Добірка наукової літератури з теми "Контекст слів"

Розглядаються основні аспекти використання мови в сучасній філософії, яка сама є набором специфічних мовних ігор, що відбуваються за певними правилами. Вказано, що мовні ігри в філософії, використання слів з нечітко визначеним сенсом, застосування метафор і тропів, є не стільки недоліком метафізичного дискурсу, як вважають представники аналітичної філософії, а необхідністю, оскільки більш-менш повне відображення антропологічної і екзистенціальної проблематики вимагає саме таких лінгвістичних форм. Внутрішня картина свідомості людини не є чітко спланованою будовою, або планом, на якому відображаються всі ментальні компоненти, скоріше це сутінкова зона із невизначеною топологією, яка до того ж дуже рухлива. В той час, коли досліднику вдається вхопити щось постійне і чітке у внутрішньому світі людини, картина починає змінюватися, об’єкт трансформується до невпізнаваності, що робить недоречною будь-яку класичну наукову методологію. Теж саме можна сказати про філософські дослідження мови, культури, релігії, які постіно уникають чітких визначень і локалізації. Саме тому мова метафізики є відносно оптимальною для дослідження цих складних утворень і завдання полягає не в тому, щоб спростити і деметафорізувати мову філософії, а навпаки, в її подальшому розвитку і ускладненні.

Стаття присвячена розгляду прийомів мовної здогадки та динаміки їх використання під час перекладу слів-контамінантів з англійської мови українською. Актуальність запропонованої теми визначається необхідністю формування потенційного словника перекладача. Потенційний словник у статті визначено як необмежений лексичний шар, який включає не вивчені раніше лексичні одиниці, про значення яких можна здогадатися, проаналізувавши словотворчі елементи, подібність з рідною чи іншими іноземними мовами (тобто інтернаціональні слова), конверсію, контекст. Саме цей словниковий шар необхідно постійно розширяти перекладачам для здійснення якісного перекладу. У статті доведено, що одним із дієвих інструментів розширення потенційного словника є мовна здогадка. Мовну здогадку в цій роботі інтерпретуємо як наслідок евристичного пошуку в опорі на контекст та структурно-семантичні ознаки лексичних одиниць, їх графічну чи звукову форму. Матеріалом статті є англомовні контамінанти – лексичні одиниці, утворені із двох слів з усіченням щонайменше одного з них у місці з’єднання, а також із можливим накладенням i вставками морфів. Водночас відбувається збереження акцентно-складової структури одного з вихідних слів, взятого за морфологічний зразок. Контамінацiю у статті розуміємо як результат взаємодії двох або більше вихідних лексем, які проходять процес усічення i об’єднуються в єдину лексичну одиницю, мають подібні фрагменти у своїй структурі, водночас комбінуються шляхом накладення. Висвітлено історію появи та розвитку контамінантів в англійській мові. Розглянуто суміжні терміни, як-от блендинг, словозлиття, телескопи, стягнення та різницю між ними. Виявлено відмінності між словами- каламбурами та контамінантами. У статті доведено та проілюстровано на прикладах, що незнайомі перекладачеві англомовні контамінанти можуть мати структурно- семантичні відповідності з відомими базовими словами англійської мови і семантичну схожість із відповідними одиницями в українській мові. Зроблено висновок, що за допомогою використання мовної здогадки й аналізу вищезазначених елементів можна перекласти англомовний контамінант без використання словників чи інших довідкових засобів.

Поява неологізмів зумовлена стрімкою активізацією суспільства та виникненням нових реалій, які потребують вербалізації в мові. Утворення нових лексем відбувається здебільшого з власного матеріалу через словотвірні моделі та на основі переосмислення наявних одиниць. У межах наукової розвідки неологізми трактуємо як лексеми, що виникли в англійській мові протягом останніх двох десятиліть та виокремлюємо п’ять теоретичних підходів до їх вивчення (стилістичний, денотативний, структурний, етимологічний і словниковий). У статті семантично диференціюємо групи англійських неологізмів, що вербалізують сферу розмовної лексики ХХІ ст., окреслюємо причини виникнення неологізмів та виявляємо найпродуктивніші царини вживання новітніх одиниць. Об’єктом вивчення є новітня розмовна лексика англійської мови ХХІ ст., а предметом наукового аналізу – семантична структура неологізмів початку ХХІ ст. Матеріалом дослідження слугували неологізми, вибрані з англо-українського словника нової розмовної лексики та фразеології за редакцією Ю.А. Зацного та А.В. Янкова та Oxford Online Dictionary. Основними сферами функціонування нових розмовних одиниць є комп’ютерні технології, громадське життя, генна інженерія, антропоцентрична, суспільно-політична та соціально-економічна. До домінувальних інноваційних одиниць уналежнено однослівні мовні лексеми, які здебільшого виражені іменниками, що свідчить про потребу носіїв мови називати явища або ситуації. Механізми продукування нових слів мають специфічну природу і їх використовують мовці як стратегії переборювання комунікативних труднощів. Задля економії власного часу користувачі Інтернет-простору вигадують чимало новотворів, що швидко підхоплюють і поширюють мовці та блогери. Неологізація стає дедалі більш поширеною, оскільки це зручний метод передавання інформації. Інтерактивний етап дослідження неологізмів засвідчив слабку кононативну обізнаність респондентів у представлених одиницях, проте, спираючись на контекст, інформанти з’ясували значення 90% наведених слів. Перспективу нових студій вбачаємо в компаративному вивченні новотворів різних мов.

Статтю присвячено викладанню та вивченню іноземних мов у технічних ЗВО, оскільки мотивація у студентів до іноземних мов перебуває на недостатньому рівні. Із метою підвищення мотивації студента до її опанування було вирішено звернутися до некласичних підходів до її викладання. Таким чином, у статті розглядається застосування на заняттях лексичного підходу, а саме впровадження чанків у процес вивчення іншомовної лексики. Основну увагу у статті сконцентровано на ефективності застосування чанків у вигляді комбінацій слів, сталих словосполучень, виразів, ідіом та речень із метою підвищити інтерес студента до іноземної мови взагалі. Доведено, що за допомогою даного підходу студенти швидше стали опановувати мову порівняно з традиційними методами, оскільки вони вчили нові лексичні одиниці у вигляді комбінацій слів, що містили у собі певний контекст та мали чітке значення згідно із ситуаціями мовлення, не розгублюючись у словнику з різноманіттям значень. Проаналізовано вивчення граматики на основі застосування чанків, оскільки граматика вивчається приховано, у вигляді словосполучень, що містять у собі граматичні структури, які студенти запам’ятовують і використовують у мовленні підсвідомо, не замислюючись над реченням з граматичного погляду. Доведено, що даний некласичний підхід є універсальним для різних вікових категорій, а також і спеціальностей, наприклад як для філологічного спрямування, так і для технічного. Лексичний підхід гармонійно поєднується з іншими класичними методами і може слугувати як основним способом викладання, так і допоміжним. У результаті дослідження проаналізовано актуальність даного підходу, яка стрімко зростає, особливо з поширенням коронавірусної інфекції, що змусила процес навчання перейти на дистанційну форму. Застосовуючи чанки, поліпшується процес навчання для студентів, вони допомагають опанувати іноземну мову на достатньому для вільного спілкування рівні та якісно підготуватися до складання єдиного вступного іспиту з іноземної мови, оскільки студент повинен уміти розрізняти лексичні значення та граматичні конструкції.

Стаття присвячена дослідженню сталих міфонімічних сполучень, які розглядаються в публіцистичному контексті. Метою дослідження є встановлення етимологічних особливостей міфонімів і закономірностей їх використання в сучасному контексті. Для досягнення встановленої мети використано емпіричний метод спостереження та порівняння контекстів використання міфоніму й теоретичний метод сходження від абстрактного уявлення міфонімічного героя до конкретного використання міфоніму в сучасному контексті. У статті висвітлюються етимологічні особливості й закономірності вживання міфонімічних сполучень у сучасній англійській мові. У ході дослідження визначено, що міфоніми слугують предметом опису в лінгвокультурології, яка виникла завдяки синтезу лінгвістики та культурології, що також зумовлено переважним чином установленням сучасної антропоцентричної парадигми. У ході дослідження встановлено, що процес використання міфонімів у новому контексті пов’язаний з апперцепцією. Аналіз прикладів із джерел ілюструє, що реалізацію принципу апперцепції можна простежити на прикладі використання міфонімів у сучасних контекстах, коли щось нове – сучасна ситуація, осмислюється крізь призму минулого досвіду – міфічних сюжетів, які є культурною пам’яттю соціуму. Це зумовлює те, що міфоніми апелюють до вихідних контекстів, тобто античних міфів, для переносу значення в сучасні реалії. Як наслідок, визначено, що для правильного розуміння міфонімічного порівняння необхідно знати походження міфоніму. Також установлено особливості використання міфонімів у публіцистичному контексті, які являють собою образні паралелі, складне сплетіння та взаємодію двох контекстів, вихідного – міфічного й сучасного контексту. Ця взаємодія двох контекстів виражається у формі перенесення найменування на новий денотат, що відбувається за рахунок актуалізації одного з когнітивних ознак вихідного імені. Отже, міфоніми в публіцистичному контексті знаходять своє значення лише при встановленні їх зв’язку з об’єктами. Отже, у ході аналізу встановлено, що міфологія залишила значний слід і культурний пласт не тільки в історії людства, а й у мові та культурі. Проведене дослідження продемонструвало наявну в сучасній мові тенденцію до використання міфонімів у політичному дискурсі. Це може бути пояснено тим, що образність міфологем зумовлює смислове збагачення мови.

У статті викладено результати дослідження колокацій з лексичним компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах, а також висвітлено деякі особливості їх перекладу крізь призму аналізу внутрішньої форми елементів колокацій. Дослідження було проведене шляхом структурно-функціонального та дистрибутивного аналізу з елементами когнітивного підходу. Фактичний матеріал дослідження було відібрано методом суцільної вибірки з національних лінгвістичних корпусів української, англійської та німецької мов, а саме: «Генеральний регіонально анотований корпус української мови», “British National Corpus”, “Mannheimer Korpus für Deutsche Sprache”. У статті розглядаються як усталені, кодифіковані колокації, що зафіксовані в лексикографічних джерелах, так і типові поєднання слів на основі їх частотності у зазначених вище лінгвістичних корпусах. Термін «колокація» у вітчизняній лінгвістиці представлений відносно недавно, з огляду на що він не закріпився остаточно й іноді трактується досить широко. У цій статті надається його уточнене визначення та критерії відмежування від таких суміжних термінів, як ідіома та фразеологізм. Колокації перебувають у перехідній зоні між лексикою та фразеологією, оскільки вони не мають чіткої метафоризації. У цій статті на основі наявних класифікацій колокацій за різними ознаками було здійснено класифікацію колокацій із компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах за їх лексичним складом із зазначенням особливостей їх відтворення мовою перекладу залежно від групи, до якої належить колокація. Оскільки на лексичне значення слова впливає як контекст, так і синтагматичні партнери лексеми, словникові одиниці можуть набувати нових значень чи відтінків значень у мовленні. Саме тому лінгвістичні корпуси виступають плідним матеріалом для аналізу функціонування слів. Корпуси допомагають виявити, яким чином і як часто сполучаються слова. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що навіть деякі частотні колокації є лінгвоспецифічними, що може становити труднощі при їх відтворенні мовою перекладу. Це дозволяє виявити відмінності в сприйнятті навколишнього світу носіями певної мови, а також проливає світло на взаємозв’язок мови і мислення, що є актуальними проблемами у межах антропометричного підходу до аналізу лінгвістичних явищ.

Стаття присвячено обґрунтуванню психологічного механізму розуміння тексту на основі узагаль­нення ґрунтовних сучасних розробок з указаної тематики. Зазначено, що питання про механізм розуміння тексту ще не отримало вичерпної відповіді. Найчастіше для пояснення психологічного механізму розуміння тексту використовують теорію гіпотез, теорію спільності значення, гіпотезу біологічної і функціональної схожості приписування значень, модель контекстуального семантичного обмеження слів, гіпотезу ре­левантності контексту, теорію дзеркальних нейронів та концепцію свідомого смислотворення. Проте використання методів узагальнення, аналізу та синтезу наукової літератури, елементів описового, коре­лятивного та концептуального аналізів дозволило висунути припущення, що психологічним механізмом ро­зуміння тексту є взаємодія сенсу та значення. Науковий аналіз зазначених понять привів до виокремлення їх диференційних ознак та дав підстави узгодити репрезентовані міркування у наступну гіпотезу: в результаті розуміння у свідомості суб’єкта виникають певні організовані уявлення щодо тексту – смисли, які згодом об’єктивуються у вторинний текст. Відтак психологічним механізмом розуміння є процес розкладання значень тексту на їх семантичні компоненти та утворення на цій основі власних вторинних смислів. Критерієм відбору прийнятних смислів може виступати контекст, що підтримує одні смисли та відкидає інші на основі спільності попереднього смислового змісту (Р. Краус, Н. В. Ігнатенко, В. В. Жовтянська, Г. В. Лосик), або ширше – спільний досвід, що формує такий спільний контекст (О. О. Залевська, М. Якобоні). Смисл виникає при зіткненні пропо­нованого текстом значення з наявними у свідомості реципієнта смислами за потреби їх узгодження; значення – загальне, об’єктивне, закріплене за словом, смисл – індивідуальний, суб’єктивний, не закріплений, а лише асоційований, тому він, як правило, ширший за значення. The article is devoted to the substantiation of the psychological mechanism of text understanding on the basis of a generalization of the scrupulous modern scientific works. It is noted that the question of the text un­der­standing mechanism has not yet received an exhaustive answer. Often, hypothesis theory, the theory of community significance, the hypothesis of biological and functional similarity of attribution of meanings, the model of contextual semantic restriction of words, the hypothesis of the relevance of the context, the theory of mirror neurons, and the concept of conscious thought-making are used to explain the psychological mechanism of text under­stan­ding. Meanwhile, results of analysis and synthesis of scientific literature, elements of descriptive, correlative and conceptual analysis let propose that the psychological mechanism of text understanding is the interaction of meaning and sense. The scientific analysis of these concepts led to the distinction of their differential features and gave reason to reconcile the representational arguments in the following hypothesis: sense is certain organized ideas about the text, it appears in the mind as a result of text understanding and represents into the secondary text. The psychological mechanism of understanding, respectively, is the process of decomposition of the text meanings into their semantic components and the formation of secondary sense on this basis. A criterion for selecting acceptable sense can be the context that supports some sense and rejects others based on the generality of the prior semantic content (R. Kraus, N. V. Ihnatenko, V. V. Zhovtyans’ka, H. V. Losyk), or more widely – a com­mon expe­rience, which forms such a common context (O. O.Zalevs’ka, M. Yakaboni). The contact the text proposed meaning with sense that existing in the recipient minds for their agreement led to appear the new secondary sense of the of the meanings; meaning is general, objective, fixed by word, sense is individual, subjective, not fixed, but only asso­ciate, therefore, it is usually wider than meaning.

У статті досліджено синоніми, що функціонують у текстах сучасної української жіночої прози. Проаналізовано значення лексичних одиниць, що вступають у синонімічні відношення за певних контекстуальних умов. Наведено семантичні процеси, за яких відбувається семне варіювання у значеннях синонімів. За допомогою методу компонентного аналізу описано семний склад значень синонімів: виявлено інтегральні, диференційні й оказіональні складники семантики низки близьких за значенням слів. З’ясовано особливості трансформації семного складу значень слів під впливом контексту. Наголошено, що значення слів під впливом контексту зазнає певних зрушень, що зумовлює поступ синонімічних відношень.

Вважаємо, що вивчення підліткового булінгу має включати в себе як вивчення особливостей підлітків-кривдників, так і жертв, і свідків у контексті намірів, цілей, потреб, їх домінуванні, змісту, суб'єктивного контролю, емоційних переживань та ступеня визначної законодавством України відповідальності. Важливе значення при дослідженні булінгу має вивчення групових процесів в підлітковій групі і можливостей для учасників булінгу нести юридичну відповідальність. З'ясовано, що характер і зміст контексту життя підлітків поза ситуацією булінг залежить від відносини в сім'ї, колективі та загального контексту життя підлітка. Слід підкреслити, що руйнівні для розвитку особистості наслідки булінгу притаманні не тільки жертвам, але й не меншою мірою кривдникам і свідкам булінгу, що носить системний вплив на підліткову групу і підліткове співтовариство в цілому. Окрім цього, визначено, що законодавче закріплення булінгу в Україні носить несистемний характер та не включає психологічних особливостей цього явища.

Гучак К. О. Порівняльний аналіз українського та російського перекладу трилогії Дебори Гаркнесс “A Discovery of Witches” у контексті постмодерністської естетики" : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 «Філологія» / наук. керівник О. Л. Клименко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 103 с.
EN : The presented paper is dedicated to the comparative analyses of the Ukrainian and Russian translation of the trilogy by Deborah Harkness “A discovery of witches” in the context of postmodern esthetics. The object of the work can be defined as the comparison of the ways of using vocabulary and grammar resources of two languages for adequate translation of the original text focusing on the concepts of postmodernism. The main aim of the paper consists in analyzing the forms, mechanisms and ways of the appropriate representation of artistic techniques and concepts by using resources of two languages – Ukrainian and Russian. It determined the accomplishment of the following tasks: - to confirm the connection between the translation of a specific text and general postmodern concept; - to conduct a profound comparative analyses of the methods of translation into Ukrainian and Russian languages; - to study the connection between the translator's perception of postmodern concepts, evaluation of their role in the text and the quality of translation. There are different methods of representation of artistic techniques in different languages. Features of postmodernism literary texts and their translations into Ukrainian, Russian languages are presented in the thesis. The research proves that for adequate translation the translator should know the biography and worldview of the author and esthetic concepts of postmodernism as well as be able to apply creativity in the process of translation. The scientific novelty of the presented research is in the theory that all postmodern texts are parts of one global intertext and translators should take into consideration not only specifics of source and target languages, but also the cultural background.
UA : Дипломна робота – 103 стор., 89 джерел, 5 додатків. Об’єкт дослідження: оригінальний постмодерністський художній текст англійською мовою, його переклад українською та російською мовою. Мета роботи: вивчення принципів побудови постмодерністського тексту, відтворення естетичних принципів, художніх концепцій та структури творів при перекладі українською та російською мовами. Теоретико-методологічні засади: теоретична основа та методологія прагматики, когнітивістики, семіотики, герменевтики, феноменології, психолінгвістики, полімодальності та ономастики (Д. Леонтьєв, М. Інвуд, Д. Селескович, М. Вертгеймер, І. Горєлов, Б. Величковський, О. Потебня, Ф. Шлейермахер, В. Юшак, І. Гальперін та ін.) та теоретичні дослідження постмодернізму (М. Роуз, М. Фуко, І. Хассан, І. Ільїн, Р. Барт, Д. Фоккем, Т. Д'ан, Ю. Крістева, В. Вельш, Дж. Феттерлі та ін.). Отримані результати: Постмодернізм – складне поняття, яке включає в себе певне світосприйняття, взаємопов’язані концепції, що впливають на написання та переклад текстів. Було виявлено зв'язок між постмодерністськими концепціями та адекватністю перекладу. Ігровий принцип постмодернізму впливає на переклад власних імен, оказіоналізмів, речень. Аналіз українського та російського перекладу продемонстрував, що переклад кількох мов, акцентів, сленгу та гри слів залежить від того, чи вважає перекладач дані концепції важливими. Було проведено оцінку цитат, віршів, каліграм як складової частини тексту; проаналізовано, як різні перекладачі інтегрують їх у свій переклад. Встановлено, що постмодерністські концепції, форми репрезентації тексту пов’язані з сучасними соціальними проблемами, втілюють ідею глобалізації, синкретизму мистецтва.

Проаналізовано особливості лексичних труднощів англо-українського перекладу, зокрема переклад багатозначних слів на матеріалі інформаційних текстів. Наголошено, що переклад багатозначних слів має спиратися як на вузький лінгвістичний, так і на широкий культурний і соціальний контекст. Також слід ураховувати стилістичні норми англійської та української мов, які різняться, зокрема, щодо вживання в інформаційних текстах розмовної лексики.

Проаналізовано особливості перекладу слів-реалій і власних назв, що вимагає від перекладача не лише глибоких знань англійської та української мов, але й не менш глибоких знань культури обох народів, і навіть широкої ерудиції. Переклад цих лексичних елементів передбачає застосування практичної транскрипції, щонайменше – транслітерації, а також власне перекладу, причому ці способи можуть поєднуватися. Широкий контекст у багатьох випадках робить необхідним є введення в текст перекладу додаткових пояснень.

У статті подано опис найголовніших лексичних особливостей однієї степової говірки. Джерелом фактичного матеріалу стали тексти зв’язного діалектного мовлення, відповідні контексти яких дозволяють точно визначати й аналізувати семантичні та функціональні риси слів різних тематичних груп. Окрім того, поза увагою автора не залишилися словотвірні та/або фонетичні особливості аналізованих лексем. Викладений матеріал дозволяє ствердити, що лексична система розгляданої говірки села Лозоватки, по-перше, виявляє органічний зв’язок із лексичним складом степових говірок Наддніпрянщини, а по-друге, засвідчує цілий ряд оригінальних рис.

У статтi охарактеризовано мовленнєвi засоби та прийоми сатири у прозi М. Є. Салтикова-Щедрiна, якi виражають аксiологiчну картину свiту письменника. Установлено, що за допомогою рiзноманiтних прийомiв сатири (експресивно-стилiстична оцiнка, полiсемантизм слiв, семантизацiя слова, гра слiв, словотворчiсть i фразеологiчне новаторство, взаємодiя слiв i висловiв рiзних стилiстичних систем та iн.) письменник оновлював традицiйнi зв’язки мiж словами, ускладнював смисловий обсяг слiв, змiнював у словах спiввiдношення основних i другорядних значень. Це новаторство в царинi слововживання дозволило йому значно розширити та збагатити мовленнєвi засоби сатири. Аксiологiчну картину свiту М. Є. Салтикова-Щедрiна складають лексико-фразеологiчнi одиницi суспiльно-публiцистичного, науково-термiнологiчного, професiйного, розмовного, церковнослов’янського та книжково-белетристичного характеру, якi мають оцiнний компонент значення або набувають його в контекстi. Цiннiсна система письменника в текстах його творiв виражена за допомогою iнакомовного мовлення – езопiвського оповiдання.