Добірка наукової літератури з теми "Ефективність соціальна"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Ефективність соціальна".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Ефективність соціальна"
1
Perevozova, I. V., та I. R. Popadynets. "СОЦІАЛЬНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (26 квітня 2016): 60–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.60-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда.
Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності.
Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали.
Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень.
В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%.
Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно об’єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики.
Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб’єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
2
Losovska, Nina Volodumurivna. "СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БІЗНЕСУ В РИНКОВИХ УМОВАХ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 49–55. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-49-55.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено, що в Україні соціальна відповідальність бізнесу перебуває в початковій стадії свого розвитку. Обґрунтовано, що зовнішні та внутрішні фактори змушують бізнес не просто виконувати соціальні функції, але і проявляти підвищену соціальну активність. Визначено вплив суспільства на ефективність діяльності бізнесу якістю робочої сили, рівнем купівельної спроможності. Виділено напрями державного стимулювання соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, що в Україні формується власна модель соціальної відповідальності без активного державного втручання, що гальмує її розвиток.
3
Бережний, Володимир. "ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦЯ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 25–43. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження: вбачається у необхідності вивчення інтегральної професійної компетентності соціономістів, яка враховує усі особливості, функції, професійно важливі якості та здатності, що забезпечують ефективність та успішність їх професійної діяльності. Мета дослідження: розробити концептуальну модель професійної компетентності фахівця соціономічного профілю та описати її психологічні складові. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю, представлено зміст та основні функції професій соціономічного профілю, подано теоретичну модель професійної компетентності фахівця соціономічного профілю. Висновки:Теоретичний аналіз проблеми професійної компетентності фахівця соціономічного профілю дозволив визначити основні функції та зміст професійної діяльності, а саме: спрямованість праці на соціальну взаємодію, включеність соціономіста у соціальні стосунки та необхідність постійного спілкування з людьми, оцінки соціальних об’єктів, а також надання соціальної допомоги різного роду (підтримки, супроводу, корекції, організації та управління тощо). Структура професійної компетентності фахівця соціономічного профілю представлена п’ятьома компонентами: емоційним (якості та здатності емоційного інтелекту та емоційної креативності), соціальним (соціально-інтелектуальні здатності, соціальна креативність та організаційні здатності), комунікативним (діалогічність, альтруїзм та комунікативні вміння), діяльнісним (проєкті вміння та якості рольової компетентності) та акмеологічним (екзистенцій на сповненість, потреба у самоактуалізації та духовний інтелект).
4
Blozva, P. I. "ВИКОРИСТАННЯ МОЛОДДЮ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 39(42) (17 липня 2017): 78–92. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).43.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано структурно-функціональні особливості використання молоддю соціального капіталу в ході становлення її політичної культури. Визначено, що соціальний капітал як психологічний ресурс – це соціально-психологічні можливості соціального мікросередовища, використовуючи які особистість може досягати власних цілей, а також сприяти реалізації цілей групи, до якої вона належить. Зазначено, що політична культура – це система психологічних настановлень, які формують взаємодію особистості з політичним середовищем; певний рівень усвідомлення політичних процесів, довіри до соціально-політичних інститутів, поділяння цінностей свободи, толерантності, спроможності особистості активно долучатися до суспільно-політичних процесів. Виділено компоненти політичної культури (уявлення особистості про політику, політичні цінності особистості, політичні символи особистості, мотиви участі особистості в політичному житті, політична поведінка особистості) та компоненти соціального капіталу (ефективність соціальної взаємодії, соціальна згуртованість, соціальна ідентифікація, міжособова довіра, готовність до взаємодопомоги). Описано процес становлення політичної культури на основі соціального капіталу як психологічного ресурсу, в якому: ефективність соціальної взаємодії, що базується на навичках спілкування особи, її відчуженості від соціуму, впливає на становлення всіх компонентів політичної культури молодої особи і виконує функцію політичної комунікації; соціальна ідентифікація відображає роль відчуття належності до групи під час формування толерантності, яка є політичною цінністю, уявлень про політику і мотивів до участі в політиці, виконує функцію соціалізації та рекрутингу; соціальна згуртованість, базуючись на процесі гуртування та горизонтальних взаємодіях у соціумі, діє на всі компоненти політичної культури, виконує функцію формування інтересів; міжособова довіра формує мотиви політичної участі, виконує функцію накопичення інтересів.
5
Overchuk, Viktoriia, та Julia Kushnir. "Психологічні проблеми інвалідності: моделі та шляхи вирішення". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 44(47) (20 грудня 2019): 143–50. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi44(47).126.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлюються соціально-психологічні проблеми інвалідів, важливі не так самі по собі, як, перш за все, у контексті вивчення механізмів інтеграції осіб з інвалідністю в соціум, створення рівних можливостей для інвалідів, забезпечення оптимальних умов для розкриття їхніх компенсаторних можливостей, ефективної адаптації та соціалізації. Розглянуто причини ускладнення соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, пов’язані з низкою труднощів соціально-психологічного характеру. Висловлюється припущення, що такий стан речей головним чином зумовила медично орієнтована модель інвалідності, яка до недавнього часу панувала в нашому суспільстві. У зв’язку з цим у соціумі сформувався відповідний стереотип – соціальна стигма, що представляє інвалідів як “хворих”, які потребують постійного стороннього догляду і доля яких – перебувати в установах інтернатного типу. Звертається також увага і на негативні наслідки іншої моделі інвалідності – соціально орієнтованої, відповідно до якої особи з інвалідністю сприймалися як “соціально слабкі” люди, не здатні до самостійного життя, що тягло за собою посилення контролю за їхньою життєдіяльністю, який нерідко переходив у гіперопіку. Обґрунтовується думка про те, що сьогодні на часі зміна парадигми щодо надання допомоги людям з інвалідністю, перехід до більш сучасної біопсихосоціальної моделі інвалідності. Наголошується, що дискримінація з боку суспільства призводить до виникнення фізичних та соціальних бар’єрів, які гальмують, обмежують особистий вибір людини з інвалідністю; а проте ефективність процесу соціальної адаптації осіб з обмеженими можливостями залежить не тільки від умов середовища, його лояльності щодо адаптанта, а й від зусиль самої особи з інвалідністю, її здібностей і бажання опановувати ситуацію, долучатися до системи соціальних відносин. Стверджується, що психологічний аспект інвалідності відображає як особистісно-психологічну спрямованість самого інваліда, так і емоційно-психологічне сприйняття проблеми інвалідності суспільством. Соціальна незахищеність осіб з інвалідністю пов’язується ще й з впливом психологічного чинника, що формує їхнє ставлення до суспільства й утруднює адекватний контакт із ним. Підкреслюється, що розглянуті психологічні проблеми осіб з інвалідністю перешкоджають нормальним відносинам з оточенням, негативно позначаються на їхній працездатності, загалом світосприйнятті, чим посилюють їхню соціальну ізоляцію. Висловлюється сподівання, що, вирішуючи основні соціальні проблеми інвалідів, а саме: підвищення їхнього соціального статусу, поліпшення матеріального становища, професійної затребуваності тощо, – фахівці обов’язково будуть брати до уваги вищезазначені особистісні психологічні проблеми.
6
Клочко, О. О. "СОЦІАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ ЯК ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФІЛАКТИКИ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (8 вересня 2021): 272–77. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-42.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розроблено соціальну екскурсію як інноваційну технологію профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику» та обґрунтовано її ефективність. Реалізація авторської ідеї розроблення соціальної екскурсії з метою профілактики адиктивної поведінки підлітків «групи ризику» передбачала генерування ідей; теоретичну розроблення плану маршруту соціальної екскурсії, його змістове наповнення, методичний супровід, опис відповідних установ, пояснення логіки розташування у плані екскурсії. Соціальна екскурсія зорієнтована, як правило, на ознайомлення з інституційно-організаційними можливостями регіональної профілактики. Тобто, основне призначення соціальної екскурсії – показати учасникам ті установи, що надають спеціалізовану кваліфіковану допомогу та послуги у контексті організації ціленаправленої систематичної профілактичної діяльності адиктивної поведінки підлітків «групи ризику»; висвітлити діяльність тих закладів, що надають можливості для впровадження альтернативної соціально прийнятної діяльності й організації змістовного дозвілля. Сама ідея, її теоретичне обґрунтування, розроблення методичних указівок щодо створення соціальної екскурсії для різних клієнтських груп успішно апробована у практичній діяльності автора в рамках викладання навчального курсу «Інноваційні моделі надання соціальних послуг» на базі Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Загальну план-схему екскурсії становлять: загальна характеристика клієнтської групи, для якої розробляється план екскурсії; загальний план екскурсії; перелік соціально орієнтованих служб та установ, громадських організацій, що здійснюють кваліфіковану допомогу клієнтській групі із зазначенням основних напрямів діяльності та послуг; кілька історико- культурних, релігійних, архітектурних пам’яток; заклад харчування для обідньої перерви. Глибоке розуміння теоретико-методичних ознак проведення екскурсійної профілактичної діяльності, знання та вміння розробляти такого роду екскурсії виступають важливими практико-методичними механізмами організації, налагодження, вдосконалення ефективної профілактичної діяльності з підлітками «групи ризику».
7
Літвінова, Т. В. "ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості формування соціального здоров’я майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності у процесі їх професійної підготовки. Окреслено поняття «здоров’язберігаюча соціальна технологія» та мету і завдання формування соціального складника здоров’язберігаючої компетентності майбутніх менеджерів СКД. Встановлено, що здоров’язберігаючі освітні технології є технологічною основою формування соціального складника збереження здоров’я майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності з врахуванням індивідуальних характеристик особистості. Уточнено, що на ефективність формування соціального здоров’я майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності відбувається у процесі професійної підготовки на засадах дуальної форми навчання. Визначено важливість дуальної форми навчання в професійній підготовці майбутнього менеджера соціокультурної діяльності, що зумовило окреслити взаємопов’язані педагогічні умови формування соціального здоров’язберігаючого складника професійної компетентності: системне формування мотивації до соціальної відповідальності, цінності про мораль і моральність, про соціальні наслідки прийняття управлінських рішень та свідомого ведення здорового способу життя; забезпечення взаємозв’язку теорії та практики професійної підготовки майбутніх менеджерів СКД, спрямованої на формування свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я за допомогою дуальної форми навчання; створення здоров’язберігаючого соціокультурного середовища через включення майбутніх менеджерів СКД у соціальне проектування і реалізацію соціальних програм збереження соціального здоров’я. З’ясовано, що до здоров’язберігаючих технологій, які використовуються в освітньому середовищі майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності, відносять: медико-гігієнічні, фізкультурно-оздоровчі, екологічно- здоров’язберігаючі, технології забезпечення безпеки життєдіяльності та соціально-здоров’язберігаючі. Зроблено висновок про те, що соціально-здоров’язберігаючі технології майбутніх менеджерів у процесі професійної підготовки за характером дії поділяють на: захисно-профілактичні, компенсаторно-нейтралізуючі, стимулюючі, інформаційно-навчальні, та особистісно-розвиваючі.
8
Захаров, Дмитро Миколайович. "Аналіз поняття «соціальний капітал» в літературі". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 23–29. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-23-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено огляд існуючої літератури з різних аспектів, пов'язаних із соціальним капіталом (визначення, концептуальні рамки, емпіричні дослідження та інше), та проаналізовано економічну літературу щодо визначення соціального капіталу. Також були розглянуто основні механізми розповсюдження знань на основі соціального капіталу. Є кілька визначень соціального капіталу. Ці визначення можуть бути розділені на дві категорії: соціальний капітал є внутрішнім – як актив створений внаслідок партнерської взаємодії та всередині соціальної мережі, та/або зовнішнім – сформований через довіру до інституцій та під впливом соціальних норм в суспільстві. Сучасне трактування соціального капіталу зводиться до того, що це результат взаємозв’язків, який підсилює фінансовий, виробничий, людський, інтелектуальний та природний капітали, підвищує ефективність управління, активізує потенційні можливості підприємства. Аналіз визначень соціального капіталу та його форм вираження дозволив схематично відобразити взаємозв’язок між структурними елементами соціального капіталу: довіра, соціальна мережа та соціальні норми. Сучасна практика та вимоги інвесторів щодо інформаційної прозорості корпоративної звітності та підзвітності бізнесу обумовлена більш глибоким розумінням стратегії компанії та інструментів її реалізації, пояснює трансформацію підходів до формування корпоративної звітності. Відображення соціального капіталу в звітності набуває важливого значення, оскільки прямо впливає на підвищення прозорості, а відповідно і на ринкову вартість підприємства. Ефективне використання соціального капіталу дозволяє зменшувати трансакційні витрати і підвищувати фінансові показники бізнесу.
9
Матвєсва, Ю. І. "Соціальна ефективність правових норм". Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія" 53 (2006): 31–35.
Знайти повний текст джерела
10
Chetveryk, Mykhailo, Olena Bubnova та Kateryna Levchenko. "ВИКОРИСТАННЯ ПРОСТОРІВ ВІДПРАЦЬОВАНИХ КАР’ЄРІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ГІРНИЧОДОБУВНИХ РЕГІОНІВ". Metallurgicheskaya i gornorudnaya promyshlennost, № 5-6 (27 грудня 2019): 3–11. http://dx.doi.org/10.34185/0543-5749.2019-5-6-3-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Обґрунтування можливості забезпечення енергетичної незалежності гірничодобувних регіонів за рахунок використання просторів відпрацьованих кар’єрів для виробництва електроенергії та економічної ефективності доопрацювання кар’єрів із одночасним створенням в них маломодульних атомних електростанцій.Методика. Аналіз застосовуваних у світі енергетичних систем, заснованих на використанні енергії атома, дозволив обґрунтувати створення маломодульних атомних електростанцій у просторах відпрацьованих кар'єрах.Результати. Обґрунтовано вид енергетичного комплексу, що розміщується в кар'єрі, тип атомного реактора, його потужність і безпека. Розглянута можливість спорудження атомної станції з одночасним веденням гірничих робіт. Обґрунтовано розташування атомного реактора, при якому б досягалося мінімальне забруднення навколишнього середовища. Встановлено економічну та соціальну ефективність створення атомної станції в кар'єрі.Наукова новизна. Вперше показано можливість розміщення атомної електростанції у просторі відпрацьованого кар’єру із забезпеченням її ресурсами, створенням екологічно безпечної роботи та економічної і соціальної ефективності.Практична цінність. Запропонований варіант розміщення міні атомної електростанції у просторі кар’єру одночасно з його доопрацюванням має соціальну, економічну та екологічну ефективність. Соціальна ефективність складається у перепрофілюванні кар’єру та забезпечення зайнятості населення. Екологічна ефективність полягає у зменшенні екологічного навантаження та рекультивації об’єктів гірничорудного комплексу. Економічна ефективність складається із зменшення собівартості руди, що буде видобуватись при доопрацюванні кар’єру, та близько 1 млрд. доларів операційного прибутку від експорту електроенергії, яку може виробити проектована електростанція.
Дисертації з теми "Ефективність соціальна"
1
Летуновська, Наталія Євгенівна, Наталия Евгеньевна Летуновская та Nataliia Yevhenіvna Letunovska. "Ефективність соціальної інфраструктури промислового підприємства". Thesis, Шевченко Р.В, 2013. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34241.
Повний текст джерелаАнотація:
У тезах проведений аналіз існуючих підходів до оцінювання ефективності соціальної інфраструктури промислового підприємтсва. Запропоновані авторські складові до оцінювання ефективності соціальних об'єктів підприємства. Зазначено, що управління соціальною сферою підприємства повинне здійснюватися як на рівні суб'єкта господарювання, так і на місцевому рівні.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34241В тезисах проведен анализ существующих подходов к оцениванию эффективности социальной инфраструктуры промышленного предприятия. Предложены авторские составляющие оценивания эффективности социальных объектов предприятия. Указано, что управление социальной сферой предприятия должно осуществляться как на уровне субъекта хозяйствования, так и на местном уровне. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34241
In the abstract analysis of existing approaches to evaluation of the effectiveness of social infrastructure of industrial enterprise is made. The author's evaluation of the effectiveness of social components of enterprise objects is proposed. It is indicated that management of social sector of enterprises should be at the level of entity and at local level. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34241
2
Косенко, Андрій Васильович, та Петро Григорович Перерва. "Ефективність використання інтелектуальної власності". Thesis, Національний авіаційний університет, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/36509.
Повний текст джерела
3
Білявський, Валентин Миколайович. "ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ТОРГОВЕЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ". Thesis, Київський національний торговельно-економічний університет, 2008. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/31710.
Повний текст джерелаАнотація:
Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: Тези доп. : У 2 ч. – Ч. 2 / Відп. ред. А.А. Мазаракі – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – С. 210–211.Посилення соціальної відповідальності підприємств, заохочення їх до соціальної активності є необхідними умовами для створення соціальної солідарності в країні. При цьому активна соціальна позиція підприємств має полягати в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні соціальних проблем.
Київський національний торговельно-економічний університет
4
Молодецький, Д. Р. "Ефективність соціальної реклами". Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/38488.
Повний текст джерелаАнотація:
З кожним роком суспільство все більше і більше стає аморальним та духовно пригніченим. Одним із видів відновлення громадських зв’язків, допомогою яких користується суспільство задля збереження рівноваги людства являється соціальна реклама.
5
Федорчук, Альона Миколаївна. "Формування механізму управління ефективністю діяльності медичного закладу (на прикладі КНП «Хмельницький обласний протитуберкульозний диспансер» Хмельницької обласної ради)". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11837.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено теоретичні аспекти ефективності діяльності закладдів охорони здоров’я, а саме: сутність ефективності та її види в системі охорони здоров’я; оцінку ефективності діяльності медичних закладів; теоретичні основи управління ефективністю діяльності закладів охорони здоров’я.
Наведена характеристика та проаналізовано діяльність комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний протитуберкульозний диспансер» Хмельницької обласної ради у 2018-2020 рр., основні економічні і фінансові показники його роботи та ефективність діяльності.
Розглянуто питання розробки механізму управління ефективністю діяльності медичного закладу на прикладі КНП »Хмельницький обласний протитуберкульозний диспансер» ХОР. Надано рекомендації щодо процесу формування на даному підприємстві механізму управління ефективністю діяльності на основі комплексної оцінки ефективності його роботи; запропоновано впровадити систему мотивації персоналу, як складову даного механізму, а також рекомендовано застосовувати клінічний аудит з використанням ключових індикаторів ефективності.
6
Афанас'єва, А. І. "Ефективність національної економіки". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/11103.
Повний текст джерела
7
Васюткіна, Н. В. "Соціальна ефективність - один з дієвих чинників ринкової стійкості підприємства". Thesis, Видавництво СумДУ, 2012. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/26401.
Повний текст джерела
8
Кирдан, Л. В. "Чинники ефективної діяльності соціального працівника у закладах соціального обслуговування". Thesis, Чернігів, 2020. http://ir.stu.cn.ua/123456789/20976.
Повний текст джерелаАнотація:
Кирдан, Л. В. Чинники ефективної діяльності соціального працівника у закладах соціального обслуговування : магістерська робота: 231 Соціальна робота / Л. В. Кирдан; керівник роботи Мекшун А. Д. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2020. – 92 с.Магістерська робота присвячена дослідженню чинників ефективності дільності соціального працівника у закладах соціального обслуговування. В роботі уточнено зміст понять «ефективність діяльності» та «результативність»; проаналізовано літературні джерела щодо ефективності соціальної роботи в Українi; виокремлено чинники успішності діяльності соціальних служб в Україні, визначено етапи оцінки ефективності надання соціальних послуг; визначено критерiї, показники ефективності професійної діяльності соціального працівника; здійснено дослідження ефективності діяльності працівників закладу соціального обслуговування. Проведене експериментальне дослідження дозволило визначити критерії, показники та рівні ефективності професійної діяльності соціального працівника (високий, середній, низький). Аналіз показників за результатами експерименту дав можливість визначити основні характеристики ефективності діяльності соціального працівника та описати загальні характеристики ефективної діяльності та особистості працівника установи соціального обслуговування. Виявлена кількість працівників, залучених до безпосередньої роботи з клієнтами, які мають високий рівень за особистісним, результативним та діяльнісно-практичним критеріями ефективності роботи, засвідчує необхідність застосування методів роботи по підвищенню ефективності роботи працівників установи соціального обслуговування.
9
Дехтяр, Надія Анатоліївна, Надежда Анатольевна Дехтярь, Nadiia Anatoliivna Dekhtiar, Ольга Валеріївна Дейнека, Ольга Валерьевна Дейнека, Olha Valeriivna Deineka та І. М. Боярко. "Соціально-економічна ефективність суб’єктів державного сектора: сутність та значення". Thesis, Центр економічних досліджень та розвитку, 2011. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/63338.
Повний текст джерела
10
Білоцерківський, Олександр Борисович. "Ефективність функціонування систем теплопостачання: види та оцінка". Thesis, Національна металургійна академія України, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/36112.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено поняття ефективності функціонування системи теплопостачання, наведено його класифікацію. Розглянуто підходи до оцінки різних видів ефективності: бюджетної, економічної, соціальної, технологічної, екологічної. Результати роботи будуть спрямовані не тільки на теплозаощадження та підвищення ефективності господарства, але і на вирішення екологічних та соціальних задач.
Книги з теми "Ефективність соціальна"
1
Оцінка системи соціального захисту міста Кам"янця-Подільського: фінансова ефективність та відповідність соціальним потребам. Київ: Центр громадської експертизи, 2008.
Знайти повний текст джерелаТези доповідей конференцій з теми "Ефективність соціальна"
1
Коваль, К. "ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ". У НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОГРЕСУ XXI СТОРІЧЧЯ, chair Л. Оліфіренко. Міжнародний центр наукових досліджень, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/01.05.2020.v1.09.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Ефективність соціальна"
1
Коломоєць, Таміла Григорівна. Ефективність соціально-педагогічних технологій у формуванні здоров'язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку. КДПУ, 2017. http://dx.doi.org/10.31812/0564/640.
Повний текст джерела
2
Кравцова, Інна Адамівна. Формування професійної компетентності педагога в системі неперервної освіти. Київ: Гнозис, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1695.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається питання розвитку професійної компетентності педагога в системі непреривної освіти. Умови формування професійної компетентності педагога визначаються соціальним попитом та наявністю матеріально-технічної, науково-методичної баз, відповідних кваліфікованих кадрів. На сьогодні першочерговим є завдання щодо організації співпраці загальноосвітніх і професійних навчальних закладів у межах освітнього кругу і вирішення поставлених перед ним завдань, що дало б можливість підвищити ефективність і якість не тільки навчання, а й підготовки майбутніх спеціалістів та забезпечити висококваліфікованими кадрами підприємства регіону.
3
Білоконенко, Л. А. До питання про прийоми нейтралізації міжособистісних конфліктів. Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2020. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4647.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено теоретичне узагальнення методів нейтралізації міжособистісного конфлікту для реалізації механізмів, що вможливлюють конструктивне завершення суперечки. Метою наукової роботи є характеристика прийомів нейтралізації МК, які в основному не залежать від сфери людської діяльності. Нейтралізація конфліктів розглядається як комунікативна ситуація, коли один із суб’єктів намагається подолати складні обставини, послабити видимі суперечності, схилити співрозмовника до своєї точки зору або/та досягти компромісу. Основна увага приділяється словесній поведінці людини, яка хоче подолати потенційні або реальні розбіжності. Беручи до уваги теоретичні досягнення М. Дойча, В. Лінкольна, М. Розенберга, висновуємо, що такі методи та прийоми повинні насамперед ураховувати кілька важливих чинників: модель конфлікту (структурну чи процесуальну); фактори (інформаційні, структурні, ціннісні, стосункові, поведінкові); тип (відповідно до потреб людини, типу суперечностей, інтенсивності, часу розвитку протидії); тип комунікативних перешкод (лінгвістичні, психологічні, когнітивні, соціальні, фізичні); наявність необхідних умов для нейтралізації (основних, що формують і забезпечують ефективність контакту, та індивідуальних); принципи спілкування (провокаційне чи ненасильницьке, останнє має своєю умовою розуміння почуттів, психічного стану іншої особи, спостережливість); права та обов’язки сторін (передбачає планування та здійснення дій особи, яка бажає нейтралізувати конфлікт; взаєморозуміння фізичними особами прав та обов’язків один одного); тип конфліктності людини та стиль поведінки (самооцінка, бажання домінувати, консерватизм мислення, прямолінійність, тривожність тощо); вік, стать опонентів. Також визначено, що для успіху взаємодії індивідів важливими є їхні особисті вербальні риси, які визначаються національними властивостями, нормами, специфікою реалізації мовної тактики.
4
Селянські самосуди 1933-1936 рр.: причини, масштаби, наслідки. Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2016. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4155.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню самосудів, які набули поширення в українському селі в умовах Голодомору 1933 р. та постголодоморний період (1933-1936 рр.). На основі аналізу архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, охарактеризовано криміногенну ситуацію в українському селі в 1933-1936 рр., з’ясовано причини, масштаби поширення самосудів, склад їхніх учасників, методи боротьби влади з ними, їхню ефективність, визначені соціальні та морально-психологічні наслідки самосудів.