Добірка наукової літератури з теми "Людська поведінка"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Людська поведінка".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Людська поведінка"
1
Kotlyar, Lyudmila. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ПРОКРАСТИНАЦІЇ". Public Administration and Regional Development, № 5 (10 вересня 2019): 540–58. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено визначенню сутності прокрастинації як психологічного терміну, в процесі професіоналізації державних службовців. У результаті аналізу наукових джерел зроблений історико-філософський аналіз проблеми прокрастинації. Автором статті наголошено на різних підходах до визначення терміну поведінка. Зокрема поведінку він розглядає як сукупність послідовних учинків або як систему дій людини, як практичну, реальну або реалізовану дію, яка, передусім, є різновидом поведінки, осмисленим комплексом учинків. Також на думку автора вона є процесом зміни станів певних істот, що відповідає їхній внутрішній природі як цілому, або здатністю біологічних індивідів у певний спосіб “тримати” себе, надавати своїй взаємодії з середовищем сталих рис. А іноді вона виступає як осмислена людська характеристика, як здатність до саморегуляції означає спосіб існування, активним чинником якого є усвідомлений волевиявлення самого суб’єкта.
Зокрема у статті розглянуті актуальні наукові підходи до визначення термінів. Представлення авторська позиція щодо визначення сутності прокрастинації, як процесу добровільного зволікання виконання важливих справ, у зв’язку з нерозвиненістю вольової поведінки особистості.
2
Kravets, A. Y. "Проблематика політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 12(140) (12 листопада 2016): 52. http://dx.doi.org/10.15421/1716139.
Повний текст джерелаАнотація:
Основною метою є дослідження політичної поведінки у сучасному біополітичному дискурсі. З’ясовано, що політична поведінка – складний для аналізу термін, адже в біополітичному середовищі постійно точаться дискусії з приводу того, яка складова – генетична чи соціальна – більшою мірою впливає на соціальну та політичну поведінку людини. Запропоновано інтеграційну модель біополітичного погляду на цю проблематику, яка органічно поєднує різні концептуальні підходи і включає як генетичні чинники: схильність до соціальної адаптації, політичного домінування і підкорення, так і соціальні: виховання, соціалізація, еволюція свідомості, що сприяє уточненню наукового знання стосовно проблематики політичної поведінки у біополітиці, підкреслює міждисциплінарний статус цієї дисципліни і конкретизує сферу її наукового інтересу. Важливо зазначити, що схильність до домінування з одного боку і підкорення з іншого, генетично закладені в природу «людини політичної». Саме ці дві характеристики лежать в основі її політичної поведінки. З’ясовано, що людський мозок виступає центром формування політичної поведінки і усвідомлення «людиною політичною» самої себе і своїх вчинків.
3
ГРИЩУК, ОКСАНА. "Філософія людської гідності у праві". Право України, № 2018/09 (2018): 14. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-09-014.
Повний текст джерелаАнотація:
Людська гідність органічно вплетена у всю систему суспільних відносин, є точкою відліку місця людини у суспільстві й одночасно забезпечення певного рівня людської гідності визнається метою існування всієї суспільної організації. Зміст людської гідності в усі часи становила міра свободи людини у суспільстві, тобто її можливості й права, тоді як кількість, зміст і обсяг цих прав постійно змінюються разом зі зміною і розвитком суспільства. Людська гідність визнана багатьма державами і міжнародним правом основною соціальною цінністю та джерелом прав людини, проте кожного дня трапляються непоодинокі випадки її порушення. Мета статті полягає у розкритті гносеологічних, онтологічних та аксіологічних особливостей людської гідності, формування цілісного філософсько-правового підходу до розкриття її змісту й практичного застосування як частини позитивного права. Проведений аналіз дав змогу зробити висновок, що людська гідність, започаткована як філософська ідея, знайшла свій розвиток у праві як принцип права (об’єктивне явище) та право людини (суб’єктивне явище). Фундаментальний характер людської гідності пояснюється взаємозв’язком із правами людини, зокрема її джерельним характером щодо прав і свобод. Водночас тлумачення людської гідності як джерела прав людини чи стовбура, з якого виростають права людини, не заперечує, а навіть підсилює суб’єктивне право на гідність кожної людини (гідність людини). На підставі аналізу сучасної наукової літератури, позитивного права та практики його тлумачення наведено додаткові аргументи стосовно того, що ідею людської гідності слід пов’язувати із цінністю людини та оцінкою її значення і місця у сус пільстві та державі. Моральна і правова оцінка є важливим інструментом моделювання поведінки людини, на основі якого і формуються вимоги до дій людей. Ці вимоги інтеріоризуються, коли вони забезпечуються, перш за все, внутрішнім переконанням людини в їхній корисності, вигідності, цінності як для неї самої, так і для інших людей. Таким чином, через усвідомлення людиною своєї цінності відбувається формування її права на гідність (гідність людини). Через уявлення про гідність кожної людини формується “загальний каталог цінного” для всіх людей, який у підсумку набуває свого вираження як об’єктивний принцип людської гідності. Змістовне наповнення цього принципу змінюється разом зі зміною уявлень про місце і значення людини у суспільстві. При цьому принцип людської гідності здійснює вплив на розуміння кожною людиною своєї гідності (права на гідність). Таким чином відбувається взаємозв’язок і взаємовплив принципу людської гідності та права людини на гідність, їх прогресивний розвиток і розширення змісту у відповідь на зміну соціальних умов. Запропоновано розглядати людську гідність як самоцінність і суспільну значущість людини, яка визначається існуючими рівнем суспільних відносин, загальносуспільними уявленнями про свободу, справедливість, рівність та яка є джерелом прав і свобод людини.
4
Андрусяк, Г. "МОТИВ ТА МОТИВАЦІЯ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ". Юридичний вісник, № 4 (6 жовтня 2021): 65–71. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.2217.
Повний текст джерелаАнотація:
У разі виникнення загрозижиттю, здоров’ю, статевій сво-боді чи недоторканості застосу-вання захисних дій детермінуєтьсяне лише свідомими мотивами, алей на підсвідомому рівні – на основіінстинктів. У статті ми намага-ємося довести існування неусві-домлених елементів мотивації, якінасамперед стосуються інстинк-тивних реакцій самозахисту, спря-мованих на збереження цілісностіорганізму. Необхідна оборона якакт людської поведінки базуєтьсяна інстинкті живих істот захи-щати себе від небезпеки. Необ-хідна оборона є вольовою і свідо-мою дією людини, детермінованоюсоціально-позитивними мотивамий цілями, а також природними(інстинктивними) реакціямилюдини. Це особливо важливо у кон-тексті природності права особи нанеобхідну оборону.Правомірна поведінка може небути суспільно корисною, однак і небути суспільно небезпечною, а соці-ально прийнятною, коли суспіль-ство розглядає таку поведінку якбільш-менш бажану.Правильне розуміння мотивута мотивації злочинної поведінкисучасні дослідники суспільно корис-ної мотивації пропонують внесеннязмін до переліку обставин, якіпом’якшують покарання, шляхомвведення норми, що обов’язково маєвраховуватися судом під час при-значення покарання. У цій статтіми також пропонуємо зміну нормистатті, а також визначення і сутітаких понять як мотив, мотива-ція, інстинкт, злочинна поведінка,самозахист та, зрештою, визна-чення поняття «необхідна обо-рона» та «перевищення меж необ-хідної оборони».До вітчизняних і зарубіжнихнауковців, які присвятили своїпраці проблемам мотивів та моти-вації злочинної поведінки, відно-сяться Ю.М. Антонян, Б.М. Голов-кін, В. Васильєв, О.В. Ткачова,В. Тимошенко, А.В. Савченко,Н.Б. Хлистова, А. Ф. Зелинський.Мета роботи – дослідження проб-леми мотивів і мотивації у кримі-нальному праві, зокрема в контекстінеобхідної оборони із залученнямновітніх досягнень психології, соціо-логії, етики та інших галузей знань.
5
Баландіна, Наталія Миколаївна, Микола Дмитрович Василенко, Валерія Миколаївна Слатвінська та Світлана Володимирівна Сисоєнко. "ПІДХІД ДО МОДЕЛЮВАННЯ ПОВЕДІНКОВИХ ПРОЯВІВ У СОЦІАЛЬНОМУ ІНЖИНІРИНГУ В ІНТЕРЕСАХ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 4 (15 березня 2021): 57–66. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.4.2020.222064.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття покликана стимулювати інтерес до особливостей підходів до моделювання поведінки людини в інформаційному середовищі та соціальному інжинірингу з метою забезпечення безпеки інформації в інформаційному кіберсередовищі. Розглянуто проблеми побудови кількісної теорії людських систем. З огляду на те, що поведінка людини не піддається математичному моделюванню, жодна зі створених моделей не може бути застосована для здійснення поведінкового аналізу. Доведено потребу в новому методологічному підході до побудови моделі поведінки людини в цифровій сфері, спрямованої на захист інформації в соціальному інжинірингу. Запропоновано синергійно-криптографічний підхід до побудови моделі поведінкових проявів в умовах соціального інжинірингу та в інтересах захисту інформації.
6
РАБІНОВИЧ, ПЕТРО. "Явища права: потребова інтерпретація". Право України, № 2019/06 (2019): 175. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-06-175.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу низки фундаментальних аспектів плюралістичності праворозуміння. Зокрема, спираючись на результати унікального етимолого-правового дослідження, проведеного на початку 2000-х років на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, виявлено понад десяток різноманітних соціальних явищ, стосовно яких і донині використовується термін “право”. До них належать: свобода людини, тобто простір здійснення можливостей людської поведінки (діяльності); справедливість як оцінювана щодо тих чи інших суб’єктів суспільства певна властивість суспільних явищ, зокрема людських вчинків; правила (норми) різноманітного походження стосовно людської поведінки, зокрема й звичаї і традиції; частина моралі; лише такі норми поведінки, які тими чи іншими суб’єктами вважаються справедливими; норми поведінки, встановлені саме державою, її органами чи посадовими особами; угоди (договори) учасників суспільних відносин; суспільні відносини певного виду; комунікація (дискурс) між суб’єктами; вимоги (домагання) суб’єктів щодо надання їм певних благ, цінностей, звернені до суспільства, держави чи до інших осіб; можливості задоволення людських потреб та інтересів учасників суспільних відносин; інтереси соціальних груп або усього суспільства, захищені державою чи ж іншою публічною владою; балансування (“зважування”) між собою інтересів людей та їхніх груп; почуття, переживання, емоції учасників суспільних відносин. З’ясовуються основні причини плюралізму праворозуміння (соціальні та гносеологічні). Виявляється та спільна риса зазначених явищ, наявність якої дає змогу зацікавленим суб’єктам відображати їх одним і тим самим термінопоняттям – “право”. Такою рисою є здатність відповідних явищ сприяти задоволенню потреб та інтересів тих чи інших суб’єктів суспільства (чи то індивідуальних, чи то колективних). У підсумку резюмується, що за такого методологічного – так званого потребового – підходу правом слід вважати можливості задоволення певних людських потреб, котрі необхідні для існування і розвитку учасників суспільного життя,зумов лені досягнутим рівнем розвитку конкретно-історичного соціуму та забезпечені соціальними обов’язками його відповідних суб’єктів.
7
ЗАДЕРЕЙ А. Є., СОТНИЧЕНКО Л. Л. ,. "ЧИННИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В МОРСЬКИХ ПОРТАХ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 85, № 4 (14 січня 2020): 85–94. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.85-4-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено, що людський чинник стає все більш важливим у сучасному управлінні портами. На основі проведеного дослідження визначено чинники, які обумовлюють необхідність впровадження аспектів міжнародного управління людськими ресурсами в практику сучасних портів. Встановлено чинники які впливають на поведінку таких людських ресурсів. Досліджено чинники, які обумовлюють складність застосування аспектів міжнародного управління людськими ресурсами в морських портах.
8
Naumenko, V. "Дж.Г. Мід як соціальний біхевіорист: проблема тлумачення". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (18 травня 2018): 80–88. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.5-6.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі тлумачення концепції Дж.Г. Міда щодо відношення її до біхевіористичної методології. Мід використовує біхевіористичну термінологію для тематизації людської поведінки. Аргументи Міда в аспектах дії, мови, феноменів свідомості критично спрямовані проти засад класичного біхевіоризму Дж. Ватсона. Задум Міда – розкрити значення людських дій, які стають зрозумілими в межах символічно опосередкованих інтеракцій, а не через зовнішнє спостереження. Намічається перспектива розгляду Мідової концепції в контексті інтерпретативного підходу, який відштовхується від методу розуміння в дослідженні соціальної реальності.
9
Bazhanskyi, Dmytro Romanovych. "КОНЦЕПЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В ТЕОРІЇ БІХЕВІОРИСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 11–18. http://dx.doi.org/10.15421/342117.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі дослідження творів Абрахама Маслоу, Дугласа Макгрегора та Фредеріка Герцберга здійснюється реконструкція концепції особистості в дослідницькій програмі школи біхевіористичного менеджменту. Застосування методології суспільствознавчих і людинознавчих наук до вивчення проблем управління дозволило спростувати традиційні уявлення про людину, як ліниву, егоцентричну та жадібну істоту. В ході досліджень мотивації було встановлено, що в основі стратегії поведінки всіх людей незалежно від раси лежать одні й ті самі мотиви. Високі і шляхетні прагнення людини укорінені в її біологічній природі, а найсильніший мотив людської діяльності – прагнення до самоактуалізації. Абрахам Маслоу відмовляється від класичного протиставлення високих потреб нижчим, розглядаючи їх в межах багаторівневої моделі. У ній кожна потреба виникає на певному етапі життєдіяльності і органічно узгоджується з іншими. На найвищих рівнях мотиваційного життя почуття обов’язку може зливатись із задоволенням. Диференціацію людського і тваринного начал у людині Абрахам Маслоу здійснює шляхом розділення нижчих потреб і інстинктів, які не можуть зазнавати суттєвого впливу з боку культури. Дуглас Макгрегор сформулював дві базові теорії менеджменту X і Y, які описують людину. Репресивні методи управління, які опираються на ідеологічні конструкти класичного менеджменту, позбавляють людину ініціативи і не дають реалізувати особистісний потенціал. На противагу їм прибічники людиноорієнтованих підходів заперечують ефективність примусу і наголошують на необхідності забезпечення психологічно комфортних умов праці. Дослідження гігієнічних факторів переконало Фредеріка Герцберга у тому, що складність і суперечливість поведінки людини обумовлена не хаотичністю її бажань, а складною взаємодією умов праці, мотивів і стимулів. Мотиви людини є раціональними і доступними пізнанню. Абрахам Маслоу сформулював і обґрунтував концепцію «нейтральної» людської природи, а також описав багаторівневу модель людських потреб, яка пояснювала базові механізми формування мотивації. Дуглас Макгрегор доповнив її аналізом ідеологічних конструктів класичного і некласичного напрямів менеджменту, які формулювали власні концепції людини. Фредерік Херцберг описав вплив гігієнічних факторів на мотивацію і пояснив природу «аномалій» в поведінці працівників, які не могла пояснити теорія Абрахама Маслоу.
10
Козловська І. М., Білик О. С. та Кушпіт У.В. "ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ НА УРОКАХ ФІЗИКИ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 23–28. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.244.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування творчої особистості – одне з украй важливих і складних завдань новітньої освіти. Тільки тiсно поєднуючи свiдоме й пiдсвiдоме, логiчне й iнтуїтивно-емоцiйне мислення, можливо забезпечити цiлiсне й креативне сприйняття довкілля. Надзвичайно важливий засіб покращення виразності й образності під час викладання фізики – література й мистецтво з їхнім широким впливом на людські почуття, розум і поведінку. Можливість активного послуговування художніми творами у викладанні визначає органічне поєднання емоційного й раціонального сприйняття людиною явищ і процесів довкілля. Наука відрізняється від мистецтва, втім, відмінність ця – лише у способі його відтворення. Мистецтво й художня література показують людське й суспільне буття в таких проявах і стосунках, котрі наука неспроможна охопити власними методами. Та завдяки науці розвиваються продуктивні сили суспільства, створюються матеріальні й духовні блага, розширюється влада людини над природою, окреслюється шлях удосконалення людських взаємин. Між цими двома різними формами суспільної свідомості існують тісні взаємозв’язок, взаємовплив і взаємодоповнення. Передусім емоції від художнiх текстів стимулюють діяльність думки, розвиваючи теоретичне наукове мислення. Під формами застосування художніх творів ідеться про систему методів і прийомів у навчальній методиці, якою послуговується педагог, аби поліпшити ефективність викладання. Будь-яка форма має активізувати пізнавальну діяльність і розвиток творчого потенціалу учнів, навчати їх самостійно логічно мислити, посилювати інтерес до курсу. У загальноосвiтнiй школі, послуговуючись мiжпредметними зв’язками, було розроблено суть i методи впровадження у процес навчання зв’язкiв під умовною назвою «фiзика – мистецтво». Водночас для фахової школи (коледжі, лiцеї та ВПУ) притаманні додаткові перспективи гуманiтаризацiї курсу фізики iнтегративними засобами, пов’язані з визначенням специфіки майбутньої фахової діяльності учнiв. Ідеться зокрема про навчальні заклади, де виробничі сфери на своїх найвищих щаблях виходять на ті чи інші види мистецтва: будiвельнi (архiтектура), деревообробнi (скульптура), швацькi тощо.
Дисертації з теми "Людська поведінка"
1
Рулевський, В. "Політика і мораль". Thesis, НТУ "ХПІ", 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7844.
Повний текст джерела
2
Клочко, І. "Психологічний напрям в соціології ХІХ – початку ХХ століть". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16159.
Повний текст джерела
3
Ignatenko, D. "Mental causation problem solutions." Thesis, Sumy State University, 2017. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/66273.
Повний текст джерелаАнотація:
Mental causation is the cause and effect relationship of consciousness and the physical world, in particular, the influence of human consciousness on his/her behavior. In everyday life and scientific practice, the interaction between consciousness and the physical world is taken for granted. The influence of mental states and processes on human behavior is recognized as an established fact in everyday psychology, in scientific psychology, and in the philosophy of psychology. At the same time, in the modern philosophy of mind and cognitive science, the problem of mental causation is the subject of extensive discussions.
4
Гарасимів, Т. З., та T. Z. Harasymiv. "Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини: філософсько-правовий вимір: дисертація". Thesis, ЛьвДУВС, 2010. http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/739.
Повний текст джерелаАнотація:
Гарасимів Т. З. Природні та соціальні детермінанти формування девіантної поведінки людини: філософсько-правовий вимір: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права / Гарасимів Тарас Зеновійович. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2010. - 460 с.У дисертації проведено комплексне наукове дослідження природних та соціальних детермінант девіантної поведінки людини. Розкрито основні теоретико-методологічні підходи щодо дослідження філософсько-правових проблем девіантної поведінки людини. Проаналізовано аспекти становлення людини як особистості у філософсько-правовому вимірі, зокрема досліджено людину як діалектичне поєднання соціального та індивідуального, як об’єкт рефлексії філософської наукової думки; розглянуто існуючі соціально-філософські та правові погляди стосовно поведінки людинияк діяльності; обґрунтовано становлення людини як фундаментальної проблеми буття індивіда в традиційних суспільствах. Із позиції філософії права розкрито деавіантність людини, як однієї із форм розвитку складноорганізованих систем, зроблено детальний аналіз девіантної поведінки як форми соціального відхилення через розкриття сутності людини та причин її девіантності в європейській філософській традиції. Обґрунтовано тезу про існування девіантної правосвідомості, як формозмістовного феномена перехідного буття права, досліджено мотивацію агресивної поведінки суб’єкта через аналіз причин злочинної поведінки людини в європейській правовій думці.Dissertation develops complex science research of natural and social determinants human deviant behaviour. The main theoretical methodological approaches of researching lawphilosophical problems human deviant behaviour are revealed in this work. Aspects of human formation in law-philosophical measuring are analysed, specifically it is investigated human as dialectical combination of social and individual and as an object of philosophical scientific thought reflection; existing social-philosophical and legal views concerning human behaviour as activity are considered; human formation as fundamental problem of individual being in traditional societies is substantiated.Human deviance as one of the forms of complicatedly organized development systems from the position of law philosophy is examined, detailed analysis of deviant behaviour as a form of defluxion through human essence investigation and his deviance reasons in European philosophical tradition is made. The thesis about deviant law-consciousness existence as profound formed phenomena of transitional law existence is substantiated; motivation of subject aggressive behaviour through the analysis of reasons of human criminal behaviour in European legal thought is investigated.
5
Сапян, А. С. "Бренд, людські емоції та способи впливу на них". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/7905.
Повний текст джерела
6
Погорєлова, Тетяна Олексіївна. "Підвищення ефективності управління персоналом в банківській сфері". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/37419.
Повний текст джерела
7
Стець, Б. "Філософські погляди Нікколо Макіавеллі". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/11267.
Повний текст джерела
8
Шипілова, Марія Вікторівна. "Соціальний капітал як інституційна основа мінімізації проявів рентоорієнтованої поведінки". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/25997.
Повний текст джерела
9
Прокопенко, Ольга Володимирівна, Ольга Владимировна Прокопенко та Olha Volodymyrivna Prokopenko. "Мотиви споживання екологічних інновацій". Thesis, Видавництво СумДУ, 2010. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/17452.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Людська поведінка"
1
Єловська, Ю. В., та Г. Г. Демиденко. Табу в українській культурі та мовленнєвій практиці. Криворізький державний педагогічний університет, 2014. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1454.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу визначено особливості класифікацій табу, що дають змогу систематизувати наявні в культурі заборони й виявити їхні етноспецифічні особливості. Виявлено наявні табуйовані елементи в українській культурі, спрямовані на унормування, упорядкування різних сфер людського життя. У досліджені проаналізовано наукові праці та фактичний матеріал, що дає підстави розподілити українські табу на дві групи — заборони, які стосуються вербальної комунікації, та заборони, пов’язані з людською поведінкою загалом.
2
Білоконенко, Л. А. До питання про прийоми нейтралізації міжособистісних конфліктів. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4647.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено теоретичне узагальнення методів нейтралізації міжособистісного конфлікту для реалізації механізмів, що вможливлюють конструктивне завершення суперечки. Метою наукової роботи є характеристика прийомів нейтралізації МК, які в основному не залежать від сфери людської діяльності. Нейтралізація конфліктів розглядається як комунікативна ситуація, коли один із суб’єктів намагається подолати складні обставини, послабити видимі суперечності, схилити співрозмовника до своєї точки зору або/та досягти компромісу. Основна увага приділяється словесній поведінці людини, яка хоче подолати потенційні або реальні розбіжності. Беручи до уваги теоретичні досягнення М. Дойча, В. Лінкольна, М. Розенберга, висновуємо, що такі методи та прийоми повинні насамперед ураховувати кілька важливих чинників: модель конфлікту (структурну чи процесуальну); фактори (інформаційні, структурні, ціннісні, стосункові, поведінкові); тип (відповідно до потреб людини, типу суперечностей, інтенсивності, часу розвитку протидії); тип комунікативних перешкод (лінгвістичні, психологічні, когнітивні, соціальні, фізичні); наявність необхідних умов для нейтралізації (основних, що формують і забезпечують ефективність контакту, та індивідуальних); принципи спілкування (провокаційне чи ненасильницьке, останнє має своєю умовою розуміння почуттів, психічного стану іншої особи, спостережливість); права та обов’язки сторін (передбачає планування та здійснення дій особи, яка бажає нейтралізувати конфлікт; взаєморозуміння фізичними особами прав та обов’язків один одного); тип конфліктності людини та стиль поведінки (самооцінка, бажання домінувати, консерватизм мислення, прямолінійність, тривожність тощо); вік, стать опонентів. Також визначено, що для успіху взаємодії індивідів важливими є їхні особисті вербальні риси, які визначаються національними властивостями, нормами, специфікою реалізації мовної тактики.