Добірка наукової літератури з теми "Комунікативні параметри"

Статтю присвячено дослідженню лінгвістичного статусу комунікативної інтенції на сучасному етапі розвитку науки про мову. Комунікативну інтенцію проаналізовано за антропоцентричними, комунікативними та прагматичними параметрами. Комунікативно-прагматичний аспект дослідження дозволяє вивчати комунікативну інтенцію з позиції її носія (мовця) і того, хто її сприймає (співрозмовника), у співвідношенні з мисленнєвими процесами комунікантів та у зв’язку з різноманітними екстралінгвальними факторами вербальної взаємодії. Комунікативна інтенція ефективно реалізується мовцем у дискурсивних висловленнях, таким чином репрезентуючи характер персонажного діалогічного мовлення. Дослідження комунікативної інтенції з огляду на її лінгвопрагматичні особливості здійснено зі застосуванням дескриптивного, контекстуального та інтерпретаційного методів аналізу, що дозволяють виявити й осмислити її у вербальній взаємодії. З’ясовано типи комунікативних інтенцій мовця в романі Патріка Вайта “The Eye of the Storm”, а саме: інформативні, спонукальні та емоційно-оцінні, та описано їх прагматичні функції у сформованих комунікативних ситуаціях. У статті встановлено й охарактеризовано зв’язок стилістичних засобів у реалізації комунікативних кроків учасників вербальної інтеракції. Визначено, що засобами реалізації комунікативної інтенції мовця в англомовному художньому дискурсі Патріка Вайта є синтаксично-стилістичні засоби, які наповнюють, розширюють, інтенсифікують та уточнюють комунікативні наміри мовців. У статті виявлено, що такі синтаксично-стилістичні засоби і прийоми, як номінативні та неповні фрази, вставні й вставлені одиниці, полісиндетон, інверсія, дистантне розташування синтаксично пов’язаних одиниць, сприяють реалізації комунікативної інтенції мовця на рівні персонажного мовлення. У результаті кількісного аналізу висловлень із лінгвостилістично маркованими одиницями, з’ясовано, що виражальні засоби синтаксису переважають над стилістичними прийомами у висловленнях з роману Патріка Вайта“The Eye of the Storm” для актуалізації комунікативної інтенції мовця.

В статті обґрунтовані показники емпіричного дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Для вирішення цього завдання було застосовано експлораторний аналіз даних. Зазначені статистичні процедури застосовувались для показників наступних методик: методики «Визначення потреби у спілкуванні» Ю. М. Орлова, В. І. Шкуркіна, Л. П. Орлової, методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера, тесту КОС (Комунікативні та організаторські схильності) В. В. Синявського, Б. А. Федоришина, опитувальника «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В. О. Лабунської, опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца. Отримані показники піддавались порівнянню за експлораторним аналізом. За результатами вивчення особливостей прояву параметрів комунікативної компетентностіу спортсменів було встановлено наступне. Загальна адаптивність досліджених спортсменів-гірськолижників знаходиться на середньому рівні, і вони досить адаптовані до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності. Показано, що завдяки середньому рівню комунікативного контролю вони достатньо щирі, в міру стримані в своїх емоційних проявах, зважають в своїй поведінці на ставлення оточуючих людей. Зазначено, що для них властивими у спілкуванні є труднощі, пов’язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов’язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії. У свою чергу вони значно легше долають труднощі, що пов’язані із соціально-перцептивними характеристиками. Зазначено, що у гірськолижників спостерігається певна збалансованість орієнтацій на активність та прийняття контактів, а орієнтація на прийняття емоційних відносин трохи знижена, проте вони орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні. Ключові слова: комунікативна компетентність, параметри комунікативної компетентності, емпіричні показники, професійна мобільність спортсменів, спортсмени-гірськолижники, комунікація.

У статті проаналізовано комунікативні механізми, дія яких детермінує актуалізацію в мовленні узагальненого змісту, втіленого в тій чи тій мовній структурі. Автор визначає також особливості мовленнєвих ситуацій, що реалізують узагальнення: довільність стосовно кількісного складу учасників, багатоплановість характеру стосунків між мовцем та слухачем, актуальність психологічних характеристик мовця.

Описано основні положення теоретичних підходів до дослідження комунікативних практик соціальної взаємодії, окреслено параметри комунікативних практик у ситуаціях громадянської самоідентифікації молоді, а також представлено й обговорено результати емпіричного дослідження комунікативних практик студентства в контексті розвитку його громадянської компетентності. Дослідження комунікативних практик проводилося в межах конститутивної моделі комунікації, де комунікація розглядається як первинний конститутивний соціальний процес і спосіб пояснення психологічних, соціальних, культурних та економічних явищ у суспільстві. За параметри комунікативних практик взято довіру і взаємність, толерантність та взаємоповагу, ідентичність, лояльність та патріотизм, визнання норм взаємодії та готовність до їх легітимізації, правосвідомість і відповідальність, налаштованість на участь і досягнення порозуміння. Емпіричне дослідження, в якому взяли участь студенти різних регіонів країни, проводилося за допомогою методів психосемантики та проективних методів і спеціально розробленого опитувальника. На основі результатів дослідження встановлено, що семантичне поле практик студентства означується смислами довіри, відповідальності і національної ідентичності, а основними сенсами, які регламентують соціальну комунікацію, є толерантність, взаєморозуміння і взаємоповага, лояльність і правосвідомість. Рівень довіри між комунікантами та ступінь залученості у взаємодію визначають тип комунікативних практик, які реалізуються молоддю: це практики відсторонення, деліберативні практики, партиципативні практики та практики уникання. Більшість регіональних відмінностей пов’язані зі шкалою “порозуміння і табу”, а найодноріднішим виявився семантичний вектор громадянської позиції. Узагальнення результатів дослідження показало наявність розриву між ступенем артикуляції сенсів довіри, національної ідентичності, взаєморозуміння та правосвідомості і браком у респондентів досвіду їх переживання в ситуаціях громадянського залучення, що перешкоджає розвитку громадянської компетентності.

Стаття присвячена проблемі вдосконалення педагогічної майстерності вихователів дітей дошкільного віку, що базується на необхідністі реалізації тенденцій демократизації та гуманізації сучасного освітнього простору, особистісно-зорієнтованого підходу, забезпечення ефективного педагогічного супроводу особистісного зростання суб’єктів освітнього процесу. На основі аналізу наукової літератури «комунікативна культура» розглядається в сукупності з суміжними й підпорядкованими поняттями одного проблемного кола: «спілкування», «культура спілкування», «комунікація», «міжособистісна взаємодія», «комунікативні здібності», «комунікативні якості особистості», «комунікативні вміння», «комунікативна компетентність», «культура мовлення». Надано визначення комунікативної культури як динамічного поліструктурного інтегративного утворення особистості, що включає сукупність взаємопов’язаних компонентів (ціннісно-мотиваційного, інформаційно-когнітивного, емоційно-вольового, мовленнєво-діяльнісного), детерміновано зовнішніми умовами (соціальна ситуація розвитку особистості) і внутрішніми чинниками (комунікативні здібності та якості особистості) та забезпечує гармонійну соціалізацію особистості через взаємодію з реальним соціальним середовищем і самим собою. Констатуються результати розвідувального дослідження рівня потреби педагогів у реалізації позиції педагогічного супроводу розвитку особистості дітей в закладах дошкільної освіти та особливостей комунікативної культури педагогів, що показали недостатній рівень сформованості зазначених параметрів та визначили необхідність організації цілеспрямованого впливу на розвиток комунікативної культури та зміну педагогічної позиції педагогів. Визначено зміст дослідницької роботи, що була організована в межах постійно діючого семінару «Комунікативна культура педагога: проблеми, пошуки, рішення», індивідуальних та групових занять-консультацій, інноваційного здійснення засідань педагогічних рад, проведення науково-практичної конференції «Комунікативна культура педагога як вимога сучасності». У статті розкрито предмет вивчення семінару «Комунікативна культура педагога: проблеми, пошуки, рішення», його основні завдання, програма проведення та різні форми педагогічної взаємодії; проблематика занять-консультацій; зміст проведення педагогічних рад, щодо актуалізації комунікативного потенціалу соціокультурного середовища ЗДО; поетапне методичне наповнення науково-практичної конференції. Отже, у статті визначено підсумки дослідження та перспективні напрями подальших наукових розвідок.

У статті розглянуто особливості англомовного ділового дискурсу, який функціонує в одній з найважливіших сфер міжкультурного спілкування – бізнес-комунікації. Виділено його специфічні характеристики, визначено побудову простору дискурсу за принципом лінійності (повторення та ступінчастість) та критерії певного типу дискурсу. На основі функціональної типології виділено типи і підтипи англомовного бізнес-дискурсу, який обслуговує зовнішньоекономічну діяльність� розглянуто його логіко-композиційну організацію. Враховуючи соціолінгвістичні параметри, виокремлено сфери функціонування професійного інституціонального ділового дискурсу (професійну: переговори, презентації, доповіді� академічну і публічну: науково-популярні матеріали, доповіді, статті тощо. З’ясовано значення тема-рематичного оформлення висловлювання в англійському та українському інституціональному діловому дискурсі для подолання складностей і запобігання помилок у процесі перекладу� встановлено його основні комунікативні стратегії (аргументативну та маніпулятивну), які реалізують інтенції автора висловлюван- ня. Проаналізовано мовні одиниці, що становлять мовленнєві акти (асертиви, комісиви, директиви, мовленнєві декларативи) і використовуються для обговорення професійних проблем, що дозволило виявити і пояснити роль мовних структур у ментальних процесах розуміння і продукування всіх типів текстів, що обслуговують сучасну ділову комунікацію, та обирати правильну стратегію перекладу.

У статті розкрито результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічної галузі. Визначено діагностичні маркери мотиваційно-ціннісної (мотиваційні диспозиції особистості (потреби, мотиви, установки, ціннісні переживання), генеративність, просоціальна мотивація (орієнтація на альтруїзм), як основа професійної спрямованості особистості фахівця, та її взаємозвʼязок з ціннісними орієнтаціями і рівнем емоційного інтелекту); компетентнісно-функціональної (професійна компетентність (соціально-перцептивна, соціально-психологічна, аутопсихологічна, комунікативна складові); специфіка особистісно-професійного саморозвитку та його звʼязок з самоефективністю, психологічною і комунікативною компетентністю, а також з рефлексією, саморегуляцією і самоставленням; параметри самоактуалізації; рефлексивні і регулятивні особливості фахівця; рівень і структура професійного вигорання (емоційне виснаження, напруженість у роботі, професійний перфекціонізм, професійний розвиток та самовдосконалення, інтегративний індекс вигорання тощо));конативно-стильової (специфіка індивідуального стилю професійної діяльності за стильовими (відмінності складу компонентів, умов і параметрів діяльності, ієрархія механізмів адаптації) і рівневими (діапазон параметрів, кількісний склад компонентів і характер їх взаємозвʼязків) характеристиками; процесуальні показники діяльності за блоками професійної діяльності, професійного спілкування, особистості фахівця;рівні професійної культури; самооцінка індивідуального стилю діяльності за параметрами оригінальності і надситуативності, взаєморозуміння та можливостей корекції стилю діяльності) складових особистісно-професійної адаптації фахівців соціономічного профілю. Проведено аналіз результативно-змістовних параметрів особистісно-професійної адаптації та виокремлено стадії (емпірично-репродуктивну, адаптивно-евристичну, результативно-продуктивну) цього процесу на різних етапах професіоналізації фахівців соціономічного профілю. Ключові слова: фахівці соціономічного профілю, особистісно-професійна адаптація, результативно-змістовні параметри особистісно-професійної адаптації, соціально-психологічні ресурси особистісно-професійної адаптації.

Дисертацію присвячено виявленню структурно-семантичних, соціолінгвальних та прагматичних особливостей мови бренду з позиції мультимодального підходу. Визначено статус мови бренду як способу комунікації бренду зі своєю цільовою аудиторією. Здійснено аналіз структури мови бренду на грунті мультимодальності. Виокремлено елементи вербального, візуального, аудіального та сенсорного модусів мови бренду. Вербальний модус представлений назвою, фразою-відлунням, слоганом, заявою про місію, сторітелінгом та дескриптивним текстом; візуальний модус – логотипом, кольором та шрифтом; аудіальний – джинглом та звуковим логотипом; сенсорний – запахом, смаком та текстурою. З’ясовано, що елементи вербального модусу мови бренду утворюють різножанрові полісеміотичні блоки, у яких реалізуються лексика та стиль мови бренду. Описано лексико-семантичні характеристики полісеміотичних блоків вербального модусу мови брендів кави: номінативно- репрезентативного, атрактивно-апелятивного, інтенційно-аксіологійного, наративного та дескриптивного. Визначено соціолінгвальні аспекти мови брендів кави та проаналізовано взаємодію вербальних та невербальних елементів мови брендів кави у різних комунікативних ситуаціях.
Диссертация посвящена выявлению структурно-семантических, социолингвальных и прагматических особенностей языка бренда с позиции мультимодального подхода. Определен статус языка бренда как способа коммуникации бренда со своей целевой аудиторией. Осуществлен анализ структуры языка бренда на почве мультимодальности. Выделены элементы вербального, визуального, аудиального и сенсорного модусов языка бренда. Вербальный модус представлен названием, фразой-эхом, слоганом, заявлением о миссии, сторителлингом и дескриптивным текстом; визуальный модус логотипом, цветом и шрифтом; аудиальный джинглом и звуковым логотипом; сенсорный запахом, вкусом и текстурой. Установлено, что элементы вербального модуса языка бренда образуют разножанровые полисемиотические блоки, в которых реализуются лексика и стиль языка бренда. Описаны лексико-семантические характеристики полисемиотических блоков вербального модуса языка брендов кофе: номинативная-репрезентативного, аттрактивно-апелятивного, интенционально-аксиологического, наративного и дескриптивного. Определены социолингвальные аспекты языка брендов кофе и проанализовано взаимодействие вербальных и невербальных элементов языка брендов кофе в различных коммуникативных ситуациях.
This thesis focuses on the identification of structural and semantic, sociolingual, and pragmatic features of the brand language from the standpoint of a multimodal approach. Each brand creates a unique language to express the semantic universality of communication with consumers. Thus, the brand language is a system of signs, symbols, and expressive means that functions in a variety of communicative situations, exerting a pragmatic impact on recipients of the brand information. The brand language is not homogeneous, its structure is represented by elements of different semiotic origins combined into modes – verbal, visual, audial, and sensory. The vocabulary and style of the verbal mode of the brand language are represented in nominative and representative, attractive and appealing, intentional and axiological, narrative, and descriptive polysemiotic blocks. The main structural and semantic coherence of the brand language is the brand name, which represents a nominative and representative polysemiotic block of the brand language. Given the structure of coffee brand names, all names are divided into one-component and multi-component, the groups of names inherent in coffee brands are distinguished as follows: descriptive, explicit, implicit, and metaphorical names. The attractive and appealing block of the brand language is represented by a tagline and a slogan, which are the “small-form” texts, as they are characterized by small text size, conciseness, and excessive economy. Unlike the brand name, the tagline and slogan are optional elements. A mission statement that appeals to the minds of consumers, arouses interest, and encourages action represents the intentional and axiological polysemiotic block. There are two generalized groups of missions: direct and indirect, as well as different forms of mission – full and partial. Regarding the structural organization of mission statements, they consist of two or more sentences with complex syntax. The narrative polysemiotic block of the language of coffee brands is storytelling – a marketing technique for using media potential to convey meaning through telling the stories. The narrative block of the language of coffee brands is emotionally charged monologues. The types of stories of coffee brands are defined as traditional, contemporary, creative, personalized, specialized, stories-legends, and stories-quotes. The descriptive polysemiotic block of the brand language is represented by descriptive texts – texts of the statement of the existence of an object (product) and undoubtedness of its characteristics, the description of a brand (goods, product, service) for giving the information on its characteristics to the consumer. The descriptive block of the language of coffee brands is an obligatory verbal element, an example of a multimodal ensemble that combines verbal, visual, and sensory modes. Studies of the social and cultural role of coffee and socio-lingual features of the language of coffee brands indicate that the imprint of coffee culture in society is observed in the formation of a specific language, which is used by professionals and connoisseurs of coffee, as well as ordinary consumers. Socially marked lexical and phraseological units have been formed, which characterize society in the context of coffee consumption as a beverage and coffee circulation as a commodity. The results show that each brand is a unique phenomenon, and its language is a specific system of signs that identifies the brand, distinguishing it from others. In every communicative situation, the brand language preserves its authenticity – similarity and unity of the style, consistent repetition of the same words and images. The combination of visual and verbal elements creates a recognizable brand identity.

У статті проаналізовано невербальні параметри спілкування в контексті української лінгвокультури. Зокрема досліджено фразеологізми української мови, що репрезентують невербальні ритуали як особливий комунікативний досвід українців. Визначено семантичні особливості цих сталих висловів, їх психологічний підтекст, культурологічну складову.

У статті визначається тип мовної особистості Стіва Джобса. Матеріал для дослідження взято з біографічного роману «Стів Джобс», створеного В. Айзексоном (2011), і його українського перекладу (2012). Тип мовної особистості Стіва Джобса визначається на основі двох параметрів, а саме реалізації його психологічного типу у вербальній поведінці, а також рівня комунікативної компетенції. У статті визначено мовленнєві характеристики, які дозволяють віднести його до певного типу. За психологічним типом С. Джобс розглядається як метасимволічна мовна особистість. Серед мовленнєвих особливостей, які дозволяють віднести його до зазначеної категорії, нами виокремлено наступні: домінування інтуїції та логіки; невиражені сенсорне сприйняття, емоції та співчуття; концентрація на картині в цілому; усвідомлення важливості майбутнього; фігуральність та асоціативне мислення; багатий словниковий запас; прямота та критичність мовлення. Відповідно, за рівнем комунікативної компетенції Стів Джобс розглядається як сильна мовна особистість. У цьому аспекті ми виокремлюємо його здатність до створення текстів будь-якої тематичної та жанрової спрямованості, оперування великою кількістю прецедентних текстів та вміння творчо поєднувати різноманітні мовні елементи. Щодо його небажання дотримуватися деяких етичних норм спілкування, дослідження показує, що Стів Джобс, як сильна мовна особистість, змінює наявні стандарти та правила так, як вважає за потрібне. Дослідження демонструє, що його мовленнєвий портрет у перекладі відрізняється в деяких аспектах від оригіналу. В українському перекладі його мовлення подекуди спрощене або незрозуміле. Крім того, брак фонових знань перешкоджає читачам повною мірою сприйняти й оцінити всю потужність і силу його мовлення.