Добірка наукової літератури з теми "Здійснення і захист цивільних прав"

Стаття розкриває особливе місце і роль нотаріату в системі захисту цивільних прав через призму цивілістич- них категорій і широкого кола проблем цивільного права, а також системного розгляду захисної функції нотаріа­ту в цивільному обороті. Розкрито сутність цивільно-правового захисту суб'єктивних прав. За допомогою аналізу проблем теорії предмета цивільного права встановлено співвідношення цивільно-правового регулювання і цивіль­но-правового захисту. На підставі аналізу поняття суб'єктивного цивільного права і його структури визначена правова природа права на захист у цивільному праві. На основі аналізу існуючих у цивільно-правовій доктрині наукових поглядів і правозастосовчої практики виявлено сутнісні ознаки і вироблений цілісний підхід до нотарі­альної охорони і захисту прав як до спеціального публічно-правового інституту, органічно вбудованого в систему цивільного права. Проаналізовано правову природу і характер захисної функції - нотаріату в цивільному обо­роті. Нотаріальна охорона і захист розглянуті як складова частина цивільно-правового регулювання, спрямо­вана на безперешкодне здійснення суб'єктивних цивільних прав. Визначено призначення нотаріальної охорони і захисту цивільних прав. Виявлені проблеми нотаріального посвідчення угод як інституту щодо забезпечення та захисту майнових прав громадян і організацій. Охарактеризована правова природа виконавчого напису нота­ріуса як позасудового способу захисту зобов'язальних прав. Проаналізовані перспективи нотаріального захисту корпоративних прав. Виявлені особливості та правові проблеми нотаріального захисту спадкових прав. Розкрито поняття і значення правових ризиків у цивільному праві. Розглянута система нотаріального провадження як фак­тора зниження цивільно-правових ризиків. Зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку цивілістики, законодавства і правозастосовчої практики назріла необхідність у визнанні самостійності нотаріального порядку цивільно-правової охорони і захисту цивільних прав.

Охарактеризовано важливість права людини на судовий захист цивільних прав у соціальній державі, якою є Україна. Опрацьовано та проаналізовано нормативно-правову базу (Конституція України, Цивільний кодекс України) та фахову літературу з даного питання. Спираючись на чинне законодавство, описано способи захисту цивільних прав та інтересів, а також умови, за яких суд може відмовити в задоволенні позову щодо захисту цивільних прав, тобто межі здійснення цивільних прав. Проаналізовано рішення судів із зазначеної проблематики. У статті як приклади наводяться рішення судів різних інстанцій (як судів першої інстанції, апеляційних, так і рішення Верховного Суду). У характеристиці способів захисту цивільних прав особи як приклад наводяться справи про компенсування моральної шкоди, завданої грубим поводженням поліції під час проведення обшуку (Дніпровський апеляційний суд, справа № 199/6247/20 від 16 червня 2021 року), про припинення дії, яка порушувала права (Васильківський районний суд Дніпропетровської області, справа № 172/798/20 від 12 січня 2021 року), про визнання недійсним договору довічного утримання (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, справа № 520/9320/17 від 18 грудня 2020 року). Що ж до меж здійснення цивільних прав, визначених у статті 13 Цивільного кодексу України, то як приклад наводяться рішення у справах про поділ майна подружжя, направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, справа № 723/826/19 від 11 серпня 2021 р.), та відчуження боржником свого будинку після пред’явлення до нього позову про стягнення боргу (Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, справа № 747/306/19 від 16 червня 2021 року). Зроблено висновок про те, що судовий захист є одним із найважливіших захистів прав і свобод людини і громадянина, який гарантується Конституцією України й іншими нормативно-правовими актами.

Стаття присвячена аналізу правової природи, поняття та ознак права на захист суб’єктивних цивільних прав у договірних зобов’язаннях. Висловлено авторську позицію щодо дискусії про те, чи право на захист є самостійним суб’єктивним правом, чи його скла- довим елементом. Розглянуто питання сутності права на захист як цивільно-правової кате- горії. Запропоновано при визначенні поняття захисту як цивільно-правової категорії зосе- редити увагу саме на матеріальній його складовій, оскільки, по-перше, право на захист виникає внаслідок порушення матеріального суб’єктивного права, а по-друге, зміст захисту може бути розкритий через систематизовану сукупність конкретних цілеспрямованих допус- тимих дій, прийомів, заходів правомочного суб’єкта із протидії неправомірному посяганню на суб’єктивне право з метою його відновлення та усунення негативних наслідків тако- го посягання. При цьому безпосереднє здійснення цих дій, прийомів і заходів у встанов- леному законом порядку розкривають процесуальну сторону захисту, яку слід іменувати реалізацією захисту, і саме щодо реалізації захисту найбільш доцільно застосовувати тер- мін «діяльність» як означення процесу правомірної протидії порушенню суб’єктивних прав. З метою вироблення авторського розуміння поняття захисту суб’єктивних цивільних прав у договірних зобов’язаннях, запропоновано визначення основних ознак права на захист у договірних зобов’язаннях: 1) сукупність як мінімум двох протилежних за характером від- повідності нормам закону юридичних фактів: а) правомірного – укладення цивільно-право- вого договору; б) неправомірного – посягання на суб’єктивне цивільне право; 2) суб’єктами є носії суб’єктивних прав, що випливають із зобов’язальних правовідносин, якими є не лише сторони договірного зобов’язання – боржник і кредитор, а й треті особи, на користь яких укладено договір і які за загальним правилом також можуть вимагати виконання його умов; 3) об’єктом є лише те право, сфера існування якого обмежена змістом конкретних договір- них правовідносин, яке зазнало неправомірних посягань з боку недобросовісного суб’єкта договірних правовідносин; 4) змістом є допустимі правомірні можливості носія порушеного суб’єктивного цивільного права. Запропоновано поняття права на захист цивільних прав у договірних зобов’язаннях трактувати як забезпечену законодавчо правомочність, що вхо- дить до змісту суб’єктивного цивільного права, породжуваного договірним правовідношен- ням, та передбачає можливість його носія самостійно здійснити протидію неправомірному посяганню на суб’єктивне цивільне право або звернутися до суб’єктів владних повноважень для застосування заходів державного примусу з метою припинення порушення, невизна- ння, оспорювання суб’єктивного цивільного права, його відновлення та усунення негатив- них наслідків неправомірного посягання на нього.

Питання захисту суб’єктивних цивільних прав вже не перше десятиліття залишається об’єктом ретельної уваги цивілістів. При цьому акценти доктринального обґрунтування набувають неповторного вираження у зв’язку з характером приватноправової політики, що проявляється в основному акті цивільного законодавства. Прийняття Цивільного кодексу України (ЦК України) у 2003 р. як конституції приватного права для майбутнього громадянського суспільства з розвиненою ринковою економікою мало наслідком значну активізацію наукових пошуків у сфері відповідної проблематики. Положення чинного ЦК України, якими значною мірою було сформовано сучасний інститут захисту суб’єктивних цивільних прав, стали суттєвим чинником розвитку вітчизняної цивілістичної доктрини у пострадянський період. Метою статті є аналіз та визначення загального вектору розвитку доктрини приватного права у сфері захисту суб’єктивних цивільних прав з урахуванням змін, які відбулися у правовому регулюванні інституту захисту суб’єктивних цивільних прав у результаті прийняття чинного ЦК України та реформування процесуального законодавства України в межах здійснення судової реформи. Акцентовано увагу на необхідності розмежування права на захист від захисту прав як реальних дій, безпосередньо спрямованих на захист порушеного права. Зроблено висновок про необхідність розгляду категорії захисту прав, передусім у системі механізму здійснення цивільних прав. При цьому стадію захисту права визнано факультативною стадією механізму здійснення суб’єктивного цивільного права та відокремлено від інших стадій, оскільки їй властиві характерні риси, що унеможливлюють її об’єднання зі стадією формування суб’єктивного права, так само як і його реалізації. Розкрито співвідношення між захистом прав та іншими цивілістичними категоріями, такими як охорона прав, охоронюваний законом інтерес і цивільно-правова відповідальність. У межах дослідження інституту захисту прав проаналізовано правовий феномен зловживання правом. Запропоновано підхід до юридичних наслідків кваліфікації способу захисту як загального чи спеціального в контексті правозастосовної практики. Загальним вектором розвитку доктрини приватного права у сфері захисту суб’єктивних цивільних прав на сучасному етапі визнано забезпечення ефективного захисту суб’єктивних цивільних прав. Установлено, що відповідні зміни пронизують увесь інститут захисту прав, починаючи від його доктринального тлумачення та взаємодії з іншими суміжними інститутами і закінчуючи впливом доктрини на формування нових законодавчих підходів та актуальної судової практики, оскільки превалюючим завданням судочинства за новим процесуальним законодавством є забезпечення ефективного захисту прав особи, яка звертається до суду.

У сучасній правовій доктрині тривають дискусії стосовно охорони і захисту прав та інтересів нотаріусами. Вчені висувають різні наукові підходи до бачення цього питання. Варто зазначити, що воно залишається відкритим до обговорення у науковому колі, оскільки вимагає конкретизації та вироблення нормативної бази, яка допомогла б розв’язати законодавчі суперечності та прогалини, і цим самим сприяти виробленню більш цілісного наукового обґрунтування. У статті досліджується питання здійснення охорони та захисту прав і законних інтересів, зокрема нотаріусом. Проаналізовано теоретичні підходи до понять “захист” та “охорона” цивільних прав і законних інтересів, а також встановлено їхнє філологічне тлумачення. Висвітлено проблеми нотаріальної форми здійснення охорони і захисту цивільних прав та інтересів особи. Обґрунтовано необхідність розгляду інституту нотаріату як однієї з форм юрисдикційного захисту прав та законних інтересів осіб. Наводиться перелік способів захисту, що змінює стереотипи щодо нотаріального захисту, який випливає зі змісту ст. 18 Цивільного кодексу України, де він зводиться виключно до вчинення виконавчих написів на боргових документах. Зазначені обставини доводять наявність потреби внесення змін до законодавства. Метою статті є висвітлення проблеми здійснення нотаріальної охорони та захисту прав, обґрунтування наявності ширших можливостей у здійсненні захисту прав осіб нотаріусом і необхідності їх законодавчої регламентації. Забезпечення права на захист є важливим напрямом діяльності держави, який прямо корелює з високим ступенем довіри громадян до неї, а відповідно, з економічним зростанням, яке може відбуватися лише за наявності впевненості суспіль ства у гарантованості прав, носієм яких воно є. Нотаріат спроможний надати соціуму альтернативні способи усунення порушень прав поряд із вже існуючими. Розвиток цього інституту в перспективі створює умови для подальшої побудови правової держави з ефективним громадянським суспільством.

Стаття присвячена розгляду проблеми застосування судом способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно в умовах спеціально-дозвільного типу правового регулювання діяльності суду зі здійснення правосуддя. Аналізуючи ст. 16 Цивільного кодексу України, автор звертається до проблеми numerus clausus (закритого списку) способів захисту суб'єктивних цивільних прав взагалі і суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно зокрема й осмислює її в контексті змін, внесених до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 5 Господарського процесуального кодексу України. Автор зазначає, що діяльність суду зі здійснення правосуддя підпадає під спеціально-дозвільний тип правового регулювання, який дозволяє суду здійснювати лише ту юридичну поведінку, яка прямо визначена положеннями чинного цивільного законодавства України. У зв'язку з цим право суду визначати спосіб захисту цивільних прав, що не встановлений договором або законом, значно розширює межі судового розсуду. Водночас відповідний підхід виправданий в тих випадках, коли встановлені законом способи захисту не охоплюють всі можливі форми порушень суб'єктивних цивільних прав. При цьому суд відрізняється від інших суб'єктів правозастосування, зокрема, у зв'язку з тим, що має справу з випадками порушення суб'єктивних цивільних прав, що виходять за межі регулятивних моделей суспільних відносин. Порушення якраз і полягає в тому, що певною мірою воно має атиповий характер, не вкладається в запроваджену модель, є відхиленням від неї. Однак це не повинно бути перешкодою у захисті порушених прав.Висловлюється висновок, що внесення змін до абз. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України не спричинило абсолютного відходу від принципу numerus clausus способів захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, а лише надало суду можливість застосування для захисту прав спосіб захисту, який не суперечить закону, в умовах коли закон або договір взагалі не встановлюють ефективного способу захисту відповідних цивільних прав. При цьому через спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності суду малоймовірним у відповідній ситуації є визначення судом способу захисту суб'єктивних цивільних прав на нерухоме майно, що взагалі не передбачений положеннями чинного цивільного законодавства України.

У статті проаналізовано наукові підходи до визначення поняття «правовий статус» у теорії права, розуміння «правового статусу фізичної особи» в теорії права та цивільному праві, комплексний характер такого. Визначено зміст поняття та елементи цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб з урахуванням концептуальних підходів, розроблених як у загальній теорії права, так і безпосередньо у цивілістиці. Здійснено системний аналіз норми Цивільного кодексу України, яким визначено цивільно-правовий статус як фізичних осіб, так і неповнолітніх осіб в цивільному праві. У статті досліджено особливості складових елементів цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб як учасників цивільних правовідносин. Розглянуто зміст правоздатності та дієздатності неповнолітніх осіб як елементів цивільно-правового статусу неповнолітньої особи. Вказано, що визначальною характеристикою цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб є те, що наявність окремих прав та межі самостійного їх здійснення залежать від досягнення певного віку. Вікові цензи встановлено для відмежування правовідносин, в яких неповнолітні особи можуть бути самостійними учасниками, від тих, де участь неповнолітніх осіб хоч і можлива, однак потребує доповнення правосуб’єктністю інших повнолітніх осіб. Зазначено, що період неповноліття встановлюється законодавцем з урахуванням фізичних і психічних можливостей особи формувати, висловлювати і здійснювати персоніфіковану волю. Потенційний обсяг цивільних прав і обов’язків неповнолітніх осіб, механізм реалізації таких залежить від теоретичного обґрунтування та юридичного закріплення правоздатності та дієздатності неповнолітніх осіб. До суттєвих ознак цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб віднесені динамічність, обмеженість чіткими віковими рамками, комплексність, а також особливі умови правового захисту, способи адаптації загальних норм цивільного права. Особливістю цивільно-правового статусу неповнолітніх осіб є відсутність абсолютної самостійності та юридичної незалежності, тобто необхідне доповнення цивільно-правового статусу неповнолітньої особи цивільною та іншою правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю повнолітніх осіб – батьків (усиновителів), опікунів або ж піклувальників.

У статті розглянуто сутність принципів незалежності та безсторонності суддів як основних засад цивільного судочинства. Динаміка реформування української судової системи в цілому, так і цивільного судочинства періодично змінюється, однак необхідно констатувати недостатнє дотримання принципів незалежності і безсторонності суду під час судового захисту прав людини і громадянина в Україні. Метою цієї статті є дослідження сутності принципів незалежності та безсторонності суддів крізь призму цивільного судочинства, а також аналіз відповідності цих засад європейській системі цінностей та стандартів захисту прав людини. Ставиться завдання проаналізувати практику Європейського суду з прав людини в цивільних справах, дослідити стан забезпечення незалежності суддів, з'ясувати актуальні проблеми дотримання цих принципів в цивільному судочинстві, а також визначити напрями удосконалення цих основоположних засад. Сьогодні в Україні простежується тенденція збільшення кількості фактів неправомірного втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя. Ці та інші факти неправомірного втручання створюють ризики для незалежності судді під час здійснення розгляду та вирішення цивільних справ. Крім того, завдяки комплексному підходу до вивчення зазначеної проблеми доведено, що цивільне процесуальне законодавство не містить єдиної норми, яка повністю відтворювала б зміст принципів незалежності та безсторонності суддів в інтерпретації ЄСПЛ, а тому законодавче врегулювання даного питання сприятиме правильному тлумаченню цих основоположних засад та їх дотриманню у цивільному судочинстві України. Зроблено висновок, що цивільне судочинство як певним чином організована сукупність цивільних процесуальних правовідносин має будуватися на засадах незалежності та безсторонності суду, оскільки ці принципи є невід'ємними атрибутами правосуддя. Здійснення правосуддя має відображати соціальне призначення судової системи, тобто забезпечувати справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, інтересів держави.

У статті розглядаються питання сутності і завдань правосуддя. Указується, що визнання, ефективні реалізація і судовий захист прав і свобод людини є умовою існування правової держави в Україні. Зазначено, що тільки з ухваленням Декларації про державний суверенітет України вперше на нормативному рівні закріплено незалежність судів від органів законодавчої і виконавчої влади. За часів СРСР суди не були відділеними від правоохоронних органів. Указано, що завдання роботи судів у цей період – охорона соціалістичного державного устрою, державної власності, покарання порушників законності. Установлено: за положеннями Конституції України, діяльність судів передбачає здійснення правосуддя. Під правосуддям пропонується розуміти реалізацію судами адміністративної, господарської та цивільної юрисдикції, спрямованої на захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, утвердження верховенства права процесуальної діяльності з вирішення юридичних спорів. Серед функцій судів виділено також вирішення питань обґрунтованості кримінального обвинувачення особи, здійснення судового контролю, забезпечення безспірних прав, підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, уніфікації судової практики. Наголошується, що здійснення правосуддя в умовах побудови в Україні правової держави вимагає, щоб суди в процесуальній діяльності керувалися потребами забезпечення дієвого захисту порушених прав і свобод людини. Правосуддям визнається гуманістичне, а не формальне застосування судами норм права. Правосуддя не є тотожним реалізації судової влади. До судової влади належать не тільки суди, а й утворені для організаційного, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та іншого забезпечення процесуальної діяльності судів державні органи.

Метою статті є розкриття сутності основних міжнародно-правових засо бів захисту права власності цивільних осіб, до яких можуть звернутися, і в окремих випадках вже звернулися, фізичні особи, право власності яких порушено під час воєнних дій на сході України та під час анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Зокрема, розкривається сутність захисту права власності цивільних осіб під час збройних конфліктів засобами міжнародного гуманітарного права. Приділення уваги цьому аспекту обумовлено тим, що зазначена галузь міжнародного права хоча й має застосовуватися під час збройних конфліктів спільно з міжнародним правом прав людини, однак володіє статусом lex specialis у випадку колізії їхніх норм. Міжнародне гуманітарне право, прагнучи забезпечити нормальну життєдіяльність цивільного населення, яке перебуває в зоні збройного конфлікту, на основі норм-заборон і норм, що передбачають обов’язки, будує систему засобів охорони цивільних об’єктів. Дотримання зазначених норм воюючими сторонами має сприяти збереженню цих об’єктів і, відповідно, права власності на них. Водночас міжнародне гуманітарне право комплексно не регулює питання відповідальності за порушення права власності під час збройних конфліктів і процедуру притягнення до неї, а здійснює це спільно з правом міжнародної відповідальності та міжнародним кримінальним правом. Перше з них визначає форми відповідальності держави за неправомірну поведінку під час збройних конфліктів, друге – форми відповідальності фізичних осіб, винних у вчиненні воєнних злочинів, що накладається, наприклад, за допомогою механізму Міжнародного кримінального суду. Поруч із цим залучення діючих у межах Організації Об’єднаних Націй (ООН) універсальних конвенційних механізмів захисту прав людини ускладнюється тим, що Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. (найбільшкомплексний документ у галузі економічних, соціальних і культурних прав універсального характеру) не передбачає зобов’язань держав із гарантування і захисту права власності. Його захист на підставі цього акту може бути здійснений тільки побічно. Також це можливо здійснити на підставі інших міжнародних договорів у сфері прав людини, однак тільки у випадку, якщо порушення права власності сталонаслідком недотримання антидискримінаційних норм. Окрім цього, як відомо, цим процедурам властиві системні недоліки (тривалий характер, надмірний бюрократизм, відсутність дієвих механізмів впливу на державу, яка порушує права, а тим паче на незаконні територіальні утворення), що ставлять під сумнів їхню ефективність. Водночас у межах ООН можуть бути задіяні й інші механізми, що сприятимуть захисту прав цивільного населення під час збройних конфліктів. Так, нині в Україні діє Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, мандат якої сформований із врахуванням положень Загальної декларації прав людини 1948 р., що передбачає право кожного володіти майном. Завдяки цьому він охоплює всі права людини без винятку, що, зокрема, дозволяє Місії констатувати порушення права власності й відслідковувати прогрес, якого Україна досягає у сфері усунення таких порушень, однак вплив цієї Місії на так звані “Донецьку Народну Республіку” та “Луганську Народну Республіку”, а також Росію, яка систематично порушує права людини в Криму, є не таким очевидним і значним. Водночас найбільш ефективним міжнародно-правовим механізмом захисту права власності, на думку самого власника, є механізм вирішення спорів між фізичними особами та державою у межах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), оскільки у випадку констатації ним порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенція) потерпілій стороні може бути присуджено справедливу сатисфакцію матеріальної чи моральної шкоди. Окрім цього, спираючись на принцип restitutio in integrum (повер нення, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції), ЄСПЛ може передбачити вжиття державою заходів індивідуального характеру, які спрямовуватимуться на відновлення порушених прав особи, що у питаннях захисту права власності становить особливий інтерес.

Красицька, Л. В. Проблеми здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Красицька Лариса Василівна; Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Вінниця, 2015. - 496 с.
Дисертацію присвячено дослідженню відносин, що складаються у процесі здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Визначено основні теоретико-методологічні засади здійснення та захисту прав батьків і дітей. Розроблено загальнотеоретичні положення та засади здійснення і захисту прав батьків і дітей, обґрунтовано діяльнісну концепцію здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Визначено поняття «батьківські права», їхню правову природу для з’ясування особливостей їх здійснення та захисту. Обґрунтовано, що здійснення особистих та майнових прав батьків і дітей як процес реалізації правомочностей, що складають зміст сімейних прав, включає сукупність елементів, які складають механізм здійснення особистих та майнових прав батьків і дітей, факультативною стадією якого є захист прав батьків і дітей. Досліджено такі елементи механізму здійснення прав батьків і дітей, як юридичні факти як підстави виникнення прав батьків і дітей, суб’єктивні права матері, батька і дитини, форми здійснення, способи здійснення, суб’єкти здійснення, принципи здійснення, межі здійснення прав матері, батька і дитини. Розроблено доктринальне тлумачення основних правових категорій та понять механізму здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Виявлено теоретичні та практичні проблеми здійснення та захисту прав батьків і дітей, запропоновано шляхи їх усунення. Визначено зміст особистих та майнових прав батьків і дітей і розглянуто особливості їх здійснення. Обґрунтовано положення щодо розвитку організаційноправових форм захисту прав батьків і дітей, з’ясовано основні способи їх захисту і розроблено пропозиції щодо удосконалення сімейного законодавства України у цій сфері з урахуванням процесів гармонізації та уніфікації сімейного законодавства України із відповідними нормами міжнародного права.
The doctoral thesis is dedicated to research on relations, which are having place during the process of execution and protection of the personal and property rights of parents and children. The main theoretical and methodological grounds of execution of the rights of parents and children are defined. The general theoretical issues and principles of execution and protection of the rights of parents and children are developed; the activity concept of execution and protection of the rights of parents and children is proved. The periods of the evolution of the Ukrainian legislation on the rights and obligations of parents and children are determined. It is defined the term of “parental rights” and its legal nature; it is specified the “sekundarnye” parental rights for the purpose of consideration of special features of execution and protection of the rights. The grounds for appearing of parental rights and rights of the children are analyzed, and it is proved that a difficult factual composition consisting of three jural facts (birth of the child, determination of the descent from mother and father, state registration of the descent of the child) is considered to be the general ground for appearing of rights and obligations of the mother, father and the child. Some amendments to the family legislation of Ukraine are recommended in order to develop the procedure of determination of the descent of the child and to protect the family rights of the mother, father and the child connected with the application of assisted reproductive technologies. The rights of parents and children are classified broadly and it is proved the extraction of parental right privilege. It is proved that execution of the personal and property rights of parents and children as a process of realization of the juridical competence, being the content of family rights, includes elements which constitute a mechanism of execution of the personal and property rights of parents and children, which subsidiary stage is protection of the rights of parents and children. Some elements of the mechanism of execution of the rights of parents and children are discovered, in particular jural facts as grounds for appearing of the rights of parents and children, subjective rights of the mother, father and the child, forms of execution, methods of execution, subjects of execution, principles of execution, limits of execution of the rights of the mother, father and the child. The doctrine of understanding of the main juridical categories and terms of mechanism of execution and protection of the personal and property rights of parents and children is developed. The problem of abuse of the right is discovered and it is proved that abuse of the mother’s, father’s rights or rights of the child is consider to be the execution of such rights with the violation of limits and principles of its execution. The theoretical and practical problems of execution of the personal and property rights of parents and children are discovered, some propositions of their removal are made. The content of the personal and property rights of parents and children is defined and special features of its execution are examined, in particular, rights of parents and children to contact, right of the child to free expression of its opinion and view on all issues affecting the child, right of the child to be kept by parents. Some recommendations on the development of the legislation are worked out in order to ensure the execution of right to change surname of the child, right to represent juvenile child etc. Issues of the development of organizational and juridical forms of the protection of the rights of parents and children, implementation of the mediation procedure of solving the family disputes of parents and children are proved. Issues of judicial, administrative, notary forms of protection of the rights of parents and children are specified, inter alia, special features of judicial form of the protection of the mother’s, father’s rights and rights of the child at national and international levels are defined pursuant to the practice of the European Court of Human Rights, it is recommended to increase the competence of the guardian bodies in the field of the protection of the rights and interests of parents and children. It is proved the admissibility of the self-defense of the family rights and interests and methods of the self-defense of the rights of parents and children are determined. The main methods of the protection of personal and property rights of parents and children are settled. Classification of the above mentioned rights is developed. Criteria of the classification of rights are specified. The problem issues of the practical application of some methods of the defense of the personal and property rights of parents and children are discovered, inter alia, recognition of paternity (maternity), taking the child from46 parents without deprivation of parental rights, collection of penalties for breaking terms of making the alimony’s payments. Some recommendations on the development of the family legislation of Ukraine in the sphere of parental and children’s rights protection are worked out in the scope of unification and harmonization of the family legislation of Ukraine with relevant norms of international law. It is proposed to broad the legal list of methods of the protection of family rights and interests with such methods as the limitation of parental rights and the suspension of parental rights.
Диссертация посвящена исследованию отношений, возникающих в процессе осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Определены основные теоретико-методологические начала осуществления и защиты прав родителей и детей. Разработаны общетеоретические положения и принципы осуществления и защиты прав родителей и детей, обоснована деятельностная концепция осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Определены понятие «родительские права», их правовая природа для установления особенностей их осуществления и защиты. Обосновано, что осуществление личных и имущественных прав родителей и детей как процесс реализации правомочностей, составляющих содержание семейных прав, включает совокупность элементов, которые составляют механизм осуществления личных и имущественных прав родителей и детей, факультативной стадией которого является защита прав родителей и детей. Исследованы такие элементы механизма осуществления прав родителей и детей, как юридические факты, основания возникновения прав родителей и детей, субъективные права матери, отца и ребенка, формы осуществления, способы осуществления, субъекты осуществления, принципы осуществления, пределы осуществления прав матери, отца и ребенка. Разработано доктринальное толкование основных правовых категорий и понятий механизма осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Выявлены теоретические и практические проблемы осуществления и защиты прав родителей и детей, предложены пути их устранения. Определено содержание личных и имущественных прав родителей и детей и рассмотрены особенности их осуществления. Обоснованы положения относительно развития организационноправовых форм защиты прав родителей и детей, установлены основные способы их защиты и разработаны предложения по совершенствованию семейного законодательства Украины в этой сфере с учетом процессов унификации и гармонизации семейного законодательства Украины с соответствующими нормами международного права.

Принцип рівного захисту суб’єктів господарювання, захисту економічної конкуренції та захисту прав споживачів, принцип забезпечення господарського правопорядку та законності, принцип захисту економічної конкуренції, принцип поєднання публічних та приватних інтересів у сфері господарювання є важливими для того щоб примусити або спонукати порушника припинити дії, що порушують майнові права захисту суб’єктів господарювання, або попередити такі дії. Принцип равной защиты субъектов хозяйствования, защиты экономической конкуренции и защиты прав потребителей, принцип обеспечения хозяйственного правопорядка и законности, принцип защиты экономической конкуренции, принцип сочетания публичных и частных интересов в сфере хозяйствования важны для того чтобы заставить или побудить нарушителя прекратить действия, нарушающие имущественные права защиты субъектов хозяйствования, или предупредить такие действия. The principle of equal protection of economic entities, the protection of economic competition and the protection of consumer rights, the principle of ensuring the rule of economic law, the principle of protection of economic competition, the principle of the combination of public and private interests in the economic sphere are important in order to compel or induce the offender to stop actions that violate or prevent the property rights of the business entities protection.

Динник О. М. Здійснення та захист підприємницьких прав людини та громадянина : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Бичківський. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 121 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 121 сторінки, містить 72 джерел використаної інформації. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідне право ґрунтується на свободі підприємницької діяльності, а саме у здійсненні особою на власний розсуд і ризик господарської діяльності, яка не заборонена законом та з метою одержання прибутку. Необхідно зазначити, що право на підприємницьку діяльність посідає провідне місце в системі прав і свобод людини і громадянина. Реалії сьогодення свідчать лише про те, що проблема захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності набула ще більшої актуальності. Передусім, неналежний і недосконалий правовий захист, неврегульованість деяких його аспектів, неузгодженість і суперечливість нормативно-правових актів, недостатність правової освіченості суб’єктами підприємницької діяльності, яка призводить до створення нелегального бізнесу. Саме ці фактори зумовлюють актуальність обраної теми та необхідність дослідження законодавчого врегулювання у сфері здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Метою кваліфікаційної роботи є детальний розгляд права на здійснення підприємницької діяльності та аналіз ефективності існуючих форм та способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, які можуть бути застосовані у випадку порушення, невизнання чи оспорювання прав суб’єктів підприємницької діяльності, та обґрунтованість аргументами позиції щодо пропозицій удосконалення чинного законодавства у сфері захисту прав суб’єктів господарювання. Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають в процесі здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Предметом дослідження є правове регулювання механізму здійснення та захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності. Методологічну основу роботи складає система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, завдяки яким можливо буде отримати обґрунтовані результати досліджень. Діалектичний метод використано для дослідження правової природи та особливостей способів захисту прав суб’єктів господарювання. Системний метод було застосовано для вивчення групи способів захисту, що застосовуються лише судами, несудові та змішані способи захисту прав суб’єктів господарювання. За допомогою історико-правового методу проаналізовано положення вітчизняного законодавства. Порівняльно-правовий метод використано для вивчення досвіду іноземних країн в сфері захисту прав суб’єктів господарювання. Догматичний метод застосовано для дослідження аналізу та змісту норм чинного законодавства України з питань застосування окремих способів захисту прав суб’єктів господарювання. У процесі роз'яснення певних юридичних конструкцій і формулювань застосовувались прийоми формальної логіки і лексико-граматичного аналіз. Емпіричну основу дослідження становлять господарське, цивільне, адміністративне, господарсько-процесуальне та адміністративно - процесуальне законодавство України, практика діяльності господарських, цивільних та адміністративних судів, а також рішення Конституційного Суду України.
EN : Qualification work consists of 121 pages, contains 72 sources of information used. According to Art. 42 of the Constitution of Ukraine, everyone has the right to entrepreneurial activity, which is not prohibited by law. The relevant right is based on the freedom of entrepreneurial activity, namely in the implementation of a person's own discretion and risk of economic activity, which is not prohibited by law and for profit. It should be noted that the right to entrepreneurial activity occupies a leading place in the system of human and civil rights and freedoms. The realities of today only show that the problem of protecting the rights and legitimate interests of business entities has become even more relevant. First of all, inadequate and imperfect legal protection, unresolved aspects of it, inconsistencies and inconsistencies of legal acts, lack of legal education of business entities, which leads to the creation of illegal business. It is these factors that determine the relevance of the chosen topic and the need to study the legal regulation in the field of implementation and protection of the rights of business entities. The purpose of the qualification work is a detailed consideration of the right to conduct business and analysis of the effectiveness of existing forms and methods of protection of the rights and legitimate interests of business entities that can be used in case of violation, non-recognition or challenge of business entities, and validity of arguments positions on proposals for improving the current legislation in the field of protection of the rights of economic entities. The object of research is the legal relations that arise in the process of exercising and protecting the rights of business entities. The subject of the study is the legal regulation of the mechanism of implementation and protection of the rights of business entities. The methodological basis of the work is a system of general scientific and special research methods, thanks to which it will be possible to obtain sound research results. The dialectical method is used to study the legal nature and features of ways to protect the rights of economic entities. The systematic method was used to study a group of remedies used only by courts, non-judicial and mixed methods of protecting the rights of economic entities. Using the historical and legal method, the provisions of domestic legislation are analyzed. The comparative law method is used to study the experience of foreign countries in the field of protection of the rights of economic entities. The dogmatic method is used to study the analysis and content of the current legislation of Ukraine on the application of certain methods of protection of the rights of economic entities. In the process of explaining certain legal constructions and formulations, the methods of formal logic and lexical-grammatical analysis were used. The empirical basis of the study is economic, civil, administrative, economic-procedural and administrative-procedural legislation of Ukraine, the practice of commercial, civil and administrative courts, as well as decisions of the Constitutional Court of Ukraine.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням здійснення і захисту права на честь, гідність та ділову репутацію в умовах надзвичайного або воєнного стану. У роботі проведено аналіз правової природи права на честь, гідність та ділову репутацію, а також його здійснення і захисту в умовах надзвичайного або воєнного стану. З’ясовано особливості правової природи права на честь, гідність та ділову репутацію, встановлено характерні особливості надзвичайного або воєнного стану при визначенні способів та меж здійснення такого права. Визначено сутність юридичних гарантій здійснення права на честь, гідність та ділову репутацію й проведено їх класифікацію. Охарактеризовано підстави для застосування заходів захисту досліджуваного права в умовах надзвичайного або воєнного стану, а також форми його захисту.

Ралик О. М. Реалізація та захист права та здійснення інвестицій : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Щипанова. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 104 c.
UA : Робота викладена 104 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 71 джерело. Необхідність вивчення можливостей реалізації та захисту права на здійснення інвестицій пов’язана з поступовим входженням України до міжнародного інвестиційного простору та пом’якшенням законодавства щодо здійснення інвестицій. Це спонукає українських інвесторів до розширення горизонтів інвестування на іноземні компанії. Також пом’якшення законодавства надає можливості невеликим приватним інвесторам інвестувати у закордонні технологічні стартапи (нові компанії, які при позитивному розвитку дають значний приріст капіталу). Також на даний момент дуже бурхливо розвиваються онлайн-платежі та відкриваються нові можливості щодо швидкого та простого інвестування через договір-приєднання. Такі умови щодо інвестування пояснюються дуже значним зростанням економіки за останні 30 років. Згідно статистики Міжнародного банку за період 1990-2018 рр. світова економіка зросла у 2,55 рази за даними по паритету купівельної спроможності у цінах 2011 року. Таке зростання відбулось за рахунок вибухового розвитку венчурного та приватного інвестування, що, в свою чергу, стало можливим завдяки швидкому розповсюдженню інформації, розвитку простих платежів та спрощенні договірних процедур. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі поточних українських та зарубіжних норм права, які регламентують право на інвестиції, правових механізмів здійснення інвестування та захист прав особи, що інвестує. Об’єктом кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, що виникають при інвестуванні капіталу в Україні та закордоном, а також механізм захисту прав особи, що інвестує. Предметом роботи є інститути реалізації та захисту права на здійснення інвестицій.
EN : The work outlined 104 pages of printed text. The list of links uses 71 sources. The need for truly used and protected rights to the existing political resources in this country to the international space and to the memory of policy-related issues. This is an incentive for Ukrainian investors to expand their investment horizons to foreign companies. The legislation, which is a private investor that invests in foreign technology start-ups (new companies that, in the case of positive development, should have capital gains) is also a good idea. Also, online mailing is booming and new cases of quick and easy investing through a contract are opening up. In terms of investment, there is a very significant economic impact in 30 years. With the statistics of the International Bank for the period 1990-2018, the world economy has grown in 2.55 years according to purchasing power parity data in 2011 prices. This was because of the rapid development of venture and private investing, which in turn made it possible to quickly communicate information by developing simple employees and by refusing agreed procedures. The purpose of the study was to investigate fully the analytical flows of Ukrainian and foreign law, which regulate the right to act, legal organizations are trying to invest and protect the truth of the person of interest. In terms of work, it is the public relations that exist when investing capital in Ukraine and abroad, as well as business, which is a real investor. The problem is the institutions that exist and operate in their enterprises.

Ігліна К. В. Здійснення і захист прав, що випливають з майнової участі акціонерів в акціонерному товаристві : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Щипанова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 120 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 120 сторінок, містить 70 джерел використаної інформації. Акціонерні товариства, як вид господарських товариств, створюють найбільшу частку ВВП країни. Складна економічна ситуація в Україні генерує підвищений ризик збитковості АТ, що своєю чергою тісно пов’язано з проблемою не нарахування дивідендів. Аналізуючи вищезазначене та включаючи негативні тенденції, держава повинна втручатися та здійснювати заходи щодо регулювання діяльності акціонерних товариств. В свою чергу діяльність акціонерних товариств базується на майновій участі акціонерів в діяльності цього товариства. але через те, що права акціонерів належним чином не захищенні на законодавчому рівні, інвестори не зацікавлені в інвестуванні діяльності багатьох АТ або іншими словами у них існує певна недовіра до діяльності АТ та не впевненість у отриманні доходу в майбутньому, через що, у АТ суттєво зменшується коло потенціальних інвесторів, яких можна було б залучити у майбутньому у разі потреби інвестицій зі сторони. Навіть зустрічаються випадки, коли фактичне позбавлення можливості реалізації свого права акціонером, на законодавчому рівні не визнається порушенням. Саме це зумовлює актуальність обраної теми та необхідність дослідження законодавчого врегулювання здійснення своїх прав акціонерами, механізму їх захисту у разі порушення, виявлення прогалин у праві та основі аналізу вищезазначеної інформації, виявлення можливих варіантів заповнення прогалин в праві та вдосконалення законодавства. Метою кваліфікаційної роботи є комплексний аналіз механізму здійснення і захисту прав , що випливають з майнової участі акціонерів в акціонерному товаристві на основі наукових праць, типових внутрішніх документів акціонерних товариств та законодавства. Об’єктом дослідження цієї кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням і захистом прав акціонерів, заснованих на їх майновій участі в акціонерному товаристві. Предметом дослідження є правове регулювання механізму здійснення і захисту прав, що випливають з майнової участі акціонерів в акціонерному товаристві. Методологічну основу роботи складають сукупність загальнонаукових принципів і підходів, завдяки яким можливо буде отримати обґрунтовані результати досліджень. У ході проведення дослідження будуть застосовуватися такі загальнонаукові методи як: аналіз і порівняння. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод, метод порівняння з зарубіжним досвідом, взаємозалежність діяльність акціонерних товариств з економічним становищем України, явища які впливають на діяльність акційних товариств.
EN : Qualifying work consists of 120 pages, contains 70 sources of information used. Joint stock companies, as a type of business companies, generate the largest share of the country's GDP. The difficult economic situation in Ukraine generates an increased risk of unprofitable JSCs, which in turn is closely related to the problem of non-accrual of dividends. Analyzing the above and including negative trends, the state should intervene and take measures to regulate the activities of joint stock companies. In turn, the activities of joint stock companies are based on the property participation of shareholders in the activities of this company. but due to the fact that the rights of shareholders are not adequately protected at the legislative level, investors are not interested in investing in many JSCs or in other words they have some distrust in the JSC and uncertainty about future income, which significantly reduces the JSC the range of potential investors that could be attracted in the future if foreign investment is needed. There are even cases when the actual deprivation of the opportunity to exercise their right by a shareholder is not recognized as a violation at the legislative level. This determines the relevance of the chosen topic and the need to study the legal regulation of the exercise of their rights by shareholders, the mechanism of their protection in case of violation, identify gaps in the law and the analysis of the above information, identify possible options to fill gaps in law and improve legislation. The purpose of the qualification work is a comprehensive analysis of the mechanism of implementation and protection of rights arising from the property participation of shareholders in a joint stock company on the basis of scientific papers, standard internal documents of joint stock companies and legislation The object of study of this qualification work is public relations arising in connection with the exercise and protection of the rights of shareholders based on their property participation in the company. The subject of the study is the legal regulation of the mechanism of exercise and protection of rights arising from the property participation of shareholders in a joint stock company. The methodological basis of the work is a set of general scientific principles and approaches, through which it will be possible to obtain sound research results. During the study, such general scientific methods as analysis and comparison will be used. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method, the method of comparison with foreign experience, the interdependence of joint stock companies with the economic situation of Ukraine, the phenomena that affect the activities of joint stock companies.

Іщенко Д. О. Верховенство права як основний принцип захисту цивільних прав людини : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник І. В. Болокан. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 100 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 100 сторінок, містить 80 джерел використаної інформації. Сучасна правова демократична держава ґрунтується на фундаментальних правових принципах, одним із яких є верховенство права. На сьогоднішній день, українські та закордонні експерти визнають, що в Україні досить низький рівень дотримання вимог принципу верховенства права як у законотворчій, так і в правозастосовній діяльності. Законодавство передбачає механізм практичного здійснення верховенства права в Україні шляхом реалізації практики Європейського суду з прав людини. Аналіз цього механізму сприяє визначенню основних напрямів зміцнення панування верховенства права у державі, дає змогу пришвидшити його впровадження у вітчизняну правозастосовну практику та підвищує рівень ефективності виконання рішень Європейського суду з прав людини в Україні. Як свідчить зарубіжний досвід, важливість даного принципу в механізмі захисту прав людини є очевидним, і саме це зумовлює актуальність обраної теми та необхідність проведення поглибленого аналізу поняття верховенства права, його ролі в якості основного принципу захисту цивільних прав. Метою роботи є здійснення комплексного аналізу змісту принципу верховенства права для визначення його особливостей та місця у механізмі захисту цивільних прав людини з подальшою розробкою рекомендацій та пропозицій до чинного законодавства з питання реалізації верховенства права у сфері захисту цивільних прав. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, пов’язані із реалізацією принципу верховенства права у сфері захисту цивільних прав. Предметом дослідження є верховенство права як принцип захисту цивільних прав людини. Методологічну основу кваліфікаційної роботи складають сукупність загально філософських, загальнонаукових, спеціальних методів пізнання принципу верховенства права, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати серед них: аналіз і синтез, класифікація, метод матеріалістичної діалектики, порівняння, історичний, формально-юридичний та статистичний метод. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод, аналітико-синтетичний метод. За допомогою історичного методу досліджено виникнення, формування та розвиток правового принципу, який пов’язаний із захистом цивільних прав та інтересів. Аналіз поняття й змісту права на захист, динаміки правовідносин, що виникають у зв’язку із порушенням права і його захистом, здійснювався з використанням аналітико-синтетичного методу.
EN : Qualifying work consists of 100 pages, contains 80 sources of information used. The modern democratic state governed by the rule of law is based on fundamental legal principles, one of which is the rule of law. Currently, Ukrainian and foreign experts acknowledge that Ukraine has a fairly low level of compliance of requirements of the rule of law in both lawmaking process and law enforcement practice. The legislation includes a mechanism for the practical implementation of the rule of law in Ukraine through the realization of the jurisprudence of the European Court of Human Rights. The analysis of this mechanism helps to determine the main directions of enforcement the rule of law in the state, allows to accelerate its implementation in domestic law enforcement practice and increases the effectiveness of the implementation of ECHR decisions in Ukraine. As the international experience, the importance of this principle in the mechanism of human rights protection is obvious, and this determines the relevance of the chosen topic and the need for in-depth analysis of the rule of law, its role as a basic principle of civil rights. The aim of the thesis is comprehensive analysis of the rule of law in order to determine its features and place in the mechanism of protection of civil human rights, as well as development of recommendations and proposals to current legislation on the implementation of the rule of law in the field of civil rights. The object of study of this qualifying work is public relations related to the implementation of the rule of law. The subject of the study is the rule of law as a principle of protection of civil human rights. The methodological basis of the qualification work is a set of general philosophical, general scientific, special methods of knowledge of the rule of law, the use of which allowed to obtain scientifically sound results among them: analysis and synthesis, classification, method of materialist dialectics, comparison, historical, formal-legal and statistical method. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method, analytical and synthetic method. The historical method has been used to study the origin, formation and development of the legal principle related to the protection of civil rights and interests. The analysis of the concept and content of the right to protection, the dynamics of legal relations arising in connection with the violation of the right and its protection, was carried out using the analytical-synthetic method.

Тарасенко О. О. Проблеми правового захисту прав осіб з інвалідністю. Запоріжжя : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Д. М. Луц. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 125 c.
UA : Робота викладена 125 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 82 джерела. Актуальність теми є обумовленою неналежним станом забезпечення здійснення прав особами з інвалідністю на недискримінаційній основі. Статтею 1 Загальної Декларації прав людини закріплено, що всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства. Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. закріплено заборону дискримінації. В ній йдеться, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. В свою чергу, ст. 21 Конституції України закріпила, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. З означеного слідує, що в означених актах застосовано позитивний підхід визнання рівності всіх людей у їх гідності та правах. Тим не менше, в них застосовані різні підходи щодо гарантій забезпечення цього. Так, якщо в конституції України не йдеться про дискримінацію взагалі, на відміну від Загальної Декларації прав людини. Сприяти забезпеченню умов здійснення прав особами з інвалідністю мав Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністюв Україні», який було прийнято ще 21.03.1991 р. Україна також приєдналася до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, прийнятої 13.12.2006 р., яка набула чинності для України 06.03.2010 р. Вона є більш «прихильною» до осіб з інвалідністю. В Україні останнім часом вже запроваджено окремі вимоги, які стосуються ДБН, транспорту та його діяльності, доступу до навчання, культурних цінностей, тощо, що має на меті сприяти вільному здійсненню особами з інвалідністю своїх прав, проте, ця діяльність не набула системного характеру. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері забезпечення здійснення та захисту прав осіб з інвалідністю. Предметом дослідження є нормативно-правове забезпечення здійснення прав особами з інвалідністю, стан цього забезпечення, проблеми правового захисту прав осіб з інвалідністю.
EN : The work is set out in 125 pages of printed text. The list of links includes 82 sources. The relevance of the topic is due to the inadequate condition of ensuring the rights of persons with disabilities on a non-discriminatory basis. Article 1 of the Universal Declaration of Human Rights enshrines that all people are born free and equal in their dignity and rights. They are endowed with reason and conscience and must act toward one another in the spirit of brotherhood. Article 14 of the 1950 Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms enshrined the prohibition of discrimination. It states that the enjoyment of the rights and freedoms recognized in this Convention must be ensured without discrimination on any grounds - gender, race, color, language, religion, political or other beliefs, national or social origin, nationality or national origin. minorities, property, birth, or other grounds. In turn, Art. 21 of the Constitution of Ukraine enshrined that all people are free and equal in their dignity and rights. Human rights and freedoms are inalienable and inviolable. It follows from the above that the said acts adopt a positive approach to recognizing the equality of all persons in their dignity and rights. However, they have different approaches to guaranteeing this. Yes, if the Constitution of Ukraine does not refer to discrimination at all, unlike the Universal Declaration of Human Rights. The Law of Ukraine "On the Fundamentals of Social Security of Persons with Disabilities in Ukraine" was adopted to promote the conditions for exercising the rights of persons with disabilities, which was adopted as early as March 21, 1991. Ukraine also acceded to the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities, adopted on December 13, 2006, which entered into force for Ukraine on March 6, 2010. It is more "favorable" to persons with disabilities. In Ukraine, some requirements have already been introduced recently regarding DBS, transport and its activities, access to education, cultural values, etc., which aim to facilitate the free exercise of persons with disabilities of their rights, however, these activities have not become systematic. The subject of the study of this qualification is public relations in the field of ensuring the exercise and protection of the rights of persons with disabilities. The subject of the research is the legal support of the rights of persons with disabilities, the state of this provision, the problems of legal protection of the rights of persons with disabilities.

Павленко О. Р. Гарантії здійснення прав вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 3-х років в Україні в умовах побудови соціальної держави : кваліфіаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Г. В. Самойленко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 129 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 129 сторінок, містить 92 джерела використаної інформації. Актуальність теми зумовлена обмеженістю гарантій прав вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 3-х років. Об’єктивно, існують перепони та складнощі у здійсненні ними своїх прав, непоодинокими є факти порушень їх прав і це попри те, що останнє десятиліття активно проводиться робота з мінімізації та усунення гендерної нерівності між чоловіками та жінками. В нашій країні, традиційно з радянських часів основна увага вагітним та жінкам з дітьми, особливо віком до трьох років, приділялася в сфері трудових правовідносин. В трудовому законодавстві було закріплено права таких жінок, їх гарантії, та навіть кримінальна відповідальність за їх порушення. Основними видами порушення прав таких жінок є: відмова у прийнятті на роботу, звільнення проти їх волі, залучення до важких, небезпечних, надурочних робіт, робіт у вихідні та святкові дні. Додаткові гарантії прав жінок пов’язані з додатковими відпустками та перервами для годування дитини, щодо яких, нажаль, не визначені критерії та способи здійснення, а відповідно, і гарантії. Залишаються проблемними питання: соціальної сфери, економічних гарантій здійснення прав на материнство та батьківство, в т.ч. державної допомоги сім’ям та одиноким особам з дітьми, охорони здоров’я, здійснення репродуктивних прав та ін. Аналіз міжнародних актів, зокрема: Пекінської декларації, прийнятої на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15.09.1995 р., Статуту Організації Об'єднаних Націй, яким проголошено рівноправність та природну людську гідність жінок і чоловіків, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок, Декларації про викоренення насильства щодо жінок і Декларації про право на розвиток; правовідносин, нормативно-правових актів, в яких закріплено права вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 3-х років, дають підстави для розуміння низки проблем, і не лише в: 1) в трудовій; 2) соціальній сферах. Серед них: 1) гендерна дискримінація; 2) створення умов здійснення репродуктивних прав та материнства; 3) охорони дитинства, оскільки йдеться не лише про права матері, але й права та інтереси дитини; 4) досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей для жінок та дівчат; 5) 12 пріоритетних для реагування питань, визначених політичною декларацією, схваленою Генеральною Асамблеєю ООН. З більшості з цих питань відсутні нормативні гарантії прав таких жінок, або ж вони є недостатньо ефективними, чи мають загальний характер і не враховують їх особливого статусу та положення. Об’єктом дослідження кваліфікаційної роботи є суспільні відносини в сфері забезпечення прав вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 3-х років. Предметом дослідження є гарантії здійснення прав вагітних жінок та жінок з дітьми віком до 3-х років в умовах побудови соціальної держави. Метою кваліфікаційної роботи є: встановлення проблемних питань забезпечення прав вагітних жінок та жінок з дітьми, як в соціально-трудовій, так і інших сферах людського буття, проблеми їх правового захисту, внесення пропозицій з удосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових концептуальних підходів до пізнання сутності явищ правової реальності: історичний та діалектичний методи наукового пізнання, та ряд спеціальних наукових методів, порівняльно-правовий, прогностичний, аналізу.
EN : The qualification work consists of 129 pages, contains 92 sources of information used. The urgency of the topic is due to the limited guarantees of the rights of pregnant women and women with children under 3 years. Objectively, there are obstacles and difficulties in exercising their rights, there are many violations of their rights, despite the fact that the last decade has been actively working to minimize and eliminate gender inequality between men and women. In our country, traditionally since Soviet times, the main attention to pregnant women and women with children, especially under the age of three, was paid in the field of labor relations. Labor law enshrined the rights of such women, their guarantees, and even criminal liability for their violations. The main types of violations of the rights of such women are: refusal to hire, dismissal against their will, involvement in hard, dangerous, overtime work, work on weekends and holidays. Additional guarantees for women's rights are related to additional leave and breaks for breastfeeding, for which, unfortunately, the criteria and methods of implementation, and, accordingly, guarantees are not defined. Nevertheless, issues remain problematic: the social sphere, in particular, economic guarantees for the exercise of maternity and paternity rights, including state assistance to families and single persons with children, health care, exercise of reproductive rights, etc. Analysis of international instruments, in particular: the Beijing Declaration adopted at the Fourth World Conference on Women on 15.09.1995, the Charter of the United Nations, which proclaimed the equality and natural human dignity of women and men, the Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women, The Declaration on the Elimination of Violence against Women and the Declaration on the Right to Development; legal relations, normative legal acts, which enshrine the rights of pregnant women and women with children under 3 years of age, provide grounds for understanding a number of problems, and not only in: 1) in labor; 2) social spheres. Among them: 1) gender discrimination; 2) creating conditions for the exercise of reproductive rights and motherhood; 3) protection of childhood, as it concerns not only the rights of the mother, but also the rights and interests of the child; 4) achieving gender equality and empowering women and girls; 5) 12 priority issues to be identified, identified by a political declaration approved by the UN General Assembly. On most of these issues, there are no regulatory guarantees for the rights of such women, or they are insufficiently effective, general in nature, and do not take into account their special status and status. The object of the qualification work is public relations in the field of ensuring the rights of pregnant women and women with children under 3 years of age. The subject of the study is the guarantee of the rights of pregnant women and women with children under 3 years of age in terms of building a welfare state. The purpose of the qualification work is: to identify problematic issues of ensuring the rights of pregnant women and women with children, both in social and labor and other spheres of human life, the problems of their legal protection, making proposals to improve existing legislation in the study area. The methodological basis of the work is a set of philosophical and philosophical, general scientific conceptual approaches to knowledge of the essence of the phenomena of legal reality: historical and dialectical methods of scientific knowledge, and a number of special scientific methods - comparative law, prognostic, analysis.

Тридцятиріччя незалежності України дає змогу подивитися на пройдений складний і тернистий шлях, який наша країна пройшла, повстаючи з руїн по- страдянського простору і розбудовуючи незалежну демократичну правову державу, проаналізувати його й оцінити здобутки і виявити прорахунки, дати загальну оцінку змінам і численним реформам, що відбулися. Розуміння тенденцій еволюціонування сучасного цивільного процесу важ- ливе, оскільки дозволяє більш точно визначати шляхи вдосконалення законодавства й судової практики і сприяє формуванню адекватної до сус- пільних запитів системи цивільного процесу й системи цивільної юрисдик- ції в цілому. Інститути правосуддя й судочинства повинні модернізуватися відповідно до потреб сучасного суспільства, виходячи не тільки з такого очевидно- го цивілізаційного факту, як фундаменталізація прав людини у межах на- ціонального й інтернаціонального правопорядків. Тому беззаперечною є необхідність віднайдення відповідних концептів, що стосуються спад- коємності, традицій і новацій у цивілістичній процесуальній сфері і які відображали б сучасні теоретико-прикладні проблеми науки цивільного процесуального права1. Важливим для розвитку є й аспект міжнародно-правового характеру, оскіль- ки в сучасних умовах гармонізації й уніфікації цивільних процесуальних про- цедур, інститутів, вироблення загальносвітових і європейських стандартів спеціалісти, причетні до розробки процесуального законодавства, звісно, знаходяться під впливом цих концепцій і підходів. Орієнтиром для вдосконалення законодавства є потреби практики, котрі, накладаючись на історично сформовані способи їх вирішення за кордоном, тобто у міжнародному праві, стимулюють пошук і наближають віднайдення нового вирішення проблеми. Крім того, розвиток самого суспільства, сучасних технологій, зокрема, пов’я- заний із штучним інтелектом і комунікаціями, або неочікувані виклики всесвітнього характеру також впливають на еволюцію права, у тому числі цивільного процесуального. Так, пандемія Ковід-19 змусила скоріше перехо- дити на онлайн-технології здійснення судових процесів. Таким чином, на кожному витку розвитку процесуального права і всієї сис- теми цивільної юрисдикції необхідно обрати найбільш прийнятний і раціо- нальний процесуальний інструментарій, який буде адекватніше відображати існуючі реалії. Виходячи із сказаного, необхідно насамперед виокремити тенденції вдоскона- лення цивільного процесу, які характеризують його сучасний стан і дають змогу спрогнозувати шляхи його подальшого розвитку.