Добірка наукової літератури з теми "Державний статус"

У статті окреслено проблемні питання щодо неоднозначності правового регулювання адміністративно-правового статусу окремих категорій державних службовців. З'ясовано, що посади державних службовців класифікуються з урахуванням організаційно-правового рівня органу, обсягу й характеру повноважень особи на певній посаді, ролі та місця посади у структурі державного органу. Суб'єктами правового регулювання статусу державного службовця є державні органи, які згідно з компетенцією реалізують свої повноваження з питань державної служби, зокрема щодо права на державну службу. На основі комплексного дослідження, аналізу доктри-нальних позицій правознавців, чинного законодавства України з'ясовано сутність та особливості понять «правовий статус державного службовця», «адміністративно-правовий статус». Визначено особливості законодавчого регулювання статусу державного службовця, критерії поділу та категорії державних службовців, загальні засади діяльності, обмеження загального та спеціального характеру. Розкрито сутність адміністративно-правового статусу державних службовців органів суду та місцевого самоврядування. Визначено їхні основні складники з урахуванням відмінностей цих категорій державних службовців. Теоретично обґрунтовано, що державна служба в судових органах є складним державно-правовим і соціальним інститутом, який встановлює і регулює відносини держави з працівниками суду. Статус державного службовця судового органу є родовим поняттям такої категорії, як правовий статус державного службовця органу публічної адміністрації. Проаналізовано правові колізії чинного законодавства у зв'язку із втратою помічниками суддів статусу державних службовців та окреслено шляхи врегулювання цього питання. Обґрунтовано думку щодо доцільності якнайшвидшого правового урегулювання у чинному Законі України «Про державну службу» неоднозначності щодо трактування окремих положень, що стосуються категорій і рангів державних службовців органів місцевого самоврядування, що, як наслідок, призводить до порушення одного з основних прав державного службовця - оплати праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу.

Одним із основних виявів самоутвердження нації є державний статус її мови, функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя. Для цього слід впроваджувати державну мовну політику відповідно до конституційних норм та міжнародно-правових зобов’язань України. Дослідження є фрагментом наукової теми «Вивчення цінностей у системі науки та культури», виконуваної кафедрою суспільних наук та українознавства Буковинського державного медичного університету.

Охорона та захист власності (майна) вимагають наявності чіткого правого регулювання. Визначення дієвих адміністративно-правових механізмів можливе лише за наявності наукового підґрунтя. Наразі в теорії адміністра-тивного права не існує класифікації суб’єктів, які здійснюють охорону та захисту військового майна. Відповідно в законодавстві України не визначено державний орган або систему органів, відповідальних за виконання функцій охорони та захисту військового майна. Дане питання вимагає запровадження чітких державних механізмів контролю за охороною та захистом військового майна, оцінки їхньої ефективності. У статті розглядається така правова категорія, як адміністративно-правовий статус. Більш детально увага автора зупинилася на особливостях правового статусу суб’єктів, які здійснюють охорону та захист військового майна. Аналізуються такі правові категорії як компетенція, завдання, функції та повноваження, права та обов’язки, їх співвідношення між собою. Запропоновано авторське визначення понять «компетенція» та «повноваження».

Поява пропонованої широкому загалу статті спричинена багатолітнім протистоянням між прихильниками надання українській мові статусу державної і їхніми політичними опонентами. На підставі оприлюдненого тексту конституційного подання до Конституційного Суду України 51 народного депутата України від 23 квітня 2019 р., що поставили під сумнів конституційність окремих положень Зако ну України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (Закон № 2704-VIII), здійснено конституційно-правовий аналіз спірних положень цього Закону у зіставленні з нормами Конституції України. Мета статті полягає у правовому обґрунтуванні позиції щодо відповідності окремих положень Закону № 2704-VIII, яким здійснено законодавче забезпечення функціонування української мови як державної, приписам Конституції України. Приводом для конституційного подання слугували окремі норми Закону № 2704-VIII, які, на думку суб’єкта конституційного подання, дискримінують російськомовних громадян за мовною ознакою. Крім того, автори вважають, що права російської мови істотно порушуються в тій частині, що на підставі документа надана перевага кримськотатарській мові як мові корінного народу, англійській мові та іншим мовам Європейського Союзу, незважаючи на те, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мов національних меншин. Аргументовано, що законодавець, ухвалюючи Закон № 2704-VIII, не порушив основні приписи конституції в частині забезпечення прав корінних народів, націо-нальних меншин України, зокрема й російськомовної частини населення. Визнані маніпулятивними, надані суб’єктом конституційного подання статистичні відомості, про факти, пов’язані з кількістю носіїв російської мови, кількісним складом націй і національностей, що проживають на території України, та чисельністю представників найбільшої етнічної меншини. Зазначено, що прямий зв’язок між національною належністю і мовою користування відсутній. Зроблено висновок, що в ухваленому Законі № 2704-VIII відсутня дискримінація як за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, так і за мовними чи іншими ознаками.

У статті на основі аналізу наукових поглядів вче-них запропоновано авторське визначення поняття «принципи проведення конкурсу на державну служ-бу». Ґрунтуючись на аналізі існуючих норм і провівши паралель між процесуальним законодавством і цими нормами, ми виокремили такі процесуальні принци-пи: рівності, відкритості, змагальності, об’єктивності і неупередженості конкурсної комісії. Наголошується на доцільності законодавчого закріплення відповідних принципів. Визначено, що конституційні засади орга-нізації та функціонування сучасного державно-владно-го механізму – права і свободи людини і громадянина, принципи правової, демократичної держави, дер-жавний устрій, міжнародні норми – є пріоритетними у визначенні моделі державної служби та її принципів. З’ясовано, що Конституційні принципи, принципи трудового права і державного управління як основні по-ложення, що визначають об’єктивні закономірності та напрями реалізації державної влади, функцій і завдань її органів, впливають на становлення і розвиток дер-жавної служби, службово-трудових відносин, забезпечують їх планомірний розвиток на основі зв’язків, що виникають між окремими державними інституціями, та внутрішніх зв’язків, що мають місце у діяльності окремого органу чи його структурного підрозділу. Ок-реслено, що принципи, якими державні службовці керуються у своїй діяльності, є нормами їх поведінки, обов’язковими правилами для всіх державних орга-нів і державних службовців як в організаційному, так і у функціональному аспекті. Зроблено висновок, що під принципами проведення конкурсу на державній службі слід розуміти вихідні й основоположні заса-ди, ідеї, які лежать в основі здійснення відповідної діяльності. Їх дотримання має обов’язковий характер для всіх учасників відповідних правовідносин, що апріорі є запорукою для здійснення справедливого та якісного добору кадрів на службу. Констатуючи, що конкурс – це спеціальна процедура, варто виділити основні засади, властиві даному процесові.

У статті розглянуто правовий статус Бюро економічної безпеки як центрального органу виконавчої влади, повноваження якого охоплюють собою аналітичну та правоохоронну діяльність. Проаналізовано теоретичні підходи до визначення «державний фінансовий контроль», на основі чого подано власне визначення. Сформульовано перелік завдань державного фінансового контролю, виконання яких покладено на Бюро економічної безпеки. Охарактеризовано функції, на виконання яких спрямована діяльність досліджуваного правоохоронного органу. Правоохоронна функція Бюро економічної безпеки полягає у забезпеченні виявлення, розкритті та попередженні фінансових злочинів. Доведено, що аналітична функція Бюро економічної безпеки проявляється через проведення комплексного аналізу фінансової обстановки у державі. Встановлено, що економічна безпека проявляється через реалізацію державної економічної політики. Інформаційна функція проявляється через гносеологічно-прогностичні повноваження Бюро економічної безпеки.

У статті здійснено розгляд наукових підходів до визначення особливостей державної служби з різ-них точок зору, охарактеризовано головні особливості інституту державної служби в умовах сьогодення, які відрізняють її від інших видів трудової діяльності людини та вже виділені науковцями. На основі проаналізованих позицій визначено власні особливості державної служби, а саме: 1) є професійною ді-яльністю осіб, що здійснюється у державних органах та їх апараті; 2) державні службовці від власного імені вступають у службові відносини, але при цьому керуються від імені та за дорученням держави, представляють та захищають її інтереси; 3) державна служба має особливе призначення та особливі завдання, які відрізняють її від завдань у приватному секторі; 4) державна служба є ланкою взаємо-дії суспільства і держави; 5) особливістю державної служби є значна кількість законів та норматив-но-правових актів, на основі яких здійснюється її регулювання; 6) державна служба характеризується особливим порядком призначення на посади державних службовців, наданням та тривалістю відпустки, оплатою праці державних службовців, що здійснюється за рахунок державних коштів тощо.

У статті досліджено поняття «дистанційної праці» на посадах державної служби України. Висвітлено думки вчених-правників щодо дискусійного питання правового регулювання дистанційних трудових відносин державних службовців України. Проаналізовано особливості застосування норм чинного законодавства України під час врегулювання дистанційної праці державних службовців. У дослідженні запропоновані можливі зміни до окремих положень Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 № 889-VIII та проекту нового Трудового кодексу України. Ключові слова: надомна праця; дистанційна праця; дистанційна зайнятість; дистанційні трудові відносини; державний орган; державна служба.

Статтю присвячено дослідженню понять, особливостей професійної етики державних службовців. Державна служба як специфічний вид публічної служби має особливості етичних норм, яких мають дотримуватися державні службовці під час виконання своїх професійних обов’язків. Відсутність єдиного підходу щодо доктринального визначення поняття «професій- на етика державного службовця» також зумовлює актуальність дослідження. Проаналізовані різні визначення поняття професійної етики державних службовців. Професійна мораль дер- жавних службовців – це особливості моральної свідомості, поведінки державних службовців, взаємовідносин з іншими особами, які зумовлені державно-службовою діяльністю. Акцентується увага на тому, що визначення морально-етичних засад поведінки державних службовців неможливо без урахування особливостей державної служби та місця державного службовця в суспільній діяльності. Державні службовці мають особливе суспільне призна- чення, цілі, завдання, які зумовлені особливостями їхньої професійної діяльності. З’ясовано, що існують особливості діяльності державних службовців у залежності від їх видів. Відповід- но до видових і родових класифікацій виділяються етичні стандарти поведінки залежно від галузі проходження державної служби. Зроблено висновок, що державні службовці в професійній діяльності потенційно мають конфлікти, складні ситуації, корупційні ризики, що вимагає наявності не лише професійних (ділових), психологічних якостей, освітнього рівня, а й моральних якостей. Під час виконан- ня своїх посадових обов’язків державні службовці мають усвідомлювати, що вони зобов’я- зані вірно служити народові України й гідно нести звання державного службовця. Запропоновано під професійною етикою державних службовців розуміти систему мораль- них і правових вимог, принципів, яких повинні дотримуватися державні службовці під час виконання завдань і функцій держави на професійній основі. Професійна етика окремих груп державних службовців відображує видові та родові особливості державної служби, що має бути враховано у відповідних нормативно закріплених правилах етичної поведінки дер- жавного службовця та під час розроблення теоретичних положень етики професійних груп державних службовців.

Формування високопрофесійного інституту Державної казначейської служби України, забезпечення умов його ефективного функціонування завдяки кваліфікованому персоналу, здатному належно проводити політику держави, вчасно реагувати на трансформаційні виклики, не можливе без якісно нових підходів в розвитку системи мотивації персоналу. У статті проаналізовано складові заробітної плати та зазначені види премій державних службовців. Наведено види заохочень державних службовців, які поділяють за змістом на моральні, матеріальні, морально-матеріальні. Здійснено аналіз фонду оплати праці державних службовців в органах Казначейства на прикладі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Розглянуто окремі статті та положення законів України “Про державну службу”, прийняті в різні роки, в частині грошової винагороди та просування по державній службі. Обґрунтовано заходи щодо зниження плинності кадрів в органах Казначейства.

Оскільки Україна обрала європейський вектор розвитку, особливої уваги заслуговує правовий статус нотаріуса, як суб`єкта, що забезпечує захист прав та законних інтересів громадян. Праці вітчизняних учених – І. П. Фріса, Г.С. Семакова, С.П. Кондракова, А.Г. Гуледзи, Н. В. Ільєвої та ін.. – не охоплюють всього спектру проблем, регулюванням правового статусу нотаріуса. Необхідність теоретичного обґрунтування й визначення практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності нотаріусів обумовила вибір теми даної роботи і її актуальність. Метою даної роботи є дослідження правового статусу нотаріуса.
Поскольку Украина выбрала европейский вектор развития, особого внимания заслуживает правовой статус нотариуса, как субъекта, обеспечивающего защиту прав и законных интересов граждан. Труды отечественных ученых - И. П. Фриса, С. Семакова, С.П. Кондракова, А. Гуледза, Н. В. Ильева и др .. - не охватывают всего спектра проблем, регулированием правового статуса нотариуса. Необходимость теоретического обоснования и определения практических рекомендаций по повышению эффективности деятельности нотариусов обусловила выбор темы данной работы и ее актуальность. Целью данной работы является исследование правового статуса нотариуса.
Since Ukraine has chosen a European vector of development, the legal status of the notary as a subject, which protects the rights and legitimate interests of citizens, deserves special attention. Proceedings of domestic scientists - I.P. Frisa, G.S. Semakova, SP Kondrakova, AG Guledzi, NV Il'eva, etc. - do not cover the whole spectrum of problems, regulating the legal status of the notary. The necessity of theoretical substantiation and determination of practical recommendations for improving the efficiency of notaries' activities led to the choice of the theme of this work and its relevance. The purpose of this work is to study the legal status of the notary.

У даних тезах доповіді проаналізовано українське та російське законодавство з питань державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та зроблена спроба визначити яку саме функцію виконує державний реєстратор як особа, що надає можливість реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.
В данных тезисах доклада проанализировано украинское и российское законодательство по вопросам государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности и сделана попытка определить какую функцию выполняет государственный регистратор как лицо, предоставляющее возможность реализации конституционного права на предпринимательскую деятельность.
In these theses of report it was analyzed the Ukrainian and Russian legislation on state registration of subjects of business activities and it was attempted to determine what function state registrar has as the person who provides the possibility of constitutional right for business implementation.

Актуальність теми дослідֺження обумовֺлена тим, що одним із важливֺих кроків на шляху модернֺізації органіֺв примусֺового виконаֺння рішень стало запровֺадження інститֺуту приватֺного виконаֺвця, що фактичֺно обумовֺило не лише появу в Українֺі нової юридичֺної професֺії, але й запровֺадження нової системֺи примусֺового виконаֺння рішень. Характеристика адмініֺстративно-правового статусֺу державֺних і приватֺних виконаֺвців має важливֺе значенֺня для розробֺлення пропозֺицій щодо вдоскоֺналення такого статусֺу та питань правовֺого регулюֺвання діяльнֺості приватֺних та державֺних виконаֺвців. Науковֺе дослідֺження проблеֺм адмініֺстративно-правового статусֺу державֺних та приватֺних виконаֺвців повиннֺо позитиֺвно позначֺитися на подальֺшому вдоскоֺналенні, практиֺки реалізֺації чинних адмініֺстративно-правових, господֺарсько-правових та цивільֺно-правових норм у цій сфері.
Актуальность темы исследования обусловлена тем, что одним из важных шагов на пути модернизации органов принудительного выполнения решений стало использование института частного исполнителя, что фактически обусловлено не только появлением в Украине новой юридической профессии, но и внедрения новой системы принудительного выполнения решений. Характеристика административно-правового статуса государственных и частных исполнителей имеет важное значение для разработки предложений по усовершенствованию такого статуса и вопросам правового регулирования деятельного приватных и государственных исполнителей. Научное исследование проблем административно-правового статуса государственных и частных исполнителей должно положительно влиять на дальнейшее усовершенствование практики реализации действующих административно-правовых, хозяйственно-правовых и гражданско-правовых норм в этой сфере.
The relevance of the research topic is due to the fact that one of the important steps towards modernizing enforcement agencies was the use of the institute of a private executor, which is actually due not only to the emergence in Ukraine of the new legal profession, but also to introduce a new enforcement system. Characteristics of the administrative and legal status of public and private performers are important for developing proposals for improving such status and issues of legal regulation of active private and public performers. The scientific study of the problems of the administrative and legal status of public and private executors should positively influence the further improvement of the practice of implementing the existing administrative legal, economic and civil law norms in this area.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця та моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У роботі встановлено, що децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів не може мати абсолютного характеру, потрібно чітко розмежувати повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що в результаті реформування системи державного управління та адміністративних реформ повинна бути прозора система державного управління. Надано авторське визначення поняття "системи державного управління", визначено ключові елементи системи державного управління та зміст процесу державотворення. Запропоновано вдосконалити історико-правову характеристику еволюції розвитку інституту державної служби в Україні з акцентом на історичних періодах, безпосередньо пов’язаних із визначенням "державної служби як публічної, професійної, політично неупередженої діяльності з практичного виконання завдань і функцій держави", що мали безпосереднє значення (позитивний та негативний вплив) для становлення інституту державної служби України в його сучасному вигляді, враховуючи водночас розвиток сфери освіти і науки. Розкрито зміст державної служби у сфері освіти і науки на основі чинного законодавства про державну службу. Акцентовано на такому ключовому елементі адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки, як цивільноправова відповідальність, окремо виділені корупційні ризики. Запропоновано службову кар’єру державного службовця розуміти як довготривалий організований процес просування по службі державного службовця з урахуванням особистісних якостей державного службовця, його досвіду, професійності, компетенції, кваліфікації, що розпочинається з моменту прийняття на державну службу з подальшим переміщенням працівника по службі шляхом зайняття ним більш високої посади на конкурсній основі або шляхом присвоєння йому більш високого рангу, з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються, яка закінчується у зв’язку з припиненням державної служби. Акцентовано на принципі "професіоналізму" державного службовця сфери освіти і науки як основі реалізації службової кар’єри у сфері освіти і науки. Запропоновано організаційно-правові засади, на які доцільно звертати увагу під час проведення процедури оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у сфері освіти і науки. Узагальнено зарубіжний досвід щодо реалізації адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки як складової частини системи державного управління з урахуванням моделі державної служби, в межах якої доцільно розглядати механізм реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця (Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Литва). Для вдосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця сфери освіти і науки було опрацьовано результати відкритих соціологічних опитувань серед державних службовців: щодо "прав людини в Україні", щодо "виявлення потреб у наданні методичної допомоги у сфері управління людськими ресурсами", щодо "успіхів, проблем та ризиків динаміки реформування державної служби в Україні та організаційної культури", щодо "булінгу на державній службі", на підставі оцінювання результатів опитування та аналізування чинного законодавства про державну службу запропоновано: внести зміни до частини 1 статті 2 "Визначення термінів" Закону України "Про державну службу", доповнивши її 11-м підпунктом, визначенням терміна "психологічне здоров’я", виклавши термін у такій редакції: "психологічне здоров’я – стабільний стан інтелектуально-емоційної сфери, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію, з критичною оцінкою самого себе, результату своєї діяльності та їх наслідків, що передбачають: відповідальне ставлення до посадових і службових обов’язків (активність, комунікативність, мотиваційність, самостійність в ухваленні правильних рішень (у рамках чинного законодавства)), протидію конфліктності, емоційну та стресову стійкість із додержанням організаційних та етичних норм і правил поведінки професійної культури на державній службі" Внести зміни до переліку дисциплінарних проступків, викладених у частині 2 статті 65 "Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності" Закону України "Про державну службу", де 16-м підпунктом додати проступок 2булінг (мобінг) на державній службі", що дасть можливість винних осіб у застосуванні цькувань під час виконання своїх службових та посадових обов’язків притягнути до дисциплінарної відповідальності, водночас забезпечити права тих державних службовців, права яких були порушені у зв’язку із застосуванням до них проявів булінгу, і, як наслідок, – зменшення показників прояву булінгу на державній службі. Внести зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017р. № 648): 1) пункт 20-1 викласти в такій редакції: "Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, розглядає інформацію, подану кандидатами для участі в конкурсі, та формує список кандидатів на вакантну посаду, які мають документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 2) пункт 56 викласти в такій редакції: "Загальна кількість балів кандидата визначається шляхом додавання середніх балів, виставлених у зведеній відомості середніх балів за формою згідно з додатком 8 за кожною окремою вимогою до професійної компетентності, та балів за результатами тестування, до загальної кількості балів кандидата додається 0,5 бала, якщо кандидат має документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 3) до Зведеної відомості середніх балів (додаток 8 до Порядку) (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2019 р. № 888) додати колонку з таким змістовим наповненням: "Наявність документа про підтвердження відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою". Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є одним із перших у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, присвяченим визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця й моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У результаті дослідження сформульовані нові висновки і положення, запропоновані особисто здобувачем. Практичне значення, висновки та положення дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшого розроблення шляхів удосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 2) у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано деякі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 3) у правоохоронній діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність та адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 4) у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін "Адміністративне право", "Службове право".
The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration in the sphere of education and science of Ukraine, determination of directions of its improvement, taking into account the mechanism of realization the administrative and legal status of the civil servant and the model of the civil service in the system of public administration in the conditions of reforming the system of public administration and decentralization of power. The paper found that the decentralization of power in favor of local self-government bodies and other authorized subjects cannot have an absolute character. It is necessary to distinguish clearly the powers between state authorities and local self-government bodies. It is clear that as a result of the reform of the system of public administration and administrative reforms, there should be a transparent system of public administration. It is provided the author's definition of the concept of "public administration system" and defined the critical elements of the system of public administration and the content of the state-building process. It is proposed to improve the historical and legal characteristics of the evolution of the civil service institute in Ukraine with an emphasis on those historical periods directly related to the definition of "civil service as public, professional, politically impartial activity on practical fulfillment of tasks and functions of the state", which had a direct impact (positive and negative) on the establishment of the Institute of The Civil Service of Ukraine in its current form, taking into account the development of the sphere of education and science. The contents of the civil service in the field of education and science were disclosed, based on the current legislation on public assistance. It was emphasized on such a vital element of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as civil liability, separately allocated corruption risks. It is proposed that the civil servant's career being understood as a long-term organized process of promotion of a civil servant taking into account the personal qualities of a civil servant, his experience, professional skills, competence, qualifications, which begin from the appointment to the post in civil service, with the subsequent promotion of the employee occupying a higher position on a competitive basis or assigning a higher rank, taking into account the categories of public service positions and ranks of civil servants, as a type of special titles assigned to them. The employee will work on this position according to the term of the civil service. The emphasis is on the principle of "professionalism" of a civil servant in the sphere of education and science as the basis of the implementation of service career in education and science. It was proposed the organizational and legal principles, which are essential for evaluating the results of public servants' activities in the field of education and science. It was also generalized the foreign experience, on the implementation of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as part of the public administration system it was taken into account the model of public service within which it is advisable to consider the mechanism of realization of the administrative and legal status of a civil servant (France, Germany, United States of America, Great Britain, Lithuania). In order to improve the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, the results of open sociological surveys among civil servants were elaborated: regarding "human rights in Ukraine", "identifying the needs in providing methodical assistance in the field of human resources management", regarding "successes, problems and risks of dynamics of civil service reform in Ukraine and organizational culture", regarding "bullying in the civil service", based on the evaluation of the results of the survey and analysis of the current legislation on the civil service, it is proposed: to amend part 1 of Article 2 "Defining the Terms" of the Law of Ukraine "On The State Service" by supplementing it with 11 sub item, determining the term "psychological health", outlining the period in the editorial "psychological health - a stable state of intellectual and emotional sphere, which ensures adequate behavioral reaction, with a critical assessment of itself, the result of its activities and their consequences, which include: responsible attitude to official and official duties (training, communication, motivation, independence in making the right decisions (within the framework of the current legislation)), conflict counteraction, emotional and stressful stability in compliance with organizational and ethical norms and rules of conduct. To amend the Law of Ukraine "On Public Service" Article 65 "Grounds for bringing a civil servant to disciplinary liability" part 2 to the list of disciplinary offenses 16 sub item to add an offense "bullying (mobbing) in the civil service", which will enable guilty persons to use their duties while performing their staff and official duties to bring disciplinary liability, thereby ensuring the rights of those civil servants whose rights were violated in connection with the application of the manifestations of bullying, thereby ensuring the reduction of the indicators of the manifestation of bullying in the civil service. Amend the Procedure for holding the contest for the occupation of civil service positions approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 25, 2016. No. 246 (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 18, 2017. No. 648): 1) Paragraph 20-1 to present in the editorial "Special structural unit of the NPS or the human resources department of the state body in which the contest is held, examines the information submitted by the candidates for participation in the contest, and forms a list of candidates for vacant positions who have a document confirming the availability of the relevant degree of higher education with distinction; 2) Paragraph 56 instead of the editorial "The total number of points of the candidate is determined by adding the average points set in the summary of average points on the form in accordance with Annex 8 for each individual requirement for professional competence, and points according to the test results, the total number of points of the candidate is added 0.5 points, if the candidate has a document confirming the presence of the corresponding degree of higher education with distinction"; 3) To the "summary information of average points" Annex 8 to the Procedure (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 28, 2019. No. 888) add a column with such content "availability of a document confirming the corresponding degree of higher education with insignia". The scientific novelty of the results is presented in scientific work as the first complex legal research of the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine according to the national legal science of administrative law. It was also determined the directions of improvement considering the mechanism of implementing the administrative and legal status of a civil servant and model of public service in the system of public administration in conditions of reform. As a result of the study, new conclusions and provisions are formulated and proposed by the applicant. The practical significance, conclusions, and provisions of the dissertation is confirmed by the fact that they can be used: 1) in the scientific and research sphere – the main provisions and conclusions of the dissertation may be the basis for further development of ways to improve the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 2) in legal creativity – as a result of the study formulated some proposals on amendments to regulations governing the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 3) in law enforcement – the use of the results obtained will improve practical activity and the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 4) in the educational process – the materials of the dissertation can be used during classes and preparation of academic literature on disciplines "Administrative law", "Service law".

Однією із найменш досліджуваних тем історії нашої держави є правовий аспект створення та діяльність Державно центру Української Народної Республіки (ДЦ УНР) в екзилі. Поразка національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр. породила політичну еміграцію, з якою був пов’язаний вихід за кордон десятків тисяч найактивніших учасників подій того часу. Водночас ідея незалежної соборної Української держави, імена її творців, події, наукові дослідження національно-визвольної боротьби продовжували жити разом з тими українцями, які опинилися в еміграції. Актуальність запропонованого дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення громадянської позиції українських лідерів періоду Української революції, які у 20-х роках ХХ ст. опинилися в еміграції, не втратили своєї національної ідентичності та продовжували боротьбу за незалежну українську державу.

Внутрішня та зовнішня державна політики України призвело до фактичної зміни території держави, зміни адміністративно-правового статусу окремих територій. Тому, метою ретроспективного огляду є з’ясування фактичних територіальних змін незалежної України.

В дослідженні було проведено необхідну категоризацію та систематизацію статей зводу відомостей, що становить державну таємницю це: по-перше, знімає завдання з державного експерта з питань таємниці щодо визначення категорії до якої може відноситися інформація, що становить державну таємницю; по-друге, нова структуризація зводу відомостей, що становить державну таємницю можливо дасть подальше спрощення процедури формування розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю; по-третє, відповідатиме вимогам чинного законодавства.

Проблема забезпечення фінансової безпеки держави, складовою якої є податкова безпека - одна з найбільш актуальних в Україні. На її забезпечення спрямована діяльність багатьох правоохоронних органів України. Провідне місце серед яких займає податкова міліція ДПС України , що здійснює контроль за одержанням податкового законодавства і забезпечує законність і правопорядок у сфері податкових відносин. Наразі в умовах формування нової податкової системи, а також реформування існуючої системи правоохоронних органів держави, дослідження місця податкової міліції в системі правоохоронних органів України набуває особливої актуальності а спроба розв’язання цієї проблеми має важливе значення для забезпечення фінансової та економічної безпеки держави.
Проблема обеспечения финансовой безопасности государства, составной частью которой является налоговая безопасность - одна из наиболее актуальных в Украине. На ее обеспечение направлена ​​деятельность многих правоохранительных органов Украины. Ведущее место среди которых занимает налоговая милиция ГНС Украины, который осуществляет контроль за получением налогового законодательства и обеспечивает законность и правопорядок в сфере налоговых отношений. Сейчас в условиях формирования новой налоговой системы, а также реформирования существующей системы правоохранительных органов государства, исследования места налоговой милиции в системе правоохранительных органов Украины приобретает особую актуальность а попытка решения этой проблемы имеет важное значение для обеспечения финансовой и экономической безопасности государства.
The problem of ensuring the financial security of the state, which is part of the tax security, is one of the most urgent in Ukraine. Its support is directed at the work of many law enforcement agencies of Ukraine. The leading place among them is the tax police of the STS of Ukraine, which controls the obtaining of tax legislation and ensures the legality and order in the field of tax relations. Currently, in the context of the formation of a new tax system, as well as the reform of the existing system of law enforcement agencies of the state, the study of the place of the tax police in the system of law enforcement agencies of Ukraine is of particular relevance, and an attempt to solve this problem is essential for ensuring the financial and economic security of the state.

У збірнику публікуються матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції «Малиновські читання» (м. Острог, 5 жовтня 2021 року) на актуальну правову та державну проблематику. Наведені тези та статті науковців будуть цікаві як дослідникам питань історії, права та держави, так і практикам, викладачам, аспірантам та студентам.

Присвячено проблемам формування ефективного державно-приватного партнерства у сфері національної безпеки. Проаналізовано теоретичні підходи до державно-приватного партнерства та їхні особливості в безпековій сфері. Досліджено кращий світовий досвід (США, ЄС, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Бельгії та інших країн) із розбудови довіри між державним і приватним сектором у сфері національної безпеки. Розглянуто нормативно-правові та організаційні засади державно-приватного партнерства в Україні, наведено ефективні приклади такої взаємодії. Окреслено перспективні напрями розвитку безпекового державно-приватного партнерства в Україні та можливі способи їх імплементації. Визначено, що недержавний (приватний) сектор безпеки має стати невід’ємним складником системи забезпечення національної безпеки України. Розраховано на фахівців, які займаються теоретичною й практичною діяльністю у сферах національної безпеки і оборони, державного управління, приватної та корпоративної безпеки, науковців, викладачів, аспірантів, докторантів і студентів, а також працівників недержавного (приватного) сектору, які цікавляться сучасними проблемами державно-приватного партнерства.

У посібнику комплексно висвітлено теорію та практику правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності органів СБ України. Визначено правовий статус органів СБ України, як суб’єктів адміністративноюрисдикційної діяльності, охарактеризовано функції та принципи зазначеної діяльності, запропоновано класифікацію та розкрито особливості адміністративно-юрисдикційних проваджень, що здійснюються органами державної безпеки. Видання адресоване науковцям, викладачам і студентам спеціальності «національна безпека», юридичних факультетів, працівникам органів публічної влади.

У виданні здійснено всебічний аналіз стану і розвитку національної освіти за 30-річний період незалежності України, визначено актуальні проблеми освітньої сфери, виявлено причини їх виникнення, запропоновано науково обґрунтовані шляхи модернізації вітчизняної освіти в умовах глобалізації, європейської інтеграції, інноваційного розвитку та національної самоідентифікації. Розраховано на законодавців, державних управлінців, керівників закладів освіти, педагогічних і науково-педагогічних працівників, широку громадськість, усіх, хто прагне підвищення конкурентоспроможності української освіти в контексті цивілізаційних змін.

У навчальному посібнику «Озеленення пришкільної ділянки» розглянуті основні практичні аспекти створення зелених насаджень на пришкільних ділянках в умовах клімату Криворіжжя. Навчальний посібник розрахований на студентів зі спеціальності «Біологія та практична психологія». Водночас він може бути корисним для вчителів, науковців та аспірантів, а також усім тим, хто не байдужий до стану довкілля нашої держави.

В навчальному посібнику "Меліорація та фіторекультивація земель” розглянуті основні теоретичні аспекти меліорації та фіторекультивації на прикладі техногенних та природних ландшафтів Криворіжжя. Навчальний посібник розрахований на студентів зі спеціальності 6.080801 “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування”. Водночас він може бути корисним для практичних екологів, науковців та аспірантів, а також усім тим, хто не байдужий до стану довкілля нашої держави.

Статья посвящена биографии знаменитого советского академика Н.С. Державина и его научной деятельности, в первую очередь касающейся Болгарии и болгар. Этот ученый сделал головокружительную карьеру, став академиком даже без степени доктора наук и создав собственный научный институт в силу чуткого понимания конъюнктуры. Он оставил после себя богатое наследие, хотя некоторые его книги не выдержали проверки временем. Всю свою жизнь Н.С. Державин искренне симпатизировал объекту своего изучения.

В статье рассматривается эволюция взглядов ведущего критика русской эмиграции Г. Адамовича на личность и творчество В. Маяковского. На протяжении полувека в рецензиях, статьях, воспоминаниях Адамович высказывал суждения об отличительных чертах его поэтики, о футуризме и революции, о характере связей с классической литературой, наследием Гоголя, Державина, Некрасова. Делается вывод о значительности и современном звучании ряда критических работ Адамовича.

Результатом дослідження є методичне забезпечення комплексної оцінки домінант ІІП на засадах сталого розвитку. Виокремлено п’ять домінант ІІП, а саме: (1) достатнє інвестиційне забезпечення раціонального природокористування національної економіки; (2) інвестиційне забезпечення наукових досліджень та інновацій за напрямом сталого розвитку; (3) відновлення, стале використання та охорона складників природно-ресурсного потенціалу національної економіки; (4) зниження екодеструктивного впливу соціально-економічної системи на стан навколишнього природного середовища; (5) підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Кожна домінанта потребує введення відповідних їй оціночних індикаторів. Авторами розширено систему національних індикаторів сталого розвитку в межах ЦСР. У пропоновану систему індикаторів інтегровано європейські та авторські економіко-екологічні показники, орієнтовані на поглиблену оцінку інвестиційного та природно-ресурсного потенціалу у видовому і структурно-секторальному вимірах, взаємозв’язку інвестиційного та екологічного складників природокористування. На підставі результатів комплексної оцінки визначено складники домінант ІІП та завдання з найнижчим ступенем впровадження, а саме: Домінанти 1 і 2, завдання підвищення енергоефективності Домінанти 3, завдання зниження відходоємності Домінанти 4, завдання покращення стану здоров’я населення Домінанти 5. Обґрунтовано головні напрями та шляхи підвищення ступеню впровадження домінант ІІП, зокрема: (1) зростання державних видатків на НДР та інновації за напрямом «Енергетика та енергоефективність», «Раціональне природокористування», поновлення фінансування «Наук про життя» в аспекті інноваційного розвитку медицини; (2) стимулювання суб’єктів господарювання до впровадження енергозберігаючих технологій, екологічно чистих виробництв та екоінновацій шляхом зниження ставки екологічного податку; (3) створення сприятливого інституційного середовища для розширеного відтворення лісів та сталого розвитку лісового господарства; (4) стимулювання вітчизняних інвесторів до екологічно орієнтованих капіталовкладень у сфері поводження з відходами; (5) розвиток міжсекторального партнерства для впровадження домінант ІІП. Пропонується впровадження селективного підходу у формування державної інноваційно-інвестиційної політики розвитку регіонів, спираючись на ідентифіковані Домінанти, виділені згідно з координатами Цілей сталого розвитку.

У статті досліджено економічні аспекти розвитку туризму у сучасних умовах. На основі комплексного аналізу визначено сучасний стан розвитку туристичної сфери в Україні, висвітлено її особливості, проблеми та відображено перспективи розвитку в майбутньому як важливого сектору економіки та соціальної сфери. Визначено доцільний напрям комплексного вивчення проблематики туризму, що забезпечило виконання нагальних завдань: розгляд основних функцій туризму; аналіз сучасного стану розгортання туристичних процесів в умовах пандемії COVID-19. Викладено теоретичні передумови та обґрунтовано доцільність вирішення проблем розвитку сфери туризму як економічної категорії. Доведено, що оцінка економічного ефекту туристичної діяльності повинна базуватися на визначенні показника, який характеризує результативність господарської діяльності суб’єктів.

Стаття присвячена визначенню й аналізу напрямів підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності. Встановлено, що недоліки, які супроводжують діяльність вітчизняних правоохоронних органів щодо протидії економічній злочинності, зумовлюють наступні основні напрями підвищення її ефективності: створення єдиної державної політики, спрямованої на боротьбу з економічною злочинністю; розробка дієвої системи заходів протидії тіньовій економіці; посилення взаємодії між правоохоронними органами; вдосконалення правової бази; вдосконалення ресурсного забезпечення правоохоронних органів; боротьба з корупцією в правоохоронних органах. В результаті реалізації на практиці запропонованих заходів передбачається стабілізація, а в подальшому – й суттєве зменшення рівня економічної злочинності, зниження загального рівня криміналізації економіки, оздоровлення суспільної обстановки в країні.

У статті розглянуто особливості та проблеми якості надання соціальних послуг у процесі поглиблення міжнародних економічних відносин між Україною та іноземними країнами, зокрема Польщею. Метою дослідження є визначення особливостей підвищення якості соціальних послуг у процесі поглиблення міжнародних економічних відносин вітчизняних та іноземних підприємств. Запропоновано визначення сутності поняття «соціальна послуга», класифікацію видів соціальних послуг, зокрема виділено прості соціальні послуги, комплексні соціальні послуги, комплексні спеціалізовані і допоміжні соціальні послуги. Розглянуто основні форми та структуру надання соціальних послуг в Україні та Польщі. Також розглянуто базові зовнішні та внутрішні фактори процесу управління якістю соціальних послуг. Запропоновано з метою підвищення якості соціальних послуг застосовувати процедуру моніторингу та оцінювання якості соціальних послуг (індикаторів оцінки), що надають надавачі послуг громаді відповідно до державних стандартів надання соціальних послуг; забезпечення періодичності проведення моніторингу та оцінювання якості соціальних послуг у громаді. Виокремлено рівні моніторингу, зокрема: рівень надання окремої соціальної послуги (можливо виділення окремих аспектів соціальних послуг); рівень організації, яка надає соціальні послуги (територіального центру); рівень області; центральний рівень. Запропоновано методику, орієнтовану на оцінку якості та ефективності соціальних послуг, яка складається в трьох основних компонент: оцінка якості та ефективності соціальних послуг споживачами, оцінка ефективності функціонування системи надання соціальних послуг працівниками, які безпосередньо надають соціальні послуги, оцінка якості та достатності ресурсного забезпечення надання соціальних послуг.

Стаття присвячена науковій проблематиці правової природи публічних фондів коштів.. Досліджуються погляди науковців на правове явище «публічний фонд коштів». Аналізуються підходи до систематизації публічних фондів коштів. Досліджуються наукові позиції на критерії розмежування публічних і приватних грошових фондів. Зазначається про сучасні погляди на співвідношення централізованих і децентралізованих фондів коштів. Здійснюється ретроспективний аналіз правового регулювання публічних фондів коштів. Аналізуються підходи до визначення дефініції «публічний фонд коштів». Робляться висновки про ступінь наукової розробки та рівень правового регулювання.

Доступ до правосуддя є невід’ємним елементом верховенства права й демократичної правової держави. Забезпечення рівного доступу до правосуддя для всіх визначено у цілях сталого розвитку, що пояснює підвищення інтересу до вивчення ефективних шляхів його досягнення, зокрема, із досвіду провідних держав світу. Виходячи з наведеного, для держав, що вибороли свою незалежність не так давно, серед яких і Україна, особливої актуальності набувають розбудова ефективної системи правосуддя та її трансформація в умовах прагнення до сталого розвитку. Тридцятиріччя незалежності нашої країни — це гарна нагода для переосмислення проміжних результатів і досягнень, пошуку шляхів подальшого розвитку з урахуванням геополітичної ситуації й загальносвіто- вих тенденцій. Україна є однією з держав — засновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН)1, і українська влада підтримує Цілі сталого розвитку ООН2. Крім того, Україна є однією з найбільших країн Європи за територією та кількістю населення3. Водночас у звіті Світового банку, у якому порівнюється регулювання підпри- ємницької діяльності, наша країна посідає 64 місце із 190 з точки зору просто- ти ведення бізнесу4. За даними Freedom House у звіті «Свобода у світі», Україні надано статус «частково вільної» (partly free status) через дуже низькі показни- ки верховенства права (6/16), незалежності судової влади (1/4), а також через низький рівень захисту від незаконного застосування фізичної сили і свободи від війни і повстань (1/4)5. У цій главі будуть узагальнені досягнення реформ цивільного процесуаль- ного права, що були провадилися упродовж періоду незалежності України, а також охарактеризовані нові підходи до визначення мети й окремих прин- ципів сучасного цивільного процесу, зокрема, принципу співробітництва суду і сторін у цивільному судочинстві. Визначальними у даному контексті є підтримка ідеї сталого розвитку й необхідність досягнення цілей сталого розвитку, насамперед забезпечення доступу до правосуддя для всіх, мирних і ефективних інституцій на всіх рівнях3.

Як відомо, в Україні домінує експортоорієнтована модель економічного зростання з превалюючою часткою сировинних товарів у структурі експорту, що зумовлює його залежність від зовнішньої конкурентоспроможності країни та підвищення волатильності внаслідок дії зовнішньоекономічних збурень. У представленій статті запропоновано етапи трансформації економічної моделі України та шляхи забезпечення зовнішньої стійкості економіки України на засадах трансформації економічної моделі України від експортоорієнтованої до зовнішньостійкої економіки, що є основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень для забезпечення стійкості економічного зростання, розвитку внутрішнього ринку, підвищення рівня інвестиційної активності, нарощення виробництва високотехнологічної продукції, здатної конкурувати на зовнішніх ринках, та зростання добробуту населення.

У статті проведене емпіричне дослідження взаємозв’язку основних макроекономічних індикаторів функціонування національних економік окремих сировинних країн Східної Європи (України, Молдови та Білорусі) та цінової кон’юнктури на світових ринках сировини. Аналіз результатів оцінювання побудованих з цією метою економетричних моделей засвідчив існування залежності між індексом світових цін на сировинну продукцію, що становить значну частку експорту, та економічним зростанням у досліджуваних країнах Східної Європи. Це сигналізує про необхідність кардинальної трансформації моделі економічного розвитку даних країн в контексті інтенсифікації виробництва, стимулювання експорту товарів з вищою доданою вартістю та посилення інноваційної складової зростання, структури національного експорту та, як наслідок, гарантування національної конкурентоспроможності.

У тезах автор описує правові аспекти стану української мови, як основного чиннику національної безпеки. Наведено визначення та ін.ші чинники національної безпеки. Розглянуто та проаналізовано Стратегію Кабінету Міністрів України щодо популяризації української мови до 2030 року «Сильна мова - успішна держава». Описано дієвість правових механізмів утвердження української мови як державної. Доведено, що функції державної мови, як правило, виконує рідна мова більшості населення країн світу та наведено винятки з цього правила. Вказані перспективи внесення української мови до державних символів. Ключові слова: національна безпека, українська мова, правовий статус, конституційний лад.

У статті висвітлено необхідність володіння державною мовою іноземними студентами для їх успішної адаптації та подальшої соціалізації в українському суспільстві в процесі навчання в ЗВО України. Показано переваги при залученні студентівіноземців до феномену української національної культури через вивчення історії, звичаїв та традицій, ментальності українського народу. Підсумовано, що такий підхід сприятиме самоосвіті, професійному самовдосконаленню та оперативній орієнтації іноземних студентів в культурному, науковому та політичному житті українського суспільства. Ключові слова: методика викладання іноземних мов, українська мова як іноземна, іноземні студенти, українські звичаї та традиції, культурна спадщина України.

Статья посвящена анализу становления английского военно-морского флота в «долгом XVII веке». В конце правления династии Тюдоров английский флот был слабым. К началу углубляв-шихся англо-голландских противоречий администрация Карла I развернула широкомасштабное строительство современного флота. Обратной стороной этого процесса стало недовольство сосло-вий налоговой политикой короны. Обновленный флот проявил себя в Первой англо-голландской войне. В эпоху Реставрации флот стал основой английского могущества. К началу XVIII в. Вели-кобритания становится великой морской державой. The article is devoted to the analysis of the formation of the English navy in the “long XVIIth century”. At the end of the Tudor dynasty, the English navy was weak. By the beginning of the deepening Anglo-Dutch contradictions, the administration of Charles I launched a large-scale construction of a modern fleet. The reverse side of this process was the dissatisfaction of the estates with the tax policy of the Crown. The updated navy proved itself in the First Anglo-Dutch War. During the Restoration, the navy became the foundation of the English power. By the beginning of the XVIIIth century Great Britain is becoming a great maritime power.

У статті розглядаються різні породи соколів і яструбів, а також їх османсько-турецькі назви. На основі опублікованих та неопублікованих османських документів подано дані про організаційну структуру соколиного закладу в Османській імперії. Сокольничі згадуються в османських документах із узагальненими термінами doğancıyan і bazdaran. Сокольничі поділяються на три основні групи – şahinciyan, çakırcıyan и atmacacıyan. Ці три групи відрізняються тим, що кожна з них відповідає за вилов, розведення та дресирування різних соколів та яструбів для мисливських потреб султана та його слуг, виступаючи пануючим класом в імперії. Крім того, за характером своєї служби їх називають ювакаянами і каяк’янами, які спостерігають за гніздами хижих птахів і забирають з них маленьких соколів у певний час року; тузакджаянами, які затримують дорослих хижих птахів; гурентіанами, яі вирощують і навчають уже полонених соколів і яструбів. Ключові слова: соколи, яструби, назви мисливських птахів, Османська імперія, турецька мова, болгарські соколи.

У статті розглядається питання впливу соціальної державної політики на розвиток структури та змісту підготовки соціального працівника в Україні та в світі. Констатовано, що характерною рисою сучасного розвитку соціальної сфери держави є її залежність від економічного розвитку, який, за твердженням сучасних науковців, аналітиків та експертів, знаходиться в кризовому стані. Розрив між декларованими на державному рівні цінностями соціального плану та реальними потребами населення у соціальному захисті актуалізує проблему готовності соціальних працівників до викликів сучасності. На основі аналізу сучасного стану соціальної політики України, з огляду на чинну систему підготовки соціальних працівників у вітчизняних закладах вищої освіти та провідні напрями вітчизняних досліджень зарубіжного досвіду з визначеної проблеми, зроблено висновок щодо необхідності суттєвої розробки проблеми співвіднесення чинних (світових) моделей соціального захисту населення із особливостями підготовки соціальних працівників з огляду на вітчизняний контекст.

В роботі виявлена невідповідність академічних оцінок робочої програми кафедри фізичного виховання КДПУ з балами державних тестів в оцінюванні рівня фізичної підготовленості студентів у швидкості та витривалості не залежно від статті.

У статті здійснено аналіз та узагальнення аспектів «освітнього права» у питанні інвестиційної діяльності закладів вищої освіти в Україні як елемента державної освітньої політики.Практичне значення дослідження полягає у висвітлені сучасного стану нормативно-правового забезпечення інвестиційної політики України в галузі вищої освіти. Видання здійснене за експертної підтримки Науково-навчального центру прикладної інформатики НАН України.

У статті йдеться про те, що жодна національна культура як самодостатня й самобутня не може реалізуватися засобами іншої мови, що рідна мова є однією з вузлових ланок духовно-національного буття народу і держави, глибинним осередком морального здоров’ я нації; наголошується на тому, що криза національної ідентичності пов’ язана передусім з глибокою кризою національної ідентичності на мовно-культурному рівні.

У статті представлені пріоритети державної політики здоров'язбереження та вказані нові шляхи холіцестичного підходу реалізації індивідуальних програм розвитку здоров'я за участю освітньої системи. А саме шляхи формування свідомості майбутнього вчителя як представника державної політики, яка спрямована на реалізацію практичних дій укріплення власного тіла, що в подальшому забезпечило б можливість реалізації здоров'язбереження всього підростаючого покоління й уникнення таким чином демографічної катастрофи.

У статті розкрито актуальність та важливість проблеми розвитку комунікативних здібностей учнів сучасної школи із точки зору останніх державних документів. Проаналізовано психолого-педагогічні дослідження сучасних учених з даної проблеми, трактування понять “здібності”, “комунікативні здібності”, “комунікація”, “спілкування”. Розглядається структура здібностей і комунікативних здібностей, специфіка комунікативного аспекту спілкування, подані педагогічні умови ефективного розвитку комунікативних здібностей учнів.

Для більшості людей посттоталітарне суспільство не тільки не гарантує, але й не надає шансів у досягненні успішності. В даному випадку відсутня значуща ціль, в досягненні якої можливо використання високого рівня психофізичної підготовленості. Державна система фізичної культури і спорту може надбати високого статуту і стати дійсно функціональною, коли набудуть чинності такі соціальні умови, за якими вирішення життєво важливих проблем з використанням засобів фізичної культури буде дієвим, а бути здоровою людиною стане не тільки престижно, але й природно.

У статті розглянуто проблему соціального захисту пенсіонерів у сучасній Україні. Обґрунтовано думку про те, що люди похилого віку є найменш захищеними та малозабезпеченими верствами населення. Проаналізовано структуру соціальних трансфертів, систему соціального страхування пенсіонерів. Визначено та систематизовано соціальні проблеми пенсіонерів, які не знаходять адекватного вирішення на рівні державних органів влади. Запропоновано шляхи покращення соціального захисту малозахищених верств населення в сучасних українських реаліях.

У статті розглянуто основні етапи роботи викладачів кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету з формування у здобувачів вищої освіти комунікативної компетентності, що дає змогу сучасному педагогу вийти на високий рівень здійснення професійних функцій на основі світових стандартів. Проаналізовано відповідності Державних стандартів спеціальності “Філологія” і змісту програм дисциплін кафедри, виокремлено три етапи комунікативної освіти. Акцентовано на перспективах комунікативної освіти в Україні як обов’язковому гуманітарному компоненті професійного навчання.

У статті досліджено роль репресій у здійсненні хлібозаготівельних кампаній 1927-1929 рр. в українському селі. На основі аналізу архівних документів, що вперше вводяться до наукового обігу, визначаються особливості, механізми, цілі карально-репресивних заходів влади. Показано, що протягом заготівельних кампаній 1927–1929 рр. репресії проти селян застосовувалися комплексно – разом по лінії надзвичайних органів (ДПУ), органів юстиції й радянських органів. Доведено, що в 1927-1929 рр. репресії перетворилися на основний інструмент забезпечення виконання державних хлібозаготівельних планів.