Добірка наукової літератури з теми "Кілограм"

У статті описано основні принципи профілактики ожиріння. Кожен зайвий кілограм маси тіла погіршує показники фізіологічного здоров’я і в результаті провокує появу нових захворювань. При своєчасному зверненні до лікаря і зміні способу життя можна запобігти або зменшити кількість негативних наслід­ків надлишкової маси тіла.

Мета: дослідити вплив застосування додаткового обладнання, а саме гумових еспандерів, на розвиток силових показників пауерліфтерів високої кваліфікації. Матеріал і методи: до дослідження було залучено 20 пауерліфтерів високої кваліфікації. Результати: встановлено, що використання додаткового обладнання в пауерліфтингу сприяє більш ефективному розвитку силових якостей спортсменів, а, отже, веде до зростання спортивних результатів у присіданні, жимі лежачи та тязі. Використання додаткового обладнання дає можливість виконувати вправи з використанням гумових еспандерів. Гумові еспандери фіксуються в силовій рамі зверху, після чого розтягуються та кріпляться до штанги, за рахунок розтягнення еспандерів спортсмен має можливість полегшити підйом в нижній точці. Допомога еспандерів в нижній точці найбільша, а в верхній точці відсутня. Дані вправи рекомендовано атлетам високої кваліфікації, при їх використанні необхідно чітко слідкувати за технікою виконання вправ, тому що в останніх фазах вправ спостерігається м’язова втома і техніка виконання вправи часто порушується. Спортсмени експериментальної групи використовували вправи з гумовим еспандером у підготовчий період з розвитку силових якостей у змагальних вправах: присідання зі штангою, жимі лежачи, тязі. За період підготовки виконали 768 підйомів штанги в присіданнях, що дорівнює 169 тисяч кілограм, 1020 підйомів штанги в жимі лежачи, що дорівнює 141 тисяч кілограм, 720 підйомів у тязі, що дорівнює 165 тисяч кілограм. За період дослідження контрольна й експериментальна групи збільшили показники: у присіданнях зі штангою (контрольна – 10 кг, експериментальна – 15 кг; t =2,82; Р <0,05); жимі лежачи (відповідно – 5 кг, 10 кг; t = 1,81; Р >0,05); станова тяга (відповідно – 5 кг, 15 кг; t = 1,63 Р>0,05), що дає більш суттєве підвищення результату експериментальної групи щодо контрольної. Висновки: встановлено, що використання даного методу сприяє більш ефективному розвитку силових показників, а, отже, веде до зростання спортивних результатів у всіх трьох дисциплінах пауерліфтингу. Ключові слова: пауерліфтинг, додаткове обладнання, присідання, гумовий еспандер.

Зброджування біосировини в закритих камерах ферментації є одним з перспективних методів виробництва компостів, що інтенсивно розвивається. Однак, одним з невирішених питань процесу зброджування субстратів на основі біосировини в закритих камерах є низька ефективність, пов’язана із втратами енергії. З метою дослідження енергетичних параметрів процесу зброджування біосировини розроблено та представлено конструкцію камери ферментації закритого типу. Встановлено, що саме температурний режим на кожній з фаз зброджування субстрату є вагомим чинником впливу на ефективність усього процесу виробництва компосту. Експериментально визначено, що оптимальними температурами на кожній з фаз зброджування є: фаза розігрівання субстрату – до 20 °С; мезофільна фаза – від 20 до 42 °С; термофільна фаза – від 42 до 65 °С; фаза дозрівання – від 65 °С до температури навколишнього середовища. Забезпечення вказаного температурного режиму на кожній з фаз зброджування дозволяє зробити процес компостування керованим та отримувати компости високої якості відповідно до біотехнологічних норм. Експериментально досліджено, що найбільше енергії втрачається через конвекцію на термофільній фазі компостування. Найвищі значення коефіцієнту конвекційного теплообміну становили 1,6…1,7 Вт/(м2·°С) при температурі процесу рівній 61…62 °С і мали місце на 108…132-й годинах тривання процесу компостування. При цьому на 132-й годині тривання процесу значення коефіцієнта тепловиділення становило 8,5 Вт на кілограм органічної речовини субстрату, а сумарна кількість теплоти, виділена з кілограму органічної речовини субстрату, досягала 2 МДж/кг. Хоча під час термофільної фази компостування біосировини внутрішня енергія субстрату різко зростала, на забезпечення енергетичних потреб процесу витрачалося лише 5 % цієї енергії. Аналіз параметрів процесу свідчить, що близько 95 % від виробленої в процесі компостування теплоти втрачається через конвекцію, теплове випромінювання та під час аерації субстрату повітрям. Ці втрати можна зменшити, розробивши відповідні термопідтримуючі засоби – теплоізоляційне покриття зовнішніх поверхонь камер, використання нагрівачів. Бібл. 14, рис. 5.

Характеризуючи продуктивні якості голштинських корів необхідно відмітити явне зростання надою корів від першої до четвертої лактації, а вже на п’ятій лактації спостерігається незначне зниження удою. Так, для корів третьої лактації були вже не характерні удої до 9000 кг молока. У цей же час у тварин четвертої та п’ятої лактацій також не спостерігалися удої до 9000 кг, але й більше 10000 кг за 305 діб лактації те ж не було. У проведених дослідженнях тривалість лактаційного періоду у різновікових корів значно відхилялась від нормативного показника, який становить 305 діб, тобто 10 місяців. Таким чином, навіть за стимуляції синхронізації овуляції на яєчниках корів тривалість лактації перебільшує нормативні показники. Особливо тривалий лактаційний період у неадаптованих первісток, який перевищує норму на 42,9 %. Проте з віком корів лактаційний період хоча і перевищує норму, та все ж помітне незначне його скорочення. Встановлено, що зростання надою корів відбувається від першої до четвертої лактації, а вже на п’ятій лактації спостерігається незначне його зниження, що вказує на деяке фізіологічне виснаження організму. Також про це свідчать показники відношення величини удою до їх живої маси. Так, у голштинських тварин четвертої та п’ятої лактацій відзначається найвищі показники як удою за 305 діб, так і фізіологічної активності організму. За цей період на кілограм живої маси корів приходилося відповідно 15,0 та 16,0 кг секретованого молока, тоді як у тварин першої та другої лактацій цей показник був меншим відповідно на 14,3 і 11,8 %. Близькі та найменші значення показників молочного жиру та білка мали тварини І і ІІІ (контрольної) груп відповідно у першу та третю лактації відповідно 0,5 кг молочного жиру та 0,4 кг молочного білка на одиницю живої маси. Ці значення поступалися показникам коровам ІІ, IV і V груп відповідно у другу, четверту та п’яту, які, в свою чергу, секретували 0,6 кг молочного жиру та 0,5 кг молочного білка на кілограм живої маси. Реалізація генетичного потенціалу голштинськими коровами не є стабільно запрограмованою, оскільки залежить від індивідуальної реакції на умови експлуатації. На фізіологічне виснаження організму за інтенсивної технології експлуатації вказує те, що рівень молочної продуктивності у корів від першого до четвертого отелення зростає, після чого дещо знижується.

У статті наведені дані результатів науко-виробничих досліджень, які довели, що в перепелів ре-єструється моноінвазія. Інтенсивність інвазії склала: Е. tenella – 1,1±0,07 тис. ооцист, E. necatrix – 960±0,04 ооцист, E. acervulina – 1,3±0,02 тис. ооцист в одному грамі посліду. Першій дослідній групі задавали препарат у дозі 2 грами брометроніду нового на 1 кілограм комбікорму, без імуномудуля-тора упродовж п’яти діб, а другій дослідній групі застосовували еймеріостатик (брометронід но-вий) у дозі 1 грам на 1 кілограм комбікорму в поєднанні з імуномудулятором – настоянкою лимонни-ка китайського в дозі 1 см³ на 1 літр води упродовж п’яти діб з питною водою. За результатами лабораторного дослідження проб посліду на 14-ту та 21-шу добу екстенсефективність та інтен-сефективність склала 100 %. У першій дослідній групі встановлено вірогідне підвищення морфологі-чних і біохімічних показників у крові. На 7-му добу підвищення кількості еритроцитів на – 18,5 %, Р˂0,001, базофілів на – 31,4 %, Р˂0,001, лімфоцитів на – 7,6 %, Р˂0,05, та на 14-ту добу псевдоео-зинофілів на – 7,8 %, Р˂0,05. Такі показники, як еозинофіли, лейкоцити, моноцити на 7-му добу мали тенденцію до підвищення, а на 14-ту добу знизились до показників фізіологічної межі. При біохіміч-ному досліджені крові встановлено, що на 7–му добу відмічали підвищення вмісту загального білка на – 30,9 %, Р˂0,001, загального кальцію на – 20,3 % Р˂0,001, холестерину на – 0,37 %, Р˂0,05, фос-фору на – 49,9 %, Р˂0,01, а на 14–ту добу гемоглобіну на – 13,5 %, Р˂0,001, загального білірубіну на – 5,65 %, Р˂0,05, креатиніну на – 5,9 %, Р˂0,05, АлАТ на – 40,5 %, Р˂0,01, АсАТ на – 8,8 %, Р˂0,05, ЛФ на – 35,8 %, Р˂0,01, калію на – 14,6 %, Р˂0,001, глюкози на – 17,2 %, Р˂0,001, сечової кислоти на – 38,2 %, Р˂0,01. Отримані показники другої дослідної групи свідчили, що на 7-му та 14-ту добу від-мічали позитивні зміни в морфологічних та біохімічних показниках крові порівняно з 1-ою добою дос-лідної групи. У морфологічних показниках на 7-му добу спостерігали підвищення: еритроцитів на – 17,6 %, Р˂0,001, лейкоцитів на – 10,7 %, Р˂0,05, лімфоцитів на – 16,3 %, Р˂0,001, та на 14-ту добу еритроцитів на – 32,7 %, Р˂0,01 і псевдоеозинофілів на – 2,6 %, Р˂0,05. Зміни в біохімічних показни-ках порівняно з 1-ою добою дослідної другої групи, було встановлено, що на 7-му добу підвищився вміст загального кальцію на – 20,7 %, Р˂0,001, холестерину на – 37,4 %, Р˂0,01, АсАТ на – 2,3 %, Р˂0,05, ЛФ на – 45,7 %, Р˂0,01, фосфору на – 15,6 %, Р˂0,001, калію на – 44,7 %, Р˂0,01, сечової кислоти на – 10,2 %, Р˂0,05, а на 14-ту добу підвищився вміст гемоглобіну на – 26,8 %, Р˂0,01, кре-атиніну на – 17,9 %, Р˂0,001, сечової кислоти на –53 %, Р˂0,01, загального білка на – 17,3 %, Р˂0,001. З отриманих результатів у другій групі перепелів встановлено підвищення гемоглобіну, за-гального кальцію, холестерину, креатиніну, лужної фосфатази, фосфору, калію, загального білка, сечової кислоти. Ці зміни відбулися, на нашу думку, внаслідок прояву імуностимулюючої дії настоян-ки лимонника китайського. Також відмічали зниження біохімічних таких показників: загальний білі-рубін, глюкози, АлАТ по відношенню до здорової птиці.

В роботі вивчено порівняння інтенсивності росту в різні вікові періоди, некастрованих та кастрованих кнурів за допомогою класичної хірургічної та імунологічної кастрації. Встановлено, що некастровані поросята в період дорощування мали кращу конверсію корму при практично рівній інтенсивності росту. Під час відгодівлі найвищу інтенсивність росту до віку 120 діб мали некастровані кнурці, далі імунологічні та хірургічні кастрати. З 121-ї по 165-ту добу найвищу інтенсивність росту виявили імунологічні кастрати, далі некастровані кнурці і найменш інтенсивно росли хірургічні кастрати. За весь періоди відгодівлі найбільш інтенсивно росли імунокастровані самці. Під час відгодівлі було виявлено різницю в інтенсивності росту між хірургічними кастратами, імунокастратами та некастрованими кнурами. За період відгодівлі найкраще оплачували корм приростом імуно-кастровані тварини, які витрачали на один кілограм приросту 0,09 на 2,8 % менше корму порівняно з некастрованими і на 11,4 % порівняно з хірургічними кастратами. Індекс відгодівельних якостей мав найвище значення у імунологічно кастрованих тварин 126,7 балів, у кнурів він був на 4,2 бали або на 3,3% менший, а у хірургічних кастратів склав 118,3 бали, що менше чим у імунокастратів на 8,4 бали або на 6,6 %. Некастровані поросята в період дорощування мали кращу конверсію корму при практично рівній інтенсивності росту. Відносні прирости в різні періоди життя у хірургічних кастратів, імунокастратів та кнурів поперемінно змінювались, та за весь період життя виявились практично рівні. Не встановлено залежності збереженості та інтенсивності росту поросят в підсисний період.

Наведено аналіз застосування фулеренів і фулеренових добавок до робочих рідин гідростатичних приводів ГСТ-90 сільськогосподарської техніки. Показано, що застосування фулеренових композицій в гідравлічних оливах гідростатичних приводів сільськогосподарських машин є перспективним напрямком і дозволить знизити витрати на тертя в трибосистемах ГСТ, що призведе до економії палива, при одночасному зниженні швидкості зношування матеріалів трибосистем та збільшенню ресурсу. Метою даної роботи є експериментальне дослідження ефективності застосування фулеренових композицій в гідравлічних оливах гідростатичних приводів і ступеня їх впливу на питому витрату палива приводного електродвигуна. Маса фулеренової композиції 100 гр на один кілограм гідравлічної оливи. Склад фулеренової композиції - 0,75 гр фулеренів і 99,25 гр рослинної ріпакової олії. Загальна маса фулеренової композиції 100 гр вводилася в 1000 гр базовой гідравлічної оливи МГЕ-46В, (10% мас.). Витрати на тертя в трибосистемах ГСТ-90 оцінювали по величині потужності приводного електродвигуна на випробувальному стенді КІ-4815М. Експериментальним шляхом отримані значення зниження потужності електродвигуна на привод ГСТ-90 під час випробувань на стенді. Встановлено, що при використанні фулеренової композиції в робочої рідині МГЕ-46В, потужність електродвигуна на привод ГСТ зменшується на 17,2…17,6%. Застосування фулеренової композиції в робочій рідині дозволить знизити витрати палива дизелем сільськогосподарської машини. На прикладі зернозбирального комбайна, де використовується ГСТ-90, розраховано зменшення витрати дизельного палива від застосування фулеренової композиції. При напрацюванні зернозбиральним комбайном 300 мотогодин за сезон, економія палива складе 735 кг на одну машину.

Наведено аналіз застосування фулеренів і фулеренових добавок до мастильних матеріалів для підвищення протизносних і антифрикційних властивостей. Показано, що фулеренові добавки не розчиняються (диспергуються) в рідких технічних оливах. Для поліпшення розчинності фулеренів необхідно попереднє їх розчинення в рослинних високоолеїнових оліях, а потім додавання отриманої композиції в технічні оливи (нафтові, напівсинтетичні, синтетичні). Метою даної роботи є експериментальне дослідження ефективності застосування фулеренових композицій в моторних оливах і ступеня їх впливу на ефективну потужність і питому витрату палива дизельного двигуна. Маса фулеренової композиції 100 гр на один кілограм моторної оливи. Склад фулеренової композиції - 0,75 гр фулеренів і 99,25 гр рослинної ріпакової олії. Загальна маса фулеренової композиції 100 гр вводилася в 1000 гр базової моторної оливи М-10Г2к, (10% мас.). Експериментальним шляхом отримані залежності ефективної потужності і питомої витрати палива при застосуванні в моторних оливах фулеренової композиції (склад - 0,75 гр фулеренів та 99,25 гр рослинної ріпакової олії, 10% мас.). Експериментально встановлено, що використання моторної оливи з фулереновою композицією дозволяє отримати наступні показники під час випробування дизеля Д-243 на стенді: - ефективна потужність дизеля збільшилась зі значень 60 кВт до значень 64, 56 кВт, тобто на 7,5%. - питома витрата палива зменшилася зі значень 220 гр/кВт*год до значень 186 гр/кВт*год, тобто на 15,45%. На основі отриманих експериментальних результатів зроблено висновки, що використання фулеренової композиції в моторних оливах дозволяє знизити питому витрату палива двигуном, що призведе до економії палива під час експлуатації транспортних засобів без зменшення їх ефективної потужності.

Мета роботи – з’ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої двогодинною ішемією кінцівки та її реперфузією, на антиоксидантно-прооксидантний баланс у кірковому і мозковому шарах нирки. Матеріал і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 160–180 г. Усіх тварин поділили на чотири групи: контрольну та чотири дослідних (по 6 щурів у групі). До першої дослідної групи увійшли тварини, яким моделювали ішемію-реперфузію кінцівки. Під тіопентало-натрієвим знеболюванням тваринам проксимально на ліву лапку на 120 хв накладали джгут «SWAT-T» (США) шириною 10 мм, який повністю припиняв кровотік. У другій дослідній групі в умовах знеболювання тваринам моделювали гостру крововтрату в обсязі 20–22 % обʼєму циркулюючої крові шляхом пересікання стегнової вени. У третій дослідній групі ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, з метою корекції внутрішньоочеревинно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. Тварин виводили з експерименту під тіопентало-натрієвим знеболюванням через 3 і 4 години, а також через 1, 7 і 14 діб з моменту реперфузії, гострої крововтрати та їх поєднання, попередньо провівши визначення функціонального стану нирок методом стимульованого діурезу. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут без припинення кровотоку на 4 год, в подальшому через 3 год визначали функціональний стан нирок методом стимульованого діурезу, а далі під тіопентало-натрієвим знеболюванням тварин виводили з експерименту аналогічним методом. У гомогенатах кіркового і мозкового шарів видаленої нирки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти і активність каталази. На основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ). Результати. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки у досліджуваних функціональних шарах нирки впродовж експерименту зумовлювало істотне зростання величини АПІ з максимумом через 1 добу, що вказувало на домінування антиоксидантних механізмів у тканинах нирки. Під впливом гострої крововтрати величина АПІ у кірковому та мозковому шарах нирки різко зменшувалася, досягаючи мінімуму через 1 добу, й не поверталася до рівня контролю через 14 діб. Ми вперше встановили, що моделювання гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки зумовлювало ще більше зниження величини АПІ у функціональних шарах нирки. Якщо у кірковому шарі за цих умов показник ставав статистично вірогідно меншим, порівняно з групою з гострою крововтратою через 3 і 4 год та 14 діб спостереження, то у мозковому шарі додаткова ішемія-реперфузія супроводжувалася істотним зниженням величини АПІ у всі терміни реперфузійного періоду. Застосування карбацетаму в дозі 5 мг на кілограм маси впродовж 14 діб рерфузійного періоду у тварин з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією, порівняно з тваринами без корекції, супроводжувалося істотним зростанням величини АПІ, починаючи з 7 доби – у мозковому шарі нирки, а через 14 діб – і в мозковому, і в кірковому шарах. Отриманий результат свідчить про перспективність карбацетаму як засобу системної корекції за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, і є теоретичним підґрунтям для його використання у клініці. Висновки. Внаслідок двогодинної ішемії та реперфузії кінцівки у досліджуваних функціональних шарах нирки істотно зростає величина АПІ з максимумом через 1 добу реперфузійного періоду, яка до 14 доби не досягає рівня контрольної групи. Під впливом гострої крововтрати величина АПІ у тканинах нирки різко зменшується, що свідчить про значне домінування прооксидантних механізмів, зумовлене зниженням перфузії нирки. Ускладнення гострої крововтрати ішемією-реперфузією кінцівки зумовлює статистично вірогідно більше зниження величини АПІ у кірковому шарі нирки, порівняно з групою з гострою крововтратою через 3 і 4 год та 14 діб спостереження, у мозковому шарі – у всі терміни реперфузійного періоду. Використання впродовж 14 діб реперфузійного періоду карбацетаму в тварин з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, порівняно з тваринами без корекції, зумовлює істотне зростання величини АПІ, починаючи з 7 доби – у мозковому шарі нирки, а через 14 діб – і в мозковому, і в кірковому.

Резюме. У структурі сучасного травматизму воєнного і мирного часу значно зросла частка вогнепальних уражень, які часто супроводжуються масивною зовнішньою крововтратою. Накладання за цих умов кровоспинного джгута вважається єдиним способом порятунку на полі бою. Гостра крововтрата та ішемія-реперфузія кінцівки стимулюють активізацію процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у внутрішніх органах. Однак порушення вільнорадикальних процесів у стінці тонкої кишки за цих умов вивчені недостатньо. Мета дослідження – зʼясувати динаміку активності процесів ПОЛ у тканинах тонкої кишки за умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та оцінити ефективність карбацетаму в корекції виявлених порушень. Матеріали і методи. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на пʼять груп: контрольну та чотири дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у першій дослідній групі моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у другій – гостру крововтрату, в третій – ці ушкодження поєднували. У четвертій дослідній групі тваринам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньочеревно вводили карбацетам в дозі 5 мг на кілограм маси тварини. Через 1 і 2 год, а також через 1; 7 і 14 діб у гомогенаті тонкої кишки визначали вміст дієнових кон’югатів та реагентів до тіобарбітурової кислоти. Результати. За умов ішемії-реперфузії кінцівки та гострої крововтрати посилюються процеси ліпідної пероксидації у стінці тонкої кишки з максимумом через 1 добу експерименту. За умов моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки вміст первинних і вторинних продуктів ПОЛ до 14 доби експерименту нормалізується, то під впливом крововтрати показник до 14 доби залишався суттєво більшим порівняно з конт­ролем. Поєднання ішемії-реперфузії кінцівки та гострої крововтрати вже з 2 год експерименту супроводжується більшим накопиченням продуктів ПОЛ, які до 14 доби статистично значуще перевищують інші дослідні групи. Карбацетам супроводжується позитивною антиоксидантною дією, який вже при семиденному застосуванні супроводжувався істотним зниженням вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ у стінці тонкої кишки, що вказує на перспективність цього препарату за умов модельованої патології як засобу зниження проявів поліорганної дисфункції. Висновки. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжується сумацією прооксидантного впливу обох патологічних втручань і викликає статистично вірогідно більше зростання вмісту ДК і ТБК-активних продуктів ПОЛ у стінці тонкої кишки, починаючи з 2 год експерименту. Застосування карбацетаму, порівняно з тваринами без корекції, вже через 7 діб реперфузійного періоду викликає істотне зниження активності ПОЛ у стінці тонкої кишки.