Добірка наукової літератури з теми "Дозоване нанесення"

Мета роботи: вивчити вплив реперфузії кінцівки в моделі поєднаної травми органів черевної порожнини та гіповолемічного шоку на зміни антиоксидантно-прооксидантних механізмів у тканинах нирки. Матеріали і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які знаходилися на стандартному раціоні віварію. Усіх тварин розділили на групи: контрольну і 3 дослідні (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопепнтало-натрієвим знеболенням (40 мг·кг-1) проксимально на ліві лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. У другій дослідні групі було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини шляхом нанесення двох дозованих ударів у ділянку черевної порожнини; гіповолемічний шок моделювали шляхом кровопусканням від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові з стегнових судин. В третій дослідній групі моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та реперфузію кінцівок. Тварин контрольної групи вводили тільки в наркоз. Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопентало натрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця через 1, 3 та 7 діб після репрерфузії. Для дослідження забирали нирки тварин. У гомогенатах нирки визначали активність каталази, вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів), та основі цих даних розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що реперфузія кінцівки спричиняє тривалий оксидативний стрес у тканинах нирки, про що свідчить значне накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ в її тканині. Вивлено однотипність у динаміці змін рівня ТБК-активних продуктів ПОЛ та активності каталази між групами тварин із реперфузійними змінами та групою, де моделювали закриту травму органів черевної порожнини та гіповолемічний шок. У групі тварин, де поєднували реперфузію, травму органів черевної порожнини та гіповолемічний шок, розвивалося виснаження антиоксидантних механізмів, про що свідчила динаміка показника АПІ до сьомої доби, коли він на 37,8 % був статистично менше контрольних показників (р<0,05). Це свідчить про високий ризик розвитку синдрому поліорганної недостатності та необхідність подальшого вивчення та розробки засобів корекції та профілактики.

Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на функціональний стан нирок у ранньому післятравматичному періоді. Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Усіх тварин поділили на групи: контрольну і 3 дослідних (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболенням (40 мг·кг-1) проксимально на задні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв. У другій дослідній групі було змодельовано поєднану травму органів черевної порожнини шляхом нанесення двох дозованих ударів у ділянку черевної порожнини; гіповолемічний шок моделювали шляхом кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові з стегнових судин. У третій дослідній групі моделювали поєднану травму органів черевної порожнини та реперфузію кінцівок. Тварин контрольної групи вводили тільки в наркоз. Через 1, 3 і 7 діб у піддослідних тварин визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження. Оцінювали величину діурезу та швидкість клубочкової фільтрації. Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця. Результати. В групі тварин після накладання джгутів на задні кінцівки після першої доби істотно знижувався та мав мінімальні значення діурез, згодом показник збільшувався, однак не досягав рівня контрольної групи навіть через 7 діб (менше на 33,6 %, (р<0,05) порівняно з контролем). У групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімального рівня через 3 доби та фактично залишався на тому ж рівні до сьомої доби. У групі тварин, яким поєднували травму органів черевної порожнини, кровотечу та накладання джгутів на задні кінцівки, спостерігали тенденцію до постійного зниження показника протягом усього часу спостереження. Його мінімальні значення зафіксували через 7 діб (на 33,6 % (р<0,05) менше, порівняно з контролем). Швидкість клубочкової фільтрації знижувалась у всіх групах піддослідних тварин. Наростання показника протягом часу спостереження визначено в групі тварин, яким накладали джгути, хоча навіть після 7 доби він залишався удвічі меншим за контрольні показники. В групі тварин з травмою органів черевної порожнини та гіповолемічним шоком показник досягав мінімальних значень через 3 доби та залишався на цьому рівні до кінця спостереження, що відповідає класичній картині патофізіологічних змін в моделі поєднаної травми. Найвираженішими зміни були у тварин з поєднанням травми та ішемічно-реперфузійного синдрому. Значне зниження показника фіксували усіх контрольних точках спостереження.

В останні роки в Україні, як і у всьому світі, зростає кількість надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру. Особливе місце серед надзвичайних ситуацій займають терористичні акти, навмисне та ненавмисне використання вибухових пристроїв у побуті. Особливістю таких ситуацій є виникнення високоенергетичних пошкоджень, які супроводжуються масивною кровотечею, пошкодженням значного масиву м’яких тканин. Такі випадки потребують особливої уваги клініцистів, оскільки до несприятливих факторів у таких постраждалих додається ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок унаслідок накладання кровоспинних джгутів. Його дія при поєднаній травмі фактично не вивчена. Мета роботи – вивчити вплив ішемічно-реперфузійного синдрому на показники цитолітичного синдрому при травмі органів черевної порожнини, ускладненій гіповолемічним шоком у ранньому післятравматичному періоді. Матеріал і методи. В експерименті використали 80 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 190–220 г, які перебували на стандартному раціоні віварію. Тварин поділили на контрольну і 3 дослідних групи (по 8 тварин у кожній групі). У тварин першої дослідної групи під тіопенталонатрієвим знеболюванням (40 мг·кг-1) проксимально на нижні лапки накладали кровоспинний джгут терміном на 120 хв., що викликало розвиток ішемічно-реперфузійного синдрому. У другій дослідні групі, моделювали закриту травму органів черевної порожнини за допомогою нанесення двох дозованих ударів у область черевної порожнини; шляхом пересічення стегнових судин та кровопускання від 20 до 22 % об’єму циркулюючої крові в групі моделювали гіповолемічний шок. В третій групі дослідження поєднували пошкодження перших двох груп. Тварин контрольної групи вводили в наркоз, без формування жодних травм. З метою визначення змін цитолітичного синдрому визначали активність ферментів – маркерів цитолітичного синдрому АлАТ і АсАТ уніфікованим методом. Тварин дослідних груп виводили з експерименту в умовах тіопенталонатрієвого наркозу методом тотального кровопускання з серця. Результати. Наші дослідження виявили, що за умов змодельованих травм, незважаючи на їх тип, розвиваються цитолітичні процеси, які мають системний характер. Так, уже через 1 добу посттравматичного періоду зростає активність АлАТ та АсАТ, яке чітко відмічається не лише в ГД – 2 і ГД – 3, а і в ГД – 1. У подальшому, до 3 доби, процес деструкції клітинних мембран поглиблюється, що проявляється істотним збільшенням активності АлАТ і АсАТ сироватки крові, і продовжує поглиблення до 7 доби. Тенденція до зниження рівнів АсАТ і АлАТ спостерігається лише на 7 добу у ГД – 1. Порівняння у часовому інтервалі ГД – 2 і ГД – 3 дає розуміння того, що накладання джгутів на дві кінцівки у тварин з закритою травмою живота і масивною кровотечею поглиблює цитолітичні процеси, що відображається на активності АлАт і АсАТ. Висновки. 1. В групах дослідження модельовані травми супроводжувались розвитком цитолітичних процесів, що мали тенденцію до розвитку в період ранніх проявів травматичної хвороби. 2.Ішемічно-реперфузійний синдром кінцівок значно потенціює розвиток системних змін при травмі органів черевної порожнини та гіповолемічному шоку, що відображалось значним зростанням показників АлАт та АсАТ в ГД – 3, які через 7 днів спостереження перевищували контрольні відповідно на 118,2 % (р<0,001) та на 150,6 % (р<0,001).

Мета роботи: з’ясувати вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у печінці в динаміці краніоскелетної травми в щурів різних вікових груп.Матеріали і методи. В експериментах на нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп (статевонезрілі віком 100–120 днів, статевозрілі тварини віком 6–8 міс. і старі тварини віком 19–23 міс.) в умовах тіопетало-натрієвого наркозу моделювали краніоскелетну травму шляхом дозованого удару по черепу, еквівалентного для тварин різних вікових груп за тяжкістю ураження, який спричиняв закриту черепно-мозкову травму середнього ступеня тяжкості. Крім цього, дозованим ударом моделювали закритий перелом лівої стегнової кістки. Тварин, які вижили, в умовах тіопентало-натрієвого знеболення (80 мг·кг-1 маси тіла внутрішньоочеревинно) через 1, 3, 7, 14, 21 і 28 діб після нанесення травми виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. У тканині печінки оцінювали активність процесів ліпідної пероксидації за вмістом ТБК-активних продуктів ПОЛ.Результати досліджень та їх обговорення. Моделювання краніоскелетної травми супроводжується активацією процесів ліпідної пероксидації в печінці в особин різного віку, яка тривала в часі і не досягає рівня контролю впродовж 28 діб. У статевонезрілих особин внаслідок краніоскелетної травми до 3 доби вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ у печінці наростає повільніше, ніж в особин інших вікових груп, проте через 7 діб настає виснаження механізмів антиоксидантного захисту й ступінь приросту показника стає найбільшим. У подальшому, завдяки вмиканню механізмів довгострокової адаптації, показник знижується більш інтенсивно і стає вірогідно нижчим, ніж в інших вікових груп. Динаміка вмісту ТБК-активних продуктів ПОЛ у печінці у статевозрілих і старих щурів протягом перших 14 діб посттравматичного періоду є подібною зі стрімким зростанням показника протягом однієї доби експерименту і досягненням ним максимуму через 7 діб, який практично не змінювався до 14 доби. В подальшому показник знижується, проте у статевозрілих тварин більш інтенсивно, ніж у старих. Отримані результати слід враховувати при розробці експериментальних методів корекції травматичної хвороби із врахуванням віку.

<p><em>У</em><em> </em><em>дослідах</em><em> </em><em>на</em><em> </em><em>щ</em><em>у</em><em>рах</em><em>-</em><em>самцях</em><em> </em><em>з’ясов</em><em>у</em><em>вали</em><em> </em><em>роль</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>-</em><em>проо</em><em>к</em><em>сидантних</em><em> </em><em>пор</em><em>у</em><em>шень</em><em> </em><em>у </em><em>пато</em><em>г</em><em>енезі</em><em> </em><em>с</em><em>к</em><em>елетної</em><em>, </em><em>черепно</em><em>-</em><em>моз</em><em>к</em><em>ової</em><em> </em><em>травм</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>їх</em><em> </em><em>поєднання</em><em>. </em><em>Тварин</em><em> </em><em>б</em><em>у</em><em>ло</em><em> </em><em>поділено</em><em> </em><em>на</em><em> </em><em>к</em><em>онтрольн</em><em>у </em><em>та</em><em> </em><em>три</em><em> </em><em>дослідних</em><em> </em><em>г</em><em>р</em><em>у</em><em>пи</em><em>. </em><em>У</em><em> </em><em>1-й </em><em>дослідній</em><em> </em><em>г</em><em>р</em><em>у</em><em>пі</em><em> </em><em>моделювали</em><em> </em><em>с</em><em>к</em><em>елетн</em><em>у</em><em> </em><em>травм</em><em>у</em><em> </em><em>шляхом</em><em> </em><em>нанесення дозовано</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>у</em><em>дар</em><em>у</em><em> </em><em>по</em><em> </em><em>к</em><em>ожном</em><em>у</em><em> </em><em>сте</em><em>г</em><em>н</em><em>у</em><em> </em><em>спеціальним</em><em> </em><em>пристроєм</em><em> </em><em>із</em><em> </em><em>дося</em><em>г</em><em>ненням</em><em> </em><em>за</em><em>к</em><em>рито</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>перелом</em><em>у</em><em>, </em><em>в </em><em>2-й - </em><em>за</em><em>к</em><em>рит</em><em>у</em><em> </em><em>черепно</em><em>-</em><em>моз</em><em>к</em><em>ов</em><em>у</em><em> </em><em>травм</em><em>у</em><em> </em><em>середньо</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>ст</em><em>у</em><em>пеня</em><em> </em><em>тяж</em><em>к</em><em>ості</em><em>, </em><em>у</em><em> </em><em>3-й - </em><em>ці</em><em> </em><em>травми</em><em> </em><em>поєдн</em><em>у</em><em>вали</em><em>. </em><em>Через</em><em> </em><em>1, </em><em>З</em><em> </em><em>і</em><em> </em><em>7 </em><em>діб</em><em> </em><em>після</em><em> </em><em>нанесення</em><em> </em><em>травми</em><em> </em><em>за</em><em> </em><em>у</em><em>мов</em><em> </em><em>тіопентало</em><em>-</em><em>натрієво</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>знеболювання</em><em> </em><em>тварин виводили</em><em> </em><em>з</em><em> </em><em>е</em><em>к</em><em>сперимент</em><em>у</em><em> </em><em>методом</em><em> </em><em>тотально</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>к</em><em>ровоп</em><em>у</em><em>с</em><em>к</em><em>ання</em><em> </em><em>із</em><em> </em><em>серця</em><em>. </em><em>У</em><em> </em><em>г</em><em>омо</em><em>г</em><em>енаті</em><em> </em><em>печін</em><em>к</em><em>и</em><em> </em><em>щ</em><em>у</em><em>рів </em><em>визначали</em><em> </em><em>вміст</em><em> </em><em>ТБК</em><em>-</em><em>а</em><em>к</em><em>тивних</em><em> </em><em>прод</em><em>ук</em><em>тів</em><em> </em><em>ПОЛ</em><em>, </em><em>а</em><em>к</em><em>тивність</em><em> </em><em>к</em><em>аталази</em><em> </em><em>та</em><em> </em><em>розрахов</em><em>у</em><em>вали</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>-</em><em>проо</em><em>к</em><em>сидантний</em><em> </em><em>інде</em><em>к</em><em>с</em><em>: </em><em>к</em><em>аталаза</em><em>/</em><em>ТБК</em><em>-</em><em>а</em><em>к</em><em>тивні</em><em> </em><em>прод</em><em>ук</em><em>ти</em><em> </em><em>ПОЛ</em><em>. </em><em>Рез</em><em>у</em><em>льтати</em><em> </em><em>досліджень</em><em> </em><em>по</em><em>к</em><em>азали</em><em>, </em><em>що за</em><em> </em><em>у</em><em>мов</em><em> </em><em>модельованих</em><em> </em><em>травм</em><em> </em><em>у</em><em> </em><em>період</em><em> </em><em>ранніх</em><em> </em><em>проявів</em><em> </em><em>травматичної</em><em> </em><em>хвороби</em><em> </em><em>істотно</em><em> </em><em>збільш</em><em>у</em><em>ється вміст</em><em> </em><em>у</em><em> </em><em>т</em><em>к</em><em>анині</em><em> </em><em>печін</em><em>к</em><em>и</em><em> </em><em>ТБК</em><em>-</em><em>а</em><em>к</em><em>тивних</em><em> </em><em>прод</em><em>ук</em><em>тів</em><em> </em><em>ПОЛ</em><em>, </em><em>я</em><em>к</em><em>ий</em><em> </em><em>дося</em><em>г</em><em>ає</em><em> </em><em>ма</em><em>к</em><em>сим</em><em>у</em><em>м</em><em>у</em><em> </em><em>через</em><em> </em><em>7 </em><em>діб</em><em>. </em><em>При</em><em> </em><em>цьом</em><em>у </em><em>с</em><em>у</em><em>ттєво</em><em> </em><em>зниж</em><em>у</em><em>ється</em><em> </em><em>а</em><em>к</em><em>тивність</em><em> </em><em>к</em><em>аталази</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>г</em><em>омо</em><em>г</em><em>енаті</em><em> </em><em>печін</em><em>к</em><em>и</em><em>. </em><em>У</em><em> </em><em>рез</em><em>у</em><em>льтаті</em><em> </em><em>антио</em><em>к</em><em>сидантно</em><em>-</em><em>проо</em><em>к</em><em>сидантний</em><em> </em><em>інде</em><em>к</em><em>с</em><em> </em><em>зміщ</em><em>у</em><em>ється</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>бі</em><em>к</em><em> </em><em>наростання</em><em> </em><em>проо</em><em>к</em><em>сидантних</em><em> </em><em>механізмів</em><em>. </em><em>Звертає</em><em> </em><em>на</em><em> </em><em>себе </em><em>у</em><em>ва</em><em>гу</em><em> </em><em>той</em><em> </em><em>фа</em><em>к</em><em>т</em><em>, </em><em>що</em><em> </em><em>виявлені</em><em> </em><em>пор</em><em>у</em><em>шення</em><em> </em><em>на</em><em> </em><em>тлі</em><em> </em><em>черепно</em><em>-</em><em>моз</em><em>к</em><em>ової</em><em> </em><em>травми</em><em> </em><em>б</em><em>у</em><em>ли</em><em> </em><em>подібними</em><em> </em><em>до</em><em> </em><em>анало</em><em>г</em><em>ічних </em><em>при</em><em> </em><em>поєднаній</em><em> </em><em>травмі</em><em> </em><em>й</em><em> </em><em>с</em><em>у</em><em>ттєво</em><em> </em><em>перевищ</em><em>у</em><em>вали</em><em> </em><em>рез</em><em>у</em><em>льтати</em><em>, </em><em>отримані</em><em> </em><em>при</em><em> </em><em>самій</em><em> </em><em>с</em><em>к</em><em>елетній</em><em> </em><em>травмі</em><em>, </em><em>що </em><em>свідчить</em><em> </em><em>про</em><em> </em><em>вели</em><em>ку</em><em> </em><em>роль</em><em> </em><em>пош</em><em>к</em><em>одження</em><em> </em><em>черепа</em><em> </em><em>і</em><em> </em><em>моз</em><em>ку</em><em> </em><em>в</em><em> </em><em>пато</em><em>г</em><em>енезі</em><em> </em><em>поєднано</em><em>г</em><em>о</em><em> </em><em>у</em><em>раження</em><em>.</em></p>