Добірка наукової літератури з теми "Економічний розвиток підприємств"

Статтю присвячено методологічним аспектам оцінювання економічної доцільності інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, яка визначається високим рівнем їх окупності і потребує оп-тимізації інвестиційних потоків підприємства. Визначено, що загальними цілями розвитку персоналу є ство-рення умов для стимулювання розкриття потенціалу працівників і забезпечення високої вмотивованості щодо досягнення поставлених завдань. Показано, що особливістю сучасних підходів до розвитку персоналу є завдан-ня творчої імплементації у реальну комерційну практику існуючих та безперервної генерації нових знань. Зміни в економічних системах постіндустріального етапу ставлять до персоналу вимоги знання інноваційних техно-логій, здатності розробляти та впроваджувати нові проекти. Водночас соціальна позиція визначає місце працівника в системі управлінських відносин, залежить від його функціональних обов’язків і професійно-кваліфікаційної характеристики. Ефективне інвестування у соціально-економічний розвиток передбачає вит-рати на навчання, охорону здоров’я, виховання і підвищення лояльності працівників до підприємства. Однак кадрова політика більшості підприємств націлена виключно на зменшення витрат, а система мотивації зво-диться до процедури оплати праці. Оцінювання потреби в розвитку персоналу є підґрунтям виявлення причин-но-наслідкового зв’язку між запланованими навчальними програмами і набутим у результаті їх реалізації соціально-економічним ефектом, що дозволяє включати планування розвитку персоналу в загальну стратегію розвитку підприємства. Запропонований поетапний алгоритм аналізу дозволяє як точно і неупереджено врахувати загальну ефективність інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, так і об’єктивно оцінити кожну зі складових проекту на відповідність цілям розвитку підприємства і окремих працівників. По-дальші дослідження пропонується спрямувати на аналіз впливу окремих напрямків соціально-економічного розвитку на рівень забезпечення соціальної безпеки підприємства.

Анотація. Економічний розвиток підприємств у світі та в Україні 2020 року та на майбутнє дедалі більше залежатиме від урахування нових економічних ризиків, серед яких уже сьогодні доцільно виділити такі: кліматичні, епідеміологічні (передусім — коронавірусні), деглобалізаційні, протекціоністські, популістські, нерівність у доходах. На тлі коронавирусної пандемії і породженої нею економічної кризи найбільше постраждав сектор вітчизняного малого та середнього бізнесу, орієнтований на надання офлайн-послуг. Фактично попит на послуги індустрій громадського харчування, розваг, туризму, гостинності, а також beauty-індустрії і непродовольчого ритейлу в умовах карантину впав у рази. При цьому необхідність платити заробітну плату, податки, соціальні внески, орендні платежі, кредити банкам і контрагентам за постачання та інші послуги зберіглася. Водночас усі види бізнесів, які не встигли перейти на надання товарів і послуг в онлайн-форматі або дотримуються бізнес-моделей, пов’язаних виключно з наданням персональних офлайн-послуг, схильні до ризику банкрутства в майбутньому. Наслідком карантину стане економічна криза, а значить і скорочення купівельної спроможності, зміна споживчої поведінки. Загалом, відбулося порушення традиційної сезонності продажів, змінюються тенденції внаслідок падіння доходів споживача. Водночас прискореного розвитку дістають цифрові послуги: електронна комерція, платіжні системи та послуги замовлення і доставки он-лайн. Також серед інших економічних ризиків у діяльності підприємств особливої уваги набуває необхідність визначення та оцінка фінансово-кліматичних ризиків, які виникають унаслідок обмежень, що накладаються міжнародними організаціями та окремими країнами на бізнес. Відповідно, підприємства, які здійснюють кліматично небезпечну діяльність, повинні розраховувати свої фінансові втрати на перспективу, якщо вони будуть продовжувати подібний бізнес. Проблемою є й той факт, що поки фінансово-кліматичні ризики та інші нові економічні ризики достатньо не вивчені та не систематизовані, а також не досліджено їхній вплив на фінансовий стан підприємств як у світі, так і в Україні. Ключові слова: нові економічні ризики, підприємство, деглобалізація, протекціонізм, економічний популізм, економічна нерівність, Україна. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл. 14.

В статті досліджено процеси стратегічного управління розвитком підприємства з акцентуванням уваги дослідників на застосуванні функцій менеджменту у проектуванні етапів забезпечення ефективності змін та розкритті ролі конкурентоспроможності підприємства в досягненні поставлених цілей. Метою дослідження є удосконалення теоретикометодичних основ стратегічного управління розвитком підприємства. Методичний інструментарій, що використовувався під час підготовки статті, включає методи ретроспективного аналізу, систематизації й класифікації, графічного представленні результатів. Основними науковими результатами є авторське узагальнення видів розвитку економічних систем, що на відміну від існуючих здійснено відповідно до трактувань поняття «економічний розвиток»; уточнено поняття «стратегічне управління розвитком підприємства»; запропоновано власне бачення процесу стратегічного управління розвитком при нарощуванні ефективності шляхом застосування функціонального підходу та з урахуванням особливостей діяльності авіаційних підприємств промислової галузі.

Розглянуто основні засади формування принципів та методів управління інноваційним розвитком підприємств України на стадії науково-технічної підготовки виробництва. Доведено, що провідні підприємства інвестують у необоротні активи для подальшого вдосконалення інноваційного рівня свого виробництва. Розкрито реалії інноваційної діяльності сучасних підприємств та виокремлено її основні проблеми і принципи функціонування, які полягають у створенні умов для збереження, піднесення і використання науково-технічного та інноваційного потенціалу, забезпечення підприємництвом розвитку науково-виробничої сфери тощо. Визначено перспективи інноваційної діяльності шляхом реалізації інноваційних проектів суб’єктів господарювання різних форм власності. В статті розглянуті проблемні питання впливу системних внутрішніх та зовнішніх факторів на інноваційний розвиток підприємства і управління сучасними організаціями на засадах інноваційного підходу в умовах ринкової економіки. Запропоновані деякі рекомендації щодо впровадження комплексного механізму стимулювання інноваційного розвитку з урахуванням дії загальнонаукових діалектичних закономірностей еволюційного розвитку. Розвиток сучасного підприємства – це процес систематичних динамічних перетворень, трансформацій його підсистем в межах встановлених підприємством стратегічних цілей для забезпечення сталого інноваційного розвитку. Тому нагальною проблемою інноваційного розвитку є раціоналізація та інтеграція всіх процесів в системі управління підприємством. Проаналізовано множиною багаторівневих цілей об’єктів і суб’єктів управління, які повинні мати високий рівень узгодженості, а з іншого, – складністю їх гармонізації. Визначено сучасні умови ведення інноваційної діяльності ставлять перед її ініціаторами завдання організації безперервного процесу нарощування конкурентних переваг у всіх напрямках ресурсного забезпечення впровадження нововведень. Їх головним джерелом на сьогодні є так звані нематеріальні активи і, перш за все, людські ресурси, професіоналізм і знання, як упорядкована специфічна сфера, яка націлена на вирішення певних завдань впровадження інновацій. Встановлено, що людські ресурси, професіоналізм, знання стають першочерговим ресурсом, який є важливою вартістю підприємств та забезпечує їх економічний розвиток.

У статті узагальнено наукові діалектичні поняття економічного розвитку підприємств, які передбачають реорганізацію та переорієнтацію соціально-економічної системи. Відображено взаємозалежності структурних складових частин економічного розвитку підприємства. Аналізуючи масштабність сучасних структурних зрушень в економіці України, ми навели класифікацію видів розвитку суб’єктів господарювання на основі змістових критеріїв. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних методів прийняття управлінських рішень, спрямованих на конкретизацію пріоритетів, нарощування ресурсного забезпечення та розроблення дієвих стратегій розвитку. Доведено, що організаційно-економічними важелями збалансованого стабільного розвитку вітчизняних підприємств є впровадження конкурентоздатних високотехнологічних інноваційних процесів виробництва за умов інтеграційних зусиль організацій та підприємств зовнішнього й внутрішнього середовища.

Review to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises» Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств. Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії. У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації. У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів. У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу. У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів. Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.

У статті через синтез таких понять, як корпоративна соціальна відповідальність, стратегічний розвиток підприємств АПК, соціальні заходи визначено сутність поняття «соціально-економічний проект», який запропоновано розглядати як науково обґрунтовану модель вирішення соціальної проблеми, з отриманням доданої вартості. Також з’ясовано, що синхронність зрушень соціального розвитку може бути досягнута на основі науково обґрунтованих і виважених соціально-економічних програм з підтримки розвитку корпоративної культури, соціальних проектів, адаптованих до реалій євроінтеграційних процесів української економіки, а також опрацювання відповідної системи збалансованих показників стратегічного розвитку підприємств АПК.

Стаття відображає результати дослідження в сфері стратегічного забезпечення економічної безпеки для сучасного виробничого підприємства. У статті підкреслено, що як інтенсивний розвиток суспільства, так і результативне функціонування сучасних підприємств грунтується на економічній безпеці. Тому виділені фактори, що впливають на економічну безпеку підприємств України.Також показані ризики і загрози на рівні національної безпеки, що впливають на довгостроковий розвиток країни. Відзначено, що недостатнім є рівень державного регулювання всіх напрямків національної економіки. Уточнено, що сучасне підприємство діє в умовах дуже жорсткої конкуренції, що змушує його упереджувати можливі внутрішні та зовнішні загрози. Показано, що прогнозування описаних кризових явищ і визначення актуальних шляхів виходу із загрозливої ​​обстановки, а також способів щодо підвищення реального рівня сучасної економічної безпеки виробничих підприємств стає найважливішим завданням в сучасних умовах господарювання.У статті наголошується, що комплексна система стратегічного забезпечення стабільної економічної безпеки являє собою певну сукупність методів, засобів і заходів, спрямованих на здійснення якісного захисту інтересів кожного господарюючого суб'єкта від можливих загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, які могли б призвести до економічних втрат. Принцип комплексності передбачає, що при побудові системи безпеки слід враховувати всі потенційні можливі загрози, при цьому всі застосовувані засоби захисту повинні бути взаємопов'язані. Метою системи економічної безпеки має стати стратегічне забезпечення сталого функціонування і системного розвитку виробничого підприємства на основі обгрунтованого і перевіреного комплексу всіх заходів. Об'єктом системи стратегічного забезпечення економічної безпеки сучасного виробничого підприємства в поточному і перспективному періодах виступає його стабільне економічне становище.Акцентовано увагу, що при побудові стратегії забезпечення економічної безпеки необхідно постійно враховувати всі можливі фактори, так як на кожному окремому підприємстві, дана система індивідуальна. З метою протидії загрозам економічної безпеки сучасного виробничого підприємства та забезпечення стабільного його функціонування, необхідно не тільки створити систему комплексного захисту, а й забезпечити її стратегічне раціональне функціонування.

Стаття спрямована на дослідження ролі трудових чинників як важливих складових забезпечення інтелектуального капіталу вітчизняних машинобудівних підприємств у регіональному розрізі, визначено проблеми та шляхи вирішення даної проблеми. В умовах сучасної інформаційної економіки однією з наймогутніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людини. Від обсягу накопичених суспільством знань та ефективності використання інтелектуальних ресурсів нації залежать ефективність економіки, науково-технічний рівень виробництва, соціально-економічний прогрес. Загальна тенденція розвитку інноваційних економік, що знаходяться під впливом інформаційної революції, характеризується новим співвідношенням між людським і фізичним капіталом, за яким людський капітал стає пріоритетом в економічному розвитку. Такий елемент інтелектуального капіталу, як людський капітал, може стати конкурентною перевагою країни у цілому, відповідно впливаючи і на окремі підприємства. Особливу роль відіграє людський капітал, впливаючи на розвиток інновацій (поряд з технологіями та капіталом). Розвиток людського капіталу відбувається через адекватне навчання, тренінги, мотивацію у школах, університетах, компаніях, суспільстві, державі. Отже, розвиток інтелектуального капіталу на машинобудівних підприємствах спроможний підвищити їх конкурентоспроможність, дозволяючи знаходити нові можливості для завоювання ринку. Посилення ролі інтелектуальних ресурсів у розвитку конкурентоспроможності підприємств машинобудування в економіці знань привело до того, що змінилися умови та способи створення доданої вартості: знання, навички людських ресурсів (людський капітал), організаційні та управлінські здібності підприємства, його компетенції (структурний капітал) перетворилися в основні фактори створення нової вартості та фактично синтезували появу інтелектуального капіталу, який можна трактувати як ключовий елемент конкурентоспроможності підприємства, тобто елемент, що формує потенційну конкурентоспроможність. Розкрито сутність поняття “інтелектуальний капітал”, дано авторське трактування поняття “інтелектуальний капітал машинобудівних підприємств”. Також розглянуто питання впливу трудових чинників на інтелектуальний капітал у машинобудівній галузі України. Визначено основні проблеми, які гальмують формування та розвиток інтелектуального капіталу в машинобудуванні України. Представлено рекомендації щодо ефективного розвитку машинобудівної галузі на засадах формування та розвитку інтелектуального капіталу. Рекомендовано галузеве партнерство, яке в інтелектуальній діяльності виражається у вертикальній або горизонтальній кооперації, при яких машинобудівні підприємства об’єднують свої зусилля для створення певного продукту для конкретної галузі досліджуваної промисловості.

У статті розглянуті теоретичні положення інноваційного розвитку підприємств із врахуванням світового досвіту. Визначено, що ефективне функціонування технополісів, міст високих технологій (HiTech City), технопарків, науково-технічних альянсів, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, спеціальних економічних зон, консалтингових фірм і компаній, а також консорціумів, концернів, кластерів, холдингів, фінансово-промислових груп та ін. допомагає вдосконалити галузеву структуру виробництва і прискорити соціально-економічний розвиток підприємств; активно впроваджувати у виробництво вітчизняні і зарубіжні науково-технічні розробки і винаходи з подальшою передачею результатів для широкого використання на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Сільське господарство в економіці країни виконує важливу роль: воно задовольняє запити населення у продуктах харчування, а галузей виробництва – у сировині, виготовляє різну продукцію для вивезення за кордон. Близько третини споживчих матеріальних благ населення – це продукти агропромислового комплексу. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/37030

Раціонально побудована система економічної безпеки підприємства дозволить досягти ефективних параметрів функціонування, зберегти виробничий і кадровий потенціали та сформувати передумови для стійкого розвитку підприємства. In article the main threats of economic safety of the enterprise are analyzed, their contents and nature of influence on its activity within definition of the directions of creation of system of ensuring economic safety of firm are revealed.

У дисертаційній роботі досліджено сутність і призначення системи управління і господарського механізму підприємств, зроблено порівняльний аналіз змісту фінансового й економічного механізмів, особливостей методичних підходів до їхньої побудови, а також їх взаємодія і взаємозв'язок. На цій основі запропоновано поняття «фінансово-економічний механізм підприємств» як нова економічна категорія, визначено його сутність і розроблено блок-схему структури побудови.
The dissertation investigates the essence and purpose of enterprises management system and economic mechanism as well as comparative analysis of financial and economic mechanisms, peculiarities of procedure approach to their creation and their interaction and association. On this basis such concept as “ enterprises financial and economic mechanism”, as a new economical category has been offered. Its essence has been defined and a block scheme of construction structure has been developed.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний авіаційний університет, Київ, 2010. Дисертацію присвячено теоретичним, методичним та практичним питанням забезпечення економічної ефективності сталого розвитку авіатранспортних підприємств в даний час і на перспективу. В цьому дослідженні визначено поняття “ефективність сталого розвитку авіапідприємства” та сформульовано основні її ознаки, удосконалено поняття “гнучкість підприємства”. Автором розроблено та запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення сталого розвитку авіакомпанії та сформульовано основні вимоги до його функціонування. Визначено напрями та особливості впровадження механізму забезпечення сталого розвитку в діяльність авіакомпаній України, на основі чого запропоновано модель забезпечення зростання доходів авіакомпанії, яка спрямована на визначення обсягів доходів через забезпечення залучення пасажиропотоку як основної передумови подолання кризових явищ на авіапідприємстві із наступним його виходом із кризового стану. В результаті досліджень здійснено прогноз економічних показників діяльності ДАП “Західні авіалінії” до 2014 року.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Национальный авиационный университет, Киев, 2010. Диссертация посвящена теоретическим, методическим и практическим вопросам обеспечения экономической эффективности устойчивого развития авиатранспортных предприятий в данное время и на перспективу. На основании осуществленного анализа определена сущность эффективности и устойчивого развития, предложено определять понятие “эффективность устойчивого развития авиапредприятия” как уровень фактического достижения результата при условии закономерных, последовательных, постоянных и положительных изменений явлений, процессов и состояний вследствие их стабильного прогрессивного следования в динамике; также сформулировано основные признаки эффективности устойчивого развития. Введение данного понятия позволит оценивать степень достижения такого явления, как устойчивое развитие. Эффективность устойчивого развития свидетельствует, насколько стабильным есть развитие, насколько большие перепады экстремумов основных финансовых показателей, характеризующих устойчивое развитие. Проведено исследования факторов и резервов обеспечения эффективности устойчивого развития авиапредприятия. Предложено использование комплексного, системного подхода к оцениванию экономической эффективности производства. Усовершенствовано определение понятия “гибкость предприятия” как способность предприятия получать необходимый результат при условии быстрой и адекватной реакции его производства на изменения в окружающей среде (социально-политическую обстановку, колебание и изменение соотношения на рынке спроса и предложения, степень конкуренции и т. д.), использование которого даст возможность системе управления авиапредприятием не просто использовать приемы и подходы, обеспечивающие выживание и развитие предприятия в современных условиях, которые характеризуются неопределенностью и высокой скоростью изменений во внешней среде, а и стараться быстрее и адекватно реагировать на эти изменения. Таким образом достигается бесперебойное предоставление авиауслуг в долгосрочном периоде, которое является основным условием обеспечения эффективности устойчивого развития авиакомпании. В работе приобрели дальнейшее развитие направления обеспечения финансовой стабилизации, роста производственных показателей и комплексного развития авиакомпании, которые предусматривают внедрение на авиапредприятии концепции управления с использованием методов планирования и бюджетирования в условиях рыночных отношений, а также внедрение беспрерывного антикризисного управления, направленного сначала на выход предприятия из кризиса, а в дальнейшем на предотвращение вхождения в него. Автором разработан и предложен организационно-экономический механизм обеспечения устойчивого развития авиакомпании и сформулированы основные требования к его функционированию. Определены направления и особенности внедрения механизма обеспечения устойчивого развития в деятельность авиакомпаний Украины, на основе чего предложена модель обеспечения роста доходов авиакомпании, которая направлена на определение объемов доходов через обеспечение привлечения пассажиропотока как основной предпосылки преодоления кризисных явлений на авиапредприятии с последующим его выходом из кризисного состояния. Определены направления и особенности внедрения механизма обеспечения устойчивого развития в деятельность авиакомпаний Украины. Таким образом, предложена модель обеспечения роста доходов авиакомпании, которая направлена на определение объемов доходов через обеспечение привлечения пассажиропотока как основной предпосылки преодоления кризисных явлений на авиапредприятии из последующим его выходом из кризисного состояния. В результате исследований осуществлен прогноз экономических показателей деятельности ГАП “Западные авиалинии” до 2014 года.
The thesis on competing a scientific degree of a Candidate of Economic Sciences in speciality 08.00.04 – Economics and Enterprise Management (by the types of economic activity). – National Aviation University, Kyiv, 2010. The dissertation research is devoted to the theoretical, methodological and practical issues of providing economic efficiency of air-transport enterprises constant development at present and future. The present research suggests the definition of the notion “efficiency of air-transport enterprises constant development” and formulates its main features; it also improves the notion of “enterprise flexibility”. The author elaborated and suggested the organizational-and-economic mechanism of providing the constant development of an airline and formulated main requirements to its functioning. The trends and peculiarities of the constant development mechanism implementation into the activity of airlines in Ukraine are defined, on the basis of which the model of providing the airlines’ income increase is propounded, which is directed at defining the revenue volume via providing the attraction of passenger traffic as the main precondition of overcoming crisis developments at airlines, followed by the further recovery from recession. The outcomes of the research made it possible to effectuate the forecast of economic indices of the State Aviation Enterprise “Western airlines” activity till 2014.

В сьогоднішніх умовах все більшої актуальності набуває проблема формування ефективного механізму залучення іноземних інвестицій, який би відповідав існуючим реаліям. Адже, для подальшого розвитку промислових підприємств Україні необхідні фінансові ресурси, які могли б принести нові технології та сучасні методи управління, а також сприяти розвитку вітчизняних інвестицій. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36963

Стратегічне управління розглянуто крізь призму умов ефективного функціонування підприємств за ринкових умов та кола визначених імперативів, для чого проаналізовано трактування цього терміна в науковій літературі та зауважено на основних проблемах сьогодення щодо даної теорії. Зауважено на важливість одного з інструментів зв’язку між урядом і установою, яка реалізує права власника, – стратегічного плану. У розвиток даного тезису акцентовано на необхідності розроблення корпоративної стратегії, яка визначає загальний напрям розвитку підприємства та бізнес-стратегії. Оскільки формування стратегії державного підприємства базується на стратегії власності держави, із метою підвищення дієвості та співвідношення процесу стратегічного управління економічним розвитком державних підприємств за умов кризових явищ запропоновано складати Карту програми стратегії управління, яка дає змогу враховувати ключові складники стратегії, що визначають результативність стратегічного плану. Рекомендовано акцентувати увагу на концептуальному складнику підходу до стратегічного управління, який передбачає, зокрема, побудову функціональних стратегій залежно від виду державних підприємств. Стратегічне управління посилює встановлення балансу між централізованою та децентралізованою системами управління державним підприємством за умов розроблення комунікаційної інфраструктури для їх ефективної взаємодії по вертикалі й горизонталі управління.