Добірка наукової літератури з теми "Ліричні пісні"

Стаття присвячена аналізу фольклорного матеріалу, зібраного Борисом Грінченком у 1884-1885 роках у селі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії. Ці матеріали разом із записами з інших регіонів були опубліковані у збірниках «Етнографічні матеріали» (1895-1899) та «З вуст народу» (1901), які з того часу стали бібліографічною рідкістю і не доступні масовому читачеві. Увага до регіональних аспектів аналізованих збірників продиктована необхідністю глибшого осмислення регіональних аспектів народної традиційної культури та пов’язана із активізацією процесів національного самоусвідомлення населення сучасної Слобожанщини. Активну допомогу у збиранні фольклору Борису Грінченку надавали його учні, деякі з них пізніше продовжили справу свого вчителя. Увага до варіантів записаних пісень свідчить про науковий підхід до записування народної творчості. Фіксація народних творів відбувалася зі збереженням усіх локальних мовних, зокрема діалектних лексичних і фонетичних особливостей. Вміщені зразки творів супроводжувалися вказівками на те, де, ким і від кого вони записані, що свідчить про впровадження вченим елементів наукової паспортизації творів. До нижньосироватського фольклору, записаного Б. Грінченком, можна віднести 119 зразків народної прози, 175 різножанрових пісень і понад два десятки приказок, загадок і прикмет. Зафіксовані прозові твори – це легенди, перекази, казки і оповідки. Пісні з цього села – це низка календарнообрядових пісень та ліричні пісні. Окрасою збірника є розлогий запис народного весілля з Нижньої Сироватки, який містить 85 весільних пісень та опис епізодів цієї народної драми. Записано також було кілька дитячих та жартівливих пісень. Фольклорні матеріали, записані Б. Грінченком у Нижній Сироватці, відтворюють типовий зріз слобожанського фольклору, характерні жанри, сюжети та мотиви, а також зберігають характерні мовні особливості, притаманні цьому краю.

Метою даної випускної кваліфікаційної роботи є аналіз творів В. Висоцького задля виявлення чинників, які обумовлюють поетичний феномен «Володимир Висоцький» як синтетичне утворення, що забезпечує оригінальність, своєрідність і неповторність лірики поета та сприйняття його творчості як поетичного відкриття сучасності. Поезія Висоцького різноманітна, в ній представлені численні моделі суспільного життя, різні образи героїв. Вона є відображенням менталітету людини другої половини ХХ ст. У першому розділі розкривається особистість Володимира Висоцького в контексті розвитку авторської пісні в літературному процесі другої половини ХХ століття, аналізуються гуманістичні ідеали військової та громадянської лірики поета. У другому розділі висвітлюється сутність проблеми свободи в суспільстві в 1950-1970 рр., конфліктність як принцип творчості Володимира Висоцького, мотив несвободи і тотальної незгоди із світом. Третій розділ обґрунтовує сутність поетичного феномена «Володимир Висоцький»: синтетичність його дарування, культурно-аксиологічний аспект творчості та своєрідність колористики поезії. За результатами роботи зроблено висновки щодо неоціненності внеску В. Висоцького у літературознавство в частині скорочення дистанції між автором і читачем, розширення можливостей слова: підкреслення його театральності, музичності, глибокої духовності й величі.
The purpose of this final qualifying work is to analyze the works of V. Vysotsky to identify the factors that determine the poetic phenomenon "Vladimir Vysotsky" as a synthetic formation that provides originality, originality and uniqueness of the poet's lyrics and perception of his work as a poetic discovery of modernity. Vysotsky's poetry is diverse, it presents numerous models of social life, different images of heroes. It is a reflection of the human mentality of the second half of the twentieth century. The first chapter reveals the personality of Volodymyr Vysotsky in the context of the development of the author's song in the literary process of the second half of the twentieth century, analyzes the humanistic ideals of military and civic poetry of the poet. The second chapter highlights the essence of the problem of freedom in society in 1950-1970, conflict as a principle of creativity of Vladimir Vysotsky, the motive of lack of freedom and total disagreement with the world. The third section substantiates the essence of the poetic phenomenon "Vladimir Vysotsky": the synthetic nature of his talent, the cultural and axiological aspect of creativity and the originality of the colors of poetry. Based on the results of the work, conclusions were made about the invaluable contribution of V. Vysotsky to literary criticism in terms of reducing the distance between the author and the reader, expanding the possibilities of the word: emphasizing its theatricality, musicality, deep spirituality and greatness.