Добірка наукової літератури з теми "Коло оперативне"

Стаття присвячена аналізу функціональних особливостей людини як складника оперативно-роз-шукової характеристики кримінальних правопорушень. Актуалізація дослідження зумовлена тим, що сполучною ланкою комплексу ознак оперативно-розшукової характеристики певного виду кримі-нальних правопорушень виступає агентурно-оперативний складник. При цьому науковці-дослідники у галузі кримінального права, кримінології, криміналістики залишають поза увагою факт застосу-вання негласних форм і методів, які здебільшого використовуються у процесі оперативно-розшукової діяльності, а тому окремі елементи кримінального правопорушення саме з позиції застосування вказаних форм і методів вони не розглядають. Усунути цю прогалину покликана оперативно-розшукова характеристика кримінальних правопорушень, складовим елементом якої повинна бути інформація оперативно-розшукового характеру. Під час дослідження функціональних особливостей людини як складника оперативно-розшуко-вої характеристики кримінальних правопорушень зроблені такі висновки: 1) дослідження й вивчення навичок і функціональних особливостей людини служить основою для висунення версій про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення або іншим чином причетна до його вчинення, що дозво-лить істотно звузити коло розшуку осіб або об’єднати в одне провадження кримінальні провадження про злочини, що мають ознаки серійності; 2) під час формування висновку щодо причетності особи до вчинення кримінального правопорушення на підставі дослідження її навичок та функціональних особливостей має враховуватися сукупність інформації, отриманої під час комплексного проведення оперативно-розшукових заходів, складання психологічного портрета, перевірки за базами оператив-них та криміналістичних обліків, провадження експертних досліджень.

Стаття присвячена комплексному дослідженню провідних напря- мів оперативно-бойової діяльності радянських спецслужб на терито- рії України з метою виявлення їх внеску у відсіч нацистським агресорам та сприяння Діючій армії. В основу публікації покладено раніш недоступ- ні широкому колу дослідників документи органів НКВС-НКДБ з фондів Галузевих державних архівів СБ України та МВС України. Висвітлю- ються контррозвідувальна, зафронтова розвідувально-диверсійна робо- та органів НКВС-НКДБ УРСР, подаються основні результати діяльно- сті спецслужби у протиборстві із агресорами. Автор зосереджує увагу на спрямованості й змісті саме тих напрямів оперативно-бойової діяль- ності органів НКВС-НКДБ, котрі найбільшою мірою сприяли військово- му розгрому агресорів та визволенню України (одного із провідних ТВД Другої світової війни) й країн Східної Європи від нацизму. Ключові слова: розвідка, контррозвідка, розвідувально-диверсійна діяльність, спецслужби, безпека, оперативне мистецтво спецслужб

Мета дослідження – визначення ранніх діагностичних предикторів генітоуринарного синдрому на основі оцінки частоти і структури урогенітальної дисфункції у віддаленому періоді після гістеректомії, виконаної з приводу міоми матки. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням протягом 5 років перебували 100 жінок у віці від 40 до 50 років, які перенесли радикальне оперативне втручання із приводу міоми матки, де у 40 жінок було проведено гістеректомію із трансабдомінальним доступом, у 30 пацієнток – класичну трансвагінальну гістеректомію і у 30 – LAVH. Результати дослідження та їх обговорення. Із 58 пацієнток з урологічними порушеннями у 44,8 % дизуричні прояви були діагностовані у випадку трансабдомінальної гістеректомії, у 27,6 % – у випадку трансвагінальної гістеректомії і у 10,3 % спостережень – у випадку трансвагінальної гістеректомії, асоційованої із лапароскопічним доступом. Слід відмітити, що частка проявів цистуретриту у випадку гістеректомії зростала до п’ятого року після оперативного оздоровлення у 3,0 рази – з 7,0 до 21,0 %, найбільш вагомо у пацієнток після абдомінальної гістеректомії. Такі урологічні прояви, як полакіурія, неповне спорожнення сечового міхура, стресова інконтинентація та імперативне нетримання сечі, продемонстрували найвищий ступінь тяжкості також у пацієнток після трансабдомінальної і класичної трансвагінальної гістеректомії з давністю оперативного лікування 5 років і більше, найменший ступінь було верифіковано у випадку лапароскопічної гістеректомії. Аналогічно, найбільш низькі результати за всіма доменами опитувальника сексуальної дисфункції встановлено у групі з гістеректомією із трансабдомінальним та класичним трансвагінальним доступом, де діагностовано занижену сексуальну функцію порівняно зі здоровою популяцією (< 27 балів у 22,5 та у 36,7 % випадків відповідно). Висновки. Таким чином, кожна третя пацієнтка до п’ятого року моніторингу після гістеректомії відмічала неспроможність тазового дна та ознаки цисто-ректоцеле І–ІІ ступенів, синдром релаксації тазового дна, а ступінь вираження генітоуринарних розладів напряму залежав від оперативних технік, віку, коли було проведено оперативне лікування, та ступеня гіпоестрогенії.

Освітня сфера – одна із перших, яка відчула глобальні зміни у звичному світовому порядку й вжила кардинальних заходів в організації та реалізації своєї діяльності. Йдеться про стрімкий й масовий перехід освітніх інституцій на дистанційні форми навчання. Дистанційне навчання широко використовує комп’ютерні навчальні програми різного призначення та створює за допомогою сучасних навчального матеріалу та спілкування. Як ілюстрація зазначеного – спосіб дистанційного навчання курсантів у розробці графічних оперативно-службових документів. Цей спосіб дистанційного навчання ґрунтується на відомому підході тактико-стройового виду занять, де передача знань і умінь здійснюється послідовною розповіддю (обговоренням), показом та подальшим удосконаленням (використанням при вирішенні практичних завдань). Найбільші труднощі у поясненні нового графічного матеріалу виникають за умови, коли необхідно детально розкрити порядок нанесення умовних знаків й відповідно пояснювальних написів до них. Показ послідовності відображення модульних блоків умовних знаків, які передбачені для використання у Державній прикордонній службі, керівником практичного заняття, передбачений особистим здійсненням з використанням кольорових ручок та офіцерської лінійки на роздрукованому бланку графічного документа. Коли це проводиться в аудиторії, то процес пояснення графічної, візуальної інформації не викликає особливих труднощів, усі процедури зрозумілі та доступні й курсанти мають можливість одночасно відстежувати та переносити ці відомості на свої бланки. Практичне використання сервісів й дистанційна організація навчання показали низку труднощів в організації навчання й формування професійних компетентностей під час розгляду порядку опису обстановки на оперативно-службових документах за допомогою умовних знаків та скорочень. Створення та підтримка сприятливого мікроклімату всередині навчальної групи за рахунок керування пізнавальними і соціальними процесами є однією із завдань викладача.

В статті авторами проаналізовано та надано рекомендації, щодо процесів планування оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України. Концептуальними і стратегічними документами держави визначено зміни щодо застосування сил прикордонного відомства в сучасних умовах. Існуючі форми оперативно-службової діяльності набувають нового змісту. На Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладаються нові завдання щодо захисту державного кордону. У зв’язку з цим система управління Державної прикордонної служби України зазнає суттєвих змін. Розширюється коло завдань резервів Державної прикордонної служби України. Створюються мобільні, ефективні, оснащені сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою прикордонні Спеціальні сили, що будуть забезпечувати своєчасне реагування на виклики та загрози прикордонній безпеці України, використовуючи раціонально наявний потенціал (спроможності). Постає нагальна необхідність сумісності системи планування з системою, яка прийнята у Збройних Силах України та НАТО на основі спроможностей. Запровадження в діяльність Державної прикордонної служби України планування оперативно-службової діяльності на основі спроможностей дасть змогу значно покращити якість планування, підвищити здатність Державної прикордонної служби України до виконання завдань в сфері забезпечення безпеки державного кордону. Виконання даних заходів, спільно з іншими складовими сектору безпеки та оборони, забезпечить активну участь України в реалізації Спільної безпекової та оборонної політики ЄС та співробітництві з НАТО для забезпечення виконання вимог набуття повноправного членства в Північно-Атлантичному Альянсі.

Проведений аналіз науково-методичного апарату планування оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України показав, що окремі методики, які застосовуються в інших військових формуваннях та правоохоронних органах можуть бути застосовані для обґрунтування оперативно-службових дій підрозділів Державної прикордонної служби України. Це можливо у випадках коли дії елементів службового порядку та прикордонних нарядів підрозділів Державної прикордонної служби України подібні до дій підрозділів інших військових формуваннях та правоохоронних органів. В основу штабних методик Державної прикордонної служби України покладено оперативно-тактичні розрахунки. Методики, що розглядалися, в основному орієнтовані на відносно визначені вхідні дані, однак в умовах гібридних дій противника та порушників державного кордону ці методики є неадекватними реальним процесам. Таким чином, постає питання про системний перегляд науково-методичного апарату планування оперативно-службових дій підрозділів Державної прикордонної служби України. В основу яких має бути покладено аналіз сценаріїв дій противника, визначення ситуацій, що складають ці сценарії, визначення необхідних спроможностей для реагування на ситуації, оцінку наявних спроможностей, визначення заходів щодо створення (нарощування) необхідних спроможностей. Метою систематизації науково-методичного апарату планування оперативно-службових дій підрозділів Державної прикордонної служби України є вирішення завдань формування та раціонального розподілу завдань сил та засобів (підрозділів) різних відомств, визначення необхідних ресурсів (розподіл наявних ресурсів), визначення способів виконання завдань, способів взаємодії (як варіанту поєднання потенціалів, ресурсів, спроможностей, способів виконання завдань) одночасно на декількох територіально розподілених об’єктах (районах).

Інститут юридичної відповідальності є наріжним каменем будьякої галузі права. Не виняток і господарсько-правова відповідальність як інститут господарського права, який, незважаючи на своє значення у сфері захисту прав та інтересів учасників господарських відносин, не набув належного висвітлення у наукових дослідженнях. Метою статті є розкриття особливостей господарсько-правової відповідальності й застосування господарських, оперативно-господарських та адміністративногосподарських санкцій до учасників господарських відносин. Розкриваються особливості господарсько-правової відповідальності, головною з яких є сфера застосування, що зумовлює як підставу застосування заходів зазначеної відповідальності (господарське правопорушення), так і коло суб’єктів господарсько-правової відповідальності, якими є учасники відносин у сфері господарювання. Відмінними ознаками господарсько-правової відповідальності є: потерпання учасника господарських відносин від несприятливих економічних наслідків не лише майнового, а й організаційного характеру; застосування до правопорушника, крім гос подарських, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій, а також можливість визначення розміру штрафних санкцій у внутрішньогосподарських відносинах; встановлення видів та розмірів (у випадку їхнього визначення) гос подарських, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій переважно (а щодо останніх – виключно) законом; позасудовий порядок (процедура) реалізації окремих видів господарсько-правової відповідальності. Зроблено висновок, що норми Господарського кодексу України (ГК України) загалом відображають особливості господарсько-правової відповідальності як одного з видів юридичної відповідальності та особливості застосування таких заходів господарсько-правової відповідальності, як оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції, а також визнання боржника банкрутом. Водночас підкреслюється, що ГК України в частині регулювання відносин господарсько-правової відповідальності потребує певних змін і пропонуються основні з них. Зазначається, що проблеми господарсько-правової відповідальності потре бують подальших наукових досліджень із тим, щоб на основі кращих напрацювань вітчизняної та зарубіжної юридичної науки і практики створити сучасну теорію господарсько-правової відповідальності, адекватну існуючим умовам ринкової економіки.

Предметом вивчення в статті є необхідно достатній функціонал роботи з геопросторовими даними. Метою є визначення переліку та загального функціоналу геоінформаційних ресурсів для здійснення геоінформаційної підтримки та ведення геопросторового аналізу. Завдання: визначити базовій набір геоінформаційних ресурсів який є мінімально необхідним для забезпечення геоінформаційної підтримки та ведення геопросторового аналізу; визначити загальний функціонал типових геоінформаційних ресурсів базового набору, який необхідний для забезпечення геоінформаційної підтримки та ведення геопросторового аналізу. Використовуваними методами є: методи статистичного аналізу, методи оптимізації, методи моделювання, методи побудови складних систем Отримані такі результати. Встановлено, що актуальним є питання створення такого набору геоінформаційних ресурсів, який би на мінімально достатньому рівні задовольняв потреби у геоінформаційній підтримці та забезпечив максимальну ефективність побудованої геоінформаційної системи. Встановлено, що існує геоінформаційні ресурсі, які затребувані у бідь-якій сфері діяльності, а їх функціонал роботи з геопросторовими даними від неї не залежить. Визначено наступний базовий набір типових геоінформаційних ресурсів: геоінформаційні ресурси, які призначені для збору, систематизації та накопичення базового набору геопросторових даних; геоінформаційні ресурси, які призначені для збору, систематизації, накопичення та відображення геопросторових даних та іншої інформації про об’єкти, які розташовані на певній території (акваторії); геоінформаційні ресурси, які призначені для відображення оперативної інформації (новини, події, розвідувальні дані, тощо) на визначній карті з прив’язкою до місцевості або об’єкту, яких стосується ця інформація. Також, визначено загальний функціонал цих ресурсів. Висновки. Визначений базовий набір типових геоінформаційних ресурсів охоплює всі основні питання геоінформаційної підтримки та геопросторового аналізу. Такий підхід надає змогу, за умов можливості, необхідності та достатності отримання даних, мати оперативну поінформованість де?, що? і коли? відбувається і відбувалось та найповнішу інформацію про потрібні території та об’єкти на них. Можливість цих базових типових геоінформаційних ресурсів використовувати інформацію з баз даних, які не входять до складу ГІС і супроводжуються окремо або у складі інших інформаційних систем, унеможливлює дублювання цієї інформації та значно спрощує структуру власних баз даних ГІС.

Наведені дані дослідження ефективності препарату Гліатилін (холіну альфосцерат) у терапії гострого періоду черепно-мозкової травми (ЧМТ), забою головного мозку тяжкого ступеня з порушенням свідомості у випадку, коли оперативне втручання не показано, але є верифіковані контузійні вогнища з порушенням свідомості. У дослідження були включені 40 пацієнтів (28 чоловіків і 12 жінок) віком від 21 до 63 років (середній вік — 42 роки) із ЧМТ тяжкого ступеня. Пацієнти були розділені на 2 групи по 20 осіб (по 14 чоловіків та 6 жінок) за призначеною терапією. I група отримувала стандартизовану метаболічну, протинабрякову, антибіотикотерапію та ноотропну терапію. II група — таку ж терапію, доповнену Гліатиліном у дозі 1000 мг/добу внутрішньовенно краплинно. На тлі проведеної фармакотерапії в динаміці відстежувалася її ефективність протягом усього курсу (14 діб) за шкалою коми Глазго, за даними епідурального сенсора внутрішньочерепного тиску та за даними спіральної комп’ютерної томограми головного мозку.

У статті наголошується, що розслідування злочи-нів, які вчиняються членами молодіжних неформаль-них груп (об’єднань), вимагає від слідчого (прокурора) використання всіх наявних у криміналістиці такти-ко-криміналістичних прикладних конструкцій, одні-єю з яких є тактична операція. Аналіз практики розслідування злочинів, що вчи-няються членами молодіжних неформальних груп (об’єднань), дозволяє виокремити три тактичні опера-ції, у проведенні яких може виникнути необхідність, зумовлена розвитком слідчої ситуації та специфікою злочинних проявів. Тактична операція «Захист свідка» притаманна розслідуванню групових злочинів, зокрема й розсліду-ванню кримінальної активності неформальної молоді. Слідчий (прокурор) ухвалює рішення про проведення зазначеної тактичної операції на підставі наявної ви-хідної інформації, якщо існує загроза життю, здоров’ю свідка (його близьких родичів), майну, репутації тощо. Зазначена тактична операція, під час розслідування аналізованої категорії злочинів, повинна передбачати: 1) проведення комплексу слідчих (розшукових) дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів (це допит (допити) учасників кримінального провадження, окремі негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-роз-шукові заходи, подання запитів, клопотань, заяв до органів, установ тощо); 2) безпосереднє застосування заходів безпеки, передбачених Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримі-нальному судочинстві». Потреба у проведенні тактичної операції «Вста-новлення особи підозрюваного та його затриман-ня» виникає на початку досудового розслідування, коли слідчий володіє мінімальним об’ємом інформації щодо того, який злочин вчинено, а також припущення про причетність до нього молодіжного неформального угруповання. Структурними компонентами зазначе-ної тактичної операції під час розслідування злочинів, що вчиняються членами молодіжних неформальних груп (об’єднань), може бути: 1) затримання підозрюва-ного «по гарячих слідах» під час спроби приховатися від органів, які здійснюють досудове розслідування; 2) проведення негласних слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів для встановлення місця перебування чи мешкання підозрюваної особи; 3) огляд місця події; 4) допит свідка (свідків); 5) допит потерпілого (потерпілих); 6) проведення обшуку (об-шуків); 7) допит підозрюваного (підозрюваних). Ураховуючи резонансність кримінальної активнос-ті неформальної молоді, органи слідства в більш ніж 60% випадків стикаються з різноманітними формами протидії розслідуванню. Структурними компонентами тактичної операції «Нейтралізація протидії розсліду-ванню» можуть бути: проведення негласних слідчих (розшукових) дій і оперативно-розшукових заходів; проведення слідчих (розшукових) дій; ужиття заходів щодо безпеки учасників кримінального провадження; направлення запитів до різних підприємств, установ, організацій тощо; проведення прес-конференцій тощо.

Для идентификации состояния спутниковых каналов связи используются прогнозные методы и модели. Однако, они оценивают их состояние лишь на качественном уровне, что не позволяет производить тонкую настройку характеристик и параметров спутниковых каналов. Подобные модели и методы не могут обеспечивать достоверную идентификацию состояний спутниковых каналов связи и оперативно определять изменение законов распределения случайных величин, связанных с появлением мелкомасштабных неоднородностей в случае динамичного изменения ионосферного слоя, что характерно для быстрых замираний сигналов GPS/ГЛОНАСС. Материалы и методы. На практике, для прогнозирования и исследования распространения радиоволн, нашли широкое применение вероятностные модели, основанные на законах распределения случайных величин Райса, Релея, Нака-гами и нормального закона распределения. Оперативное управление и поддержание на требуемом уровне отношения сиг-нал/шум требует различать состояния спутниковых каналов и идентифицировать их характеристики не только между законами распределения случайных величин, но и внутри каждого закона. Это позволит обеспечить поддержание количе-ственных и качественных характеристик спутниковых каналов на требуемом уровне. Расстояние между эмпирической и теоретической функциями распределения вероятностей является достаточно эффективной статистикой для проверки гипотез о виде закона распределения вероятностей случайной величины. К критериям согласия, использующим различные варианты анализа расстояния между теоретической и эмпирической функциями распределения, относятся: Крамера-фон Мизеса-Смирнова (Омега-квадрат); Колмогорова-Смирнова; Пирсона (Критерий Хи-квадрат); Андерсона-Дарлинга; Купе-ра; Ватсона. В связи с этим, от того, какой критерий будет использован, и насколько адекватно будет проведена оценка и идентификация текущего состояния спутниковых каналов связи, зависит возможность удовлетворения качественных характеристик передаваемых сигналов GPS/ГЛОНАСС. Для каждого из идентифицируемых законов распределений (Нака-гами, Райса, Релея, нормального закона) были сгенерированы статистические выборки, по 100 выборок с различным коли-чеством измерений (от 1 000 до 1 000 000). Таким образом, суммарное количество выборок различного размера для иден-тифицируемых законов распределения составляет 1600. Все исследуемые критерии проверялись на одинаковых выборках. Выборки обрабатывались с помощью библиотеки SciPy. Разработан алгоритм, позволяющий осуществить выбор гипоте-зы по максимальному значению коэффициента правдоподобия. Результатом работы алгоритма является коэффициент правдоподобия, сопоставленный с каждой из статистических гипотез, при этом предпочтение отдается той гипотезе, которая имеет максимальный коэффициент правдоподобия. С помощью библиотеки Timeit проведены измерения времени работы алгоритмов исследуемых критериев в зависимости от размера выборки для исследуемых законов распределений. В статье предложен критерий идентификации состояния спутниковых каналов, обеспечивающий точность не менее 95 %. Его адекватность подтверждена данными, полученными при мониторинге трансионосферных каналов связи с использова-нием научного оборудования «Аппаратно-программный комплекс пассивного мониторинга ионосферы NovAtel GPStation-6».