Добірка наукової літератури з теми "Мовна проблематика"

Висвітлюється проблематика мовного питання в політичному дискурсі, його актуальність та місце в передвиборчих програмах кандидатівна виборах 2019 року. Проаналізована ситуація, яка склалася навколо мовноїполітики в попередні роки та її місце в передвиборчих програмах 2019 року.Розглянуті такі категорії як «виборчі технології», «мовна політика», «передвиборча програма». З’ясовано, що мовне питання й досі є актуальнимта не зникає з порядку денного української політики, хоча його роль і дещозмінилася

У представленій статті автором аналізуються категорії Символічне, Реальне, Уявне психоаналітичної теорії Жака Лана у проекції на мовну проблематику. Дослідження проблематики мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціально­гуманітарному пізнанні зумовлено тим, що взаємодія між Реальним, Уявним та Символічним має значний вплив на формування ідентичності. Причому цей вплив можна визначити і як щодо людини як суб’єкта мовної поведінки, і як щодо мовних феноменів. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних філософів та соціологів, які досліджували цю тематику, зокрема вивчали функціонування уявного та символічного в системі соціальних та політичних відносин, в соціальній структурі та в структурі мови. Однак соціологічний аналіз категорії Символічне, Реальне, Уявне у проекції на мовну проблематику не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є здійснення інтерпретації мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціально­гуманітарному пізнанні в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бурдьє, Е. Гіденс, Ф. де Соссюр, П. Бергер, Т. Лукман, Дж.Г. Мід. У статті запропоновано інтерпретацію мовної ідентичності як Символічного, Реального та Уявного у сучасному соціально­гуманітарному пізнанні, яка дозволяє описати мовну ідентичність як таку, що засвоюється індивідом за допомогою оцінок, застосовується для побудови власної картини світу за допомогою символів та відтворюється за допомогою поведінки, структурованої уявними категоріями. Незважаючи на існування множини варіантів інтерпретації мовної ідентичності проекція категорій Символічне, Реальне та Уявне на мовну проблематику може стати новаторським підходом у дослідженні мовних феноменів, адже дозволяє змістити акценти з стандартизованих методик на рефлексивні з метою виявлення глибинних сенсів та кодів досліджуваного явища, феномена, процесу.

У представленій статті автор аналізуює соціологічні параметри поняття «мовна спільнота» в контексті мовної ситуації в Україні. Дослідження проблематики поняття мовна спільнота на соціологічному рівні наразі потребує виваженого структурування та ретельного осмислення. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних і закордонних соціологів, які намагались виявити механізми та чинники становлення молодої особистості, її соціальну обумовленість. Однак соціологічний аналіз поняття мовна спільнота не був представлений у роботах дослідників, тому метою роботи є розкриття соціологічного змісту поняття «мовна спільнота» в контексті наукових доробок таких дослідників, як П. Бергер, Т. Лукман, Дж. Гамперц, У. Вайнрайх. У статті пропонується аналіз робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників у сфері соціолінгвістики, соціології мови на основі спільних рис в тлумаченнях поняття мовної спільноти. Обґрунтовано роль мовної спільноти у конструюванні соціального простору в контексті теорії П. Бергера та Т. Лукмана.Охарактеризовано у статті соціологічний підхід до пояснення мовної спільноти як агента соціалізації індивіда. Автор вважає, що поняття перебуває у зв’язку з категоріями мовна ситуація, мовна ідентичність, мовні процеси. Осмислено стан мовної спільноти залежно від статусу мов у суспільстві.

Розглядаються основні аспекти використання мови в сучасній філософії, яка сама є набором специфічних мовних ігор, що відбуваються за певними правилами. Вказано, що мовні ігри в філософії, використання слів з нечітко визначеним сенсом, застосування метафор і тропів, є не стільки недоліком метафізичного дискурсу, як вважають представники аналітичної філософії, а необхідністю, оскільки більш-менш повне відображення антропологічної і екзистенціальної проблематики вимагає саме таких лінгвістичних форм. Внутрішня картина свідомості людини не є чітко спланованою будовою, або планом, на якому відображаються всі ментальні компоненти, скоріше це сутінкова зона із невизначеною топологією, яка до того ж дуже рухлива. В той час, коли досліднику вдається вхопити щось постійне і чітке у внутрішньому світі людини, картина починає змінюватися, об’єкт трансформується до невпізнаваності, що робить недоречною будь-яку класичну наукову методологію. Теж саме можна сказати про філософські дослідження мови, культури, релігії, які постіно уникають чітких визначень і локалізації. Саме тому мова метафізики є відносно оптимальною для дослідження цих складних утворень і завдання полягає не в тому, щоб спростити і деметафорізувати мову філософії, а навпаки, в її подальшому розвитку і ускладненні.