рівнях. Висновки. Під час дослідження було встановлено, що одним із методів виявлення тролів в українськомовному медіапросторі є встановлення емотивних маркерів, що полярно протилежні щодо більшості вербальних одиниць. Засоби вираження стратегії тролів простежуються на всіх мовних рівнях: на лексичному рівні можливе застосування пейоративної лексики, зокрема лайки, індивідуальної словотворчості, зоометафор, ужитих із негативним значенням. Графічні засоби вираження тролінгової мови реалізуються редуплікацією літер і пунктуаційних знаків.Ключові слова: Інтернет, інтернет-комунікація, девіантна комунікація, тролінг, інтернет-троль.

У межах когнітивної лінгвістики досліджуються мовні явища, що відбивають систему світобудови, а також розуміння і сприйняття людиною існуючого світу в реаліях і абстракціях. Онтологічні та гносеологічні суті як буття людини, так і мови як системи базуються на опозиції наявність vs відсутність. У сучасних лінгвістичних студіях розвиваються ідеї основоположників когнітивного напрямку Дж. Лакофф, Р. Лангакера, Е. Рош, Ч. Філлмора, У. Чейфа. Особлива увага приділяється лінгвальним узагальненням, що мають конкретну реалізацію в мові та мовленні, і, в той же час, охопленню всієї системи мови. Оскільки всю мовну систему пронизують асиметричні відносини, а теорія опозицій відображає сутнісні властивості системи мови, абстрактне поняття «відсутність» висувається на перший план в аспекті пояснення привативного характеру мови. Застосування лінгвокогнітивного аналізу, в основі якого лежить теорія прототипового опису лексико-граматичних явищ, дозволяє розглянути поняття «відсутність» у системі мови і засоби його репрезентації. Поняття «відсутність» і семантика засобів його вираження не піддавалися окремому розгляду. В наукових працях ставилися питання про самостійний статус у російській мові семантичних категорій позбавлення, неволодіння і каритивності, що фрагментарно пов’язані з поняттям «відсутність». Зокрема, зазначені семантичні категорії протиставлялися детально дослідженій на матеріалі російської мови категорії посессівності. Огляд досліджень категорій заперечення, каритивності, позбавлення і неволодіння свідчить про те, що вони безпосередньо і нерозривно пов’язані з поняттям «відсутність», а їх кореляція відбиває взаємозалежність конкретного (семантичних категорій) і цілого, під яким мається на увазі поняття «відсутність». Семантичний обсяг абстрактного поняття «відсутність» ширше, ніж семантичний обсяг зазначених категорій.

У сучасній мовознавчій науці спостерігається підвищений інтерес до категорії модальності в її багатофункціональних виявах. Модальні відношення і засоби їх реалізації стають об’єктом вивчення на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному, комунікативно-функціональному та текстовому рівнях. Проблема еволюції модальності в різних мовах є центральною мовною категорією та має універсальний характер. Недостатня наукова систематизація категорії модальності і засобів вираження в англійській мові зумовлюють актуальність нашого дослідження. Важливість проблеми полягає в тому, що модальність як лексико-граматична категорія викликає багато труднощів у процесі перекладу та під час дослідження її функціональності. Це пов’язано із розбіжністю засобів вираження модальності в англійській та українській мовах, що призводить до неповного або неточного її розкриття під час перекладу. Модальність – це відношення автора слів до навколишнього середовища, як негативне, так і позитивне. Модальність в англійській та українській мовах має загальні засоби вираження. Основним засобом вираження модального значення між суб’єктом дії й дією в англійській мові є модальні дієслова. Це лексико-синтаксичний спосіб, в якому модальне значення передається шляхом лексичного значення модального дієслова і виступає синтаксичною одиницею. Питання щодо вживання і значення модальних дієслів є досить складним, оскільки в різних умовах контексту вони можуть виконувати різні модальні значення. Суть дослідження полягає у розгляді модальних дієслів як засобів реалізації категорії модальності. Модальні дієслова є важливими поясненнями авторської оцінки у газетних повідомленнях. Автори вживають модальні дієслова для схвалення, несхвалення критики, впевненості чи сумніву, тим самим роблячи повідомлення емоційно забарвленими.

За останні кілька десятиліть стрімко і впевнено розвинулася нова галузь лінгвістики – когнітивна лінгвістика. Основною її сутністю є виявити лінгвоспецифічні позначення для певних видів конкретних та абстрактних "речей" – концептів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 «Германські мови». – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2017. У дисертації досліджено дискурсивну стратегію, що реалізує суддя в засіданні американського суду. Це дослідження охоплює визначення глобальної та локальних стратегій судді, виявлення набору його мовленнєвих стратегій та тактик, а також з’ясування їхнього варіювання. Актуальність теми дисертації визначається застосованим у ній комплексним комунікативно-дискурсологічним підходом, опертя на постулати якого дозволяє аргументовано визначити й вивчити стратегії та тактики судді в засіданні американського суду та встановити параметри їхнього варіювання. Робота сприяє розв’язанню важливого наукового завдання сучасної лінгвістики – з’ясування взаємозв’язку між роллю комуніканта і його дискурсивною стратегією та виявлення впливу колективного та індивідуального чинника на стратегічну спрямованість мовленнєвих дій комуніканта в жорстких інституційних умовах такої важливої ланки правової системи як суд. Об’єктом дослідження є висловлення суддів американського суду, а його предметом виступають стратегії та тактики, реалізовані суддею під час судового засідання, та параметри їхнього варіювання. Мета дослідження полягає у встановленні глобальної, локальної, мовленнєвих стратегій і тактик судді в американському судовому засіданні та виявленні їхнього варіювання, залежного від ситуаційних чинників та дискурсивної особистості судді. Матеріалом дослідження слугували транскрипти судових засідань США (1986–2013 рр.), розміщені в мережі Інтернет. Обсяг транскриптів складає 9142 стандартних сторінок; обсяг серійної вибірки налічує 43 619 висловлень. Наукова новизна дослідження полягає у впровадженні визначення дискурсивної стратегії учасника на основі його рольових прав і обов’язків, у виявленні стратегічного потенціалу мовленнєвих дій судді в американському судовому засіданні та впливу на реалізацію мовленнєвих стратегій ситуаційних і особистісних чинників. Теоретичне значення дослідження зумовлене його внеском у дискурсологію (розробка принципів визначення дискурсивної стратегії, яка не є дискурсотвірним конституентом і визначається роллю суб’єкта дискурсу; встановлення потенціалу стратегій та тактик, що формують дискурсивну стратегію, реалізовану американським суддею у ході судового засідання), комунікативну лінгвістику (з’ясування кореляцій між комунікативними ситуаціями американського судового засідання та реалізованими в них мовленнєвими стратегіями судді); прагмалінгвістику / теорію мовленнєвих актів, конверсаційний аналіз (поєднання іллокутивного та конверсаційного критеріїв у визначенні мовленнєвих стратегій спонукання та дозволу/заборони), лінгвістичну генологію (визначення судового засідання як жанру американського судового дискурсу), лінгвоперсонологію (з’ясування наявності впливу дискурсивної особистості судді на стратегічні характеристики його мовленнєвих дій). Практична цінність отриманих результатів та висновків полягає у можливості їхнього використання в курсі теоретичної граматики (розділи «Синтаксис», «Прагматика речення»), загального мовознавства (розділи «Мова і мислення», «Мова і суспільство»); у спецкурсах з дискурсології, теорії комунікації, прагмалінгвістики, лінгвістичної генології, лінгвоперсонології; у практиці навчання англійської мови та перекладу студентів юридичних спеціальностей, а також у наукових розвідках студентів та аспірантів. У першому розділі роботи «Теоретичні основи аналізу стратегій і тактик судді в американському судовому засіданні» піддано критичному аналізу релевантні дискурсологічні положення, уточнено розуміння американського судового дискурсу, визначено судове засідання як його провідний жанр, теоретично обґрунтовано підстави визначення дискурсивної стратегії судді в американському судовому засіданні. Інститут суду в США має національно-специфічні риси через федеральну систему держави та правову традицію країни. Когнітивно-комунікативна діяльність в межах цього інституту – американський судовий дискурс охоплює жанри, провідним з яких є судове засідання, що володіє усіма дискурсотвірними рисами. Дискурсивна стратегія не належить до цих рис, оскільки різні учасники реалізують різні стратегії в американському судовому дискурсі. Стратегія, реалізована учасником дискурсу, ґрунтується на його декларативному та процедуральному знанні про права і обов’язки, стереотипно асоційованому з роллю цього учасника. У другому розділі «Методологія, алгоритм, матеріал та інструментар дослідження» викладено методологічні принципи дослідження, описано його алгоритм, матеріал та інструментальні положення аналізу матеріалу. Дослідження проведено з опорою на принципи комунікативно-дискурсивного аналізу та здійснено в п’ять етапів, які разом дозволяють досягти поставленої мети. Матеріал, використаний для аналізу, включає автентичні записи засідань американського суду, укладені носіями мови за останні 30 років; ці засідання представляють розгляд різних типів справ у різних судах. Третій розділ «Дискурсивна стратегія судді в американському судовому засіданні» присвячено встановленню потенціалу стратегій та тактик, що формують дискурсивну стратегію судді в американському судовому засіданні. Базова роль судді в американському судовому засіданні – КЕРІВНИК ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ визначає його глобальну стратегію – УПРАВЛІННЯ; кластерні ролі РОЗПОРЯДНИК, КОНТРОЛЕР, ПОСЕРЕДНИК, ПРАВНИК кореспондують з локальними стратегіями РОЗПОРЯДЖЕННЯ, КОНТРОЛЮ, УЗГОДЖЕННЯ ПОЗИЦІЙ, АПЕЛЯЦІЇ ДО НОРМ І ПРОЦЕДУР. Ці локальні стратегії визначені інституційно та є обов’язковими до реалізації. Якщо суддя поводиться не як агент дискурсу, а як звичайна людина, він може виступати в ролі ПРИЄМНОЇ ЛЮДИНИ та реалізовувати відповідну локальну стратегію – МІЖОСОБИСТІСНОЇ КООПЕРАЦІЇ; ця роль та стратегія є факультативними. Локальні стратегії імплементуються за допомогою мовленнєвих стратегій: зв’язки між ними є лінійними або нелінійними; Мовленнєві стратегії охоплюють такі: спонукання (тактики жорсткого/м’якого спонукання), дозволу/заборони (тактики жорсткого/м’якого дозволу/заборони), інформування (тактики повідомлення, твердження, нагадування, запиту інформації) та метакомунікативну стратегію (тактики регулювання контакту та використання (елементу) фатичної бесіди). Кожна тактика має певний визначений набір прийомів та/або вербальних засобів, задіяних у реалізації тактичної/стратегічної мети. У четвертому розділі «Варіювання потенціалу мовленнєвих стратегій судді в американському судовому засіданні» подано результати аналізу якісного та кількісного варіювання мовленнєвих стратегій, реалізованих суддею. Варіювання реалізованих суддею мовленнєвих стратегій спричинено ситуаційними чинниками. Вплив цих чинників виявляється в якісному і кількісному варіюванні мовленнєвих стратегій, реалізованих у комунікативних ситуаціях «організаційна частина», «з’ясування визнання позовних вимог», «дослідження обставин справи», «дослідження доказів». Якісні відмінності засвідчені повною або частковою реалізацією певної мовленнєвої стратегії в конкретній комунікативній ситуації (повна реалізація передбачає наявність всіх, а часткова – частини тактик). Кількісні відмінності підтверджені різною питомою вагою реалізацій певної мовленнєвої стратегії в конкретній комунікативній ситуації. Варіювання реалізованих суддею мовленнєвих стратегій також спричинено особистісним чинником. Вплив судді як дискурсивної особистості виявляється у відхиленнях від середніх показників реалізації певної мовленнєвої стратегії. Через високий рівень інституційності американського судового засідання ці відхилення переважно не суттєві, але помітні. Перспективою роботи є використання розроблених теоретичних положень для аналізу стратегій та тактик інших учасників судового засідання, а також різних суб’єктів інших інституційних дискурсів, поглиблений розгляд властивостей судового дискурсу, що мають відношення до мовленнєвої діяльності судді, зокрема, виявлення варіювання не лише мовленнєвих стратегій, але й тактик, прийомів і вербальних засобів їхньої реалізації, та порівняльні дослідження стратегій та тактик судді в різних національно-мовних судових дискурсах.

У магістерській роботі було виявлено та схарактеризовано аспекти репрезентації комунікативної категорії «толерантність» в дискурсі британської королеви Єлизавети ІІ.
The paper defined aspects of the representation of the communicative category “tolerance” in the discourse of the British Queen Elizabeth II are identified and characterized.

Денисенко П. О. Лінгвальні засоби реалізації мовної особистості в англомовній дитячій літературі (на матеріалі повісті Е. Портер “Pollyanna” та її перекладу) : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник І. О. Андрєєва. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 69 с.
UA : Дипломна робота – 69 стор., 87 джерел. Об’єкт дослідження: мовна особистість в англомовній дитячій літературі та її перекладі. Мета роботи: опис лінгвальних засобів репрезентації мовної особистості у англомовній дитячій літературі та перекладі. Теоретико-методологічні засади: ключові положення теорії мовної особистості (Ю. М. Караулов, Г. І. Богін, О. О. Пушкін та ін.), жанрові особливості дитячої літератури (С. Січкар, Л. Круль, У. Гнідець та ін.). Отримані результати: до лінгвальних засобів актуалізації мовної особистості Поліанни у дитячій повісті Е. Портер “Pollyanna” належать лексикограматичні та стилістичні засоби. Лексико-граматичні засоби представлені обраними словами та словосполученнями а також скороченнями та розділовими питаннями. Серед стилістичних засобів можна виділити вигуки, повтори, апосіопезис, багатосполучникові речення. Когнітивний та прагматичні рівні мовної особистості Поліанни співпадають та реалізуються у вмінні радіти всьому навкруги. Під час перекладу даних лінгвальних засобів були використані наступні трансформації: еквівалентний переклад, підсилення значення, опущення, контекстуальний синонім, парцеляція та ін. При перекладі, не всі зазначені елементи мовної особистості Поліанни були актуалізовані. Це пов’язується зі структурною різницею між українською та англійською мовами та невдало обраними перекладацькими трансформаціями.
EN : The presented paper is dedicated to the analysis of such a topical issue as the linguistic personality in English and Ukrainian children’s literature (case study E.H. Porter’s Novel “Pollyanna”). The object of the work can be defined as the lingual means of representation of linguistic personality in children’s literature of English origin and its Ukrainian translation. The main aim of the thesis is to describe the lingual means of representation of linguistic personality in English children’s literature and its Ukrainian translation. It determines the accomplishment of such objectives as: - give the definition to the term “linguistic personality”; - analyze of different approaches to linguistic personality studies; - set out structural components of linguistic personality; - find lingual means od representation of linguistic personality in English children’s literature and its Ukrainian translation; - describe the changes that occur in linguistic means of representation of linguistic personality when translated in the Ukrainian language. The definition of a “linguistic personality” is offered in the work. There are several approaches to the research of linguistic personality, such as linguistic, cognitive, and linguacultural. Linguistic personality consists of three levels, which are lexical, cognitive, and pragmatic. Lingual means of representation of linguistic personality in English children’s literature include lexical-grammatical and stylistic means. Lexical and grammatical means are represented by the offered lexical units, use of shortenings and tag questions. Exclamations, repetition, and aposiopesis are the components of the stylistic means. Not all of the lingual means of representation of linguistic personality are present in the Ukrainian translation due to the inadequate 71 translation at some levels and/or structural differences between English and Ukrainian languages. The scientific novelty of the present research lies in the attempt to describe the peculiarities of linguistic personality representation in English children’s literature and its Ukrainian translation.

У статті описано маркери мовної репрезентації міжособистісного конфлікту суб’єктивного характеру, мовні форми і засоби реалізації конфлікту на базі реагувань особи, обґрунтовано зв’язок розвитку конфліктів з переживаннями і почуттями людини, виявлено українські лінгвокультурні причини політичних конфліктів.

У статті досліджується комунікативна тактика відмови від відповіді, способи та засоби її реалізації. Зазначається: тактика є комплексом мовленнєвих кроків, які дають змогу зовсім уникнути реакції – пряма відмова; уможливлюють приховування змісту відповідної репліки – непряма відмова. Пряма відмова передбачає мовчання, паузу, кінетичні емблеми, заперечення змісту питання, що оформлене мовними засобами. Непряма відмова – це ухилення від реакції. Тактика нерідко переводить спілкування з кооперативного в конфліктне, оскільки перебуває на нижній позначці шкали ввічливості.