Добірка наукової літератури з теми "Мистецькі практики"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Мистецькі практики".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Мистецькі практики"
1
Бабій, Надія Петрівна. "ВЗАЄМОДІЯ МИСТЕЦТВ ТА АКТУАЛЬНИХ ПРАКТИК У ПОЕТИЧНИХ ЕКСПЕРИМЕНТАХ 90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 248–63. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247167.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — виявити взаємодію мистецтв та митців у нових формах репрезентації тексту через актуальні практики поетичних експериментів. Завданнями визначено: в теоретичному плані — розглянути культурно-мистецькі експерименти 90-х рр. XX століття, створені на основі мови як символічної знакової та звукової системи, у практичному — дослідити роль особистості в естетичному періоді. Методи дослідження: використано когнітивно-комунікативний підхід дискурсивного аналізу, в якому готові тексти розглядаються через відтворення у соціальному просторі. Фокальний метод сенсаційної історії дозволив зосередитися на медійних постатях (поетах) та подіях. Наукова новизна. Автор розглядає проблематику поетичних експериментів 90-х років ХХ ст., головним чином залучаючи джерела візуального мистецтва та культурології. Висновки. Доведено, що наприкінці ХХ сторіччя відбулася зміна ціннісних орієнтирів мистецької сфери з автономних на деконструктивні та експериментальні. Відзначено активізацію арт- практик: перформансу, хепенінгу, стріт-арту та інших синтетичних форм, що залучали до дискурсу альтернативні простори та широку аудиторію; обʼєднували в ролі виконавців поетів, художників, театралів, рок-музикантів. Сфера впливу культурно-мистецьких діячів стала важливою складовою пострадянської культури Західної України, повʼязаної з ерою фестивалів. Підтверджено, що популярності набули мовні ігри, реалізовані, в тому числі, через візуальність. У поетичних перформансах, поезооперах відзначено артистизм авторів, домінування дії над текстом, інтерпретацію тексту відповідно до аудиторії, залучення інших медіа, активну комунікацію із глядачем, карнавальність культури. Маргінальні форми літературного стріт-арту стали соціальним явищем, особистісним бунтарством, протестним актом та антидискурсом, що захоплювали найширші верстви учасників. Колаборація поезії з рок-музикою поєднувала зірковість авторів із мистецьким та політичним бунтом, декларуючи серед найширшої аудиторії свято емоційної та фізичної свободи.
2
Бабій, Надія Петрівна. "АКТУАЛЬНІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКІ ПРАКТИКИ ТА ПРОЦЕСИ: ПРОБЛЕМАТИКА НАУКОВОГО ДИСКУРСУ". Питання культурології, № 36 (25 грудня 2020): 69–78. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.36.2020.221047.
Повний текст джерела
3
Варданян, Марина. "Перекладацька діяльність української діаспори ХХ століття: напрями та здобутки". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 14 (20 лютого 2020): 16–26. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v14i0.3790.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначаються три головні напрямки перекладацької діяльності української діаспори. Перший напрямок сягає власне формування перекладацтва в українському зарубіжжі, що пов’язано з історією перекладу. Оскільки перекладачі українського зарубіжжя зазвичай були переважно теоретиками та критиками художнього перекладу, другий напрямок перекладацької діяльності розкриває питання теоретичних аспектів перекладу (питання перекладу поезій, вивчення принципів укладання перекладних антологій, жанрів перекладу тощо). Третій напрямок охоплює власне мистецькі практики перекладачів українського зарубіжжя, постаті яких узагальнюються за різними критеріями.
4
ВІННИК, Наталія. "ДУХОВНО-БУТТЄВІ ПРАКТИКИ ПІДВИЩЕННЯ СВОБОДИ ВИБОРУ ПОВЕДІНКИ В СТРЕСОВІЙ СИТУАЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (11 травня 2022): 19–23. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано застосування технологій для підвищення свободи вибору поведінки у стресовій ситуації. Зазначено, що психологічний супровід особистості в період кризи, наразі є найактуальнішою проблемою нашого часу. Метою статті є пошук прийомів, способів і засобів, які допомагають людині справлятися з життєвими труднощами, підвищуючи ступінь її свободи вибору при зіткненні з ними. Проаналізовано основні негативні тенденції, що керують поведінкою людини у стресовій ситуації. Констатовано, що хоча, питання про конструктивність поведінки вимагає аналізу складної інтеракції між особистістю і зовнішньої ситуацією, в якій розгортається вибір, але, більшість стресогенних ситуацій незалежно від об’єктивних труднощів мають загальну особливість, яка виражається в обмеженні свободи поведінки людини в ній. Виходячи з цього, автору здається розумним не визначення конструктивності різних варіантів поведінки, а пошук інноваційних практик психологічного супроводу особистості в життєвих кризах. І в цьому сенсі багатий матеріал для аналізу представляє досвід і теоретичні позиції коучінгу, який має науково-методологічне підґрунтя. Основними джерелами коучингу як сучасної концепції практичної психології є спортивне тренерство, мистецькі моделі наставництва та духовно-буттєві практики. В роботі представлено три коуч-практики: рефреймінг, рух від результату та техніка дисоціації при роботі зі стресом. Висновки. У роботі доказово показано, що застосування духовно-буттєвих практик коучингу в умовах кризи є актуальним та життєво необхідним як для всіх сфер бізнесу так і в особистому плані, адже це сприяє створенню умов для якісних змін життєдіяльності людини, що неминуче призведе до отримання бажаного результату відповідно до власних вимог та нового витка у саморозвитку.
5
Тормахова, Анастасія Миколаївна. "КУЛЬТУРНА АНАЛІТИКА ЛЬВА МАНОВИЧА: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ". Питання культурології, № 37 (28 травня 2021): 71–79. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.37.2021.236001.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — дослідити специфіку культурної аналітики як теоретичного концепту Льва Мановича та визначити можливості його практичного застосування для аналітичної та експертної діяльності у сфері культури. Методологія дослідження пов’язана з використанням методу аналізу, який спрямований на окреслення особливостей теоретичного концепту Льва Мановича; методу аналогії з метою демонстрації застосування результатів роботи Cultural Analytics Lab та практики здійснення аналітичної діяльності у сфері культури. Прогностичний метод залучено задля висвітлення алгоритму проведення аналітики культури, яка має рухатись у логіці від збору даних до їх експертної інтерпретації. Наукова новизна полягає в окресленні можливостей практичного застосування напрацювань Льва Мановича у сфері культурної аналітики. Висновки. Сфера культури є динамічною системою, яка перманентно змінюється. Це спричинює моніторинг того, яким чином модифікуються різні сектори культури, мистецькі практики та креативні індустрії. Видозміни та розвиток культурного простору обумовлюють необхідність його дослідження та формування нової методології. Розробки Льва Мановича, здійснені у Cultural Analytics Lab, відкривають новий інструмент, що може застосовуватись для візуалізації даних про культуру, зокрема про цифрові та оцифровані дані. Культурна аналітика є комплексним підходом, що спирається на досягнення різних дисциплін — мистецтвознавства, історії, соціології комп’ютерних наук та власне культурології, і може сприйматись як початковий етап, за яким буде відбуватись експертна діяльність. Здійснення розвідок у сфері культури нерозривно пов’язане із застосуванням міждисциплінарного підходу, коли не лише надається об’єктивна інформація, але й вона підлягає інтерпретуванню з боку експертів та фахівців у цій гуманітарній царині.
6
Тормахова, Анастасія. "СУЧАСНИЙ МУЗЕЙ ЯК ПРОСТІР ХУДОЖНЬОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ : ДОСВІД THE MUSEUM OF MODERN ART (МОМА)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 76–81. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.500.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються особливості функціонування сучасних закордонних музеїв, для яких притаманна багатоаспектна діяльність. Відзначено, що музейні установи є не лише місцем збереження мистецьких артефактів, але й осередками, в яких реалізуються освітні програми. Проаналізовано практику проведення в музейних установах інтерактивних занять, поширену в країнах Західної Європи та США. На прикладі діяльності The Museum Of Modern Art (МОМА) розкриваються основні вектори сучасних практик у музеї, які включають групові форми інтеракції з мистецькими артефактами, їх осмислення через ігровий метод та гейміфікацію, різні аналітичні роботи. Підкреслено, що музейні практики можуть включати нові шляхи комунікації з творами мистецтва. Форми музейної діяльності передбачають інтерес до збагачення досвіду сприйняття мистецьких творів та активізацію творчого начала. Наголошено на перспективності вектору розвитку The Museum Of Modern Art (МОМА). В даній інституції впроваджуються онлайн-курси, які відображують результати актуальних розробок, що на практиці реалізуються співробітниками музейної установи.
7
ЗОЗУЛЯ, Катерина. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПОЗАШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СЬОГОДЕННЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 74–82. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досіджено та проаналізовано організацію навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах у контексті сьогодення. Мета дослідження – проаналізувати особливості організації навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах освіти. Зазначено, що на сучас- ному етапі організація навчання хореографії згідно із Законом «Про позашкільну освіту» та Положенням про позашкільний навчально-виховний заклад може відбуватися в комплексних позашкільних навчально-виховних закладах (палаци та будинки для дітей і юнацтва, центри дитячої й юнацької творчості, які включають творчі об’єднання за інтересами: гуртки, секції, ансамблі, театри) та профільних позашкільних навчально-виховних закладах (початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, школи мистецтв, дитячо-юнацькі спортивні школи тощо). У процесі написання статті були застосовані методи аналізу, синтезу та теоретичного узагаль- нення науково-методичної літератури. Визначено головне завдання та мету навчання хореографії молодших школярів у закладах позашкільної осві- ти. Вивчено та узагальнено педагогічно цінний досвід організації навчання хореографії дітей молодшого шкіль- ного віку в позашкільних закладах України. Подано аналіз відомих художніх колективів, танцювальних та хорео- графічних гуртків, ансамблів народного, сучасного та сучасного спортивно-бального танцю. Установлено, що навчання хореографії дітей молодшого шкільного віку в позашкільних закладах на сучасному етапі відбувається в аматорських колективах та в профільних мистецьких установах. З’ясовано, що навчання хореографії в танцювальних та хореографічних гуртках, ансамблях та студіях відбувається на основі автор- ських програм керівників, які складені на основі програм із позашкільної освіти художньо-естетичного напряму. Автор убачає перспективи подальших досліджень у подальшому вивченні теорії й практики організації навчання хореографією як у новій українській школі, так і у позашкільних закладах освіти.
8
Oksana, Dondyk. "Новітні жанрово-стильові тенденції у концертній діяльності академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles»)". Музичне мистецтво і культура, № 25 (20 грудня 2017): 326–38. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-25-326-338.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: проаналізувати прояви новітніх жанрово-стильових тенденцій, котрі простежуються у сучасній концертно-сценічній практиці Академічного камерного хору «Хрещатик» (на прикладі аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles»). Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні універсальних наукових методів: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, структурного та компаративного аналізу, систематизації, узагальнення. Використання вказаних методів дає змогу виявити і детально проаналізувати концертно-сценічні та образно-драматургічні параметри, покладені в основу творчих пошуків у процесі роботи над мистецьким проектом «Класика жартома: Choir Smiles». У цьому контексті особливого значення набуває аналіз оригінальних новаційних алгоритмів, творчо втілених режисером-постановником та керівництвом хору, сутність яких актуалізується на перетині різних мистецьких площин та жанрово-стильових і хронотопічних ареалів. Наукова новизна полягає у збагаченні сучасного музикознавства новими аналітичними розробками та спостереженнями щодо функціонування новітніх жанрово-стильових тенденцій у сучасній вітчизняній камерно-хоровій сценічній практиці. В зв’язку з цим особливої наукової цінності набуває впровадження в науковий вжиток цілком оригінальної авторської дефініції, котра характеризує створення принципово нового жанру мистецтва – «театр хорової мініатюри». Висновки. Виходячи з проведеного аналізу сценічного проекту «Класика жартома: Choir Smiles», є підстави стверджувати, що у мистецькій діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» простежуються, принаймні, дві новітні жанрово-стильові тенденції. Одна з них спрямована на залучення до хорової концертно-сценічної практики специфічних лексичних елементів, притаманних суто театральним, хореографічним та кінематографічним жанрам: використання візуально-сценічних ефектів (застосування характерних кінематографічно-операторських прийомів, зокрема рапіду, стоп-кадру, зіставлення різних візуальних ракурсів тощо). Інша – характеризується прагненням до хронотопічно-еклектичного стильового синтезу, пов’язаного із поліваріантним поєднанням всесвітньо відомих музичних «емблем», втілених у конкретних інтонаційно-ритмічних формулах вітчизняної та зарубіжної музики минулого і сучасності. Принципово важливим новаторським фактором творчої діяльності колективу є трансформація аудіо-візуальних параметрів сценічного простору (переміщення різних груп хористів-виконавців, хореографічні мізансцени, різнорольові співвідношення), яка здійснюється відповідно до режисерського задуму, водночас, оптимально враховуючи актуальні запити різноманітної аудиторії. Отже, є підстави стверджувати, що невід’ємною складовою мистецької діяльності Академічного камерного хору «Хрещатик» є експериментальний пошук оригінальних музично-драматургічних алгоритмів, спрямованих на оптимальне розкодування музично-сценічної інформації, запрограмованої в мистецькій концепції режисера-постановника та художньому задумі конкретного композитора.Ключові слова: концертна діяльність Академічного камерного хору «Хрещатик», жанрово-стильовий синтез, експериментальні сценічно-хорові концепції, театр хорової мініатюри.
9
Миронюк, Наталія Миколаївна. "Становлення мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського інституту культури імені О. Є. Корнійчука". Танцювальні студії 4, № 2 (29 грудня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7646.4.2.2021.249281.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – проаналізувати процес становлення мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії КДІК ім. О. Є. Корнійчука. Методологія. Систематизація інформації, розгляд подій у хронологічній послідовності, екстраполяція змісту поняття «наукова школа» в художньо-педагогічну галузь дозволили здійснити науково об’єктивне дослідження. Наукова новизна. Вперше проаналізовано створення кафедри хореографії Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука в аспекті становлення художньо-педагогічної школи. Висновки. Створення першої в УРСР кафедри хореографії у Київському державному інституті культури імені О. Є. Корнійчука стало одночасно фундаментом для мистецько-педагогічної школи, лідер якої К. Василенко об’єднав однодумців, що дотримувалися прогресивних принципів єдиної творчої команди, здатної до критики та самокритики, паритетних стосунків керівника-лідера та членів команди. Серед першого складу кафедри, що стояв біля витоків мистецько-педагогічної школи, – А. Гуменюк, Г. Березова, В. Володько, В. Пасютинська, Ф. Баклан та ін. Специфіка такої школи полягає в синтезуванні педагогічної, мистецької та наукової діяльності. Постановочна творчість педагогів та студентів, виконавська діяльність студентів в інституті та поза ним, участь у різних мистецьких заходах дозволяє розглядати діяльність кафедри хореографії не лише як навчально-тренувальну практику, а як внесок у розвиток хореографічного мистецтва. Основним напрямом діяльності мистецько-педагогічної школи було обрано розвиток народно-сценічної хореографії, формування методичних основ українського танцю як самостійної навчальної дисципліни, що привело до збагачення репертуару студентського колективу на кафедрі українськими народно-сценічними танцями та поширення цієї тенденції у практичній діяльності випускників. Цей аспект творчого розвитку кафедри є доволі перспективним для подальших наукових розвідок.
10
Гудовсек, Оксана Анатоліївна. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ЕТНОПЕДАГОГІКИ". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 132–37. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.320.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сучасні підходи до естетичного виховання молодших школярів засобами української етнопедагогіки. На основі аналізу наукової та психолого-педагогічної літератури виокремлено педагогів, що досліджували філософські, педагогічні та психологічні аспекти естетичного виховання, питання формування естетичної культури учнів, основи зародження та сутності поняття «українська етнопедагогіка», вплив народної пісні, музика, мистецтва, інших фольклорних жанрів на розвиток особистості. З’ясовано, що українці здавна використовували народну гру як засіб естетичного виховання дітей. Визначено, що сьогодні педагоги-практики адаптують та використовують як інструмент виховного впливу в освітньому процесі початкової школи такі форми роботи як: дитячі фольклорні ігри, твори мистецтва колискові пісні, забавлянки, потішки, скоромовки, лічилки, примовлянки тощо. Встановлено, що крім фольклорних елементів, український народ здавна використовував й інші засоби естетичного виховання: розписні іграшки з глини, з соломи, сухої трави, кори дерева, ниток, шматків тканини та інших природних матеріалів; народні ігри, які поєднували рух, слово, ритм, пісню і містили повчальні та пізнавальні матеріали. Охарактеризовано видання, до яких увійшли найкращі зразки народної ігрової та пісенної творчості для учнів молодшого шкільного віку: «Колядки та щедрівки», «Колискові пісні та забавлянки», «Український дитячий фольклор», «Дитячі пісні та речитативи», «Дзига» ін. З’ясовано, що у школах рідко використовують такі засоби української етнопедагогіки, як народні дитячі музичні інструменти: дерев’яні тарахкальця, деркачі, вуркала та ложки, шумові, ударні інструменти, дзвіночки, пищалки, дзизкавки, глиняні свищики. Запропоновано використовувати мистецькі тижні, як одну з форм роботи з метою естетичного розвитку особистості засобами етнопедагогіки.
Дисертації з теми "Мистецькі практики"
1
Мартиросян, О. "Мистецтво перформансу: позиція глядача в інтерактивних мистецтвах". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/6179.
Повний текст джерела
2
"Theoretical and Methodological Foundations of Art Education in the Context of European Integration." 2017. http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/4178.
Повний текст джерелаАнотація:
The collection contains proceedings of the International scientific-practical conference “Theoretical and methodological foundations of art education in the context of European integration”.
In the proceedings of the conference theoretical and methodological bases of modern art education, national and international contexts of education quality management, theory and methods of choreographic-pedagogical education, polyparadigmality of formation of lingo-communicative and intercultural competences of students, psychological-pedagogical aspects of modern school education, innovative technologies and practice of teaching art disciplines, development of the personality in the system of art education, and modern art- and ergo-therapeutic technologies are revealed.Збірник містить матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції». У матеріалах конференції розглядаються теоретико-методологічні основи сучасної мистецької освіти, національний та міжнародний контексти управління якістю освіти, теоретичні та методичні засади розвитку хореографічно-педагогічної освіти, поліпарадигмальність формування лінгвокомунікативних та інтеркультурних компетенцій студентів, психолого-педагогічні аспекти сучасної шкільної освіти, інноваційні технології та практика викладання мистецьких дисциплін, розвиток особистості в системі мистецької освіти та сучасні арт- і ерго-терапевтичні технології.
Книги з теми "Мистецькі практики"
1
Масол, Л. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика. Київ: Промінь, 2006.
Знайти повний текст джерела
2
Масол, Л. М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика. Київ: Промінь, 2006.
Знайти повний текст джерелаЧастини книг з теми "Мистецькі практики"
1
Сінельнікова, В. В., and І. Г. Сінельніков. "Використання ІТ-технологій у професійній діяльності практиків-етномузикологів (у контексті підготовки керівників фольклорних колективів в українських мистецьких ЗВО)." In SOCIAL SCIENCES: REGULARITIES AND DEVELOPMENT TRENDS, 231–46. Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2020. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-026-1-12.
Повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Мистецькі практики"
1
Шмаюн, Ольга. "СВІТОВА ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ РОБОТИ УСТАНОВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ТА ДОЗВІЛЛЄВОГО СПРЯМУВАННЯ". У ЕСТЕТИКА ТА МИСТЕЦЬКИЙ ВИМІР РЕАЛЬНОСТІ: ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ ЕТАП ТА ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ. Міжнародний центр наукових досліджень, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/mcnd-05.03.2021.art.10.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Мистецькі практики"
1
Большаніна, Ольга Валентинівна. Творчий доробок і педагогічна практика І. Падалка та Р. Лісовського в мистецькій освіті початку ХХ століття. КДПУ, 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5008.
Повний текст джерела
2
Томашевський, Володимир Володимирович. Роль професійної освіти у формуванні естетичної культури майбутніх дизайнерів. Полтавський нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка, 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4954.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена з’ясуванню та виокремленню ролі професійної освіти, вищих навчальних закладів у формуванні естетичної культури майбутніх дизайнерів. Сучасна освітньо-вихована практика потребує звернення особливої уваги до проблеми естетичного наповнення теорії і практики професійної підготовки майбутніх дизайнерів та посилення впливу професійної освіти на процес формування естетичної культури майбутніх дизайнерів за умови упровадження особистісно орієнтованої системи, в якій генералізованою ідеєю є розуміння естетичної культури як важливого духовно-функціонального утворення особистості, здатного до самоорганізації. Автор наголошує, що у процесі формування естетичної культури майбутніх фахівців існують значні резерви і недостатньо використані освітньо-виховні можливості. Це зумовлює необхідність посиленням ролі вищих навчальних закладів у розвитку естетичної активності майбутніх дизайнерів, надання педагогічної уваги таким питанням, як спонукання, освоєння та творення естетичного в дійсності та мистецтві тощо.