Добірка наукової літератури з теми "Заохочення працівників"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Заохочення працівників".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Заохочення працівників"
1
Balyk, S. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОРЯДКУ ЗАСТОСУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ТА МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАОХОЧЕНЬ ДО ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2022): 202–8. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що функціонування будь-якого підприємства, установи чи організації – це завжди складний процес, який складається з великого числа процедур. Заохочення працівників, є однією з подібних процедур, порядок якої може варіюватись в залежності від правил та вимог внутрішнього трудового розпорядку відповідної організації. Не є виключенням в даному питанні і Національна поліція України. Заохочення працівників останнього центрального органу виконавчої влади має специфічний порядок, основи якого закладено на законодавчому та підзаконному нормативно-правовому рівні та який має особливий зміст. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розкрито порядок застосування моральних та матеріальних заохочень до працівників Національної поліції України. Окреслено загальний порядок заохочень поліцейських, який урегульовано нормами відомчої нормативно-правової бази в сфері роботи Національної поліції України. Акцентовано увагу на відмінності порядку застосування окремих різновидів матеріальних та моральних заохочень в сфері трудової діяльності поліції. Зроблено висновок, що порядок застосування моральних та матеріальних заохочень до працівників Національної поліції України варто тлумачити як сукупність поетапно реалізовуваних уповноваженими суб’єктами дій, спрямованих на підготовку матеріалів про заохочення працівника поліції, аналіз даних матеріалів на предмет вірності та актуальності, реальності зазначених в них відомостей, а також підготовку та прийняття формалізованого рішення, яким заохочення визначається та безпосередньо застосовується до поліцейського. В залежності від специфіки матеріального або морального заохочення, інтенсивності його впливу на правовий статус та моральний стан працівника, порядок їх застосування може характеризуватись особливостями, зокрема в розрізі суб’єктного складу застосування заохочення, вимог щодо особи поліцейського, порядку підготовки та оформлення рішення про застосування заохочення, процесу підготовки та аналізу матеріалів про заохочення і так інше.
2
Balyk, S. "ПРОБЛЕМИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ПОЗИТИВНОГО ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МОРАЛЬНИХ ТА МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАОХОЧЕНЬ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 263–70. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.32.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у тому, щоб узагальнити зарубіжний досвід матеріального та морального заохочення працівників поліцейських органів та опрацювати можливості його використання в Україні. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, узагальнено позитивний зарубіжний досвід правового регулювання моральних та матеріальних заохочень поліцейських на прикладі: Сполучених Штатів Америки, Канади, Республіки Молдова, Республіки Литва та Республіки Білорусь. Визначено пріоритетні напрями зарубіжного досвіду, який доречно перейняти в межах національних реалій з метою удосконалення механізму застосування матеріальних та моральних заохочень до працівників Національної поліції України. Зроблено висновок, що на сьогоднішній день можливо виділити три моделі організації системи заохочень працівників поліцейських органів, в кожній з яких співвідношення моральних та матеріальних стимулів поліцейських має різний формат. Відповідно до першої моделі (США) заохочення працівників як такі не існують. Тобто, в межах діяльності представників поліції стимулювання трудової діяльності відбувається через надання правоохоронцям високих соціальних пільг та гарантій їх трудової діяльності, а також широкого застосування преміювання на підставі систематичного оцінювання результатів праці даної категорії працівників. Друга модель організації системи заохочень працівників поліцейських органів (Канада, Франція, Литовська Республіка) передбачає різноманітний спектр стимулів, які можливо застосувати до працівників поліції, центральне місце серед них займають саме матеріальні заохочення, які покращують майновий стан правоохоронців. При цьому, окремо варто виділити досвід Литовської Республіки, де сформовано унікальну систему «самоокупності» правоохоронної структури. Законодавство цієї держави допускає додаткове фінансування діяльності поліції за рахунок наданих поліцейських послуг, а також стягнутих штрафів.
3
Юшко, А. М. "Удосконалення законодавства про заохочення працівників". Актуальні питання інноваційного розвитку, № 2 (2012): 48–57.
Знайти повний текст джерела
4
Тарарак, Н. Г. "ФОРМИ СТИМУЛЮВАННЯ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТ.)". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 146–55. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано провідні форми стимулювання вихователів закладів дошкільної освіти до професійного зростання, які набули свого широкого використання в другій половині ХХ століття. З’ясовано, що до розповсюджених форм заохочення дошкільних працівників у досліджуваний період належали: друк статей, що були присвячені діяльності найкращих вихователів; нагородження їх високими урядовими нагородами, наприклад, медаллю «За трудову відзнаку»; організація різноманітних курсів, семінарів, науково-практичних конференцій, «кущових об’єднань»; проведення педагогічних читань, нарад дошкільних працівників; активний рух за оволодіння вихователями педагогічною майстерністю, котрий було присвячено ювілейним подіям; вивчення діяльності дитячих садків, колективні перегляди, постійні спостереження за роботою вихователів – майстрів своєї справи; взаємовідвідування закладів дошкільної освіти, надання їм взаємодопомоги; організація шефської допомоги досвідчених фахівців молодим спеціалістам; надання різнопланових завдань і доручень, проведення виставок, перевірка і взаємоперевірка, організація обміну досвідом та підведення підсумків на розширених педагогічних нарадах; проведення показових відкритих занять, котрі дозволяли присутнім проаналізувати побачене, висловити власну думку, відзначити, що доцільно запозичити, домовитися щодо термінів упровадження кращого досвіду у власну практичну діяльність. На указаних заходах широко обговорювалися питання стосовно покращення якості виховання дітей дошкільного віку, необхідності масового розповсюдження й упровадження в практику ЗДО передового педагогічного досвіду. Особливу увагу приділено Республіканським педагогічним читанням як дієвій формі заохочення дошкільних працівників до професійного зростання. Учасники отримували матеріальні премії, цінні подарунки, путівки, почесні грамоти, листи подяки тощо. З метою заохочення працівників дошкільного профілю до самовдосконалення, кращим серед них було вручено значок «Відмінник народної освіти УРСР». Установлено, що саме в другій половині ХХ століття активно порушувалось питання щодо необхідності урізноманітнення форм матеріального, морального й професійного стимулювання та упровадження в практику діяльності закладів дошкільної освіти кращих досягнень педагогічної науки.
5
Слівінська, Н. "Негрошові форми заохочення та їх вплив на мотивацію працівників". Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України, Вип. 21 (2016): 87–91.
Знайти повний текст джерела
6
Фірсова Оксана Дмитрівна та Соломенна Любов Василівна. "ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ B УКРАЇНІ". Актуальні Проблеми Державного Управління 1, № (59) (19 березня 2021): 119–27. http://dx.doi.org/10.34213/ap.21.01.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується чинна нормативно-правова база з питань збереження здоров’я працюючого населення. У правовому полі прийнято виокремлювати охорону праці, що розглядається переважно як промислова безпека, і питання санітарії, гігієни та виробничого середовища, що розглядаються як гігієна праці, на відміну від комплексного підходу. Необхідною умовою успішної адаптації вітчизняного законодавства у цій сфері до міжнародних і європейських норм є розробка Національної стратегії із заохочення безпеки та гігієни праці і прийняття закону, який слугуватиме правовою основою національної системи запобігання професійним ризикам і визначить загальні функції, основні обов’язки та права всіх зацікавлених сторін цієї сфери (держави, працівників, роботодавців) щодо здоров’я і безпеки працівників.
7
Попова, Анастасія. "ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ПРОВІНЦІЇ КАНАДИ АЛЬБЕРТА". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 3 (31 жовтня 2021): 66–73. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(3).2021.66-73.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито основні засади організації професійного розвитку соціальних працівників у провінції Канади Альберта. З’ясовано, що безперервний професійний розвиток соціаль-них працівників в провінції Канади Альберта – це важливий елемент функціонування якісної профе-сійної практики у цій галузі, який забезпечує нерозривний зв'язок сучасної науки і професійної діяль-ності і реалізується шляхом участі у програмі безперервної компетентності. Встановлено, що не-обхідність і обов’язковість професійного розвитку соціальних працівників у провінції Альберта ви-значено Законом про медичні професії, Положенням про професії соціальних працівників, а також Кодексом етики та Стандартами практики соціальної роботи. Визначено, що відповідальність за професійний розвиток покладено на Альбертійський коледж соціальних працівників у межах повно-важень якого реалізуються регуляторна, організаційно-практична, контролююча, адвокаційна фу-нкції. Схарактеризовано компоненти (самооцінка, навчальний план, форма кредитів професійного розвитку, портфоліо) програми безперервної компетентності. Доведено, що системний підхід до організації безперервного професійного розвитку соціальних працівників у провінції Альберта забез-печує можливість реалізації права кожного громадянина Канади на якісне соціальне обслуговуван-ня, дотримання етичних і професійних стандартів, заохочення інноваційних й ефективних страте-гій і методів професійної діяльності для задоволення як нових, так і існуючих потреб клієнтів, дося-гнення високого рівня соціальної справедливості і соціального розвитку та актуалізує вивчення, аналіз та узагальнення альбертійського досвіду задля впровадження конструктивних ідей в україн-ську практику
8
Bolkvadze, Nataliia, та Tatiana Hetman. "СУЧАСНІ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ ІТ-КОМПАНІЙ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 22 (30 червня 2020): 72–82. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2020-02-72-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито новітні методи мотивації персоналу, а також розглянуто роль стимулів в процесі мотивації праці. Охарактеризовано теорію очікувань В. Врума та наведено правила, які покликані допомогти підвищити мотивацію співробітників компанії. Проаналізовано динаміку росту кількості ІТ-спеціалістів в Україні та їх географічну приналежність. Здійснено опитування працівників ІТ сфери в м. Тернопіль для виявлення найголовніших факторів, що впливають на їх мотивацію. Підтверджено, що мотивація орієнтована лише на грошове заохочення, не є достатньою. Згідно з проведеним опитуванням виявлено, що професійний ріст та комфортний психологічний клімат відіграють не менш важливу роль у мотивації ІТ-фахівців, а ніж матеріальні стимули.
9
Shcherbak , N. V. "Упровадження інноваційних інструментів та практик управління людськими ресурсами в Апараті Верховної Ради України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (27 вересня 2020): 137–49. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.05.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження питань упровадження нових інноваційних практик управління людськими ресурсами в Апараті Верховної Ради України в контексті модернізації системи державного управління та реалізації парламентської реформи.
Наукова новизна визначається дослідженням упровадження нових інструментів та практик управління людськими ресурсами в Апараті Верховної Ради України з метою забезпечення модернізації його подальшої діяльності та виконання основних завдань парламентської реформи.
Висновки. Україна розпочала реалізацію широкомасштабної парламентської реформи та модернізацію системи державного управління. У зв’язку з цим особливого значення набувають питання розробки та упровадження нових інноваційних інструментів та практик управління людськими ресурсами в органах державної влади, зокрема в Апараті Верховної Ради України.
Вивчення кращих практик та досвіду зарубіжних країн у цій сфері свідчить про необхідність їх популяризації та упровадження нових інструментів управління людськими ресурсами на державній службі. Мова йде про такі інноваційні інструменти та практики з питань менеджменту та управління людськими ресурсами: розроблення та упровадження системи проведення ґендерного аудиту, внутрішньої системи управління якістю, розвиток корпоративної культури, управління талантами, розбудова системи наставництва (менторства), підтримка адаптації новопризначених працівників, удосконалення системи оцінювання результатів роботи державних службовців, інформатизація та автоматизація процесів управління людськими ресурсами, розвиток кадрової мобільності, підвищення рівня мотивації працівників та їх заохочення до покращення результатів роботи; розвиток лідерства, підвищення рівня професійної компетентності та кар’єрний розвиток, розвиток системи управління змінами тощо.
Одночасно проаналізовано усі можливі переваги та недоліки функціонування кожної з цих практик, а також перспективи їх упровадження в Апараті, насамперед із урахуванням специфіки цього державного органу та основних завдань реформи державного управління в Україні. Враховуючи вищевикладене, підготовлено комплексні пропозиції щодо забезпечення подальшої модернізації діяльності Апарату Верховної Ради України, розробки та упровадження нової широкомасштабної стратегії розбудови кадрового потенціалу Апарату (з урахуванням рекомендацій Європейського Парламенту, інших міжнародних організацій, а також основних завдань парламентської реформи, що реалізується в Україні).
10
КОЛПАКОВ, ВАЛЕРІЙ, та ТЕТЯНА КОЛОМОЄЦЬ. "Правова природа патронатної служби". Право України, № 2019/05 (2019): 80. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-080.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед інституціональних складових службового права (державна служба, служба в органах місцевого самоврядування, дисциплінарна відповідальність, заохочення по службі тощо) важливе місце посідає інститут патронатної служби. Він є системною складовою публічної служби відповідної галузі законодавства. Метою статті є встановлення і висвітлення правової природи відносин патронатної служби як базового підґрунтя для уточнення їх місця в предметі адміністративного і службового права, співвідношення з державною службою і службою в органах місцевого самоврядування, критеріїв визначення переліку посад працівників, які виконують функції з обслуговування, перспектив адаптації до європейських стандартів і принципів. Для її досягнення у статті досліджені погляди вчених-адміністративістів на правову природу, поняття, принципи, сучасний стан і перспективи розвитку патронатної служби, представлені у публікаціях, які умовно можна поділяти, по-перше, на такі, де патронатна служба розглядається у контексті дослідження інших інституцій службового права; по-друге, спеціально присвячені питанням патронатної служби. Проаналізовані положення основних нормативних документів, які здійснювали регулюючий вплив на становлення і розвиток патронатної служби в Україні. У результаті здійсненого дослідження автори вважають, що є підстави: а) визнати патронатну службу необхідним ресурсом забезпечення ефективності функціонування відповідних категорій публічних службовців; б) правовим засобом гарантування еволюційного розвитку правових та організаційних засад службових відносин; в) належним інструментом становлення політично неупередженої, професійної, ефективної, орієнтованої на громадян публічної служби, яка функціонувала б в інтересах держави і суспільства; г) відносини патронатної служби регулюються нормами службового права, яке, зі свого боку, є підгалуззю права адмі ністративного. Звідси випливає, що патронатна служба має адміністративно-правову природу. Вона являє собою законодавчо виокремлену систему юридичних норм, якими забезпечується цілісне регулювання окремого різновиду службових відносин, тобто має свій предмет регулювання. Це свідчення того, що патронатна служба є інститутом службового права.
Дисертації з теми "Заохочення працівників"
1
Кохан, Марина Сергіївна. "Правові форми заохочення працівників до сумлінної праці в умовах ринкової економіки в Україні". Дис. канд. юрид. наук, М-во освіти і науки України, Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди, 2013.
Знайти повний текст джерела
2
Бахтінова, Н. А., та Раїса Федорівна Смоловик. "Деякі напрямки удосконалення методів розподілу прибутку в сучасних умовах". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2503.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуті питання удосконалювання напрямків розподілу прибутку як результату господарської фінансової діяльності підприємства, тому що у сучасних умовах значна роль прибутку та рівня рентабельності
для процесу розвитку підприємства, забезпечення інтересів його власників,
робітників, а також держави визначають необхідність дослідження шляхів
вдосконалення методів формування, розподілу та використання прибутку.
3
Горева, Євгенія Юріївна, Евгения Юрьевна Горевая та Yevheniia Yuriivna Horeva. "Окремі питання щодо заохочень науково-педагогічних працівників за успіхи в роботі". Thesis, Видавництво СумДУ, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/24298.
Повний текст джерела
4
Лесь, І. О. "Становлення та розвиток дисциплінарних правовідносин в органах міліції УСРР-УРСР (1919–1991 рр.)". Thesis, 2017. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13326.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, 2017.
На підставі вивчення наукової літератури, законодавчих та інших нормативно-правових актів, архівних джерел у роботі здійснено комплексний аналіз процесу становлення та розвитку дисциплінарних правовідносин в органах міліції УСРР-УРСР (1919–1991 рр.).
У результаті проведеного історико-юридичного дослідження встановлено та охарактеризовано основні принципи, умови та правові механізми забезпечення дисциплінарних правовідносин при проходженні служби працівниками міліції, проведено аналіз дисциплінарної практики в різні історичні періоди розвитку радянської України та показано ефективність застосування тих або інших заходів дисциплінарного впливу на зміцнення службової дисципліни, визначено місце і роль апаратів з політико-виховної роботи та товариських судів (судів честі) щодо зміцнення службової дисципліни в органах міліції УСРР-УРСР. Виявлено основні причини порушення службової дисципліни працівниками міліції в різні історичні періоди розвитку радянської України та запропоновано шляхи забезпечення дисципліни в органах (підрозділах) Національної поліції України та у державних воєнізованих структурах у цілому.