Добірка наукової літератури з теми "Комунальне підприємстві"

У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.

У статті розглянуто проблеми розкриття інформації для управлінської ланки малого бізнесу та розглянуто форми управлінської звітності на підприємствах малого бізнесу. Виявлено мету, підходи до складання управлінської звітності та відмінність її від фінансової звітності. Визначено, на кого покладаються обов’язки зі складання управлінської звітності та які реквізити застосовуються при її складанні. Досліджено етапи упровадження та складання внутрішньої звітності на підприємствах. Розглянуто на прикладі малого підприємства ТОВ «Менський комунальник» форми управлінської звітності, які застосовуються на цьому підприємстві.

У статті описано основні принципи бюджетування, необхідні для управління фінансовими результатами автотранспортних підприємств, а також розкрито основні проблеми побудови бюджетів. Встановлено, що головною проблемою автотранспортних підприємств, які здійснюють міські пасажирські перевезення, є збиткова динаміка результатів їхньої діяльності. Врахування цієї тенденції під час побудови бюджетної системи є необхідним для виявлення причин утворення негативного фінансового результату діяльності та своєчасного вжиття заходів з усунення факторів, які його спричиняють. Також виявлено, що на автотранспортних підприємствах складають, як правило, лише фінансовий план, без застосування ефективної системи бюджетування. Надано характеристику структури фінансового плану та операційного бюджету автотранспортного підприємства. Розглянуто відмінності бюджетування та фінансового плану. Метою статті є розробка та надання рекомендацій з побудови сучасної системи бюджетування для покращення ефективного управління фінансовими ресурсами і показниками автотранспортного підприємства. Це зумовлено тим, що автотранспортні підприємства комунальної форми власності мають ряд особливостей, від яких залежить процес бюджетування, особливо в частині методики розрахунку витрат підприємства і тарифів за проїзд. Оскільки у комунальному підприємстві тариф на перевезення пасажирів залежить не лише від собівартості перевезень, але й від корегування його органами місцевого самоврядування, це призводить до встановлення тарифів, нижчих за фактичну собівартість перевезень. Виявлено залежність діяльності таких підприємств від кількості асигнувань, отриманих з місцевого бюджету згідно з кошторисними призначеннями, що унеможливлює формування реального тарифу з використанням системи бюджетування. Відповідно до здійснених досліджень зроблено висновок, що головним завданням створення бюджетів автотранспортного підприємства задля управління фінансовими результатами є формування бюджетів доходів та бюджетів витрат. Для кращої координації цих бюджетів необхідно створити центри відповідальності за даними напрямками для оцінки діяльності центрів доходів та центрів витрат, щоб краще можна було прогнозувати доходи та витрати автотранспортного підприємства. Важливого значення набула оцінка рентабельності маршрутів з метою перегляду транспортної сітки, проведення контролю та аналізу виконання бюджетів, прогнозування ризиків та виявлення шляхів їх запобігання, порівняння фактичних фінансових результатів із плановими. Все це дасть можливість розрахувати стратегію рентабельності перевезень як основного чинника формування позитивного фінансового результату.

У статті розглянуто основні принципи управління вартості автотранспортного підприємства та методичні підходи оцінки його вартості. Акцентовано увагу на важливості управлінського обліку та ін-формаційного забезпечення, як його складової, у визначенні вартості автотранспортного підприємства. За-значено про обов’язковість аналізу фінансового стану підприємства, оскільки він чітко розкриває всі ризики і перспективи його діяльності. Мета статті – визначити та розглянути основні принципи управління вартістю підприємства, з урахуванням виду діяльності – міські пасажирські перевезення, комунальної форми власності. Вартість підприємства оцінює його діяльність коли стоїть завдання продажу підприємства чи здійснення інвестиційних вкладень. Інформація щодо вартості цікавить менеджерів та власника підприємства, інве-сторів. Хоч оцінка вартості підприємства здійснюється здебільшого для підприємств приватної форми влас-ності, на нашу думку, вона є важливою і для підприємств комунальної форми власності, оскільки діяльність підприємств вже тривалий час здійснюється «на мінус» та необхідно залучати інноваційні підходи щодо управлінської діяльності підприємства. Не вирішеною проблемою залишається неналежний рівень розробки та впровадження методичних підходів визначення вартості підприємства, про що зазначено багатьма вченими. Проаналізувавши зміст оцінки вартості підприємства та методичні підходи можна зробити висновок, що – це комплексний підхід, з обов’язковим урахуванням можливості економічного зростання та негативного впливу на розвиток підприємства факторів ризику. Він є більш інформативним ніж просто дані фінансової звіт-ності, проте потребує методичного редагування, з метою адаптації до діяльності підприємств в Україні. Важливою є окрема розробка та впровадження методики визначення вартості для автотранспортних підприємств комунальної форми власності. Зроблено необхідні висновки та пропозиції щодо досліджуваної теми.

Стаття присвячена визначенню особливостей правового статусу підприємств житлово-комунальної галузі. Вказується, що в державі сформувався ринковий підхід до підприємств житлово-комунальної галузі, який передбачає визначати їх з точки зору господарювання, без врахування соціального значення послуг, які ними виробляються, надаються, та ролі місцевого самоврядування в їх виконанні. Тому найбільш широкий підхід до термінології дослідження полягає у використанні терміну «підприємства житлово-комунальної галузі», який дозволяє враховувати як ринковий підхід до цих підприємств, так і визначити сферу їх діяльності. Визначено, що спеціальний правовий статус підприємств житлово-комунальної галузі – це сукупність елементів, які характеризують правове положення окремих суб’єктів господарювання в сфері виробництва, постачання та інших дій у сфері житлово-комунальної послуги. Цей статус зумовлено: 1) наявністю трудових ресурсів, матеріально-технічного забезпечення, засобів, що надають можливість здійснювати діяльність у сфері виробництва, постачання, обслуговування у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії; 2) незамінністю послуг у споживанні, які надаються суб’єктом; 3) можливістю обмеження правосуб’єктністю підприємств житлово-комунальної галузі у випадках, встановлених законом; 4) ліцензуванням діяльності; 5) соціальним значенням діяльності підприємств житлово-комунальної галузі. Встановлено, що підприємства житлово-комунальної галузі можуть поділятися залежно від: 1) становища на ринку: суб’єкт природної монополії та суб’єкт господарювання; 2) організаційно-правової форми: індивідуальні та складні підприємства; 3) виникаючого контролю між суб’єктами: вертикально інтегровані суб’єкти господарювання (інтегрована організація) та незалежні суб’єкти від вертикально інтегрованого суб’єкта (оператори систем газотранспортної системи, газосховища).

Розглянуто основні ознаки збалансованого підходу до задово- лення власних потреб з точки зору “сталого розвитку”. Наголошено, що ор- ганізація надання комунальних послуг є базовою потребою кожного грома- дянина і, за концепцією раціональної бюрократії М. Вебера, має працювати на забезпечення потреб кожного громадянина. Підкреслено, що розвинені європейські країни значну увагу приділяють якості життя населення. Так, місто Відень (Австрія) десятий рік поспіль займає першу позицію у рейтингу якості життя. Стисло розглянуто архетипний вимір формуван- ня якісної складової постачання комунальних послуг у розвинених країнах Європи. Серед них Німеччина, яка до 2006 р. сформувала сучасний ринок надання якісних комунальних послуг на основі вільної конкуренції. Однією з особливостей організації ринку постачання житлово-комунальних послуг у Німеччині виявлено простоту переходу від одного надавача послуги до більш прийнятного. Виокремлено досвід Німеччини в облаштуванні й переоснащенні старих будинків “хрущовського” типу в Східному Берліні на престиж- ні та елітні. Сучасні підходи німецької якості розраховані на те, що з 2020 р. Німеч- чина стане країною без “шкідливої енергії”, тобто перейде на нові технології енергозбереження, що доступні людям середнього класу. Також теоретично досліджено ринок організації надання комунальних послуг в Австрії та Поль- щі. Схарактеризовано архетипний вимір організації надання житлово-кому- нальних послуг в Україні. На основі проведеного теоретичного дослідження та практичного досві- ду доведено, що архетипні підходи щодо організації надання житлово-кому- нальних послуг в Україні кардинально відрізняються від європейських країн. В Україні до 2014 р. законодавчо закріпився порядок формування цін і та- рифів на електроенергію, газопостачання та інші комунальні послуги. Вста- новлення граничних рівнів цін в Україні на електроенергію, природний газ для населення, бюджетних організацій і установ, підприємств комунальної теплоенергетики, тарифів на комунальні послуги здійснює Національна ко- місія з питань регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). НКРЕКП діє на підставі Закону України “Про природні монополії”, де “природна монополія — стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внас- лідок технологічних особливостей виробництва (у зв’язку з істотним змен- шенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послу- гами), у зв’язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги)”. Доведено, що вертикальний механізм формування ринку житлово-кому- нальних послуг є неконкурентноспроможним. Висока якість надання жит- лово-комунальних послуг може бути досягнута лише за умови вільної кон- куренції.

Суб’єкти господарювання державного сектора економіки продовжують відігравати важливу роль у досягненні будь-якою державою економічних та соціальних цілей. Великі розміри державного сектора в Україні, незадовільні фінансово-економічні показники його ефективності, наявність новел правового становища державних підприємств є чинниками, що обумовлюють актуальність теми статті. Метою статті є уточнення визначення поняття суб’єкта господарювання державного сектора економіки, класифікація таких суб’єктів, критична оцінка нововведень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності” з точки зору їх відповідності кращій світовій практиці управління державним сектором. Обґрунтовано, що під суб’єктами господарювання державного сектора економіки слід розуміти суб’єктів господарювання, які перебувають під вирішальним впливом держави з огляду на те, що вона прямо або опосередковано володіє часткою у їхньому статутному капіталі (майні) у розмірі, який перевищує 50 %, або іншим чином здійснює еквівалентний ступінь контролю, та проведено класифікацію суб’єктів господарювання державного сектора економіки. З’ясовано, що вимогою кращої світової практики є використання такими суб’єктами тих самих організаційно-правових форм, які використовуються й у приватному секторі, тобто корпоративних організаційно-правових форм, тимчасом як Україна зберігає специфічну організаційно-правову форму державного суб’єкта господарювання – державне унітарне підприємство (видами якого є державне комерційне підприємство та казенне підприємство). Прийняття зазначеного Закону критично оцінено як фактичну відмову від системної корпоратизації державних унітарних підприємств. Натомість законодавець вдався до безпрецедентного у світовій практиці “імпорту” окремих інструментів корпоративного управління в організаційно-правову форму унітарного підприємства. Висловлено думку, що потенціал цих інструментів не буде повною мірою розкритий у межах чужої для них унітарної форми та не усуне таких іманентних її недоліків, як обмеженість ринкової комунікації й недоступність зовнішніх джерел фінансування. Тож дія Закону не усуває потреби у поступовій корпоратизації принаймні найбільш економічно активних державних комерційних підприємств.

Охарактеризовано природно-кліматичні умови та лісотипологічні особливості району розміщення підприємства. З'ясовано динаміку зміни лісівничо-таксаційних показників деревостанів. Оцінено ефективність ведення лісового господарства порівняно зі суміжними лісогосподарськими підприємствами регіону Розточчя, а саме: Страдчівський навчально-виробничий лісокомбінат Міністерства освіти і науки України, Старичівський військовий лісгосп Міністерства оборони України, державне підприємство "Рава-Руське лісове господарство" державного агентства лісових ресурсів України та підприємство комунальної власності – Яворівське державне лісогосподарське підприємство, яке є структурним підрозділом Обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Галсільліс". Встановлено, що переважаючими є дерново-слабопідзолисті ґрунти на флювіогляціальних відкладах (59,8 %) та сірі лісові ґрунти на лесах (26,3 %), менше дерново-карбонатних на продуктах вивітрювання вапняків (6,1 %), решту площі займають інші типи і різновиди ґрунтів. Лісовий фонд налічує 30 типів лісу, за площею переважають свіжий грабово-дубово-сосновий сугруд – 25,45 % або 1579,1 га та свіжа грабова бучина – 18,51 % або 1148,1 га. Деревостани лісокомбінату відзначаються високою продуктивністю: до І, Іа, Іб бонітету належить 71,2 %, до ІІ – 24,5 %, до ІІІ-ІV – 4,3 %. Для деревостанів теж характерні високі повноти: насадження з повнотою 0,7 і вище займають 66,2 % площі, 0,5-0,6-28,9 % і рідини 0,4-4,9 %. Для всіх лісогосподарських підприємств Розточчя характерне переважання середньовікових насаджень. За 70 років ведення лісового господарства у Страдчівському навчально-виробничому лісокомбінаті набуто позитивного виробничого досвіду, що підтверджується лісівничо-таксаційними показниками, породним складом і віковою структурою деревостанів. Лісові насадження лісокомбінату мають важливе водоохоронне, оздоровче, кліматичне й естетичне значення. Площа лісів є водозбірним басейном, який постачає водою місто Львів. Західні вітри забезпечують місто чистим іонізованим і багатим фітонцидами повітрям. Різноманітні за складом, багаті ягодами, грибами, лікарськими рослинами ліси стали улюбленим місцем відпочинку людей.

У статті розглянуто економіко-правові аспекти інноваційного розвитку житлового фонду України в умовах євроінтеграційного розвитку економіки України. Сучасний процес реформування житлового фонду України пов'язаний із створенням об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), які є неприбутковими організаціями і діють у рамка, визначених законодавством України. На теперішній час конкретний перелік суб’єктів управління житловим фондом є відсутнім. За проведеним аналізом нормативно-законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері житлового господарства, можна виділити наступні суб’єкти господарювання: власник житлового будинку або житлового комплексу, співвласник багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні підприємства, управитель, виконавець комунальної послуги, споживач, виконавець. Серед учасників відносин у сфері надання послуг з управління житлом особливо слід виокремити таких суб’єктів, як споживач, виробник та виконавець житлово–комунальних послуг. Співвласники багатоквартирного будинку можуть здійснювати управління житловим фондом самостійно або безпосередньо ухвалюючи певні рішення на зборах. Процес управління житловим фондом характеризується наявністю ієрархії рівнів управління та багатофункціональністю. Узагальнено у хронологічній послідовності зміни у законодавчих та нормативних актах України щодо управління об’єктами житлового фонду, котре дозволило виявити, що на ефективність управління об’єктами житлового фонду впливає недосконалість нормативно-правової бази України. Сучасне економічне державне регулювання житлово-комунальної сфери здійснюється за рахунок податкової, інвестиційної, бюджетної, цінової політики та цінового регулювання. Процес управління житловим фондом, зокрема ОСББ, потребує аналізу методів управління, що застосовуються в теперішній час, та напрацювання досвіду із застосування інноваційних методів, які забезпечать достатній рівень управлінської безпеки. Виділено фактори забезпечення управлінської безпеки житлової сфери. Вбачається потреба у збільшенні обсягів приватно-державного співфінансування програм реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках та реалізації енергоефективних заходів у житлових будинках міст та сіл України.

Сучасний менеджмент розглядає організаційну культуру як потужний стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати всі підрозділи та працівників на загальні цілі. Корпоративна культура формує та проявляється в цінностях та нормах, які визначають поведінку персоналу; в атмосфері та соціально-психологічному кліматі в колективі; в образі організації. Корпоративна культура робить кожну організацію неповторною та індивідуальною, створює їй конкурентні переваги на ринку товарів та послуг. Специфіка організаційної культури визначається її носіями та сферою діяльності організації. В статті розглянуті особливості сформованих корпоративних культур неприбуткових медичних підприємств. Охарактеризовані атрибути корпоративної культури неприбуткових підприємств. Досліджені комунальні медичні підприємства Полтавської області відносно особливостей функціонування, сформованих в них, видів корпоративних культур. Сформовані пропозиції щодо механізму формування та / або реорганізації корпоративних культур сучасних підприємств.

Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад та розробка практичних рекомендацій із впровадження реінжинірингу бізнес-процесів будівельних підприємств. Об’єктом дослідження є HR-процеси будівельного підприємства. У першому розділі наведено теоретичні засади впровадження реінжинірингу HR-процесів на підприємстві. У другому розділі наведено аналіз формування системи HR-процесів на ПП «ВЕКТОР-М». Третій розділ присвячено шляхам ефективного впровадження реінжинірингу HR-процесів на ПП «ВЕКТОР-М», а саме: вдосконалення процесу формування кадрового потенціалу будівельного підприємства на засадах реінжинірингу; застосування технології даунсайзингу для реалізації стратегії HR-процесів на ПП «ВЕКТОР-М»; впровадження аутстаффінгу та лізингу персоналу на ПП «ВЕКТОР-М».

Метою дипломної роботи є дослідження та узагальнення тенденцій розвитку Smart-рекрутингу як сучасного інструменту найму персоналу організації підвпливом діджитал-інновацій. Об’єктом дослідження є процес найму персоналу організації. У першому розділі наведено теоретичні основи застосування Smart-рекрутингу як сучасного інструменту найму персоналу організації. У другому розділі представлено дослідження процесів найму персоналу на Хмельницькому комунальному підприємстві «Електротранс». Третій розділ присвячено запровадженню сучасних інструментів найму персоналу на Хмельницькому комунальному підприємстві «Електротранс» шляхом застосування Smart-рекрутингу, а саме: цифровізація залучення персоналу через веб-портали; удосконалення управління процесом цифрової трансформації Smart-рекрутингу та оцінювання ефективності Smart-рекрутингу персоналу на Хмельницькому комунальному підприємстві «Електротранс».

Метою дипломної роботи є науковий розвиток теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо формування та використання фінансових ресурсів медичних комунальних підприємств та розробка науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення управління фінансовими ресурсами медичних комунальних підприємств в Україні, надання пропозицій щодо покращення їх функціонування. Для досягнення поставленої мети в роботі визначені такі завдання теоретичного, методичного, організаційного та практичного характеру: — охарактеризувати сутність комунальних підприємств, визначити їх функції та правову основу функціонування в системісуб’єктівгосподарськихправовідносин; — обгрунтуватискладові системи організаційно-економічного забезпеченняуправління фінансамикомунальнихпідприємств; — провести аналітичну оцінку фінансовихресурсівмедичнихкомунальнихпідприємств в 2018-2020 роках; —здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності КП «Медичнийстоматологічний центр» Хмельницької міської ради в 2018-2020 роках; — запропонувати напрямимодернізаціїуправління фінансамимедичнихкомунальнихпідприємств в умовахреформи фінансування системи охорониздоров’я. Об’єктом дослідження є процеси фінансового управління в комунальних медичних підприємствах. Предметом дослідження дипломної роботи є сукупність теоретико-методичних та прикладних аспектів, рекомендації щодо управління фінансовими ресурсами медичних комунальних підприємств в Україні.

У сучасній економіці міського господарства наявність системи адміністрування кадрів на підприємстві, у тому числі комунальної сфери - це насамперед ознака високої корпоративної культури організації, стабільності, надійності і керованості комунального підприємства. Саме тому питання кадрового адміністрування персоналу як процесу управління рухом та обліком персоналу відповідно до норм чинного законодавства, внутрішніх положень на підприємстві та діючої корпоративної культури, набуває своєї актуальності в процесі адаптації системи міського господарства до європейських та міжнародних стандартів.

Побудовано модель системи управління стратегічним плануванням комунальних підприємств, яка є структурно-логічною послідовністю етапів формування стратегії розвитку підприємства, що базується на застосуванні теорії управління портфельними інвестиціями Марковіца. За допомогою кореляційно регресійного аналізу запропоновано методику відбору найбільш значущих факторів підвищення ефективності діяльності комунальних підприємств. Розроблено інституційний механізм залучення фінансових ресурсів у модернізацію комунальної інфраструктури, який включає інвестиційну, інституційну, методичну та нормативно-правову складові. Розроблено концептуальний підхід щодо методики оцінювання ефективності інвестиційних проєктів з урахуванням специфіки підприємств комунальної інфраструктурі. Розроблено теоретико- концептуальні засади формування бізнес-моделі управління на підприємствах комунальної інфраструктури.
Improved interpretation of definitions "public utilities", “business model of management at enterprises of public utilities’, "investment management" (including the management of the effectiveness of investments carried out), form the main advantages of such business entities. The classification of utilities in four classification features has been expanded according to the level of subordination to the local self-government body, public utilities are distributed according to the type of local self-government body that created them; by field of activity, carries out the division of utilities according to the functions that they perform; according to the financing system, carries out the division of utilities according to the sources of their financing; as well as the last fourth classification feature - for the service subject. A model of a strategic planning management system was built, a distinctive feature of which is the implementation of a structural and logical sequence of stages of the formation of an enterprise development strategy based on the use of the theory of portfolio investment of Markovitz and involves the formulation of a strategic development concept, the definition of a development strategy with the identification of problems and indicators of the BSC, goal setting and ensuring consistency, mandatory identification and assessment of the investment portfolio, ultimately allows you to plan operational activities, carry out further implementation and monitor results. Based on the economic indicators, using the correlation regression analysis, the method of selection of the most significant factors to improve the efficiency of utilities are proposed such as: the coefficient of depreciation of fixed assets, labor productivity of 1 employee, the coefficient of quick liquidity (solvency.). The found coefficients of elasticity Еj show that with the growth of the depreciation of fixed assets, the unprofitability of the main operating activities of the studied enterprises increases. An institutional mechanism has been developed to attract financial resources to the modernization of the public infrastructure, which includes investment, institutional, methodological and regulatory components and is a system of interaction between economic and financial methods, ways expressed in the organization, planning, stimulating the effective use of investment resources. A comprehensive methodological approach to the levels of riskiness of investment projects at the state level has been proposed. It has been proved that in connection with the transition of public utilities in the context of decentralization to self-sufficiency, the latter need to use the established practice of risk and uncertainty assessment methodology when evaluating investment projects formed by them, which is carried out by private sector entities using either expert assessments or mathematical statistics methods. The methodology for assessing the effectiveness of investment projects, taking into account the specifics of utility infrastructure enterprises, namely, assessing the social significance of investment projects taking into account the specifics of utility infrastructure enterprises and evaluating the effectiveness of participation in the project, was supplemented by an organizational and economic mechanism for implementing an investment project for utilities, which is used at the second stage and is built on economic and organizational components and related indicators. In turn, the methodology for assessing the commercial efficiency of investment projects has been improved in terms of calculating the influence of internal factors on the level of investment attractiveness of utilities using the taxonomy method. The theoretical and conceptual foundations for the formation of a business model of management at enterprises of public utilities have been developed.

Брижинський, Д. В. Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства комунальної форми власності : випускна кваліфікаційна робота : 281 «Публічне управління та адміністрування» / Д. В. Брижинський, Т. В. Соломенко ; керівник роботи О. В. Михайловська ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра публічного управління та менеджменту організацій. – Чернігів, 2021. – 69 с.
Робота складається з трьох розділів, вступу і висновків. У першому розділі роботи розглядаються теоретичні аспекти управлінської діяльності, значна увага приділяється проблемам економічної ефективності ОТГ. Другий розділ включає аналіз діяльності Опішнянської територіальної громади. Досліджено шляхи розвитку громади, при цьому виділяються слабкі місця розроблених пропозицій (будівництво тепличного комплексу) та обґрунтовується необхідність застосування певних заходів по розширенню виробництва з урахуванням фактору сезонності. У третьому розділі пропонуються конкретні заходи щодо підвищення ефективності діяльності тепличного комплексу шляхом побудови теплиць і вирощування троянд, та їх економічна доцільність.
The work consists of three sections, introduction and conclusions. The first section considers the theoretical aspects of management, much attention is paid to the problems of economic efficiency of territorial community. The second section includes an analysis of the activities of the Opishnyanska territorial community. The ways of community development are studied, at the same time the weak points of the developed proposals (construction of a greenhouse complex) are highlighted and the necessity of application of certain measures on expansion of production taking into account the seasonality factor is substantiated. The third section offers specific measures to improve the efficiency of the greenhouse complex by building greenhouses and growing roses, and their economic feasibility.

Одним із основних природних прав людини є її право на життя, засобом утвердження якого є право на надання медичної допомоги. Забезпечення прав людини проголошено у ст. 3 Конституції України головним обов’язком держави. Конституційне положення про пріоритет життя і здоров’я людини потребує наявності фінансово спроможних суб’єктів надання медичних послуг. Одним з пріоритетів діяльності соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоров’я, досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Ефективне використання обмежених фінансових ресурсів і одночасне поліпшення якості та доступності медичної допомоги населенню передбачають удосконалення правового статусу ЗОЗ, забезпечення їх автономізації. Досвід розвинених країн вказує на необхідність впровадження ефективної ринкової системи у сферу дільності ЗОЗ. Реалізація автономізації ЗОЗ в межах реформування медичної галузі потребує дослідження правового статусу реорганізованих КНП для оптимізації структури таких ЗОЗ, усунення неузгодженостей, протиріч та прогалин у законодавстві щодо правового статусу КНП. Прийняття пакету нормативно-правових актів щодо реформування медичної сфери потребує приведення у відповідність низки інших нормативно-правових актів.