Добірка наукової літератури з теми "Компоненти природного походження"

Розглянуто глобальну екологічну проблему контамінації нафтою водних ресурсів та методи боротьби з нею. Досліджено ефективність простих і доступних способів очищення забрудненої нафтою води. Виявлено економічну вигоду від застосування сорбуючого методу боротьби з проблемою порівняно з механічним та диспергуючим методами. Сорбуючий метод є найменш економічно затратний та дуже зручний у застосуванні, оскільки передбачає використання широкого спектра сорбентів нафти. Перспективність цього методу полягає у доступності деяких природних і штучних матеріалів, які можна використати як сорбенти нафти. Проаналізовано практичне значення, переваги та недоліки природних і штучних сорбентів нафти, які широко використовують у різних галузях промисловості та національного господарства. Виявлено максимальну поглинальну здатність бавовни як природного матеріалу, який швидко абсорбує компоненти нафти та не потребує використання додаткових ресурсів для боротьби з контамінацією води. З'ясовано, що природний абсорбент чорне вугілля малоефективне порівняно з іншими методами очищення води від нафти та потребує тривалого часу та додаткових уловлювачів забруднення, що є економічно невигідно. Синтетичний полімер пінопласт і біле вугілля поглинають нафту за короткий час, однак в останньому випадку на поверхні води залишаються незначні плями. Виявлено, що не вся частина білого вугілля прореагувала з нафтовою масою, а випала в осад. Тому за ефективністю поглинання нафти природними та синтетичними матеріалами можна виділити такий ряд досліджених матеріалів: чорне вугілля → пінопласт → біле вугілля → бавовна.

Одним з актуальних наукових напрямків в створенні здорової їжі є застосування нових підходів до розробки рецептур і технологій, що дозволяють створити продукти з новими властивостями, поліпшити якість шляхом введення в склад біологічно активних речовин природного походження. Потреба організму у вітамінах, мінералах та інших речовинах задовольняється за рахунок овочів, фруктів, ягід, прянощів або концентратів, екстрактів з них. На сьогоднішній день все більшу увагу дослідників привертають лікувальні властивості буряку. Столовий буряк характеризується багатим хімічним складом, містить комплекс натуральних біологічно активних речовин, які мають здатність зв’язувати та виводити з організму шкідливі для здоров’я людини сполуки, а також стимулювати імунну систему організму. Серед фітокомпонентів буряку особливе місце займають бетаїн та бетанін, що надають йому корисних та барвних властивостей. Зберегти ці властивості та донести їх до споживача у складі різної харчової продукції можна за допомогою таких способів, як пресування, екстрагування або комбінацією цих двох способів. Однак, пресуванням буряку можна вилучити не всі екстрактивні компоненти сировини. Багато фіто компонентів залишається у вичавках та не потрапляє у харчову продукцію. Найкращим способом вилучення максимальної кількості корисних речовин та пігментів буряку є комбінування способів пресування сировини та екстрагування вичавок. Тому перспективним для виробництва якісної харчової продукції є використання бурякового екстракту, який може надавати звичайним стравам та напоям нові поживні та органолептичні властивості та має широке використання у різних галузях харчової промисловості – безалкогольній, кондитерській, харчоконцентратній, лікеро-горілчаній, тощо. На процес екстрагування буряку впливає багато факторів, які потрібно враховувати при вилучені цільового компоненту. Процес екстрагування найчастіше проводять при підвищених температурах, що дозволяє збільшити кількість екстрактивних речовин у готовому продукті. Але барвні та біологічно активні речовини буряку особливо чутливі до дії високих температур. У виробництві харчової продукції НВЧ-обробка знайшла широке застосування, у тому числі для вилучення екстрактивних речовин. Тобто проведення процесу екстрагування у НВЧ-полі дозволяє інтенсифікувати процес та підвищити якість продукту.

Наведено оцінки ефективних доз опромінення населення України від техногенно-підсилених джерел природного походження (радон у повітрі приміщень, радіоактивність будівельних матеріалів та питної води), а також оцінки доз опромінення, обумовлені некерованою компонентою сумарної дози. Визначено середньозважену сумарну дозу опромінення населення України та частину що припадав на керовану компоненту цієї величини.

Важливим етапом у процесі дослідження біопродуктивності лісів є агрегування дослідних даних про наявні для конкретного регіону тимчасові пробні площі (ТПП), які відображали б основні таксаційні показники та найпоширеніші типи лісорослинних умов деревостанів головних лісотвірних видів. Для дослідження фітомаси дерев і деревостанів використано методи лісової таксації: суцільного переліку та вибіркові. Пробні площі закладали за методикою П. І. Лакиди. Для інформативного забезпечення оцінювання біопродуктивності та екологічного потенціалу лісостанів Черемського природного заповідника застосовано 64 тимчасові пробні площі, з яких 44 закладено в деревостанах природного походження і 20 – у штучних насадженнях. Причому 2 ТПП заклав безпосередньо аспірант та 62 ТПП взято з фонду кафедри таксації лісу та лісового менеджменту Національного університету біоресурсів і природокористування України. Тимчасові пробні площі проаналізовано за деревними видами, походженням, типами лісорослинних умов, класами бонітету, відносними повнотами та групами віку. Використані ТПП адекватно описують найпоширеніші соснові, вільхові і березові деревостани головних лісотвірних порід заповідника і характеризують наявний стан лісів досліджуваного об'єкта. Деякі таксаційні показники (середній вік, діаметр і висота) аналізували на наявність в масиві даних випадаючих спостережень та екстремальних значень. Діаграми розмаху основних таксаційних показників вільхи клейкої показують, що у зібраних дослідних даних вони відсутні, а вибірка охоплює широкий діапазон спостережень. У масиві даних березових насаджень присутні "викиди" у розподілі за середніми віком і діаметром. Діаграми розмаху середніх таксаційних показників деревостанів сосни звичайної побудовано окремо для природного і штучного походження. Зібраний експериментальний матеріал є репрезентативним, що дає змогу на його основі розробити математичні моделі компонентів фітомаси модальних деревостанів та оцінити їхню динаміку.

На території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" (Парк) в свіжих ду-бово-грабових дібровах природного і штучного походження виявлена берека лікарська Sorbus torminalis (L.) Crantz. Цей надзвичайно цінний компонент наших лісів бере участь у формуванні другого ярусу лісостану, досить декоративна, лікарська, деревна порода, що має їстівні плоди. Природоохоронний статус виду неоцінений, наукове значення – зникаючий вид, але, на жаль, на сьогодні природному насіннєвому відновленню популяції не приділя-ється належна увага. За останні 5 років відмічено природне насіннєве поновлення виду у 49 кварталі регіону дослідження. При обліку деревостанів відмічено значну кількість особин S. torminalis віком 18–25 років, що свідчить про здатність виду до природного поновлення за сприятливих умов. З метою більш глибокого вивчення та забезпечення природного понов-лення виду розроблена "Програма по збереженню та відтворенню береки лікарської S. torminalis (L.) Crantz на території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" на 2018–2021 рр.". Проаналізовано динаміку кількісного та якісного стану виду в умовах сві-жої дубово-грабової діброви. Звернено увагу на декоративну цінність береки лікарської та використання її в ландшафтному дизайні. Розроблено шкалу градацій дванадцяти ознак для оцінки декоративності. Започаткували вирощування сіянців та саджанців, що сприятиме збе-реженню і поширенню виду. Для отримання генетично однорідного садивного матеріалу ро-зробляється метод мікроклонального розмноження в культурі іn vitrо. Акцентована увага на втілення ряду лісогосподарських заходів відносно збереження і відновлення S. torminalis в регіоні.

На території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" у свіжих дубово-грабових дібровах природного і штучного походження збережено раритетний вид береки лікарської (Sorbus torminalis (L.) Crantz). Цей надзвичайно цінний компонент наших лісів бере участь у формуванні другого ярусу лісостану, є досить декоративною, лікарською, деревною породою, що має їстівні плоди. Природоохоронний статус виду неоціненний, наукове значення – зникаючий вид, але, на жаль, сьогодні природному насіннєвому відновленню популяції не приділяють належної уваги. За останні п'ять років виявлено одиничне природне насіннєве поновлення виду у 49 кварталах регіону дослідження. Під час переліку деревостанів виявлено значну кількість особин Sorbus torminalis віком 18-25 років, що свідчить про здатність виду до природного поновлення за сприятливих умов. З метою глибшого вивчення та забезпечення природного поновлення виду розроблено "Програму щодо збереження та відтворення береки лікарської (Sorbus torminalis (L.) Crantz) на території Національного природного парку "Кармелюкове Поділля" на 2018-2021 рр." Проаналізовано динаміку кількісного та якісного стану виду в умовах свіжої дубово-грабової діброви. Таксаційна характеристика насаджень з поновленням Sorbus torminalis переважно складається з 6-8 одиниць дуба, 2-3 одиниць граба, 1-2 одиниць ясена. Менше одиниці становлять інші супутні породи, зокрема Sorbus torminalis. Середня висота Sorbus torminalis у насадженнях – 12,5-20,7 м, середній діаметр відповідно – 9,8-21,1 см. Клас бонітету – І, Іа, відносна повнота – 0,7-0,8, запас стовбурної деревини насаджень – 140-310 м3/га. Звернено увагу на вирощування саджанців Sorbus torminalis і використання їх у створенні ландшафтних композицій, що також сприятиме поширенню виду. Для того, щоб отримати генетично однорідний матеріал використано метод мікроклонального розмноження Sorbus torminalis у культурі in vitro. Звернено увагу на втілення лісогосподарських заходів відносно збереження і відновлення береки лікарської в регіоні.

На сучасному етапі розвитку рибного господарства в Україні значну увагу варто приділяти ін-тенсифікації та відтворенню водних біоресурсів. Однією з важливих передумов для виконання цихзавдань є збалансована годівля плідників риб, що є основою ефективності рибництва, оскільки самевона впливає на стан здоров’я, рівень відтворювальної здатності, інтенсивність та рівень ростуриб. До того ж потрібно врахувати економічну складову та екологічність кормових компонентів,оскільки більшість витрат господарств припадає на годівлю. Тому метою нашої роботи є дослі-дження впливу природних мінеральних добавок (бентоніт активований, сапоніт) на мікроелементний склад та стан системи антиоксидантного захисту ікри за умови введення їх до складу основного раціону самиць коропа у переднерестовий період. Дослідження проводили на трьох групах самиць коропа, які за принципом аналогів були розділені на одну Контрольну та дві Дослідних, по 5 особин у кожній. Самицям коропів І Дослідної групи згодовували збалансований комбікорм із включенням у нього активованого бентоніту в кількості 0,2 % від маси корму, самицям ІІ Дослідної групи – із включенням до основного складу корму 5 % сапоніту. Самиці Контрольної групи споживали той са-мий комбікорм без добавок. У зразках ікри І Дослідної групи виявлено достовірне підвищення вмісту цинку на 30,5 % (р<0,05). Крім того введення 5 % сапоніту в ІІ Дослідну групу сприяє зниженню вмі-сту важкого металу – нікелю в 3 рази (р<0,05), що може свідчити про сорбційну здатність сапоні-ту. Паралельно доведено ефективність застосування активованого бентоніту в кількості 0,2 % при складанні оцінки стану системи антиоксидантного захисту ікри. Тут уведення цього мінералу спри-яло достовірному підвищенню активності супероксиддисмутази в 1,8 раза (р<0,01). Також при вве-денні до основного раціону сапоніту в заданій кількості було виявлене достовірне зниження ТБК-продуктів на 97 %. На основі отриманих результатів стає зрозумілим той факт, що застосування бентонітової глини активованої у кількості 0,2 % від маси корму, практично має так само впливає на якість ікри, як і застосування 5 % глини сапонітової в кормовому раціоні самок коропа.

Мета. Визначити температурно-часовий режим термічної обробки біокомпозитних матеріалів на основі глютину та деревного борошна, сформованих методом гарячого пресування композиції. Методика. Біокомпозитні зразки формували методом гарячого пресування композиції, до складу якої входили глютиновий розчин та деревне борошно. Межу міцності при стисненні розраховували в результаті визначення максимального руйнівного навантаження циліндричних зразків діаметром 20 мм, які стискували за допомогою статичного навантаження з швидкістю переміщення нижньої траверси преса 2 мм/хв. Результати. Полімеркомпозитні матеріали широко використовують для виготовлення виробів в різних галузях промисловості та техніки завдяки унікальним властивостям. Однак зростання рівня екологічного забруднення та зменшення запасів вичерпних ресурсів є приводом для зниження інтенсивності використання полімеркомпозитів на основі синтетичних матриць та наповнювачів. Вирішення проблеми полягає у впровадженні компонентів природного походження, які є сумісними з навколишнім середовищем та здатні відновлюватися за рахунок щорічного або циклічного збору рослинної сировини. Волокна або порошкові матеріали рослинного походження після необхідної обробки є придатними для використання як наповнювачі біокомпозитних матеріалів, однак потребують вивчення процесів структурування системи для розробки технології формування виробів конструкційного призначення. Формування біокомпозитних виробів на основі глютину та деревного борошна доцільно проводити з використанням гарячого пресування, яке полягає у витримці прескомпозиції за температури 150 °С протягом 3 год з наступною термічною обробкою біокомпозитних виробів для видалення надлишкової вологи та завершення процесу структурування біополімерної матриці. В результаті отримано біокомпозитний матеріал, міцність при стисненні якого становить 45-47 МПа, що цілком достатньо для виготовлення виробів конструкційного або декоративного призначення. Наукова новизна. Вперше застосовано технологію гарячого пресування композитної суміші на основі біополімерного вʼяжучого та порошкового наповнювача природного походження та визначено оптимальний режим термічної обробки біокомпозитних матеріалів, що дозволило отримати матеріал конструкційного призначення з високою питомою міцністю. Практична значимість. Розроблені біокомпозитні матеріали доцільно використовувати для виготовлення тари, елементів декору салонів транспортних засобів, корпусів приладів та меблів, що дозволить розширити сировинну базу, вирішити проблему утилізації відходів та покращити екологічну безпеку

Косметична галузь нині розвивається стрімкими темпами. Особливу увагу привертають товари, отримані з натуральної сировини. Для виробництва косметичних виробів використовують різні жирові основи, а саме тваринні, рослинні та мінеральні жири, а також жироподібні речовини. Їх використовують як в чистому, так і в комбінованому вигляді. Тваринні жири є сировиною для виготовлення продукції різного спрямування: харчового, медичного, косметичного, а також технічного. Характерною особливістю кожного жиру є його склад та властивості, що залежать від походження, раціону тварини та її віку. Одним з найбільш поширених компонентів тваринного походження у рецептурах косметичних виробів є ланолін, відомий як шерстяний жир, що отримують під час виготовлення овечої шерсті. Баранячий жир - джерело природного ланоліну - здавна відомий своїми корисними властивостями, особливо курдючний жир, що відрізняється високою чистотою і є цінною харчовою та фармацевтичною сировиною. Курдючний жир - не лише чудовий продукт харчування та лікувальний засіб при застудах чи проблемах із суглобами, а й засіб для підтримання здоров’я і краси шкіри, волосся та нігтів. У статті проаналізовано світовий досвід використання тваринних жирів у косметології. Показано доцільність застосування курдючного жиру у виготовленні косметичних виробів. Завдяки присутності ланоліну, органолептичним та фізико-хімічним характеристикам курдюк можна використовувати як основу для виготовлення косметичних кремів. Це перспективний напрямок для розвитку української косметології.

A study of the state of preservation of a rare component of the flora of the site on the left bank of the middle reaches of the Dnipro River with an area of 19036,5 hectares, which is the object of the Emerald Network UA0000337 «Divychky». It is proposed to create within this national nature park. Vegetation is represented by meadow-swamp, forest-shrub-swamp and forest biotopes. There are four types of localities are dominant: shallow water areas of ancient lakes and coastal shallow waters with aquatic and coastal-aquatic vegetation; flooded segments of terraced and cavity depressions of the pine terrace with a complex of shrub-forest-meadow-swamp vegetation; lowland plain and slightly hilly segments of the pine terrace with medium-rich fresh sod-podzolic soils with oak and oak groves; uplift segments of aeolian origin with dry poorly formed soils and sands with dry forests, pine forests and psammophilous wastelands. Currently, it can be stated that 6 sozophyte species of international, 13 national and 7 regional significance are growing in the territory of the valley complex of sand terraces Dnipro-Karan. Among the protected species of European importance are populations of 6 species: Iris hungarica, Jurinea cyanoides, Ostericum palustre, Salvinia natans, Liparis loeselii, Trapa natans (the three last belong also to the Red Data Book of Ukraine). Moreover, 10 populations of species from the Red Data Book of Ukraine are registered on the mentioned area: Dactylorhiza incarnata, Daphne cneorum, Epipactis helleborine, E. palustris, Lycopodiellainundata,Lilium martagon, Neottianidus-avis, Platanthera bifolia, Pulsatilla pratensis and Stipa borysthenica.Populations of 14 sozophyte species are represented by many localities with a high number of individuals and good indicators of the reproductive process; 6 species represent poorly due to the small number of localities and low number of individuals in populations; for populations of 3 sozophyte species (Liparis loeselii, Lycopodiella inundata, Dryopteris cristata) there is a danger of extinction due to the fact that only a few localities with a small number of individuals were found. The current state of the landscape complex of this area determines the high probability of growth of some species of sozophytes, which makes further research relevant. Виконано дослідження стану збереженості раритетної компоненти флори ділянки на лівому березі середньої течії Дніпра площею 19036,5 га, що є об’єктом Смарагдової мережі UA0000337 «Дівички» та пропонується до створення в цих межах національного природного парку. Рослинність представлена лучно-болотними, лісо-чагарниково-болотними та лісовими угрупованнями. У ландшафтно-генетичному відношенні панівними є чотири типи місцевостей: мілководні акваторії давньостаричних озерець та прибережні мілководдя із водною та прибережно-водною рослинністю; підтоплені сегменти притерасних та западинних знижень борової тераси із комплексом чагарниково-лісо-лучно-болотної рослинності; знижених рівнинних та слабопогорбованих сегментів борової тераси із середньобагатими свіжими дерново-підзолистими ґрунтами із суборами та дібровами; сегменти піднять еолового походження із сухими слабосформованими ґрунтами та пісками із сухими борами, сосновими рідколіссями та псамофільними пустошами. Станом на сьогодні, на даному етапі дослідження флори території долинного комплексу піщаних терас Дніпро-Карань можна стверджувати про зростання тут 6 видів-созофітів міжнародного, 13 загальнодержавного та 7 регіонального значення. Із числа охоронюваних видів загальноєвропейського значення виявлені популяції 6 видів: Irishungarica, Jurineacyanoides, Ostericumpalustre, Salvinianatans, Liparisloeselii, Trapanatans (три останні занесені також до Червоної книги України). Окрім цього, на вказаній території зареєстровано популяції ще 10 видів судинних рослин із Червоної книги України, а саме: Dactylorhiza incarnata,Daphne cneorum, Epipactis helleborine, E. palustris, Lycopodiella inundata, Lilium martagon, Neottianidus-avis, Platanthera bifolia, Pulsatilla pratensisта Stipa borysthenica. Популяції 14 видів-созофітів представлені багатьма локалітетами із високою чисельністю особин та хорошими показниками репродуктивного процесу; 6 видів мають слабку представленість через незначну кількість самих локалітетів та низьку чисельність особин в популяціях; для популяцій 3 созофітів (Liparis loeselii, Lycopodiella inundata, Dryopteris cristata) існує небезпека зникнення у зв’язку із тим, що виявлені лише поодинокі локалітети із незначною чисельністю особин. Зважаючи на сучасний стан та розташування ландшафтного комплексу даної території є досить йомвірним зростання тут ще цілої низки видів-созофітів, що робить актуальним подальше її дослідження.