Добірка наукової літератури з теми "Емфітевзис"

Статтю присвячено характеристиці емфітевзису за цивільним законодавством України та зарубіжних країн. У роботі досліджено поняття та характерні ознаки емфітевзису, проаналізовані передумови та підстави виникнення й розвитку емфітевзису за цивільним правом України, охарактеризовано право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з точки зору приналежності його до речових прав на чуже майно. У статті надається визначення та аналізуються характерні риси договору про емфітевзис, характеризується суб'єктний склад та істотні умови цього договору. У роботі розкриті особливості регулювання емфітевзису у законодавстві західноєвропейських країн. Зроблено висновок, що у сучасних національних законодавствах країн континентальної Європи емфітевзис зберігся у праві лише деяких держав. Відмова від інституту емфітевзису у багатьох сучасних зарубіжних правопорядках зумовлена заміною його аналогічними за змістом правовими конструкціями - особистими сервітутами (узуфруктами), правом забудови (суперфіцієм) чи речовими обмеженнями (Німеччина, Австрія, Польша, Швейцарія). При цьому в деяких зарубіжних країнах поряд із узуфруктами залишено й інститут емфітевзису (Франція, Італія, Нідерланди). У цих країнах емфітевзис являє собою обмежене речове право користування земельною ділянкою та плодами. Емфітевтичне право може виникати у результаті укладення договору або передаватися у спадок. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення низки норм ЦК України, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У сучасних умовах реформу­вання правових конструкцій вини­кає потреба уніфікації поняття права користування чужою земель­ною ділянкою для сільськогосподар­ських потреб. У статті досліджено поняття та характерні ознаки емфітевзису, проаналізовані пере­думови та підстави виникнення такого речового права за цивіль­ним законодавством України, оха­рактеризовано право користу­вання чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з точки зору при­належності його до речових прав на чуже майно. Автор аналізує характерні риси договору про емфі- тевзис, істотні умови для його укладення, предметний та суб'єк­тний склад цього договору. Під­креслюється така дефініція, що правам землекористувача, визначе­ним у договорі емфітевзису, корес­пондуються обов'язки власника земельної ділянки. Уточнено ознаки способів захи­сту прав власника та користувача земельної ділянки, а саме: мета спо­собу захисту може полягати у зміні суб'єктивного права та суб'єктив­ного обов'язку суб'єктів; спрямо­ваність способу захисту зумовлена прямою залежністю між ускладнен­ням (неможливістю) задоволення інтересу однієї особи та юридично значущою поведінкою іншої особи, між якими наявний правовий зв'язок. З’ясовано, що підставою при­пинення договірних відносин емфі- тевзису може бути вилучення земельної ділянки з мотивів сус­пільної необхідності. При цьому визначальним є правовий режим земельної ділянки, яка є об'єктом емфітевзисних відносин. Відмова від договору або його розірвання можлива в односторонньому порядку у випадках, встановлених законом або договором. Припи­нення договірних відносин можна розглядати також як спосіб захи­сту у разі невиконання або нена­лежного виконання контрагентом своїх договірних обов'язків. Припи­нення емфітевзису зумовлене розі­рванням або відмовою від договору як підстави виникнення стосунків між власником земельної ділянки та користувачем.

Статтю присвячено дослідженню підстав припинення правовідносин за договором про емфітевзис та захисту прав емфітевта. У статті аналізуються характерні риси вказаного договору та характеризуються істотні умови цього договору. Доведено, що договір повинен містити перелік обов’язків землевласника та землекористувача, визначений законодавством. Так, відповідно до вимог цивільного законодавства землекористувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. Власник земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав. Зміст договору емфітевзису є підставою для застосування речових способів захисту щодо третіх осіб, які порушують права титульного землекористувача, і речово-зобов’язальних способів захисту щодо самого власника земельної ділянки. Припинення договору емфітевзису здійснюється у випадках, передбачених законом або договором. Хоча відносини емфітевзису є речовими, проте до відносин, що виникають на підставі договору, застосовуються окремі положення договірного права з урахуванням особливостей речового права. З’ясовано, що перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою не є вичерпним, оскільки припинення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) можливе за рішенням суду в інших випадках, установлених законом (до прикладу, конфіскація земельної ділянки, визнання недійсним або розірвання договору, використання землі не за цільовим призначенням тощо). Сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення норм Цивільного кодексу України, які регулюють право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У статті досліджено особливості правового регулювання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за договором емфітевзису. Обґрунтовано правомірність визнання емфітевзису нематеріальним активом, а, отже, об’єктом бухгалтерського обліку. Проаналізовано особливості ведення первинного обліку емфітевзису та встановлено, що для документального оформлення операцій надходження, введення в експлуатацію, припинення визнання емфітевзису спеціалізованих форм первинних документів не встановлено. Визначено основні облікові аспекти відображення земельних ділянок за договорами емфітевзису та розроблено шляхи їх вдосконалення. Запропоновано строк, на який передається земельна ділянка у користування згідно договору емфітевзису. Під час дослідження були використанні загальнонаукові методи – індукція, дедукція, синтез, аналіз, діалектичний, історичний, узагальнення, а також специфічні методи бухгалтерського обліку – документування, оцінка, бухгалтерські рахунки.

Дисертація містить комплексне дослідження меж і обмежень права власності. У роботі аналізуються загальні засади права власності, наукові підходи до понять меж та обмежень права власності, надаються їх визначення, сутність та особливості цих категорій, простежується їхній вплив на право власності, здійснення та захист власником правомочностей, запропоновано види меж та обмежень права власності. Значна увага приділяється з’ясуванню юридичної природи й особливостей окремих видів обмежень права власності, а саме: речових, договірних, корпоративних. На основі аналізу цих видів обмежень виявлено окремі недоліки чинного законодавства та сформульовано конкретні пропозиції щодо їх усунення.