Добірка наукової літератури з теми "Культурницька діяльність"

Аналізується громадська, просвітницька та культурницька діяльність членів родини Нікітіних. Особливу увагу в статті приділено подвижницьким зусиллям у сфері національно-культурного пробудження місцевого населення України, зокрема, в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) у першій половині ХХ ст. – Василя Нікітіна. В. Нікітін співпрацював з такими видатними представниками української інтелігенції того періоду як М. Кропивницький, М. Садовський, М. Заньковецька, Ю. Тобілевич, П. Саксаганський, М. Левитський, П. Михалевич, С. Єфремов тощо. Діти В. Нікітіна – Ф. Нікітін, Ю. Нікітін і Т. Нікітіна-Станіславська, які виховувалися у дусі любові до України, також стали на шлях проукраїнської подвижницької діяльності. Автор констатує, що родина Нікітіних відіграла вагому роль у подвижницькому русі України першої половини ХХ ст. та займає визначне місце у патріотичній боротьбі за українську державність.

Метою статті є висвітлення формування і становлення особистості О. А. Тищинського (1835–1896) як українського народолюбця другої половини ХІХ ст. Методами дослідження стали історико-генетичний, історико-типологічний, персоналі- стичний. Джерела: архівні документи з фондів ІІІ відділу Власної його імператорської величності канцелярії та Особливого присутствія Правительствуючого Сенату Російської імперії, опубліковані спогади М. М. Грінченко та А. В. Верзиліва, С.Ф. Русової, автобіографічні нотатки П.С. Єфименка, творчі матеріали О. А. Тищинського, епістолярії О. Я. Кониського, А. П. Свидницького тощо. Основні результати полягають у тому, що автор з’ясував, що формування світогляду Олександра Тищинського відбувалося під впливом кількох важливих ідейних чинників, зокрема ліберальних ідей оновлення суспільства на основі утвердження конституційного способу правління; поглядів радикальної демократії, які популяризувалися «Колоколом» О. І. Герцена та М. П. Огарьова; українських народолюбних впливів, які спричинили формування зацікавленості українським фольклором і письменством, а особливо поезією Тараса Шевченка. Діяльність О. А. Тищинського як українського народолюбця зародилася в період його участі в Харківсько-Київському таємному товаристві (1856–1860), а утвердилася на початку 1860-х рр. – у часи діяльності в Чернігівській українській громаді. Як український національний демократ, О. А. Тищинський займався педагогічною, публіцистичною та громадською національно-культурницькою діяльністю, хоча його радикально-демократичні симпатії обумовлювали зв’язки з російськими землевольцями. У 1870–1880-х рр. український діяч був серед найактивніших організаторів Чернігівської громадської книгозбірні та книгарні, відстоював інтереси народу в лавах Чернігівського повітового земства, сприяючи поступу народної освіти, охорони здоров’я тощо. У 1890-х рр. О. А. Тищинський належав до тих діячів, які відновили Чернігівську українську громаду. Стислі висновки. Доведено, що О. А. Тищинський, незважаючи на впливи російської радикальної демократії, сформувався як діяч українського національно-демократичного руху, який від початку 1860-х і до середини 1890-х рр. належав до найпомітніших й найавторитетніших українських народолюбців Чернігівщини, зробив свій внесок у розвиток українського національного культурництва в цьому краї. Практичне значення статті в тому, що її матеріал представлятиме інтерес для студентів, аспірантів, докторантів та фахівців-істориків у процесі вивчення етнонаціональної та суспільно-політичної історії України ХІХ ст. Оригінальність статті полягає в осягненні маловивчених аспектів світогляду й діяльності українського діяча. Наукова новизна в актуалізації життя та діяльності О. А. Тищинського як українського національного демократа другої половини ХІХ ст. Тип статті: описово-аналітичний.

У статті визначено етнопедагогічний характер діяльності громадських організацій та суспільно-релігійних рухів на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – на початку ХХ століття, у зв’язку із чим проаналізовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності молодіжних громадських об’єднань, учнівських клас- них громад, батьківських комітетів. Обгрунтовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності громадських рухів та об’єднань Західної України переважно в другій половині ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття. Відзначено, що вагомість громадського складника у переліку провідних етнопедагогічних концептів визначається колективним характе- ром суспільного життя західноукраїнської спільноти досліджуваного періоду. Обгрунтовано роль і значення громадських організацій та рухів в західноукраїнському регіоні в досліджуваний період (ці організації реалізували зміст і сутність Громади як провідного етнопедагогічного конццепта; вони розвивалися як інституційна форма Громади; в них акумульовано величезний практичний досвід народно-педагогічної діяльності західних українців в досліджуваний період). Подано класифікацію громадських об’єднань і рухів в Західній Україні (суспільно-полі- тичні рухи й організації; соціокультурні й просвітницькі рухи, товариства та спілки; освітні громадські рухи й спілки; науково-просвітницькі й наукові товариства, спілки та рухи). Описано етнопедагогічну складову частину діяльності товариства «Просвіта» та «Рідна школа» в динаміці їх становлення та розвитку в ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття на рівні поставлених просвітницьких, культурницьких, освітніх завдань в західноукраїнській спільноті. На підставі аналізу матеріалів звітів, зібрань, з’їздів громадських товариств доведено, що вони виконували роль координуючої структури й національно орга- нізованого педагогічного руху. Відзначено провідну етнопедагогічну місію громадських товариств (на рівні Роди- ни – у вигляді підтримки українських сімей з дітьми, організації сільських народних шкіл, притулків та сиро- тинців; на рівні Мови – як організація та опіка над діяльністю україномовних навчальних закладів, читалень, бібліотек, створення системи підготовки українського національного вчительства, організація видавництва науково-методичної та наукової літератури; на рівні Віри – як постійна і плідна взаємодія з християнськими конфесіями, передовсім, греко-католицькою церквою, в питаннях освіти, просвітництва, залучення народно- педагогічного досвіду української родини до навчання та виховання дітей).

Ключові слова: «Просвіта», Уманський повіт, Київська губернія, культурно-освітня політика, Центральна Рада. Анотація Події Української революції 1917-1921 рр. сприяли заснуванню просвітницьких організацій, які своїм основним завданням вбачали надання різної допомоги населенню на ниві культурно-освітніх справ. У статті досліджується процес утворення товариств «Просвіта» в Уманському повіті Київської губернії. З огляду на вагомість реалізованих проектів в статті увага присвячена добі Центральної Ради. Базуючись на архівних документах та матеріалах періодики, з’ясовано, що організаційні заходи з відродження просвітницького руху в Київській губернії були започатковані відразу після зміни політичного режиму. Головну увагу «Просвіти» краю приділяли праці в українських селах. У публікації встановлено, що просвітницькі організації в повіті почали виникати завдяки народній ініціативі, передусім проявам організаційних зусиль національно налаштованої місцевої інтелігенції та сільської молоді. Встановлено, що у більшості сіл Уманського повіту «Просвіти» виступали єдиними структурами, які проводили активну роботу серед населення, їх діяльність фокусувалася у культурницькій і освітній площині. Одним із головних завдань, що стояли перед просвітянами, було відкриття власних книгозбірень або бібліотек-читалень, придбання літератури і періодичних видань, організація курсів українознавства, поширення освітніх знань серед населення тобто все те, що могло сприяти пробудженню національної свідомості українців краю та їх об’єднанню. Фінансова допомога просвітянам краю надавалася органами місцевої влади, самоврядувань, окремими громадянами. Посилання 29 chervnia v m. Talnomu, 1917 – 29 chervnia v m. Talnomu…1917 [June 29 in Talne …1917]. «Prosvita». Nova Rada. (Kyiv). 2 lypnia. [in Ukrainian]. Adamskyi, 2018 – Adamskyi V. R. «Prosvity» Podillia v dobu Ukrainskoi Tsentralnoi Rady (berezen 1917 – kviten 1918 rr.) [«Enlightenment» Podillya in the days of the Ukrainian Central Council (March 1917 - April 1918)] : Doslidzhennia. Dokumenty. Materialy. Khmelnytskyi: FOP Tsiupak A. A., 2018. 478 s. [in Ukrainian]. V Shukaivodi, 1917 – V Shukaivodi… 1917 [In Shukaivoda … 1917] – «Prosvita». Nova Rada. (Kyiv).28 kvitnia. [in Ukrainian]. Verstyuk, ta in., 2004 – Verstiuk V., Horobets V., Tolochko O. Ukraina i Rosiia v istorychnii retrospektyvi. Ukrainski proekty v Rosiiskii imperii [Ukraine and Russia in historical retrospective review. The Ukrainian projects in the Russian empire]. K., 2004. 504 s. [in Ukrainian]. Vynnychenko, 2007 – Vynnychenko V. Vidrodzhennia natsii. Reprynt. vidtvor. vyd. 1920 r. [Revival of the nation]: u 3 ch. K. : Vyd-vo polit. l-ry Ukrainy, 1990. Ch. III. 542 s. [in Ukrainian]. Herman, 1995 – Herman O. M. Diialnist tovarystva «Prosvita» na Podilli naprykintsi XIX I v pershii polovyni XX stolittia [Activities of the society «Enlightenment» in Podolia in the late XIX and early XX century]: dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01. Chernivtsi, 1995. 228 s. [in Ukrainian]. Hrytsak, 1996 – Hrytsak Ya. Narys istorii Ukrainy. Formuvannia modernoi ukrainskoi natsii u XIX-XX st. [Essays on the history of Ukraine: the formation of the modern Ukrainian nation of the XIX-XX centuries]. K.: Heneza, 1996. 358 s. [in Ukrainian]. DAKO – Derzhavnyi arkhiv Kyivskoi oblasti Doroshenko, 2007 – Doroshenko D. Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914-1920 roky) [My memories of the recent past (1914-1920)]. K. : Tempora, 2007. 632 s. [in Ukrainian]. Kravchuk, 1996 – Kravchuk L. V. Kulturo-tvorcha diialnist ta prosvitnytskyi rukh v period Ukrainskoi derzhavnosti 1917–1920 rr. [Cultural activity and educational movement in the period of Ukrainian statehood 1917-1920]: avtoref. dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01. Chernivtsi, 1996. 23 s. [in Ukrainian]. Kulturno-prosvitnii hurtok, 1918 – Kulturno-prosvitnii hurtok…1918 [Cultural and educational circle…1918]. «Prosvita». Nova Rada. (Kyiv). 25 kvitnia. [in Ukrainian]. Lozovyi, 2006 – Lozovyi V. S. Poshyrennia prosvitnytskykh oseredkiv v ukrainskomu seli v period Tsentralnoi Rady (1917 r.) [Dissemination of educational centers in the Ukrainian countryside during the Central Rada (1917)]. Osvita, nauka i kultura na Podilli: zb. nauk. pr. / hol. red. kol.: P. T. Tronko. Kam’ianets-Podilskyi: Oiium, 2006. T. 7: mat. tretoho kruhloho stolu «Kultura, osvita i prosvitnytskyi rukh na Podilli u KhVIII – na pochatku KhKhI st.». S. 3-11. [in Ukrainian]. Ostashko,1997 – Ostashko T. Tovarystvo «Prosvita» – oseredky ukrainskoho natsionalno-osvitnoho rukhu za doby Tsentralnoi Rady [Society «Enlightenment» is a center of the Ukrainian national educational movement during the Central Rada] // Tsentralna Rada i ukrainskyi derzhavotvorchyi protses (do 80-richchia stvorennia Tsentralnoi Rady): Materialy nauk. konf., 20 bereznia 1997 r. NAN Ukrainy, In-t istorii Ukrainy. K., 1997. Ch. 2. S. 272-280. [in Ukrainian]. Reient, 2003 – Reient O. Ukraina v impersku dobu (XIX – pochatok XX st.) [Ukraine in the imperial era (XIX - early XX centuries)]. K., 2003. 338 s. [in Ukrainian]. Sarbei, 1999 – Sarbei V. Natsionalne vidrodzhennia Ukrainy [National revival of Ukraine]. K., 1999. 335 s. [in Ukrainian]. U mistechku Pokotylove, 1917 – U mistechku Pokotylove…1917 [In the town of Pokotylove…1917] – Chytalnia. Nova Rada. (Kyiv). 26 chervnia. [in Ukrainian]. U s. Tykhomu Khutori, 1917 – U s. Tykhomu Khutori…1917 [In the village of Tykhy Khutir] – «Prosvita». Nova Rada. (Kyiv). 1 zhovtnia. [in Ukrainian]. Faryna, 1993 – Faryna S. Ya. Rol «Prosvit» v ukrainskomu natsionalno-kulturnomu rusi na pochatku KhKh stolittia [The role of «Enlightenment» in the Ukrainian national and cultural movement in the early XIX century].: dys. ... kand. ist. nauk: 07.00.01. Kremenchuk, 1993. 233 s. [in Ukrainian]. TsDAVO Ukrainy – Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy.