Добірка наукової літератури з теми "Культивування промислове"

Наведено дані про розширення галузей застосування рістрегуляторів рослин. Показано позитивний вплив стимуляторів росту на розвиток міцелію Pleurotus ostreatus на агаризованих живиль них середовищах при поверхневому культивуванні. Отримано результати стимулювальної дії рістрегуляторів на біосинтетичну активність гриба при глибинному культивуванні. Розглянуто можливість застосування фумару та гетероауксину при солодозрощуванні. При цьому відмічено скорочення термінів солодозрощування та підвищення амілолітичної активності солоду.

Успішне введення в культуру і створення промислових насаджень малопоширених плодових рослин пов'язано з вивченням їх алелопатичних властивостей, які впливають на сумісність видів у змішаних посадках і ефективність вирощування рослин у монокультурі. Особливе значення має вивчення питання ґрунтовтоми у плодових садах, оскільки рослини, зростаючи впродовж багатьох років на одному місці, виділяють в навколишнє середовище речовини різного біохімічного складу, які відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні фітоценозів. Досліджено явище ґрунтовтоми під час вирощування малопоширених плодових ліан Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq., Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. та Vitis labrusca L. Алелопатичну активність ризосферного ґрунту вивчали методом прямого біотестування, як тест-об'єкт використовували проростки пшениці (Triticum aestivum L.). Унаслідок здійснених досліджень встановлено високу токсичність ризосферного ґрунту під рослинами V. labrusca та S. chinensis, які беззмінно зростали на одному місці понад півстоліття. Виявлено істотно нижчу фітотоксичність ґрунту у варіантах зростання рослин A. arguta упродовж 15 років після 35 років вирощування V. labrusca та S. chinensis. Довжина стебла і кореня тест-об'єктів у ґрунті з-під актинідії після винограду була на 31 % більшою порівняно з контролем і відповідно на 56 та 71 % більшою порівняно з варіантом монокультури V. labrusca. У ґрунті з-під актинідії, яка зростала після S. chinensis, також відзначено стимулювання росту тест-об'єктів: стебла – на 11 % та коренів – на 8 % відносно контролю. Ці показники відповідно на 47 і 27 % вищі порівняно з варіантом монокультури S. chinensis. Це свідчить про те, що алелохімікати актинідії позитивно впливають на алелопатичні властивості ґрунту та зменшують його фітотоксичність. У ґрунті з-під рослин A. arguta, які зростали у монокультурі, виявлено значну стимуляцію росту стебла і кореня тест-об'єктів, що становила відповідно 35 і 40 % порівняно з контролем. Це вказує на те, що продукти життєдіяльності рослин актинідії, накопичені в ґрунті, не виявляють фітотоксичного впливу на тестові рослини і не спричиняють ґрунтовтоми за умов тривалого зростання на одному місці. Виявлена видоспецифічна особливість рослин A. arguta вказує на можливість їх використання у плодових садах для фіторемедіації ґрунтів шляхом зниження їх фітотоксичності. Отримані результати досліджень можуть бути використані для оптимізації технології вирощування деревних плодових ліан та під час опрацювання чергування культур у садозмінах.

У статті представлено аналіз топосу Дрогобича зламу ХІХ – ХХ ст. у романі Станіслава Мюллера «Генрик Фліс» і визначено його місце й роль у літературі про Дрогобич та в польській урбаністичній прозі загалом.З відкриттям нафтових родовищ Дрогобич, провінційне галицьке місто кінця ХІХ – початку ХХ ст., раптом стало столицею дрогобицько-бориславського нафтового басейну. Це внесло багато як позитивних, так і негативних змін у його інфраструктуру та в життя мешканців. Саме такий Дрогобич разом з його просторовою локалізацією та всіма аспектами економічного, соціального та культурного життя в епоху індустріалізації та промислової революції ставпрототипом літературного Рокомиша Станіслава Мюллера.У творі виявлено чимало алюзій до конкретних осіб. Це насамперед стосується власників активного на той час нафтового промислу, фігурантів судових процесів та представників провінційної міської еліти. Автор з точністюописав деякі події того часу, особливо колоритно передав вигляд й атмосферу міських вулиць, окремих будівель, знакових локусів для кожного соціального прошарку містян. У пропонованому дослідженні з’ясовано, що Мюллер у романі «Генрик Фліс» створює антиурбаністичний топос Дрогобича через його зовнішню та внутрішню просторову локалізацію. Зовнішня просторова організація містаь підкреслює його провінційність. Внутрішню просторову локалізацію міста автор представив через окремі його локуси в горизонтальному та вертикальномувимірах і в семантичних опозиціях верх – низ, центр – периферія. Доведено, що літературне місто Станіслава Мюллера є прикладом власне антиурбаністичного міського топосу, який культивувався представниками літератури Молодої Польщі. У романі «Генрик Фліс» автор підкреслює деструктивний вплив провінційного міста на життєво важливі принципи людського буття.