Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Договори страхування"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Договори страхування".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Договори страхування"
1
МІЛОВСЬКА, НАДІЯ. "Сторони договору страхування та особливості їх правосуб’єктності". Право України, № 2021/07 (2021): 72. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-072.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на врегульованість страхових відносин вітчизняним законодавством, у ньому все ж існують деякі прогалини, що перешкоджають належному використанню інституту страхування для захисту майнових інтересів його учасників. У зв’язку з цим уваги з боку як науковців, так і законодавця потребують питання врегулювання правового статусу учасників страхових відносин, визначення їх місця у таких відносинах. Метою статті є дослідження правового статусу сторін договору страхування, аналіз існуючих підходів до його визначення, встановлення особливостей правосуб’єктності сторін договору страхування та надання пропозицій щодо подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері. Характерною ознакою договору страхування як самостійного виду цивільноправових зобов’язань у межах групи договорів про надання послуг є те, що укладення договорів страхування становить безпосередньо предмет діяльності спеціальноуповноважених учасників цивільних відносин – страхових організацій (страховиків). У договірних відносинах страхування на стороні страховика може бути тільки та юридична особа, яка наділена можливістю здійснення нею страхової діяльності лише після одержання спеціального дозволу (ліцензії), що свідчить про наявність у юридичних осіб – страховиків спеціальної правосуб’єктності. Страхова організація наділена загальною правоздатністю юридичної особи зі спеціальним обсягом дієздатності як фінансової установи. Замовником страхової послуги – страхувальником за договором страхування може бути дієздатна фізична особа або юридична особа, яка має страховий інтерес, тобто зацікавленість в ненастанні страхового випадку. З урахуванням значної ролі страхового інтересу у виникненні та існуванні договірних страхових правовідносин, обґрунтовано доцільність передбачення на законодавчому рівні втрати страхового інтересу страхувальника (застрахованої особи) як однієї з підстав припинення договору особистого страхування та страхування цивільної відповідальності, за якими не передбачається можливості передання страхового захисту іншій особі. Водночас припинення існування страхового інтересу страхувальника за договором майнового страхування не може бути підставою для припинення дії відповідного договору. Непрофесійний статус страхувальника й асиметрія сторін договору страхування дають можливість розглядати страхувальників – фізичних осіб як споживачів страхових послуг і, відповідно, поєднувати питання здійснення та захисту їхніх прав зі здійсненням і захистом прав споживачів. У зв’язку з цим встановлено, що до договірних відносин зі страхування за участю фізичної особи як споживача можуть застосовуватися норми Закону України “Про захист прав споживачів” у частині, не врегульованій страховим законодавством. Споживачем страхових послуг запропоновано вважати не лише дієздатну фізичну особу, яка укладає зі страховиком договір страхування, а й фізичну особу, в інтересах та на користь якої укладений договір страхування, та яка отримує страхову послугу, необхідну для задоволення особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю цієї фізичної особи або виконанням нею обов’язків найманого працівника.
2
Климук, Н. Я., В. Л. Смірнова та Н. Я. Панчишин. "ПРОГРАМИ МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ЗА УМОВ COVID-19". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 47–50. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12626.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: з’ясувати особливості програм медичного страхування за умов пандемії COVID-19.
Матеріали і методи. У роботі використано наукові статті вітчизняних науковців, офіційні сайти страхових компаній та сайт Міністерства фінансів України. Під час виконання даного дослідження застосовано методи структурування, аналізу і узагальнення інформації.
Результати. У статті розкрито особливості програм медичного страхування за умов Covid-19. Для цього розглянуто зарубіжний досвід змін в політиці функціонування страховиків у різних країнах через пандемію. Проведено комплексне дослідження програм страхування від Covid-19 українських страхових компаній, визначено їх переваги та недоліки.
Висновки. Пандемія COVID-19 змусила страхові компанії змінити свою політику функціонування як у зарубіжних країнах, так і в Україні, переглянувши свої програми. Аналіз показав, що договори про страхування від COVID-19 на страховому ринку різних страхових компаній є подібними між собою і мають як переваги, які полягають у зменшенні фінансового навантаження на хворого та наданні впевненості у фінансовому забезпеченні й матеріальній компенсації збитків, так і недоліки.
3
ПАЦУРІЯ, НІНО, та ОЛЕГ ЗАЯРНИЙ. "Кіберстрахування як засіб забезпечення господарського правопорядку в інформаційній сфері: поняття, механізм та умови реалізації". Право України, № 2021/07 (2021): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-013.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проведеного дослідження обумовлена сучасним рівнем прояву негативних наслідків кіберзагроз у сфері господарювання, недостатнім функціональним потенціалом традиційних засобів забезпечення господарського правопорядку у подоланні кіберризиків. Останніми роками в Україні аналогічно до більшості держав із розвиненою економікою для вирішення вказаних проблем активно почало застосовуватися кіберстрахування. Відсутність належного правового регулювання в Україні діяльності з кіберстрахування поряд із непоодинокими спробами страховиків запровадити на ринок страхових послуг пропозиції зі страхування кіберризиків у межах інших, часто несумісних видів страхування, також посилюють актуальність обраної проблематики. Метою статті є дослідження поняття, механізму й умов застосування кіберстрахування як засобу забезпечення господарського правопорядку в інформаційній сфері, формулювання окремих пропозицій щодо удосконалення законодавства України з відповідних питань, а також визначення напрямів подальших наукових досліджень цього виду страхування. У межах статті авторами сформульовано визначення поняття “кіберстрахування”, надано детальну характеристику завдань правового засобу, що ним позначається. На цій основі кіберстрахування проаналізовано як засіб правового та економічного захисту учасників відносин у сфері господарювання від кіберризиків та їх наслідків, а також у значенні виду господарської діяльності. Виходячи з таких наукових і правових позицій, автори детально проаналізували елементи механізму кіберстрахування, визначили елементи страхових правовідносин у цій сфері, зокрема страховик, страхувальник, об’єкт і зміст кіберстрахування. Значну увагу приділено кіберзагрозам у значенні страхових випадків, розглянуто основні підходи до їх наукової класифікації, визначено основні види протиправних діянь, що спричиняють виникнення кіберризиків. Поряд із цим автори статті проаналізували зміст і сутність майнових інтересів страхувальників від кіберризиків, охарактеризували основні види збитків, які підлягають відшкодуванню за договорами кіберстрахування. Окрім цього, предметом окремої уваги в межах статті стали договори кіберстрахування, страхові програми як засоби реалізації меха нізму кіберстрахування, визначено їх істотні умови та вимоги до сторін. У висновках за результатами проведеного дослідження визначені напрями подальшого удосконалення законодавства України у сфері кіберстрахування, охарактеризовані юридичні вимоги, яким повинні відповідати страховики за цим видом діяльності. Автори запропонували конкретні рекомендації щодо визначення розмірів страхового відшкодування за договорами кіберстрахування та шляхи посилення юридичного значення кіберстрахування у системі засобів забезпечення господарського правопорядку.
4
Radkevych, Oleksandr. "ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (7 грудня 2018): 175–82. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.175-182.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито децентралізований характер управління закладами професійної освіти в країнах Східної Європи у контексті підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування щодо планування та управління, зміцнення зв’язків між закладами професійної освіти та соціально-економічним середовищем. Приділено увагу участі місцевих та регіональних громад щодо покриття поточних витрат студентів та капітальних видатків. Встановлено, що фінансування закладів професійної освіти забезпечується бюджетами держав, місцевими й регіональними органами влади, а також окремими особами та роботодавцями, що являє собою змішане фінансування. Урядом визначається базова вартість кожного календарного року. Означено, що професійні заклади освіти мають право змінювати або доповнювати конкретні навчальні програми в межах профінансованої групи освітніх програм (визначених стандартом професійної освіти і навчання) та формою навчання. З’ясовано, що податкова система не заохочує роботодавців інвестувати в професійне навчання. Відтак, тільки великі стабільні підприємства можуть дозволити собі навчальний бюджет для своїх працівників. Досліджено, що вартість підготовки одного кваліфікованого робітника в Литві включає асигнування на заробітну плату персоналу й соціальне страхування, підвищення кваліфікації педагогічних працівників та фінансування на придбання різних навчальних ресурсів, проведення практичних занять. Приділено увагу вивченню діяльності місцевих (локальних) служб зайнятості (бірж праці), котрі зобов’язуються виплачувати закладам професійної освіти кошти в межах вартості ваучера за підготовку/ перепідготовку осіб. Проаналізовано двосторонні договори про професійну підготовку між безробітним і місцевими службами зайнятості і тристоронні трудові договори (між безробітним, місцевими службами зайнятості (біржами праці) та роботодавцями).
5
Токарева, Віра Олександрівна. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ". Часопис цивілістики, № 38 (7 вересня 2020): 52–57. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i38.367.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена окремим питанням правового регулювання страхування спортсменів. Встановлено, що: страхування спортсменів від нещасних випадків є одним із різновидів страхування, поряд із страхуванням особистого майна спортсменів, інвентарю та обладнання команд, цивільною відповідальністю організаторів спортивних змагань, учасників спортивних правовідносин (гравців, суддів, тренерів, вболівальників тощо) перед третіми особами на випадок смерті, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я та страхування на випадок скасування, відстрочення, перенесення спортивних заходів з причин, що не залежать від учасників та організаторів змагань.
З'ясовано, що дослідження страхування в галузі спорту має провадитись з урахуванням його поділу на спорт на аматорський або непрофесійний та професійний спорт, під яким слід розуміти комерційний напрямок діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.
З'ясовано, що спортсмени вищих категорій підлягають обов'язковому страхуванню відповідно до чинного законодавства України. Надана характеристика та встановлені особливості правового статусу страхувальника, страховика та застрахованого в договорах обов'язкового страхування спортсменів віщих категорій.
Проаналізовані випадки, від настання яких провадиться страхування. Визначені групи ризиків залежно від виду спорту, небезпечності травм та ймовірності настання випадку та їх вплив на розмір страхового тарифу в разі страхування.
З'ясовано, що страхування в галузі спорту може провадиться з метою реклами та піару компанії.
6
Вергелюк, Ю. Ю. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ АВТОМОБІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 28–40. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.28-40.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено огляд тенденцій, що характеризують динаміку та сучасний стан автомобільного страхування в Україні. Зокрема, вивчено динаміку показників валових та чистих страхових премій сплачених по договорах автомобільного страхування, а також їх часток у відповідних показниках на ринку страхування в цілому. Пояснено тенденції розміру валових та чистих страхових виплат за договорами автомобільного страхування, а також їх часток у відповідних показниках на ринку страхування в цілому. Проаналізовано рівень страхових виплат в розрізі видів автомобільного страхування. Виділено ключові тенденції розвитку видів автомобільного страхування. Ідентифіковано проблеми розвитку автомобільного страхування в Україні.
7
ПОГОРІЛЕНКО, АРТУР. "Смарт-контракти у сфері страхування: перспективи впровадження у господарське законодавство України". Право України, № 2021/07 (2021): 202. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-202.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток сфери інформаційних технологій запровадив у життя суспільства новітні способи автоматизованого виконання господарських договорів у сфері страхування, одним із яких є смарт-контракти. Вони являють собою комп’ютерний код, записаний у децентралізованій мережі, що спрямований на автоматизоване виконання договірних умов. Сфера страхування, як демонструє міжнародна практика, є однією з найбільш перспективних для інтеграції смарт-контрактів. З огляду на це виникла необхідність в аналізі законодавства України на предмет можливості використання смарт-контракту як повноцінного замінника господарського договору в сфері страхування, а у разі негативного висновку – пошуку альтернативних шляхів його законного використання. Метою статті є аналіз чинного законодавства на предмет можливості використання смарт-контракту як повноцінного замінника господарського договору в сфері страхування та пошук, у разі негативного висновку, альтернативних шляхів законного використання. Згідно з результатами дослідження смарт-контракт може задовільнити основні вимоги до форми та змісту господарського договору в сфері страхування, проте деякі формальні вимоги, такі як необхідність підписання кваліфікованим електронним підписом, необхідність встановлення та виконання договору виключно у гривні, можливості зміни та розірвання договору, не можуть бути виконані смарт-контрактом. З огляду на це було запропоновано й обґрунтовано з законодавчої перспективи можливість використання смарт-контракту як засобу забезпечення виконання господарського зобов’язання. Було виявлено, що законодавство не містить вичерпного переліку засобів забезпечення виконання зобов’язань. При цьому допускається використання альтернатив, прямо не передбачених законодавством, за умови відсутності відповідних заборон. Була також наведена відповідна судова практика, що підтверджує можливість використання альтернативних, прямо не передбаче-них законодавством, видів засобів забезпечення виконання зобов’язань, зокрема смарт-контрактів.
8
Гудима-Підвербецька, Марія Мирославівна, та Мирослава Мирославівна Гудима. "ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ТУРИСТА В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЮ ГОСТРОЇ РЕСПІРАТОРНОЇ ХВОРОБИ, СПРИЧИНЕНОЇ COVID-19". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 112–19. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/16.
Повний текст джерелаАнотація:
Нові обставини завжди вимагають розставлення акцентів у реалізації та створенні умов для надання туристичних послуг, де на перше місце виходить саме безпека. В статті відзначається, що, окрім загальних обов’язків, передбачених ст. 13 ЗУ «Про туризм», цим законом встановлені й інші цілком конкретні заходи, спрямовані на безпеку туристів у фінансовому плані, зокрема, обов’язкове фінансове забезпечення туроператорами і турагентами своєї цивільної відповідальності перед туристами гарантією банку чи іншої кредитної установи (ст. 15) та страхування життя і здоров’я туриста (медичне та від нещасного випадку) (ст. 16). З’ясовано, чи є епідемія COVID-19 та карантинні заходи, вжиті у зв’язку з нею, підставою для звільнення від відповідальності виконавця туристичних послуг за порушення умов договору, і викладено висновок, що кваліфікація обставин, вжитих внаслідок введення карантину як форс-мажорних, залежить від: 1) договірного закріплення як форс-мажорних цих умов; 2) впливу форс-мажору на неможливість здійснення стороною конкретного договору, наявності доказів щодо цього, а також договірного розподілу ризиків виникнення форс-мажору; 3) повідомлення про неможливість виконання зобов’язань через форс-мажор контрагента негайно або у строки, встановлені договором сторін; 4) намагання сторони за таких умов попередити завдання шкоди контрагенту; 5) звернення до контрагента з проханням про продовження строків виконання договору чи зміни інших його умов способом, передбаченим у договорі, без застосування штрафних санкцій, що може привести до договірної зміни сторонами договору; 6) звернення сторони за отриманням сертифікату щодо засвідчення форс-мажору до Торгово-промислової палати. Наголошується, що форс-мажорні обставини за вказаних умов лише звільняють від відповідальності за порушення зобов’язання виконавцем туристичних послуг, але не звільняють його від виконання. Тому з погляду права застосовані внаслідок пандемії обмежувальні заходи можуть мати такі правові наслідки для сторін договору про надання туристичних послуг: 1) за втрати кредитором інтересу у виконанні зобов’язання внаслідок прострочення боржника через обставини непереборної сили / форс-мажору можлива його відмова від прийняття виконання і вимога відшкодування збитків; 2) за постійної неможливості виконання зобов’язання боржником через обставини непереборної сили зобов’язання припиняється; 3) за істотної зміни обставин можлива зміна або розірвання договору. Зауважено, що до істотної зміни обставин можна відносити заходи, що вживаються через пандемію, однак хвороба замовника туристичної послуги чи його родичів не визнається як істотна зміна обставин або непереборна сила. Інструментом захисту інтересів замовника турпослуг може стати в цьому разі страхування від невиїзду.
9
Ivanova, L. O., та O. M. Vovchanska. "Полікритеріальна маркетингова діагностика ринку приватних медичних послуг в Україні". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (8 жовтня 2017): 16–25. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8103.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена полікритеріальній маркетинговій діагностиці ринку приватних медичних послуг в Україні та визначенню впливу маркетингового середовища на перспективи його розвитку. Виявлено, що низька конкурентоспроможність державного медичного сектору, неефективне маркетингове управління, хронічний дефіцит коштів на модернізацію і створення нових медичних закладів сприяють розвитку в Україні сегменту приватних медичних послуг. Показано, що ринок приватних медичних послуг в Україні розвивається за різновекторними тенденціями. Аналізуються перешкоди якісного розвитку соціально-орієнтованого ринку приватних медичних послуг в Україні. Визначено, що основними з них є: фінансова непрозорість ведення бізнесу, відсутність державних стимулів, низький рівень охоплення добровільного медичного страхування; низькі реальні доходи населення; відсутність належного законодавчого регулювання ринку приватних медичних послуг; відсутність гарантій для вітчизняних і закордонних інвесторів; маркетингові принципи фінансування галузі охорони здоров’я загалом; непрозорість ринку. Сьогодні відсутній системний підхід та маркетингові стратегії щодо побудови бізнесу в сфері приватних медичних послуг. Важливими складовими успішної діяльності приватного медичного закладу як бізнесу є торгова марка (бренд) та інша інтелектуальна власність; команда фахівців; нерухомість (власна чи орендована); договори з ключовими клієнтами; сучасне обладнання. Показано, що тільки постійний моніторинг співвідношення попиту і пропозиції, регулярна маркетингова оцінка власної бізнес-моделі дозволяє приватному медичному закладу оцінити позицію на ринку та необхідним чином адаптовуватись до змін маркетингового середовища. Запропоновано для покращання свого становища на ринку медичних послуг приватним медичним закладам ретельно розробляти стратегію інтегрованих маркетингових комунікацій, підвищувати культуру надання медичних послуг, покращувати сервіс, впроваджувати новітні технології медичного обладнання і новизну медичних протоколів, дотримуватись корпоративної етики та клієнтоорієнтованості.
10
Безсмертна, Н. "Договір страхування в системі цивільно- правових договорів". Право України, № 3 (2004): 34–38.
Знайти повний текст джерелаДисертації з теми "Договори страхування"
1
Кузнецова, Світлана Олександрівна. "Щодо питання обліку страхування згідно з МСФЗ 17 "Страхові контракти"". Thesis, Київський національний торговельно-економічний університет, 2018. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44218.
Повний текст джерела
2
Король, Д. Ю., та Г. Л. Амбруш. "Понятійний апарат договору страхування". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14225.
Повний текст джерела
3
Клим, Т. А. "ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ". Thesis, НАУ, 2017. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/27942.
Повний текст джерела
4
Солдатенко, М. Д., Ірина Петрівна Грибачова, Ирина Петровна Грибачева та Iryna Petrivna Hrybachova. "Особливості укладання договору страхування в Україні". Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/79024.
Повний текст джерелаАнотація:
В даний час підприємницька діяльність, разом з іншими формами власності відіграє важливу роль у формуванні та функціонуванні ринкової економіки держави, тому суб’єкти господарської (підприємницької) діяльності потребують захисту своїх інтересів та майнових прав все більше, оскільки вірогідність різноманітних ризиків зростає. Велика зацікавленість у створенні адекватного ринку страхових послуг виникає не тільки у суб’єктів господарювання, а також у держави, що заінтересована у потрібному страховому захисту її державного майна. Дані питання вирішуються через упровадження в Україні певних перевірених у світовій практиці видів і форм страхування. Договором страхування можемо визначити цивільно-правову угоду, що виникає між страховиком і страхувальником. Він регулює їх взаємні обов’язки, що визначені в умовах даного виду страхуванні. Договір страхування у своїй основі визначається, як договір про прийняття та передачу певного ризику. За страхову премію страховик зобов’язується відшкодувати втрати страхувальнику, що відбулися через настання події, зумовленої в договорі страхування. Даний договір має бути укладений на основі визначених законом правил страхування [1, с. 979].
5
Білецька, Ю. Ю. "Договір страхування цивільно-правової відповідальності, його значення у системі страхування". Thesis, Національний Авіаційний Університет, 2020. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/43185.
Повний текст джерелаАнотація:
На даному етапі розвитку суспільства інтерес до питання договору страхування цивільно-правової відповідальності значно зріс. Однією з передумов такого явища стало різке збільшення кількості випадків заподіяння майнової шкоди. Відтак, у будь-якому суспільстві страхування, будучи соціальною закономірністю, вимагає правового закріплення та регулювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів
цих фондів.
6
Головков, С. О., та Г. Л. Амбруш. "Права та обов’язки страховика за договором страхування". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14224.
Повний текст джерела
7
Кульчій, Олег Олександрович. "Питання порушення договору страхування та цивільно-правової відповідальності за нього". Thesis, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2018. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/7402.
Повний текст джерела
8
Міловська, Н. В. "Особливості укладення договорів страхування". Thesis, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/12214.
Повний текст джерела
9
Соботник, Р. В. "Особливості предмету договору страхування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки". Thesis, 2014. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/14637.
Повний текст джерелаКниги з теми "Договори страхування"
1
Никифорак, В. М. Договір страхування відповідальності. Чернівці: Рута, 2002.
Знайти повний текст джерела
2
Страхування: договори, суд, законодовство. Київ: КНТ, 2007.
Знайти повний текст джерела