Добірка наукової літератури з теми "Екологічний вплив відходів"

Екосистеми гідросфери мають визначальне значення для функціонування міських техноекосис-тем. На їх екологічний стан найбільший вплив чинять виробничі процеси підприємств, особливо гір-ничодобувних, які використовують величезні обсяги ресурсів (енергії, матеріалів і води), а поверта-ють до навколишнього середовища масу відходів і забруднених стічних вод. Аналіз багаторічних спо-стережень показує, що найбільш поширеними забруднювачами річок басейну Дніпра є нітрити, азотамонійний, біогенні та органічні речовини, важкі метали, нафтопродукти і феноли. Концентрація їхсвідчить про порушення якісних нормативів води, які затверджені для промислово-господарськихкомплексів, водойм для розведення риб, а також культурно-побутового призначення в межах місь-ких техноекосистем. З метою не тільки подолання негативних наслідків, а й запобігання техноген-ного впливу, одним з головних завдань екологічно збалансованого природокористування повинно бутивизначення полікомпонентного впливу токсичних викидів і відходів на навколишнє середовище, особ-ливо на гідросферу. Представлено методологічні підходи до оцінки природно-техногенного впливу нагідросферу в межах міських техноекосистем. У цьому дослідженні пропонується оцінювати приро-дно-техногенний вплив на гідросферу шляхом визначення на мікроелементному рівні парного корелю-вання. Актуальність цієї проблеми обумовлена ще й тим, що в останні роки простежується тенде-нція вторинного забруднення природних вод унаслідок десорбції забруднювачів різної природи та хі-мічної структури у відповідних донних відкладеннях. Уперше були досліджені кореляційні взаємозв'я-зки між техногенними, біогенними та гідрологічними характеристиками водойм у межах міськихтехноекосистем; визначені коефіцієнти парної кореляції; виконана систематизація та визначеноосновні закономірності, які стосуються розподілу мікроелементів у семи групах, з урахуванням їхкількісного вмісту в планктоні. В результаті аналізу коефіцієнтів парної кореляції між мікроелеме-нтами, що містяться у планктоні, була складена класифікація небезпеки цих мікроелементів щодоперенесення їх в харчовому ланцюзі «Планктон/Риба/Людина».

Одним із найважливіших завдань організації міжрегіональних взаємодій у сфері поводження з ві-дходами є скорочення площі забруднених земель, утворення яких обумовлене функціонуванням цієї сфери. Нині через розвиток ринкових відносин особливого значення набувають питання, пов’язані з функціонуванням ринку земельних ділянок. Тому на сьогодні досить актуальним є виявлення чинників, їхніх взаємозв’язків і залежностей, що мають вагомий вплив на вартісні характеристики земельних ресурсів цілих районів або значних їхніх частин. Оцінка рівня екологічної небезпеки звалища проведе-на за допомогою еколого-аудиторської оцінки. Розрахунок розсіювання шкідливих речовин проводили за методикою ОНД-86 на базі програмного забезпечення ЕОЛ 2000. У дослідженні розроблені мето-дичні підходи до створення програми реабілітації забруднених твердими відходами земель, реаліза-ція якої, зважаючи на порівняно невеликі витрати дасть змогу не лише повернути природно-антропогенне середовище до стану, адекватного існуючій природно-соціальній ситуації в ареалі, але і суттєво поліпшити вартісні й інші економічні показники земель цілого району. Визначені чинники забезпечення якості життя населення міста і приміської зони, мінімізації витрат за умови захоро-нення міських відходів, зважаючи на екологічний фактор, та проведена оптимізація цих факторів на прикладі м. Полтави та приміської території. Проведені розрахунки мінімізації витрат на облаш-тування звалища ТВ, зважаючи на мінімізацію екологічного ризику для навколишнього середовища дадуть змогу встановити допустиме навантаження обсягу міських відходів на приміську зону з ура-хуванням рівності умов для населення. Обґрунтована необхідність введення комплексних (територі-альних) нормативів утворення відходів виробництва і споживання, лімітів на їхнє розміщення для території загалом, а також обґрунтована доцільність створення спеціалізованого фонду, що забез-печує залучення і раціональне використання засобів ресурсокористувачів для безпосереднього вико-нання комплексу реабілітаційних заходів

Найбільш екологічно доцільними рішеннями для управління переробкою твердих муніципальних відходів визнано мінімізацію та запобігання забрудненню довкілля. Міжнародна система переробки орієнтована на мінімізацію відходів за рахунок сортування та вторинного використання сировини, решта потрапляє на переробку й компостування, спалювання та складування залишків. В Україні проблема поводження з відходами залишається найактуальнішою у сфері екологічної безпеки. Фактично сотні тисяч тон муніципальних відходів сьогодні щорічно накопичуються звалищах та полігонах. Оскільки до 40% ТМВ відноситься до органічних відходів, що легко розкладаються (харчові відходи, відходи ринків, міських зелених господарств, муніципальної мережі харчування, каналізаційної системи, відходи домогосподарств), вилучення цієї частини відходів зі звалищ за рахунок компостування та перетворення відходу на вторинний матеріальний ресурс суттєво зменшить екологічне навантаження на фактично розміщенні та потенційно заплановані звалища. Аеробне компостування є однією з найкращих найбільш доступних технологій для інтегрованої системи управління відходами за рахунок мінімізації антропогенного впливу на довкілля, відповідності новітнім вітчизняним та зарубіжним розробкам, економічної та практичної прийнятності технології. Метою експериментального дослідження було вивчення можливості прискорення процесу компостування харчової складової твердих муніципальних відходів за рахунок внесення мікробіологічних добавок для впровадження в якості природоохоронної технології на звалищах. У статті представлено результати дослідження впливу мікробіологічної добавки на перебіг процесів компостування харчової складової твердих муніципальних відходів з метою його прискорення в мезофільному і термофільному температурних режимах з керованими параметрами. Для підвищення ефективності процесу компостування та порівняння особливостей перебігу процесів в якості інокуляту використовували ґрунт, в якості мікробіологічної добавки – екстракт з ґрунту. Показано, що мікробіологічний комплекс прискорює процес компостування харчової складової твердих побутових відходів в 3,3 рази за термофільного режиму і в 2,1 рази за мезофільних умов проведення процесу компостування, що свідчить про ефективність його використання в процесах переробки твердих муніципальних відходів з метою підвищення загального рівня екологічної безпеки.

У статті розглянуто питання оцінки стану екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Аналіз останніх досліджень показує, що екологічна безпека формується під дією екологічних, соціально-економічних та техногенних факторів. Оцінено біосфероцентричний складник екологічної безпеки селітебних територій Рівненської області. Оцінку біосфероцентричного складника екологічної безпеки проводили із використанням методики З.В. Герасимчук та А.О. Олексюк. Розрахунок цього складника екологічної безпеки рекомендується здійснювати за двома типами показників: дестимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над мінімальними негативно відображається на рівні екологічної безпеки, та стимуляторів, за якими перевищення фактичних даних над максимальними є сприятливими для екологічної безпеки регіону. У біосфероцентричному блоці проаналізуємо показники антропогенного впливу на природне середовище через формування скидів, викидів та відходів. Біосфероцентричний складник екологічної безпеки містить показники сумарних викидів забруднювальних речовин, щільності викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря, споживання свіжої води, частини забруднених зворотних вод у загальному обсязі скидання, утворення відходів І–ІІІ класів небезпеки у спеціально відведених місцях. Інтегрований показник екологічної безпеки біосфероцентричної складової Рівненської області оцінюється такими трьома станами, як екологічна небезпека (5 районів), екологічна загроза (9 районів) та екологічний ризик (2 райони). Проведено кластерний аналіз, у результаті якого встановлено групування показників біосфероцентричного складника у 3 субкластери. Установлено, що на селітебні території Рівненської області відбувається значне антропогенне навантаження на природне середовище. Це в майбутньому значно негативно вплине як на показники якості довкілля, так і на якість життя людини. З огляду на це, для забезпечення екологічної безпеки території необхідно формувати основні та допоміжні стратегії, які будуть залежати від стану екологічної безпеки та фінансових можливостей регіону.

Проведене дослідження життєвого циклу продукції підприємства ресторанного господарства на усіх етапах виробництва методом балансових схем дало змогу оцінити негативні впливи, які опосередкова-но здійснюються на кожному етапі видобутку сировини, приготування та реалізації готової продукції. Зокре-ма, потужний вплив чинять процеси видобутку сировини, при яких використовуються паливно-енергетичні та водні ресурси; відбувається забруднення атмосферного повітря пилом, НМЛОС, відп-рацьованими газами та продуктами згоряння палива; навантаження на літосферу пов’язано з виснаженням ґрунтового покриву, використанням мінеральних добрив, пестицидів, відчуженням земель та накопиченням відходів. Оцінивши життєвий цикл сировини, допоміжних матеріалів та технологічних процесів методом релевантних таблиць (матриць Леопольда), ми визначили, що істотного впливу на навколишнє середовище завдає вплив відходів виробництва, який оцінено у 385 балів та відноситься до значного впливу. Вплив сировини рослинного та тваринного походження і технологічні процеси пов’язані з їх збором та транспортуванням; робота гарячого цеху, миття посуду та функціонування автостоянки оцінюється з урахуванням повного життєвого циклу і є помірними. Вплив використання питної води, підготовки та миття сировини, функціону-вання холодного цеху та оформлення страв оцінюється як незначний. При аналізі впливів стадій життєвого циклу, інфраструктури та відходів підприємства визначено, що значний вплив на компоненти довкілля чинять відходи ресторанного підприємства. Помірними є впливи, пов’язані з вирощуванням сировини, реалізацією про-дукції, утилізацією, функціонуванням агропромислового комплексу, ресторану, автостоянки та котельні. Не-значний вплив на довкілля відбувається при споживанні продукції, проте слід відзначити, що при наданні пос-луг кейтерингу або їжі на виніс використовуються додаткові пакувальні матеріали, накопичення яких негати-вно впливає на ґрунтовий покрив, накопичуючись на звалищах та полігонах. При функціонуванні ресторану існує ймовірність виникнення ризикових аспектів, пов’язаних із розливами паливно-мастильних речовин, вибу-хами, пожежами та ризиком санітарно-епідеміологічної небезпеки. Ідентифікація екологічних аспектів рес-торанного господарства свідчить про те, що значного негативного впливу навколишньому природному середо-вищу завдають стічні води, витрати паливно-енергетичних ресурсів та відходи виробництва, зокрема харчові відходи. За результатами дослідження зроблено висновки та надано рекомендації щодо поліпшення рівня еко-логічної безпеки готельно-ресторанного підприємства.

У статті розкрито комплексний експертно-аналітичний підхід до оцінки екологічної небезпеки в процесі утворення твердих побутових відходів (ТПВ), який базується на застосуванні методу аналізу ієрархії (МАІ) Т. Сааті та дозволяє врахувати: критерії вкладу небезпечності відходів для кожного з природних середовищ, кількісні та якісні характеристики утворення відходів, умови їх накопичення із можливим збільшенням небезпечності при цьому, наявність процесів управління та контролю, типи об’єктів утворення ТПВ, та порівняти внески заходів підвищення екологічної безпеки на цих об’єктах. Розроблена ієрархічну структуру процесу утворення ТПВ також дозволяє наглядно-просторово зрозуміти зв’язки та взаємодію елементів між собою, де рівнями ієрархії є: «екологічна безпека процесу утворення ТПВ → складові довкілля, що зазнають впливу → фактори впливів → джерела утворення ТПВ → заходи з підвищення екологічної безпеки». Отримані значення узагальнених вагових коефіцієнтів та пріоритетів ієрархії дозволило по новому зрозуміти сутність формування небезпек в процесі утворення ТПВ, зокрема, внески наявних дієвого управління та контролю поводження з ТПВ та забезпечення безпечних умов накопичення ТПВ в порівнянні із кількісними та якісними характеристиками складу ТПВ. Важливим результатом є встановлення внеску в екологічну небезпеку поводження з ТПВ в процесі їх утворення типу джерел утворення, а саме, об’єктів масового скупчення людей, приватної житлової забудови, багатоповерхової житлової забудови та торгівельних підприємств. Серед оцінюваних заходів підвищення екологічної безпеки впливу на навколишнє природне середовище ТПВ в процесі їх утворення можливе через забезпечення виключно екологічно безпечної тари та пакувальних матеріалів, що за розрахунками склало 35,9% від загального впливу. Отримані результати з використанням комплексного експертно-аналітичного підходу шляхом застосування методу аналізу ієрархій Т.Сааті до оцінювання процесів та об’єктів поводження з ТПВ є перспективним методом для прийняття ефективних управлінських рішень та потребує подальшого застосування в нагальній галузі забезпечення екологічної безпеки поводження з ТПВ в Україні.

В сучасному світі, все більше користуються попитом готелі та ресторани. Це пов’язано з високою зайнятістю та активним життям сучасної людини. Вищезазначені заклади в процесі свого функціонування несуть безповоротний вплив на довкілля. Проведені дослідження відкривають повну картину проблем, пов’язаних з функціонуванням готельно-ресторанного комплексу, серед яких вплив на атмосферу, гідросферу та літосферу; споживання ресурсів; накопичення твердих побутових відходів та ризики. В ході досліджень оцінено фактори, які впливають та спричиняють додаткове навантаження на довкілля. Для досліджуваного готельно-ресторанного підприємства сформована екологічна політика, впровадження якої дозволить знизити негативний вплив підприємства завдяки формуванню організаційної, технічної та технологічної складової. Проаналізовано та оцінено за бальною шкалою вплив готельно-ресторанного комплексу на навколишнє середовище методом релевантних таблиць або Матриць Леопольда.. Розроблено реєстр екологічних аспектів готельно-ресторанного комплексу, а саме вхідні, вихідні та ризикові; визначено підрозділи та процеси, які наносять значний вплив довкіллю. За результатами дослідження зроблено висновки, що суттєвий негативний вплив на довкілля наносять стічні води підприємства, які забруднені синтетичними миючими засобами. Визначено, що основними забруднювачами, що потрапляють у навколишнє середовище в процесі функціонування готельно-ресторанного комплексу є фтор-, хлорорганічні сполуки. В роботі ідентифіковані екологічні аспекти підприємства та надані рекомендації щодо поліпшення рівня екологічної безпеки готельно-ресторанного підприємства. В ході досліджень, визначено, що готельно-ресторанне підприємство наносить на навколишнє середовище суттєвий негативний вплив.

Метою статті є розгляд теоретико-нормативних підходів до розуміння змістовно-просторового наповнення феноменології екологічних прав людини в контексті їх онтологічного й аксіологічного значення, об’єктивізації перспектви новелізації їх конституційного розуміння та модернізації, що детерміновані глобалізаційними факторами. Доводиться, що проблематика екологічних прав людини об’єктивується й активізується завдяки складним та суперечливим процесам протидії негативним тенденціям у зазначеній сфері, що можна визначити по відповідних напрямках, інтерпретуючи загрози, які виникли в охоронному та правоохоронному контекстах, а саме: а) завдання мінімізації, а за можливості нейтралізації негативного впливу на навколишнє природне середовище при здійсненні господарської діяльності, експлуатації природних ресурсів та їх вилучення для виробництва матеріальних благ; б) подолання відсутності або обмеженого використання ресурсозберігаючих технологій; в) посилення державного та міжнародного контролю (нагляду) ризиків можливих випадків екологічного лиха і катастроф техногенного характеру; г) підвищення ефективності економіко-соціальних механізмів запобігання та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій; ґ) формування на локальному, регіональному, державному та міжнародному рівнях системи екологічної безпеки як стану захищеності навколишнього середовища, населення, територій, господарських та інших об’єктів від різних загроз, які виникають внаслідок негативних змін компонентів навколишнього середовища в результаті антропогенного впливу, що повинно забезпечуватися комплексом правових, організаційних, фінансових, матеріальних та інформаційних заходів, призначених для прогнозування, запобігання, ліквідації реальних і потенційних загроз безпеки, мінімізації їх наслідків; д) розробка державою та послідовне здійснення екологічно орієнтованої стратегії суспільства, що диктується як національними, так і міжнародними реаліями, бо екологічна безпека може бути забезпечена тільки в результаті дій усього світового співтовариства; е) активізація процесів по формуванню екологічної свідомості, екологічної індивідуальної, групової, колективної психології, в основі якої лежить розуміння того, що забезпечення лише власного екологічного добробуту за рахунок перенесення із власної території екологічно шкідливих виробництв, захоронення відходів та ін. неможливо, оскільки транскордонне та транстериторіальне забруднення знижує загальний рівень екологічної безпеки, призводить до непоправного збитку для біосфери, є зростаючою загрозою політичному, економічному й соціальному добробуту, сталому розвитку суспільства; є) активізація та контекстуалізація заходів щодо подолання низької екологічної культури суспільства на різних рівнях його існування і функціонування, – починаючи від локального, тобто там, де існують і функціонують в умовах місцевого самоврядування в стані повсякденності територіальні громади, соціуму на рівні регіонів та всієї держави, географічних субрегіонів і регіонів, та закінчуючи світовим (глобальним) соціумом, що репрезентується міжнародним співтовариством держав. Наукова новизна дослідження полягає в критичному розгляді процесів виникнення, формування, доктриналізації, легалізації феноменології екологічних прав людини (громадянина) в Україні та зарубіжних державах, а також на рівні міжнародного співтовариства держав та у формулюванні пропозицій щодо нового бачення профільних прав та новелізації їх розуміння на конституційному рівні їх регламентації. Висновки. Зростання значення та ролі екологічних прав людини детермінується кризовим станом розвитку людської цивілізації в умовах глобалізації та змін, що нею викликані, зокрема змінами у сфері промислового виробництва на фоні становлення, формування та розвитку системи світового господарства. Системно аналізуючи та обов’язково враховуючи екзистенційні константи існування та функціонування людської цивілізації, можна стверджувати, що успіх завдань збереження та позитивного посилення екологічного стану природного середовища напряму залежить від формування, існування, легалізації, легітимації, розвитку, вдосконалення феноменології екологічних прав людини. Змістовне навантаження конституційних екологічних прав людини в умовах глобалізації екологічної кризи об’єктивно потребує новелізації свого конституційного розуміння та модернізації через кореляцію й інтерпретацію із відповідним конституційно-проєктним та конституційно-нормотворчим супроводженням і забезпеченням. В основу конституційної кореляції мають бути покладені такі позиції: а) на конституційному рівні треба регламентувати та регулювати не стільки екологічні права громадян, скільки екологічні права людини; б) під сумнів повинен ставитися розподіл екологічних прав людини на галузеві та міжгалузеві, бо саме конституційні екологічні права людини не можуть бути розподілені таким чином, адже це їх нівелює та дискредитує в контексті розуміння їх правової сили; в) із метою підсилення важливості й оптимізації формулювання екологічних прав людини вважаємо некоректним використання термінологічної зв’язки «людина/громадянин», – виступаючи на користь застосування терміну «людина». Важливим фактором, що підкреслює актуалізацію та контекстуалізацію наведених висновків, є феноменологія екологічного конституціоналізму, активні процеси формування та легалізації якого в доктринально-теоретичній та практично-функціональній площинах національного конституційного та загального міжнародного права спостерігаються у вигляді стійкої тенденції.

В теперішній час інтенсивна господарська діяльність людини, як відомо супроводжується утворенням великої кількості відходів. Захоронення відходів на полігонах, а також методи їх утилізації часто приводять до значного погіршення стану навколишнього середовища. В роботі розглянута проблема впливу побутових відходів на навколишнє середовище, проведено аналіз утворення даних відходів та спрогнозовано можливі об’єми їх утворення. Проблема поводження з відходами гостро стоїть у всьому світі. Не дивлячись на те, що побутові відходи займають незначну долю від загального обсягу відходів, їм приділено значну увагу. Причиною цього є – екологічні, економічні та соціальні труднощі, що пов’язані з процесом управління генерування відходів. В роботі проаналізовано вплив твердих побутових відходів на атмосферу, гідросферу та грунти. Розглянуто та проаналізовано світовий досвід щодо поводження та методів утилізації твердих побутових відходів.

Херсонська область територіально належить до регіонів Північно-Західного Причорномор'я. Херсонщина має унікальний рекреаційний потенціал. При цьому промисловий комплекс регіону формують понад 200 підприємств різних галузей. В області існують певні екологічні проблеми, що призводять до виникнення несприятливих екологічних ситуацій (відведення земельних ділянок під полігони твердих побутових відходів, умови та стан зберігання непридатних для використання пестицидів; очисні споруди і каналізаційні мережі населених пунктів області тощо). Для оцінювання особливостей техногенного впливу на довкілля Херсонської області в роботі застосовано принцип розрахунку модуля техногенного навантаження. Розраховували окремі модулі на складники довкілля (повітряний басейн, водні об'єкти, геологічне середовище). За результатами аналізу з'ясовано, що в разі істотного зменшення кількості джерел значно збільшуються викиди забруднювальних речовин. У 2003–2011 рр. відзначено загальне збільшення рівня техногенного навантаження на повітряний басейн, з 2012 р. – зменшення зі збільшенням викидів від стаціонарних джерел. У разі загального збільшення водозабору відзначено зменшення скидів стічних вод. Рівень техногенного навантаження на поверхневі водні об'єкти істотно зменшився. Максимального техногенного впливу водні об'єкти регіону зазнають від діяльності комунального підприємства Херсона. Максимуми утворення відходів в регіоні зафіксовано у 2012–2014 рр. Переважну кількість у складі утворених відходів становлять відходи IV класу небезпеки. Збільшення нагромаджених відходів становить до 70 тис. т щороку. Кількість нагромаджених відходів останніми роками в 3 рази перевищує показники з утворення. За постійного збільшення нагромаджених відходів на території області рівень техногенного навантаження на геологічне середовище регіону щорічно зростає. Найбільшого навантаження Херсонська область зазнає за показниками скидів стічних вод і утворення відходів. Загалом з 2007 р. встановлено тенденцію до зменшення рівня техногенного навантаження на довкілля. Це зумовлено переважно зменшенням обсягів скидів стічних вод.

Дисертація присвячена підвищенню рівня екологічної безпеки за рахунок розроблення технології утилізації бурового шламу сумісно з фосфогіпсом шляхом перероблення їх в екологічно безпечний будівельний матеріал типу гіпсобетон. Здійснено оцінку екологічної безпеки вторинної сировини і готового продукту за еколого-гігієнічними, токсикологічними та радіаційними показниками, що свідчить про суттєве зниження техногенного навантаження на довкілля внаслідок утилізації досліджуваних промислових відходів. Уперше експериментально визначено умови для одержання гіпсобетону із задовільними екологічними та технічними характеристиками, а також оптимальний склад і масове співвідношення між такими компонентами гіпсобетонної суміші: буровий шлам, фосфогіпс, негашене вапно та вода. Вирішено задачу математичного програмування для оптимізації екологічної (ступінь дифузії важких металів з гіпсобетону) та технічної (міцність на стиск гіпсобетону) складової процесу сумісної утилізації бурового шламу і фосфогіпсу. Розроблено принципіальну технологічну схему процесу маловідходної екологічно безпечної технології перероблення бурового шламу та фосфогіпсу в гіпсобетон. Оцінено еколого-економічну ефективність проекту з впровадження цієї технології.
Диссертация посвящена повышению уровня экологической безопасности за счет разработки технологии утилизации бурового шлама совместно с фосфогипсом путем переработки их в экологически безопасный строительный материал типа гипсобетон. Определена экологическая проблематика воздействия отходов бурения и мест их размещения – шламовых амбаров на здоровье человека и окружающую среду. Исследованы отечественные и зарубежные способы и технологии переработки бурового шлама. Обоснован выбор наиболее экологически безопасного и эффективного метода утилизации при использовании отходов в качестве вторичного сырья с получением строительных материалов. Осуществлена эколого-гигиеническая, токсикологическая и радиационноэкологическая оценка вторичного сырья и готового продукта, результаты которой свидетельствует о существенном снижении техногенной нагрузки на окружающую среду в результате утилизации отходов за счет химической иммобилизации тяжелых металлов в кристаллической решетке гипсобетона. Впервые экспериментально определены условия для получения гипсобетона с удовлетворительными экологическими и техническими характеристиками, а также оптимальный состав и массовое соотношение между такими компонентами гипсобетонной смеси: буровой шлам, фосфогипс, негашеная известь и вода. Решена задача оптимизации экологической и технологической характеристик гипсобетона (прочности при сжатии и диффузии тяжелых металлов из гипсобетона в экстракт соответственно). Полученная математическая модель позволяет определить оптимальные значения заданных факторов. При этом установлено следующее: массовое соотношение фосфогипсового вяжущего к буровому шламу – 2,93–3,5 ед., массовая доля негашеной извести от массы фосфогипсового вяжущего – 0,09–0,1 ед., возраст гипсобетона – от 19 суток, время экспозиции – 28 суток. Разработана принципиальная технологическая схема процесса малоотходной экологически безопасной технологии переработки бурового шлама и фосфогипса в гипсобетон. Полученный гипсобетон представляет собой экологически безопасный строительный материал за счет химической иммобилизации тяжелых металлов бурового шлама, чему способствует прохождения физико-химических процессов и образования кристаллической структуры гипсобетона. По полученным значениям прочности на сжатие 4,5–6,5 МПа и средней плотности гипсобетона 1165–1210 кг/м3 устанавливают такие показатели качества бетона: класс бетона по прочности при сжатии В3,5–В5, марка бетона по прочности М50–М75, марка бетона по средней плотности D1200, соответствующие техническим требованиям, предъявляемым к конструкционно-теплоизоляционных бетонов. Рассчитан эколого-экономический эффект общий от внедрения разработанной ресурсосберегающей технологии, составляет 892 тыс. грн. Оценена эколого-экономическая эффективность проекта по совместной переработке бурового шлама и фосфогипса. Чистая текущая стоимость составляет NPV = 310,517 тыс. грн, внутренняя норма доходности – IRR = 45%, период окупаемости – РР = 2 года, а индекс рентабельности – PI = 2,3. Эти показатели свидетельствуют о высокой экономической эффективности проекта.
The thesis is dedicated to improving the environmental safety through the development of utilization technology of drilling sludge in conjunction with phosphogypsum by processing them in an environmentally safe gypsum concrete. Ecological and hygienic, toxicological, radiation and ecological assessment of secondary raw materials and the finished product was been implemented which indicates a significant decrease of technogenic impact on the environment as a result of waste recycling. The conditions for obtaining of gypsum concrete with satisfactory environmental and technical characteristics, as well as the weight ratio of such components of gypsum concrete mixture: drilling sludge, phosphogypsum, quicklime and water were been experimentally determined. The problem of mathematical programming to optimize the ecological and technical part of the waste recycling process was been solved. A process flow diagram of the environmentally safe technology for process of drilling sludge and phosphogypsum recycling into gypsum concrete was been designed. Ecological and economic efficiency of this project was been estimated.

Дисертація присвячена підвищенню екологічної безпеки цементного виробництва при використанні альтернативного палива на основі горючих відходів (відходи оброблення макулатури, відходи тари пластикової дрібної використаної, тирса деревинна і зношені автомобільні шини) для заміщення частки кам’яного вугілля у процесі випалювання портландцементного клінкеру в обертових випалювальних печах. У результаті проведених досліджень розроблено тверде альтернативне паливо на основі відходів оброблення макулатури, відходів тари пластикової дрібної використаної і тирси деревинної для цементної промисловості. Розроблено проекти технічних умов з рекомендаціями щодо промислового застосування альтернативного палива на основі горючих відходів при випалюванні портландцементного клінкеру. Згідно з ІSО 14040-14044 здійснено оцінювання впливу на довкілля часткового заміщення кам’яного вугілля альтернативним паливом в обертових випалювальних печах. Проведено моніторинг викидів забруднюючих речовин обертових випалювальних печей при заміщенні кам’яного вугілля альтернативним паливом. Факторним аналізом підтверджено результати основних статистичних досліджень щодо відсутності статистично значущої залежності підвищення концентрації забруднюючих речовин у відхідних газах обертових випалювальних печей від кількості співспалюваного альтернативного палива на основі горючих відходів. Основні результати роботи впроваджені на ПАТ «Миколаївцемент» у цементному виробництві. Реалізація розроблених технологій використання альтернативного палива дозволила зменшити кількість відходів, скоротити необхідні виробничі витрати на кам’яне вугілля та підвищити екологічну безпечність цементного виробництва.
Диссертационная робота посвящена повышению экологической безопасности цементного производства при использовании альтернативного топлива на основе горючих отходов (отходы обработки макулатуры, отходы тары пластиковой мелкой использованной, опилки древесные и изношенные автомобильные покрышки) для замещения части каменного угля в процессе обжига портландцементного клинкера во вращающихся обжиговых печах. В соответствии с ISО 14040-14044 осуществлена оценка влияния на окружающую среду сгорания топлива во вращающихся обжиговых печах. Установлено снижение потенциального негативного влияния сгорания топлива на все процессы в окружающей среде в случае использования твердого альтернативного топлива ТП-1 в равных пропорциях с изношенными автомобильными покрышками по сравнению с использованием только каменного угля и угля вместе с изношенными автомобильными покрышками, что позволяет замещать 10-40 % в энергетическом эквиваленте угля альтернативным топливом. В случае замещения 40 % в энергетическом эквиваленте каменного угля 20 % изношенными автомобильными покрышками и 20 % ТП-1 ожидается снижение на 27 % негативного влияния на здоровье человека, качество экосистемы - на 18 %, изменения климата - на 8 %, по сравнению с использованием только каменного угля. Основные результаты работы внедрены в производство портландцементного клинкера на цементном заводе ПАО «Николаевцемент». Разработаны проекты технических условий с рекомендациями промышленного применения альтернативного топлива в цементном производстве. Реализация разработанных технологий использования альтернативного топлива в период с 2008 по 2011 гг. позволила снизить выбросы С02 на 43 тис. т, уменьшить количество отходов на 11 тис. т, сократить необходимые производственные затраты на каменный уголь на 9 млн грн (около 14 тыс. т сэкономленного каменного угля) и повысить экологическую безопасность цементного производства.
The thesis is devoted to enhancement of environmental safety of Portland cement clinker sintering in rotary kilns with alternative fuels from combustible waste usage for partial substitution of hard coal. As a result of research there was developed a solid alternative fuel from combustible wastes for the cement industry. Draft technical specifications with recommendations for industrial usage of alternative fuel from combustible waste in cement production were developed. The assessment of the environmental impact of partial substitution of coal by alternative fuels in rotary kilns was conducted. There were monitored pollutants emissions from rotary kiln with coal substitution by alternative fuels. Factor analysis confirmed the main results of statistical studies that stated the lack of statistically significant dependence of the amount of co-processed alternative fuels from combustible waste on the increasing of pollutants concentration in the rotary kilns exhaust gases. The main results of study are introduced in the Portland cement clinker production. Implementation of developed alternative fuels usage technologies had reduced carbon dioxide emissions and the amount of combustible waste and production costs required for coal purchase as well as improved the environmental safety of cement production.

Благодатний, В. В., Ремешевська, І. В. Оцінка екологічної значущості сфери поводження з відходами ПАТ «Миколаївський суднобудівний завод «Океан» / В. В. Благодатний, І. В. Ремешевська // Матеріали VII Міжнар. наук.-техн. конф. "Проблеми екології та енергозбереження в суднобудуванні". – Миколаїв : НУК, 2012.
Підприємства суднобудівної галузі характеризуються значною різноманітністю виробництв і технологічних процесів, видів сировини, що використовуються, і, як наслідок, різноплановим впливом на навколишнє середовище, зокрема значною кількістю промислових відходів, що розрізняються за своїм хімічним складом і класами небезпеки. Планування розвитку підприємства повинне враховувати вдосконалення системи управління та поводження з відходами . Тому актуальним є проведення аналізу впливу відходів, що утворюються при виробництві суден на стан навколишнього природного середовища.

Благодатний, В. В., Гурець, Н. В. Аналіз проблеми екологічної безпеки Миколаївського міського полігону ТПВ / В. В. Благодатний, Н. В. Гурець // Матеріали III Міжнар. наук.-техн. конф. "Інновації в суднобудуванні та океанотехніці". – Миколаїв : НУК, 2012.
Проблема екологічної безпеки полігонів твердих побутових відходів залишається однією з найважливіших проблем для багатьох міст України. Основними факторами негативного впливу полігонів ТПВ є утворення фільтрату при випадінні та інфільтрації атмосферних опадів, ущільнення відходів, стік забрудненого фільтрату на рельєф місцевості та його просочування у ґрунти, потрапляння фільтрату у горизонти ґрунтових та підземних вод безпосередньо під полігоном, змивання забруднень з ґрунтів у районі полігонів під час дощів та танення снігу та перенос їх тимчасовими водотоками, перенос вітром пилу та продуктів згоряння відходів, викиди продуктів спалювання палива від ДВЗ транспортних засобів та механізмів.