Добірка наукової літератури з теми "Мовлення писемне"

Проаналізовано відмінності бімодально-білінгвального підходу від мономодальнобілінгвального підходу. Окреслено ключові положення бімодально-білінгвального підходу в освіті осіб із порушеннями слуху. Обґрунтовано доцільність зміни пріоритету у вивченні словесної мови з усного на писемне мовлення та читання. Розкрито роль та специфіку використання природного жестового мовлення як засобів навчання. Визначено зміст і особливості корекційно-розвиткової роботи при бімодально-білінгвальному підході.

Стаття присвячена проблемі формування культури мовлення майбутніх вчителів початкових класів як складової професіограми педагогічної майстерності. У статті обгрунтовано теоретико-методологічні основи формування культури мовлення студентів педагогічних закладів вищої освіти. Охарактеризовано основні підходи формування культури мовлення майбутніх вчителів: компетентнісний, суб’єктно-діяльнісний, інтегративний,культурологічний. Доведено, що професійна підготовка студентів – це цілісний системний інтерактивний процес, який визначає особистісний ріст майбутнього педагога, забезпечує професійну адаптацію й сприяє успішній реалізації соціально-педагогічної діяльності. Для визначення змісту культури мовлення вчителя був проаналізований освітній стандарт, в процесі якого розкрито вимоги до результатів освоєння основних освітніх програм бакалаврату, серед яких: загальнокультурні й професійні компетентності, якими повинен володіти випускник. Відомо, що студентприходить в університет із певною культурою мовлення. Вона може бути достатня або недостатня, багата або бідна, деформована або низька, тощо. Завдання педагога полягає в тому, щоб довести мовлення студента до рівня необхідного вчителеві, тому що мовлення педагога виступає засобом навчання й виховання, воно відрізняється своїм призначенням, місцем і роллю в розв'язку педагогічних завдань. Зроблено висновок, що культура мовлення бакалавра закладена в майбутній професійній діяльності. Аналіз дозволив дійти висновку, що до культури мовлення випускника педагогічних спеціальностей висуваються підвищені вимоги. Ці вимоги знаходять своє відображення при формуванні таких компетентностей, як: здатність логічно та вірно будувати усне й писемне мовлення, здатність використовувати навички публічного мовлення, ведення дискусії й полеміки, володіння основами мовної професійної культури. Результат підготовки вчителів початкових класів передбачає їх готовність до володіння мистецтвом слова, а саме: його багатством, голосовими характеристиками, зовнішнім проявом сутності мовлення (міміки, пантоміміки, позиції,дистанції). Реалізація рівня володіння культурою мовлення вимагає особливої підготовки з боку вчителя початкових класів, сформованості у них мовної компетентності, основ, які закладаються в процесі їх професійної підготовки.

У статті розглянуто особливості процесу розвитку писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності, що потребує мотиваційного забезпечення, створення атмосфери інтелектуальної взаємодії шляхом застосування інтерактивних методів навчання. Автор обгрунтовує необхідність урахування кореляції між добором інтерактивних стратегій та етапністю роботи над писемним мовленням школярів.

У статті проведено теоретичний аналіз понять «компетенція», «компетентність» та, зокрема, «комунікативна компетентність» особистості молодшого школяра в науковій парадигмі. Виявлено багатогранність цих термінів, що пояснюється актуальністю та водночас складністю підходів до їх вивчення. Охарактеризовано структуру комунікативної компетентності. Встановлено, що навчання української мови, літературного читання потребує комунікативного спрямування, щоб діти у процесі навчально-мовленнєвої практики навчалися використовувати мову, засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі, ураховуючи обставини мовлення.

Статтю присвячено дослідженню локальних маркерів у писемних пам’ятках офіційноділового стилю другої половини XVII–XVIII ст., окресленню тенденцій розвитку староукраїнської мови цього періоду. Джерельну базу пропонованої розвідки формують ділові документи з Гуцульщини другої половини XVIII ст., зібрані О. Маковеєм і представлені М. Грушевським на ІІ асіданні «історично-фільософічної секції» Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1909 р.) та акти Лохвицької ратушної книги другої половини XVII ст. Встановлено, що попри усталений віками структурний каркас ділових пам’яток, вони репрезентують елементи живого народного мовлення, що відображені найяскравіше в основній частині документа, де викладено суть справи. Наголошено, що дослідження українського мовного простору у діахронії крізь призму писемних пам’яток офіційно-ділового стилю актуалізує потребу реалізації новітніх лексикографічних студій з урахуванням сучасних форм комп’ютерного опрацювання текстів та удоступнення їх широкому загалу, створенням нової методології словникових студій, нових типів лексиконів.

Мета роботи – вивчення зарубіжного досвіду (німецького та англійського), власне теоретичних аспектів їхнього писемного мовлення, його основних сфер функціонування та видів. Основна частина. Доведено, що писемна мова будь-якої культури має бути вивчена на різних рівнях; тенденція до вивчення усної мови на практиці також набуває пріоритету. Враховуючи технічні нововведення сучасного спілкування, було припущено, що можна передбачати відсутність культури писемного мовлення на побутовому рівні та навіть культури написання взагалі. Актуальність дослідження авторами обумовлена ​​суб’єктивною свідомістю письма, що проявляється у загальних тенденціях в іноземних мовах. На основі зарубіжних наукових ресурсів проаналізовано основні сфери письма. Обґрунтовано необхідність вивчення основ­них тенденцій розвитку культури письма для формування комунікативної компетенції. Було визначено певні типи письма (написання в школі, література, щоденне письмо та фіксоване приватне спілкування) й основні принципи їх диференціювання. Висновки. Зменшена потреба у написанні зумовлена збільшенням механізації зв’язку: словесна комунікація через телефон дедалі частіше замінює індивідуальну приватну кореспонденцію; з іншого боку, менша потреба у приватному письменстві через широкий спектр сучасних засобів зв’язку. Досліджені основні моделі написання, тобто спонтанне письмо, епічне написання, концептуальне письмо, публіцистичне письмо, наукове письмо та літературний переклад, дали можливість припустити занепад культури письма в майбутньому.

У статті розглядаються організаційно-педагогічні умови формування культури орфографічного письма в початковій школі. Проаналізовано прийоми успішного засвоєння орфографії молодшими школярами. Зроблено акцент на реалізації індивідуально-диференційованого підходу до учнів на сучасному уроці рідної мови при вивченні орфографічного матеріалу у зв’язку з фонетичним, лексичним і граматичним та схарактеризовано триетапну систему формування орфографічних умінь і навичок: спеціальна робота з вивчення правил орфографії; орфографічна робота під час вивчення граматичного матеріалу; вправляння під час розвитку зв’язного мовлення учнів у побудові писемних висловлювань. Наголошено на тому, що формування культури орфографічного письма є тривалим процесом, який залежить від індивідуально-психологічних особливостей учнів початкових класів, умотивованого поєднання вчителем фронтальних, індивідуально-групових та індивідуальних форм мовної освіти. Представлено методику правописних вправ, які б забезпечили сталий характер культури орфографічного письма здобувачів початкової освіти. Визначено, що диференціація навчання орфографії в початковій школі вимагає доцільного добору методичного забезпечення, варіативності видів навчально-мовної діяльності, підпорядкування системи орфографічних вправ етапу опанування молодшими школярами орфографічної навички. Зроблено висновок, що результативність формування орфографічної культури письма потребує актуалізації опорних орфографічних знань, умінь і навичок, упровадження орфографічних завдань різного рівня складності: вправ за зразком, конструктивних, вправ з творчого або вільного письма тощо.

Руцька Л. В. Жанровий підхід у навчанні англомовного писемного мовлення у студентів-філологів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник Т. О. Пахомова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 68 с.
UA : Робота викладена на 68 сторінках друкованого тексту . Перелік посилань включає 85 джерел, 3 додатки. Об’єкт дослідження – жанровий підхід до навчання англійського писемного мовлення майбутніх вчителів іноземної мови. Мета дослідження – надати теоретичне обґрунтування та практичні методичні рекомендації для формування професійно орієнтованої жанрової компетенції в англійському писемному мовленні майбутніх вчителів іноземної мови. Теоретико-методологічні засади: особливості навчання іншомовного письма як виду мовленнєвої діяльності досліджувались у працях С. П. Кожушко, О. Б. Тарнопольського, Т. В. Яхонтової, С.Ю. Ніколаєвої та інших науковців. Проблема жанрової компетенції досліджувалась в лінгвістиці (І. В. Арнольд, Г. М. Дзіман, І. В. Корнейко), в методиці навчання іноземних мов (С. С. Бабенко, Н. М. Карпенко, Н. К. Скляренко). Отримані результати: писемне мовлення є однією з основних комунікативних навичок сучасного викладача іноземної мови. В методиці навчання іноземних мов виокремлюються два види письма: академічне та практично-функціональне. До жанрів практично-функціонального письма належать всі форми листування (офіційного та особистого), ревю, нариси та ін.. Кожен з вказаних жанрів має власні ознаки та особливості. Жанровий підхід у навчанні ПМ ґрунтується на ознайомленні зі структурними, стилістичними, комунікативними та лексико-граматичними характеристиками текстів різних жанрів. В ході навчального експерименту було встановлено ефективність жанрової технології у формуванні навичок англомовного ПМ студентів-філологів на рівні 12%.
EN : The work is represented on 68 pages of printed text. The list of references includes 85 sources , 3 additions. The presented piece of writing is dedicated to the research of efficiency of genre approach in the process of developing students’ writing skills. The object of the work is genre approach as a methodical technology in teaching foreign languages and its efficiency for the aims of improving writing skills of future English language teachers. The main purpose of the paper is to examine the effectiveness of the genre technology for improving writing skills of students-philologists. It demanded the accomplishment of the following aims: - to study theoretical foundations of genre approach; - describe specific features of different writing genres; - to conduct teaching experiment in order to ascertain the level of genre approach efficiency. The research describes peculiarities of genre approach in the methods of developing writing skills. Two kinds of writing are distinguished: academic and functional writing. Functional writing includes all types of correspondence (both formal and informal), reviews and essays. Each genre has own specific features, such as structure, context, style, vocabulary and grammar. Genre approach is founded on introduction of these peculiarities and creating pieces of writing in accordance with them. The results of the teaching experiment showed that the level of genre technology effectiveness is equal to 12%.

У магістерській роботі визначено сутність інтерактивного навчання та роль інтерактивної технології «веб-квест» у навчальному процесі, проаналізовано особливості інтерактивної технології «веб-квест» як засобу формування компетентності у професійному писемному та монологічному мовленні майбутніх учителів англійської мови.
The research is devoted to studying of the future English teachers’ competence in professional writing and monological speech with the usage of the interactive technology “web-quest”. The essence of interactive teaching and the characteristic features of the interactive technology “web-quest” in forming competence in professional writing and monological speech are analyzed.