Добірка наукової літератури з теми "Електронні петиції"

У статті розглянуто сутність і роль електронної демократії в сучасному світі в умовах зміни парадигми від електронної держави та електронного правління. Встановлено, що перше відноситься до міжор-ганізаційних і внутршшьо-організащйних відносин і характеризується такими поняттями як «електронний уряд» і «електронна адміністрація», а друге (електронне правління) характеризує відносини між громадянами, урядовими структурами, громадською думкою і обраними офіційними особами. Встановлено, що про електронну демократію можна говорити на локальному рівні (наприклад, муніципалітетів і місцевого самоврядування), національному та міжнародному рівнях (наприклад, програма Е-Європи 2005). Визначено три основні компоненти електронної демократії: електронне голосування, електронна участь та громадський контроль за допомогою ІКТ. Проаналізовано особливості кожного з них, а також світову практику їх застосування. Визначено, що умовою ефективності реалізації усіх компонентів електронної демократії є громадянська грамотність (сукупність здібностей, які дають можливість функціонувати в демократичному суспільстві, критично мислити, діяти обдумано в умовах плюралізму). З'ясовано основні ризики формування та реалізації, а також перспективи розвитку електронної демократії в сучасному світі. До останніх віднесені поступовий перехід на електронну взаємодію; розвиток громадських ініціатив та краудсорсінгових проектів, заснованих на активності громадян у соціальних мережах; шститущоналізація статусу електронного обігу («електронної петиції»); розширення можливостей для громадського контролю за діяльністю органів влади та управління. Обгрунтовано необхідність становлення основних компонентів е-демократії в Україні.

Стаття присвячена дослідженню особливостей законодавчого регулювання інституційного механізму електронних петицій в Україні як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади. Автор, констатуючи безсумнівну важливість електронних петицій як важливої складової Е-демократії, звертає увагу на ту обставину, що рівень законодавчого регулювання суспільних відносин, пов’язаних зі створенням, поданням та розглядом електронних петицій, а також статистичні показники розгляду наявних петицій, які подавалися на розгляд різноманітних суб’єктів публічної влади, свідчать про низьку ефективність існую чої законодавчої моделі цього інституту в Україні. Метою статті є виявлення основних факторів, які впливають на низьку ефективність електронних петицій як форми оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єктів публічної влади, а також формулювання пропозицій з удосконалення законодавчого регулювання та практики застосування цього прогресивного механізму Е-демократії в Україні. У результаті проведеного статистичного аналізу практики розгляду електронних петицій Президентом України автор виокремлює п’ять основних проблем, які, на його думку, знижують потенціал цього інституту, а саме: 1) високий пороговий бар’єр голосів громадян, необхідних для розгляду петиції уповноваженим органом; 2) невідповідний зміст електронної петицій; 3) необов’язковий характер електронної петиції, яка набрала необхідну кількість голосів на свою підтримку; 4) відсутність механізму захисту від розпорошення голосів, коли одночасно реєструється декілька однотипних петицій; 5) недружній інтерфейс сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій. Таким чином, у статті пропонується запровадити низку нововведень, спрямованих на удосконалення законодавчого регулювання та функціонування інституту електронних петицій. Серед таких заходів автор пропонує, наприклад, передбачити обов’язок громадян утримуватися від зловживання своїм правом на подання електронної петиції та, можливо, встановити право держави на стягнення з них витрат, пов’язаних із розглядом безпредметних петицій у судовому порядку. Одночасно з цим наголошується, що подібні заходи в жодному разі не мають обмежувати право громадян на подання обґрунтованих електронних петицій. Іншим нововведенням, яке пропонується у цій статті, є запровадження різноманітних механізмів, спрямованих на підвищення впливовості електронних петицій на владу, що полягатимуть у наданні зазначеним зверненням атрибутів та ознак імперативності. Також автором пропонується реалізувати низку заходів, спрямованих на удосконалення інструментарію сайтів, на яких здійснюється оприлюднення електронних петицій, що в сукупності має значно підвищити ефективність цієї форми впливу на суб’єктів публічної влади.

У статті визначено, що уряди всього світу використовують цифрові технології для інноваційного перетворен­ня способу своєї діяльності, обміну інформацією, прийняття рішень та надання послуг, а також для залучення та співпраці з людьми для вирішення політичних завдань, що становлять суспільний інтерес. Однак у багатьох країнах все ще бракує можливостей ефективно використовувати цифрові технології для надання доступних, надійних, швидких, персоналізованих, безпечних та інклюзивних послуг та розширення прав і можливостей людей за допомогою відкритих механізмів участі. Розвиток електронного уряду є першочерговим пріоритетом у політичних програмах, але увага була зосере­джена насамперед на цифровій трансформації уряду на національному рівні. Місцева електронна влада також заслуговує на увагу, оскільки міські та муніципальні адміністрації мають більш безпосередню взаємодію з жите­лями та відповідають за вирішення проблем, що впливають на повсякденне життя людей. Застосування платформ електронної участі продовжує поширюватися в більшості країн, існує тенденція до створення багатофункціональ­них платформ участі, таких як форуми щодо роздумів, консультації та/або електронні петиції щодо нової полі­тики, опитування громадської думки, система скарг, повідомлення про корупцію та генерація ідей та інновацій. У багатьох випадках використання електронної участі залишається низьким. Окрім причин, пов’язаних із доступом до технологій та цифровими навичками, відсутність розуміння мотивацій для участі в Інтернеті та неба­жання державних установ ділитися питаннями встановлення порядку денного і повноважень щодо прийняття рішень, схоже, відіграє важливу роль щодо обмеженого прогресу серед багатьох інших факторів. Під час здійснення електронного урядування важливо дотримуватись загально прийнятих засад та ідей публіч­ного адміністрування, але при цьому адаптувати їх під новітні реалії. Важливо забезпечити ефективне та якісне виконання суб’єктами публічного адміністрування покладених на них завдань, упровадження інформаційно-ко­мунікаційних технологій, що має базуватися на чіткій методиці впровадження елементів електронного уряду, крім того, має відбуватись постійне формування спільного інформаційного простору та захищеної інфраструкту­ри органів виконавчої влади тощо.

Стрімкий інформаційно-технічний розвиток суспільства значно змінив та удосконалив форми участі громадян: до звичних мітингів, демонстрацій, громадських зборів додалися інструмент електронних петицій, участь в електронних консультаціях та форумах. Інтернет розширив можливості політичної участі, нові комунікаційні технології дали змогу громадянам (громадським організаціям, ЗМІ, експертним групам) бути активними учасниками політичного життя, поглибити діалог між державною владою та суспільством. Електронна участь дозволяє досягти ширшої аудиторії за короткі проміжки часу; за допомогою нових технологій можна підтримувати та розвивати політичні комунікаційні канали; оперативно забезпечувати громадян надійною інформацією щодо політичних подій в державі, при цьому форма оприлюднення інформації є більш доступною та зрозумілою для пересічного громадянина. У статті розглянуто нові інструменти політичного залучення громадян до формування державної політики, канали електронної участі та їх мобілізаційний ефект.

Магістерська дисертація на здобуття ступеня магістра за спеціальністю 281 Публічне управління та адміністрування. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Кафедра теорії та практики управління. – Київ, 2018. – ст., іл., табл., список використаних джерел. Магістерська дисертація присвячена системному дослідженню налагодження електронної міжвідомчої взаємодії органів державної влади України з урахуванням зарубіжного досвіду. Досліджено наукові підходи до понять «електронне урядування», «електронний уряд», «електронна взаємодія», концептуальні засади запровадження електронного урядування в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду впровадження електронної міжвідомчої взаємодії між державними органами. Також проаналізовано досвід успішних практик запровадження електронного урядування і сучасний стан електронної взаємодії між державними органами в Україні, розроблені шляхи її вдосконалення.
Master's thesis for master's degree in specialty 281 Public administration and administration. – National Technical University of Ukraine «Kyiv Polytechnic Institute named after Igor Sikorsky», Department of theory and practice of management. – Kyiv, 2018. – p., lv., tables., List of used sources from the titles. The master's dissertation is devoted to the systematic study of the establishment of electronic interagency cooperation between state authorities of Ukraine taking into account foreign experience. The scientific approaches to the concepts of «e-government», «electronic government», «electronic interaction», conceptual principles of introduction of e-government in Ukraine are considered, taking into account foreign experience of implementation of electronic interagency interaction between state authorities. The thesis also includes the analysis of the experience of successful practices in the implementation of e-governance and the current state of electronic interaction between state authorities in Ukraine, also the authorial recommendations ways of its improvement were designed.
Магистерская диссертация на соискание степени магистра по специальности 281 Публичное управления и администрирования. - Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского», Кафедра теории и практики управления. - Киев, 2018. - ст., Ил., Табл., Список использованных источников. Магистерская диссертация посвящена системному исследованию налаживания электронного межведомственного взаимодействия органов государственной власти Украины с учетом зарубежного опыта. Исследованы научные подходы к понятиям «электронное правительство», «электронное правительство», «электронное взаимодействие», концептуальные основы внедрения электронного управления в Украине с учетом зарубежного опыта внедрения электронной межведомственного взаимодействия между государственными органами. Также проанализирован опыт успешных практик внедрения электронного управления и современное состояние электронного взаимодействия между государственными органами в Украине, разработаны пути ее совершенствования.

Сьогодні в Україні є постає завдання трансформування відносин між урядом та громадянами, урядом та бізнесом, а також підвищення загальної ефективності роботи уряду. На виконання цих завдань було прийнято ряд нормативно-правових актів: Закони України "Про адміністративні послуги", "Про інформацію", Розпорядження Кабміну України "Про схвалення Концепції розвитку електронного урядування в Україні", Постанова Кабміну України "Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи "Електронний Уряд" Накази Держкомзв'язку України "Про порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи "Електронний Уряд", "Про затвердження Порядку формування й користування інформаційним фондом Реєстру інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем органів виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління" та ін.