Добірка наукової літератури з теми "Метод просторового захисту"

Здійснюється оцінка потрібного рівня радіо-електронного захисту приймачів сигналів супутникових радіонавігаційних систем (СРНС), що забезпечують застосування наземних платформ озброєння та військової техніки, з урахуванням можливого радіоелектронного подавлення з боку противника. Розглядається адаптивний алгоритм просторової фільтрації сигналів СРНС в умовах впливу спеціально організованих завад з боку противника, побудований на основі рекурентного методу формування оцінки зворотної кореляційної матриці. На основі даного алгоритму створюється модель функціонування завадозахищеного приймача сигналів СРНС в умовах впливу активних завад. За допомогою створеної моделі оцінюється ефективність функціонування завадозахищеного приймача сигналів СРНС в умовах радіоелектронного подавлення.

Виконано аналіз катастрофічних паводків у басейні Дністра в Карпатах, найбільшим з яких є червневий паводок 1969 р., коли було досягнуто сторічного максимального стоку. Проаналізовано сучасні методи розрахунку паводкових стоків. Запропоновано метод розрахунку, заснований на генетичній формулі стоку та цифровій моделі рельєфу. Розроблено цифрові моделі рельєфу верхніх частин басейнів річок Свіча та Бистриця Солотвинська, карти ізохрон стоку. Виконано розрахунок максимального стоку на основі генетичної формули. Виконані дослідження показують, що обмеженість та низька точність вихідних метеорологічних та геоморфологічних даних не гарантують точних розрахунків та захисту від небезпечних паводків навіть з використанням найсучасніших геоінформаційних систем. Тому важливими є аналіз і використання результатів багаторічних спостережень за паводками у попередні роки. Вони дають змогу певною мірою прогнозувати наслідки дощових паводків. Подальший прогрес у гідрологічних розрахунках пов'язаний з детальними знаннями про рельєф, які дає цифрова модель рельєфу. На основі цифрової моделі рельєфу створено просторово-часову модель паводкового стоку, в якій для кожної вершини регулярної сітки визначено координати, ухили поверхні, віддалі до водорозділу та до водного потоку, інтенсивність і шар опадів. Використання цифрової моделі рельєфу дасть змогу розробити для кожного басейну регіональну методику розрахунку паводків, врахувати максимум параметрів поверхневого стоку, а також зміну їх у часі.

Проведення радіаційного обстеження та оперативний аналіз розповсюдження забруднення на прилеглих до АЕС територіях під час важкої аварії забезпечують надійне підґрунтя для прийняття рішень щодо вжиття дій та невідкладних контрзаходів для захисту персоналу і населення. Проте на практиці вибір просторово-часових параметрів вимірювань та пробовідбору часто ускладнений, зокрема несприятливою радіаційною обстановкою або обмеженістю в часі для збору даних тощо. Якщо на ранніх етапах реагування для прийняття рішень щодо впровадження захисних заходів може бути достатньо попередніх результатів моделювання атмосферної дисперсії радіоактивних речовин та оцінки доз опромінення для постульованого сценарію розвитку подій, то з надходженням перших результатів моніторингу, задля уточнення моделі та забезпечення підстав для інтерпретації її результатів, виникає потреба у підсиленні інструментів прогнозування радіаційних наслідків використанням їх сумісно із засобами мобільного моніторингу. Наявні методики та рекомендації МАГАТЕ щодо аварійного моніторингу залишають простір для впровадження можливостей сучасних інструментів моделювання. Ця стаття містить перші напрацювання для розробки методології спільного використання системи підтримки прийняття рішень та мобільної лабораторії з метою успішного проведення аварійного моніторингу навколишнього середовища у реальному часі. Наведені у ній результати дослідження, виконаного в межах координованого дослідження МАГАТЕ CRP J15002, стосуються сумісного використання мобільної радіологічної лабораторії RanidSONNI та європейської системи підтримки прийняття рішень JRODOS. Застосовані підходи ґрунтуються на нинішньому досвіді Державного підприємства «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» у підтвердженні результатів моделювання реальними даними вимірювань параметрів радіаційної обстановки, наданими мобільною лабораторією під час реагування на лісові пожежі в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом останніх років.

Актуальність: дослідження нормативних засад правової освіти військовослужбовців дає змогу оцінити вплив на неї державної освітньої політики, сприяє критичному осмисленню та подальшому вдосконаленню системи правової освіти в процесі її реформування. Мета: виявити й охарактеризувати особливості регламентації правової освіти майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах (далі – ВВНЗ) України у ХХ та на початку ХХІ століть (1943-2015); порівняти нормативні засади правової освіти у вищих військових навчальних закладах СРСР та незалежної України. Методи: історико-генетичний (з’ясування передумов і чинників розвитку правової освіти у вищих військових навчальних закладах України досліджуваного періоду); хронологічний, логіко-історичний (дослідження процесу та етапів розвитку правової освіти у вищих військових навчальних закладах, виявлення особливостей, суперечностей, закономірностей у просторово-часовій послідовності); порівняльно-аналітичний, зіставно-педагогічний (аналіз нормативно-правової бази означеного періоду, періодичних видань, досвіду здійснення правової освіти у вищих військових навчальних закладах). Результати: проаналізовано нормативні засади здійснення правової освіти майбутніх офіцерів Збройних Сил СРСР та незалежної України, встановлено особливості її регламентації на різних історичних етапах. Висновки: З’ясовано, що протягом досліджуваного періоду розвиток правової освіти офіцерів у ВВНЗ мав три основні етапи: перший (1943-1975) характеризується оновленням нормативної бази Збройних сил СРСР з урахуванням бойового досвіду, розвитку озброєння та змін у світовій геополітичній обстановці; другий (1975-1991), під час якого нормативне регулювання правової освіти в галузі розвивалося в умовах наростання системної кризи СРСР; третій (1991-2015), за якого відбувалися становлення й розбудова системи військової освіти незалежної України. Попри те, що сучасна система військової освіти незалежної України є наступницею радянської, між ними існують суттєві відмінності, пов’язані із набуттям Україною статусу суверенної держави (прийняття нею відповідних зобов’язань, як повноправного учасника міжнародних відносин, зокрема, щодо забезпечення прав людини у мирний та воєнний час), орієнтацією на захист інтересів власного народу (замість геополітичних амбіцій наддержави), інтеграцією в оновлену національну систему освіти (зокрема, щодо забезпечення її якості). Усе перелічене, зі свого боку, позначалося на баченні завдань правової освіти офіцерів у ВВНЗ, і, як наслідок на її нормативних засадах.

Мета роботи - дослідити і узагальнити досвід роботи професорсько-викладацького складу кафедри ЦЗ та МК за 50 років (1967–2017 рр.), відслідкувати динаміку змін навчально-педагогічної та наукової роботи, дати оцінку напрацюванням, зробити висновки для подальшого удосконалення навчального процесу, підготовки медичних кадрів та наукової діяльності.Матеріали і методи. Проведення дослідження архівних і поточних матеріалів організації та діяльності ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України» та кафедри ЦЗ та МК за 1926–2017 рр. Проаналізовано та узагальнено матеріали навчально-методичної, педагогічної та наукової діяльності професорсько-викладацького складу кафедри з використанням компаративного методу та контент-аналізу.Результати. Дано оцінку в часово-просторовому аспекті розвитку навчально-педагогічної, навчально-методичної та наукової діяльності кафедри ЦЗ та МК 1967–2017 рр., виокремлено досягнення та накреслено шляхи подальшого удосконалення навчальної та наукової роботи.Висновки. Минуле медицини, розглянуте у компарації з її сучасним станом, дає змогу простежити й оцінити в історичній послідовності зміни у медичній освіті, навчальному процесі, змісті медичних знань, підготовці медичних кадрів, проблематиці науки, пануючих теоріях й парадигмах, організаційних формах надання екстреної медичної допомоги при НС техногенного, природного, соціального та воєнного характерів.