Добірка наукової літератури з теми "Економічна сталість"

Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.

Проаналізовано особливості розвитку підприємництва в умовах завершення адміністративно-територіальної та земельної реформ. Продемонстровано, що підприємництво є необхідною умовою економічного розвитку територіальних громад, які утворилися в результаті проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті ринкового реформування національної економіки, яке передбачає реалізацію державної політики, формуючи новий формат взаємовідносин між публічною владою і бізнесом, урегульовує економічні процеси у приватному секторі економіки, прискорює економічне зростання, підвищує якість надання державних послуг. Виявлено пріоритетні напрями вдосконалення цього процесу. Хоча адміністративно-територіальна реформа в Україні перебуває на завершальній стадії, зроблено висновок про її неефективність, що призводить до низької ефективності функціонування і розвитку бізнес-середовища та підприємництва малого і середнього бізнесу, які є основними джерелами наповнення місцевих бюджетів на основі чинної податкової системи. Було зазначено, що розвиток підприємництва в Україні повинен мати свою стратегію впровадження, яка може визначати головні аспекти, розкривати актуальну проблематику і надавати варіанти рішень цих гострих питань. Ключовими положеннями подібної стратегії стануть: інституціональне бізнес-середовище, покращення якості дорадництва, налагодження комунікаційних каналів та тісних взаємовідносин між місцевою владою і населенням, удосконалення механізмів розвитку кооперації та кластерів, розроблення рекомендаційних бізнес-пакетів для потенційних підприємців, проведення аналізу ресурсного потенціалу сільської території, розроблення інструментів державної підтримки малого і середнього бізнесу, формування доступних і відкритих геоінформаційних систем з розвитку підприємництва, удосконалення моделей державно-приватного партнерства для розвитку територій громад, організація дистанційного навчання зацікавлених жителів для ефективного ведення власної справи з урахуванням змін клімату, стимулювання місцевих органів влади до нарощування власного бюджетного потенціалу, прозорість і доступність до інформації з упровадження окремих видів підприємницької діяльності на території громади, розкриття ресурсного забезпечення та інвестиційної привабливості території

Мета статті — аналіз сталої моди як предмета наукових досліджень у вітчизняній науковій літературі. Принципи сталості потребують наукового обґрунтування їхнього зв’язку з виробництвом та експлуатацією одягу. Методологія та підходи. На першому етапі дослідження проаналізовано вітчизняні джерела на тему сталості в моді за останні 10 років, на другому — синтезовано джерела за групами відповідно до галузей у контексті сталої моди. Наукова новизна. Вперше проаналізовано й систематизовано українські наукові джерела у контексті сталої моди за різними галузями, такими як дизайн, мистецтвознавство, екологія, технології й переробка, економіка, культурологія і право, виявлено основні напрями опублікованих досліджень. Висновки. Сталість у моді — міждисциплінарне питання, тому варто вивчати цю проблему в суміжних галузях, які безпосередньо впливають на моду та, відповідно, на процес проєктування, виробництва, естетику модних виробів, а також поведінку споживачів у контексті експлуатації та утилізації модних виробів. Сучасний стан виробництва та споживання модних товарів має негативні екологічні, економічні, правові, соціопсихологічні та етичні наслідки. Введення принципів сталості у виробництво та споживання модних товарів є одним із способів розв’язання проблем, зумовлених вище перерахованими наслідками. Означено невисвітлені питання як поле для подальших досліджень: інтеграція принципів сталості в дизайн, мистецтвознавство та естетику моди. Введення принципів сталості у моду актуалізує нове бачення проєктування одягу, а результати дослідження сприятимуть розробленню нових сталих інтегративних технологій дизайну.

Мета. Метою цього дослідження є розвиток теоретичних засад, обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. Результати. У статті поглиблено теоретико-методичні засади організації стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. З позицій інституціональної теорії розглянуто еволюцію концепції управління ланцюгами постачань, визначено вплив різних чинників на її розвиток та інтеграцію з концепцією сталого розвитку. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження управління сталістю ланцюгів постачань у рамках теорії мереж і теорії стейкхолдерів. На прикладі металургійного підприємства запропоновано систему індикаторів та визначено стратегічні орієнтири за трьома сценаріями сталого розвитку. Розроблено організаційно-економічний механізм управління сталістю ланцюгів постачань у гібридній формі, що передбачає поєднання децентралізованого розроблення стратегій сталого розвитку на окремих підприємствах і в організаціях, які входять до ланцюга постачання, та централізовану координацію і моніторинг реалізації стратегій з боку фокальної компанії на базі цифрової платформи. Розглянуто напрями, за якими можуть застосовуватися різні цифрові технології в управлінні сталістю ланцюгів постачань. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретико-методологічних і науково-практичних положень щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств шляхом упровадження організаційно-економічного механізму управління, який базується на мережевому підході та залученні широкого кола зацікавлених сторін до взаємного узгодження стратегічних рішень, розроблення відповідних стандартів щодо сталого розвитку, з організацією подальшого моніторингу досягнення цих стандартів, періодичного оцінювання рівня сталості розвитку підприємств та організацій, які входять до єдиного ланцюга постачання, і використанням можливостей, що надають сучасні цифрові технології. Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань. Результати дослідження використано Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, Торгово-промисловою палатою України. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах різних галузей промисловості для формування системи стратегічного управління сталим розвитком їх ланцюгів постачань.

У статті визначено особливості створення і функці-онування слідчо-оперативних груп під час розслідуван-ня економічних злочинів, як організаційно-правової форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділа-ми. Зазначається, що на практиці слідчо-оперативна група є оптимальною організаційною формою розсліду-вання тяжких та особливо тяжких злочинів, яка забез-печує органічне поєднання процесуальних та оператив-но-розшукових методів у збиранні доказів. Звертається увага на недоліки організації розслідування злочинів слідчо-оперативною групою, які пов’язані з дотриман-ням принципу безпосередності в дослідженні доказів, та наголошується, що для уникнення подібної ситуації потрібне належне взаємне інформування про хід розслі-дування, що здійснюється всіма членами групи, зокре-ма, щодо прийнятих процесуальних рішень, протоко-лів слідчих дій, наявності ключових доказів тощо. Сформульовано та розкрито керівні вимоги (принципи) щодо створення слідчо-оперативних груп: своєчасність створення; компетентність створення; залучення пра-цівників різних підрозділів; тимчасовий характер ді-яльності; звільнення членів слідчо-оперативних груп від виконання поточних службових обов’язків; пріо-ритет процесуального керівництва; спільність мети і завдань; сталість (стабільність) складу групи. Акценто-вано на їх значущості для результатів вирішення так-тичних завдань досудового розслідування. Обґрунто-вано необхідність внесення доповнень до КПК України щодо визначення організаційно-правової форми взає-модії слідчих та оперативних підрозділів із розмежу-ванням компетенції за характером використовуваних засобів вирішення спільних завдань. Наголошується, що суттєвою помилкою є те, що оперативні підрозділи не розглядаються належним чином як суб’єкти кримі-нального провадження. У цьому зв’язку підкреслено доцільність внесення в КПК України змін у положен-ня, що стосуються статусу оперативних підрозділів та їх співробітників.

У дослідженні доводиться необхідність реалізації внутрішнього контролю з метою оптимізації алеаторних наслідків діяльності суб’єктів господарювання. Пропонуються отримані в результаті компаративістичного підходу основні положення, метою яких є організація системи внутрішнього комплаєнс-контролю суб’єктів підприємницької діяльності на прикладі США та Великобританії. Наголошується на тому, що за останні роки доволі розповсюдженим явищем є увага, яка приділяється з боку суб’єктів господарювання, що відносяться до великого бізнесу, дотриманню процедур корпоративної етики та коплаєнсу. Останній не лише покликаний забезпечувати екстериторіальні вимоги до ведення бізнесу, а й покликаний забезпечити стабільність економічних зв’язків на міжнародному рівні, а також сталість економічного розвитку в національному вимірі та good statement конкретного суб’єкта господарювання. Зазначене підтверджується та має цілком конкретизовані статистичні дані про порушення загально визнаних у світовій практиці норм комлаєнс, що призвели до об’єктивно покладених санкцій на суб’єктів господарювання. Ці порушення абсорбувались невідповідністю різних комплаєнс-норм як об’єктивний ризик, що впливає на весь комплекс господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньо-господарських відносин. Усе це має бути об’єктом постійної уваги і жорсткого контролю з боку управлінської ланки як топ-менеджменту, так і відповідальних за окремі напрямки діяльності компанії. Пропонуються зміни до чинного законодавства України стосовно комплаєнс-заходів суб’єктів господарювання. Надається характеристика комплаєнсу та окремим аспектам комплаєнс-заходів як розповсюдженій формі внутрішнього контролю. Пропонується система «інформативно-превентивних» покажчиків для кореляційного аналізу застосування комплаєнс-контролю суб’єктів господарювання.

У статті визначено що, однією з важливих перешкод досягнення цілей сталого розвитку України є несистемність та нестабільність процесів планування. Доведено, що складність процесу державного управління сталим розвитком полягає у дуалістичності категорій «сталість (стійкість, стабільність») і «розвиток» в контексті одного часового простору. Розглянуто сутність дефініцій цих категорій і запропоновано використання категорій «сталий» і «безпечний» як синоніми. Визначено, що процес управління сталим розвитком, з однієї сторони, має бути спрямованим на забезпечення стійкого (безпечного) стану соціо-еколого-економічної системи а, з іншої – на удосконалення системи і перехід її в якісно новий стан. Зазначено, що однією з важливих функцій управління сталим розвитком є аналітична, що пов'язана з аналізом динаміки і прогнозуванням процесів розвитку. Обґрунтовано доцільність та науково-методологічні положення використання контрольних карт Шухарта в задачах аналізу динаміки сталого розвитку України. Визначено, що теорія контрольних карт Шухарта у значній мірі кореспондується з основними положеннями теорій сталого розвитку, хаосу і «Чорного лебідя». Зазначено, що з погляду цих теорій траєкторії розвитку соціально-економічних систем притаманні синтез впорядкованого (лінійного, керованого) та хаотичного (нелінійного, некерованого) процесів, широка амплітуда коливань прогресивної і регресивної динаміки. Доведено, що саме нестійкість траєкторії розвитку соціально-економічних систем робить їх надзвичайно чутливими до управління в умовах непрогнозованих флуктуацій (так званих «Чорних лебедів») та економічних криз. В контексті управління сталим розвитком, визначено, щоб протистояти «особливим» причинам («Чорним лебедям») необхідно державі розробляти і впроваджувати якісно нові механізми забезпечення економічної безпеки і відновлення потенціалу розвитку. Для досягнення цілей сталого розвитку необхідно найбільш правильно оцінювати ситуацію, в якій доводиться приймати управлінські рішення. Обґрунтовано доцільність використання комбінованої XmR-карти в задачах аналізу динаміки сталого розвитку та економічної безпеки України, зокрема для виявлення періодів «хаосу» і «порядку» (некерованого і керованого процесу управління). Наведено детальна інтерпретація результатів побудови XmR-карти динаміки сталого розвитку і економічної безпеки України за 1990-2019 роки.

Дисертаційну роботу присвячено обґрунтуванню і розробленню теоретикометодологічних і науково-методичних положень еколого-економічної організації системи сталого с.-г. землекористування із запровадженням комплексу обмежувальних нормативів. У дисертації визначені концептуальні засади формування просторово-часової моделі системи с.-г. землекористування та розроблено дорожньо-лагову карту формування усталеної структури системи с.-г. землекористування. Досліджено та поглиблено наукові засади визначення системи сталого с.-г. землекористування, розроблено науково-методологічне підґрунтя об’єктно-публічного сценарію структуризації системи с.-г. землекористування та запропоновано матрицю еколого-економічних регуляторів процесу землекористування. Визначено науково-методологічні засади концепції еколого-економічної організації системи с.-г. землекористування, запропоновано покрокову модель побудови обмежувального середовища як основи системи сталого землекористування. Обґрунтовано методологію визначення фактора екологічної потужності системи землекористування з урахуванням ефекту декаплінгу, запропоновано матрицю екологічних умов та економічних можливостей для груп адміністративних областей відповідно до тренду коливань фактора екологічної потужності. Поглиблено науково-методологічні засади визначення індексу цінності земель та визначені на його базі можливі сценарії розвитку системи с.-г. землекористування, визначено вплив принципу інформаційно-технологічного внеску на ринкову вартість с.-г. земель, обґрунтовано й емпірично перевірено науково-методичний підхід до оцінювання екологічних деструкцій в системі с.-г. землекористування. Практична реалізація наведених пропозицій дозволяє забезпечити довгострокове економічне зростання с.-г. виробництва за мінімально-прийнятного використання земельного ресурсу.
The dissertation is devoted to development and substantiation of theoreticalmethodological and scientific-methodological provisions ecological and economic organization of sustainable agricultural land use with the introduction of complex system-restrictive regulations, standards, rules and obligations to preserve productive farmland properties not only for the present but also for future generations. The dissertation for the first time develops and substantiates the concept of ecological and economic organization of the agricultural land use system as a mode of stable functioning of the system structure for the implementation of ecological and economic transformations that involve modification of the system structure and connections between its elements and parts. This approach makes it possible to identify the characteristics of passing transformational changes in the land use in the context of an organization structural construction, in the smallest way would be dependent on the factors of natural or anthropogenic, maintaining their attribute properties and remain suitable to withstand the environmental destruction taking place in the domestic and external environments. The conceptual expression "base fee" of the space-time model of the agricultural land use system was introduced on the topic of the work, as a graphical representation of the stochastic locations of the reference and end points of transformation events. At the same time, the applicant has identified five sectors of the "base fee" of the model: regressive, extensive, progressive, environmental and balanced, each of which was formed in accordance with the predicted consequences of transformational events that were to take place in the structure of the system. Examining the direction of transformations in the five sectors of the environmental-economic "baseline", it is realistic to predict both the interaction of economic and environmental determinants, and the possible consequences of possible transformational actions. The dominant transformation trajectories (legal, organizational, social, managerial, economic and ecological), which were implemented in the system of agricultural land use, are traced. The dissertation substantiates the judgment that organizational-legal and economic-ecological system transformations are related to each other and lead to structural transformation of the whole system in the context of its loss of the management framework and departure to a state different from the organized one. The term "organization" in this aspect is defined as the reconstruction or complete renewal of the relationships and connections between the elements of the system disorganized as a result of transformational transformations. At the same time, the dissertation revealed the diversity of vectors of economic and environmental development, which should be adjusted in the direction of the system of the indicated tasks. The dissertation stipulates the scientific and methodological principles of structuring the system of agricultural land use, which currently provides for the establishment of regulatory relations between land users for the formation of patterns of environmental and economic relations, which provides an opportunity to reorient unsystematic actions of land users to systemic behavioral patterns. The implementation of such proposals allows us to recognize the concept of ecological and economic organization of the system of sustainable agricultural land use as a process associated with the separation in one way or another set of standardized restrictions, in which each regulatory norm does not replace the content of others, transmits some information , performs a function aimed at reconciling public and subjective interests and regulating procedures or methods of productive agricultural land use. A structural and logical model of coordination of public and private interests in the use of agricultural lands, which provides a comprehensive approach to the coordination or combination of private interests, which are closely related to the use of productive properties of agricultural lands, and public interests due to natural fertility as a resource, which ensures the existence of human civilization. Theoretical-methodological and scientific-methodical provisions on approaches and directions in the field of coordination of economic-personal and ecological-social interests in the market of agricultural land are developed, as a result of which the work concludes that the state, as a leader of public opinion, has all necessary levers to invent a compromise of interests, using in a public trajectory organizational tools for the normalization of subjective claims in the market of agricultural land. The presented mechanism of social harmonization minimizes the interdependence of land market participants and their impact on meeting the vital needs of future generations both in a particular region and throughout Ukraine. The development of a road-lag map on the organization of the established structure of the system of agricultural land use under the conditions of ecological destruction of different orientation and content is argued, which helps to solve the problem of minimizing the negative anthropogenic impact on the productive properties of agricultural lands or reducing annual losses under the action of ecological transformations of different content and different orientation. Improved theoretical and methodological principles of bringing the principle of contribution to the procedure of assessing the current quality of agricultural land, which provide a stable relationship between the value of land or its part and the usefulness of such object for the owner or land user, and indicate the need , capital and managerial and entrepreneurial skills in solving the problem of forming a modern organization of agricultural land use, which would largely guarantee the preservation and restoration of quality properties of agricultural coal in the long run from the standpoint of providing the population and production of agricultural products. Received further development and substantiation of scientific and methodological approach to the construction of a consolidated matrix of linking environmental conditions and economic opportunities of agricultural lands, which involves the coordination of multilevel sets of basic environmental constraints and ensuring the productivity of agricultural lands, according to which long-term resource. It have been developed the scientific and methodical approach to determining the integral factor of environmental destruction, which taking into account the totality of current ecological indicators of agricultural land. It is the basis in determining the productive properties of cultivable land, the use of which allows to adjust the market value of farmland that is the product of specific factors which acquire the relative values of conformity to a set of restrictive rules. It is substantiated that the system factor of ecological capacity should be perceived as the ability of the system of agricultural land use, its constituent subsystems or individual elements to synthesize, identify, update, accumulate and multiply value (useful) properties, thus providing the necessary productivity for the constantly growing subjects or variously structured social formations. Indicators of the factor of ecological capacity take into account the state of agricultural lands on the balance of humus, nutrients and a set of chemical components. The set of these characteristics should include, on the one hand, indicators of economic orientation (for example, the average yield of cereals), and, on the other hand, indicators that give an idea of the current state of soils of productive agricultural land. Under this approach, the optimum should be set in the levels of land use with different agricultural groups of soils. The dissertation scientifically substantiates the definition of the value index of agricultural land as an indicator that reflects the actual level of sustainability in the functioning of the agricultural land use system and allows optimizing the structure of organizational coordination of production tactics and strategies of agricultural producers, scenarios for the development of the agricultural land use system. Scientifically grounded and theoretically confirmed the hypothesis concerning the organization structure of sustainable land use as a mode of sustainable operation of the system organization that ensures the formation of balanced and harmonized land relations ecological and economic orientation and is suitable to accept the transformation of the external and internal environments and rebuilt under their influence in a way to maintain the quality properties of agricultural lands involved in the agricultural production process for as long as possible.

The overall air transport sustainability provides for meeting the global demand for regular, efficient and economical air transport. A sustainable air transport system “should be affordable, should operate safely, securely, fairly and efficiently, and should offer choices of air services while supporting a competitive economy and balanced regional development». Training at the undergraduate, postgraduate, and doctoral students are encouraged to interact with their supervisors and professionals within the academic context and in a particular section
Загальна сталість повітряного транспорту забезпечує задоволення глобального попиту на регулярні, ефективні та економічні повітряні перевезення. Стала система повітряного транспорту «повинна бути доступною, безпечною, справедливою, ефективною з великим вибором повітряних перевезень за підтримки конкурентної економіки та збалансованого розвитку. Студенти бакалавріату, аспірантури та докторантури тісно співпрацюють з викладачами і професіоналами в теоретичній і практичній підготовці.
Общая устойчивость воздушного транспорта обеспечивает удовлетворение глобального спроса на регулярные, эффективные и экономичные воздушные перевозки. Устойчивая система воздушного транспорта "должна быть доступной, безопасной, эффективной, справедливой, предлагать широкий выбор воздушных перевозок при поддержке конкурентоспособной экономики и сбалансированного развития". Студенты бакалавриата, аспирантуры и докторантури тесно взаимодействуют с преподавателями и профессионалами в теоретической и практической подготовке