Добірка наукової літератури з теми "Компетентності особистісні"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Компетентності особистісні".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Компетентності особистісні"
1
Квітка, А. С. "СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ І СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.2) (28 вересня 2021): 36–48. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_2-36-48.
Повний текст джерелаАнотація:
Соціально-комунікативна компетентність офіцера кримінально-виконавчої служби є визначальним чинником його успішної професійної діяльності. З урахуванням наукових праць з питань формування професійно та соціально-комунікативної компетентності, а також особливостей професійної діяльності офіцера кримінально-виконавчої служби його соціально-комунікативну компетентність визначено як інтегративну особистісну властивість, що охоплює особистісні характеристики та мотиви професійної діяльності, спеціальні знання і вміння, необхідні для налагодження соціально-комунікативної взаємодії з різними категоріями осіб, насамперед колегами, ув’язненими, їхніми родичами та громадськістю. У структурі соціально-комунікативної компетентності виокремлено особистісно-комунікативний, інформаційно-пізнавальний та діяльнісно-результативний компоненти. Особистісно-комунікативний компонент стосується особистісних характеристик, властивостей та здібностей, необхідних офіцеру кримінально-виконавчої служби для професійної комунікації. Йдеться про визнання моральних норм, орієнтування на загальнолюдські цінності добра та справедливості, комунікативність, готовність до контактів з іншими людьми, толерантність, здатність до адекватного самооцінювання, готовність до саморозвитку та ін. Інформаційно-пізнавальний компонент соціально-комунікативної компетентності стосується знань про особливості професійної комунікації, розуміння функціонування груп засуджених, механізм регуляції спільної діяльності, правила екстремальної і конфліктної комунікації. Діяльнісно-результативний компонент соціально-комунікативної компетентності офіцера охоплює уміння чітко виражати свої думки під час комунікації із засудженими та іншими категоріями людей, вислухати співрозмовників, обґрунтувати свої рішення, уміти вести дискусію та володіти навичками переконання з метою зменшення кількості випадків застосування заходів примусу.
2
КУЗЬМІНА, Марія. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД". Humanitas, № 1 (6 травня 2022): 50–60. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність понять «компетентний», «професійна компетентність». Зауважено, що фахівець із соціальної роботи повинен поєднувати у собі як професійні компетентності, так і особистісні. Наведено відмінні риси формування професійних (фахових) компетентностей від загальних: відбувається за допомогою лише дисциплін професійного циклу; обов’язкове проходження навчальної та виробничої практики. Встановлено, що у визначеннях щодо поняття професійної компетентності вітчизняні та зарубіжні вчені вказують на її складові. Їх думки щодо складових структури професійної компетентності переважно збігаються. Розглянуто структуру особистісного розвитку соціального працівника. Узагальнення думок вчених дозволило розглянути професійну компетентність соціального працівника у таких аспектах: актуальне, діяльнісне психічне новоутворення особистості; особистісно-професійна характеристика; професійні здібності спеціаліста; результат освіченості спеціаліста. Враховуючи аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури розроблено теоретичну модель формування професійної компетентності соціального працівника, що складається з наступних компонентів: цільового, мотиваційного, функціонального, змістовного, діяльнісного та результативно-корекційного. Синтезувавши результати дослідження, встановлено недоліки підготовки майбутніх соціальних працівників у контексті досліджуваної проблеми (проблема проектування освітнього маршруту з урахуванням пропозицій роботодавців та самих студентів; проблема професійної підготовки викладачів до організації освітнього процесу в рамках компетентнісного підходу; проблема переважання частки теоретичних знань над практичними вміннями; проблема організації змістовної практики студентів у різних установах соціальної сфери; недостатнього рівня сформованості соціально-проектних компетентностей).
3
Красілов, А. Д. "СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА КІНЕЗІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 105–11. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сутність та структуру кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту (ФКіС), яка формується та розвивається в процесі їхньої професійної підготовки. Кінезіологічна компетентність майбутніх фахівців фізичної культури та спорту розуміється як складова їх професійної компетентності, інтегральна особистісна якість, яка проявляється у поєднанні ціннісних поведінкових установок на раціональне виконання рухових дій і прагнення до фізичного розвитку й саморозвитку, спеціальних (кінезіологічних) знань і вмінь та методичних навичок їхнього розвитку в себе та інших, а також навичок рефлексії щодо оцінки ефективності рухової активності. Під формуванням кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту розуміється динамічний процес якісних та кількісних особистісних змін у майбутніх фахівців ФКіС, що відбуваються з позицій їхньої мотивації до формування кінезіологічної компетентності як професійного пріоритету у професійній діяльності та цілеспрямованості в оволодінні спеціальними кінезіологічними знаннями та вміннями. Результатом такого формування є цілісна особиста освіта, яка забезпечує ефективне вирішення професійних завдань майбутніми фахівцями ФКіС. Виділено гносеологічний (сприйняття, осмислення і відображення кінезіологічних знань, а також біомеханічне моделювання рухової активності), праксеологічний (здатність конструювання процесу навчання руховим діям та їх корекції) та поведінковий (прагнення досконалості професійної діяльності у формуванні рухових дій, професійно необхідні особистісні якості для педагогічної взаємодії) компоненти.
4
T.M., Horokhivska. "ОСОБИСТІСНО-МОТИВАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧА ТЕХНІЧНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Collection of Research Papers Pedagogical sciences, № 90 (4 листопада 2020): 86–92. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-90-14.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents a theoretical analysis of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. It conducts a comprehensive review of scientific-pedagogical literature on structural components of the personal-motivational component in the context of a competency-based approach. It comparatively analyzes pedagogical skills and professional-personal qualities of modern lecturers from technical universities. Despite many scientific studies on the structurization of teachers’ professional-pedagogical competency, there is still no single understanding of this concept’s components. The article presents an author’s approach to structuring professional-pedagogical competency of lecturers from technical universities. This approach singles out cognitive-intellectual, personal-motivational, functional-technological, social-communicative and reflexive-regulatory components. Besides, the article clarifies the main scientific approaches to considering semantically similar formulations of the personal-motivational component in professional-pedagogical competency and discloses its structural elements (values, motivational resources, a system of personally and professionally important qualities, pedagogical skills of lecturers). It indicates that the nature of lecturers’ motivational urges (motives, goals, ideals, interests, needs) determines the effectiveness of individual projects for developing professional-pedagogical competency. It finds that the groups of professional-pedagogical values (values-goals; values-means; values-attitudes; values-knowledge; values-qualities) act as the elements of the personal-motivational component. Finally, the article concludes that every pedagogical skill is a complex synthetic quality. It combines certain professional-personal qualities which should be inherent in modern lecturers with a high level of professional-pedagogical competency working at technical universities. У статті здійснено теоретичний аналізособливостей особистісно-мотиваційного компонента про-фесійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти. Проаналізовано науково-педагогічну літературу, присвячену проблемі дослідження структурних складників особистіс-но-мотиваційного компонента в контексті компетентнісного підходу, здійснено порівняльний аналіз відповідності педагогічних здібностей і професійно-особистісних якостей сучасного викладача техніч-ного закладу вищої освіти. Зокрема, наголошено, що, незважаючи на науковий доробок, присвячений структуруванню професійно-педагогічної компетентності педагога, у сучасних науково-педагогічних дослідженнях спостерігається неоднозначність розуміння компонентів цього поняття. Представлено авторський підхід до структурування професійно-педагогічної компетентності викладача технічного закладу вищої освіти, який передбачає виділення пізнавально-інтелектуального, особистісно-моти-ваційного, функціонально-технологічного, соціально-комунікативного та рефлексивно-регулятивно-го компонентів. Визначено основні підходи науковців до розгляду семантично близьких за змістом формулювань особистісно-мотиваційного компонента досліджуваної компетентності та виокремлено його структурні елементи: ціннісно-смислові, мотиваційні ресурси, систему особистісно і професійно важливих якостей, педагогічних здібностей викладача. З’ясовано, що характер мотиваційних спону-кань викладача (мотиви, цілі, ідеали, інтереси, потреби та ін.) визначає ефективність індивідуальних проєктів розвитку професійно-педагогічної компетентності. Зауважено, що складниками особистісно-мотиваційного компонента постають групи професійно-педагогічних цінностей (цінності-цілі; цінно-сті-засоби; цінності-відношення; цінності-знання; цінності-якості). Підкреслено і представлено у вигляді таблиці відповідності, що кожна педагогічна здібність викладача становить складну синтетичну якість, в якій поєднуються окремі професійно-особистісні властивості, якими повинен володіти сучасний викла-дач технічного закладу вищої освіти з високим рівнем професійно-педагогічної компетентності.
5
Yershova, Liudmyla. "ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ КАДРІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ". Professional Pedagogics 1, № 20 (11 серпня 2020): 151–59. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.151-159.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті зумовлена потребою постпандемічного ринку праці у фахівцях, здатних до саморозвитку, самовдосконалення і самозайнятості, зі сформованими навичками ефективного використання часових та психологічних ресурсів, готовністю до побудови успішної підприємницької кар’єи.
Мета: охарактеризувати технологію розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту
Методи: аналіз і синтез – з метою з’ясування рівня розробленості досліджуваної проблеми; узагальнення – для формулювання висновків і рекомендацій щодо використання елементів самоменеджменту у процесі розвитку підприємницької компетентності.
Результати. Обґрунтовано основні детермінанти необхідності ознайомлення майбутніх фахівців з основами самоменеджменту для розвитку підприємницької компетентності (конкуренція, запит на креативність, інтенсивна діджиталізація ведення бізнесу, стресовість бізнесу, кризовий стан вітчизняної економіки). У структурі підприємницької компетентності особистості виокремлено основні компоненти (ціннісно-мотиваційний, когнітивний, рефлексивно-оцінний, діяльнісний) і в кожному з них виділено пов’язані з самоменеджментом особистісні утворення, необхідні для формування підприємницької компетентності (самосвідомість, система особистісних цінностей, самомотивація, знання про себе, світ, ринок праці і підприємницьку діяльність, рівень домагань і самооцінка особистості, самовиховання, самоактуалізація та самопрезентація). Представлено науковий та процесуально-описовий аспекти педагогічної технології розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту. Охарактеризовано основні етапи досягнення очікуваного результату – формування в учнівської молоді підприємницької компетентності засобами самоменеджменту (мотиваційно-стимулюючий, стратегічно-планувальний, координуючий, організаційно-виконавчий, процесуально-дієвий).
Висновки: Педагогічна технологія розвитку підприємницької компетентності майбутніх кваліфікованих кадрів із використанням елементів самоменеджменту представлена як система поетапних педагогічних дій з навчання, виховання й розвитку особистості, спрямованих на використання форм, методів, прийомів самоменеджменту для гарантованого розвитку у майбутніх фахівців якостей, умінь і навичок, необхідних для відкриття й успішного ведення власної справи. Сформульовано мету застосування технологій самоменеджменту у процесі розвитку підприємницької компетентності (формування готовності і здатності особистості досягати особистісного та професійного успіху) та основні завдання (оптимізація особистістю часових витрат, раціональне використання інтелектуальних, фізичних та емоційних ресурсів, зростання продуктивності діяльності). Ключові слова: професійна освіта, самоменеджмент, підприємницька компетентність, кар’єрна компетентність, ключові компетентності.
6
Кованда, Оксана. "Особистісні деструкції осіб з суїцидонебезпечними станами". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 92–99. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-92-99.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті враховуючи показники самооцінки, оцінки продуктивності інтервалів життя, соціально-психологічної адаптованості, рівня суб’єктивного контролю, антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності), копінг-поведінки та її стратегій, особливостей інтраперсональних відносин, а також параметрів соціальної підтримки, були визначені інтраперсональні та інтерперсональні показники особистісних деструкцій. Інтраперсональні показники вказують на неадекватність та нестійкість самооцінки, фрустраційну напруженість, емоційну нестійкість, неузгодженість різних аспектів «Я» (цілісності, інтегрованості), несбалансованість локусу контролю, підвищену ригідність й конформність, звужений діапазон сприйняття можливостей самореалізації, неоптимальну життєву програму, відсутність гнучкості, недостатній рівень розвитку прогностичної компетентності у поєднанні з умовно-конструктивним копінгом, орієнтованим на емоції, схильність до пасивних стратегій поведінки (пасивне підпорядкування умов оточення, пасивне очікування зовнішніх змін). Інтерперсональні показники визначаються недостатністю психологічної (емоційної, когнітивної) підтримки, обмеженою соціальною мережею підтримки, низьким рівнем соціальної інтеграції. Соціально-психологічна програма подолання особистісних деструкцій була побудована на принципах системності; єдності діагностики й корекції; динамічності, комплексності; діяльнісного принципу корекції, та складалася з консультативно-діагностичного, корекційно-тренінгового, аналітико-синтетичного блоків, із застосуванням гуманістичного, екзистенціального і когнітивно-біхевіорального підходів й механізмів інтеріоризації, рефлексії, опосередкування. Завдання програми вирішувалися на інтраперсональному рівні – розширення навичок емоційної саморегуляції через поетапне формування рефлексивної здатності; трансформація деструктивних особистісних установок і переконань; розвиток прогностичної компетентності та продуктивної копінг-поведінки як елементів єдиної системи стабілізації особистості; на інтерперсональному рівні – тренінг дефіцитарних соціальних навичок, розвиток здатності до близьких довірчих відносин, розширення інтерперсональних зв’язків.
7
Андрощук, Ірина, та Ігор Андрощук. "ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.29-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: якість освітнього процесу значною мірою визначається рівнем сформованості педагогічної майстерності педагогів; формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти залежить від групи чинників, врахування яких сприятиме підвищенню результативності цього процесу. Мета: з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів, визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Методи: теоретичні: аналіз психолого-педагогічних джерел, наукових праць присвячених проблемам формування педагогічної майстерності – для з’ясування сутності поняття «педагогічна майстерність» та її структурних компонентів; узагальнення та систематизація – для визначення чинників, що впливають на результативність формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів у закладах вищої освіти. Результати: проаналізовано основні підходи до трактування поняття «педагогічна майстерність» та визначення її структурних компонентів. Схарактеризовано педагогічну майстерність як інтегративне особистісне утворення, яке поєднує у собі загальні й професійні компетентності, здібності до педагогічної діяльності, володіння педагогічною технікою (внутрішньою та зовнішньою), сформованість відповідних професійно особистісних якостей, здатність до творчості та педагогічної взаємодії з учасниками освітнього процесу на рефлексивній основі й неперервної освіти впродовж життя. Виокремлено та коротко схарактеризовано три групи чинників, що впливають на формування педагогічної майстерності майбутніх педагогів: соціально-економічні, особистісні та технологічні. Зазначено, що соціально-економічні чинники впливають на потреби учнівської молоді вступати на навчання за освітніми програмами, що здійснюють підготовку вчителів; особистісні й технологічні чинники є визначальними під час навчання у закладах вищої освіти. Висновки: підготовка майбутніх педагогів у закладах вищої освіти й формування педагогічної майстерності зокрема має здійснюватися з врахуванням таких груп чинників: соціально-економічних, особистісних та технологічних.
8
МОСКАЛЕНКО, Сергій, та Сергій БІЛЯВЕЦЬ. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 134–47. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.915.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти. Метою статті є аспектний вибірковий аналіз наукової літератури з проблеми, висвітлення наукових джерел, що максимально відповідаютьтемі до слідження. Автори довели актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен ураховувати кращий світовий досвід фахової підготовки представників сектору безпеки та оборони, зміни у сучасній світовій спільноті й водночас – євроінтеграційний вектор. Одним із шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти є підвищення рівня їхньої професійної компетентності. З’ясовано сутність професійної компетентності (професійна, особистісна та соціально значуща характеристика, зорієнтована на самовдосконалення та саморозвиток особистості фахівця) та її зміст (цінності та мотивація до професійної діяльності; емоційно-вольові якості особистості; фахові знання, уміння та навички; професійно важливі якості, зокрема мобільність, організованість, витривалість). Дослідники виокремлюють у змісті компетентності найважливіші особистісні характеристики. Компетентність є таким інтегративним утворенням, котре можна формувати на певному етапі освіти й остаточно сформувати та розвинути протягом освітньої та професійної діяльності людини. Сформульовано висновки дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (з’ясування змісту та структури професійної компетентності офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти, педагогічні умови розвитку зазначеної компетентності, а також зміст методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо її розвитку).
9
Тульська, О. "Особистісні якості у структурі професійної компетентності фахівця-еколога". Педагогічний дискурс, Вип. 22 (2017): 177–82.
Знайти повний текст джерела
10
Дзюбишина, Наталія. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У СТУДЕНТІВ ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ". Інноватика у вихованні, № 9 (10 червня 2019): 153–61. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.145.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано проблему формування у студентів художньо-педагогічного факультету дослідницької компетентності. Розкрито сутність і значущість дослідницької компетентності, виділено складові компетентності дослідницької компетентності й обґрунтовано їхній зміст. Виокремлено педагогічні умови підвищення ефективності процесу формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців художньо-педагогічних спеціальностей, як-то: цілеспрямоване формування мотиваційно-ціннісної спрямованості особистості на продуктивну і творчу діяльність дослідницького характеру, логіка розгортання якого реалізується у закладі вищої освіти з формування мотивів та потреб майбутнього спеціаліста у сфері художньо-педагогічної дії, а згодом трансформуються у систему ціннісного ставлення до науково-дослідницької діяльності як невід’ємної складової продуктивної професійної діяльності; змістово-процесуальне та технологічне забезпечення науково-дослідницької діяльності студентів, яке уможливлює розвиток у них операційних, організаційні, практичних і комунікативних знань, умінь, практичних навичок і способів мислення в умовах впровадження спеціально сконструйованого навчального курсу, різноманітних форм та методів активної педагогічної взаємодії; організація цілеспрямованої продуктивної діяльності студентів з достатньо ґрунтовного оволодіння фаховими знаннями (диференціюються залежно від напряму мистецької діяльності і визначаються стандартами вищої освіти), у якій формуються необхідні для майбутньої професії особистісні якості (ініціативність, самостійність, відповідальність, наполегливість); створення інноваційно-рефлексивного середовища для формування особистісної і професійної рефлексії, яка уможливлює самоаналіз та аналіз професійної діяльності, самооцінку й оцінку її ефективності.
Дисертації з теми "Компетентності особистісні"
1
Бударін, Д. В. "Формування професійної компетентності майбутніх учителів в умовах сучасної освіти". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/21824.
Повний текст джерела
2
Главчева, Юлія Миколаївна, Світлана Іванівна Бухкало, Сергій Петрович Іглін та Н. М. Мірошниченко. "Деякі властивості складових об'єктів інтелектуальної власності комплексних проектів". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/41575.
Повний текст джерела
3
Марараш, Г. Г. "Структурна модель професійно-особистісної компетентності медичної сестри". Thesis, БДМУ, 2020. http://dspace.bsmu.edu.ua:8080/xmlui/handle/123456789/18073.
Повний текст джерела
4
Довгодько, Тетяна Іванівна, та Василь Драпогуз. "Особистісно орієнтоване виховання як запорука формування екологічної компетентності майбутніх фахівців". Thesis, Актуальні проблеми вищої професійної освіти України: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції 23 березня 2017 р. / За заг. ред. Е. В. Лузік, О.М. Акмалдінової. – К. : НАУ, 2017. – 188 с. (С. 55-56), 2017. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/25710.
Повний текст джерела
5
Гранкова, Х. М. "Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/24930.
Повний текст джерелаАнотація:
Гранкова, Х. М. Особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників : випускна кваліфікаційна робота : 231 "Соціальна робота" / Х. М. Гранкова ; керівник роботи К. В. Максьом ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2021. – 73 с.Метою кваліфікаційної роботи є теоретично обґрунтувати і емпірично дослідити особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників, а також запропонувати методи цілеспрямованого розвитку комунікативної компетентності. Об'єктом дослідження є комунікативна компетентність. Предметом дослідження є особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників. Для досягнення поставленої мети нами було розв'язглянуто такі питання: досліджено визначальні категорії понять компетенції та компетентності; розглянуто поняття та зміст комунікативної компетентності та комунікативного бар'єру, а також структуру та складові комунікативної компетентності; охарактеризовано комунікативну компетентність соціального працівника як основний чинник професійного становлення та самореалізації майбутніх фахівців; емпірично досліджено та проаналізовано особливості розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників; запропоновано шляхи розвитку комунікативної компетентності майбутніх соціальних працівників. Практичне значення роботи полягає в тому, що використання наукової розробки допоможе у якісній підготовці майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти. При організації дослідження було використано ряд психологічних методик, а саме: опитувальник Форвергера на контактність; тест на визначення рівня комунікабельності В. Ф. Ряховського; методика дослідження психологопедагогічної компетентності І. Міщенко, що адаптована для студентівмайбутніх соціальних працівників.
The purpose of the qualification work is to theoretically substantiate and empirically investigate the features of the development of communicative competence of future social workers, as well as to propose methods for purposeful development of communicative competence. The object of research is communicative competence. The subject of the research is the peculiarities of the development of communicative competence of future social workers. To achieve this goal, we have addressed the following issues: the defining categories of the concepts of competence and competence are investigated; the concept and content of communicative competence and communicative barrier, as well as the structure and components of communicative competence are considered; the communicative competence of a social worker is characterized as the main factor of professional development and self-realization of future specialists; the features of the development of communicative competence of future social workers were empirically researched and analyzed; the ways of development of communicative competence of future social workers are offered. The practical significance of the work is that the use of research will help in the quality training of future social workers in higher education. A number of psychological methods were used in organizing the study, namely: Forverger's contact questionnaire; test to determine the level of sociability of VF Ryahovsky; methodology of research of psychological and pedagogical competence of I. Mishchenko, which is adapted for students-future social workers.
6
Квасник, Ольга Віталіївна. "Формування соціокультурної компетентності студентів технічних університетів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін". Thesis, Київський університет ім. Бориса Грінченка, 2014. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/22895.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Київський університет імені Бориса Грінченка. – Київ, 2014. Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування соціокультурної компетентності студентів технічних університетів. У дисертації вивчено сучасний стан дослідження питання формування соціокультурної компетентності в педагогічній теорії та практиці; соціокультурну компетентність студента технічного університету визначено як інтегративну якість особистості фахівця інженерно-технічного напряму, що відображає його здатність до соціокультурної діяльності та спілкування в полікультурному професійному середовищі та соціумі в цілому; обґрунтовано взаємопов‘язані структурні компоненти соціокультурної компетентності (емоційно-моральний, діагностично-прогностичний, когнітивний, діяльнісно-комунікативний, особистісний); визначено критерії (емоційно-ціннісний, аналітико-прогностичний, когнітивний, діяльнісно-практичний, мотиваційно-цільовий), показники та рівні (високий, достатній, низький) її сформованості у студентів технічних університетів; розроблено та впроваджено модель формування соціокультурної компетентності студентів технічного університету у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін; здійснено відбір змісту, форм і методів формування соціокультурної компетентності студентів технічного університету у процесі вивчення дисциплін «Психологія», «Педагогіка» та «Психологія управління» психолого-педагогічного циклу; експериментально перевірено ефективність впровадження відібраних змісту, форм і методів формування соціокультурної компетентності.Dissertation for the degree of candidate of pedagogical sciences, specialty 13.00.04 – Theory and a vocational training. – Borys Grinchenko’s Kyiv University. – Kiev, 2014. The thesis is a theoretical-experimental study of the problem of formation of the socio-cultural competence of students of technical universities. The thesis examined the current state of research problems of formation of socio-cultural competence in educational theory and practice; socio-cultural competence of engineering students is defined as an integrative personal quality specialist engineering and technical direction that reflects the ability to the socio-cultural activities and communication in a multicultural professional environment and society as a whole; reasonably related structural components of sociocultural competence (emotional-moral, diagnostic and prognostic, cognitive, communicative-activity, personal), the criteria (emotionally-evaluative, analytical and predictive, cognitive, activity-practical, motivational and target ) and performance levels (high, enough, low) of its formation for students of technical universities, developed and implemented a model of socio-cultural competence in the study of psychological and pedagogical disciplines done selecting the content, forms and methods of formation of socio-cultural competence of engineering students in the study of the disciplines of psychology, pedagogy and psychology management of psycho-pedagogical cycle; experimentally verified the effectiveness of the implementation of selected content, forms and methods of formation of socio-cultural competence.
7
Калашнікова, Марія Миколаївна. "Розвиток соціально-особистісної компетентності викладача у сучасній вищій школі". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/4381.
Повний текст джерелаАнотація:
Калашнікова М. М. Розвиток соціально-особистісної компетентності викладача у сучасній вищій школі : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки» / наук. керівник І. В. Козич. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 88 с.UA : Робота викладена на 88 сторінках друкованого тексту, містить 1 таблицю, 1 рисунок. Перелік посилань включає 79 джерел, з них на іноземній мові – 10. Об’єкт дослідження: соціально-особистісна компетентність викладачів зво. Предмет дослідження: розвиток соціально-особистісної компетентності викладачів зво. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити умови та засоби розвитку соціально-особистісної компетентності викладачів ЗВО у процесі професійної підготовки у вищій школі. В роботі визначено ступінь розробленості досліджуваної проблеми у філософській, психолого-педагогічній науковій літературі; з'ясовано сутність поняття соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; обґрунтовано педагогічні умови формування соціально-особистісної компетентності майбутніх викладачів; розроблено рекомендації щодо розвитку соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; проведено дослідження впливу ігрових технологій, а саме імітаційних ігор на процес формування соціально-особистісної компетентності викладачів зво. Наукова новизна полягає: у теоретичному обґрунтуванні умов розвитку соціально-особистісної компетентності майбутнього викладача зво; в уточненні і конкретизації сутності понять «компетенція», «компетентність», «соціально-особистісна компетентність майбутнього викладача зво».
EN : The work is presented on 88 pages of printed text, contains 1 table, 1 figure. The list of references includes 79 sources, 10 of them in foreign language. The object of the study: social and personal competence of teachers. Subject of research: the development of social and personal competence of teachers called. The purpose of the study: to theoretically substantiate and experimentally test the conditions and means of development of social and personal competence of freelance teachers in the process of professional training in higher education. The degree of elaboration of the researched problem in philosophical, psychological and pedagogical scientific literature is determined in the work; the essence of the concept of social and personal competence of the future teacher is clarified; the pedagogical conditions of formation of social and personal competence of future teachers are substantiated; developed recommendations for the development of social and personal competence of the future teacher; a study of the impact of game technologies, namely simulation games on the process of formation of social and personal competence of teachers called. The scientific novelty is: in the theoretical substantiation of the conditions for the development of social and personal competence of the future teacher; in clarifying and concretizing the essence of the concepts of "competence", "competence", "socio-personal competence of the future teacher".
8
Семеніхіна, Олена Володимирівна, Olena Volodymyrivna Semenikhina, Дмитро Сергійович Безуглий, Dmytro Serhiiovych Bezuhlyi, Ольга Миколаївна Удовиченко, Olha Mykolaivna Udovychenko, Артем Олександрович Юрченко та Artem Oleksandrovych Yurchenko. "Методологічні основи розвитку особистісно-професійної компетентності педагогів у галузі використання інтернет-технологій". 2017. http://repository.sspu.sumy.ua/handle/123456789/2230.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті піднімається питання визначення методологічної основи розвитку особистісно-професійної компетентності педагогів у галузі використання інтернет-технологій. Обгрунтовано, що системний підхід забезпечує цілісність педагогічного процесу з характерними ієрархічністю і наступністю; використання інтегрованого підходу сприяє появі нової якості інформатико-математичних знань та технологічних умінь; компетентісний підхід є важливим з позицій технологічної практики навчання; акмеологічний підхід забезпечує подальшу рефлексію професійної діяльності з індивідуальним проектуванням самовдосконалення і саморозвитку.The article raises the question of determining the methodological basis for the development of personal and professional competence of teachers in the field of Internet technologies. It is substantiated that the systematic approach ensures the integrity of the pedagogical process with characteristic hierarchy and continuity; the use of an integrated approach contributes to the emergence of a new quality of informatics and mathematical knowledge and technological skills; the competent approach is important from the point of view of technological training practice; The acmeological approach provides a further reflection of professional activity with individual designing self-development and self-development.
Частини книг з теми "Компетентності особистісні"
1
Надім’янова, Т. В. "Формування професійної компетентності та особистісної зрілості майбутнього вчителя". У ПЕДАГОГІКА XXI СТОЛІТТЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ, 337–63. Liha-Pres, 2021. http://dx.doi.org/10.36059/978-966-397-241-1-13.
Повний текст джерела
2
Комар, Володимир, та Євгеній Хоролець. "ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРАВООХОРОНЦІВ". У Імплементація нововведень до правових та воєнних наук та підвищення ролі спорту на державному рівні (1st ed.). European Scientific Platform, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/indpvnprsdr.ed-1.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Головною метою цієї роботи є – визначення сутності та структури формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки. Використання новітніх нумерологічних технологій в системі професійної освіти майбутніх офіцерів-правоохоронців Національної поліції України (НПУ) – забезпечує формування необхідних професійних компетентностей та є актуальним напрямком наукових досліджень. Не дивлячись на значну кількість робіт зазначеного напряму наукових розвідок, питанням визначення сутнісних характеристик формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки нами не виявлено, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. На підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу з даної проблематики, визначені сутнісні характеристики формування професійних компетентностей у майбутніх офіцерів-правоохоронців НПУ із використанням засобів нумерології в системі їх спеціальної фізичної підготовки – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у майбутніх офіцерів-правоохоронців ключових професійних компетентностей, готовності до захисту України, до виконання завдань за призначенням у різних умовах службово-бойової діяльності та забезпечує узгодження ними знань про зміст та структуру професійної діяльності із урахуванням нумерологічних особливостей індивіда та вимог цієї діяльності до рівня спеціальної фізичної підготовленості, а також психофізіологічного стану, сформованих компетентностей професійної діяльності зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами, а також структуру такої готовності за мотиваційним, функціональним, прикладним, та стресостійким компонентами.
3
Бутенко, Олена, та Наталія Опікунова. "РОЛЬ СИСТЕМИ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ У ПРОЦЕСІ СТУДЕНТОЦЕНТРОВАНОГО НАВЧАННЯ". У Репрезентація освітніх досягнень, мас-медіа та роль філології у сучасній системі наук (2nd ed). 2-ге вид. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/rodmmrfssn.ed-2.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Зворотний зв'язок у студоцентрованому навчанні має свої особливості, він потребує зміну підходів до його опису через посилення усіх видів взаємозв’язків на всіх рівнях та змінення акцентів на ролі які вони виконують. Увага науковців підтверджує думку про важливість значення зворотного зв’язку для забезпечення якісного використання особистісно-орієнтованого підходу у підготовці здобувачів вищої освіти. Метою дослідження є встановлення основних завдань зворотного зв'язку у студоцентрованому навчанні, визначення критеріїв для забезпечення його якості. Виконано та проаналізовано інтерактивний вид зворотного зв’язку у вигляді анкетування здобувачів вищої освіти. Установлено, що такий засіб сприяє підвищенню якості зворотного зв’язку і надає оцінку якості освітнього процесу та якості комунікаційного зв’язку освітніх послуг. Результати аналізу анкетування були використані при складанні освітніх компетентностей та переліку дисциплін освітньої програми.
4
Русин, Людмила. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ТРЕНЕРІВ З ОДНОБОРСТВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В СИСТЕМІ САМООСВІТИ". У Імплементація нововведень до правових та воєнних наук та підвищення ролі спорту на державному рівні (1st ed.). Європейська наукова платформа, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/indpvnprsdr.ed-1.05.
Повний текст джерелаАнотація:
В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).
Тези доповідей конференцій з теми "Компетентності особистісні"
1
Вознюк, А. В. "Особливості розвитку особистісної компетентності практичних психологів". У PEDAGOGY AND PSYCHOLOGY IN THE MODERN WORLD: INTERACTION VECTORS. Baltija Publishing, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-078-0-1.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Компетентності особистісні"
1
Кравцова, Аліна Олександрівна. Вчитель початкової школи як менеджер освітнього процесу в умовах Нової української школи. КДПУ, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/3685.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває актуальні питання формування професійної компетентності вчителя початкових класів як менеджера освіти в умовах особистісно-орієнтованого навчання та ключових компетентностей Нової української школи.
2
Бондаренко, Ольга Володимирівна. Формування фахової компетентності майбутніх учителів географії у процесі вивчення суспільно-географічних дисциплін. ДВНЗ «КНУ», 2015. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1715.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором визначено зміст фахової компетентності майбутніх учителів географії та її структурні складники (аксіологічний, гносеологічний, праксеологічний, професійно-особистісний, оцінювально-рефлексивний). Розкрито потенційні можливості суспільно-географічних дисциплін, зокрема регіональної економічної і соціальної географії світу у формуванні досліджуваного феномену.
3
Шестопалова (Бондар), Катерина Миколаївна. Психологічні механізми взаємозв'язку антиципації та життєвої компетентності особистості. Київ. Психологія і суспільство, 2013. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4111.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто взаємозв’язок феномену життєвої компетентності та процесу антиципації на ціннісно-смисловому рівні, що дозволило теоретично обґрунтувати та емпірично виокремити механізм децентрації. Водночас проведена демаркація між компонентами життєвої компетентності та описано осягання людиною життєвих смислових узмістовлень у формі граничних смислів. На цьому підґрунті проаналізовано динаміку смислоутворення та виділено основні тенденції розвитку граничних смислів в осіб з антиципаційною спроможністю/неспроможністю, що уможливило теоретичне висвітлення специфіки механізму децентрації залежно від індивідуально-особистісних, гендерних та вікових особливостей особистості. In the article the correlation of a phenomenon of life competence and the process of anticipation on the value-semantic level has been considered, which allowed theoretically substantiate and empirically differentiate the mechanism of decentration. At the same time the demarcation between the components of life competence has been made. On these grounds the dynamics of sense creation has been analyzed and the main trends of the development of limitation senses of persons with anticipational ability/inability have been distinguished, which made possible theoretical enlightening the specifics of the mechanism of decentration depending on individual-personal, gender and age characteristics of personality.
4
Перерва, Вікторія Вікторівна. Матрична модель рівнів професійно-термінологічної компетентності майбутнього педагога. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4211.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена виявленню раціонального інструментарію діагностики рівня сформованості професійно-термінологічної компетентності (ПТК) майбутнього спеціаліста на основі обґрунтованих та уніфікованих критеріїв і показників, які є необхідною передумовою ефективності її становлення. Так як розуміння структури є вихідним етапом розроблення методики визначення рівня сформованості, проведено аналіз компонентного складу ПТК, що являє єдність трьох компонентів: предметно-пізнавального, інтелектуально-рефлексивного та комунікативно-мовленнєвого. Становлення ПТК визна-чається рівнем розвитку кожного її структурного компонента. Запропоновано трирівневий аналіз кожного структурного компонента ПТК. Поєднання оцінок їх рівня сформованості забезпечує об’єктивність загальної оцінки. Критерії сформованості ПТК відповідають її компонентному складу і представлені теоретичним (гносеологічним), особистісним (мотиваційним) і практичним (комунікативним). Підкреслено визначальне значення предметно-пізнавального компонента, що проявляється у становленні й удосконаленні активного словника термінів за фахом майбутнього спеціаліста та зумовлює безпосередньо теоретичну (когнітивну) діяльність і здійснення фахівцем рефлексивної та практичної діяльності. Наведена характеристика низького (початкового), середнього (достатнього) й високого (компетентного) рівнів сформованості професійно-термінологічної компетентності. Запропонована тривимірна матрична модель визначення рівня сформованості професійно-термінологічної компетентності майбутнього спеціаліста, що формується за результатами діагностичного дослідження рівнів сформованості кожного з компонентів ПТК. Сформульовано основні завдання емпіричного визначення стану сформованості компонентів ПТК. Виокремлено основні групи методів дослідження рівня сформованості окремого компонента ПТК: методи визначення ступеня розуміння (володіння) термінами; виявлення особливостей застосування термінів у письмовому мовленні; самооцінки ступеня володіння термінологією за фахом і методи обробки отриманих даних.
5
Дирда, І. А. Реалізація підходів до розвитку полікультурної компететності іноземних студентів у процесі навчання української мови. Видавництво Бердянського державного педагогічного університету, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/2993.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців щодо визначення понять “підхід”, “підходи до навчання української мови”. Розвиток полікультурної компетентності іноземних студентів передбачає реалізацію компетентнісного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, полікультурного підходів.
6
Перерва, Вікторія Вікторівна. Формування термінологічної компетентності майбутніх учителів біології в системі самостійної роботи. Бердянський державний педагогічний університет, 2019. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4208.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено специфіку складання та використання термінологічного словника як одного із засобів формування термінологічної компетентності майбутнього вчителя в системі самостійної роботи. З’ясовано, що засвоєння професійних термінів майбутнім учителем біології забезпечує йому належну культуру фахового спілкування та задоволення професійних потреб, а правильне оперування фаховою біологічною термінологією є показником ґрунтовності професійної підготовки. Термінологічну компетентність розглянуто як складник професійноїкомпетентності і визначено як здатність фахівця послуговуватися спеціальними термінами в процесі наукової та професійної діяльності. Це особистісне утворення визначено як функціональну систему фахових знань, когнітивних умінь і практичних навичок та спеціальних здібностей фахівця. Окреслено структуру термінологічного словника з дисципліни “Ботаніка з основами геоботаніки”, що має блокову структуру та побудований за тематичним принципом. Розкрито зміст роботи з формування в майбутніх учителів біології термінологічної компетентності під час складання термінологічного словника. Наведено систему завдань, а саме: опрацювання літератури за фахом, виділення основного і формулювання стислої змістовної характеристики певних понять (термінів), їх фіксація, розробка системи унаочнення термінології (ілюстрація, схема, діаграма, інтелект-картка, інфографіка тощо). Обґрунтовано, що формуванню термінологічної компетентності майбутніх учителів біології сприяє спеціальна словникова робота із засвоєння етимології ботанічних термінів, виявлення їх походження від латинських термінів, осмисленого співставлення й інтуїтивного передбачення змісту лексем. Зроблено висновок про те, що створення майбутнім учителем біології термінологічного словника сприяє підвищенню якості його фахової підготовки, формуванню стійкої осмисленої терміносистеми, забезпечує стійку професійну мотивацію.
7
Мінжоріна, Ірина Леонідівна, Вадим Вікторович Василенко, Світлана Василівна Переверзєва, Тарас Вадимович Андріанов та Ніна Євгеніївна Сахно. Компетентність особистості студентів при виборі майбутньої спеціальності. Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2012. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4100.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається методика яка передбачає пошук засобів формування в майбутніх учителів фізичної культури початкових класів професійної компетентності, у змісті якої важливу роль відіграє особистість учителя як центральної фігури в навчально-виховному процесі в школі.
8
Марчик, Валентина Іванівна, та Тарас Вадимович Андріанов. Початковий комунікаційний потенціал майбутніх вчителів фізичної культури у різні роки. Національний університет імені Юрія Кондратюка, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4103.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження початкового комунікаційного потенціалу студентів 1 курсу майбутніх вчителів фізичної культури 2018 і 2020 рр. виявило суттєві відмінності. Навчальна програма передбачає використання відповідних форм організації навчально-виховного процесу і спрямована на формування загальних та професійних компетентностей майбутнього фахівця, в зв’язку з цим, украй необхідним стає орієнтування на особистісно-індивідуальне навчання з метою забезпечення ефективності навчальної діяльності студентів на рівні їх потенційних можливостей.
9
Гостра, Катерина Вікторівна. Критерії відбору прецедентних феноменів культури для навчання іноземної мови. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/6025.
Повний текст джерелаАнотація:
Володіння іноземною мовою не означає, що людина має певний словниковий запас і володіє граматичним мінімумом, бо цього замало, щоб вона стала повноцінним учасником міжкультурної комунікації. Той, хто вивчає іноземну мову, може стати активним і повноправним учасником міжкультурного діалогу за умови сформованості в нього вторинної мовної особистості. Розвиток такої особистості забезпечується оволодінням прецедентними феноменами культури, які містять національну, соціокультурну, історичну інформацію, та є показником її сформованості. У статті запропоновано систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури для уроків іноземної мови. Схарактеризовано прецедентні феномени культури як засіб формування вторинної мовної особистості. З’ясовано, що вторинна мовна особистість – це комунікативно-активний суб'єкт, який легко включається в міжкультурну комунікацію та здатен правильно продукувати мовленнєву поведінку в певній ситуації міжкультурного спілкування. Прецедентні феномени культури, які є когнітивними структурами, сформованими в пізнавальній базі носіїв мови на основі їхнього соціокультурного та національно-історичного досвіду, сприяють формуванню іншомовної картини світу, набуттю навичок міжкультурного спілкування. Визначено, що критерії відбору прецедентного феномену культури – це властивості, що дозволяють включити його до змісту уроку як дидактичний матеріал. Виділено систему критеріїв відбору прецедентних феноменів культури, яка складається із основних (інформативність, номінативність, прагматичність, уживаність) і факультативних (програмність, міжкультурна зв'язаність) критеріїв. Виявлено, що включення прецедентних феноменів культури як дидактичного матеріалу до змісту уроків іноземної мови дозволяє зробити його ефективнішим, забезпечує актуалізацію міжпредметних зв'язків, сприяє формуванню вторинної мовної особистості та міжкультурної компетентності.