Добірка наукової літератури з теми "Метод ліцензування"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Метод ліцензування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Метод ліцензування"
1
Соф'їн, М. І. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ФОРМ І МЕТОДІВ ЗДІЙСНЕННЯ ФІСКАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 172–76. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).33.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених і норм чинного законодавства України визначено та надано характеристику формам і методам здійснення фіскальної політики в Україні. Обґрунтовано, що форми і методи виконують особливу роль у механізмі здійснення фіскальної політики в Україні. Зокрема, якщо форми виражають способи зовнішнього вираження, існування цієї політики в об’єктивній дійсності, то методи характеризують те, у який спосіб заходи такої політики реалізуються у суспільному житті, застосовуються щодо відповідних суб’єктів. Наголошено, що основною формою контролю у межах фіскальної політики є податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З’ясовано, що, на відміну від переконання, примус метод проведення політики, який передбачає застосування до суб’єктів фіскальних відносин відповідних заходів і мір незалежно від їх волі, бажання. Цей метод використовується у тих випадках, коли переконання на призвело до настання бажаних наслідків і суб’єкти, щодо яких реалізується фіскальна політика, не бажають добровільно належними чином виконувати покладені на них законом обов’язки. У такому разі компетентні контролюючі органи, посадові особи, у цілях захисту суспільних та державних інтересів, застосовують до таких суб’єктів, на підставі, порядку та межах визначених законом, відповідні заходи тиску. Примус виступає важливим засобом відновлення порушеного правопорядку, усунення умов і факторів, що сприяли чи можуть посприяти такому порушенню. Зроблено висновок, що форми і методи є обов’язковими та дуже важливими елементами організаційно-правового механізму здійснення фіскальної політики в Україні. Кожен із них виконує свою роль у цьому механізмі, так, якщо форми виражають способи зовнішнього вираження, існування цієї політики у об’єктивній дійсності, то методи характеризують те, яким чим, у який спосіб заходи цієї політики реалізуються у суспільному житті, застосовуються щодо відповідних суб’єктів. Вивчення проблемних аспектів форм і методів фіскальної політики дозволяє з’ясувати наявні прогалини, недоліки, прорахунки у структурі цієї політики та способах її проведення у практичне життя.
2
Буга, Г. С. "РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЯК МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". Знання європейського права, № 6 (6 лютого 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.297.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено нормативно-правові акти, які регулюють реєстрацію та ліцензування небанківських фінансових установ. Встановлено, що державна реєстрація таких фінансових установ здійснюється у два етапи: шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру відбувається реєстрація небанківської фінансовоїустанови як юридичної особи, що засвідчує її можливість бути учасником цивільних правовідносин; за другий етап реєстрації відповідає Національний банк України, а стосовно професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка формує і веде Державний реєстр учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків. Наголошено на неефективності такої системи й запропонована спрощена система державної реєстрації. Доведено, що державна реєстрація знаходиться у тісному зв’язку з таким методом адміністративно-правового регулювання діяльності, як ліцензування. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, крім ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензуванням діяльності з надання фінансових послуг Зазначено, що небанківська фінансова установа (НФУ) – це юридична особа, яка не є банком та відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг на ринках страхування, кредитної кооперації, накопичувального пенсійного забезпечення, залучення інвестицій від суб’єктів господарювання та населення. Доводиться, що в Україні сьогодні існує множинна система наглядових органів у фінансовому секторі, структурована за видами фінансових установ –НБУ, НКЦПФР та Антимонопольний комітет, які суттєво різняться між собою як за статусом, рівнем незалежності, так і за інституційною спроможністю, правилами і процедурами, що застосовуються в процесі їхньої діяльності. Якщо НБУ достатньо забезпечений ресурсами для здійснення державного регулювання небанківської фінансової діяльності, то інституційна спроможність інших не відповідає викликам, що існують на піднаглядних їм ринках.
3
Попель, Майя Володимирівна. "Power BI як інструмент кількісного та якісного опрацювання результатів наукових досліджень". New computer technology 16 (14 травня 2018): 116–21. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v16i0.825.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є аналіз можливостей та обґрунтування доцільності використання Power BI як компонента Office 365 у діяльності науковця та підрозділу науково-дослідної установи. Завдання дослідження: окреслити переваги використання Power BI; охарактеризувати та проаналізувати наявні ліцензійні пропозиції Power BI; обґрунтувати педагогічну доцільність використання Power BI у діяльності науковця та підрозділу наукової установи. Об’єктом дослідження є процес використання Office 365 у діяльності наукової установи. Предметом дослідження є Power BI як інструмент Office 365. Методи дослідження: аналіз документації з офіційного сайту Power BI, спостереження, порівняння, бесіди з представниками компанії BIJB – співробітниками Центру компетенцій BI. У роботі розглянуто переваги Power BI як інструменту Office 365 у порівнянні з традиційними табличними процесорами. Проведено порівняльний аналіз наявних типів ліцензування, які можна використати в діяльності науковця чи підрозділу науково-дослідної установи. Окреслено можливості використання безкоштовного ліцензування Desktop, якого буде достатньо для висвітлення основних та проміжних результатів діяльності науковця чи підрозділу науково-дослідної установи. Результати дослідження: теоретично обґрунтовано переваги використання Power BI як інструменту Office 365 кількісного та якісного опрацювання результатів досліджень. Висновки і рекомендації: використання Power BI Desktop для опрацювання науковцем одержаних результатів експериментального дослідження буде цілком достатньо. Проте, у діяльності підрозділу науково-дослідної установи функціонал Power BI Desktop буде досить обмеженим та недостатньо адаптивним до роботи групи науковців.
4
Klimova, А. V. "ФУНКЦІЇ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 85 (24 липня 2019): 77. http://dx.doi.org/10.31713/ve120199.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду сутності поняття «ліцензування», що є одним із засобів регулюючого впливу з боку держави на діяльність суб’єктів господарювання щодо початку, провадження окремо визначених видів діяльності та подальшого контролю за її здійсненням з метою забезпечення захисту прав, законних інтересів громадян, держави і суспільства. Автором висвітлена роль держави як гаранта забезпечення прав і задоволення потреб у сфері освіти, забезпечення відповідності освітньої діяльності запитам суспільства в умовах глобалізації та інтернаціоналізації вищої освіти, посиленні конкуренції та розвитку автономії закладів вищої освіти. При цьому доведено, що державне регулювання є переважаючою формою впливу на розвиток вищої освіти в Україні, оскільки держава виступаючи одним з суб’єктів макроекономіки, головною функцією якого є організація виробництва суспільних благ, забезпечує регулювання економіки, визначає умови і правила ведення господарської діяльності, встановлює певні вимоги і обмеження діяльності суб’єктів господарювання, включаючи їх відповідальність за правопорушення у сфері господарювання. Тоді як ліцензування є одним із інструментів регулюючого впливу держави на заклади вищої освіти та відноситься до адміністративних методів, коли необхідний результат досягається за допомогою прямого впливу центрального органу державної влади в сфері освіти на заклади освіти. Досліджено роль ліцензування освітньої діяльності як елемента системи зовнішнього забезпечення якості вищої освіти. Автором визначенні функції ліцензування, зокрема: регулятивна, легітимаційна, контролююча, фіскальна, дозвільна, інформаційна, облікова, статистична, охоронна, та розкритий зміст кожної функції.
5
Odarushchenko, O. "ОЦІНЮВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ РОЗРОБЛЕННІ ТА ЛІЦЕНЗУВАННІ МОДУЛІВ І ПЛАТФОРМ ДЛЯ ПРОГРАМНО-ТЕХНІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧИХ СИСТЕМ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 61 (11 вересня 2020): 90–93. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.090.
Повний текст джерелаАнотація:
Виконано аналіз сучасного стану досліджень в галузі надійності та функційної безпеки програмнотехнічних комплексів інформаційно-керуючих систем (ПТК ІКС). Встановлено, що не зважаючи на використання нової елементної бази в ході модернізації та розроблення нових ПТК ІКС, застосування сучасних технологій розробки їх апаратної та програмної компонент, підвищення ефективності технологічних процесів, зниження ресурсємності виробництва не призвело до достатнього прогресу у вирішені завдань проектування ПТК з необхідним і гарантованим рівнем надійності і функційної безпеки. Крім того, встановлено, що не зважаючи на інтенсивні дослідження впродовж останніх десятиліть залишається низка нерозв’язаних задач і обмежень існуючих методів і засобів, а саме: моделі, які описують надійнісну і безпекову складові, не ураховують розмірність задач і обмежень існуючих методів; у сучасних методах оцінювання функційної безпеки аспекти безвідмовності апаратних і програмних засобів розглядаються відокремлено, без спільного кількісного аналізу результатів верифікації; методи розроблення й забезпечення відмовостійкості ПТК з використанням програмовних платформ недостатньо ураховують можливості, обмеження і похибки вбудованих засобів контролю і діагностування на рівні електронних проектів, модулів і каналів. Представлений в роботі метод частково вирішує перелічені задачі
6
Дурман, Микола, та Дмитро Дрожжин. "СТАНОВЛЕННЯ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВНОГО СУБ’ЄКТА ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 50–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-50-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються питання становлення Державної регуляторної служби як основного суб’єкта формування та реалізації державної регуля- торної політики. Зазначається, що протягом періоду своєї діяльності статус цього державного органу змінювався — від Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва до Державної регулятор- ної служби України. Також змінювалися і функції ДРС — крім, власне, участі у формуванні та реалізації єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва, до них додавалися та забиралися функції реалізації держав- ної політики щодо ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації підприємництва, контролю та координації діяльності органів ви- конавчої влади, пов’язаної з розробкою і реалізацією заходів щодо проведен- ня єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємництва тощо. На сьогодні діяльність служби зосереджена на таких трьох напрямах: участь у формуванні державної регуляторної політики, діяльність у сфері держав- ної політики щодо ліцензування підприємницької діяльності та контроль за діяльністю органів публічної влади у сфері формування регуляторної полі- тики. Останнім часом для врахування світових тенденцій у сфері регулятор- ної діяльності та покращення взаємодії з бізнесом суттєву допомогу в своїй діяльності ДРС отримує від Офіса ефективного регулювання — неурядової організації, головною метою якої є допомога Україні стати ефективною ін- ституційно-спроможною державою, розробити та впровадити інструменти ефективного державного регулювання, спрямовані на суспільний інтерес та розвиток малого та середнього підприємництва. Співпраця з неурядовими організаціями та структурами, що представляють інтереси бізнесу, робить Державну регуляторну службу України більш відкритою для суспільства, а державну регуляторну політику — більш прозорою та ефективною.
7
Klimova, A. V. "ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 66. http://dx.doi.org/10.31713/ve220208.
Повний текст джерелаАнотація:
Активне входження закладів вищої освіти України в Європейський освітній простір, демографічний спад, що посилює конкуренцію на ринку освітніх послуг, реформування системи вищої освіти, системи ліцензування освітньої діяльності, запровадження автономії закладів вищої освіти, в т.ч. академічної і фінансової, ставить перед закладами освіти необхідність розробляти нові стратегії розвитку, що вимагає застосування нових інструментаріїв і технологій маркетингу. Маркетинг освітніх послуг має на меті формування закладами вищої освіти стратегії і тактики поведінки на ринку освітніх послуг. Зважаючи, на те, що заклади освіти виходять на ринок зі специфічним товаром, таким як освітня послуга, формування якого має базуватися на потребах внутрішніх і зовнішніх стейкхолдерів, необхідно звернути увагу на повноту інформаційно-аналітичного забезпечення, що передує прийняттю управлінських рішень. У даній статті проведено аналіз достатності інформаційного та аналітичного забезпечення прийняття рішень закладами вищої освіти щодо входження в нові сектори ринку освітніх послуг, прийняття рішень про запровадження нових освітніх програм та удосконалення існуючих. Запропоновано шляхи удосконалення організаційної структури закладів вищої освіти з метою розробки нових стратегій розвитку для стимулювання економічних результатів господарської діяльності та підвищення ефективності ліцензійної діяльності. Описаний соціально-економічний вплив запропонованих заходів з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
8
КУЗЬМІНА, Т. О., Л. А. ЧУРСІНА та Ю. В. БЕРЕЗОВСЬКИЙ. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МИТНОГО КОНТРОЛЮ ТА ЕКСПЕРТИЗИ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ, ЩО ВВОЗЯТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ". Товарознавчий вісник 1, № 13 (31 липня 2020): 131–46. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2020-13-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідження особливостей проведення митної експертизи лікарських засобів як складової митного контролю та митного оформлення при переміщенні цього виду товарів через митний кордон України.
Методи дослідження. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, компаративно-правовий, системно-структурний, статистичний.
Результати. Імпорт лікарських засобів в Україну обмежений. Він може здійснюватися лише за наявності ліцензії на такий імпорт. При чому імпортовані можуть бути лише лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім цього, необхідно, щоб вони пройшли сертифікацію якості у виробника.
З метою розвитку інноваційних технологій запроваджено диференційований контроль якості лікарських засобів, що ввозяться для реалізації, та контроль якості препаратів, що ввозяться для інших цілей. Наприклад, для проведення клінічних випробувань, реєстрації, експонування на виставках без права реалізації, індивідуального використання громадянами та в разі, катастроф і епідемій.В роботі розглянуто продукцію 4-х іноземних фірм-виробників, лікарські засоби яких, широко представлені на фармацевтичному ринку України: KRKA Group, Словенія; Bayer, Biologische Heilmittel Heel GmbH, Німеччина; JANSSEN-CILAG S.p.A. JOHNSON & JOHNSON, Італія. За результатами проведених товарознавчих досліджень виявлено, що всі досліджувані лікарські засоби вищенаведених фірм-виробників пройшли необхідні етапи щодо імпортованих лікарських засобів: ліцензування, реєстрацію в Україні, сертифікацію якості у виробника та входять до переліку зареєстрованих лікарських засобів України. Також визначено правильність оформлення супровідної документації; проведено аналіз асортиментної приналежності замовленого товару; встановлено відповідність товару класу, групі, виду або різновиду, вказаному в супровідній документації; проведено ідентифікацію товару за показниками «Опис», «Маркування», «Пакування».
Розглянуто форми митного контролю лікарських засобів, що переміщуються через митний кордон України та побудовано класифікацію видів їх митного контролю.
Наукова новизна. Комплексне дослідження сучасних проблем митного контролю та експертизи імпортованих лікарських засобів: побудовано класифікацію видів митного контролю лікарських засобів, запропоновано мінімізацію суб’єктивних чинників прийняття рішення.
Практична значимість. Результати можна використовувати у науково-дослідній роботі для подальшого вивчення особливостей організації митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; у навчальному процесі при підготовці курсу лекцій з товарознавства у митній справі, митного контролю та експертизи товарів.
9
Легеза, Ю. О., та В. Ю. Северин. "Проблеми поводження з техногенними відходами". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, № 1 (20 жовтня 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue1-2021-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Питання правового регулювання використання та охорони техногенних відходів перебувають на межі багатьох сфер наукового дослідження, тому наукові розробки вчених, які спеціалізуються на технічних, економічних, екологічних та інших дослідженнях, становитимуть наукову базу для дослідження питань правового регулювання використання та охорони земель гірничодобувної промисловості та стануть у пригоді при поглибленні правових досліджень даної проблематики, зокрема, для дослідження питань правового регулювання забезпечення раціонального використання та охорони техногенних родовищ корисних копалин, запровадження адміністративно-правових засад здійснення управлінської діяльності із набуття спеціальних прав на використання техногенних відходів. Метою статті є визначення нормативних проблем поводження із техногенними відходами. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) визначення сутності техногенних відходів як об’єктів правового регулювання; 2) характеристика особливостей здійснення обліку та паспортизації техногенних відходів й 3) зробити висновки із оптимізації режиму поводження із техногенними відходами. У статті обґрунтовується доцільність запровадження механізму застосування юридичної відповідальності за використання техногенних відходів, проблематика їх обліку та ліцензування господарської діяльності із поводження із ними, у тому числі самовільне освоєння техногенних відходів виробництва, невиконання вимог безпеки використання техногенних родовищ і вимог охорони навколишнього природного середовища.
10
ШУНЕВИЧ, КАТЕРИНА. "Участь судового експерта у кримінальному провадженні в державах змагальної системи права на прикладі Великої Британії". Право України, № 2021/03 (2021): 133. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-133.
Повний текст джерелаАнотація:
Вплив змагального процесу на організацію судово-експертного забезпечення судочинства у державах загального права є актуальним для наукового вивчення. Метою статті є аналіз організаційних і процесуальних особливостей залучення судового експерта у кримінальне провадження Великої Британії та дослідження впливу змагального процесу на організацію судово-експертного забезпечення судочинства у державах загального права. Встановлено, що завдяки принципу змагальності, який домінує, зокрема, у Великій Британії, сторони отримують можливість на власний розсуд визначати, які докази подавати до суду, а також самостійно вибирати експерта. Експерт у змагальній системі мав би надавати висновок на основі власної незалежної оцінки і не має обов’язку “дбати” про позицію сторони, яка його залучила у провадження. Розглянуто концепцію експерта як “найманої зброї” (“hired guns”) і теорію “експертного шопінгу” (“expert shopping”) як загрозу для здійснення об’єктивного та неупередженого правосуддя у державах, де домінує змагальний процес. Досліджено окремі шляхи вирішення проблеми упередженості експертів у змагальній системі. З’ясовано історичні передумови виникнення “обізнаного свідка” у кримінальному процесі Великої Британії. Встановлено, зважаючи на особливості судового процесу та правової системи загалом, відмінності законодавчого підходу Великої Британії до статусу експерта від підходу у державах континентального права. Звернено увагу на організаційні та процесуальні особливості залучення судового експерта у кримінальне провадження Великої Британії. З цією метою проаналізовано прецедентну практику, Кримінально-процесуальні правила Великої Британії, Положення про акредитацію судових експертів, Вказівки Королівської прокурорської служби, що стосуються експертних доказів, а також окремі моніто-рингові документи, присвячені проблемам судової експертизи у Великій Британії. Визначено статус експертних доказів для доведення чи спростування обвинувачення у кримінальному провадженні. За результатами дослідження зроблено висновок, що функція експерта у Великій Британії включає необхідність збалансувати очікування клієнта із зобов’язанням підтримувати об’єктивність. Виявлено недоліки відсутності системи атестації та ліцензування судових експертів і відповідних реєстрів судових експертів, що ставить під сумнів належний рівень їхньої професійної підготовки. Залучення судового експерта у кримінальне провадження Великої Британії, у якій домінує змагальний процес, поступово запозичує деякі риси, характерні обвинувальному процесу.
Дисертації з теми "Метод ліцензування"
1
Філоненко, О. В., та Олена Петрівна Черних. "Застосування Safety Net Attestation API та SafetyNet verify Apps API для захисту цілісності даних у android додатках". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45540.
Повний текст джерела