Добірка наукової літератури з теми "Мобільні бойові групи"

В статті проведено аналіз сучасних збройних конфліктів. На основі проведеного аналізу визначено обґрунтований обсяг завдань, що можуть виконуватись мобільними тактичними групами під час ведення бойових дій. Дано визначення, що розуміється під мобільною тактичною групою, вказано її орієнтовний склад та особливості створення. Визначені можливі способи дій мобільних тактичних груп, в залежності від виду бою. Запропоновано подальший порядок та особливості проведення досліджень, що полягає у проведенні оцінювання ефективності бойового застосування мобільних тактичних груп на основі відповідних показників з урахуванням завдань та обґрунтованого складу цих груп.

Стаття досліджує передумови активізації процесу розробки мобільних роботів напочатку XXI сторіччя. Наведено перелік факторів, що безпосередньо впливають на інтенсифікацію розвитку робототехніки. Процес зростання кількості розробок в цьому секторі обумовлює необхідність їх чіткої класифікації. Автором запропоновано систему класифікації бойових наземних роботизованих комплексів в розрізі масо-габаритних характеристик та ступеню їх автономності. Сформована класифікаційна таблиця, де наведено типові приклади роботизованих комплексів відповідно до різних квадрантів. Таблиця побудована виходячи з п’яти масо-габаритних груп наземних роботизованих комплексів та чотирьох рівнів автономності. Окремо по кожному квадранту таблиці надані головні тактико-технічні характеристики роботизованих комплексів, що заявлені розробниками та безпосередньо впливають на ефективність зразків. Такі показники як радіус телекерування роботом з боку оператора, швидкість пересування, тривалість роботи на одній зарядці, можливість додаткового корисного навантаження або бойові можливості наведені для всіх зразків. В наступній таблиці проаналізовані тактико-технічні характеристики та переваги різних роботизованих комплексів для висвітлення їх ефективності та зручності під час експлуатації. Серед провідних факторів, що безпосередньо впливають на ефективність зразків автор відокремив наступні: тип приводу, наявність легкозаймистих речовин на борту, легкість старту роботи роботизованого комплексу в складних метеорологічних умовах, акустична, термічна та візуальна непомітність, наявність власного повноцінного бойового модуля та вбудованої системи автономного руху. Наприкінці статті згадується про потужний рух проти роботів-вбивць (Campaign to Stop Killer Robots) та його відомих адептів з усього світу. Наведено визначення автономної зброї та її відмінності від зброї, керованої оператором. Вказано на головні загрози, пов’язані із автономною зброєю. Запропоновано також думку автора щодо перспектив руху “Campaign to Stop Killer Robots” в умовах поглиблення конфліктів по всьому світу.

У проблемно-хронологічній послідовності досліджено процес використання ударних гелікоптерів AH‑64 «Апач» як складової частини тактичних груп у воєнних конфліктах на прикладі операцій «Буря в пустелі» і «Свобода Іраку». Автором зазначено, що воєнні конфлікти кінця XX ст. і першого десятиліття XXI ст. характеризуються домінуючим застосуванням авіації, у тому числі армійської. Війни в районі Перської затоки достатньо повно продемонстрували правильність курсу на підвищення ролі армійської авіації в бою, а також їхньої тісної взаємодії з іншими родами сухопутних військ та тактичною авіацією. Проаналізовано вплив ударних гелікоптерів із високоточним озброєнням на загальновійськовий бій та доведено необхідність перегляду принципів застосування інших засобів вогневого ураження. Відображено злагодженість дій та налагоджену координацію засобів ураження різноманітних родів та видів збройних сил, уміння ударних гелікоптерів працювати в рамках мережецентричної моделі бойових дій. Порівняльна характеристика специфіки застосування ударних гелікоптерів як складової частини тактичних груп обох операцій дала змогу простежити еволюційні зміни гелікоптерів як засобу вогневої підтримки сухопутних військ. Доведено, що значне підвищення бойових можливостей армійської авіації було досягнуто за рахунок її використання у складі мобільних угрупувань: загальновійськових, гелікоптерних та гелікоптерно-літакових тактичних групах. Їх використання дало змогу підвищити вогневу міць і мобільність з’єднань та частин сухопутних військ з одночасним зменшенням їхнього кількісного складу та втрат особового складу, оскільки головний акцент робився на нанесенні максимального вогневого ураження противнику високоточним озброєнням на всю глибину його побудови до моменту безпосереднього зіткнення з ним. За допомогою загальнонаукових методів аналізу, синтезу та моделювання проаналізовано застосування ударних гелікоптерів як складової частини тактичних груп та визначено їхні основні завдання і способи їх виконання.

Мета дослідження – визначити шляхи утилізації медичних відходів у польових умовах у відповідності з діючою нормативно-правовою базою.У польових умовах найбільш актуальною, чисельною і небезпечною групою відходів, яка потребує першочергового вирішення, є відходи групи В – інфіковані та потенційно інфіковані відходи, які мали контакт з біологічними середовищами інфікованого матеріалу. Висновки. Виходячи з положень, вимог і рекомендацій нормативно-правових актів, аналізу наукової літератури, рекомендуємо:1. У польових умовах при веденні бойових дій реально можливі лише етапи збирання, сортування та маркування медичних відходів у відповідні ємності та їх подальша евакуація за межі оперативної зони.2. При збиранні, сортуванні та маркуванні медичних відходів керуватися вимогами наказу МОЗ України від 08.06.2015 № 325 «Про затвердження Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами».3. У подальшому медичні відходи повинні транспортуватися до місць утилізації – мобільні та стаціонарні госпіталі, які мають бути обладнані пересувними або стаціонарними інсинераторами (за їх відсутності – укладати договори з установами, які мають відповідні технічні засоби для безпечного знищення медичних відходів). Зазначені рекомендації щодо утилізації медичних відходів у польових умовах при проведенні бойових дій відповідають вимогам міжнародного, вітчизняного законодавства та стандартам НАТО.

Презентовано погляд на мобільні застосунки як перспективний інстру-мент запобігання руйнівним наслідкам психотравматизації в період гібридноївійни. Обстоюється думка, що реабілітаційні впливи мають у першу чергудопомогти постраждалим встановити причинно-наслідкові зв’язки між травма-тичними подіями і відповідною симптоматикою, тому ключовим завданням єспецифіковане інформування населення. Курс “Соціально-психологічна під-тримка адаптації ветеранів”, інтегрований у застосунок “Карманный психолог”,представлено як інструмент такого інформування та опрацювання психотрав-матичного досвіду в парадигмі когнітивно-поведінкового підходу. Описанорезультати емпіричної перевірки ефективності згаданого застосунку. Наведеновідомості щодо організації дослідження: тактики (план для двох нееквівалентнихгруп із попереднім і повторним вимірюванням та експериментальним впливом);вибірки (ветерани АТО – 57 чоловіків віком від 26 до 34 років, які повернулисяіз зони бойових дій від 3-х місяців до 1 року тому); порядку збирання та обробкиданих (онлайн-анкетування за “Шкалою впливу подій”, визначення внутріш-ньогрупових норм, оцінка нормальності розподілу, визначення розбіжностейза t-критерієм Стьюдента). Визначено, що в результаті використання застосункусеред досліджуваних експериментальної групи найпомітніше послабилися тен-денції уникання розмов і спогадів про травматичний досвід (шкала уникненняt = 3,7 при р = 0,001), однак значущі зміни відбулися і за шкалами інтрузії (t = 2,6при р = 0,013) та гіперзбудження (t = 2,2 при р = 0,034). З’ясовано умови, за якихефективність досліджуваного застосунку зберігатиметься: прихильні до техно-логій користувачі, їхня вмотивованість щодо самодопомоги та невисокі загальніпоказники психотравматизації. Запропоновано способи включення мобільногозастосунку в психореабілітаційний процес на просвітницькому, діагностич-ному, базисному та профілактично-підтримувальному етапах.

У статті розглядається один з напрямків інформаційних операцій, які проводяться Російською Федерацією проти України, - це психологічний вплив на особовий склад силових структур: ЗС України та інших збройних формувань і правоохоронних органів, які задіяні в АТО/ООС на сході України. Проаналізовано використання військової техніки радіоелектронної боротьби для здійснення психологічного впливу на особистість військового на полі бою. Використовуються засоби встановлення перешкод для унеможливлювання трансляції українського телебачення. Також для розсилки смс-повідомлень використовується військовий комплекс радіоелектронної боротьби виробництва РФ РБ-341В «Леєр-3», призначений для проведення РЕБ у мережах сотового зв’язку стандарту GSM. Всі смс-повідомлення можна умовно поділити на категорії: «смс-страшилки» (залякування і образи українських військових. Також в цих повідомленнях міститься і пропозиція здатися у полон і інформація про те, як це можна зробити), «смс-борг» (повідомлення від нібито банківських структур про негайне погашення заборгованості, якої у військового насправді немає), «смс-лозунги» (різноманітні лозунги, які розраховані на виникнення у військового недовіри до командування і діючої влади взагалі), «смс-фейки» (неправдива інформація, яка має викликати у військового паніку, і порушити виконання ним наказів своїх командирів). У поодиноких випадках українські військові отримували неправдиві смс-повідомлення з інформацією про тяжку хворобу їх близьких. Також на мобільні телефони цивільних, які перебували поряд з військовими на передовій, надходили смс-повідомлення, які можна умовно об’єднати у групу «смс-зрада» (вони мали на мету викликати недовіру до українських військових, і особливо до Національної гвардії України, і також невдоволення українською владою). Наводяться приклади кожного виду смс повідомлень з аналізом їх впливу на особистість військового.