Добірка наукової літератури з теми "Кадри трудові"

У статті досліджено формування стратегії мотивації в умовах сучасного виробництва. Трудові ресурси підприємства є одним із найважливіших складників його діяльності. Кадри відповідного підприємства, їхні потенціал, кваліфікація становлять одну з переваг компанії. В умовах динамічного ринкового середовища ефективно використані трудові ресурси являють собою результат умілого, досвідченого управління всією сукупністю господарських чинників. Дослідження стимулюючої ролі грошей, використання трудових ресурсів, рівня продуктивності праці проводиться у взаємозв’язку з оплатою праці. Процес оцінки роботи персоналу включає у себе визначення і доведення до відома робітника інформації про те, як він виконує свою роботу. Оцінка не тільки дає змогу робітнику ясніше побачити поставлені перед ним завдання і узнати, наскільки добре він виконує роботу, а й здійснює вплив на майбутню роботу.

Возрастающий спрос на квалифицированные кадры в области физической культуры и спорта, изменения правового регулирования трудовых отношений вызывают необходимость формирования и развития эффективной системы подготовки персонала, отвечающей современным требованиям физкультурно-оздоровительных объектов. Актуальными являются также вопросы применения профессиональных стандартов в спортивно-ориентированных организациях, влияющих на особенности регулирования трудовых отношений с работниками спорт- и фитнес-индустрии, формирование требований к квалификации работников, разработку перечня профессиональных компетенций, создание индивидуальных планов развития персонала. В статье рассмотрены вопросы подготовки персонала с учетом особенностей деятельности объектов фитнес-индустрии и потребностей региона. Выделены причины, обуславливающие потребность в подготовке квалифицированного персонала. Исследованы особенности и порядок применения профессиональных стандартов. Представлен анализ развития сферы фитнес-индустрии г. Оренбурга. Проведена оценка уровня развития профессиональных компетенций специалистов фитнес-индустрии по группам профессиональных компетенций. Рассмотрены направления финтес-образования. Обосновано содержание этапов внедрения системы формирования квалифицированного персонала объектов фитнес-индустрии на основе профессионального стандарта.

Охарактеризовано концептуальні засади забезпечення кадрової безпеки підприємств. Окреслено і виокремлено значення, суть та функції основних термінінів та понять, що використовуються для характеристики кадрового потенціалу підприємств. «Робоча сила», «людські ресурси», «людські фактори», «людський капітал», «людський потенціал», «трудовий потенціал», «кадровий потенціал», «кадри», «персонал» − терміни, що мають різний зміст і суттєве навантаження, але є взаємопов’язаними, взаємодоповнюючими та із різних сторін характеризують їх носія – людину. Узагальнено доробку вітчизняних та закордонних науковців, і визначено перелік суттєвих відмінностей щодо поняття людських ресурсів від усіх інших (матеріальних, фінансових, інформаційних та ін.). Послідовна характеристика термінів (людський потенціал, кадровий потенціал, індивідуальний потенціал) дозволила висловити міркування щодо існування ієрархічного взаємозв’язку між ними, який представлено у графічному виді. Визначено, що поняття «кадри» та «персонал» теоретично тотожні, відрізняються історією використання та інтенсивністю наукових досліджень, і для потреб кадрової безпеки можуть застосовуватись одночасно. Обґрунтовано, що формуючи кадровий потенціал підприємства, основне це визначити головну мету, яку ставить перед собою підприємство, та обрати стратегію її досягнення. Показано, що структура кадрового потенціалу з позиції формування його безпеки має відповідний вигляд. Підкреслено, що особливу увагу при формуванні кадрового потенціалу підприємств слід приділити потенційним претендентам на робочі місця. Створення переліку осіб–претендентів на робочі місця дозволяє значно підвищити ефективність процесу формування кадрового потенціалу через зменшення витрат на підготовку кадрів, втрат від зниження професійно–кваліфікаційного рівня та нейтралізації частини відповідних зовнішніх і внутрішніх загроз. Наголошено, що формування кадрового потенціалу – це важлива функція роботи будь–якого підприємства, яка в сучасних умовах господарювання у найбільшій мірі впливає як на ефективність його діяльності, так і забезпечує саме існування. У відповідності до цього, особливо важливим є розроблення концепції управління персоналом, яка б включала планомірне та обґрунтоване формування кадрового потенціалу із врахуванням пріоритетних завдань кадрової безпеки підприємства.

У статті подано аналіз проблеми управління кар’єрою публічних службовців в умовах реформування системи державного управління в Україні. Представлені результати оцінки реформи державного управління та описано фактори, що сприяють успішній кар’єрі публічних службовців, зокрема професіоналізм, мотивація, мобільність, кваліфікація та ін. На сьогодні кожен державний орган заснований на принципі бюрократії. Для ефективного управління суспільством, державою значущими є кадри, які складають бюрократичний апарат. Державний службовець здатний дієво керувати лише в тому випадку, якщо він займає саме «своє» місце з точки зору професійних і особистісних якостей, володіє необхідними ресурсами для трудової діяльності й отримує задоволення від роботи. Констатовано неефективність системи управління професійною кар’єрою публічних службовців, акцентовано увагу на таких проблемах як: неготовність персоналу до моделювання професійної кар’єри, нерозуміння процесів групової динаміки, зокрема механізмів взаємодії та лідерства в професійних групах тощо. Показано що наявність різноманітних теоретичних підходів щодо поняття «кар’єри» знаходить вираження в її наповненості різними складовими. Кар’єра здійснює комбінування в собі таких напрямів діяльності як: вдосконалення рівня професійного, особистісного, загальнокультурного розвитку, різноманітні та різнопланові заходи щодо само презентації, самореклами, формування, зміцнення, підтримки всіх необхідних взаємозв’язків ,котрі сприяють тому, аби реальне внутрішнє зростання було помітним та поміченим й відповідним чином оцінено у середовищі службовців, та відображено у формі зовнішнього зростання (підвищення по службі, оплата праці тощо). Повноцінний розвиток кар’єри практично є неможливим без сприяння кар’єрного середовища, спрямованого на забезпечення необхідних умов щодо зростання та реалізації зростаючого потенціалу особистості.

В статье рассматривается преобразование Тульского учительского института в высшее педагогическое учебное заведение после 1917 года. Данная реформа стала одной из первых для создания советской системы образования. Исследование раскрывает структуру Тульского высшего педагогического института, его деятельность на первых этапах своего становления. Успешность системы образования зависит, прежде всего, от квалифицированных педагогических кадров, которые могут выполнить поставленную перед ними государством задачу. В связи с этим преобразование Тульского учительского института после 1917 года является актуальной темой в настоящее время, так как опыт, приобретённый в создании высших педагогических учебных заведений в первые послереволюционные годы, может иметь определённую ценность для нынешних структурных преобразований в системе образования РФ. Тульский педагогический институт стал первым высшим учебным заведением в городе после 1917 года, где готовились педагогические кадры. Он стал кузницей подготовки преподавателей для Тулы и Тульской губернии в сложное время создания новой системы образования. Помимо очевидных задач по подготовке специалистов для трудовых школ, учебных заведений нового типа, институт также начитает готовить специалистов в области внешкольного образования. Их основной задачей становится организация процесса ликвидации неграмотности среди взрослого населения по всей Тульской губернии, что было одной из основных проблем для советской власти в первые послереволюционные годы. Большой дефицит учительских кадров, возникший после революционных событий 1917 года, необходимо было устранять, привлекая новых специалистов, которыми и стали студенты нового высшего педагогического учебного заведения.

Известно, что образование в вузе - это закрытая, инертная и консервативная система, которая с большим трудом поддается изменениям, но при этом должна соответствовать времени и действительности. Основная задача образования - готовить и воспитывать специалистов, которые будут способны ответить на вызовы современного мира. Поэтому системе высшего образования требуется механизм, обладающий адекватной реакцией на эти изменения, однако ее консерватизм не позволяет во время реагировать на внешние изменения и вносить свои коррективы. Например, в последнее десятилетие, судя по зарубежной печати и переведенной на русский язык литературе, широко обсуждается проблема вкуса пищевых продуктов и даже начинает формироваться отдельная наука о питании - гастрофизика [1, 2, 6-12]. Однако многочисленные пищевые вузы Минобразования и практически все вузы Министерства сельского хозяйства, включая вузы, ведущие подготовку технологов различных направлений уровня бакалавриата и магистратуры, практически не готовят специалистов по сенсорике, т.е. мы опять становимся свидетелями того, что российские вузы не способны идти в русле времени и не готовят нужных для пищевой и перерабатывающей промышленности специалистов, а значит, технологическая революция в этой области проходит без нашего участия. С такой постановкой дела, в скором времени мы вынуждены будем обучать своих специалистов за рубежом, как это уже происходит в парфюмерной промышленности, т.е. система высшего образования не выполняет свои прямые функции и до сих пор наблюдается некоторая оторванность профильного образования от нужд ведомств. На этом фоне издательства лучше понимают тенденцию развития данного направления, поскольку охотно идут на риск и переводят иностранную литературу по данному профилю. Расхожая фраза, что рынок подготовит нужные кадры, к системе высшего образования не имеет никакого отношения, поскольку, повторимся, что сегодня наблюдается сильная оторванность профильного образования от практики. Скорее всего, специалистов по органолептическому анализу начнут готовить корпоративные университеты, но они нацелены на краткосрочные курсы.

Статья содержит воспоминания о заслуженном деятеле науки РСФСР докторе юридических наук, профессоре генерал-майоре внутренней службы Николае Алексеевиче Стручкове. Освещается его боевой, педагогический и творческий путь. Настоящая статья направлена на то, чтобы в какой-то мере восполнить недостаток информации об основоположнике советского исправительно-трудового права, тем более что личное общение автора с Николаем Алексеевичем в последние годы его жизни позволяет это сделать. Необходимо отметить незаменимую роль Николая Алексеевича в возрождении пенитенциарной науки, которой при богатейшем спектре своих научных интересов он отдавал предпочтение, участие Николая Алексеевича в работе в составе авторского коллектива по подготовке нового уголовно-исполнительного законодательства. Идея написания данной работы заключается в следующих словах : «Как когда-то, в суровые годы войны, ветеран-гвардеец на переднем крае - трудовые дела приняли эстафету у боевых и определяют всю жизнь…». Именно этим Николай Алексеевич руководствовался в своей жизни. Также представлена выдержка из статьи автора «В труде как в бою» о Николае Алексеевиче Стручкове, опубликованной в 1988 г. в газете «За кадры» Академии МВД СССР. The article contains memories of the Honored Scientist of the RSFSR, Doctor of Law, Professor, Major General of the Internal Service Nikolai Alekseevich Struchkov. His combat, pedagogical and creative path is highlighted. This article is aimed at filling to some extent the lack of information about the founder of Soviet corrective labor law, especially since the author’s personal communication with Nikolai Alekseevich in the last years of his life allows this to be done. It is worth noting the irreplaceable role of Nikolai Alekseevich in the revival of penitentiary science, which, with the richest spectrum of his scientific interests, he preferred. It should also be noted that Nikolai Alekseevich participated in the work as part of a team of authors on the preparation of new penal legislation. The idea of writing this work lies in the following words: «As once, in the harsh years of the war, a veteran guardsman at the forefront - labor affairs took over from the military and determine all life ...». This is what Nikolai Alekseevich was guided by in his life. Also presented is an excerpt from the article «In work as in battle» in 1988, written by the author about Nikolai Alekseevich Struchkov in the newspaper «For Kadry» of the Academy of the USSR Ministry of Internal Affairs.

На 2 февруари 2020 г. проф. д-р Иван Кочев отпразнува 85-годишния си юбилей. Проф. И. Кочев е талантлив и всеотдаен към науката изсле¬довател с голям принос в развитието на българската теоретична лингвистика. В многобройните му трудове в областта на фонетиката и фонологията, историята на езика, диалектологията и лингвистичната география, словообразуването, етнолингвистиката и социолингвистиката, балканско¬то и славянското езикознание се откроява иновативен и оригинален кон¬цептуален подход. Проф. д-р Иван Кочев е роден през 1935 г. в град Поморие. Израства в родолюбиво семейство на бежанци от Вардарска и Пиринска Македония. Неговият баща – Юстиниян Кочев, е учител, преселил се в гр. Поморие от Струга. Той е потомък на видните български възрожденски родове Хаджови и Миладинови. По майчина линия Иван Кочев произхожда от се¬мей¬ство на бежанци от пиринския край, участници в Кресненско-Разложкото въстание. Средното си образование завършва в гр. Поморие, а през 1957 г. се дипломира с отличен успех по специалността „Българска филология“ в Софийския университет „Св. Климент Охридски“. Още като студент проф. И. Кочев проявява своя лингвистичен талант, като разработва студията „Застъпници на предната ерова гласна в българския език“, отпечатана в Москва през 1959 г., която и до днес се цитира от специалистите. Тя пола¬га основите на неговата бъдеща научна дейност. Професионалният път на проф. Иван Кочев е тясно свързан с Института за български език при БАН. От 1957 г. до 1960 г. той е аспирант в Института, където успешно защитава докторската си дисертация на тема „Сли¬венският о-говор“ и печели конкурс за научен сътрудник в Секцията за българска диалектология. През 1975 г. се хабилитира като старши нау¬чен сътрудник с труда си „Диалектни категории и типове при словооб¬ра¬зуването на съществителното име“. От 1975 г. до 1988 г. той е ръководител на Секцията за българска диалектология и лингвистична география в Института за български език, а в периода от 1978 г. до 1988 г. е негов заместник-директор. От 1990 г. до 2008 г. проф. Иван Кочев е и заместник-ди¬ректор на Македонския научен институт в София. След хабилитирането си през 1975 г. в БАН той чете и лекции по българска диалектология в Со-фийския университет, където създава диалектоложка школа от студенти, голяма част от които продължават и до днес научното му дело. Преподавателската му дейност в Югозападния университет „Неофит Рилски“, където от 1995 г. е професор и чете лекции по различни дисциплини: българска диалектология, история на книжовния български език, етнолингвистика, балканско езикознание, създаване на т.нар. „македонски език“ и др., предопределя формирането и на втора такава школа, но вече в пиринския край. В тези два центъра той подготвя цели поколения дипломанти и док-торанти, бъдещи научни кадри на БАН и различни университети. Ръководил е на над 200 дипломанти и над 30 докторанти, които се прекланят пред неговата научна ерудираност и всеотдайност. През годините в чест на годишнините от рождението на проф. И. Кочев са провеждани редица международни научни конференции в София и в Благоевград, на които са изнесени над 150 доклада в негова чест от видни лингвисти и негови възпитаници. Професорът е носител и на редица ака¬демични награди и признания. По случай неговия юбилей през 2015 г. в София и в Благоевград бяха проведени две научни конференции с международно участие. По време на тези събития юбилярят беше отличен от председателя на БАН – академик Стефан Воденичаров, от името на УС на БАН с Почетния знак за заслуги към БАН за неговия принос в развитието на науката и за преподавателската му дейност. Той е носител и на Почет¬ния знак за заслуги към Института за български език. Огромно признание проф. И. Кочев получава и в Благоевград, където на официална церемония бе удостоен от ректора на Югозападния университет „Неофит Рилски“ с почетното звание „доктор хонорис кауза“. Научното дело на проф. Иван Кочев включва над 300 монографии, атласи, студии, статии, рецензии и отзиви. Сред научните му трудове се от¬кроява проектът „Български диалектен атлас“, който той поема след смъртта на своя научен ръководител проф. д-р Стойко Стойков. На проф. Ив. Кочев българската наука дължи теоретично обогатената и доразвита лингвогеографска методология, чиято великолепна проекция са четирите тома на първия български ареален атлас – „Български диалектен атлас. Обобщаващ том. Фонетика, Акцентология, Лексикология, Морфология“ (2001, 2016), в които той е автор на концепцията, съавтор и отговорен редактор. Под негово ръководство и теоретико-методологични напътствия в Благоевград е отпечатан и първият български лингвистичен атлас от изогло¬сен вид – „Атлас на вокално-консонантното взаимодействие в южната част на ятовата изоглосна зона“ (К. Ушева, 2020). По-важни негови трудове, свързани с описателната диалектология, с проучването и класифицирането на българските диалекти, са: „Фонетични и фонологични промени на ề < ѣ в говори около ятовата граница“ (1968), „Гребенският говор в Силистренско“ (1969), „Основното диалектно деле¬ние на българския език“, „Езикова характеристика на говорите в Пирински край“ (1980), „За ударения квантитет в българския език“ (1988), „Ятовата изоглосна област“ (1993/1994), „Ятовата изоглосна област – съставана част на централнобългарския изоглосен пояс“ (2005), „За някои основни понятия в лингвогеографията (с оглед на членението на българския езиков Изток и Запад)“ (2005) и много други. Проблематиката на старобългарския език и историята на българския език е засегната в: „Старобългарските диалектни явления и понятието солун¬ски говор“ (1984), „Световни медиевисти за старобългарския език“ (1984), „Още веднъж по въпроса за българската етническа принадлежност на Кирило-Методиевия език в световната лингвистика“ (1989), „Солунски говор“ (2003) и др. В студията си „Диалектни категории и типове при словообразуването на съществителното име“ (1979) Иван Кочев за първи път в българската наука въвежда, прилага и дообогатява словообразувателната теория на чеш¬кия лингвист М. Докулил. С това изследване ученият създава своя словообразувателна школа от дипломанти и докторанти в София и в Благоевград, поели по неговия научен път. Най-всеобхватното му и иновативно изследване, в което той се проявя¬ва като блестящ теоретик, е книгата „Българска фонология. Вокално-консонантното взаимодействие и смяната на корелативните отношения на фонологичните системи на българския език“ (2010). Въз основа на обилен диалектен материал са описани, анализирани и подкрепени с факти развойните процеси във фонологичната система на българския език, и то от всички негови периоди – старобългарски, среднобългарски, новобългарски, съвременен български. Новата фонетико-фонологична теория на проф. Кочев подпомага много съвременни лингвисти, а придружена от методите на описателната диалектология (синхронна и диахронна) и модерната лингвогеографска изоглосна методология, е практически приложена в споменатия по-горе труд на К. Ушева. Пожелавам на юбиляря да бъде здрав и все така всеотдаен към наука¬та! Прекланяме се пред неговия нестихващ изследователски устрем. За много години и честит юбилей!

Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні та вимоги. ХХІ сторіччя, як відчуває людство, несе глобальні проблеми, пов’язані, перш за все, з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, землетрусами, нетиповими хворобами, суттєвими радіоактивними забрудненнями і таке інше. Необхідність вивчення цих проблем та їх наслідків не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХІ сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Саме фундаментальні кафедри технічних університетів повинні формувати у студентів системне, структуроване, логічне світосприйняття та здійснювати фундаментальну підготовку, закладати базис майбутнього інженера на основі математичних, природничо-наукових та загальноінженерних дисциплін. Сучасні педагогічні дослідження показують [8], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та практичні вміння , як це має місце останніми роками. Без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти в Україні пріоритетні інформатизація та комп’ютерізація. За словами відомого фахівця механіки твердого деформівного тіла В. І. Феодосьєва [7], електронні обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання механіки [1; 2], математики та, особливо, від творчого мислення [3; 4]. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [5; 6; 8],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникає з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Досягнення професійної мобільності є однією з найважливіших задач Болонського процесу [8], розв’язання якої можливе лише за умови фундаменталізації вищої освіти. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, поступово замінюються освітою впродовж усього життя. Таки реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки.Деякі заходи по підвищенню якості вищої аграрної освіти. Сучасна парадигма системи вищої освіти за ЮНЕСКО полягає коротко у тому, що треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися «щоб бути, щоб існувати». У протилежному випадку людство загине, як написано на піраміді Хеопса «від невміння користуватися природою, від незнання дійсної картини світу». Як відгук на виклик та вимоги часу, у Дніпропетровському державному аграрному університеті прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.р., в основі якої лежить концепція 4-Я, а саме: якість освіти → якість виробництва → якість продуктів харчування → якість життя. Весь цей ланцюг має прямий і зворотній зв’язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, ствердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку якісних фахівців для АПК, для виробництва якісної сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Наприкінці 2010 року у стінах ДДАУ відбулося відкриття центру природного землеробства, головною метою якого є створення інноваційної системи виробництва, переробки , культури споживання сільськогосподарської продукції та створення інноваційної природної системи співіснування людини і довкілля. Не є секретом, що сучасний процес вирощування сільськогосподарської продукції з об’єктивних та суб’єктивних причин давно відійшов від природного, про що свідчать зміни смаку, запаху та якості продукції, що вирощується на землі, іноді багатою на нітрати та шкідливі хімічні елементи, яка, як відомо не є корисною для споживання людини. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки фахівців. ДДАУ здатний забезпечити повний цикл цієї важливої роботи, бо має необхідну структурну, наукову та кадрову бази. Природне землеробство покращуватиме родючість землі, позбавить від ерозії, позитивно впливатиме на її урожайність. Звичайно, тут теж є свої проблеми і труднощі, які потребують вирішення. Покращивши якість освіти, втіливши наведені концепції в реальність, матимемо якісне виробництво, якісні продукти, якісну державу, якісну Україну та, головне, здорових її мешканців. Якісна Україна – це справа усіх її мешканців, і починається ця справа саме з якісної освіти. Для забезпечення якісної інженерної освіти, вважаємо, необхідно: підвищити рівень шкільної підготовки, особливо з природничих дисциплін; не знижувати фундаментальності вищої освіти; приділяти більше уваги самостійній роботі студентів; втілювати у навчальний процес дієвий контроль; використовувати ринкові важелі управління навчальним процесом; приділяти більше уваги заохоченню (мотивації) студентів до навчання та стимулюванню викладачів до ефективної, результативної роботи; створити необхідну, сучасну матеріально-технічну базу та фінансувати систему освіти на належному рівні. Переймаючись питанням покращення якості освіти та підготовки інженерних кадрів для агропромислового виробництва, на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу С. В. Кагадія, А. Г. Дем’яненка та В. О. Гурідової підготовлено та надруковано навчальний посібник «Основи механіки матеріалів і конструкцій» для інженерно-технологічних спеціальностей АПК, який рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник під час підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації (лист № 18-28-13/1077 від 18.08.2010 р.). З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно-модульну систему (КМС), суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера-механіка дисципліни після приєднання України до Болонського процесу у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва [5; 6]. Теоретичний матеріал кожного розділу проілюстровано прикладами із галузі сільськогосподарського виробництва. У зв’язку із скороченням кількості аудиторних годин на вивчення предмету та винесенням великої кількості матеріалу на самостійне вивчення студентами, для кращого розуміння та засвоєння в посібнику наведено багато фахових прикладів з відповідними розрахунками та поясненнями. Маючи на увазі, що більша частина землеробської техніки працює на ріллі та знаходиться у стані вібрації під дією динамічних, знакозмінних навантажень та напружень, велика увага у посібнику приділена розрахункам елементів та деталей під дією динамічних навантажень та питанням їх втомної міцності. По кожному розділу наведені запитання для самоконтролю отриманих знань, навичок та тестові завдання. У навчальному посібнику узагальнено багаторічний досвід викладання теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій, будівельної механіки, накопичений кафедрою теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету. Сподіваємося що навчальний посібник буде корисним для студентів, а його автори зробили свій посильний внесок у справу підвищення рівня та якості підготовки майбутніх фахівців землеробської механіки та в цілому агропромислового комплексу України.В умовах ХХІ інформаційного та нанотехнологічного сторіччя , сторіччя інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв’язку з цим при переході на КМС організації навчального процесу у вищій школі, у тому числі і аграрній, біля 50% передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин, відведених на вивчення технічних дисциплін професійного спрямування, природничо-наукових дисциплін, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. А тому, у тій ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерно-технологічній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, сьогодні варто використовувати інформацційно-комунікаційні технології (ІКТ) при організації навчального процесу. Виникають питання іншого плану – коли, як, скільки, щоб ефективно та оптимально, хто сьогодні використовуватиме, чи є готові педагогічні кадри, які не завжди встигають за розвитком ІКТ і таке інше. Відомо, що інформатизація та комп’ютеризація призначені слугувати підвищенню ефективності, результативності навчання, створенню нових машин та сучасних технологій, а в цілому спрямовані на підвищення якості навчання, якості підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва та народного господарства в цілому. Особливо це питання актуальне для галузі сільськогосподарського машинобудування, наприклад, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О. М. Макарова, де сьогодні на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Цю проблему здатні розв’язувати нова генерація фахівців землеробської механіки, які володіють знаннями та навичками комп’ю­терного проектування з використанням інформаційних та комп’ютерних технологій. Починаючи з 2011 року викладачами кафедри, які мають вищу освіту класичного університету за спеціальністю «Механіка» та володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, на факультеті механізації сільського господарства за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» викладають варіативну дисципліну «Основи комп’ютерних розрахунків в інженерній механіці». Метою викладання дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп’ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки елементів конструкцій та деталей машин сільськогосподарського призначення. За час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти основними методами комп’ютерних розрахунків елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість. Звичайно, тут необхідно привернути увагу до складу, контингенту студентів аграрних навчальних закладів, які у своїй більшості із сільської місцевості, де, чого гріха таїти, і шкільна підготовка не завжди на вищому рівні, особливо з природничих наук, фізики, математики та і інформатики. Зрозуміло, що і технічні дисципліни на лаві студентів їм опановувати значно складніше. Застосовуючи ІКТ, потрібно не забувати , що тільки одними засобами ІКТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв’язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства,теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. А тому, реформуючи систему вищої інженерної освіти, приєднавшись до створення Європейського простору вищої освіти, не треба втрачати кращих здобутків національної системи вищої інженерної освіти, і в першу чергу – її фундаментальності. Розробляючи заходи по реформуванню, реформуючи освіту, необхідно ґрунтовно розуміти, наскільки це конче необхідно і що в результаті матимемо. Бо дуже часто сподіваємося на краще, а в результаті маємо ще гірше, ніж маємо. Такі реформи краще не здійснювати, залишити галузь у спокої.

У пeршoмy рoздiлi рoзглядaються тeoрeтичнi oснoви прoцeсy yпрaвлiння пeрсoнaлoм, хaрaктeризyються мeтoди yпрaвлiння пeрсoнaлoм oргaнiзaцiї. У другому рoздiлi рoзкривaються aспeкти мeтoдoлoгiчнoгo пiдхoдy дo кaдрoвoгo мeнeджмeнтy, визнaчaються мeтoди пo пiдгoтoвцi i нaвчaнню квaлiфiкoвaних прaцiвникiв, пo oцiнцi пeрсoнaлy, мoтивaцiї прaцiвникiв, мeтoди нaбoрy й дoбoрy пeрсoнaлy. У трeтьoмy рoздiлi рoзглядaються oсoбливoстi рoзвиткy пeрсoнaлy тa пiдгoтoвки пeрсoнaлy y рeстoрaнi «Тeт-a-тeт».

У даній роботі проведений аналіз стану підприємства. Розраховані показники які характеризують стан основних засобів підприємства, забезпеченість трудовими ресурсами, продуктивність праці. Запропоновано ряд заходів з використання трудового потенціалу, та підвищення продуктивності праці, які мають практичне значення для підприємства.

Розкрито сутність поняття «трудовий потенціал» на макро-, мезо-, мікроекономічному та особистісному рівнях. Проведене дослідження визначення трудового потенціалу в контексті сучасних світових економічних трансформацій та його місця у низці економічних категорій та понять.

За даними ООН, Україна належить до категорії держав з чітко вираженим еміграційним спрямуванням. Вагомий внесок у вивчення теорії та практики трудової міграції зробили провідні вітчизняні вчені – В. Будкін, О. Власюк, А. Кравченко, Ю. Макогон, Н. Марченко, С. Писаренко, М. Романюк, А. Філіпенко, І. Школа; російські вчені – С. Глінкіна, А. Кірєєв, Н. Кулікова, г. Овчінніков, І. Сініцина. Міграція трудових ресурсів – це переміщення кваліфікованої робочої сили та працездатного населення в національному або міждержавному просторі, внаслідок якого відбувається відтік чи притік тих кадрів, що забезпечують галузі виробництва, культури, науки, техніки тощо.

Мета дипломної роботи – розробка теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо організації ефективного управління кадрами на підприємстві шляхом удосконалення процесу формування кадрового потенціалу підприємства. Предметом дослідження є економічне обґрунтування методів управління кадровим потенціалом промислового підприємства. Об'єктом дослідження виступає виробничо-господарська діяльність КЕП «Чернігівська ТЕЦ». У процесі проведення дослідження було використано метод експертних оцінок, коефіцієнтну методику оцінки кадрового забезпечення підприємства, системний та порівняльний аналіз та метод статистичних порівнянь. Інформаційною та науковою основою дипломної роботи стали праці вітчизняних та закордонних вчених-економістів, методичні та нормативні акти, звітність досліджуваного підприємства, власні спостереження автора, підручники, навчальні посібники.

Внаслідок формування в Україні економіки , орієнтованої на ри н кові засади господарювання , одніє ю з актуальних проблем стала пр о блема трудової міграції . Недостатня кількість робочих місць з прийн я тною заробітною платнею і низький рівень соціальних гарантій призв е ли до того, що мільйони наших співгромадян виїхали (і продовжують виїжджати) на заробітки за кордон.

У роботі досліджено методичні та теоретичні основи формування мотиваційної системи на підприємстві на прикладі Сумського національного аграрного університету. Досліджені форми і методи мотивації працівників, механізми впливу на мотивацію персоналу, методи покращення параметрів роботи. Виділені мотиваційні аспекти роботи персоналу. Надано загально-організаційну та фінансово-економічну характеристику Сумського національного аграрного університету. Визначено найпоширеніші види та типи винагород, встановлено зміст основних видів стимулювання праці, а саме: матеріального та нематеріального. Викладено основні структурні елементи системи мотивації. Проаналізована існуюча система мотивації в університеті. Сформульовані напрями покращання оплати праці і системи мотивації в університеті запровадження бальної оцінки результатів діяльності науково-педагогічного персоналу. Розглянуто методичні та теоретичні основи щодо впровадження бальної оцінки як мотиваційної системи бюджетного підприємства. Виявлено першорядні напрями та завдання, що можуть скласти основу успішної мотиваційної системи університету. Висвітлено питання щодо визначення розміру додаткових виплат (премії), яку може отримати науково-педагогічний персонал відповідно до результатів своєї наукової активності та професійного розвитку.
В работе исследованы методические и теоретические основы формирования мотивационной системы на предприятии на примере Сумского национального аграрного университета. Исследованы формы и методы мотивации работников, механизмы воздействия на мотивацию персонала, методы улучшения параметров работы. Выделенные мотивационные аспекты работы персонала. Предоставлено организационную и финансово-экономическую характеристику Сумского национального аграрного университета. Определены самые распространенные виды и типы вознаграждений, установлено содержание основных видов стимулирования труда, а именно: материального и нематериального. Изложены основные структурные элементы системы мотивации. Проанализирована существующая система мотивации в университете. Сформулированы направления улучшения оплаты труда и системы мотивации в университете введения балльной оценки результатов деятельности научно-педагогического персонала. Рассмотрены методические и теоретические основы по внедрению балльной оценки как мотивационной системы бюджетного предприятия. Выявлено первостепенные направления и задачи, которые могут составить основу успешной мотивационной системы университета. Освещены вопросы определения размера дополнительных выплат (премии), которую может получить научно-педагогический персонал согласно результатам своей научной активности и профессионального развития.
The methodical and theoretical bases of the motivational system formation at the enterprise on the example of Sumy National Agrarian University are investigated in the work. Forms and methods of the employee motivation, influence mechanisms on staff motivation, improvement methods of work parameters are investigated. The motivational aspects of staff work are highlighted. The general organizational, financial and economic characteristics of Sumy National Agrarian University are presented. The most common types of remuneration are determined, the content of the main types of incentives at work, namely, tangible and intangible, is established. The basic structural elements of the motivation system are outlined. The existing motivation system at the university is analyzed. The directions of the remuneration improvement of the motivation system at the university, introduction of the credit evaluation system of the scientific and teaching staff activity results are formulated. The methodical and theoretical bases for the credit evaluation system implementation as a budget enterprise motivational system are considered. The primary directions and tasks that can form the basis of the successful university motivation system are determined. The issue of determining the amount of additional payments (bonuses) that scientific and teaching staff can receive in accordance with the results of their scientific activity and professional development is highlighted.

Миграционные процессы первой четверти ХХI века являются уникальными по своим масштабам, причинам, охватам стран и регионов. Затронули они и такой субрегион мирового глобального пространства, как Северо-Восточная Азия. В него входят такие страны, как Япония, два Корейских государства, Китай и Тайвань, Монголия. То есть это регион, в состав которого входит государство с самой высокой на сегодняшний день численностью населения в мире — Китай, а также страна с очень высокой плотностью, самым моноэтническим населением и в целом негативным общественным отношением к мигрантам — Япония. Помимо этого, Республика Корея, с одной из самых «зеленых» и инновационных экономик в мире, и которая на сегодня включилась в международную борьбу на рынке трудовых ресурсов за высококвалифицированные кадры.