Добірка наукової літератури з теми "Дитячий хор"

У статті розкрито сутність та зміст професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до роботи з дитячим хором. Це пов'язано, в першу чергу, з необхідністю активізації дитячого хорового виконавства, що зумовлено природною потребою суспільства в збереженні та подальшому розвитку традицій вітчизняної хорової культури. Дитячий хоровий спів як самий доступний, емоційний та популярний вид дитячої музичної діяльності є найбільш важливим засобом у вихованні емоційної сфери дитячої особистості. Специфіка роботи з дитячим хором потребує від майбутнього вчителя музики не тільки глибоких знань і навичок вокально-хорової роботи, а й специфічних якостей. Підготовка майбутнього хормейстера, який поєднує в собі риси музиканта, диригента хору, педагога-хормейстера, є однією з актуальних проблем. У ХХІ столітті в основі професійної підготовки майбутніх хормейстерів лежить положення про те, що найважливішою складовою є розвивальна складова особистості, яка буде формувати у майбутніх хормейстерів здатність до самоосвіти і саморозвитку, вміння критично мислити, творчо використовувати знання і навички, вміння досягати поставлених цілей та усвідомлювати свою професійну відповідальність перед українським суспільством. Компетентність хормейстера, який буде усвідомлювати значущість хорового мистецтва у розвитку духовної культури молодого покоління, повинна відповідати вимогам сучасності. Доведено, що професійна діяльність вчителя музичного мистецтва є багатоаспектною і включає в себе виконавський, педагогічний і управлінський аспекти, вона є неможливою без вокальної, інструментальної і диригентсько-хорової підготовки. Наголошено, що успіх майбутньої роботи вчителя музичного мистецтва значною мірою залежить від того фундаменту, який він отримає в навчальному закладі. Ключові слова: професійна підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва, дитячий хор, вокальна, інструментальна і диригентсько-хорова підготовка.

Мета статті полягає у виявленні специфіки викладання диригентсько-хорових дисциплін в процесі фахової підготовці майбутніх вчителів музичного мистецтва з огляду на основні напрями вокально-хорової роботи вчителя музичного мистецтва: хоровий спів як вид колективної музичної діяльності на уроках музики та керування шкільними хорами, вокальними ансамблями у позаурочний час.Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системно-діяльнісний, культурологічний, праксеологічний, аксіологічний підходи та філософський, термінологічний, когнітивний принципи. Використано загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, порівняння, класифікація), емпіричні, прогностичні методи дослідження.Наукова новизна. У дослідженні схарактеризовано особливості викладання таких основних дисципліни диригентсько-хорового циклу, як: «Хорове диригування», «Хорове аранжування», «Хорознавство», «Хоровий клас» та «Практикум роботи з хором». Розкрито мету предмету «Хорове диригування», яка полягає у наданні майбутньому вчителеві музичного мистецтва як керівнику дитячого шкільного хору базової диригентської підготовки. Окреслено основні завдання дисципліни: оволодіння диригентсько-хоровими знаннями, розвиток професійних здібностей, формування умінь вчителя-хормейстера.У результаті дослідження розкрито специфіку змісту курсу «Хорове аранжування», який слід зосередити на оволодінні навичками створення партитур для дитячих хорів різних вікових категорій: починаючих дитячих хорових колективів, розвинутих хорових дитячих колективів, хорів старшокласників (однорідних, неповних мішаних). Оцінено роль курсу «Хоровий клас», в процесі якого студенти на основі отриманих знань з музично-теоретичних і вокально-хорових дисциплін удосконалюють професійні навички, необхідні для майбутньої практичної вчителя музичного мистецтва. Доведена необхідність введення у структуру підготовки вчителя музичного мистецтва курсу «Практикум роботи з хором», де здобувачі на практиці засвоюють вміння роботи із шкільним хором. Встановлено роль керівника хорового класу та викладача з хорового диригування у підготовці до ефективної роботи з хором. Розглянуто коло тем з «Хорознавства», які мають охоплювати історичні аспекти вітчизняної та зарубіжної теорії і практики вокально-хорової роботи з дітьми, висвітлювати основні напрями дитячого хорового виконавства і творчості, знайомити з особливостями розвитку голосового апарату дітей різного віку, надавати знання з охорони дитячого голосу, виявляти специфіку вокально-хорової роботи з дитячими хоровими колективами.Висновки. У ході дослідження встановлено, що методика викладання диригентсько хорових дисциплін має специфічні особливості і обумовлена змістом практичної діяльності педагога-музиканта у загальноосвітніх закладах середньої освіти.

Мета публікації – дослідження мистецької діяльності музикантів Чернігівщини, що діяли у другій половині ХХ ст.: фольклориста, засно- вника аматорського хорового руху В. Полевика, фундаторів регіональних виконавських шкіл В. Розен (фортепіано) та А. Стриги (баян), репре- зентанта камерного хорового виконавства Л. Боднарука. Методологія дослідження базується на джерелознавчому, історико-хронологічному, логіко-узагальнюючому методах для аналізу періодичних, епістолярних джерел та мемуаристики, з’ясування фактів життєтворчості мит- ців, визначення їх місця у регіональному культурному просторі. Наукова новизна статті полягає у формуванні комплексного погляду на культурне життя Чернігівщини другої половини ХХ ст. як феномена життєтвор- чості провідних музикантів регіону. Висновки. Результати дослідження доводять, що творчість досліджуваних митців мала вагомий вплив на розвиток регіонального культурного простору. Діяльність В. Полевика із заснування аматорських хорових колективів сприяла активізації регіо- нального хорового життя, що стало передумовою професіоналізації на- родного хорового виконавства Чернігівщини шляхом створення у 1979 р. ансамблю пісні і танцю «Полісся» обласної філармонії. Вагома фольклор- но-етнографічна робота В. Полевика знайшла продовження у діяльності філармонійного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди», створе- ного у 2002 р. Музично-педагогічна діяльність В. Розен та А. Стриги протягом другої половини ХХ ст. охоплювала всю Чернігівщину, сприяла підвищенню рівня загальної музичної культури слухачів, стимулювала професійне орієнтування юнацтва, дозволяла студентам-виконавцям на- бувати виконавського досвіду, слугувала поширенню академічної музичної культури. Результативна участь у конкурсах, продовження навчання у консерваторіях засвідчує високу фахову підготовку учнів В. Розен та А. Стриги. Творча діяльність Л. Боднарука сприяла відродженню й поши- ренню на Чернігівщині традицій камерного хорового виконавства, появі у 1990-х рр. нових музичних феноменів регіонального (дитячі хорові фес- тивалі) та загальнонаціонального значення (камерний хор ім. Д. Борт- нянського), що сприяло інтеграції культурного простору Чернігівщини у національний та європейський культурний контекст.

Анотація. Мета дослідження – укласти біографічний огляд основних етапів життєвого шляху брата Йосафата (Василя) Рогатинського та реабілітувати його діяльність із позицій сучасного історичного бачення. Методологія дослідження базується на використанні аналітичної та синтетичної критики джерел. Для встановлення об՚єктивності інформації використано критичний аналіз тексту документа. Наукова новизна вбачається у використанні та запровадженні до широкого обігу архівних матеріалів КДБ (СБУ). Висновки. На підставі архівних матеріалів слідчої справи укладено біографічний огляд брата Йосафата (Василя) Рогатинського (ЧСВВ), який був репресований за свої релігійні переконання та критичне ставлення і несприйняття релігійної політики радянської влади. Простежено основні етапи життєвого шляху брата Йосафата (Василя): дитячі роки, здобуття неповної середньої освіти, вступ до василіанського монастиря, служба в австрійській армії, участь у бойових баталіях Першої світової війни, російський полон, повернення до василіанського монашества, виконання обов՚язків помічника експедитора у Жовківській василіанській друкарні та диригента церковного хору, арешт, засудження і відбуття покарання у виправно-трудовому таборі, відхід до вічності під час ув՚язнення. Розглянуто процес реабілітації брата Йосафата (Василя) Рогатинського як політв՚язня радянських концентраційних таборів. Представлено погляди монаха щодо заходів радянських органів влади стосовно національно свідомого українського греко-католицького духовенства та василіанського чернецтва, яке відмовлялося підписувати акт воз՚єднання із російською православною церквою. Визначено суб՚єктивний політичний чинник у незаконному засудженні та ув՚язненні монаха Йосафата (Василя).

Неупереджений аналіз перебігу світових процесів останніх тисячоліть незаперечно свідчить на користь того, що порівняно незначний за площею і кількістю населення північно-західний фрагмент гігантського євразійського материка став лідером переважної більшості інновацій в більшості сфер людської діяльності. Особливо помітна його участь у прогресі технологій виробництва, що спираються не на примітивний емпіризм і “здоровий глузд”, а на вищу форму інтелектуальності – цілеспрямовані природничо-наукові дослідження й ефективне використання їх результатів в усіх можливих сферах. Слід вітати ту обставину, що в розвинених країнах все частіше зусилля істориків скеровуються не на чергові панегірики на честь національних політичних і військових лідерів (дуже часто – справжніх злочинців), а на дослідження людського буття і культурно-цивілізаційних взаємодій в Європі та інших регіонах планети (напр. [1]).Ці тенденції дають надію на те, що серед головних цілей діяльності систем навчання і виховання належне місце все впевненіше займатиме формування не націонал-патріотів, а висококультурних професіоналів з високим рівнем компетентності в сфері наук і технологій.В останні десятиріччя життя вимусило країни-лідери розпочати перехід від індустріального суспільства до нового, яке слід називати “суспільством знань”, а не “інформаційним” (в усі часи людський соціум продукував інформацію й будував буття саме на її основі!). Ці країни – більшість їх розташовані в Західній і Північній Європі – обирають цілковито нову стратегію індивідуальної і колективної діяльності, новий комплекс перспективних цивілізаційних цінностей, шукають і реалізують засоби поєднання стійкого розвитку соціуму і збереження довкілля. Українські політологи і соціологи ще дуже далекі від належного усвідомлення того, наскільки в цій сфері датчани чи норвежці випереджають американців чи англійців. Саме тому вони в аналізі майбутнього роблять серйозні помилки, помічаючи лише окремі явища змін – як правило, лише “глобалізацію” (напр. [2]) – й полишаючи поза увагою десятки інших (частина їх названа в статті [3]).Одна з подібних стратегічних помилок вищого політичного і економічного керівництва України – спроба реалізувати концепцію “вільного ринку” в умовах, коли згадані нами країни-лідери давно відмовилися від цього надмірно архаїчного засобу організації діяльності економічного життя. Ця помилка співпала у часі й просторі з ще однією – нерозумінням значення фундаментальних наук і високоінтелектуальних технологій для забезпечення якості життя і прогресу націй у ХХІ ст. Тому перші роки нашої незалежності стали часом повернення до зразків капіталістичного суспільства періоду ХІХ століття, а не свідомої підтримки паростків нового суспільства ХХІ ст.Утім, події останніх двох-трьох років свідчать на користь того, що керівництво і громадськість України поступово позбавляються решток невиправданих сподівань на неорганізований “ринок”, суспільний хаос (чого варта шкода від “тіньового сектора”!) і шкідливий для 99,9% населення варіант приватизації колективної власності. Одна з ознак обрання більш перспективного напряму розвитку – бажання інтегруватися в європейські економічні структури шляхом глибоких законодавчих та виробничих змін.Серед тих засобів, які ми можемо використати в процесі руху до інтеграції – удосконалення і ефективізація діяльності системи освіти. Вона у нас має чимало позитивних рис, але загалом не надто добре відповідає європейським стандартам. До того ж, є певні відмінності між нашою і європейською стратегію розвитку та модернізації освіти.У цих тезах ми акцентуватимемо лише частину європейської освітньої стратегії – намагання зберегти і підвищити якість освіти, забезпечити кожного молодого європейця достатньою за обсягом і змістом компетентністю (реалізаційними знаннями, вміннями і навичками), яка б гарантувала його індивідуальні успіхи на ринку праці та світову якість створеної продукції чи наданих ним послуг.Про важливість освіти для подальшого існування та економічних успіхів об’єднаної Європи нікого на її теренах переконувати не треба – це вже визнана аксіома. Питання стоїть в іншій площині – як досягти максимальних результатів за наявних і можливих засобів і ресурсів. Саме так сформулювали завдання своїх держав та урядів вищі керівники 15 країн-членів Європейського Союзу під час березневої наради 2000 року в Лісабоні – зусиллями науковців, освітян та фахівців всіх інших профілів забезпечити для Європи економічні успіхи на основі “найбільш конкурентноздатних знань у світі” [4].Виконання цих складних завдань можливе за умови спільних зусиль всіх європейських країн одразу на трьох стратегічних напрямах удосконалення первинної освіти (цей термін означає всі форми навчання і підготовки до моменту виходу на ринок праці):І. покращення її якості та ефективності;ІІ. лібералізації і розширення до теоретичного максимуму доступу до первинної освіти;ІІІ. відкритості систем освіти на оточення і світ.Завдання підвищити якість освіти не випадково стоїть на першому місці – ніхто не має бажання надаремне витратити 5-8% валового національного продукту ([4, с.7]) і зусилля 3-6% всього активного населення (саме у цих межах лежить відсоток вчителів і викладачів серед всіх зайнятих у розвинених країнах [5, с.219]). Це завдання передбачає вирішення кількох вужчих проблем.Стимулювати вибір учнями і студентами науково-технологічних профілів навчання.Розвинути у молоді компетентності, необхідні для життя у суспільстві знань (інформаційному суспільстві).Забезпечити їй доступ до всіх нових інформаційних технологій.Поліпшити навчання і підготовку педагогічних працівників.Забезпечити ефективніше використання ресурсів.Для стратегічного планування шляхів розвитку національної освіти вищому керівництву й педагогам України слід уважно дослідити вказаний перелік тих заходів, які Європейський Союз вважає надійним фундаментом забезпечення якості освіти.Особливо важливий акцент на природничо-математичну та інженерно-технологічну освіту, оскільки саме цю сферу знань європейці вважають критичним показником якості всієї освіти, всієї первинної підготовки. І вони мають рацію – суспільство знань спиратиметься на найвищі технології й вершинні досягнення фундаментальних наук. Саме на це, а не на класичну механіку, елементарну хімію, фізику чи основи металознавства. Час цих наукових знань залишився у віддаленому індустріальному минулому.Як же на практиці Європа здійснює наміри підвищити якість освіти через розширення залучення учнів і студентів на науково-технологічні профілі навчання? Ситуація у цій сфері досить строката, про що й свідчать дані щодо їх загальної кількості на цих профілях у вищих навчальних закладах різних країн ЄС (табл. 1). Таблиця 1. Відсоток студентів, які вивчають точні науки(2000 рік) [4] Країна% студентів, які навчаються на даних профіляхКількість дипломованих осіб віком 20-29 років в розрахунку на 1000 мешканцівТочні науки (разом з інформатикою)Технології та інженеріяТочні науки, технологія, інженеріяФінляндія10.625.6– *Великобританія14.88.816.2Ірландія16.911.423.2Бельгія9.211.89.7Швеція11.419.111.6Австрія11.614.07.1Франція–––Данія10.210.0–Німеччина12.715.88.2Іспанія12.616.19.9Італія7.616.8–Португалія9.417.96.3Греція–––Люксембург9.38.11.8Примітка: * – брак даних. Тут стикаємося з певною несподіванкою – за короткий період 1990-х років Фінляндія стала європейським і світовим лідером з фундаменталізації освіти. Керівники цієї країни анітрішечки не бояться того, що мало не 40 відсотків всіх її студентів вивчають точні науки і “високі” технології.На початку 1990-х років Фінляндія потрапила в глибоку економічну кризу. Розпад Радянського Союзу позбавив цю невелику країну величезного ринку, який задовольнявся виробами, що хоч і мали задовільну якість, але не вимагали “високих” технологій. Це не лише майже вполовинило валовий національний продукт Фінляндії і знизило рівень життя населення, але й примусило виходити на світові ринки з підвищеними вимогами як до технологій, так і до якості.Під час вибору стратегії розвитку своєї освіти, Фінляндія відхилила пропозиції гранично гуманітаризувати її та розширити підготовку правників і менеджерів. Було скорочене викладання історії, на ранній дитячий вік перенесене перше ознайомлення з друкованими текстами тощо. Натомість, розширене і поліпшене викладання точних наук і найновіших технологій. Невисокої якості середня професійна освіта була досить швидко реформована у вищу, випускники якої отримували глибокі наукові знання і вміння використовувати досягнення точних наук. Наслідок усіх цих змін – стрімкий розвиток виробництва у найновітніших сферах і перше місце у світі з темпів підвищення людського капіталу нації на основі використання “високих” технологій.Та приклад Фінляндії не є винятком. Як стає все більш очевидним з даних останніх років, значна частина інших країн ЄС також відзначається великою (15-19%) кількістю тих студентів, які готуються розвивати і використовувати найбільш ефективні технології ХХІ століття. Та ще важливіша та обставина, що на відміну від України, де надто часто звучать промови про “надмірну кількість науковців та інженерів” й пропонується прискорено готувати необмежену кількість адвокатів і менеджерів, в країнах ЄС застосовується стратегія збереження (і навіть розширення) саме природничо-математичних та інженерно-технологічних секторів вищої освіти.Сучасний розподіл нашого студентства в закладах університетського рівня за профілями підготовки відповідає кращим європейським зразкам – ми маємо приблизно 11% майбутніх науковців і близько 20% – інженерів і технологів [6]. Ось тільки б зберегти і підвищити якість навчання, зокрема, не витрачати перші семестри на ліквідацію недоліків роботи школи…На жаль, ми не можемо сподіватися на позитивні зрушення в роботі середньої школи, оскільки керівництво міністерства освіти і науки вважає, що навчатися і набувати досвід можна лише на власних помилках. Однак, доцільніше вчитися на чужих невдачах. Наприклад, багато разів у десятках країн світу з різноманітних міркувань ті чи інші предмети переводили з обов’язкових у вибіркові, ліквідовуючи жорсткі випускні екзамени. Результат кожного разу був один і той же – профанація викладання, різке зниження знань випускників шкіл і погіршення діяльності всієї вищої освіти. Кожна країна виходила з подібної кризи своїм шляхом. Більшість повертала обов’язковість вивчення і глибоко модернізувала зміст програм, інші (як США) просто скуповували за рубежем випускників шкіл і студентів з потрібними якостями і знаннями.То чи не краще нам відмовитися від подальшого поглиблення кризи в природничо-математичній освіті й обрати за приклад не американський, а фінський досвід?

У статті розглянуті стилістичні та емоційно-експресивні особливості українських синтаксично нечленованих висловлень для вираження згоди та незгоди порівняно з білоруськими, чеськими та болгарськими. Зроблено висновки про те, що система таких висловлень має свої стилістичні та емоційно-експресивні особливості навіть у близьких мовах. Ключові слова: висловлення, комунікація, незгода, синтаксис, синтаксично нечленовані висловлення, слов’янські мови, згода. Покликання Список використаних джерел Васючэнка, Пятро. «Хведар Набілкін – беларускі касінер». Сучасная беларуская драматургія: традыцыі і наватарства. Мінск: ТАА «Сэр-Віт», 2003, с. 621–38. Уварова, Наталя. Шахрайки. URL: http://ukrdrama.at.ua/load/0-0-0-1-20. Фольварочний, Василь. «Дитячі забави: драма на дві дії». Фольварочний, Василь. Спокуса: драми. Чернівці: Зелена Буковина, 2000, с. 109–58. Щученко, Сергій. Help. URL: http://dramaturg.org.ua. Список використаної літератури Білодід, Іван. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис. Київ: Наукова думка, 1972. Борисова, Инна. Русский разговорный диалог: структура и динамика. 3-е изд. Москва: Книжный дом «Либроком», 2009. Вихованець, І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь, 1993. Вінтонів, Михайло. «Нечленовані речення в сучасній українській мові: статус, функції». Мовознавчий вісник, вип. 6, 2008, с. 44–8. Галактионова, Ирина. Средства выражения согласия / несогласия в русском языке. Дис. …канд. филол. наук: 10.02.01. Москва, 1995. Грайс, Герберт. «Логика и речевое общение». Новое в зарубежной лингвистике, вып. 16, 1985, с. 217–38. Гурко, Олена. «Нечленовані речення як засоби реалізації категорії ствердження в українській мові». Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство), вип. 127, 2014, с. 396–400. Гурко, Олена. Функційно-семантична категорія ствердження в українській літературній мові. Дис. …докт. філол. наук: 10.02.01. Дніпро, 2018. Дудик, Петро. Із синтаксису простого речення. Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 1999. Ермакова, О. П., и Земская, Е. А. «К построению типологии коммуникативных неудач (на материале естественного русского диалога)». Русский язык в его функционировании: Коммуникативно-прагматический аспект, отв. ред. Е. А. Земская, Д. Н. Шмелев. Москва, 1993, с. 30–64. Ермакова, Ольга. «Функции согласия и несогласия в дружеской беседе (психолого-лингвистические заметки)». Жанры речи, №1(17), 2018, с. 60–6. Загнітко, Анатолій. «Еквіваленти речення: статус, обсяг і функційна типологія». Лінгвістичні студії, вип. 19, 2009, с. 79–91. Иванова, К., и Ницолова, Р. Ние, говорещите хора. София: Университетско издателство «Св. Климент Охридски», 1995. Иссерс, О. С. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. 5-е изд. Москва: Издательство ЛКИ, 2008. Киселев, Игорь. Частицы в современных восточнославянских языках. Минск: БГУ, 1976. Костусяк, Наталія. «Функційно-комунікативні ознаки стверджувальної / заперечної модальності». Studia Ucrainica Varsoviensia 1. Warszawa, 2013, с. 133–141. Кучер, А. С. «Нечленимые предложения в современном украинском языке: статус, функции». Studia Philologica (Філологічні студії), №(9), 2018, с. 47–54. Озаровский, О. В. «Согласие-несогласие как категория коммуникативного синтаксиса». Проблемы учебника русского языка как иностранного. Синтаксис. Москва, 1980, с. 109–20. Речник на българския език, глав. ред. К. Чолакова. Т. 1 (А–Б). София: Издателство на БАН, 1977. Сирота, Е. В. «Специфика функционирования функционально-семантического поля „согласиеˮ в современном русском языке». Русистика: вчера, сегодня, завтра: сборник документов юбилейной международной научной конференции, 29 июня – 2 июля 2017 года, София. София, 2018, с. 261–73. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Сусов, Иван. Лингвистическая прагматика. Москва: Восток–Запад, 2006. Сучасна українська літературна мова, за ред. М. Я. Плющ. Київ: Вища школа, 2000. Шаронов, И. А. «Коммуникативы и методы их описания». Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии, вып. 8 (15), 2009, с. 543–7. Шатілова, Олена. «Спонукальний потенціал еквівалентів речення». Лінгвістичні студії, вип. 25, 2012, с. 79–83. Широкова, А. Г., Адамец, П., Влчек, И., и Роговская, Е. Р. Чешский язык. 2-е изд. Москва: Высшая школа, 1988. Шиць, Андрій. «Висловлення нечленованого різновиду як засоби експлікації заперечної модальності». Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови, вип. 11, 2014, с. 163–7. Шиць, Андрій. «Нечленовані речення як специфічні засоби вираження позамовних ситуацій». Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Філологічна, вип. 49, 2014, с. 140–2. Karlík, P., Nekula, M., Pleskalová, J. Encyklopedický slovník češtiny. Praha: Lidové noviny, 2002. Leech, G. N. Principles of Pragmatics. London: Longman, 1983. Slovník spisovné češtiny pro školu a veřejnost, upr. V. Červená, J. Filipec. 2 vyd. Praha: Academia, 1998.

Загальна частина (С. 1-147) та Індивідуальна частина № 1 (С. 148-235) комплексного дипломного проєкту на здобуття ступеня бакалавра на тему «Інформаційна система підтримки діяльності дитячого хору» (автори: Ібнухсейн Інес, Суворова Валерія Євгеніївна). Індивідуальна частина № 2: https://ela.kpi.ua/handle/123456789/39067
Загальна частина Структура та обсяг роботи. Пояснювальна записка дипломного проєкту складається з шести розділів, містить 11 рисунків, 11 таблиць, 1 додаток, 17 джерел. Дипломний проєкт присвячений розробці інформаційної системи підтримки діяльності дитячого хору. Цілі розробки – це популяризація діяльності хору «Щедрик» в Україні та за її межами та створення та автоматизація процесу складання розкладів прослуховувань та концертних виступів. У розділі загальних положень представлено опис предметного середовища, розглянуто наявні аналоги, сформульовано постановку задачі. У розділі інформаційного забезпечення описано вихідні дані для користувача та адміністратора, а також для програм, які будуть складати розклад прослуховувань та концертних виступів. Також наведено опис структури бази даних. Розділ математичного забезпечення присвячений порівняльному аналізу методів знаходження оптимального розкладу та вибрано кращий. У розділі програмного забезпечення описано технології, які було використано для розробки дипломного проєкту, наведено діаграми класів, послідовності та компонентів, описано специфікацію функцій. У технологічному розділі наведено керівництво користувача для розробленого застосування. Індивідуальна частина № 1 Структура та обсяг роботи. Пояснювальна записка дипломного проєкту складається з шести розділів, містить 14 рисунків, 6 таблиць, 1 додаток, 5 джерел. Дипломний проєкт присвячений розробці інформаційної системи для підтримки діяльності дитячого хору. Цілі розробки – це популяризація діяльності хору «Щедрик» в Україні та за її межами та створення та автоматизація процесу складання розкладів прослуховувань та концертних виступів. У розділі загальних положень представлено опис функціональної моделі з боку користувача, наведено діаграму варіантів використання для користувача. У розділі інформаційного забезпечення описано вхідні дані для користувача. Розділ математичного забезпечення присвячений аналізу такого методу знаходження оптимального розкладу, як Променевий пошук, розроблено алгоритм пошуку оптимального розкладу даним методом. У технологічному розділі представлено керівництво користувача для користувацької частини системи, а також проведено тестові випробування для програмного продукту з боку користувача.
The common part Structure and scope of work. The explanatory note of the diploma project consists of six sections, contains 11 figures, 11 tables, 1 appendix, 17 sources. The diploma project is devoted to the development of an information system to support the activities of the children's choir. The goals of the development are to popularize the activities of the Shchedryk Choir in Ukraine and abroad and to create and automate the process of scheduling auditions and concert performances. In the section of general provisions the description of the subject environment is presented, the available analogues are considered, the statement of a problem is formulated. The information support section describes the initial data for the user and the administrator, as well as for the programs that will schedule auditions and concert performances. A description of the database structure is also given. The section of mathematical support is devoted to the comparative analysis of methods of finding the optimal schedule and the best one is chosen. The software section describes the technologies that were used to develop the thesis project, provides diagrams of classes, sequences and components, describes the specification of functions. The technology section provides a user guide for the developed application. The individual part 1 Structure and scope of work. The explanatory note of the diploma project consists of six sections, contains 14 figures, 6 tables, 1 appendix, 5 sources. The diploma project is devoted to the development of an information system to support the activities of the children's choir. The goals of the development are to popularize the activities of the Shchedryk Choir in Ukraine and abroad and to create and automate the process of scheduling auditions and concert performances. In the section of general provisions the description of functional model from the user is presented, the diagram of variants of use for the user is resulted. The information section describes the input data for the user. The section of mathematical software is devoted to the analysis of such method of finding the optimal schedule as Radial search, the algorithm of search of the optimal schedule by this method is developed. The technological section presents a user manual for the user part of the system, as well as tests for the software product by the user.