Добірка наукової літератури з теми "Експериментальний зразок"

В даний час для вирішення проблем енергозбереження проводяться роботи з дослідження та використання малопотужних розширювальних машин для утилізаційних турбогенераторів. Перспективним є створення турбоагрегатів на базі відносно тихохідних вихрових розширювальних машин, але робіт по їх експериментальним дослідженням відомо мало. У зв'язку з цим необхідно створення матеріально-технічної бази, що включає нові і модернізовані стенди, експериментальні модельні та натурні установки, об'єкти дослідження, виробниче та технологічне обладнання, обчислювальні і програмні комплекси. У статті представлені результати розробки і тестування елементів стенду досліджень турбогенераторів малої потужності для утилізації енергії стиснутих газів. Створено експериментальний стенд, на якому можна проводити дослідження і випробування розширювальних турбомашин і турбогенераторів на їх основі різного конструктивного виконання потужності до 15 кВт, а також демонструвати роботу турбогенератора потенційним замовникам продукції. Прилади та обладнання стенду дозволяють плавно змінювати електричне навантаження і отримувати необхідні параметри і характеристики розширювальних машин і турбогенераторів. У складі стенду створена інформаційно-вимірювальна система, яка забезпечує контроль стану обладнання; здійснює реєстрацію інформації і обробку даних вимірювань з представленням результатів в табличному і графічному вигляді; забезпечує надійне зберігання отриманої інформації тощо. Створено дослідний зразок енергозберігаючого турбогенератора на основі вихрової розширювальної машини. Конструкція турбогенератора дозволяє досліджувати вплив основних геометричних параметрів проточної частини на ефективність вихрової розширювальної турбомашини і генератора в цілому. Результати роботи будуть використані для дослідження розширювальних турбомашин і утилізаційних турбогенераторів на їх основі, що використовують енергію стиснутого газу.

У роботі обґрунтовано доцільність та ефективність удосконалення технології запі- канок на основі рибної ікри. Проаналізовано сучасний стан та перспективи розвитку рибної галузі. Визначено перспективні напрями переробки вітчизняної рибної сировини та розширення асортименту рибних продуктів. На основі літературних даних встановлено, що ікра прісноводних риб характеризу- ється невисокими органолептичними показниками, але збагачена біологічно цінними білками, ліпідами, вітамінами, макро- і мікроелементами. Теоретично обґрунтовано доцільність застосування рибної ікри для створення харчових продуктів із покращеними органолептичними показниками, підвищеною харчовою та біологічною цінністю. Експериментально підтверджено ефективність комбінування рибної ікри та рослинної сировини з метою формування кулінарних рибних продуктів високої харчової цінності. Шляхом експериментальних досліджень оптимізовано інгредієнтний склад та розроблено рецептури нових запіканок на основі ікри прісноводної риби (короп) та рослинної сировини (шпинат, гарбуз, шампіньйони, цибуля ріпчаста, ламінарія). Проведено фізико-хімічні та органолептичні дослі- дження показників якості готової продукції. На основі результатів досліджень встановлено відпо- відність показників вимогам стандарту. Так, вміст солі не перевищує норми – 2,5%, усі зразки мають щільну консистенцію. За органолептичними показниками найвищу балову оцінку отримав зразок № 2. За хімічним складом зразок № 2 має найвищі показники білка і жиру – 32,22% і 3,939% відповідно, вміст мінеральних речовин знаходиться в діапазоні 2,14–2,26%, найвищий вміст вологи в контроль- ному зразку – 72,7%, а найменший у зразку № 2 – 61,57%. Встановлено термін придатності – 48 годин в охолодженому вигляді або 3 місяці у замороженому вигляді (-18 оС) з моменту виготовлення. На під- ставі аналізу теоретичних та експериментальних досліджень удосконалено технологію виробництва ікряних запіканок на основі ікри прісноводної риби та рослинних компонентів.

У роботі обґрунтовано доцільність удосконалення технології мусів із креветок. На основі аналізу літературних джерел визначено пріоритетні напрями переробки рибної сировини та розширення асортименту рибних продуктів. Проведено аналіз наявних технологій мусових продуктів із гідробіонтів. Встановлено перспективність виготовлення мусів із риби та ракоподібних. Теоретично обґрунтовано доцільність застосування креветок для створення харчових продуктів із покращеними органолептичними показниками та підвищеною харчовою цінністю. Експериментально підтверджено ефективність комбінування ракоподібних із рибною, тваринною та рослинною сировиною. Розроблено рецептури нових мусів на основі м’яса креветок із додаванням вершкового сиру, вершків, оливкової олії, філе лосося, авокадо, яблук, спецій і прянощів. Проведено дослідження органолептичних, фізико-хімічних показників якості та харчової цінності готової продукції. На основі результатів дослідження встановлено відповідність показників вимогам стандарту. За органолептичними дослідженнями зразки з овочевим доповненням мають кращу органолептичну оцінку, ніж контрольний зразок, найвищий бал отримав зразок № 3. Фізико-хімічні дослідження підтвердили, що вміст солі в розроблених зразках не перевищує норму – 2,5%, усі муси мають відповідну консистенцію. За хімічним складом зразок № 2 має найвищий вміст білка – 18,7%, найвищий вміст жиру спостерігається в контрольному зразку (44%), а найменший – у зразку № 1 (61,57%). Результати досліджень хімічного складу свідчать про високу харчову цінність розроблених мусів. На підставі теоретичних та експериментальних досліджень розроблено технологічну схему виробництва мусів на основі креветок із використанням тваринних і рослинних компонентів. Основними технологічними операціями є попередня підготовка сировини, ретельне подрібнення суміші та фасування готового продукту.

У статті наведені основні матеріали та експериментальні зразки, що використовуються у дослідженнях. Наведено основні склади керамзитобетону на багатокомпонентному в'яжучому згідно проектної міцності для виготовлення експериментальної партії елементів та конструкцій. Отримано результати експериментальних досліджень несучої здатності, деформативності та тріщиностійкості згинальних елементів, стінових блоків в натуральну величину і фрагментів стінових панелей із керамзитобетону на багатокомпонентному в’яжучому.

На підставі аналізу з'ясовано, що наявні засоби та способи гасіння легкозаймистих рідин дають достатньо добрий результат тільки для невеликих розмірів горючих речовин. Для гасіння цих пожеж раніше запропоновано використовувати гель-формувальні вогнегасники та вогнезахисні композиції, які представляють собою двійкову систему, що складається з двох окремих і роздільно-одночасно поданих композицій. Вирішено питання ефективного застосування технології гасіння пожеж на резервуарах зберігання легкозаймистих горючих рідин з використанням гелеутворювальних вогнегасних і вогнезахисних сумішей, які потрібно подавати на заздалегідь нанесений негорючий плавучий шар гранульованого піноскла. Для вирішення проблеми позитивних плавучих шарів гелеподібних композицій пропонували використовувати гранульоване піностворне скло – негорючий, нелетучий матеріал, і як пристрій для подачі гранульованого піноскло запропоновано використовувати апарат викиду повітря, подачу гранул з піноскла через шлангові лінії до горіння. Визначено тактичні та технічні вимоги, запропоновано конструкцію викидного пристрою для постачання гранульованого пінопласту. Ґрунтуючись на відомих методиках розрахунку конструктивних параметрів струменевих апаратів, проведено теоретичний аналіз роботи ежекційного апарату для подачі гранульованого піноскла запропонованої конструкції, а також запропоновано методику розрахунку його конструктивно-технологічних параметрів, що дало змогу створити дослідно-експериментальний зразок.

Мета статті полягає в обґрунтуванні доцільності започаткування трасологічного дослідження слідів термічного оброблення на поліетиленових виробах та ідентифікування приладів, що їх залишили, як нового різновиду судової трасологічної експертизи. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням загальнологічних (загальнонаукових) та спеціальних методів пізнання. Діалектичним методом обрано об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано його мету та завдання; методом аналізу та узагальнення здійснено необхідні обґрунтування на основі теорії зварювання полімерних плівок; структурно-функціональним методом вивчено механізм утворення швів на плівкових матеріалах; експериментальним методом виготовлено експериментальні зразки слідів термічного оброблення; із застосуванням методу мікроскопічного дослідження вивчено сліди термічного оброблення на об’єктах дослідження та експериментальних зразках і їх структуру, за результатами якого встановлено збіжні окремі (ідентифікаційні) ознаки у слідах. Наукова новизна. Теоретично обґрунтовано, методологічно розроблено і в конкретному експертному провадженні експериментально апробовано новий різновид трасологічної експертизи. Висновки. Аргументовано на основі дослідження сучасних особливостей кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин у частині їх маскування і транспортування, аналізу основних положень теорії зварювання плівкових матеріалів, виготовлених із пластичних мас, і механізму утворення швів на них, а також реаліями сьогодення необхідність вдосконалення трасологічної експертизи. Доведено в результаті дослідження зразків слідів термічного оброблення на пакувальних матеріалах конкретного кримінального провадження та наданого на дослідження приладу, що впровадження в експертну практику нового різновиду трасологічних досліджень розширить можливості розкриття злочинів у частині ідентифікування пристроїв, які залишили сліди термічного оброблення, і підвищить потенціал однієї з основоположних галузей криміналістики – трасології. Узагальнено досвід проведення трасологічної експертизи в частині дослідження слідів термічного оброблення на поліетиленових виробах, визначення їх походження та ідентифікування конкретних пристроїв, що залишили ці сліди, а також висловлено пропозиції, що можуть стати основою відповідних методичних рекомендацій для судових експертів експертних установ і працівників правоохоронних органів.

Метою роботи є оцінювання комфортності текстильних матеріалів різного сировинного складу з використанням комплек сного підходу, який базується на поєднанні експериментальних досліджень показників комфортності та діагностиці впливу матеріалів на функціональний стан організму людини. Для досягнення поставленої мети використано експериментальні методи дослідження механічних і фізичних властивостей текстильних матеріалів, принципи порівняльного аналізу, статистичний метод обробки даних. Енерго-інформаційний вплив на організм людини визначався з використанням методу біорезонансної енерго-хвильової діагностики. Проведені у процесі роботи дослідження показали, що рівень комфортності текстильних матеріалів для одягу, визначений експериментальним шляхом, не завжди збігається з тим, як реагує людський організм на їх використання. Якщо найкращі значення показників комфортності були встановлені для лляних та шовкових тканин, то найбільш позитивно на організм впливають лляні та вовняні, а для шовкових є характерним високий рівень негативного впливу. Це ще раз підтверджує той факт, що комфортність є комплексним показником і може оцінюватися лише із врахуванням суб’єктивних відчуттів людини. Загалом найкращі результати були встановлені для зразка лляного матеріалу: для нього характерні високі значення показників комфортності в поєднанні з низьким рівнем негативного впливу та досить високим рівнем позитивного впливу. Запропонована методика оцінювання комфортності дає можливість враховувати реакцію організму на вплив тих чи інших видів текстильних матеріалів. Наукова новизна полягає в тому, що в даній роботі вперше використано комплексний підхід для оцінювання комфортності матеріалів, який включає поєднання об’єктивних та суб’єктивних методів. Практична значимість підтверджується рекомендаціями щодо конфекціювання текстильних матеріалів для виготовлення літнього одягу на основі їх комфортності.

Актуальним нині є збагачення продуктів харчування мінеральними сполуками, які здебільшого споживаються людством у недостатній кількості. Серед особливо дефіцитних виділяють органічні сполуки селену. Метою роботи було розробити технологію, дослідити властивості та показники якості йогурту із використанням біологічно активної добавки «Селен Альга Плюс». Біодобавка «Селен Альга Плюс» містить у своєму складі органічний селен, вітаміни Е, С, йод та топінамбур. На першому етапі експериментальних досліджень визначали вплив біодобавки на органолептичні показники дослідних зразків йогурту. Контролем служив класичний йогурт. Досліджували два способи внесення біодобавки: до пастеризації в нормалізовану суміш; після пастеризації перед заквашуванням. Контрольним зразком був класичний йогурт. У результаті експериментальних досліджень встановлено концентрацію біодобавки «Селен Альга Плюс» у кількості 0,6% від маси суміші до пастеризації або 0,4% після пастеризації, що відповідає 50% нормі споживання селену на добу за вживанні в їжу 200 г продукту. У зразках йогурту протягом зберігання на 1, 7, 14-ту доби досліджували органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники згідно ДСТУ 4343:2004 «Йогурти. Загальні технічні умови». Протягом 7 діб не було помічено погіршення органолептичних показників. Проте, в наступні доби зберігання спостерігали незначне виділення сироватки у всіх зразках йогурту, що впливає на споживчі властивості продукту. З аналізу отриманих показників титрованої кислотності йогурту з селеном під час зберігання випливає закономірність інгібуючого впливу біодобавки в концентрації 0,6 і 0,4%. Встановлено, що в контрольному зразку йогурту без селену, відбувалося поступове зростання молочнокислих мікроорганізмів упродовж 14-добового періоду зберігання. За вмістом патогенних мікроорганізмів впродовж зберігання зразки йогурту відповідали вимогам чинного ДСТУ.

Мета роботи. Виділення та ідентифікація продукту взаємодії дилтіазему гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим.Матеріали і методи. У дослідженні використано робочий стандартний зразок дилтіазему гідрохлориду, бромкрезоловий зелений (БКЗ), зразки готових лікарських форм вітчизняного та закордонного виробництва.Реагенти і розчинники: стандартний зразок дилтіазему гідрохлориду, бромкрезоловий зелений, ацетон.Аналітичне обладнання: спектрофотометр Bruker Alpha (Bruker Optik GmbH, Ettlingen, Germany) з використанням приставки (повного внутрішнього відбиття) ATR (пряме уведення речовини), спектрофотометр Specord 200 (Німеччина) (190–1100 нм).Результати й обговорення. Експериментально встановлено, що дилтіазем гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у середовищі ацетону з утворенням йонного асоціату. ІЧ-спектр йонного асоціату відповідає сумі поглинань вихідних сполук із деякими відмінностями, що підтверджують його утворення. У йонному асоціаті в області 3600–3400 см-1 смуги фенольних –ОН проявляються з меншою інтенсивністю, що можна пояснити перетворенням БКЗ у хінонну структуру. У продукті також відсутні поглинання в області 2370 см-1 (R3N+ Cl- в дилтіаземі гідрохлориді), що пояснюється утворенням йонного асоціату з БКЗ, а саме поглинання проявляється у вигляді уширеного сигналу в області 3200–2000 см-1.Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що дилтіазем гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у співвідношенні 1:1, виділено та встановлено будову продукту взаємодії дилтіазему гідрохлорид із бромкрезоловим зеленим. За допомогою ІЧ-спектроскопії підтверджено, що продуктом реакції є йонний асоціат.

In this work, a device was developed to assess the general state of human health based on biological feedback. This device consists of the following main components: information input/output unit, heart rate sensor, control unit based on microcontroller, LCD, flash memory, power supply

Лошманова E. O. Порівняння морфологічних ознак сортів декоративного соняшника після обробки насіння мутагенами : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 091 «Біологія» освітня програма «Генетика» / наук. керівник О. А. Бойка. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 77 с.
UA : Дана робота викладена на 77 сторінках друкованого тексту, містить 6 таблиці та 10 рисунків. Перелік посилань містить 65 джерел. Метою даної роботи було охарактеризувати рослини покоління М1 декоративних сортів соняшника отриманих шляхом хімічного мутагенезу. Об’єктом дослідження були рослини покоління М1 трьох декоративних сортів соняшника. Методи дослідження – хімічний мутагенез, лабораторні та польові методи вирощування рослин, вимірювання морфологічних показників, статистичні методи обробки даних. В результаті проведення дослідження було отримано мутантні рослини першого покоління, проведено виміри та описані отримані мутантні рослини. Всі рослини з насіння що проросло виявились фертильними та дали насіння наступного покоління, що буде вивчено в подальшому. Новизна роботи полягає у використанні саме цих хімічних мутагенів саме на цих сортах декоративного соняшника. Значущість цієї роботи полягає в тому, що досліджено вплив двох хімічних мутагенів (етилметансульфонат та диетилсульфід) на рослини трьох декоративних сортів соняшника: Сонячний гігант, Ведмедик та Вечірнє сонечко. Отримано мутантні рослини покоління М1 та насіння з них для подальшого дослідження впливу хімічних мутагенів. Теоретичне значення роботи полягає у розширенні знань щодо впливу хімічного мутагенезу на соняшник декоративний. Практичне значення полягає у отриманні рослин першого покоління М1 та насіння з них для подальших досліджень.
EN : This work is presented on 77 pages of printed text, contains 6 tables and 10 figures. The list of references contains 65 sources. The purpose of this work was to characterize plants of the generation M1 of decorative sunflower varieties obtained by chemical mutagenesis. The object of the study were plants of the generation M1 of three decorative sunflower varieties. Methods of research - chemical mutagenesis, laboratory and field methods of growing plants, measurement of morphological parameters, statistical methods of data processing. As a result of the study, mutant plants of the first generation were obtained, measurements were made and mutant plants were described. All sprouted seedlings turned out to be fertile and gave the seeds of the next generation, which will be further studied. The novelty of the work is to use these chemical mutagens precisely on these varieties of decorative sunflower. The significance of this work is that the effect of two chemical mutagens (ethylmethane sulphonate and diethyl sulfide) on the plants of three decorative sunflower varieties has been investigated: the Solar giant, Bear's Bear and Evening Sun. Mutant plants of the M1 generation and their seeds were obtained for further investigation of the influence of chemical mutagens. The theoretical value of the work is to expand knowledge about the influence of chemical mutagenesis on sunflower decorative. The practical significance is to obtain plants of the first generation M1 and seeds of them for further research.

У статті проаналізовано вітчизняний досвід використання технології доповненої реальності в освітньому просторі. Проведено огляд засобів віртуальної і доповненої реальності з метою вибору найбільш придатних для розробки курсу та прийнято рішення про доцільність спільного використання середовища Unity для візуального проектування, середовища програмування Visual Studio (чи подібного) та платформ віртуальної (Google VR чи подібного) та доповненої (Vuforia чи подібного) реальності. Розроблено факультатив «Розробка програмних засобів віртуальної та доповненої реальності», що складається з таких модулів: 1. Розробка засобів віртуальної реальності: віртуальна реальність та ігрові рушії; фізичні взаємодії та камера; 3D-інтерфейс користувача та позиціонування; 3D-взаємодія з користувачем; навігація та введення у віртуальній реальності. 2. Розробка засобів доповненої реальності: налаштування засобів доповненої реальності в Unity 3D; розробка проєкту з геопозиціонуванням; розробка навчальних матеріалів за допомогою Vuforia; розробка для перспективних пристроїв. Наведено завдання (за тижнями навчання) та зразки їх виконання. Визначено, що вивчення курсу сприяє розвитку компетентностей у проектуванні і використанні інноваційних засобів навчання. Наведено результати опитування учасників курсу для отримання зворотнього зв’язку про враження від навчання за курсом. З’ясовано, що найцікавішим респонденти вважають або процес розробки, або результат розробки, або практичне застосування додатків. 65 % визначили, що хотіли б і далі продовжувати поліпшувати свої знання про AR. Тільки 9 % опитаних не будуть використовувати отримані знання у професійній діяльності, 52 % думають, що будуть, 17 % планують, і 22 % вже використовують. Респонденти визначили напрямки вдосконалення курсу: зменшення самостійної роботи, збільшення аудиторних занять, деталізація методичних рекомендації та збільшення кількості практичних завдань, пов’язаних зі STEM-дисциплінами. Дослідження триває, продовжується впровадження розробленого курсу та експериментальна перевірка його ефективності.