Добірка наукової літератури з теми "Джон Максвелл"

Мета статті – прослідкувати метаморфозу Девіда Лур’є та його ставлення до тварин у романі Джона Максвелла Кутзее «Безчестя». Теоретичну базу дослідження становлять праці Дж. Агамбена, Ж. Симондона, Ж. Дерріди, Т. Інгольда, Л. Калоф, А. Ліппіт, Е. Фадж, Р. Брайдотті та ін. Вони забезпечили комплексний підхід до розуміння проблеми та системність дослідження. Із огляду на мету й предмет дослідження в роботі використано: порівняльний аналіз критичних праць для окреслення основних тенденцій специфіки творчості Дж.М. Кутзее в українському та зарубіжному літературознавстві; герменевтичний аналіз художнього тексту, необхідний для виявлення специфіки ставлення Девіда Лур’є до тварин. Крім того, застосовано елементи описового й рецептивно-інтерпретаційного методів. Традиційно людство трактувало тварину як істоту, яка підпорядковувалася людині і стояла на одному з нижніх щаблів ієрархічної драбини. Ч. Дарвін виступив проти цієї опозиції та змінив узвичаєне сприйняття людини. Його праці поставили під сумнів трактування тварини як «автомата» без мови, без почуттів та без розуму. Сучасні письменники прагнуть переосмислити протистояння людини й тварини. Джон Максвелл Кутзее в романі «Безчестя» теж не оминає цю проблему. Автор констатує кризу антропоцетричного світогляду. У романі «Безчестя» він прагне показати трансформацію світогляду головного персонажа під впливом життя на фермі. На початку твору Девід – впевнений чоловік і не цікавиться тваринами; проте наприкінці твору він зовсім інший. Переворот у розумінні світу професора пов’язаний із кількома визначальними моментами його життя: завершенням відносин із коханкою Серайєю, домаганнями до студентки, спілкуванням із Люсі, роботою в притулку та смертю собаки. Таким чином, взаємодія між головним персонажем та тваринами впливає на світосприйняття Девіда та розуміння ним світу природи, світу тварин та місце людини на Землі. Кутзее пропонує власну теорію про тварин, яка спонукає людство до переосмислення свого місця у світі. Роман Кутзее відкриває новий етап осмислення взаємодії між людиною та твариною, що потребує детального вивчення та становить перспективу наших подальших досліджень.

Позначено відмінні риси музичного ландшафту сучасної Британії, які проявилися у впливі інших культур, древньої музики і модернізму на музичну культуру Британії. Розглянуто жанрові особливості вокально-хорових творів Дж. Раттера, розкрито їх християнський принцип викладу. Визначено мелодійна і гармонійна своєрідність хорових творів британського композитора. Зроблено аналіз «Дитячої меси» Дж. Раттера. Охарактеризовані стилістичні особливості концерту Раттера для двох фортепіано та оркестру «The Beatles Concerto». Розкрито універсальність музичної мови Дж. Раттера, яка синтезувала найкращі традиції хорової творчості П. Чайковського, Б. Брітенна, Пітера Максвелла Девіса, С. Рахманінова. Виявлено, що стиль Дж. Раттера тісно пов'язаний зі стародавньої англійської хорової традиції.

Стаття присвячена питанню функцій лексичних одиниць у художньому тексті. Художній текст приваблює неповторним поєднанням змісту і смислу, що приховується під поверхнею мовного вираження та підлягає інтерпретації. Найбільш ефективним та інтрепретативно значущим видається лексичний рівень, тобто рівень слів, значення яких, занурене в мовну канву твору, набуває нової семантичної цінності з огляду на зміст художнього тексту. У статті лексичні одиниці розглядаються як конституенти лексичної структури, яка становить основу формування семантичного простору художнього тексту, тобто простору його значення. Побудова лексичної структури семантичного простору художнього тексту уможливлюється шляхом відбору таких лексичних одиниць, що відповідають жанровій специфіці художнього тексту. Витлумачення жанру відносно художнього тексту стосується аспекту тематичного спрямування, тобто превалюючих тем, що висвітлені в художньому творі та є характерними для конкретного жанру. Не менш важливим складником жанру є стиль, який трактується як стильова домінанта авторської творчості і передбачає арсенал технік творення тексту. У такому світлі авторський стиль проєктується на художній текст у функційному річищі – в особливостях функціювання лексичних одиниць задля забезпечення цілісності і зв’язності художнього тексту та реалізації його змістово-смислової єдності. У реферованій статті функції лексичних одиниць розглядаються як маркери індивідуального авторського стилю, що репрезентують властиві автору особливості вживання релевантних лексичних одиниць у ході текстотворення. З’ясування функцій лексичних одиниць має два етапи: контекстуалізацію – виявлення слів у межах мікроконтексту та співвіднесення з макроконтекстуальною ситуацією твору, та інтерпретацію – співвіднесення ролі лексичних одиниць у загальній перспективі розгортання художнього тексту, тобто ймовірне розшифрування елементів авторського задуму. Серед найбільш уживаних функцій у семантичному просторі романів Джона Максвелла Кутзее є зображувально-описова, сюжетно-композиційна та емотивна.

The old master of Petersburg based on J.M. Coetzee’s novelThis article focuses on the concept of old age depicted in John Maxwell Coetzee’s novel The Master of Petersburg. The protagonist of the book is Fyodor Dostoyevsky, who is trying to solve the riddle of his stepson’s death. All events and the protagonist’s thoughts are fused by the motifs of death, passing away and old age. Youth reflects purity and kindness, whereas old age is associated with filthiness and hideousness. The main character grows old and this process is accelerated by the news of Paul Isayev’s death. He is accompanied by thoughts that ageing begins with the realisation of one’s own mortality. Hence, there appear fantasies about depriving little Martion of the joy of life by means of violence and fear, which only an old man envious of agirl’s youth and toying with his own corruption can weave.The old generation represented by Dostoyevsky is faced with youthful aggression of terrorism, personified by Sergey Nechayev. The protagonist reduces the relationships between fathers and sons to mutual envy. The sons desire their fathers’ wealth and social status, while the fathers envy their sons feelings, passion and energy. This envy breeds the revolution. In the novel there is yet another view of the motif of old age because growing old concerns even the space. Petersburg and the whole of Russia is shown as an old, violent world which is the work of just as old and violent God.Старый мастер из Петербурга на материале романа Д.М. КутзееВ статье рассматривается мотив старости в романе Джона Максвелла Кутзее Осень в Петербурге, главным героем которого является Федор Достоевский, пытающийся раз­вязать загадку таинственной смерти своего пасынка. Все приключения и мысли главного героя объединяет мотив смерти, быстротечности жизни и старости. Молодость изображена в романе как чистота и добро, старость — как грязь и подлость.Главный герой переживает старение, и этот процесс становится более ощутимым по­сле получения известия о смерти Павла Исаева. У Достоевского возникают мысли отом, что начало старости приходит вместе с ощущением конечности собственного бытия. У него рождается подлый замысел изнасилования — чтобы лишить радости жизни юную Матрену, навсегда отравить ее страхом. Такие мысли могут появиться только у старика, отчаянно завидующего девичьей юности и ставящего эксперименты ссобственной раз­вращенностью.Старшее поколение, представителем которого является Достоевский, противопостав­лено в романе агрессивной силе молодых террористов, репрезентируемых Сергеем Нечае­вым. Главный герой смотрит на проблему отцов и детей как на взаимную ревность. Сыно­вья жаждут имущества и достойного положения отцов, отцы завидуют чувствам, страсти, энергии молодых. Из этой ревности рождается революция.Мотив старости в романе реализуется не только в образах героев, но и пространства. Петербург — а вместе с ним вся Россия — показаны автором старым жестоким миром, который создал такой же старый и жестокий Бог.