Добірка наукової літератури з теми "Земельний ринок"

У статті проведено визначення особливостей, проблем та здійснено обґрунтування напрямів розвитку системи кредитування аграрного виробництва в сучасних умовах. Виявлено чинники, які забезпечують привабливість аграрних товаровиробників для банківського капіталу: наявність стабільного попиту на сезонні кредити, наявність обмежених джерел внутрішнього нагромадження, тривалий цикл і локалізація в просторі виробництва продукції, прив’язка бізнесу до земельних ресурсів. Визначено чинники, що створюють бар’єри для проникнення на ринок капіталу, викликані об’єктивними особливостями, такі як: багатоукладність аграрного виробництва, відсутність досвіду і традицій комерційного кредитування, суперечливість і недостатність законодавства. Установлено, що з урахуванням специфічних особливостей аграрного виробництва система кредитування аграрних товаровиробників повинна пропонувати кредити різних форм на базі забезпечення взаємних інтересів сторін, зростання ефективності виробництва і нових методичних підходів до даної галузі з боку фінансово-кредитних інститутів.

Аналізуються причини що стримують становлення та розвиток фермерських господарств України. Основними з них є несформованість аграрного ринку, проблемність пошуку каналів збуту на альтернативних засадах, висока мінливість цін, монопольний вплив на формування яких мають посередницькі організації. Ринок не вивчається і не прогнозується. Фермерські господарства не можуть реалізувати свої переваги, які полягають у можливості швидшої, порівняно з великими підприємствами, адаптації до існуючого ринкового середовища. Намітилась тенденція передачі фермерськими підприємствами земельних угідь у суборенду агрохолдингам, що призводить до зростання безробіття у селах, посилення економічних і соціальних проблем. Показано, що лише законодавчого визначення поняття сімейного фермерського господарства для виникнення та розвитку таких господарств недостатньо. Необхідними передумовами активізації фермерського руху є створення умов для ефективного функціонування таких господарств.

В статті проведено дослідження стану позицій України на світовому ринку зерна за останні 5 років. Одночасно відмітимо, що Україна має одні з найбільш сприятливих умов у світі для вирощування зернових культур. Значні площі земельних ресурсів високої якості та сприятливі кліматичні умови визначають визнаний високий експортний потенціал сільського господарства для міжнародної торгівлі. Саме в цих аспектах відображається актуальність обраної теми наукових досліджень даної публікації. Проведені дослідження підтверджують, що зерновий ринок України глибоко інтегрований у світовий аграрний ринок. Частка виробництва зернових України у загальному світовому виробництві зернових за 2015-2019 рр. коливалась в межах 3%, а сама Україна входить в десятку країн-лідерів виробників зернових культур. Що стосується експорту зернових культур, то його частка за 2015-2019 рр. коливалась від 10,7% до 13,6%. У 2019 році Україна увійшла до ТОП-5 експортерів зернових культур. Позиції України на світовому ринку зерна зростатимуть і в майбутньому, оскільки зростатиме попит і країна має значний нереалізований виробничий потенціал, який визначається такими двома чинниками, як майже вдвічі нижчі показники врожайності основних зернових культур, ніж у інших країн-лідерів та найвищі показники у світі родючості українських земель. Основними перспективними напрямами підвищення конкурентоспроможності вітчизняного зерна на світовому ринку є ріст обсягів виробництва зерна та зростання його урожайності за рахунок залучення іноземних інвестицій для оновлення матеріально-технічної бази; покращення якості зерна і поглиблення його переробки; оптимізація землеволодіння та землекористування; подальший розвиток ринкової інфраструктури; раціональне державне регулювання, подолання корупції на зерновому ринку.

22 травня 2018 р. Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі “Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine”, яким визнав, що законодавство України, яке встановлює мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Воно викликало резонанс у суспільстві загалом та в професійному середовищі зокрема, а тому, напевно, спричинить хвилю нових публіцистичних і наукових досліджень на предмет необхідності зняття мораторію. Власне, стаття й буде присвячена питанню забезпечення балансу публічних інтересів та інтересів власника при встановленні мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Метою статті є визначити критерії пропорційності мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення як обмеження права власності відповідно до практики ЄСПЛ. З’ясовано, що законодавство України в частині встановлення мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення не відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, однак це не означає, що держава Україна зобов’язана негайно скасувати мораторій та запровадити відкритий ринок сільськогосподарських земель. Натомість держава Україна має вибір: або скасувати мораторій і тим самим усунути втручання у право власності, або зберегти мораторій чи замінити його альтернативними заходами, усунувши при цьому порушення Конвенції. У будь-якому разі Україна повинна прийняти відповідні нормативні акти та (або) застосувати інші загальні заходи для забезпечення справедливого балансу між інтересами власників сільськогосподарських земель, з одного боку, і загальними інтересами суспільства, з другого боку, відповідно до принципів захисту майнових прав. Для цього необхідно: 1) усунути правову невизначеність відповідного законодавства шляхом визначення чітких часових меж дії мораторію або інших обмежувальних заходів, які можуть бути запровадженні як його альтернатива; 2) забезпечити співмірність мораторію або альтернативних обмежувальних заходів із проголошеною ціллю створити ринок землі за допомогою поступового зменшення таких заборон та обтяжень; 3) зняти надмірний тягар із власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення, запровадивши гнучкі обмеження, які можуть бути переглянуті в індивідуальному порядку.

Крикуха, Я. В. Економічна оцінка земельних ресурсів в умовах запровадження ринку землі в Україні : випускна кваліфікаційна робота : 051 "Економіка, Економічне довкілля природних ресурсів" / Я. В. Крикуха, М. А. Семикоз ; керівник роботи О. В. Мініна ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра теоретичної та прикладної економіки. – Чернігів, 2021. – 53 с.
Ринкова економіка та розвиток земельного ринку в Україні потребують об’єктивної ринкової оцінки земель, яка має стати основою ефективного використання земель сільськогосподарського призначення в сучасних умовах господарювання, сприятиме постійному надходженню коштів до місцевих і державного бюджетів, що у свою чергу повинно забезпечити розвиток сільськогосподарського виробництва, зростання й розвиток аграрної економіки країни в цілому із збереженням національних інтересів. Процедура оцінювання земель починається з визначення мети його проведення, яка залежить від того, хто є замовником встановлення вартості землі. Ним можуть бути: безпосередньо власник земельної ділянки, держава, кредитори, інвестори і навіть акціонери. Очевидно, що виникає конфлікт інтересів між ініціаторами проведення оцінки, адже кожен з них переслідує власні цілі. Держава виступає ініціатором оцінки земель з метою обліку та контролю за використанням земель, сплатою податків, а в своїх нормативно правових актах, цільових програмах наголошує на необхідності збереження і відновлення ґрунтової родючості, охороні земель та підвищенні ефективності землекористування. Натомість господарюючі суб’єкти, що орендують земельні ділянки, не переймаються необхідністю їх збереження та раціонального використання, переслідуючи мету лише максимізації прибутку, зниження витрат виробництва та зменшення величини земельного податку. В основі визначення вартості землі традиційно лежить рентна оцінка. На сьогоднішній день, використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, лісових і водних територій, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість сільськогосподарського ландшафту. Основним чинником великомасштабної деградації земельних ресурсів є, передусім, екологічна недосконалість структури земельних ділянок і технологій вирощування сільськогосподарських культур. Основним напрямком покращення земельних відносин є впровадження ринку землі. Вимогою до становлення ринку землі є затвердження приватної власності на певну ділянку, яке дає право володіти та розпоряджатися нею на свій розсуд. Право власності на землю дає змогу знайти більш ефективного господаря через купівлю-продаж землі чи її оренду, одержувати додаткові грошові кошти завдяки продажу ділянки чи передачі її у користування, інвестувати у вигідні проекти. Визнання ринкового обороту землі має в першу чергу спрацювати у напрямку удосконалення форм господарювання, методики ціноутворення на землю, економічного механізму господарювання та залучення інвестицій для подальших наукових досліджень проблеми. Ціни на землю формуватиме ринок, саме він сприятиме їх зростанню, щонайменше вдвічі протягом перших декількох років. Тобто ціна буде такою, яку запропонує продавець, але вона має бути і прийнятною для покупця у випадку вільного ринку. Вивчення способів проведення економічної оцінки та їх результати продемонстрували, що в сучасних ринкових умовах вони потребують удосконалення. Це пов’язано із економічною ситуацією, яка склалась у зв’язку з уведенням приватної власності на землю, всезростаючими потребами суспільства у високоякісній конкурентоспроможній сільськогосподарській продукції, вимогами збалансованого використання та підвищення родючості ґрунтів, зміною технологічних властивостей земель та технологій вирощування основних сільськогосподарських культур, що зрештою впливає як на якісну, так і кількісну оцінку земельних угідь. Грошова оцінка земель в Україні суцільно здійснюється на основі нормативного підходу і лише для цивільно-правових угод проводиться індивідуальна експертна оцінка. Таким чином, базою оцінки для податкової оцінки є нормативні показники, які мають значне відхилення від реальних ринкових. Правильна і точна оцінка вартості землі забезпечує правильність прийняття рішень в галузі землекористування як у державному, так і в приватному секторі. З метою спрощення та приведення методичних засад нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення у відповідність до сучасних економічних умов - проведення оцінки має відбуватися не рідше ніж один раз на 5-7 років. В такому випадку, нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення проводити потрібно окремо за сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними насадженнями, сіножатями, перелогами) та несільськогосподарськими угіддями на землях сільськогосподарського призначення. Запровадження такого підходу в Україні має упередити створення великої кількості оціночних механізмів, які можуть призвести до неефективності процесу оцінки нерухомості і стягнення податків, а також, зростання витрат на ці процеси і проведення неточних оцінок. В той самий час, має існувати диференціація оцінки землі та поліпшень за їхніми типами для створення чіткої оціночної бази. Такий підхід дасть змогу оцінювачу максимально врахувати відмінності у ціноутворюючих чинниках, а платнику податків розуміти, як саме і чи всі аспекти були враховані при оцінці нерухомості.

В Україні активно дискутується питання про продаж земель сільськогосподарського призначення і створення ринку землі. прихильники та противники продажу землі мають свої аргументи, зокрема, противники вважають, що місцеве населення може не отримати справедливу ціну за землю.

У повідомленні студента розглядаються становлення та розвиток ринку землі в Україні.
В студенческом сообщении описывается формирование и развитие рынка земли в Украине.
The student report describes the formation and development of the land market in Ukraine.

Балицька, А. С. Формування ринку землі сільськогосподарського призначення в умовах сучасної економіки : випускна кваліфікаційна робота : 193 «Геодезія та землеустрій» / А. С. Балицька ; керівник роботи І. В. Корнієнко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра геодезії, картографії та землеустрою. – Чернігів, 2021. – 101 с.
Об’єкт дослідження: економічний аспект регулювання ринку землі. Предмет дослідження: сукупність економічних механізмів становлення ринку землі. Мета роботи: охарактеризувати економічну привабливість запровадження ринку землі, зважаючи на узагальнення досвіду інших країн, сучасний стан держави та її вплив на господарську діяльність з у рахуванням економічних засад. Актуальним є дослідження ринку землі з точки зору економіки за рахунок скасування заборони на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення та запровадження ринку землі. Аналіз іноземного ринку земельних відносин дозволить виявити недосконалості у економічному плані та дозволить, враховуючи світовий досвід, краще розуміти недоліки системи економічного регулювання земель. Необхідно розглянути проблематику раціонального використання земель, виходячи з економічної ситуації в країні та розробити план вирішення завдань економічного регулювання ринкових відносин.
Object of research: economic aspect of land market regulation. Subject of research: a set of economic mechanisms of land market formation. Purpose: to characterize the economic attractiveness of the introduction of the land market, taking into account the generalization of the experience of other countries, the current state of the state and its impact on economic activity, taking into account economic principles. It is important to study the land market from the economic point of view by lifting the ban on the sale of agricultural land and the introduction of the land market. The analysis of the foreign market of land relations will allow to reveal imperfections in the economic plan and will allow, taking into account the world experience, to better understand the shortcomings of the system of economic regulation of lands. It is necessary to consider the issue of rational land use, based on the economic situation in the country and develop a plan to address the problems of economic regulation of market relations.

У тезах доповіді виявлено та названо особливості господарських правовідносин у сфері агропромислового виробництва. Серед основних є: 1. наявність основного засобу виробництва – землі, якість і родючість якої впливають на результати господарювання; 2. здійснення виробництва на великих площах; 3. сезонний характер виробництва; 4. залежність від природно-економічних умов регіону країни; 5. поєднання процесу відтворення з процесом зростання та розвитку тваринництва і рослинництва, а також із відтворенням родючості землі; 6. неефективність розпаювання земель (селяни не стали власниками, землі часто орендуються іноземцями); 7. нерозвиненість переробки продукції; 8. використання земель для вирощування технічних культур, що збіднюють ґрунт; 9. екстенсивний спосіб господарювання та ін.
The abstracts of the report identify and named the features of economic relations in the field of agro-industrial activity. Among the main are: 1. the presence of the main means of production – land, the quality and fertility of which affect the results of management; 2. implementation of production on large areas; 3. seasonal nature of production; 4. dependence on natural and economic conditions of the region of the country; 5. combining the process of reproduction with the process of growth and development of animal husbandry and crop production, as well as with the reproduction of soil fertility; 6. inefficiency of land distribution (peasants did not become owners, lands are often leased by foreigners); 7. underdeveloped product processing; 8. use of land for growing industrial crops that deplete the soil; 9. extensive management, etc.

Багінська А. І. Проблемні питання відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення / А. І. Багінська // Грані права: ХХІ століття : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Одеса, 19 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 2 / за ред. Г. О. Ульянової ; уклад.: Ю. Д. Батан, М. В. Сиротко [та ін.] – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. – С. 9-11.

Оседач, А. П. Трансформація земельно-кадастрової діяльності в умовах розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення : випускна кваліфікаційна робота : 193 «Геодезія та землеустрій» / А. П. Оседач ; керівник роботи С. В. Коваленко ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра геодезії, картографії та землеустрою. – Чернігів, 2021. – 118 с.
Предмет дослідження – законодавче забезпечення, організаційні, економічні засади реформування та розвитку земельних відносин в умовах трансформації ринку земель сільськогосподарського призначення. Об’єктом дослідження є земельно-кадастрова діяльність, земельні відносини та дослідження функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в умовах сучасності. Мета дослідження – аналіз процесів трансформації земельно- кадастрової діяльності в умовах розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення, виявлення ключових аспектів трансформації земельного законодавства, дослідження інноваційних розробок спеціалістів у сфері землеоціночної діяльності, узагальнення перспективних напрямів удосконалення процесів цифровізації земельних відносин. Для реалізації завдань дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження : історичний, діалектичний (обґрунтування особливостей реформування земельних відносин); абстрагування (відстеження процесу розвитку земельних відносин); аналізу та синтезу (структуризація об’єкта дослідження та узагальнення результатів); економіко- статистичних групувань (виявлення тенденцій в ефективності використання земельних угідь за критеріями); кореляційно-регресійного аналізу (залежності ціни за 1 га сільськогосподарських земель, кількості угод купівлі-продажу від місцерозташування, регіональних особливостей та ін.); гіпотетичний (формування та розвиток ринку земель сільськогосподарського призначення в сучасних умовах господарювання).
The subject of the research is legislative support, organizational, economic principles of reforming and development of land relations in the conditions of transformation of the market of agricultural lands. The object of research is land cadastral activity, land relations and research of the functioning of the agricultural land market in modern conditions. The purpose of the study is to analyze the processes of transformation of land cadastral activity in the development of the agricultural land market, identify key aspects of transformation of land legislation, study innovative developments of specialists in land valuation, generalize promising areas for improving digitization of land relations. To implement the objectives of the study used general and special research methods: historical, dialectical (justification of the peculiarities of reforming land relations); abstraction (tracking the development of land relations); analysis and synthesis (structuring of the object of research and generalization of results); economic and statistical groupings (identification of trends in the efficiency of land use by criteria); correlation-regression analysis (dependence of the price per 1 ha of agricultural land, the number of purchase and sale agreements on location, regional features, etc.); hypothetical (formation and development of the market of agricultural lands in modern economic conditions).