Добірка наукової літератури з теми "Дуговий розряд"

Актуальність теми дослідження. Тліючий розряд середніх тисків знайшов значне поширення в різних технологічних процесах хіміко-термічної обробки, нанесення покриттів, зварювання і паяння тощо. Постановка проблеми. Однак поряд зі сприятливими передумовами виявили й різні види нестабільності газорозрядної плазми, що призводять до відхилення ходу технологічного процесу від заданих параметрів, зумовлених переходом тліючого розряду в електричну дугу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Так, перші дослідники відзначали часткову або повну втрату стійкості тліючого середніх тисків і переходу його в більш стабільну форму – електричну дугу. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Перехід тліючого розряду в дуговий супроводжується стисненням позитивного стовпа розряду і різким скороченням площі катодної плями на виробі, що призводить до значного збільшення щільності енергії в цій плямі. Контракція (стиснення) позитивного стовпа тліючого розряду призводить до зниження або повного зриву генерації потужності лазерного випромінювання, підвищення щільності енергії в плямі нагріву (катодній плямі) сприяє перегріву і неприпустимому оплавленню окремих ділянок оброблюваних деталей під час зварювання в твердому стані, пайці й хіміко-термічній обробці. Мета роботи. Аналіз гіпотез, що існують на сьогодні в літературі, за допомогою яких їхні автори пояснюють основні причини втрати стійкості потужнострумового тліючого розряду і переходу його в електричну дугу. Виклад основного матеріалу. Нестабільності потужнострумового тліючого розряду вивчалися з погляду процесів, що протікають на катоді та прикатодній області, контракції позитивного стовпа під впливом високих струмів і тисків та впливу зовнішнього ланцюга. Вивчалася контракція позитивного стовпа розряду в аргоні при тисках в інтервалі від одиниць мм рт. ст. до сотень мм рт. ст. у циліндричних трубках діаметром 2,6 і 3,7 см. У результаті було виявлено, що при тисках нижче деякого критичного значення струм практично не контрагував. Висновки відповідно до статті. Встановлено, що основними причинами нестабільності тліючого розряду є рельєф поверхні катода; хімічний склад катода й газового середовища в міжелектродному проміжку; конструктивні особливості катода; параметри режиму горіння розряду, насамперед значення струму розряду і тиску газу; опір зовнішнього ланцюга, що живить розряд; провідність міжелектродного проміжку.

Актуальність теми дослідження. Для отримання зварних з’єднань із високолегованих сталей, тугоплавких та активних металів, твердих та надтвердих сплавів ефективно застосовують способи зварювання тиском, зокрема, дифузійне зварювання, яке має суттєві переваги поряд з іншими видами зварювання та дозволяє отримувати зварні конструкції складної форми з мінімальними деформаціями. Постановка проблеми. Серед джерел енергії, що застосовують для дифузійного зварювання, найбільш перспективним є нагрів тліючим розрядом, що горить у середовищі інертних або активних газів при їх тиску нижче за атмосферний і який забезпечує можливість регулювати в широких межах інтенсивність і локальність нагріву. Однак суттєвим недоліком тліючого розряду є його недостатня стабільність і здатність переходити в дугову форму, що може призводити до оплавлення і руйнування деталей. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широка номенклатура зварних виробів визначає необхідність регулювання енергетичних характеристик розряду в значних межах. У цих умовах проблема керованості тліючого розряду стає безпосередньо пов’язаною із проблемою забезпечення його стабільності. Питанню підвищення стійкості тліючого розряду присвячена значна кількість досліджень, однак у своїй більшості вони відносяться до процесів хіміко-термічної або лазерної обробки матеріалів і не відповідають режимам горіння тліючого розряду, що застосовуються в умовах зварювання. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. До теперішнього часу, всі спроби забезпечити стабільне існування потужнострумового тліючого розряду в межах обраної форми в різних технологічних процесах не є вельми ефективними, оскільки не беруть до уваги мультифакторність проблеми, головним чином зосереджуючись лише на енергетичних аспектах. Постановка завдання. Метою роботи є вдосконалення методів керування і стабілізації потужнострумового тліючого розряду в процесах дифузійного зварювання. Виклад основного матеріалу. Для забезпечення стабільності тліючого розряду в роботі запропоновано використовувати певний критерій, який поєднує параметри режиму горіння розряду з умовами переходу його в електричну дугу. Таким критерієм у роботі обрано співвідношення середньої напруги на розрядному проміжку, що визначається частотою виникнення дугових пробоїв, до напруги горіння стабільного тліючого розряду. За відсутності дугових пробоїв значення критерію наближається до максимального К = 1, зі збільшенням частоти імпульсів дуги величина К поступово знижується. Оскільки стійкість тліючого розряду суттєво залежить від основних параметрів режиму, у роботі визначено інтегральний показник, який поєднаний із критерієм стійкості. У ролі такого показника застосовано добуток струму розряду та тиску газу. Встановлено аналітичну залежність критерію стійкості від обраного показника. Розроблено схему автоматичного пристрою переривання процесу нагрівання за умови, якщо фактичне значення коефіцієнта стійкості опуститься нижче його заданого значення. Висновки відповідно до статті. Оптимальне регулювання тліючого розряду в процесах дифузійного зварювання за умов забезпечення його стабільності може ефективно здійснюватися на основі критерію стійкості, що визначається як співвідношення середнього значення напруги на розрядному проміжку до напруги горіння стабільного тліючого розряду, і величина якого при оптимальному процесі становить 0,5…1.

Low-voltage electrical appliances play an important role in ensuring the control of energy processes, protection and switching of electrical circuits. Problems that occur in low-voltage electrical devices at rated currents of 32 - 1000 A, relate to electrical contacts that determine the operation of electrical devices. The main contribution to the development of erosion of the working surface is made by an electric arc, which is formed in the inter-contact gap when opening electrical contacts. In world practice, existing solutions to increase the arc resistance of electrical contacts do not completely solve the problem of reducing erosion of their work surface. The use of additional devices in arc suppression systems leads to an increase in the size of electrical devices. The use of expensive and toxic elements in the compositions leads to an increase in the cost of electrical appliances and poisoning of the environment. Strengthening the composition of the contacts through the use of refractory elements leads to an increase in the transient resistance. The aim of the study was to substantiate and develop the main provisions of the theory of processes and phenomena that occur on the work surface and in the electrode areas of electrical contacts, and to create compositions of high arc contact compositions for switching electrical devices. The theory of the mechanism of movement of arc reference points on the working surface of electrical contacts is substantiated and the factors providing increased arc resistance due to thermoemission properties of contact composition compositions that control diffusion, migration and phase transformations during chemical reactions are obtained. It has been experimentally established and theoretically confirmed that electric erosion is mainly determined by the microstructure of the material and the change in the physical and mechanical properties of the ingredients on the working surface of the contact parts during current switching. Key words: anode, cathode, erosion, contact wear, working surface, arc column, arc resistance, transient resistance

Актуальність роботи обумовлена необхідністю вивчення механізмів утворення фулеренів для їх практичного використання у нанотехнологіях. У роботі розглянуті основні методи отримання фулеренів, загальні відомості про матеріали на основі С_(60). Розглянута класифікація наноструктур, фізичні, хімічні властивості фулеренів в залежності від технології і параметрів виготовлення. Описані основні обласні застосування фулеренів: використання фулеренів для акумулювання водню, використання вуглецевого композиту на основі фулеренів та фулерени як нові напівпровідникові і наноконструкційні матеріали.

Актуальність роботи пов’язана з потребою пошуку альтернативних методів очищення та знезараження води басейнів, які дозволять підвищити рівень якості очищення води для її відповідності сучасним екологічним вимогам та санітарним нормам якості питної води.
The urgency of work is related to the need to find alternative methods of disinfection of water pools, which will be satisfied by the level of quality of treated water and will meet the current environmental requirements and sanitary norms of drinking water quality.
Актуальность работы связана с необходимостью поиска альтернативных методов очистки и обеззараживания воды бассейнов, которые позволят повысить уровень качества очистки воды для ее видповиданости современным экологическим требованиям и санитарным нормам качества питьевой воды.