Добірка наукової літератури з теми "Зношування циліндрів"

В статті представлено результати досліджень з особливостей формування параметрів шорсткості Ra при тонкому круглому ельборовому шліфуванні робочих поверхонь композитних самозмащувальних деталей на основі промислових шліфувальних відходів інструментальної сталі 05Х12Н6Д2МФСГТ з домішками твердого мастила, що призначені для роботи у високообертових вузлах офсетних циліндрів друкарських машин. Показано, що на параметри шорсткості Ra істотно впливають зернистість ельборового інструменту, матеріал зв’язки шліфувального круга і технологічні режими різання. В роботі визначено, що для формування рельєфу, який відповідає вимогам до якості поверхонь деталей з нових антифрикційних композитів необхідно застосовувати ельборові шліфувальні круги (ЛО) зернистістю 14–28 мкм на бакелітно-гумовій зв’язці. Робочі поверхні нових самозмащувальних композитів, які були оброблені за визначеними режимами тонкого ельборового шліфування, сприяли швидкому утворенню на контактних ділянках щільних самозмащувальних плівок, і, як наслідок, забезпечили мінімізацію інтенсивності зношування пари тертя. Завдяки тонкій фінішній ельборовій обробці скоротився час припрацьовування контактних поверхонь у 1,5−2 рази порівняно з литою латунню, яка застосовується у зазначених вузлах, що є наслідком утворення щільних самозмащувальних плівок. Триботехнічні випробування показали високі антифрикційні властивості нових композитів після тонкого ельборового шліфування. Високі параметри якості контактних поверхонь, які сформувались при тонкому круглому ельборовому шліфуванні, стали передумовою реалізації ефекту перманентного змащування ділянок контакту, що сприяло підвищенню зносостійкості, зменшило час припрацьовування і стабілізувало роботу вузла тертя офсетного циліндра.

Мета. Оцінка впливу оксигенатів на підвищення антидетонаційних властивостей бензинових фракцій, отриманих з різних нафт, визначення необхідної кількості оксигенатів для досягнення октанового числа 80, оцінити вартість товарного бензину з додаванням оксигенатів. Результати. До прямогонних бензинів додавали біодобавки в кількості 10 та 20 %. Проаналізувавши фізико-хімічні показники одержаної бензинової суміші, можна стверджувати, що даний вид палива відповідає вимогам на бензин А-80 згідно ДСТУ 7687:2015. Результати досліджень показали, що найнижча собівартість буде в суміші прямогонного бензину та біоізобутанолу не зважаючи на те, що його вміст в суміші найвищий. Перевага біоізобутанолу полягає ще й в тому, що він не буде викликати розшарування суміші, а виступить як гомогенізатор. Проте необхідно врахувати вимогу ДСТУ щодо кількості кисню в товарному бензині, яка не має перевищувати 2,7 % (в біоізобутанолі вміст кисню 21,6 %). В зв’язку з цим для виробництва бензину А-80 було розроблено наступну рецептуру для одержання бензину з ОЧ=80. Кількість біоізобутанолу в композиційній суміші варто залишити в кількості 4 %, МТБЕ в кількості 10 %. Тоді загальний вміст кисню буде знаходитись в межах допустимих норм. Вміст риформату в такій суміші буде знаходитись на рівні 29 %. Застосування октанопідвищуючих додатків, таких як ізобутанол та МТБЕ, а також риформат, підвищує октанове число прямогонного бензину, при цьому вартість бензину залишається конкурентноспроможньою. Наукова новизна. Встановлено вплив біодобавок на експлуатаційні властивості низькооктанового бензину. Практична значимість. Зважаючи на те, що для сучасних автомобілів необхідне високооктанове паливо з антидетонаційними властивостями, які характеризуються дослідним октановим числом 92,95 та 98. А для автомобілів з бензиновими двигунами зі ступенем стискування до 8, які присутні в автопарку України, а також для вантажних автомобілів попереднього покоління, є потреба в бензину з більш низьким октановим числом. Використання високооктанових бензинів в автомобілях зі ступенем стискування до 8 є причиною цілої низки поломок: вихід з ладу поршневих пальців, викришування вкладишів шатунних і корінних підшипників; розтріскування ізоляції і вигорання контактів свічок запалювання; прогорання днищ поршнів; підгорання робочих фасок випускних клапанів та їх сідел; прогорання прокладок між головкою і блоком циліндрів; пригорання поршневих кілець та їх підвищене зношування. Проте екологічна безпека та низька собівартість таких бензинів залишаються одним з пріоритетних вимог при виробництві бензинів.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Накопичений досвід і аналіз роботи двигунів внутрішнього згоряння (ДВЗ), які виконують функції головних/допоміжних двигунів суден морського та річкового флоту і експлуатуються на важких сортах нафтового палива, а також результати моніторингу думок фахівцівдвигунобудівників свідчать про те, що якість палива може виявитися причиною ряду неполадок: підвищеного утворення вуглецевих відкладень на деталях циліндро-поршневої групи (ЦПГ) ДВЗ і в відцентрових сепараторах, інтенсифікації корозії і подальшого прогара випускних клапанів і їх сідел, погіршення процесу згоряння, підвищення температури випускних газів. Можуть виникати і такі проблеми, як зношування поршневих кілець, інтенсивне утворення відкладень на поршні, порушення гідравлічної щільності в прецизійних парах паливної апаратури високого тиску